Тематична нарада "Створення ситуації успіху"

Тематична нарада «Створення ситуації успіху»

 План

1. Успіх. Ситуація. Ситуація успіху.
2. Алгоритм ситуації успіху.
3. Крок назустріч успішному учню.
4. Вправа «Оцінка стилю батьківства»
5. Чотири категорії учнів за педагогічною технологією.
6. Педагогічні  прийоми для сторення успіху.

 1. Успіх. Ситуація. Ситуація успіху.

Народження педагогічної технології "Створення ситуації успіху" було зумовлено самим життям. У своїй педагогічній діяльності А. С. Макаренко розробляв ідею "завтрашньої ра­дості", а В. О. Сухомлинський розвинув цей прийом у ство­реній ним "Школі радості". Результати діяльності цих педа­гогів підводять нас до усвідомлення можливостей упрова­дження у навчально-виховний процес такої педагогічної технології, яка була б націлена саме на те, як викликати у дітей почуття радощів, забезпечити успіх у на­вчанні.

Тонкий знавець дитячої психології В. О. Сухомлинський стверджував, що "Перша заповідь виховання – дати дітям почуття власної гідності. У наших школах не повинно бути нещасливих дітей, душу яких гнітить думка, що вони ні на що не здібні. Успіх у навчанні – єдине джерело внутрішніх сил дитини, які породжують енергію для переборення труднощів, бажання вчитися".

В основі педагогічної технології "Створення ситу­ації успіху" лежить особистісно орієнтований підхід до процесу навчання та виховання. Тільки особистісно орієнтоване навчання дає можливість кожно­му учню реалізувати індивідуальні особливості, розви­нути свою пошукову активність.

Як зазначає доктор  педагогічних наук О. Пєхота, ситуація успіху — це суб'єктивний психологічний стан задоволення результатом фізичного або морального напруження ви­конавця справи, творця явища. Вона досягається тоді, коли дитина сама визначає цей результат як успіх. Успішність теж тлумачиться як успіх, однак він є зовнішнім, бо оцінюється іншими. Усвідомлення ситуації успіху учнем, розуміння її значимості виникає після подо­лання психологічних бар'єрів страху бути не таким як усі, трудно­щів незнання, невміння тощо. Використання ситуації успіху має сприяти підвищенню робочого тонусу, збільшенню продуктивності навчальної роботи, а також допомогти учням усвідомити себе повноцінною особистістю і, відповідно, забезпечити успіх у навчанні.

       Успіх, якщо його переживає дитина неодноразово, відкриває період визволення прихованих можливостей особистості, перетворення та реалізації духовних сил.

  Отже, головний зміст діяльності педагога полягає в тому, щоб кожен  учень був успішний, це сприяє розвитку впевненості учня в собі,  підвищенню самооцінки, розвитку почуття власної значимості. Завдання педагога — допомогти особистості ди­тини зрости в успіху, дати відчути радість від здолання труднощів, переконати, що задарма в житті нічого не дається, скрізь необхідно докласти зусиль. І успіх буде еквівалентним витраченим зусиллям. Головний сенс діяльності вчителя полягає в тому, щоб створити кожному вихованцю ситуацію успіху. Тут важливо розділити поняття «успіх» і «ситуація успіху». Ситуація - це поєднання умов, які забезпечують успіх, а сам успіх - результат подібної ситуації. Ситуація це те, що спроможний організувати вчитель: переживання ж радості, успіху щось більш суб'єктивне, зумовлене значною мірою погляду з боку. Завдання вчителя в тому й полягає, щоб дати кожному зі своїх вихованців можливість пережити радість досягнення, усвідомити свої можливості, повірити в себе.

2. Створення ситуації успіху має певний алгоритм.

 1. Зняття страху. Допомогає перебороти невпевненість у власних силах.

("Люди вчаться на своїх помилках і  знаходять  інші шляхи вирішення проблем”).

 2. Авансування успішного результату. Допомогає вчителю висловити тверду переконаніність у тому, що його учень обов’язково впорається з поставленим завданням. Це, в свою чергу, переконує дитину у своїх силах і можливостях.

("У тебе обов’язково вийде”, "Я навіть не сумніваюсь у позитивному результаті”).

 3. Прихований інструктаж дитини  про способи і форми здійснення діяльності. Допомагає дитині уникнути поразки. Досягається шляхом побажання.

("Можливо краще почати з ...”, "Виконуючи роботу не забудьте про ...”).

 4. Внесення мотиву. Показує дитині заради чого, кого здійснюється ця діяльність, кому буде добре після виконання.

("Без твоєї допомоги твоїм друзям не впоратись...”).

 5. Персональна винятковість. Визначає важливість зусиль дитини в діяльності, що здійснюється або здійснюватиметься.

("Тільки ти міг би...”, "Тільки тобі і можу доручити...”)

 6. Мобілізація активності або педагогічне виконання. Спонукає до виконання конкретних дій.

("Ми дуже хочемо розпочати роботу...”, "Так хочеться поскоріше побачити...”).

 7. Висока оцінка деталі. Допомагає емоційно пережити  не результат в цілому, а якоїсь її окремої деталі.

("Найбільше мені сподобалось у твоїй роботі...”, "Найбільше тобі вдалося...”).

Вправа. Творча робота: кожному розшифрувати слово «успіх»

Успіх –

У – унікальність;

С – самоосвіта, самореалізація, створення творчої атмосфери, сенс життя

П – психологічна захищеність

І – інтелектуальність, імідж, інформаційна культура;

Х – хороші стосунки між вчителями, учнями, батьками.

Успіх – це удача в діяльності, досягнення бажаних результатів, суспільне визнання особистості, це  поєднання  уміння,  старання,  пізнання,  інтересу  та  похвали  дитини.

Ситуація — поєднання зовнішніх та внутрішніх умов, які спонукають учня до будь-яких дій. Створюючи ситуацію для кожної дитини, необхідно враховувати її інтереси, захоплення, здібності.

 Ситуація успіху – поєднання умов, які забезпечують успіх як результат цієї ситуації. Ситуація успіху – це те, що може організувати вчитель для успішного навчання учня і досягнення ним радості.

З педагогічної точки зору ситуація успіху – це таке цілеспрямоване, організоване поєднання умов, за яких створюється можливість досягти значних результатів у діяльності як окремо взятої особистості, так і колективу в цілому. Це результат продуманої та підготовленої стратегії і тактики вчителя, сім’ї.

З психологічної точки зору  успіх — це переживання стану радості, задоволення від того, що результат, до якого особистість прямувала в своїй діяльності, або збігся з її очікуваннями, сподіваннями (з рівнем домагань), або перевершив їх.

З соціально-психологічної точки зору успіх — оптимальне співвідношення між очікуваннями оточуючих, особистості та результатами їх діяльності. В тих випадках, коли очікування особистості збігаються або перевершують очікування оточуючих, найбільш значних для особи, можна говорити про успіх. Може  змінюватися коло людей, думку яких цінує особистість, але сутність успіху не змінюється.

 На  думку   А.С. Белкина, ситуація – це сполучення умов, які забезпечують успіх, а  сам успіх – результат подібної ситуації. Ситуація – це поєднання умов, які забезпечують успіх, а сам успіх – результат подібної ситуації. Ситуація це те, що здатний організувати вчитель: переживання ж радості, успіху щось більш суб'єктивне, приховане значною мірою погляду з боку. Завдання вчителі в тому і полягає, щоб дати кожному з своїх вихованців можливість пережити радість досягнення, усвідомити свої можливості повірити в себе. В основі очікування успіху -- прагнення заслужити схвалення; прагнення утвердити своє "Я", свою позицію, зробити заявку на майбутнє.

Актуальність  проблеми  сьогодні  полягає  в  тому,  що:   

• знання, якості, мислення сучасної людини мають бути гнучкими, мобільними, конкурентноздатними;
• особистість має вміти володіти комунікативною культурою, працювати в команді;
• критичне мислення, оцінювання ситуації, вміння знаходити шляхи вирішення  проблем – запорука успіху;
• вміння працювати з інформацією, використовувати її для індивідуального розвитку і самовдосконалення – вимоги сучасного життя.

Умови  запровадження  ідеї: 

• позитивний настрій для навчання;
• відчуття себе рівним серед рівних;
• усвідомлення особистісної цінності;
• можливість вільно висловлювати свою думку і вислуховувати інших.

      Педагогічна технологія "Створення ситуації успіху" допомагає долати труднощі, включає створення різно­манітних видів радості, використання прийомів, за до­помогою яких розгортається робота з різними кате­горіями учнів.

Сьогодні  все більше з’являється публікацій, методичних розробок, посібників про світові освітні технології, які використовуються в країнах Європи. Україна прагне бути європейською державою, тому  у сфері освіти передбачається поліпшення її якості, створення умов для особистісного  розвитку та самореалізації  кожного громадянина  країни. Якість освіти визнана пріоритетним напрямом державної політики  в цій галузі. Основними шляхами поліпшення якості освіти є її особистісна орієнтація та гуманізація. Але  для подолання кризи в освіті цього замало.   Адже сьогодні  є ряд важливих факторів, які  негативно  впливають  на  рівень освіти в Україні. Навчання здебільшого сконструйоване як система педагогічного насильства. Учням часто   пропонуються такі завдання, яких вони виконати  не   в змозі. Виникає система і стиль стосунків, які викликають протидію. Сьогодні обсяг освіти  перевищує всі допустимі  норми сприйняття учнем. Більшість учителів  – практиків  добре розуміють, що стандарти в оволодінні навчальним  матеріалом  мають бути  знижені в декілька разів. Криза в освіті  пов’язана з неможливістю  повноцінного засвоєння учнями обсягу інформації,  який весь час зростає. Крім цього, тільки

10 %   учнів можна вважати відносно здоровими, кожний третій має психологічні відхилення. Провідним мотивом  навчальної діяльності у 70 % дітей  є страх отримати погану оцінку, страх перед батьками, страх виявити себе нездібним в очах товаришів. Пізнавальний мотив відзначається лише  в 4% учнів. Такий стан справ  є причиною нервових зривів, стресів,  бунтів і учня, і вчителя.  Потрібне серйозне опрацювання освітніх стандартів. 

Створена ситуація успіху стає точкою відліку для змін у взаєминах з оточуючими, для подальшого руху дитини вгору, щаблями розвитку особистості. Заряд активного оптимізму, здобутий в юності, гартує характер, підвищує життєву стійкість особистості, сприяє перетворенню та реалізації духовних сил. Створення ситуації успіху виробляє найціннішу людську якість – стійкість у боротьбі з життєвими труднощами. Діти не можуть існувати, не відчуваючи уваги до себе. Їм потрібна підтримка, захист, надійність, віра, любов. І тому вони постійно привертають до себе увагу як позитивними, так і негативними вчинками. Тому, наголошуючи час від часу на гарних якостях дитини, ми стимулюємо їх закріплення та розвиток. У розмові з дітьми ми завжди повинні після завершення спілкування акцентувати увагу на тому, що бажаємо бачити, а не на тому, від чого ми їх застерігаємо.

Отже, організація співпраці між вчителем та учнями, створення відносин довіри й порозуміння, переживання радості й успіху гуманізують процес навчання, формуючи в його учасників упевненість у собі. Тільки співробітництво дозволить вчителю поступово переорієнтовуватися під успіх учня. Ситуація успіху посилює акцент на позитивних якостях праці учня.

У своїй педагогічній діяльності постійно застосовую висловлювання, які підтримують дітей, надають їм наснаги, створюють ситуацію успіху:

3. Вправа. Крок назустріч успішному учню.

 Приклади заміни висловів для створення ситуації успіху. Наприклад,

Переживання ситуації успіху особливо потребують учні, які відчувають певні труднощі в навчанні. У зв'язку з цим необхідно підбирати такі завдання, з якими учні цієї категорії могли б упоратися без особливих ускладнень і лише потім переходити до більш складних завдань. Тому надійним шляхом створення ситуацій успіху є диференційований підхід до визначення змісту діяльності та характеру допомоги учням при її здійсненні. Природними в цьому випадку повинні бути і словесні заохочення, підбадьорюючі учня, що викликають у нього впевненість у своїх силах, прагнення відповідати оцінці вчителя.

Що таке успіх, кожний визначає для себе сам, залежно від власних цінностей, виховання, виду діяльності тощо.

Чи може людина гармонійно взаємодіяти з навколишнім світом, знаючи, що з нею щось не так? Знаючи позитивні та негативні властивості своєї особистості, успішна людина, усвідомлюючи це,

Бажати людині успіху - насправді означає бажати їй дозріти для чогось і до чогось, щоб отримати це. Успіх — це результат наших дій.

Дати дітям відчути радості праці, щастя успіху в навчанні, збудити в їхніх серцях почуття власної гідності — ось найперше завдання вчителя, бо успіх у навчанні - єдине джерело внутрішніх сил дитини, що породжує енергію для боротьби з труднощами, бажання вчитися.

4. Вправа «Оцінка стилю батьківства»

Як вас виховували батьки (анкета 1)

Дайте відповіді на питання, щоб з’ясувати як вас виховували Ваші батьки.

ЯК ВИ ВИХОВУЄТЕ ВАШУ ДИТИНУ  (Анкета 2)

Дайте відповіді на наведені нижче запитання, щоб з'ясувати, як Ви  виховуєте  Вашу  дитину.

ПІДРАХУНОК  РЕЗУЛЬТАТІВ  ЗА  АНКЕТОЮ 1

ПІДРАХУНОК:

•     На нижній горизонтальній лінії наведеного вище графіка (вісь X) поставте позначку «Б» відповідно до кількості балів Ваших непарних відповідей.
•     На лівій вертикальній лінії графіка (вісь У) поставте позначку «Б» відповідно до кількості Ваших парних відповідей.
•     Проведіть лінію вгору від Вашої першої позначки «Б» і вправо від Вашої другої позначки "Б". Місце, де вони перетинаються (у певному квадраті) і вказує на стиль виховання Ваших батьків.

ХАРАКТЕРИСТИКА СТИЛІВ БАТЬКІВСЬКОГО ВИХОВАННЯ

 5. У цій педагогічній технології учнів умовно поділяють на групи.

Категорія учнів „Надійні” – це школярі різного віку, які мають добрі здібності, сумлінно ставляться до виконання своїх обов’язків, активні у громадській роботі, самостійні, впевнені у собі, рівень їх домагань адекватний можливостям. У класі такі діти почуваються спокійно, впевнено, захищено. Взаємини у сім’ї, зазвичай, добрі.

У „Впевнених” – здібності можуть бути і вищими, ніж у „надійних”, але система не відлагоджена. Періоди підйому, злету змінюються розслабленням; спадом. Діти дуже емоційно реагують і на досягнення, і на поразки. У класі викликають симпатію і в однокласників, і у вчителів. Недоліки таких учнів: збої в роботі, швидке звикання до успіхів, переростання впевненості у самовпевненість. Ростуть такі діти у дружніх, дбайливих сім’ях.

Учні третьої категорії – „Невпевнені” – цілком успішні школярі, пізнавальні інтереси яких пов’язані, зазвичай, з навчанням. Мають добрі здібності і відповідально ставляться до справи, але невпевнені у своїх силах. Причинами можуть бути: занижена самооцінка, нестійкий настрій, складна атмосфера в сім’ї, епізодичні поразки тощо. Найбільш хворобливо такі діти реагують на упередженість вчителів і необ’єктивне оцінювання. Вибір прийомів роботи вчителя з учнем категорії „невпевнені” залежить і від особистості учня, і від стилю міжособистісних взаємин, і від конкретної ситуації.

„Зневірені”  мають непогану підготовку, здібності, успіхи в навчанні. Однак, після відчутої колись радості сподівань, що здійснилися, з різних причин втратили її. Причини відчаю: серія поразок, безтактність педагога, позиція в сім’ї (улюбленець –„попелюшка”). Педагогам слід знати, що чим менше у дитини надії на успіх, тим скоріше вона замикається у собі і виставляє щодалі більш глибокий захист проти втручання. Така дитина легко стає „ізгоєм” через свою вразливість, нестандартність, небажання змінювати свій світогляд. Основні прийоми в роботі з такими дітьми – створення ситуації успіху через виконання серії доступних доручень і завдань.

5. Педагогічні  прийоми для сторення успіху.

Прийом "Невтручання" — максимальне надання самостійності у вирішенні проблеми.

"Холодний душ" — учителю не слід поспішати з поліпшенням оцінок, він не тільки не "поливає бальза­мом" зачеплене самолюбство, але й трохи "підсипає солі" (за А.С.Макаренком). Ахіллесова п'ята цих школярів – швидке звикання до успіху, девальвація радості, перетворення упевненості на самовпевненість. Для таких учнів педагогічний прийом «Холодний душ» може бути корисний.

 "Анонсування" — спершу треба обговорити з уч­нем, що йому потрібно буде зробити, провести мовби репетицію майбутньої події.  "Невпевненим" така попе­редня підготовка створить психологічну установку на можливий успіх, дасть упевненість у своїх власних силах.

"Гидке каченя" — прийом для "зневірених" учнів. Важливо вчасно побачити їхні позитивні якості, ство­рити всі можливі умови для тих, кому так необхідно, щоб хтось повірив у них, допоміг удосконалитися.

Сенс прийому "Емоційне заохочення" у тому, щоб вселити в дитину віру в себе, похвалити за будь-що, навіть незначне; усмішкою, поглядом дати зро­зуміти учню, що серце, душа вчителя розкриті для нього.

"Сходинки до успіху" — крок за кроком підніма­тися разом з учнем сходинками знань.  

"Емоційне блокування" — це обмеження розгор­тання образи, розчарування, утрати віри у власні сили. Треба допомогти учневі пересилити свою невдачу, знайти її причину, переорієнтувати його з песимістич­ної оцінки подій на оптимістичну.

 "Стабілізація" — створення умов для того, щоб загальна позитивна реакція класу на діяльність учня не стала одноразовою, а, по можливості, часто повторю­валась.

 "Даю шанс" — спеціально підготовлена педаго­гом ситуація, за якої дитина дістає неочікувану для самої себе можливість розкрити власні можливості, здібності.

 Прийом "Сповідь" — щире звернення до найкра­щих дитячих почуттів, розкриття перед учнем стану своєї душі. Однак цей прийом може дати очікуваний ефект лише в разі правильного прогнозування вчите­лем відповідної реакції учня.

Прийом "Стеж за нами" використовується для дітей з інтелектуальною занехаяністю, з лінощами дум­ки. Сенс його полягає в тому, щоб дати можливість учню відчути радість визнання в собі інтелектуальних сил.         

"Емоційний сплеск" — це спроба дати емоційний заряд упевненості в тяжку для учня хвилину, нагадавши йому про його великі інтелектуальні можли­вості, звільнити від психологічної затисненості енергію, думку, знання.

Прийом "Обмін ролями" дає учням можливість проявити себе, наприклад, у ролі учителя, показує дітям, що вони здатні робити набагато більше, ніж від них очікують.            "Створення ситуації змагань" — завдання педа­гога — виявлення гідного "суперника" й утримання си­туації інтелектуально-творчого змагання під педа­гогічним контролем.

"Вибір адекватних стимулів" — стимул для ро­боти повинен бути привабливим для учнів, а при втраті своєї актуальності змінюватись.

"Допомога друга" — це вчасна допомога як з бо­ку викладача, так і з боку учнів, що підтримує прагнен­ня дитини стати на ноги, вселяє в неї впевненість у власні сили, у спроможність здолати труднощі.

Сутністю прийому "Еврика" є прагнення вчителя активізувати учнів нехай на маленьке, але власне відкриття відомих фактів, що спонукає їх мислити, відкривати для себе нове, розкривати красу процесу пізнання.

 Прийом "Навмисна помилка" активізує увагу учнів. Його рекомендується використовувати під час пе­ревірки знань.

 Шляхи створення "ситуації успіху" різні, вони зале­жать від груп школярів, з якими працює вчитель.

Для того, щоб формувати позитивну «Я-концепцію» в учня, необхідно:

•           бачити в кожному унікальну особу, поважати її, розуміти, приймати, вірити в неї («Всі діти талановиті»);
•           створювати осіб ситуації успіху, схвалення, підтримки, доброзичливості, щоб шкільна життєдіяльність, навчання приносили дитині радість;
•           намагатися зрозуміти причини дитячого незнання і неправильної поведінки, усувати їх, не наносячи гідності дитини негативного впливу, («Дитина хороша, поганий його вчинок»);
•           допомагати дітям реалізовувати себе в діяльності («У кожній дитині – диво, чекай його»).