«Психологічні особливості учнів та їх урахування в педагогічному процесі».

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Управління освіти і науки Сумської обласної державної адміністрації

 

СУМСЬКИЙ ОБЛАСНИЙ ІНСТИТУТ ПІСЛЯДИПЛОМНОЇ ПЕДАГОГІЧНОЇ ОСВІТИ

 

          Кафедра психології

 

 

 

 

 

 

 

ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ УЧНІВ ТА ЇХ УРАХУВАННЯ В ПЕДАГОГІЧНОМУ ПРОЦЕСІ

 

 

Випускна творча робота

 

 

слухача курсів учителів фізики,

астрономії та математики

(24.09. – 28.09.12.-н.с., 29.10. – 02.11.12. – е.с.),

вчителя фізики Новослобідського НВК

Гридіна Івана Петровича

 

 

Науковий керівник:

кандидат психологічних наук

Шаванов Сергій Валентинович

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Суми - 2012

Зміст

 

ВСТУП_________________________________________________________3

 

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНЕ ОБГРУНТУВАННЯ Психолого-педагогічнИХ характеристик підліткового вікУ______5

1.1 Психологічні особливості підліткового віку_______________________5

1.2 Особливості розумової діяльності учнів підліткового віку ___________9

1.3 Розвиток пізнавальної активності підлітків________________________13

 

РОЗДІЛ 2. ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНА ПЕРЕВІРКА ВРАХУВАННЯ ПСИХОЛОГІЧНИХ ОСОБЛИВОСТЕЙ УЧНІВ У ПЕДАГОГІЧНОМУ ПРОЦЕСІ._______________________________________________________16

 2.1. Врахування психолого-педагогічних особливостей учнів для створення особистісно-орієнтованої методики навчання фізики____________________16

2.2. Очікувані результати___________________________________________23

 

ВИСНОВКИ_____________________________________________________24

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ_____________________________26

 

ДОДАТКИ_______________________________________________________27

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

Актуальність теми. Коли в психології мова йде про характеристики підліткового віку, то в основному говориться про моральний розвиток і моральну характеристику особистості. Дослідження в цій області досить значні. Психологічних досліджень про розвиток пізнавальних процесів, про розумовий розвиток у підлітковому віці ще недостатньо, що пояснюється тим, що зміни в моральній сфері є дійсно основним і вирішальним зрушенням у психічному розвитку підлітків.

З переходом у підлітковий вік зв'язана істотна перебудова навчальної діяльності школяра. Новий, більш високий рівень навчальної діяльності визначається ступенем її самостійності. Матеріали Д.Б. Ельконіна, Т.В. Драгунової й інших психологів показують, що на початку підліткового віку спостерігається велика розмаїтість у рівнях розвитку навчальної діяльності – від найбільш низького рівня, при якому відсутні елементарні вміння організувати самостійну роботу, через ряд проміжних форм, де, наприклад, самостійна робота спостерігається тільки при виконанні домашніх завдань, до найбільш високого рівня, при якому самостійно освоюється й новий матеріал, і навіть нові області знань (астрономія, техніка, радіотехніка) [1, 122]. Однак перспективним відносно розвитку є саме останній рівень.

Початок підліткового віку пов'язується з початком формування найбільш високого рівня навчальної діяльності. Для підлітка поступово розкривається зміст навчальної діяльності як діяльності по самоосвіті, спрямованої на задоволення пізнавальних потреб. Підлітковий вік дуже важливий для педагогічного впливу, тому вивчення його особливостей  спонукало вибір теми курсового дослідження: «Психологічні особливості учнів та їх урахування в педагогічному процесі».
Об’єкт дослідження – процес навчання та психологічні особливості учнів.
Предмет дослідження – якісні психологічні зміни у структурі особистості підлітка, їх вплив на навчальну та пізнавальну діяльність.
Мета дослідження полягає в теоретичному обґрунтуванні педагогічних особливостей підліткового віку та умов формування пізнавального інтересу у підлітків в процесі навчання в загальноосвітньому навчальному закладі.

У відповідності до мети, об’єкта та предмета дослідження визначені його завдання:
1.  Охарактеризувати психолого-педагогічні особливості підліткового віку.
2.  Встановити новоутворення в розумовому розвитку підлітків.
3.  Обґрунтувати дієвість методів активізації пізнавальної діяльності підлітків.

Теоретичною основою дослідження стали соціологічні та психологічні положення про особистість як суб’єкт життєдіяльності; закономірності розвитку підлітків та роль навчальної діяльності у ньому.

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНЕ ОБГРУНТУВАННЯ Психолого-педагогічнИХ характеристик підліткового віку

1.1 Психологічні особливості підліткового віку  

Шкільний онтогенез включає наступні вікові періоди: молодший шкільний (6–10 років), молодший підлітковий (11–13 років), старший підлітковий (14–15 років) і юнацький вік (16-18 років) [1, 224–225]. У схемі вікової періодизації онтогенезу, що враховує гендерні розбіжності, підлітковий вік для хлопців визначений як 13–16 років, для дівчат 12–15 років [2, 61]. Кожен із періодів характеризується певними особливостями, що можуть бути виявлені в рамках педагогічних та психологічних досліджень.

Сучасна психологічна наука визначає підлітковий вік як один із найскладніших періодів у житті людини. Підлітковий період розпочинається з виникнення у дитини почуття дорослості. У драму розвитку вступає нова діюча особа, новий якісно своєрідний фактор особистість самого підлітка. Почуття дорослості як внутрішнє психічне новоутворення має складний зміст.
Отже, підлітковий вік – вік між дитинством і дорослістю (від 11–12 до 16–18 років), який характеризується якісними змінами, пов'язаними зі статевим дозріванням і входженням у доросле життя. У цей період особа має підвищену збудливість, імпульсивність і часто неусвідомлений, статевий потяг. Провідна діяльність в підлітковому віці – це інтимно-особистісне спілкування з однолітками.
Для підліткового віку характерні:
1)     Почуття дорослості;
2)     Формування «Ми» – концепції;
3)     Формування референтних груп. [5, 32–33]

У цьому віці відбувається маніфестація тих аномалій особистісного розвитку, які в дошкільний період існували в латентному стані. Відхилення в поведінці властиві майже всім підліткам. Характерні риси цього віку – чутливість, часта різка зміна настрою, острах глузувань, зниження самооцінки. Розлади бувають поведінкові й емоційні. Емоційні переважають у дівчаток. Це депресія, страхи й тривожні стани. Порушення в поведінці в чотири рази частіше бувають у хлопчиків.

Основним лейтмотивом психічного розвитку в підлітковому віці є становлення нової, ще досить нестійкої, самосвідомості, зміна Я-Концепції, спроби зрозуміти самого себе й свої можливості. У цьому віці відбувається становлення складних форм аналітико-синтетичної діяльності, формування абстрактного, теоретичного мислення. Дуже важливе значення має виникаюче в підлітка почуття приналежності до особливої «підліткової» спільності, цінності якої є основою для власних моральних оцінок. [5, 35]

У спілкуванні дітей досить швидко складаються відносини, у яких з'являються однолітки-лідери, і однолітки-ізгої. Спілкування з однолітками – тверда школа соціальних відносин. Саме спілкування з однолітками вимагає високої емоційної напруги. «За радість спілкування» дитина-підліток витрачає багато енергії на почуття, пов'язані з успіхом ідентифікації й стражданнями відчуження.

Підліток активно відкидає свою належність до світу дітей, але при цьому не почувається повноцінним дорослим. Він намагається бути подібним до дорослих зовні, прагне прилучитись до їхнього життя, придбати їхні якості і уміння, права і привілеї. Своєрідність соціальної ситуації розвитку дитини в цей період полягає в тому, що вона виконує нові для неї функції та залучається до нової системи відносин із дорослими й однолітками. Дитина включається в різні види суспільно корисної діяльності, що розширює сферу її соціального спілкування і сприяє накопиченню нового соціального досвіду [8, 38]. Цей досвід може бути більш чи менш болісним.

Р. Бенедикт стверджує, що тип переходу від дитинства до дорослості залежить від того, настільки великий розрив між нормами і вимогами даного суспільства, що ставляться перед дитиною і дорослим. У країнах, де ці вимоги більш-менш однакові, розвиток проходить плавно, і дитина досягає статусу дорослого поступово. У більшості країн Європи та Америки норми поведінки дітей і дорослих є різними і, навіть, протилежними: дитячий вік вважається ігровим; маленькі члени суспільства позбавлені відповідальності за свої дії, від них вимагають лише одного − покори; доросла ж людина має бути самостійною та ініціативною [5, 39].

Таким чином, центральною психологічною характеристикою підліткового віку є перехід від одного типу стосунків між дорослим і дитиною (моралі слухняності) до якісно іншого, специфічного типу (моралі принципової рівності). Цей період може супроводжуватись певними труднощами. У великій мірі цьому сприяє відносна нестійкість нервової системи підлітка, його загальна неврівноваженість, роздратованість, перепади настрою, підвищена збудливість.
Анатомо-фізіологічні зміни в організмі підлітка породжують певні психологічні новоутворення, а саме прагнення до незалежності, потребу в самоствердженні й самовизначенні щодо свого статусу в сім'ї, колективі однолітків тощо. Розвиток інтересу до протилежної статі, пробудження романтичних почуттів також є характерною рисою підліткового віку. Втім новоутворення нерідко проявляються в неадекватних формах (зовнішня агресія, гостра критика інших, зухвала поведінка) [5, 24].

Першою ці зміни у характері дитини відчуває сім'я. Сім'я один з найважливіших факторів соціалізації дитини. Саме тут діти засвоюють заведені в їхніх сім'ях життєві цінності. Моделями поведінки їм слугують батьки, старші брати і сестри. Е. Маккобі вважає, що тривалість батьківського впливу визначається міцністю їх відносин із дитиною, ступенем поваги батьків до її особистості, наявністю довіри між членами сім'ї. У деяких випадках батьки пригнічують особистість своєї дитини, у інших сприяють її гармонічному розвитку. Взаємодія з батьками дозволяє дітям тренувати й вдосконалювати соціальні навички, необхідні для комфортного існування в соціумі [3, 228].
Крім того, сім'я є важливим фактором впливу на інтелектуальний розвиток дитини, пропонуючи, а іноді й насаджуючи власну концептуальну картину світу. Спільна інтелектуальна діяльність розвиває здатність дитини моделювати різноманітні ситуації, оперувати гіпотезами й вибирати оптимальні шляхи вирішення поставлених завдань. Батьки мають можливість активно сприяти швидкому розвитку мисленнєвих навичок маленької людини.

Зазвичай теоретичне усвідомлення дійсності дитиною випереджає рівень її практичних навичок. Підлітки часто не знають як поводитись у тій чи іншій життєвій ситуації, а відчуття власної дорослості заважає їм звертатися за порадами до дорослих. Такі проблеми притаманні дітям, у яких не склалися стосунки з батьками. Неготовність дитини до виконання нових соціальних ролей, або відсутність необхідного рольового навантаження й самостійності ускладнює спілкування та породжує численні конфлікти у колі сім'ї [4, 46].
У деяких підлітків спостерігається вияв неадекватної самооцінки й завищеного рівня вимог, критичне ставлення до слів та вчинків інших. Це ускладнює їх взаємовідносини з дорослими, батьками, однолітками, вчителями, провокує прояви негативізму, грубу й самовпевнену поведінку, соціальні конфлікти [4, 48]. Підлітки бояться глузування, проявів нерозуміння, недовіри, або образливої для такого віку заборони. На їхній погляд батьки поводяться з ними як із маленькими. Часто відсутність щирих стосунків з батьками є причиною того, що діти стають жертвами насилля, або учасниками злочинів [4, 49].

1.2 Особливості розумової діяльності учнів підліткового віку

Навчання для підлітка є головним видом діяльності. І від того, як учиться підліток, багато в чому залежить його психічний розвиток, становлення його як громадянина.
Перебудова навчальної діяльності. У підлітковому віці істотно перебудовується характер навчальної діяльності. Причому не тільки ускладнюється сама навчальна діяльність: збільшується кількість навчальних предметів, замість одного вчителя із класом працюють 5–6 учителів, у яких різні вимоги, різний стиль проведення уроку, різне відношення до учнів. Головне, поступово наростаюча дорослість підлітка робить неприйнятними для нього звичні молодшому школяреві старі форми й методи навчання.

Якщо учень ще недавно охоче слухав докладні пояснення вчителя, то тепер подібна форма знайомства з новим матеріалом часто викликає учня нудьгу, байдужість, явно обтяжує його. Схильний раніше до дослівного відтворення навчального матеріалу, він прагне тепер викладати матеріал своїми словами, і протестує, коли вчитель вимагає точного відтворення (формули, закону, визначення) [6, 143].

Розширення зв'язків з навколишнім світом, широке всепоглинаюче спілкування з однолітками, особисті інтереси й захоплення також часто знижують безпосередній інтерес підлітків до навчання. Свідомо – позитивне відношення учнів до навчання виникає тоді, коли навчання задовольняє їхні пізнавальні потреби, завдяки чому знання здобувають для них певний зміст як необхідна й важлива умова підготовки до майбутнього самостійного життя. Однак тут часом спостерігається розбіжність: прагнення до набуття знань може сполучатися з байдужним або навіть негативним відношенням до шкільного навчання. Це може бути своєрідною реакцією на ті або інші невдачі в навчанні, на конфлікт із учителем. Підліток зазвичай гостро переживає ці невдачі: робить вигляд, що до успіхів у навчанні він зовсім байдужний.

Найбільш істотну роль у формуванні позитивного відношення підлітків до навчання, як показали дослідження, грають змістовність навчального матеріалу, його зв'язок з життям і практикою, проблемний й емоційний характер викладу, організація пошукової, пізнавальної діяльності, що дає учням можливість переживати радість самостійних відкриттів, озброєння підлітків раціональними прийомами навчальної роботи, навичками самовиховання, що є неодмінною передумовою для досягнення успіху.

Розвиток мислення. У процесі навчання дуже помітно вдосконалюється мислення підлітка. Зміст і логіка досліджуваних у школі предметів, зміна характеру й форм навчальної діяльності формують і розвивають у нього здатність активно, самостійно мислити, міркувати, порівнювати, робити глибокі узагальнення й висновки. Довіра вчителя до розумових можливостей підлітка дуже відповідає віковим особливостям особистості.
Основна особливість розумової діяльності підлітка – наростаюча з кожним роком здатність до абстрактного мислення, зміна співвідношення між конкретно-образним й абстрактним мисленням на користь останнього. Конкретно-образні (наочні) компоненти мислення не зникають, а зберігаються й розвиваються, продовжуючи відігравати істотну роль у загальній структурі мислення (наприклад, розвивається здатність до конкретизації, ілюструванню, розкриттю змісту поняття в конкретних образах і уявленнях). Тому при одноманітності, однобічності або обмеженості наочного досвіду гальмується обчислення абстрактних істотних ознак об'єкта [6, 145].
Значення конкретно-образних компонентів мислення позначається й у тому, що в ряді випадків вплив безпосередніх почуттєвих вражень виявляється сильнішим за вплив слів (тексту підручника, пояснення вчителя). У результаті відбувається неправомірне звуження або розширення того чи іншого поняття, коли в його склад привноситься яскраві, але несуттєві ознаки. Наприклад, ілюстрації у підручнику, наочному приладді, кадри навчального кінофільму, які випадково запам'яталися.

Розвиток спостережливості, пам'яті, уваги. У процесі навчання підліток здобуває здатність до складного аналітико-синтетичного сприйняття (спостереженню) предметів й явищ. Сприйняття стає плановим, послідовним і всебічним. Підліток сприймає вже не тільки те, що лежить на поверхні явищ, хоча тут багато чого залежить від його відношення до сприйманого матеріалу – і учень вражає поверховістю, легковагістю свого сприйняття. Підліток може дивитися й слухати, але сприйняття його буде випадковим.

Істотні зміни в підлітковому віці зазнають пам'ять й увага. Розвиток іде по шляху посилення їхньої довільності. Наростає вміння організовувати й контролювати свою увагу, процеси пам'яті, управляти ними. Пам'ять й увага поступово здобувають характер організованих, регульованих і керованих процесів.

У підлітковому віці зауважується значний прогрес у запам'ятовуванні словесного й абстрактного матеріалу. Уміння організовувати розумову роботу із запам'ятовування певного матеріалу, уміння використати спеціальні способи запам'ятовування розвинене у підлітків у набагато більшому ступені, ніж у молодших школярів.

Розвиток уваги відрізняється певною суперечливістю: з одного боку, у підлітковому віці формується стійка, довільна увага. З іншого боку – велика кількість вражень, переживань, бурхлива активність й імпульсивність підлітка часто приводить до нестійкості уваги, і його швидкої відволікаємості. Неуважний і не зібраний на одному уроці («нелюбимому»), учень може зібрано, зосереджено, зовсім не відволікаючись працювати на іншому («улюбленому») уроці [7, 36].

     Найкращий спосіб організувати увагу підлітка зв'язаний не із застосуванням учителем якихось особливих прийомів, а з умінням так організувати навчальну діяльність, щоб в учня не було ані часу, ані бажання, ані можливості відволікатися на тривалий час. Цікава справа, цікавий урок здатні захопити підлітка, і він із захопленням працює досить тривалий час, не відволікаючись. Активна пізнавальна діяльність – от що робить урок цікавим для підлітка, от що саме по собі сприяє організації його уваги.

У підлітковому віці відбуваються істотні зрушення в розвитку розумової діяльності учнів, головним чином у процесі навчання. Досягнутий ступінь розвитку мислення молодшого школяра дозволяє в підлітковому віці приступити до систематичного вивчення основ наук. Зміст і логіка досліджуваних предметів, характер засвоєння знань у підлітків вимагають опори на здатність самостійно мислити, порівнювати, робити висновки й узагальнення.

Всі навчальні предмети, досліджувані підлітком, насамперед, стимулюють розвиток у нього абстрактного мислення. Природно, що основною особливістю розумової діяльності підлітка є наростаюча з кожним роком здатність до абстрактного мислення, зміна співвідношення між конкретно-образним й абстрактним мисленням на користь абстрактного мислення. Звичайно, не повинне мати місця спрощене трактування вікових змін у мисленні, відповідно до яких молодший школяр мислить конкретно, а в підлітковому віці він переходить до абстрактного мислення. З переходом до підліткового віку істотно змінюються, збагачуються як абстрактно узагальнюючі, так й образні компоненти розумової діяльності (зокрема, розвивається здатність до конкретизації, ілюструванню, розкриттю змісту поняття в конкретних образах і уявленнях). Але загальний напрямок розвитку мислення відбувається в плані поступового переходу від переваги наочно-образного мислення (у молодших школярів) до переваги відверненого (абстрактного) мислення в поняттях (у старших підлітків) [7, 37].

Поступово, під впливом шкільного навчання розвивається аналітико-синтетична діяльність, підлітки починають цікавитися не тільки конкретними фактами, але і їхнім аналізом, зміцнюється тенденція до причинного пояснення, учні прагнуть виділити головне, істотне в матеріалі, опановують умінням обґрунтовувати, доводити певні положення, робити широкі узагальнення.
Зрозуміло, і в межах підліткового віку мають місце вікові розходження: одне діло – мислення школяра 11–12 років, інше діло – мислення 15 років.

 

 

 

1.3 Розвиток пізнавальної активності підлітків

Підлітків дуже залучає можливість розширити, збагатити свої знання, проникнути в сутність досліджуваних явищ, встановити причинно-наслідкові зв'язки. Підлітки відчувають велике емоційне задоволення від дослідницької діяльності. Їм подобається мислити, робити самостійні відкриття.

Поряд з пізнавальними інтересами істотне значення при позитивному відношенні підлітків до навчання має розуміння значимості знань. Для підлітка дуже важливо усвідомити, осмислити життєве значення знань й, насамперед їхнє значення, для розвитку особистості. Це пов'язане з посиленим ростом самосвідомості сучасного підлітка. Багато навчальних предметів подобаються підлітку тому, що вони відповідають його потребам не тільки багато знати, але й уміти, бути культурною, всебічно розвиненою людиною. Треба підтримувати переконання підлітків у тому, що тільки освічена людина може бути по-справжньому корисним членом суспільства. Переконання й інтереси, зливаючись воєдино, створюють у підлітків підвищений емоційний тонус і визначають їхнє відношення до навчання.

Якщо ж підліток не бачить життєвого значення знань, то в нього можуть сформуватися негативні переконання й негативне відношення до існуючих навчальних предметів. Істотне значення при негативному відношенні підлітків до навчання має усвідомлення й переживання ними неуспіху в оволодінні тими або іншими навчальними предметами. Неуспіх, як правило, викликає в підлітків бурхливі, негативні емоції й небажання навчатися, закріплюється негативне відношення до предмета.

Навпаки, сприятливою ситуацією навчання для підлітків є ситуація успіху, який забезпечує емоційне благополуччя. Емоційне благополуччя багато в чому залежить від оцінки його навчальної діяльності дорослими. Для емоційного благополуччя підлітка дуже важливо, щоб оцінка й самооцінка збігалися. Тільки за цієї умови вони можуть виступати як мотив, діяти в одному напрямку й підсилювати один одного. У противному випадку виникає внутрішній, а іноді й зовнішній конфлікт. Емоційне благополуччя підлітка багато в чому залежить від оцінки його навчальної діяльності дорослими. Оцінки для підлітка мають різний сенс. В одних випадках оцінка дає можливість підлітку виконати свій обов’язок, зайняти гідне місце серед товаришів, в інших – заслужити повагу вчителів і батьків. Нерідко ж зміст оцінки для підлітка виступає в прагненні домогтися успіху в навчальному процесі й тим самим одержати впевненість у своїх здатностях і можливостях. Це пов'язане з такою домінуючою потребою віку, як потреба усвідомити, оцінити себе як особистість, свої сильні й слабкі сторони. І в цьому плані істотне значення має не тільки оцінка діяльності учня і його розумових можливостей з боку інших, але й самооцінка. Як показують дослідження, саме в підлітковому віці домінуючу роль починає грати самооцінка [7, 40].

Учителеві необхідно знати не тільки мотиви навчання, але й умови їхнього формування. Дослідження показують, що відношення підлітків до навчання обумовлено насамперед якістю роботи вчителя і його відношення до учнів. Багато учнів на при відповідях на питання «При яких умовах учні вчилися б у повну міру своїх здатностей?» указували на вміння вчителя зацікавити своїм предметом, на його повагу до учнів. От типова відповідь: «Якби вчителі поводилися з нами, як з гарними друзями, зацікавлювали нас, якби учні не боялися погано відповісти, то вони вчилися б у повну міру своїх здатностей». При цьому підлітки вважають, що багато чого залежить і від них самих, і, насамперед, від їхньої наполегливості. Але наполегливість, на їхню думку, легше проявляється тоді, «коли вчитель хоча й вимогливий, але добрий», коли він «справедливий і чуйний» [1, 112].

Характерною рисою підліткового віку є готовність і здатність до багатьох видів навчання, причому як у практичному плані, так й у теоретичному. Ще однією рисою, що уперше повністю розкривається саме в підлітковому віці, є схильність до експериментування, що проявляється, зокрема, у небажанні все приймати на віру. Підлітки виявляють широкі пізнавальні інтереси, пов'язані із прагненням все самостійно перевірити ще раз, особисто впевниться в істинності [1, 123].

Діти в даному віці вже помітно й досить відрізняються один від одного за інтересом до навчання, за рівнем інтелектуального розвитку й за кругозором, за обсягом і стійкості знань, за рівнем особистісного розвитку. Цими розходженнями визначаються їхнє диференційоване відношення до навчання. Зазначена обставина визначає виборчий характер відносини до шкільних предметів. Одні з них стають більш потрібними й тому улюбленими з боку підлітків, інтерес до інших знижується.

Нерідке відношення підлітка до того або іншого навчального предмета визначається відношенням до вчителя, який викладає даний предмет. Підліткам зазвичай подобаються ті предмети, які викладають їхні улюблені вчителі. Успішність багатьох дітей середніх класів у школі тимчасово падає через те, що за межами школи в них з'являються сильні, конкуруючі з навчанням інтереси.
У підлітковому віці з'являються нові мотиви навчання, пов'язані з розширенням знань, з формуванням потрібних умінь і навичок, що дозволяють займатися цікавою роботою, самостійною творчою працею. Навчання доповнюється самоосвітою, здобуваючи більше глибокий особистісний зміст. Знання, уміння й навички стають у цьому віці критерієм цінності для підлітка навколишніх його людей, а також підставою для прояву інтересу й підтримки ім. [5, 48].
Відбувається формування системи особистісних цінностей, які визначають зміст діяльності підлітка, сферу його спілкування, вибірковість відношення до людей, оцінки цих людей і самооцінку.

Розглянувши особливості навчальної діяльності школярів-підлітків, ми прийшли до висновку про те, що саме в цьому віці навчання може стати усвідомленою необхідністю, але в цьому ж віці може бути загублений інтерес до навчання, як основного виду діяльності учнів. Тому важливо знайти методи й засоби підтримки інтересу до навчання, тому що відношення підлітків до навчання обумовлене, насамперед, якістю роботи вчителя і його відношення до учнів.
 

 

РОЗДІЛ 2. ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНА ПЕРЕВІРКА ВРАХУВАННЯ ПСИХОЛОГІЧНИХ ОСОБЛИВОСТЕЙ УЧНІВ У ПЕДАГОГІЧНОМУ ПРОЦЕСІ.

 2.1. Врахування психолого-педагогічних особливостей учнів для створення особистісно-орієнтованої методики навчання фізики.

У педагогічній роботі з учнями, зокрема учнями гуманітарних класів старшої школи, зазвичай вважають, що суб’єктом навчально-виховного процесу є безпосередньо учень, а об’єктом – система знань, якою повинен оволодіти суб’єкт (наприклад, у праці [9]). Ще одним суб’єктом навчально-виховного процесу окрім учня є вчитель, оскільки він вступає з учнем в певні відносини, регламентовані даним процесом. У навчанні спільна діяльність учителя із учнем може розглядатися принаймні в чотирьох аспектах: викладацькому, пізнавальному, виховному і комунікативному, які ми надалі будемо розглядати, як окремі види діяльності. До викладацької діяльності переважно відноситься робота вчителя як лектора, методиста, людини, яка на практиці застосовує передові навчальні технології. До пізнавальної діяльності вчителя відноситься не лише надання знань учням і моніторинг рівня засвоєння цих знань, але й постійна робота над підвищенням власного освітнього рівня і розширенням власної бази знань.

До виховної діяльності вчителя, зокрема класного керівника, відноситься виховання в учнів культури поведінки, формування в них високих моральних якостей; забезпечення єдності педагогічних вимог з боку сім'ї і школи; організація в разі потреби допомоги учням (навчальної, матеріальної, моральної); проведення заходів, які передбачають зміцнення здоров'я учнів; організація суспільно-корисної праці учнів, ведення документації класу; побудова взаємин з учнями та їхніми батьками на демократичних засадах, співробітництві, сприяння розвитку самоврядування учнів [10]. До комунікативної діяльності вчителя відноситься його вміння знайти спільну мову із кожним з учнів, донести до їх розуміння власну точку зору, зрозуміти їхні життєві позиції тощо.

Виходячи з розглянутих видів діяльності вчителя й враховуючи, що така діяльність повинна носити двосторонній характер (тобто, як з боку вчителя, так і з боку учня), актуальним стає необхідність застосування особистісно-орієнтованого підходу в навчально-виховному процесі [9]. Підґрунтям для такого підходу виступає врахування в ході цього процесу основних особистісних рис, притаманних лише одній людині, тобто застосовуються гуманістичний принцип і орієнтація на особистість. Сучасні психолого-педагогічні дослідження показують, що для всебічного та ефективного (в плані педагогічного впливу) врахування особистісних якостей учнів доцільно використовувати інформацію про типи їхніх особистостей, на базі чого й розробляти індивідуальні підходи до покращення учнівських знань і проведення відповідної виховної роботи [11,12,13]. До останніх належать психологічні та соціонічні типи, а також типи сприйняття інформації. Тому метою даної роботи є покращення процесу навчання фізики за рахунок використання особистісних особливостей учнів гуманітарних класів старшої школи для створення індивідуально орієнтованих підходів до навчального процесу.

У суб’єкт-суб’єктних відносинах між вчителем фізики й учнем гуманітарного класу можуть виникати певні напруження (і навіть тертя), які потребують створення методів їх ефективного усунення для покращення навчально-виховного процесу та підвищення рівня знань і умінь учнів. Так, у разі здійснення викладацької діяльності з боку вчителя може спостерігатися не завжди обґрунтоване завищення рівня складності подачі навчального матеріалу. Це може пояснюватися бажанням надати учням повнішу та всеохоплюючу інформацію з певного питання. Натомість з боку учня під час такої діяльності сприймання навчального матеріалу може обмежуватися внаслідок особистісних особливостей його сприйняття. В учня гуманітарного класу можуть виникати характерні риторичні запитання: "навіщо мені настільки докладно знати фізику?", "чи знадобляться в подальшому житті мені ці знання?" тощо. Вочевидь, обидві позиції розглянутих суб’єктів призводять до зниження ефективності процесу викладацької діяльності в плані засвоєння учнями матеріалу. У процесі здійснення пізнавальної функції вчителем фізики можуть виникати певні недоліки організаційного плану, зокрема пов’язані із недостатнім врахуванням наявного пізнавального рівня учнів. Наприклад, вчитель може надмірно завищено ставитися до наявних в учня знань і ґрунтуючись на цьому будувати подальше викладання навчального матеріалу. В учня гуманітарного класу такий підхід викликатиме неприйняття, а в окремих випадках – певне нехтування матеріалом, що надає вчитель. У обох випадках причиною такої поведінки можна вважати недостатню вмотивованість діяльності. З боку вчителя – це небажання враховувати особливості саме гуманітарної спрямованості учнівських класів, а з боку учнів – не розуміння потреби у вивченні фізики, принаймні в тих обсягах, в яких її надає вчитель. Приблизно те ж саме можна сказати й про виховну діяльність вчителя фізики й учнів гуманітарних класів. Особливо чітко це може проявлятися на етапах спроби організації вчителем індивідуальної допомоги учням у засвоєнні навчального матеріалу, забезпечення шефства більш сильних в знаннях з предмету учнів над слабшими, намагання прищепити учням певні теоретичні та практичні навички з фізики.

У разі здійснення комунікативних відносин між вчителем і учнями з боку першого може виникати обмеженість у передачі інформації, а з боку других – неповне сприйняття інформації. Наприклад, учитель може зменшити обсяги навчальної інформації з таких міркувань, як "не бажаєте засвоювати певну інформацію – то й не треба, мені ж легше", "не виявили зацікавленість до якоїсь галузі знань – оминемо її, заощадимо навчальний час" тощо. Натомість учень може не сприйняти інформацію не лише через небажання це робити, а й через власну неуважність. У всіх випадках проблема обмеженої інформованості в розглянутій суб’єкт-суб’єктній парі призводитиме до недостатньої ефективності зворотного зв’язку "вчитель – учень" та "учень – вчитель". Наслідками цього може стати формальне ставлення вчителя і учня до власних обов’язків, зниження ефективності моніторингу знань учня, зниження рівня його знань, умінь і навичок тощо.

Можна сказати, що недостатність вказаного зворотного зв’язку між вчителем та учнем призводить до перетворення суб’єкт-суб’єктних відношень "вчитель – учень" на суб’єкт-об’єктні, тобто вчитель перестає сприймати учня як суб’єкта навчально-виховного процесу, а починає ставитись до нього як до об’єкту. Таке ставлення взагалі не потребує ніякого зворотного зв’язку, а моніторинг рівня знань у такому випадку стає лише додатковою причиною здійснення одностороннього впливу на учня з боку вчителя, вживання навчально-адміністративних каральних заходів, які переважно є непопулярними в розумінні учня. Зазначимо, що вказане перетворення відносин між вчителем та учнем на суб’єкт-об’єктні негативно позначиться на усіх вищезазначених видах діяльності: викладацькій, пізнавальній, виховній і комунікативній.

Якщо врахувати розглянуті причини виникнення недоліків у суб’єкт-суб’єктних відносинах "вчитель – учень", можна дійти висновку, що для їх усунення, із одночасним налагодженням зазначеного зворотного зв’язку, з обох сторін необхідними є наявність мотивації діяльності, надання інформації, щодо цієї мотивації, а також адекватний для сприйняття підбір обсягів даної інформації. З чого випливає, що психолого-педагогічна складова особистісно-орієнтованої методики навчання фізики учнів гуманітарних класів повинна, в першу чергу, бути спрямованою на створення в учнів мотивації вивчення цієї дисципліни. Також, окрім створення мотивації, за рахунок даної складової можна здійснювати підбір навчальної інформації, вибір способів її подання учневі, шляхів покращення запам’ятовування інформації учнем тощо.

Для досягнення поставлених цілей на першому етапі досліджень потрібно визначити типи сприйняття учнями інформації, їхні психологічні та соціонічні типи. Оскільки навчальний час, що відведено на вивчання фізики в гуманітарних класах старшої школи, досить обмежений, доцільно використовувати найбільш скорочені системи тестувань. Наприклад, тестування з метою встановлення психологічних типів учнів краще проводити за методикою Леонгарда-Шмішека [14]. Згідно з цими тестами визначаються такі психотипи: демонстративний, застрягаючий (ригідний), педантичний, збуджений (неврівноважений), гіпертимний, дистимічний, тривожний, екзальтований, емотивований (лабільний), циклотимний. Визначення соціонічних типів можливо проводити за вісьмома позиціями завдяки тесту В.Блохіна [15] Додаток 1. За чотирма шкалами типи можуть бути: раціональні або ірраціональні, логічні або етичні, сенсорні або інтуїтивні, екстраверсні або інтроверсні. Таким чином, всього наявні 16 соціонічних типів особистостей. До таких типів сприйняття відносять аудіалів (тобто таких, які здебільшого сприймають інформацію на слух), візуалів (тобто таких, які здебільшого сприймають інформацію очно) та кінестетів (тобто таких, які здебільшого сприймають інформацію на дотик, за фізичними відчуттями). Іноді додатково ще виділяють дигіталів, тобто таких, в яких сприйняття інформації відбувається шляхом логічного аналізу, за допомогою цифр, знаків, логічних доводів.

Оскільки система сприйняття інформації (як і навколишнього світу) для людини сама по собі є важливою, логічним є використання типів сприйняття особистостей для покращення розуміння потрібної навчальної інформації.  Cоціонічні типии дозволяють зрозуміти вподобання учня, його фільтри сприйняття, його індивідуальні підходи до вибору головної, найважливішої для нього інформації з оточуючого інформаційного потоку. Також знання соціонічних типів сприяє чіткому розумінню міжособистісних взаємин "учень – вчитель" і "учень – учень", що важливо для побудови педагогічної роботи в класі. З цього випливає, що використання цих трьох систем типування є необхідним і достатнім для створення особистісно-орієнтованої методики навчання фізики учнів гуманітарних класів.

Після визначення типу кожного з учнів на підставі відповідних рекомендацій, наведених в літературі (зокрема в роботах [14, 15]), стає зрозумілою подальша стратегія побудови діалогу з тим або іншим учнем відповідно до його особистісних якостей зокрема, і навчально-виховного процесу загалом. Ця стратегія повинна бути спрямованою на створення ґрунтовної мотивації вивчання дисципліни "фізика" з орієнтацією на особистість кожного учня, а також на надання цьому учневі навчальної інформації у прийнятному і зрозумілому для нього вигляді. Але, на жаль, такий підхід є можливий лише в ідеальній ситуації. У реальному житті для особистої роботи з кожним з учнів в педагога не вистачає навчального часу, відведеного на вивчення конкретної дисципліни, особливо у разі, якщо така дисципліна не є профільною (як при вивчанні фізики в гуманітарних класах).

Для розв’язання протиріччя між потребою у застосуванні особистісно-орієнтованої методики викладання і обмеженістю навчального часу пропонується застосування наступного підходу. Після визначення типів сприйняття інформації, психологічних і соціонічних типів окремих учнів педагог визначає домінування окремих конкретних типів в класному колективі. Тобто, визначається психологічний портрет учнівського колективу в цілому і встановлюється домінуюча група цього колективу – так звана фактор-група. Саме на цю групу й повинен орієнтуватися вчитель при розробці шляхів мотивування учнів, обсягів і способів подання їм навчального матеріалу. Для цієї домінуючої групи вчителю доцільно формувати методичні підходи до розробки навчального плану проведення занять з фізики, проведенню теоретичних занять, вибору практичних завдань, проведенню й захисту лабораторних робіт тощо. Можливо, що в межах одного колективу існує більш, ніж одна достатньо велика група учнів із подібними типами особистостей. Тоді необхідним стає таке поєднання основних спільних рис кількох домінуючих груп, яке дозволить відпрацювати єдиний достатньо універсальний підхід до підвищення навчальної зацікавленості учнів. У такому випадку вчитель у подальшій викладацькій роботі орієнтуватиметься на комбіновану (або сполучену) фактор-групу.

У будь-якому з розглянутих варіантів, орієнтуючись на смаки та потреби переважної кількості аудиторії, педагог створюватиме щось на кшталт моди на власну навчальну дисципліну, принаймні зацікавленості у її вивчанні. Як показує педагогічний досвід, у разі виникнення у фактор-групи такої зацікавленості інші учні також почнуть залучатися до більшості, тобто, спрацює психологічний механізм колективної поведінки. У результаті такий підхід створить шляхи впливу на формування зацікавленості колективу гуманітарного класу загалом і покращить в ньому засвоєння фізичних знань.

У результаті модернізована особистісно-орієнтована методика навчання фізики учнів гуманітарних класів старшої школи міститиме наступні три основні моменти.

По-перше, залежно від домінуючого серед учнів типу сприйняття інформації обирається та чи інша форма подання навчального матеріалу.

По-друге, виходячи із особливостей домінуючих соціонічних типів корегується зміст лекцій та семінарів таким чином, щоб при наявності стандартної інформації лишити незмінним базове змістовне значення, натомість змістивши стилістику викладання й смислові наголоси.

По-третє, враховуючи психологічні типи домінуючої групи учнів підбираються найбільш прийнятні види виховної та навчально-методичної роботи. За одержаною модернізованою методикою здійснюється навчання фізики протягом семестру (або чверті). Наприкінці цього терміну проводиться перевірка знань учнів за критерієм ефективності засвоєння матеріалу. Показником цього критерію є навчальна успішність, тобто підсумкова оцінка кожного з учнів.

Сутність застосування описаної навчальної методики полягає в максимально можливому збільшенні ефективності засвоєння знань, набутті необхідних умінь та навичок, що відбиватиметься на успішності учнів.

Таким чином, для формування зацікавленості у вивченні фізики та покращення рівня одержуваних знань в учнів гуманітарних класів старшої школи пропонується враховувати їхні особистісні особливості шляхом визначення типів сприйняття інформації, психологічних і соціонічних типів та створення на цій підставі такої модернізованої методики навчання, згідно з якою авторські підходи до навчального процесу будуть орієнтовані на особливості характерних рис переважної кількості учнів.

 

 

 

 

 

2.2. Очікувані результати

Очікується, що за рахунок психологічних особливостей колективної поведінки та, порівняно невелика кількість учнів, на яку за тою чи іншою причиною не пошириться запропонована методика, виходячи з поведінкового механізму колективного наслідування також покращить рівень власних знань, тобто задіявши цей соціально-психологічний механізм ми матимемо колективне покращення рівня знань з фізики.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновки
Підлітковий вік – це період статевого дозрівання. Цими процесами обумовлюється багато феноменів різних проявів підлітка. Зокрема, спостерігаються підвищена збудливість нервової системи, нестійкість і суперечливість емоцій, підвищена тривожність, пов'язана зі спілкуванням з однолітками.
Що стосується інтелектуального розвитку, то в підлітковому віці завершується формування когнітивних процесів. Думка остаточно поєднується зі словом, й утворюється внутрішня мова як основний засіб мислення та організації пізнавальних процесів. Інтелект стає мовним, а мова інтелектуалізованою. Виникає повноцінне теоретичне мислення і йде процес активного формування наукових понять.
Підлітковий вік – сприятливий період для формування й розвитку «практичного інтелекту», атрибутами якого прийнято вважати здоровий глузд, кмітливість, інтуїцію та «золоті руки».
Уміння вирішувати практичні задачі багато в чому визначається темпераментом дитини, особливостями її нервової системи й уже придбаним життєвим досвідом. Важливо навчити дитину одного правила: як тільки проблема виникла, необхідно відразу приступати до її рішення.
Можливості для формування в дітей практичного інтелекту у школі: учнівське самоврядування, участь у громадських організаціях і комерційній праці, а також надання самостійності в домашніх справах.
При організації навчального процесу в середніх класах важливо пам'ятати, що головне для дитини в цей період – це спілкування з однолітками. Тому, наприклад, домашні завдання можна давати у групах із 2–3 осіб, що дозволяє враховувати та використовувати дану провідну потребу. Заборона «колективних» домашніх завдань призводить до поголовного списування на перервах. У цей період, звичайно, краще використовувати групові форми роботи на уроках.
Із загальним ростом свідомого відношення до дійсності в підлітків помітно підсилюється свідоме відношення до навчання. У своїй навчальній діяльності вони поступово переходять на новий, більш високий рівень, пов'язаний з новим відношенням до сьогодення, глибокими знаннями, які набувають особистісного сенсу.
Дослідження психологів встановили, що мотиви навчання в підлітків являють собою складну структуру, у якій воєдино злиті широкі соціальні мотиви (свідомість суспільної важливості набуття знань, необхідність навчання для підготовки до самостійного життя й праці), властиво пізнавальні мотиви й особисті мотиви (прагнення мати авторитет і відігравати керівну роль у дитячому колективі), пов'язані із прагненням до успіху, із самолюбством.
Саме в підлітковому віці під впливом навчально-виховної роботи школи й позашкільних установ, під впливом вивчення основ наук починають формуватися і яскраво проявлятися здатності підлітків до тих або інших видів діяльності. Зазвичай, прояви здатностей спостерігаються й у молодшому шкільному віці й навіть у дошкільному, але по-справжньому починають вони розвиватися (мається на увазі відносно швидке й легке оволодіння відповідними вміннями й навичками, досягнення об'єктивно високих результатів) саме в підлітковому віці. Це пояснюється тим, що саме в підлітковому віці виникають глибокі, діючі, стійкі інтереси, формується свідоме, активне відношення до навколишньої реальності, розвивається творче мислення.
У першу чергу починають яскраво проявлятися музичні, художньо-образотворчі, літературно-творчі здатності. У зв'язку з початком серйозного й систематичного навчання математиці формуються математичні здатності. На основі вивчення математики й фізики дуже помітний формування в підлітків-хлопчиків конструктивно-технічних здатностей.
Кожен школяр володіє тільки одному йому властивими особливостями пізнавальної діяльності, характером, поведінкою, емоціями. Учитель повинен знати, що таке пізнавальна активність, які особливості й умови її розвитку в школярів, та якими прийомами варто активізувати пізнання дітей у процесі навчання.
 

Список використаної літератури
1. Абрамова Г.С. Возрастная психология. – М., 2000.

2. Бабанский Ю.К. Оптимизация учебно–воспитательного процесса: Метод. основы). – М.: Просвещение, 1982.
3. Белова Л.К. Современные методы в современном преподавании. // Преподавание истории в школе. –2003, №9.

4. Волков Б.С. Психология подростка. – М., 2002.
5. Колесов Д.П. Современный подросток. Взросление и пол.: Учебное пособие. – М.: МПСИ Флинта, 2003;

6. Лихачев Б.Т. Педагогика. – М., 2001.

7. Туріщева Л.В. Вікові аспекти виховання школяра. // Виховна робота в школі, 2006.−№8 − С. 36–41.

8. Шишков С.Е., Кальней В.А. Мониторинг качества образования в школе. – М., Педагогическое общество России, 1999.

9. Бех І.Д. Виховання особистості. Книга перша: Особистісно-орієнтований підхід: теоретико-технологічні засади / І.Д. Бех. – К.: Вид-во "Либідь", 2003. – 278 с.

10. Державний стандарт базової і повної середньої освіти // Освіта України. – №1-2 (400), 20 січня 2004. – С. 1-13.

11. Кон И.С. Психология старшеклассника. Пособие для учителей / И.С. Кон. – М.: Просвещение, 1980. – 192 с.

12. Машбиц Е.И. Психологические основы управления учебной деятельностью / Е.И. Машбиц. – К.: Вища школа, 1987. – 223 с.

13. Шевандрин Н.И. Социальная психология в образовании / Н.И. Шевандрин. – М.: ВЛАДОС, 1995. – 544 с.

14. Милютина Е.Л. Психологические рецепты на каждый день / Е.Л. Милютина. – М.: Независимая фирма "Класс", 2001. – 384 с.

15. Соционический тест Виктора Блохина [Електронний ресурс] / Режим доступу: http://socionics. org/test/test_blokhin.htm.

 

ДОДАТОК 1

Соционический тест Виктора Блохина

Прочитайте внимательно приведенные ниже 8 психологических портретов-зарисовок. Оцените по пятибальной шкале, насколько соответствует лично вам каждый из этих портретов. При этом мысленно сравнивайте себя с окружающими (своими знакомыми, друзьями, близкими). Если все подходит, то ставьте пятерку, если почти все - то четверку, если 50 на 50, то тройку и т.д.

1. Вы обладаете сильным логическим и аналитическим мышлением. Склонны все подвергать логическому анализу: ситуации, события, поступки людей. Стремитесь к систематизации и упорядочиванию всего - знаний, информации, предметов. Обожаете схемы, классификации, таблицы. Ко всему стараетесь подходить объективно и беспристрастно, не позволяете чувствам брать верх над собой. Вам свойственна тщательная и глубокая  проработка вопросов, скрупулезность, детальный разбор и анализ проблем. В любом вопросе способны докопаться до сути, легко замечаете логические неувязки в чужих рассуждениях.  1  2  3  4  5

2. У вас повышенная тяга к практической деятельности. Вы прекрасно могли бы проявить себя в производственной сфере, где требуются организаторские способности и практическая хватка. У вас есть склонность к занятию бизнесом и предпринимательством. Обладаете коммерческой жилкой, проявляете повышенную физическую активность и работоспособность; вам свойственны умение "крутиться", зарабатывать деньги. Про вас можно было бы сказать, что вы трудоголик ("работаю сам и активизирую окружающих", "рядом с ним невозможно отдыхать"). Вы не умеете сидеть без дела, не приемлете бесполезной траты времени. В то же время вы прекрасно разбираетесь в чертежах, схемах, механизмах, вам не чужд и логический анализ. Основной упор вы делаете на практический результат - расчет прибыли, создание технологий, поиск выгоды. Прекрасно работаете руками. Легко оперируете цифрами, постоянно что-то вычисляете, способны разобраться в технической документации. Демонстрировать свои чувства вы не любите. 1  2  3  4  5

3. Вы волевой, решительный, возможно даже властный человек. Вам свойственны абсолютная уверенность в себе и своих силах, полное отсутствие сомнений, неуверенности, колебаний. Вы способны оказывать давление на людей и противостоять чужому давлению, если понадобится, давать жесткий отпор. Вы обладаете организаторскими способностями (с удовольствием раздаете другим поручения), всегда стремитесь быть лидером, можете управлять людьми, повести их за собой. Умеете распознавать волевые качества других людей. Если потребует ситуация, можете оказать волевой нажим, приказать. Для вас важны власть, слава, авторитет, деньги. Вам свойственны напористость, решительность, способность мобилизоваться в нужный момент. Нередко проявляете бурную активность, во все вмешиваясь. Взгляд у вас острый, пристальный, тяжелый, (как бы ощупывающий, оценивающий расстановку сил). Вы умеете жестко отстаивать свои материальные интересы (своего не отдадите). Хорошо разбираетесь в материальных ценностях, умеете оценить качество вещей, неравнодушны к красивым и добротным вещам. Стремитесь к высокому положению в обществе и материальному достатку. 1  2  3  4  5

4. У вас прекрасно развиты органы ощущений, благодаря чему вы обладаете повышенной чувствительностью к запахам, вкусу, прикосновениям, температуре, звукам. Вы постоянно стремитесь к удобствам, комфорту, приятным ощущениям. У вас высоко развиты чувства эстетики и прекрасного. Все неэстетичное, дисгармоничное, безвкусное вызывает у вас раздражение. Стараетесь избегать деятельности, сопровождаемой дискомфортом, например, шумом, повышенной температурой или влажностью; сделаете все возможное, чтобы создать подходящие условия для нормальной работы или отдыха. Обращаете повышенное внимание на собственное самочувствие и самочувствие окружающих. Вы любите красивые вещи, одежду, обстановку. Стремитесь к материальному достатку, за низкую зарплату работать не станете. Любите чистоту, не переносите неприятных запахов, в доме у вас всегда чисто, уютно и комфортно. Большое внимание уделяете качеству пищи, что попало есть не станете. Повышенное внимание уделяете здоровью, хорошо чувствуете собственное тело (где что болит). Не любите проявлять излишнюю активность, не терпите бесполезной траты сил и энергии. 1  2  3  4  5

5.  Вас влечет все новое, необычное, неизведанное. Вся ваша жизнь проходит в погоне за новыми возможностями, перспективными начинаниями, грандиозными проектами. У вас сильны познавательные интересы, интеллектуальное любопытство. У вас творческий склад ума. Обожаете решать необычные и сложные задачи (часто оригинальным способом). Предпочитаете заниматься тем, что интересно, а не тем, что выгодно. Не любите копаться в мелочах и деталях, у вас глобальный подход к решению проблем. Обладаете даром разбираться в потенциальных возможностях и способностях людей (иногда навскидку можете определить, на что человек способен, какие у него возможности, что можно от него ожидать), способны видеть перспективы того или иного проекта (что из этого выйдет). Часто мечтаете о будущем, о перспективе. Вас угнетает скучная и однообразная работа, не можете подолгу заниматься одним и тем же делом, часто меняете увлечения. Не любите заниматься бытовыми проблемами. Вам постоянно нужны новые впечатления. В голове у вас всегда множество разных идей. Вы вполне могли бы быть изобретателем, новатором, генератором нестандартных идей. Умеете импровизировать, действовать в зависимости от ситуации, нестандартно.  1  2  3  4  5

6. Вы прекрасно чувствуете время. Под этим понимается способность ощущать все процессы, происходящие во времени: спешку, спокойствие, горячность, надлежащий (или ненадлежащий) ритм жизни, способность выбрать подходящий момент для действия или активности, предчувствие надвигающейся опасности, предвидение будущего, тревогу о предстоящем, мысли о прошлом и будущем. При этом часто вы не задумываетесь над принятием решений, они приходят к вам в виде подсказки "свыше", вы доверяете своим предчувствиям и озарениям, которые часто сбываются. Вы редко суетитесь, у вас свой собственный ритм, с которого вас трудно сбить, прекрасно знаете, какую работу можно отложить и на какое время, нередко можете обходиться без часов. Часто вы ощущаете себя в неком потоке, который несет вас по жизни, и единственная ваша задача - не пропустить нужный момент. Не любите проявлять излишнюю активность, вашу жизненную позицию можно было бы охарактеризовать, как созерцание собственной глубины. Одно из ваших любимых занятий - предаваться мечтам и фантазиям, любите философствовать, рассуждать на глобальные темы. У вас богатое воображение (способность представить картину, развивающуюся во времени и пространстве), вы мыслите при помощи образов (нередко ситуации в вашем воображении предстают в виде последовательности картинок как в замедленной съемке, часто информация приходит к вам во сне). Вы обладаете даром предвидения, можете предсказать, как будут развиваться события. Верите в мистику, потусторонние силы. Вам свойственно стремление освобождения от всего земного, плотского, связывающего дух. Верите в судьбу, в "высшие силы".  1  2  3  4  5

7. Вы очень эмоциональный человек. У вас сильные, яркие, колоритные эмоции. Вы не стесняетесь открыто их проявлять и поощряете это у окружающих. Вы прекрасно чувствуете эмоциональное состояние других людей (возбужденность, подавленность, гнев, горе, радость), и способны передавать свои эмоции окружающим. Умеете "завести", наэлектризовать аудиторию, заразить окружающих своими эмоциями, расшевелить толпу. Вы очень активный и деятельный человек. Способны чувствовать другого человека, как самого себя, умеете сочувствовать и сопереживать чужому горю, всегда придете на помощь нуждающемуся, жалеете несправедливо обиженных. Часто вас захлестывают эмоции, тогда вы не способны трезво оценивать ситуацию, чувства берут верх, и вы принимаете решения не по велению разума, а по велению сердца. Жизнь без эмоций, чувств, любви, переживаний потеряла бы для вас ценность. Вам свойственны открытость, общительность, контактность, вы неспособны переносить одиночество. Многое у вас зависит от настроения и от чувств, которые вы испытываете к кому-либо, например, вам трудно заставить себя сделать что-либо для человека, которого вы не любите. 1  2  3  4  5

8. Вы человек высоких моральных и нравственных принципов. Моральный долг, чувство ответственности, этические и нравственные проблемы занимают важное место в вашей жизни. Вы часто обращаетесь к таким понятиям, как добро и зло, порядочность, честность, долг, ответственность. Требуете от окружающих следовать этим нормам. Большое внимание уделяете соблюдению традиций. Вы прекрасно разбираетесь в отношениях между людьми (кто кого любит или ненавидит, кто кому симпатизирует), видите и оцениваете желания как свои, так и окружающих (например, желание приобрести какую-то вещь, жадность или отсутствие таковой). При внешнем спокойствии и кажущейся бесстрастности вам свойственны глубокие переживания и сильные эмоции, но они не проявляются наружу ("тихие воды глубоки", "в тихом омуте черти водятся"). Не любите проявлять излишнюю активность, скрытны, не любите быть в центре внимания. Хорошо чувствуете нюансы в настроении окружающих, прекрасно разбираетесь во взаимоотношениях между людьми в коллективе, уделяете этому вопросу большое внимание. У вас имеются тщательно скрываемые симпатии и антипатии (часто даже самому себе боитесь признаться, что одних вы любите больше, чем других). Вам свойственны умение обеспечивать себя нужными отношениями с людьми и уверенность в своих возможностях влиять на других людей. 1  2  3  4  5