Психолого-педагогічні умови ефективного формування культури професійного спілкування майбутніх спеціалістів

Кордонська А.В., спеціаліст вищої категорії, викладач-методист,

Україна, м. Могилів-Подільський

Психолого-педагогічні умови ефективного формування культури професійного спілкування майбутніх спеціалістів

Нові соціально-економічні умови розвитку Української держави, її входження до європейського співтовариства спонукають до змін в усіх сферах суспільного життя, зокрема, в системі освіти, яка відповідає за відтворення інтелектуального й духовного потенціалу народу, слугує засобом вирішення проблем розвитку науки й техніки, культури й національного відродження, становлення державності, утвердження принципів демократії, підвищення рівня якості життя громадян [3].

Культура – це сукупність матеріальних, практичних і духовних надбань суспільства, які відображають рівень його історичного розвитку, втілюються в повсякденній діяльності людини, знаходять відображення у її соціальних, моральних, естетичних та інших характеристиках. Вона охоплює систему освіти, виховання, духовної творчості кожної особистості.

 Поняттям культури часто позначають рівень вихованості й освіченості людини, рівень оволодіння нею тією чи іншою сферою знань та діяльності. У цьому випадку розкриваються якості людини, спосіб її поведінки, ставлення до інших людей, до праці тощо. Адже основою культури майбутнього спеціаліста є людяність, гуманізм, почуття гідності, громадськості, толерантності, орієнтація на соціальне й професійне самовизначення й самореалізацію, здатність самостійно приймати рішення і нести відповідальність, сформованістю культури спілкування комунікативної компетентності.

Формування культури майбутнього спеціаліста – мета сучасної освіти. Проблема культури професійного спілкування висвітлюється у працях Ю.М.Жукової, М.І.Лісіної, В.В.Рижова,  В.В.Рубцова,  Л.А.Петровської, що є свідченням актуальності зазначеної проблеми.

Розглядаючи культуру спілкування,  необхідно визначити його цілі, мотиви та функції.  Цілями спілкування виступає психологічний контакт або психологічна співпраця. Виходячи із цілей, можна визначити основний мотив –

задоволення від процесу спілкування або предметна взаємодія, що пов’язана із наданням інформації з метою спонукання до дії, бажання змінити погляди, здійснити емоційну підтримку партнера.

Можна виділити такі основні функції спілкування: інтегративну (поєднання біологічних і соціальних процесів); комунікативну (мовлення як засіб спілкування між людьми); навчальну (формування знань про мову і мовлення, розвиток умінь і навичок спілкування); формуючу (сприяє покращенню знань та умінь, саморозвитку самовдосконаленню); культурологічну (культура мислення, культура почуттів, культура мовлення тощо); розвиваючу (орієнтація на індивідуально-особистісний підхід, спрямований на самореалізацію); соціальну (передача і формування соціального досвіду особистості, що практично можна здійснити за умови організації реальної і ситуативної діяльності студентів); інформативну (охоплює широке коло питань, які розкривають об’єктивні закономірності); спонукальну (забезпечує активне ставлення до засвоєння знань, готовність кваліфікувати інформацію на рівні її необхідності й доцільності, створення емоційного комфорту); еталонно-показову (виховання за допомогою своєї діяльності і самої особистості); пристосувальну (пристосування форми, якостей мовлення до ситуації).

Культура спілкування, комунікативна компетентність постають не тільки особистісними властивостями, що необхідні для гармонійного розвитку особистості, а й набувають державного значення як фактори успішної професійної реалізації громадянина. Культура спілкування студента багато в чому визначає соціально- психологічну атмосферу в освіті, стан суспільної моралі, успіх діяльності в цілому. Проблема формування комунікативної компетентності студента виступає важливою частиною широкої та складної проблеми формування професійно-значущих якостей.

З власного досвіду роботи можна побачити, що необхідними психолого-педагогічними умовами ефективного формування культури професійного спілкування майбутніх спеціалістів є такі: здійснення належної теоретичної підготовки студентів до формування культури професійного спілкування; організація професійної підготовки студентів на діалогічних засадах; створення умов для забезпечення співробітництва між викладачами і студентами в процесі навчального спілкування; залучення студентів до вирішення проблемних ситуацій, пов’язаних з їхньою майбутньою професійною діяльністю; створення позитивної емоційної насиченості навчального спілкування; стимулювання прагнення студентів до самореалізації у навчальному процесі.

Культура спілкування є вагомою складовою професіоналізму. Професіоналізм –  це найвищий прояв компетентності у конкретній діяльності. Однак не можна зводити професіоналізм тільки до професійних навичок.  Професіонала треба розглядати як складну систему, що має зовнішні й внутрішні функції. Професіоналізм ми розглядаємо у єдності з компетентністю.

Проте, компетентність – фактор, що створюється з: детальних знань із дисципліни, об’єкта діяльності; умінь розбиратись у будь-яких нестандартних питаннях, що пов’язані з майбутньою професійною діяльністю; умінь,   здібностей пояснити будь-які явища, пов’язані з діяльністю; здатність точно оцінювати якість роботи та її наслідки.

З метою формування і вдосконалення культури професійного спілкування майбутніх спеціалістів, на нашу думку, у вищих навчальних закладах необхідно проводити комплекс організаційних форм і методів комунікативної підготовки: лекційні та семінарські заняття, практичні заняття з питань професійного спілкування, індивідуально-консультаційна робота, моделювання та аналіз конкретних ситуацій професійного спілкування, структуровані та спонтанні групові дискусії, сюжетно-рольові та ділові ігри, психотехнічні вправи, читання та обговорення наукової та науково-популярної літератури з проблем професійного спілкування. Формуванню культури професійного спілкування сприяє включення до плану виховної роботи коледжу та окремих студентських груп професійно орієнтованих виховних заходів, а також заходів загальнокультурного, пізнавально-розвивального характеру, що сприяє створенню в студентській групі виховного простору як середовища для оволодіння культурою поведінки в міжособистісному та професійному спілкуванні [4].

Такий підхід до навчання та виховання студентів дає можливість навчальному закладу реалізувати свою власну програму з виховання у майбутніх спеціалістів професійної культури спілкування.

Література

1. Аксьонова В. І. Формування комунікативної культури особистості в умовах глобалізації та інформаційного суспільства / В. І. Аксьонова. // Наукові записки КУТЕП. – Вип. 10. – 2011. – Серія: Філософські науки. – С.239–258.

2. Барановська Л. В. Дидактичний аспект професійного вербального спілкування / Лілія Барановська // Педагогіка і психологія професійної освіти. – 2000. – № 1. – С. 140–145.

3. Руденко Л. А. Формування комунікативної культури майбутніх фахівців сфери обслуговування у професійно-технічних навчальних закладах: монографія / Лариса Анатоліївна Руденко. – Львів: Піраміда, 2015. – 342 с. – Бібліогр.: с.298 – 340.

4. Черезова М.В. Формування культури професійного спілкування майбутніх фахівців сфери туризму у навчально-виховному процесі коледжу [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://tourlib.net/statti_ukr/cherezova2.htm