Психологічний тренінг "Толерантність: що це?"

Психологічний тренінг

“Конфлікт у школі: чи можна йому запобігти?”

Мета:

•                   з'ясувати, що таке конфлікт, причини його виникнення;
•                   на основі аналізу конфліктних ситуацій у системі «учитель — школа» визначити ставлення до проблеми взаємодії педагогів з учнями й" педагогічним колективом у важких ситуаціях шкільного спілкування, що дозволить виробити:

а) єдину стратегію конструктивної професійної поведінки;

б) індивідуальні способи ефективної міжособистісної взаємодії;

в) знайти шляхи й способи вирішення конфліктів, що виникають у процесі міжособистісного спілкування.

Матеріали: аркуші формату А4, маркери, стікери, скотч, кольоровий папір, плакати «Дерево очікувань», «Правила роботи в групі», «Конфлікт», «Види стратегій вирішення конфліктів», картки із ситуаціями.

Час: 2 години.

Вступ

Оголошення теми й мети тренінгу (10 хв)

Необхідно визнати, що педагогічне спілкування, педагогічна взаємодія — це не просто інструмент педагогіки, а одна з найважливіших умов її успішності. Грамотне спілкування дає змогу дитині й учителеві попередити виникнення суперечностей у взаємодії з іншими членами колективу. Тому вдосконалювання способів спілкування прямо або побічно сприяє профілактиці конфліктів між людьми. Роль правильно організованого педагогічного спілкування велика, тому атмосферу спрямованості на розвиток особистості учня створює саме педагог. Однак, хоч як би намагався педагог, він не може постійно підтримувати ідеальний безконфліктний стан, де дорослий і діти живуть, учаться, працюють у повній гармонії. Нічого ідеального, як відомо, не існує. Конфлікти виникають і будуть виникати — така вже людська природа.

Сьогодні на тренінгу ми поговоримо про конфлікти, причини їхнього виникнення, про ситуації виникнення конфлікту. Знайдемо шляхи й способи розв'язання конфліктів, що виникають у процесі міжособистісного спілкування.

Для того, щоб почати роботу, ми з вами повинні познайомитися.

Знайомство

Вправа «Своє ім'я + прикметник» (10 хв)

Мета: познайомити всіх учасників. Створити умови для продуктивної роботи.

Тренер пропонує назвати своє ім'я й до нього — прикметник, з яким учасник себе асоціює. Наприклад, мене звати Іра, і я асоціюю себе у професії з відкритістю.

Правила роботи в групі (10 хв)

Мета: визначитися з правилами для плідної роботи групи під час тренінгу.

Тренер звертається до групи із запитанням: «Для чого у нашому житті існують різні правила?». Після відповідей він пропонує основні принципи роботи в групі під час тренінгу, які записують на пелюстках квітки й прикріплюють на плакат, де намальоване стебло.

Вправа «Дерево очікувань» (10 хв)

Мета: визначитися з очікуваннями, щоб одержати зворотний зв'язок.

Тренер пропонує учасникам на кольорових стікерах написати свої очікування від тренінгу. Далі кожний учасник клеїть свої очікування на плакат «Дерево очікувань» у нижню частину, де намальована трава.

Тренер. Я сподіваюся, що ваші очікування виправдаються.

Основна частина. Робота в групах Вправа «Конфлікт — це...» (20 хв)

Мета: створення малих груп для подальшої роботи.

Тренер просить учасників об'єднатися в групи (загальна кількість груп — 8, по 4 особи). На початку тренінгу кожний учасник одержав кольорове сердечко. Відповідно до свого кольору усі поєднуються в групи.

За методом «мозкового штурму» учасники на аркушах паперу пишуть, що в їхньому розумінні є конфлікт. Через 5хв тренер пропонує представникові групи зачитати й прикріпити аркуш на плакат «Конфлікт».

Висновок: конфлікт — це протиріччя й розбіжності, що виникають між людьми через відмінність їхніх поглядів, інтересів, установок, прагнень. В основі конфлікту лежить конфліктна ситуація. Щоб конфлікт став розвиватися, необхідний інцидент, тобто, щоб одна зі сторін почала діяти.

Інформаційне повідомлення

Міні-лекція «Конфлікти підліткового віку» (10 хв)

Мета: усвідомлення специфіки поведінки підлітків і дорослих у конфлікті.

Проблема конфлікту у підлітковому віці — актуальна, за цим віком навіть закріпилася назва — «криза самосвідомості». Підліткова стадія в розвитку особистості перебуває між дитинством — епохою полювання й збирання — і дорослим станом — епохою розвинутої цивілізації. У цьому віці виділяють низку основних протиріч. У підлітків надмірна активність може призвести до виснаження, божевільна веселість змінюється на зневіру, упевненість у собі переходить у сором'язливість і боягузтво, егоїзм чергується з альтруїстичністю, високі моральні установки заступають низькі прагнення, пристрасть до спілкування змінюється замкненістю, тонка чутливість переходить в апатію, жвавість, допитливість — у розумову байдужість.

Формування особистості залежить від того, яка цінність переживається як найвища, визначальна для життя. Психологічна криза підліткового віку пов'язана з тим, що у внутрішньому світі молодої людини формується нове явище — «відчуття дорослості». Але парадоксом цього є те, що прагнення бути дорослим викликає опір з боку дійсності. Виявляється, що місця у системі відносин з дорослими дитина ще посісти не може, натомість її місце — серед дітей. Саме тут освоюються норми соціальної поведінки, норми моралі, тут встановлюються відносини рівності й поваги одне до одного.

От приклад основних стадій кризи підліткового періоду:

•                   шок — недовіра й заперечення;
•                   гнів — перша стадія розуміння реальності;
•                   депресія — полегшує вияви відчуттів;
•                   вирішення — прояснення цінностей.

Можливі варіанти розв'язання кризової ситуації підлітком:

•                   використання відомих способів (для зміни ситуації);
•                   розробка нових способів — адаптивних або неадаптивних;
•                   відхід від проблеми — «уникання»;
•                   самогубство, смерть.

Криза як внутрішній конфлікт особистості може призвести до регресу й руйнування або ж до нового розвитку.

Конфлікт є невід'ємною частиною життя підлітка, і завдання дорослих — навчити не уникати його, а конструктивно вирішувати.

У підлітка є своя життєва правда й життєва суть. Він вбігає, вривається в світ дорослих, і його стрибок у доросле суспільство — завжди на рівні. Приходить він не просто так, а несе щось дуже коштовне — свій власний погляд на життя, свої нові цілі, нові (часто несподівані й незвичні для нас) форми по­ведінки.

Якщо ж дорослі посилюють тиск на підлітка, відповідно, збільшується його опір. Він шукає виходу зі сформованої ситуації, а вихід, як правило, спонтанний. Часто підліток не розуміє, чому він так поводиться.

У відповідь дорослі намагаються знайти шляхи до виправлення поведінки підлітка. Ось п'ять розповсюджених способів (стратегій), які вибирають дорослі у взаєминах з підлітками.

1.              Авторитарна стратегія — задавити в підлітка «відчуття дорослості» будь-якими способами.
2.              Компромісна стратегія — угода між сторонами.
3.              Демократична стратегія — спілкування з підлітком на рівних.
4.              Стратегія нейтралітету — невтручання у справи підлітка: кожен живе своїм життям.
5.              Полістратегія — застосування різних стратегій залежно від конфлікту.

Підійти до підлітка з позиції «погляд згори донизу» — значить не побачити, не відчути життєвої новизни, яку він у собі несе. Це значить одразу «заблокувати» спілкування й, що вже тут приховувати, спровокувати підлітка на боротьбу з нами, боротьбу завзяту, іноді навіть жорстоку, в якій ми найчастіше залишаємося переможеними, тому що в підлітка своя життєва місія — нести в суспільство нове.

А якщо сказати точніше, з підлітками треба просто дружити й спілкуватися по-людськи, на рівних, поважати їхні інтереси, обговорювати їхні проблеми, сперечатися з ними й ще багато чого робити. Але головне полягає в тому, що необхідно не «виховувати» підлітка (у традиційному розумінні — регулярно сварити за порушення у поведінці й навчанні), а проживати з ним разом (і він цього чекає всіма силами своєї юної, безкомпромісної душі) ті проблемні періоди життя, які в нього виникають. А такі гострі проблемні періоди виникають в усіх (так-так, в усіх!) підлітків.

Вправа «Устаньте ті, хто...» (5 хв)

Мета: забезпечити психологічне розслаблення учасників.

Рольова гра «Ситуації» (30 хв)

Мета: актуалізація досвіду переживання конфлікту, усвідомлення ролі конфліктів і способів їхнього вирішення.

Тренер пропонує учасникам вибрати картку із ситуаціями (8), (він їх тримає написами до себе, як віяло).

Завдання: придумати ситуацію відповідно до картки й назвати можливі виходи з неї.

Ситуація 1: учитель — адміністрація.

Ситуація 2: учитель — класний керівник.

Ситуація 3: учитель — батьки.

Ситуація 4: учитель — керівник шкільного МО.

Ситуація 5: учитель — учень.

Ситуація 6: молодий учитель — учень.

Ситуація 7: учень — учень.

Ситуація 8: учень — учениця.

Через 10 хв представник від кожної групи зачитує ситуацію й вихід з неї. Потім тренер пропонує прикріпити вихід із ситуації на плакат «Види стратегій вирішення конфліктів» до тієї стратегії, до якої це рішення підходить.

Висновок: більшість конфліктів можна вирішити на основі компромісу, тобто такого рішення, коли кожна зі сторін іде на часткові поступки для загальної зручності.

Гра-розминка

Вправа «Австралійський дощ» (5 хв)

Мета: забезпечити психологічне розслаблення учасників.

Підбиття підсумків

Вправа «Дерево очікувань» (10 хв)

Мета: з'ясувати, наскільки виправдалися очікування кожного учасника тренінгу.

Тренер. А тепер, шановні учасники, підійдіть до плаката «Дерево очікувань» ті, чиї очікування на початку роботи виправдалися, й повісьте їх на дерево, як яблука.

Після наклеювання тренер проводить бліц-аналіз. І якщо більша частина стікерів виявилася на дереві, він відзначає, що склалася не просто група, а команда, й дякує учасникам за зворотний зв'язок.