Психологічні передумови використання елементів інтенсивної методики для формування компетенції в монологічному мовленні на уроках англійської мови в середній школі

Психологічні передумови використання елементів інтенсивної методики для формування компетенції у монологічному мовленні на уроках англійської мови в середній школі

Безумовно, головною мета навчання іноземної мови у загальноосвітніх навчальних закладів полягає у формуванні в учнів комунікативної компетенції, базою для якої є комунікативні уміння, сформовані на основі мовних знань і навичок.  І одним з основних комунікативних умінь є уміння здійснювати усномовленнєве спілкування (у монологічній і діалогічній формах). В основній школі (5 – 9 класи) розпочинається етап систематичної й послідовної роботи з автентичними навчальними матеріалами, які забезпечують нормативне оволодіння спілкуванням, помітно зростає обсяг навчального матеріалу, у тому числі того, який сприяє формуванню соціокультурної і соціолінгвістичної компетенцій. Чіткіше проявляється функція іноземної мови як засобу між культурного спілкування і як інструмента в діалозі культур і цивілізацій сучасного світу.

Аналіз методичної літератури, доповнений надбаннями позитивного педагогічного досвіду, а також  спостереження під час навчально-виховного процесу з англійської мови у 5-7 класах загальноосвітньої школи переконують  у тому, що вивчення іноземної мови на цьому етапі навчання містить у собі важливі психологічні передумови використання інтенсивної методики для формування в учнів середньої ланки компетенції монологічного мовлення англійською мовою.

Підлітковий вік охоплює період від 11 – 12 до 14 – 15 років. Савчин М.В.; Василенко Л.П. вказує, що на підлітковий вік припадає активний пізнавальний розвиток особистості. Розгортається він у малопомітних для дитини і тих, хто її оточує, формах. Упродовж цього періоду триває розвиток мислення, пам’яті, формується цілісне усвідомлення того, що відбувається навколо, розширюється межі уяви, діапазон суджень. Ці можливості пізнання сприяють швидкому нагромадженню знань. Когнітивний розвиток у підлітковому віці характеризується розвитком абстрактного (словесно-логічного) мислення, логічної пам’яті, використання метакогнітивних (пов’язаних з виробленням стилю інтелектуальної діяльності) навичок. Ці фактори суттєво впливають на зміст думок підлітка, його здатність до моральних суджень.[ 1, 192]

Як відмічається у Навчальному посібнику з курсу навчання іноземних мов  під редакцією О.П. Петращук, для середнього етапу навчання характерні: наявність певного рівня підготовки з іноземної мови; наявність сформованих загальних умінь навчальної діяльності; наявність довільної пам’яті та уваги; перехід від ігрової діяльності до академічної; зростання рівня загальної обізнаності та практичного досвіду; збільшення працездатності та академічної витривалості; емоційна чутливість і сором’язливість; усвідомлення себе як особистості в колективі однолітків; пошук власної «соціальної ніші» в колективі (процес соціального самоствердження) інші. [2, 120].

У цьому віці активно починає розвиватися логічна пам’ять. Як реакція на часте її використання, уповільнюється розвиток механічної пам’яті. Водночас із розширенням кількості навчальних предметів значно збільшується обсяг інформації, яку підліток повинен запам’ятати механічно. Ці процеси відбуваються разом із розвитком довільної опосередкованої пам’яті.

З віком змінюється залежність між пам’яттю і мисленням, у підлітковому віці пам’ять зумовлюється мисленням. Тому основним завданням педагога в роботі з підлітками є цілеспрямований розвиток процесів пам’яті: запам’ятовування, збереження, відтворення, а також логічної пам’яті, що визначально впливає на розвиток їх інтелектуальних здібностей [3, 220]. На розвиток цих процесів, ми вважаємо, має спрямовуватися  робота вчителів іноземної мови.

Як відмічає Крутецький В.А. [3, 265]  у процесі навчання помітно удосконалюється мислення підлітків. У нього розвивається здатність активно, самостійно мислити, міркувати, порівнювати, робити глибокі узагальнення і висновки. Основна особливість розумової діяльності підлітка – зміна співвідношень між конкретно-образним і абстрактним мисленням на користь останнього. Конкретно-образні компоненти мислення не зникають, а зберігаються і розвиваються, продовжуючи відігравати суттєву роль у загальній структурі мислення.

Навчальна діяльність підлітків, вимагаючи мимовільної і довільної уваги, водночас сприяє їх розвитку. У цьому віці розвивається стійкість уваги – здатність тривалий час зосереджуватися на абстрактному, логічно організованому матеріалі. Зростає обсяг уваги, тобто збільшується кількість об’єктів, на яких вони можуть зосереджуватися одночасно. З кожним кроком підлітки все краще виявляють вміння розподіляти та переключати увагу. Розподіл уваги полягає в одночасному виконанні кількох видів діяльності, переключення її – у переході з одного об’єкту на інший.

У зв’язку з ускладненням навчальної діяльності у підлітків виникає прагнення розвивати уважність, основні властивості своєї уваги, яка стає контрольованішою.

На нашу думку, учитель може керувати увагою підлітків, використовуючи  на уроках різні прийоми і види робіт, включаючи їх до самостійної діяльності, зацікавлюючи змістом навчального матеріалу. Підтримує увагу дітей успішне переборювання ними труднощів.

Психологи Савчин М.В. і Василенко Л.П. відмічають, що пізнавальний інтерес підлітків виявляється в їхній зацікавленості пізнавальною діяльністю, в процесі якої вони оволодівають змістом навчальних предметів, необхідними вміннями та навичками. На їхню думку, сфера пізнавальних інтересів підлітків набуває ознак пізнавальної самодіяльності – самостійного пошуку та набуття знань, формування корисних умінь і навичок. Розвиток і зміцнення пізнавальних інтересів підлітків забезпечують:

- стимулювання їхньої активної розумової діяльності (творче використання             методів проблемного навчання, а також репродуктивних методів);

- організація навчального процесу з урахуванням рівня розвитку учнів;

- створення в навчальному процесі сприятливої емоційної атмосфери;

- забезпечення спілкування підлітків між собою та з учителем у навчальному процесі. [1, 222]

Особливе значення у формуванні стійких пізнавальних інтересів підлітків мають також організаційні елементи уроку (чітке формулювання мети вивчення нового матеріалу, порівняння з нею отриманих результатів, підбиття підсумків вивчення нового матеріалу, організація самоконтролю, самооцінювання, взаємооцінювання тощо).

Крім того, на думку Алферова А.Д. [4], на основі розвитку пізнавальних процесів активно розвивається у підлітковому віці монологічне мовлення. Від уміння переказувати невеликий твір, уривок тексту діти переходять до здатності самостійно готувати усний виступ, міркувати, висловлювати думки, аргументувати їх.

Мовленнєвий розвиток підлітків пов’язаний з поєднанням і взаємопроникненням мислення та мовлення. Їхнє мовлення стає контрольованішим і регульованішим. У деяких значущих ситуаціях вони особливо намагаються висловлюватися правильно й красиво. Розширюється їхній словниковий запас, удосконалюються навички оперування словом, що відкриває їм шлях до словесної творчості. У мовленнєвій практиці підлітків нерідко проявляється власне мовлення підлітків.

Основоположник інтенсивного методу навчання, Г. Лозанов, зазначає, що використання інтенсивної методики передбачає створення таких умов, які сприяють максимальному розкриттю резервних можливостей особистості. Під резервними можливостями він розуміє можливості пам’яті, уваги, сприймання, мислення.[5]

Із методичної літератури відомо, що інтенсивне навчання базується на принципі комунікативності. Так, Лозанов використовував сугестію як засіб активізації резервних психічних можливостей особистості в навчальному процесі, зокрема у вивченні іноземних мов. Сугестія по Лозанову це засіб, в основному непрямого, комунікативного впливу на людину в бадьорому стані, яке створює умови для активізації резервних можливостей особистості.

Г.Лозанов виділяє три види сугестії, які використовуються в навчальному процесі для зняття різного роду психологічних і психогігієнічних бар’єрів у тих, хто навчається. Коротко викладемо суть кожного з них.

Психологічна сугестія. Учитель проводить урок з врахуванням психотерапевтичних, психологічних і психогігієнічних факторів, а також з врахуванням емоційного впливу, використовуючи логічні форми подачі матеріалу.

Дидактична сугестія. На заняттях приміняються особливі прийоми, які активізують навчання.

Художня сугестія. Учитель використовує на заняттях різні види мистецтва (музику, живопис, елементи театру) з метою емоційного впливу на учня і гармонізацію уроку.

Як вважають методисти [5;6], сугестопедія, як правило, базується на трьох основних принципах: 1) радісного, ненапруженого навчання, або концентративної психорелаксації; 2) інтегральної мозкової активації; 3) сугестивного взаємозв’язку на рівні резервного комплексу. Перший з них передбачає навчання в ситуації психологічного комфорту, що сприяє розкриттю внутрішнього, так званого резервного комплексу учня. Другий спрямований на ефективне використання відкритого у 70-х роках ХХ століття закону функціональної асиметрії кори півкуль головного мозку людини. Третій зумовлює необхідність організації такого навчального процесу, який би постійно відбувався на рівні розкриття внутрішніх резервів учня.

У методиці Г.К.Лозанова розкриття психічних резервів слухача курсів чи учня досягається значним чином за рахунок реалізації першого принципу, цьому в значній мірі сприяє фонова релаксуюча музика та психотерапевтичні здібності викладача.

Для зростання комунікативної активності, підвищення інтересу до процесу навчання, використовуються такі елементи методики інтенсивного навчання: комунікативна обстановка; наближеність навчальної комунікації до реальної; оволодіння іноземною мовою під час творчої діяльності; наявність ситуативної позиції; насиченість спілкування; особисто-орієнтоване спілкування; активізація резервних можливостей особистості і колективу; варіативність навчальних методів і прийомів; співпраця вчителя і учнів. [7;8]

Чимало методистів, зокрема Панова Л.С. [9,81] Тарнопольський О.Б. [10,15] зазначають, що в реальному мовленнєвому спілкуванні монолог у чистому вигляді -- це доповідь, лекція, виступ. На їхню думку, якщо йдеться про навчання іноземної мови в школі, то ці види мовленнєвої діяльності не часто реалізуються в майбутній діяльності випускників. Те монологічне мовлення, якого ми повинні навчити в школі, -- це елемент діалогу або групової бесіди. Разом з тим, той вид монологічного мовлення, якого навчають у школі є розгорнутим висловлюванням, що має свою тему й ідею, які визначають його композицію.

 Список використаної літератури

1. Савчин М.В., Василенко Л.П. Вікова психологія: Навчальний посібник.-- К.: Академвидав., 2009.-- 359 с.

2. Навчальний посібник з курсу методики навчання іноземних мов/ Під ред. Петращук О.П.-- КГКИЯ Интерлигва -- К., 1997.-- 123 с.

3. Крутецкий В.А. Психология.- М.: Просвещение, 1986.-- 336 с.

4. Алфёров А.Д. Психология развития школьника. -- Ростов-на Дону: Феникс, 2000.-- 384 с.

5. Артёмов В.А. Психология обучения иностранным языкам. -- М.: Просвещение, 1969. -- 280 с.

6. Пальчевський С.С. Використання малюнка у сугестопедичному  вивченні іноземної мови // Іноземні мови. -- 2004. -- №4. -- С. 13-15.

7. Денисова Л.Г., Мезенин С.М. К проблеме концепции интенсивного курса в условиях средней школы // Иностранные языки в школе.-- 1991.-- №6.-- С.13-8.Китайгородская Г.А. Методика интенсивного обучения иностранным языкам: Учебное пособие для преподавателей вузов и студентов педагогических институтов.-- М.: Высшая школа, 1982.-- 141 с.

9 Панова Л.С. Методика навчання іноземної мови в школі: Навчально-методичний посібник для студентів факультету іноземних мов. -- Видання 2-е перероблене та доповнене. -- Ніжин: НДПУ, 2003. -- 149 с.  

10. Тарнопольський О.Б. Методика навчання іншомовної мовленнєвої діяльності у вищому навчальному закладі освіти.-- Дніпропетровськ, 2005.-- 245 с.