Психолого -педагогічний семінар для вчителів молодшої школи "Особливості сприймання інформації шестирічками"

Психолого –педагогічний

семінар

 на тему:

«Особливості сприймання інформації  шестирічками»

                                                                                                      Підготувала:

                                                                                                   Практичний   психолог

                                                                                                             Гусак А. В.

    Мета: ознайомити педагогів з психофізіологічними особливостями шестирічок ,  особливостями поведінки учнів з різними типами  сприймання  інформації.

Обладнання : серветки, аудіозапис

Вправа «Знайомство»

Мета: познайомити учасників,  налагодити тактильний контакт.

    Привітайтесь один з одним долонями рук.

- Робота з шестирічними дітьми передбачає обов’язкове врахування фізіологічних та психологічних особливостей. Деякі з психологічних особливостей маленьких учнів сприяють організації навчального процесу в першому класі, а інші – ускладнюють її.

          Вікові психофізіологічні особливості шестирічок.
• Відсутність стійкої мотивації до навчання.
• Низька опірність при тривалому напруженні.
• Недорозвинення слухового аналізатора та повільність розпізнавання зорової інформації (графічного образу літери, зокрема, рядкової).
• Несформованість просторових уявлень.
• Погане відтворення інформації з пам'яті.
• Неточність та повільність рухів під час письма через слабкість дрібної моторики руки.

• Обмежені можливості слухового сприймання.

• Нестійкість уваги.
   

Вправа «Так» і «ні» не говоріть»

         Мета: розвивати концентрацію уваги , слухову пам’ять.

• Вам необхідно відповісти на  запитання. Заборонено говорити «Так» чи  «ні».

         Запитання:

•         Ти любиш сонце?
•         Тобі подобається купатися в морі або річці?
•         Ти любиш рибалку?
•         Тобі подобається гратися в сніжки?
•         Ти любиш, коли холодно?
•         Тобі подобається ліпити снігову бабу?

  Окремі індивідуальні особливості першокласників.
• Темперамент (наприклад, флегматик повільніше засвоює навчальний матеріал, потребує більше часу на його відтворення).
• Властивості характеру (зокрема неохайність, недисциплінованість, неуважність).
• Різниця порівняно з іншими учнями класу в розвитку мовлення, мислення, пам'яті, просторових уявлень, уваги; у рівні сформованості вміння слухати, бачити; затримка темпу формування емоційно-вольової сфери.
• Стан здоров'я (слабкий зір, поганий слух, відставання в психічному чи фізичному розвитку, каліцтва провідної руки).
• Ліворукість.
• Мовленнєві вади.
• Гіперактивність чи гіперповільність.

     Шкільне навчання для дитини - це, в основному, процес сприйняття і засвоєння запропонованої інформації.   У початковій школі важливо особливу увагу  приділити  особливостям  сприймання інформації  учнями.

Вправа «Серветка».

Мета: показати різницю у сприйнятті інформації.

Всі учасники одержують серветку і за командою , ні з ким не розмовляючи починають виконувати дії, які диктує тренер.

- Складіть серветку навпіл  і відірвіть лівий куточок; складіть  навпіл і відірвіть правий кут;  складіть навпіл і відірвіть лівий кут; складіть навпіл і відірвіть лівий кут;  складіть аркуш навпіл і відірвіть правий кут.

Розгорніть серветку і подивіться чи є однакові?

• Чому вийшли різні візерунки на папері?

Висновок: всі люди різні, кожен розуміє і сприймає  інформацію по-різному , на основі чого будує свою лінію поведінки.

Чому важливо знати, яким чином учень сприймає інформацію?

• На уроці вчитель може представляти інформацію дітям, використовуючи всі канали сприйняття: і зір, і слух, і кінестетичний канал. Тоді у кожного з них є шанс засвоїти хоча б частину цих повідомлень.
• Від того, який канал у дитини ведучий, залежить освоєння багатьох важливих навичок . Наприклад, читання чи письма.
• Особливості розумової роботи суттєво відрізняються (наприклад, особливості запам'ятовування та ін.)
• Якщо батьки і вчитель знають, до якої категорії належить їх учень , їм легше будувати з ним стосунки. Багато що стає зрозумілим: чому виникають проблеми з дисципліною, чому ми "говоримо на різному мовою", як правильно заохочувати дитину чи робити йому зауваження..

      Особливості дітей з різним півкульним домінуванням

       Вчителям  слід враховувати специфічність роботи півкуль мозку, їх домінування. Працюючи з дитиною ліворукою, треба враховувати, що ця дитина належить до групи ризику за своєю вразливістю, більш емоційним сприйняттям оточення. І хоча емоційне сприйняття світу властиве всім дітям, особливо раннього віку, діти з правопівкульним акцентом потребують більш уважного ставлення до свого психоемоційного стану. З такою дитиною треба працювати більш терпляче, толерантніше.

     Діти з лівопівкульним акцентом інші: більш врівноважені, менш вразливі, не так гостро можуть приймати якісь незвичайні події. Про таких дітей варто знати, що вони іноді не можуть так гарно щось намалювати, заспівати чи виконати інші вправи, які потребують уявлення, творчості. Проте вони чітко і залюбки виконують якість логічні вправи, задачі. І таким дітям не слід дорікати в тому, що вони не дуже старанні у важких для них справах. Треба з розумінням ставитись до їх особливостей, щоб не зашкодити вразливій дитячій психоемоційній сфері.

Особливості поведінки учнів з різними типами сприймання

 в навчальному закладі

         У  вчителів є багато можливостей поспостерігати за різними типами учнів та, як вони себе поводять за буденними справами. Наприклад, подивитися хто як записує домашнє завдання. Припустимо, воно записане на дошці:

Візуали: поспішно відкриє щоденник і запише, вірніше, перепише з дошки те, що задано додому. Він надає перевагу, щоб потрібна інформація була у нього, ніж питати її в інших. Він легко сприймає її записаною саме на дошці.

Аудіал: якщо захоче записати домашнє завдання в школі, то, скоріше за все, перепитає її у сусіда по парті. З слуху запише цю інформацію собі в щоденник. Дома може пере телефонувати  однокласникам і запитати , що задали. Чи попросить , щоб це зробили його батьки

Кінестетики: частіше за все довго риються у себе у портфелі, дістають звідти підручники, знаходять потрібні сторінки і прямо в підручнику обведуть номери потрібних вправ.

         Багато що може дати спостереження за учнями під час перерви.

Візуали: частіше за все залишаються в класі, якщо більшість учнів з нього виходять.  Для нього головне – можливість спокійно поринути в свої зорові образи. Але йому можуть помішати шумні діалоги аудіалів чи подвижні ігри кін естетиків. Тоді він воліє вийти в коридор, де буде спостерігати за іншими учнями чи роздавлюватись інформацію на стінах.

Аудіали: використовують перерву, щоб наговоритись та пошуміть. Особливо якщо на попередньому уроці приходилося «тримати ріт на замку».

Кінестетик: йому перерво потрібна для того щоб поворушитись та розі м’ятись. 

         Ці спостереження говорять про те, що кожна дитина інстинктивно вибирає   спосіб відновлення сил притаманний лише йому.

         Так само індивідуально потрібно  підходити до кожного з них в навчальному процесі.

         Спеціалісти кажуть, що від візуала можна вимагати швидкого розв’язування задач; від аудіала – швидкого повторення почутого їм матеріалу; від кінестетика краще не чекати не того, не іншого – він потребує іншого відношення, йому потрібно більше часу та терпіння  зі сторони вчителів та батьків.

         У класі рідко буває без зауважень. Найбільший ефект буде, якщо ви зробите його відповідно до способів сприйняття інформації даної дитини.

Візуалу краще зробити сигнал рукою,

аудіалу тихенько промовити: «уважно чи тихіше».

А кінестетику достатньо положити руку на плече.

         Щоб успішніше учні сприймали інформацію є свої маленькі хитрощі,  які можна використовувати під час уроку.

         Візуалу потрібний під рукою листочок, на якому процес осмислення і запам’ятовування матеріалу можна малювати, креслити.

Щоб зрозуміти до якого типу відноситься  дитина нам потрібно звернути увагу на:

Словник спілкування. Візуали в своєму мовлені вживають дієслова, прикметники та іменники, зв’язані в основному з зором (дивиться, спотерігати, картина, на перший погляд, прозорий, яскравий, як бачите і т.д.). Для аудіала характерне вживання слів, зв’язаних з слуховим сприйманням (голос, послухайте, обсудити, тиша, мовчазний, голосний, багатозвучний і т.д.). Словник кінестетика в основному включає слова, описуючі відчуття та рухи (схвачувати, м’який, теплий, гнучкий, дотик. Хороший нюх, тощо)

Напрямок погляду. У візуалів при спілкуванні погляд направлений в основному вгору, у аудіалів – по середній лінії, у кінестетиків до низу.

Достатньо поставити перед учнем складне запитання і подивитися на раптову реакцію – рух очних яблук вже можна припустити, яким чином учень отримує доступ до інформації.

Особливості уваги. Кінестетику взагалі важко концентрувати свою увагу, і його увагу можна відволікти будь чим; аудіал легко відволікається на звуки; візуалу шум практично не заважає.

Особливості запам’ятовуваня. Візуал пам’ятає , те що бачив, запам’ятовує  картинами. Аудіал  – те що обговорював; запам’ятовує слухаючи. Кінестетик пам’ятає загальне враження: запам’ятовує рухаючись.

Також до якого типу належить можна визначити із зовнішності. Наприклад,  дуже часто візуали можуть бути достатньо худі та сутулі. Зазвичай в них тонкі губи. Звична  гримаса – трішки при підняті брови як знак уваги. Голос, частіше за все - високий. Візуали сидять зазвичай прямо, стоять також. Якщо сутулиться, голову все рівно задирає до гори. Дистанція така, щоб краще бачити вчителя. Тому зазвичай сідають на віддалені парти, щоб збільшити поле зору.

   Положення аудіала – вони сидять прямо, але з легеньким нахилом вперед. У них є достатньо характерна «телефонне положення» –  голова трішки нахилена набік, ближче до плеча. Щодо тіла сказати що-небудь важко, особливо характерних ознак  немає. Але  поговорити вони люблять. Це для аудіалів все, вони живуть в розмовах, мелодіях, звуках, ритмах. Вони тільки й шукають нагоди поговорити – для них не існує риторичних запитань. Якщо ви, як життя, вони вам чесно почнуть розповідати, як життя. При чому вони можуть не особливо спиратись на аудіальні слова, а користуватися і візуальними та кінестетичними, при чому у великій кількості. Аудіали люблять діалоги ( і в книжках, і в фільмах) – вони їх чують всередині себе і розповідати оточуючим. При чому зміст собою ролі не грає, найголовніше – голоси, які звучать всередині і рвуться назовні. До речі голос у аудіалів зазвичай виразний, глибокий, мелодичний, часто хороший музикальний слух.

- Зрозуміло, будь-яка людина в своєму житті, і дитина в тому числі, використовує  різні канали сприйняття. Вона може бути за своєю природою візуалом, і це не означає, що інші органи чуття у неї практично не працюють. Їх можна і потрібно розвивати. Чим більше каналів відкрито для сприйняття інформації, тим ефективніше йде процес навчання.                                 

   Вправа «Дерево».

Мета: активізувати візуальні, аудіальні, кінестетичні відчуття; розвивати впевненість.

                                 Хід вправи

 Учасники  під музику уявляють себе могутнім деревом, при цьому вони стоять міцно розставивши ноги, руки стиснувши в кулаки або вільно рухаються – дерево хитається, росте, тягнеться вгору.  Установка: коли тобі погано – уяви себе могутнім і міцним деревом, запам’ятайте це відчуття - так почувається впевнена людина.

Самотнє дерево відкрите всім вітрам, важко йому і взимку, і влітку, нікому воно не допоможе, але все інакше, коли поруч є надійні, добрі друзі. Покажіть, як дерева ростуть у лісі – підійдіть ближче, як вам захочеться. Ваші руки торкаються один до одного, як листочки на дереві. Тепер їм не страшні ні бурі, ні грози, ні самотність.

•              Вміння розпізнати різноманітні типи людей, в залежності від домінуючого каналу сприйняття, та розмовляти з людьми на їхній мові, використовуючи їхній активний словник –  фактор успішного спілкування в системі «педагог-учень». Іншим, не менш важливим фактором, який впливає на ефективність взаємодії педагога з учнями є  вміння слухати і бажання чути співрозмовника .

     Притча «Візир».
Одного разу падишах вирішив випробувати своїх візирів. «О, мої піддані! - Звернувся до них падишах. - У мене є для вас важке завдання, і я хотів би знати, хто зможе його вирішити ». Він повів своїх підданих у сад, у куті якого були іржаві залізні двері з величезним замком. «Той, хто зможе відкрити ці двері, стане моїм першим візиром», - сказав він і відійшов убік. Одні придворні тільки хитали головами, інші стали розглядати замок, треті почали невпевнено штовхати двері, але вони були переконані, що не зможуть відкрити їх. Один за одним вони відходили від дверей. Але один візир уважно оглянув двері, обмацав замок і з усіх сил натиснув на двері. Він штовхав їх і - о диво! - Вони стали піддаватися, з'явилася спочатку вузька щілина, а потім двері стали рухатися все швидше і відкрилися. Тоді падишах сказав: «Ти станеш першим візиром, тому що віриш у власні сили».

• Тож і я бажаю вам не відступати перед величезними дверима, які часто виникають в нашій роботі, а просто докласти невеличких зусиль, щоб ці двері перед нами відкрились. Щасти вам, любі вчителі!