Психологічні та методичні особливості навчання учнів вивченню напам’ять віршованих творів

Психологічні та методичні особливості навчання учнів вивченню напам’ять віршованих творів

Якщо запитати у людей, що таке пам 'ять, одні скажуть, що пам’ять - це уміння швидко запам’ятовувати багато чисел, другі - це вміння довгий час пам’ятати обличчя людей, з якими зустрічалися лише раз в житті, треті - це відтворення в потрібний момент раніше почутих музичних творів. І всі вони будуть праві. Пам'ять - це наша здатність запам’ятовувати те, що бачимо, чуємо, говоримо, робимо, здібність зберігати все і в потрібний час впізнавати чи відтворювати те, що раніше запам’яталось. Запам’ятовування, зберігання, впізнавання і відтворення - це головні процеси пам’яті, які і забезпечують її роботу.

Пам’ять в житті людини має велике значення. Абсолютно все, що ми знаємо, уміємо - це наслідок здібності мозку запам’ятовувати і зберігати в пам’яті образи, думки, почуття і рухи. Вони закріплюються в пам’яті тому, що в певний час нам можуть згодитися. Отже, пам’ять створює, зберігає і збагачує наші знання, уміння і навички, без цього не можна уявити ні плідної діяльності, ні успішного навчання.

Накоплено достатньо фактів, які свідчать про важливе значення пам’яті в успішності шкільного навчання. Існує прямий зв’язок між розвитком пам’яті у школярів і рівнем їх навченості.

Але зв’язувати успіхи і неуспішність в навчанні з хорошою чи поганою пам’яттю не можна. Пам’ять може лише допомогти, якщо вона хороша і ускладнити процес учіння, якщо людина не може управляти своєю пам’яттю.

Щоб допомогги учням підпорядкувати пам’ять навчальній діяльності, їх потребам і інтересам, вчителю початкових класів необхідно знати особливості розвитку пам’яті у своїх вихованців.

Пам’ять у молодших школярів - одна з основних психічних функцій, в залежності від яких і будуються всі інші функції , ось чому цьому процесу потрібно приділити особливу увагу. Мислення дитини 6-9 років визначається його пам’яттю. Пам’ять в цьому віці є однією з важливих функцій.

Відомо, що у людини може переважити руховий, емоційний, наочно- образний тип пам 'яті Основою для такого ділення слугує успішність запам’ятовування, зберігання і відтворення різного матеріалу (рухів, пережитих почуттів, конкретних подій, облич, понять).

Необхідно підкреслити, що люди з «чистим» типом пам’яті зустрічаються дуже рідко. Всі типи пам’яті взаємопов’язані, плавно переходять із одного в інший, успішно існують.

У 8-9 років у дитини достатньо сформована рухова, емоційна і наочно- образна пам’яті. Завдання початкової школи в цей період - формування і розвиток

в учнів словесно-логічної пам’яті. І хоч основний напрямок розвитку молодших школярів під впливом навчання - це ріст ролі і ваги словесно-логічного запам’ятовування, в роботі з дітьми цього віку необхідно враховувати вікові особливості пам’яті.

Але є ще одна особливість пам’яті в учнів II -IV класів. Якщо пам’ять в дошкільному віці спирається на емоційні переживання, на наочні образи, то в шкільні роки із засвоєнням різних розумових операцій вона починає зазнавати певних змін. Уже для молодшого школяра характерне володіння деякими засобами організації і управління запам’ятовуванням, що говорить про наявність якісних змін в порівнянні з імпульсивним запам’ятовуванням дошкільника. Тут мова вже йде про довільне запам’ятовування.

Як відомо запам’ятовування залежить від особливостей діяльності. Будь-яка діяльність характеризується перш за все спрямованістю. Найбільш характерний для навчальної діяльності людини вид спрямованості - направленість на те, щоб запам’ятати матеріал, який повинен бути засвоєний, тобто спрямованість на запам’ятовування. Особливо яскраво ця спрямованість проявляється при довільному запам’ятовуванні. Вона називається мнемічною. При недовільному запам’ятовуванні мнемічне завдання не ставиться, а діяльність, яка веде до запам’ятовування, спрямована на досягнення будь-якої мети. Наявність мнемічної спрямованості має важливе значення для продуктивності запам’ятовування. Намір запам’ятати треба рахувати однією із важливих умов успішності запам’ятовування.

Що характеризує мнемічну спрямованість? Можна виділити такі сторони спрямованості: повнота спрямованості, точність, послідовність того, що діє на нас, міцність запам’ятовування, своєчасність відтворення.

Всі ці сторони мнемічної спрямованості необхідні при вивченні різних текстів. Частіше всього в початкових класах діти вивчають віршовані тексти. Вірш - найцікавіший для дитячого віку матеріал для вивчення напам’ять. І перед учнем потрібно ставити конкретне завдання на запам’ятовування: вірш треба вивчити дослівно, вчити потрібно не з метою відповіді на наступному уроці, а для того, щоб «користуватися» ним все життя. У самому процесі завчення напам’ять на перше місце виступає механічна пам’ять. Але вона потребує багато зусиль, якщо ми не закличемо на допомогу змістовий спосіб роботи, змістову пам’ять. Наприклад, перед завченням вірша потрібно розібратися, про що говориться у вірші, в якій формі подана та чи інша думка, виділити і пояснити учневі незнайомі слова і вирази, для глибшого проникнення в суть твору корисно попрохати учнів розповісти вірш своїми словами, можна скласти план вірша. Кращому розумінню вірша, створенню потрібних образів і розвитку образного запам’ятовування сприяє використання наочності. Але, головне, необхідно пам’ятати, що перед заучуванням вірша напам’ять потрібно, щоб учні навчилися виразно читати вірш. У шкільній практиці деякі вчителі допускають багато помилок, коли пропонують як вивчити вірш напам’ять, але перед цим не навчили їх виразно читати. Виходить механічне заучування. Вивчення напам’ять проходить легко і непомітно в процесі підготовчої роботи. При механічному вивченні вірша учень витрачає більше часу і зусиль. У першому випадку образи легко викликають в пам’яті слова, в другому випадку ведучими є слова, які не пов’язані з певними образами.

Виразне читання - складний процес. Він ставить важливі завдання перед дітьми. Треба переконливо розкрити ідею твору, передати своє ставлення до образів, подій у творі, змусити й слухачів пережити ті почуття, які виникли у читця. Виконання такого складного завдання вимагає певного рівня розвитку особистості читця, наявності специфічних здібностей, знань, умінь і навичок у галузі мистецтва слова. Звичайно, що такі вимоги до учнів при навчанні їх виразному читанню, зразу ми не можемо ставити, зокрема безпосереднє засвоєння ними тих теоретичних основ, якими володіє читець-професіонал. Це пояснюється віковими особливостями учнів. Однак основою в роботі з учнями є все-таки теорія і методика мистецтва слова, і її треба розглядати як діяльність, яка в цілому збагачує особистість дитини, її емоційну сферу, сприяє розвиткові художніх здібностей і безпосередньому умисному виразному читанню. Тому дуже важливим при вивченні твору напам’ять є вчити дітей виразності, підпорядковувати свої почуття, переживання свідомості і волі.

Повністю треба погодитись із думкою Корста М.О., який ще на початку 70-х зауважував: «Без сумніву що ... виразному читанню сприяє заучування тексту напам’ять, бо воно допомагає читцю зосередитись на виконавському тексті».

Справді, виразно прочитати текст можна лише при умові, коли він буде глибоко проаналізований в усіх його деталях.

У початкових класах виразне читання з поступально-послідовною системою засвоєння його положень теорії і практики набрано статусу обов’язкового. Програма забезпечує вчителя вже з перших днів  навчання виправляти недоліки у вимовлянні учнями окремих звуків та звукосполучень, удосконалювати діяльність органів мовлення, формувати вміння змінювати силу і висоту голосу, темп мовлення залежно від конкретних умов спілкування, навчати правильно користуватися в діалогічному мовленні виразні засоби: жести міміку, інтонаційні запитання, відповіді захоплення, погляду, прохання, суму, страху, задоволення тощо, а також емоційно, виразно, послідовно без пропусків, перестановок, повторень передавати зміст казки, невеличкого художнього оповідання.

Оскільки при вивченні твору напам’ять безпосереднє виразне читання - це кінцевий результат роботи над текстом, то зрозуміло, що він закріплює вміння і навички усієї попередньої роботи над текстом, а саме:

1.   Аналіз твору, визначення головної думки і основної мети читання.
2.   Членування тексту на логічно завершені частини.
3. Визначення заголовків до кожної з таких частин, а також перспективних творчих завдань, які стосуються процесу навчання.
4. Уміння правильно позначати засоби у тексті або, як це прийнято називати - розписування мовної партитури.

Вірші, що вивчаються напам’ять у початкових класах, це кращі зразки класичних творів для дітей. Вони носять у собі світ прекрасного, викликають в учнів первісні емоційні переживання, привчають бути уважними в процесі роботи над текстом, виховують любов до тварин, працьовитих людей, до рідної природи, а через неї до рідного краю, вчать помічати прекрасне навколо себе, збагачують і мовлення учнів, що є важливим в естетичному вихованні.

Складність, послідовність розвитку і закріплення навичок виразного читання при вивченні творів напам’ять зумовлюється закономірностями самого процесу виразного читання, його теоретично-практичними основами, а також даними педагогіки і психології про вікові особливості учнів, правильність артикуляції звуків і правильністю мовлення. Процес закріплення і формування нових навичок виразного читання учнів має відбуватися в єдності з розвитком таких якостей читання, як свідомість, правильність і швидкість.

Виразне читання залежить і від того, наскільки діти обізнані із засобами логіко-емоційної виразності читання. Учням відомо, що мовлення складається з речень, а речення зі слів. У мовленні речення безпосередньо відокремлюється одне від одного пониженням голосу і зупинкою - паузою. Кожне речення у зв’язку з іншими вимагає застосування таких показників виразності, як:

1.   Паузи - зупинки між певними тактами.
2.   Наголошені слова, тобто такі, що виділяються наголосом.
3.   Методика - голосове оформлення речення.
4.   Темп мовлення - певна швидкість вимови.
5.   Міміка - вираз обличчя

Для кращого зорового сприйняття такі показники виразності можна написати на дошці.

Підручники містять чіткий методичний апарат для роботи над художніми творами. У відповідності із специфікою жанру, дітям пропонуються особливі прийоми змістової обробки віршованих текстів. Там часто дається завдання вивчити вірш напам’ять.

Але важливо не тільки поставити перед учнем завдання щось зробити, необхідно дати інструкцію, як це зробити. І це як (тобто сам процес) потрібно в усній формі повторити багато раз, перш ніж дитина з’ясує для себе структуру будь-якої діяльності. Багато учнів і після багаторазового повторення не можуть запам’ятати послідовність виконання учбового завдання. Необхідно оформити для дітей пам’ятки для роботи над віршами. Учні швидше запам’ятають їх, якщо перед ними будуть яскраво оформлені раціональні прийоми вивчення напам’ять віршованих творів. Уже говорилось, що пам’ять в молодшому віці наочно- образна, діти краще сприймають і запам’ятовують конкретні, чітко сформовані, наочно представлені повідомлення.

Я склала різні варіанти пам’яток для вивчення напам’ять віршованих творів. Ця варіативність залежить, по-перше, від того, коли потрібно розповідати вірш: на наступний день, чи через 2-3 дня; по-друге, від об’єму віршованого тексту.

Якщо вивчити вірш треба до завтрашнього дня, то можна запропонувати учням таку пам’ятку

ПАМ’ЯТКА 1-а

1.    Підготовку уроків починай з роботи над віршем.
2. Тихо прочитай вірш вголос. Пам’ятай, що читаєш вірш для того щоб запам’ятати! З’ясуй всі незрозумілі слова.
3.    Голосно прочитай вірш. При читанні намагайся зловити мелодію, ритм вірша.

4.    Прочитай вірш третій раз - голосно і виразно.
5. Через 2 хвилини повтори вірш вголос напам’ять 2-3 рази, при необхідності підглядай у текст, Намагайся уявити собі події, про які йдеться у вірші, або його настрій.
6.    Через 3 хвилини повтори вірш 2-3 рази, не підглядай у текст.
7.    Перед сном ще раз повтори вірш.
8.    Вранці наступного дня спочатку прочитай, а потім розкажи напам’ять.

Якщо вірш потрібно розповідати не на наступний день, а через 2-3 дня, можна при підготовці уроків чергувати способи роботи над віршем так:

ПАМ’ЯТКА 2-а

1.     й  день Прочитай вірш про себе. Поясни всі незрозумілі слова. Другий раз прочитай вірш

про себе,

2.                й день Домовся понавчатись з другом, Хай він декілька разів прочитає тобі вірш.

Намагайся запам’ятати цей вірш зі слів товариша. Зверни увагу на інтонацію, настрій твору.

3.     й  день Читай вірш і промовляй його пошепки. Потім виразно і голосно прочитай вірш.

Розкажи його напам’ять. Перед сном згадай вірш, розкажи його вголос.

При такому розподілі роботи над текстом у дитини задіяно декілька видів пам’яті: зорова, слухова і моторна. А в психології діє такий закон: чим більше видів пам’яті бере участь у запам’ятовуванні, тим міцніше зберігається матеріал і краще відтворюється.

Багатьох цікавить питання: як вчити напам’ять вірш - частинами чи повністю. Дуже спокусливо вчити маленькими уривками - ось ще один уривок вивчений. Але кінцевий результат може бути і не зовсім ефективним: при розповіді всього вірша в цілому з’являються «спотикання» при переході від одного уривка до другого. Тому невеликі за об’ємом вірші потрібно вчити повністю. При запам’ятовуванні великого тексту треба застосовувати комбінований спосіб.

ПАМ’ЯТКА 3-а

1.    Розділи вірш на змістовні уривки (частини познач олівцем)
2.    Вивчи перший уривок
3.    Вивчи другий уривок
4.    Повтори перший і другий уривки разом.
5.    Вивчи третій уривок,
6.    Розкажи напам’ять весь вірш (перший, другий і третій уривки разом)

Потрібно відзначити, що деякі діти краще запам’ятовують матеріал, коли бачать перед собою не надрукований текст (або окремі слова, речення), а його символічне зображення. Щоб полегшити таким учням процес оволодіння

прийомами завчення напам’ять віршованих творів, можна запропонувати піктографічний спосіб запису інструкцій-пам’ яток.

Можуть виникнути труднощі, пов’язані з виясненням того, якому виду наочності учень віддає перевагу - графічно-символічному чи вербальному (словесному). У таких випадках бажано зробити три великих таблиці з пам’ятками і повісити їх в класі біля дошки. За цими пам’ятками діти будуть працювати на уроках читання. А пам’ятки-піктограми учні можуть самостійно виготовити за допомогою кольорових олівців і фломастерів. Коли школярі отримають завдання вивчити вдома будь-який вірш, їм потрібно порекомендувати звернутися до пам’яток. Окремим учням потрібно допомогти вибрати певну пам’ятку.

Поступово учні навчаються користуватися пам’ятками самостійно, а потім стануть спиратися на раціональні прийоми запам’ятовування без різних інструкцій.

Такі прийоми крок за кроком перейдуть в міцні навички, прилучать дітей до красоти поетичного твору, до поетичної творчості.