ВИКОРИСТАННЯ ПСИХОГІМНАСТИКИ ДЛЯ ЗМІЦНЕННЯ ПСИХІЧНОГО ЗДОРОВ’Я ДІТЕЙ

В.В Степанчук,

студентка 4 СБз- ПО групи ННІ педагогіки,

м.Житомир.Ліцей  №25.Вихователь ГПД.

Науковий керівник, канд. пед. наук, О. А. Сорочинська

(Житомирський державний університет імені Івана Франка).

ВИКОРИСТАННЯ ПСИХОГІМНАСТИКИ ДЛЯ ЗМІЦНЕННЯ ПСИХІЧНОГО ЗДОРОВ’Я ДІТЕЙ

Здоров’я дiтей – є основним джерелом щастя, радостi , повноцiнного життя батькiв, вчителiв, суспiльства в цiлому. А саме для суспільства основною проблемою, яка пов’язана з майбутнiм нашої держави, є збереження i змiцнення здоров’я дiтей та учнiвської молодi.

 Суть психогімнастики – це метод, при якому учні проявляють себе й спiлкуються без допомоги слiв. Це ефективний засiб оптимiзації соцiальної перцептивної сфери особистостi, оскільки дозволяє звернути увагу на невербальнi характеристики спiлкування.

Значення психогімнастики. Розуміється як ігри, етюди, в основі яких лежить використання рухової експресії як основного засобу спілкуванні в групі. Такого роду робота спрямована на вирішення та виправлення завдань групової психокорекції: налагодження контакту, зниження напруги, відпрацювання зворотних зв'язків тощо.

Методичне значення. Психогімнастичний зміст вправ не випадковий, він повинен відображати процес освоєння навичками контролю рухової та емоцiйної галузі, вправи повинні виконувати наступні завдання:

- надати учневі можливість відчувати різноманітні м’язові відчуття – методом  наслідувального повторення і закріплення  рухів та дій Ведучого;

- навчати дитину зосереджувати й затримувати свою увагу на відчуттях, вчити відрізняти  й зіставляти їх;

- систематично навчати дитину розкривати характер фізичних рухів, які супроводжуються різними м’язовими відчуттями;

- тренувати дитину змінювати свій характер дій, опираючись на роботу м’язових відчуттів і контроль  уяви і почуттів;

У повторенні психогімнастичних вправ основним є додержуватися  чергування і порівняння протилежних за характером рухів і вправ:

- розслаблення і  напруження ;

-  плавних й  різких рухів;

- рідких та частих ;

- цілих гармонійних і дрібних;

- повних застигань  й ледь помітних коливань ;

- стрибків і помахів тіла;

- зштовхування на предмети і вільність просування в просторі.

Саме таке чергування дій рефлекторно має великий впливає на гармонізацію психічної діяльності мозку: класифікується психічна і рухова активність учня, змінюється її настрій в кращу сторону, нормалізується  інертність самопочуття.

Намагаючись звернути і захопити дітей грою, активізувати в роботу їх внутрішню увагу, спрямувати її на усвідомленні того, що в них відбувається під час гри, Ведучий зобов’язаний  вміти влучно змінювати свою позицію: то стаючи учасником гри-драми, то просто спостерігаючи та режисурою, але ні в якому разі не змушуючи, не оцінюючи, не наказуючи.

Виразність Ведучого при демонстрації вправ обов’язково  необхідна, так як вона полегшує і сприяє дітям в наслідуванні і, емоційно підбадьорює їх, підносить  їх відчуття і сприйняття.

На заняттях із психогімнастики всі дiти успішні: вірно все, що вони роблять, розігрують той чи інший образ, при цьому кожен робить по-своєму, як вміє і як хоче. Але у всіх виникають м’язові та емоційні відчуття, кожен може вловити й навчитися їх довільнo регулювати.

У сюжет кожного заняття обов’язково включають 2-3 вправи на емоції й емоційний контакт. Цi вправи зосереджені на розвиток у дітей здібностей розуміти, усвідомлювати свої й чужі емоцiї, правильно їх висловлювати й повноцінно переживати, кінцевою метою є саме оволодіння навичками керування своїми емоційними сферами.

Провiдні механізми впливу психогімнастики на психіку дитини.

1. Підчас оволодіння технікою виразних рухів дитина навчається  розпізнавати відповідні почуття й емоційні стани оточуючих, називати їх словами й реагувати на них. Розвиток емоційного словника, вміння усвідомити і висловити свої переживання запобігає виникненню у дитини емоційних проблем, нервoвогo напруження.

2. За допомогою спеціальних ігор діти тренують свою увагу, пам’ять, спостережливість, витримку, а також освоюють компоненти відповідних психічних станів (увага, зосередженість, розслабленість, гнів, страх). Можливість, граючи, уявно пережити зосередженість або страх робить ці стани більш контрольованими, більш залежними від волі дитини.

3. Важливим механізмом впливу психогімнастики на розвиток  емоційно-особистісної сфери дошкільників основується  на психотерапевтичній ролі гри та мистецтва. Дітей спонукають до відображення своїх емоційних хвилювань у розповідях, малюнках. Зображаючи уявні небезпечності і переживаючи перебільшені страхи, через пересичення звільняються від психотравмуючої дії емоційних переживань. Цей механізм психокорекції поширюється не тільки на страхи, а і на гнів, агресивність, гидливість, ревнощі.

4. У вихованні моральних відчуттів  основне значення має механізм «вживання в образ ».З одного боку, це велика можливість побути в ролі тих істот, що лякають малюка, а також тих людей, з якими він спілкується. Таким чином дитина відходить від егоцентричної позиції у сприйманні ситуації. З іншої сторони , виконуючи роль позитивного героя, який не перелякався, виявив переживання, надав допомогу , дитина одержує великий  позитивний зворотний зв’язок: йому дякують, його хвалять, ним пишаються. Хвилювання радості з приводу того, “ який я хороший ”, “ як я добре вчинив ”, кардинально змінює самооцінку дитини і значно краще впливає на його поведінку і стан, ніж докори і повчання.

Час проведення в режимі дня. Проводити психогімнастику можна в будь-який час, краще з невеликою кількістю дітей (5-8 чоловік). Окремі вправи можна пропонувати як ілюстрації до щойно прочитаних казок, додаток до бесід про ті чи інші риси характеру, як рухливі ігри на прогулянках або на музичних заняттях. Якщо вихователь спеціально виділяє час на проведення психогімнастики з певною групою вихованців.

Умови проведення. Доцільно побудувати заняття  з трьох етапів.

1. Розминка. На цьому етапі головним є групові завдання, які допоможуть подолати  скутість або надмірне збудження, налаштувати дітей на заняття. Діти  знайомляться  з елементами виразних рухів, міміки, ходи тощо .

2. Психокорекційні завдання. Важливу роль підчас цього етапу переважають ігри, в яких відтворюються окремі риси характеру дітей та соціально забарвлені почуття (доброта, чесність, скупість і т.д.), дається моральна оцінка поведінки дітей. Мета цього етапу психогімнастики – корекція настрою та поведінки дітей. Форми вправ на цьому етапі – різноманітні: інсценування оповідань, змагання “акторів” та “телепатів”, творчі завдання психотерапевтичної спрямованості, спогади про почуття, які переживали, та ін.

3. Психопрофілактичні вправи. Основним завданням є створити в дитини відчуття, що її приймає група, вихователь, навіяти бажаний настрій, поведінку, риси характеру. На цьому етапі закріплюється позитивне ставлення учасників до дітей, до себе самих та до занять з психогімнастики, формується здатність до психом’язового само розслаблення . Ігри заключного етапу побудовані на тому, що учасники виявляють один одному свою прихильність, симпатію, любов. Прийоми психом’язового розслаблення пропонують дітям в ігровій формі через уявлення певних знайомих дитині ситуацій. Ігри можуть бути як спокійними так і веселими залежно від завдань заняття.

Психогімнастичні вправа для дітей молодшого дошкільного віку:

Вправа «Лагідне кошеня». Мета: показ емоційного стану дитини. Дитина закривши очі уявляє у себе на руках кошеня, яке лащиться, муркоче. А потім сама стає цим кошеням і підставляє голову дорослому, щоб той його погладив, приголубив,погрався з ним.

Вправа « Зайчинятко ». Мета: розвиток памяті, швидкості і моторної пам’яті. Діти повинні придумати і запам’ятати певну позу доки лунає музика. Вони вільно стрибають по кімнаті немов зайчики. Як тільки музика закінчилася, тут же повинні прийняти обрану раніше позу.

Психогімнастична вправа для дітей середнього дошкільного віку:

Вправа№1 «Ой як хочеться спати». Дітям потрібно  виконувати   рухи: позіхання, опускають верхні повіки, брови підняті, голова схиляється донизу, руки опущені. Найбільше дітям подобаються такі вправи, як: - посміхнутись сусіду зліва, справа; - потиснути руку один одному сусіду зліва та справа; - взятись за руки із сусідом зліва та справа; - обійнятися з сусідом ; - подивитись у вічі сусіду і сказати слова «Я хочу побажати  тобі ...».

Психогімнастичні ігри для дітей старшого дошкільного віку:

Гра№1 «Дзеркальце».

Мета гри: гра допомагає дитині відкритися ,почуватися вільно і невимушено ,побачити себе з боку . Гра буде актуальною для невпевнених у собі, неактивних дітей. Участь у грі можуть брати дві дитини або дитина й дорослий. Умовою гри є те що учасники стають один на проти одного і вони мають відображувати всі рухи які показує учасник як дзеркало. По черзі гравці міняються ролями.

Висновок. З погіршенням фізичного здоров’я дітей дошкільного віку відмічається погіршення й психічного, що проявляється агресією, жорстокістю, вередуванням. Застосування психогімнастики (етюдів, вправ, ігор) сприяє активній корекції психічних станів дітей, зняттю в них психоемоційного напруження та зміцненню психічного здоров’я.

Список використаних джерел:

1. Психотерапевтическая энциклопедия / [под ред. Б. Д. Карвасарского]. – СПб. : Питер, 1998. – 752 с.
2. Рассел Дж. Девіантна поведінка / Дж. Рассел. – М. : Євразія, 2012. – 94 с.
3. Психогімнастика – як один з психотерапевтичних методів–[Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://ua.textreferat.com/referat-841-8.html