Психолого-педагогічний семінар "СПЕЦИФІКА ВИНИКНЕННЯ КОНФЛІКТІВ У ПЕДАГОГІЧНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ ТА ЗАСОБИ ЇХ ПОДОЛАННЯ"

Психолого-педагогічний семінар

СПЕЦИФІКА ВИНИКНЕННЯ КОНФЛІКТІВ

У ПЕДАГОГІЧНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ

ТА ЗАСОБИ ЇХ ПОДОЛАННЯ

 

 

Бєлічкіна Ольга Олексіївна,

практичний психолог ССШ № 17

 м. Сєвєродонецька Луганської обл.

 

 

Коли Вам здається,

що у Вашому житті немає конфліктів,

перевірте, чи є у вас пульс.

Ч. Ліксон

 

Мета: сприяти усвідомленню причин виникнення конфліктів; формувати навички конструктивного поводження у складних ситуаціях.

Завдання:

1. Розкрити причини виникнення  суперечливих ситуацій.

2. Розглянути стилі поведінки в конфлікті.

3. Виявити особливості врегулювання конфліктів.

Оснащення: папір формату А-4, кольорові олівці, маркери, ватман, вислови видатних людей.

 

Хід семінару.

Психолог. Добрий день. Перш, ніж ми почнемо нашу роботу, я пропоную вам представитись.

Вправа  «Історії з торбинки».

Мета: емоційне настроювання учасників.

Учасники по черзі дістають з торбинки різні предмети і від їх імені презентують себе. Наприклад: «Я шпилька. Дуже корисна. Красива та дорога, але виглядаю просто» (5 хв.).

Психолог. Дякую. Зараз, у представленні, ви мали можливість виразити свої емоції та готовність до роботи. А щоб ми мали можливість у подальшому проаналізувати, як змінюється ваш настрій, я прошу кожного намалювати дерево, яке відображає ваше самовідчуття на даний момент.

Малюнок «Дерево впродовж робочого дня».

Мета: налаштування на роботу, емоційне настроювання.

Учасники малюють(10 хв.).

Далі кожний учасник представляє свій малюнок і прикріплює його на дошці.

Психолог. Дуже добре, дякую. Як ви бачите, кожний з вас прийшов зі своїм налаштуванням на роботу. Так кожного дня, приходячи до школи, ми стикаємося з різним настроєм своїх колег і не завжди реагуємо на таку ситуацію спокійно. Те, як ми поводимося з оточуючими або як ставляться до нас, може стати причиною виникнення конфлікту.

Інформація психолога. Наявність конфліктних ситуацій, нажаль, - одна з невід'ємних характеристик діяльності педагога. Він може стати безпосереднім учасником конфлікту, долаючи опір порушників дисципліни, або ж включитись у конфлікт (між учителем та учнем, учнями тощо) з метою його вирішення. Нарешті, конфлікт може виникнути в колективі (між керівником і підлеглим, між учителями).

Психологічні знання про особистісні передумови конфліктної поведінки вказують нам на важливість усвідомлення власних бажань і вчинків, цілей та умінь слухати іншого, оформляти у слова власні бажання, необхідність гнучкого застосування різних стратегій і тактик у конфліктах, і, перш за все, тих конфліктів, які є конструктивним виходом із складної та не зовсім ясної критичної ситуації.

Так, поступово, ми підійшли до теми нашого семінару «Специфіка виникнення конфліктів у педагогічній діяльності та засоби їх подолання».

Давайте з вами пригадаємо, що таке конфлікт.

Відповіді учасників.

Інформація психолога. Конфлікт в психології визначається як «зіткнення протилежно спрямованих, несумісних тенденцій, окремо взятого епізоду в свідомості, в міжособистісних взаємодіях чи міжособистісних стосунках індивідів або груп людей, пов’язане з негативними емоційними переживаннями».

Виконуючі певні функції, конфлікт несе в собі як позитивні, так і негативні наслідки.

Психолог. Зараз ми з вами їх і визначимо. Для цього поділимося на дві групи за принципом «Зима-Літо».

Вправа «Особливості конфлікту».

Учасники працюють в групах (10 хв.). Одна група визначає позитивні наслідки, інша – негативні. Потім кожна група представляє своє рішення.

Інформація психолога.

 1. Позитивні особливості конфлікту.

•                 Прискорює процес самоусвідомлення.
•                 Формує й утверджує низку цінностей.
•                 Призводить до об’єднання в середині і між групами.
•                 Розставляє пріоритети.
•                 Служить конструктивному вивільненню емоцій.
•                 Змушує переглянути точки зору, які потребують обговорення.
•                 Веде до виникнення робочих контактів.
•                 Стимулює розробку систем вирішення конфліктів.

2. Негативні особливості конфлікту.

•                 Загрожує інтересам сторін.
•                 Загрожує соціальній системі забезпечення порядку.
•                 Перешкоджає швидким змінам.
•                 Часто призводить до втрати підтримки.
•                 Ставить людей у залежність від їх публічних заяв.
•                 Підриває довіру.
•                 Має тенденцію до поглиблення й розширення.
•                 Змінює пріоритети і ставить під загрозу інші інтереси.

Психолог. Як ми бачимо, конфлікти можуть нести не тільки негативне, а й позитивне навантаження. За допомогою конфлікту створюється своєрідний моніторинг життєдіяльності людини, в колективі створюються умови для вирішення «наболілих» питань, а відтак – відбувається розвиток.

Інформація психолога. В. О. Сухомлинський так пише про конфлікти у школі: «Конфлікт між педагогом і дитиною, між учителем та батьками, педагогом та колективом – велика біда школи. Частіше за все конфлікт виникає тоді, коли вчитель думає про дитину несправедливо. Думайте про дитину справедливо – і конфліктів не буде. Вміння уникати конфлікту – одна зі складових педагогічної мудрості вчителя. Попереджаючи конфлікт, педагог не тільки охороняє, але й створює  виховну силу колективу».

Зі слів видатного педагога видно, що педагогічні конфліктні ситуації можуть виникати в різних системах. Павлютєнков Є.М. та Крижко В.В. виділяють наступні причини.

1. Система «Учитель-адміністрація»:

•           нерівномірний (нечіткий) розподіл функцій і навчального навантаження;
•           неприйняття нововведень в організаційній та інших систе­мах управління;
•           позиційний конфлікт;
•           невиконання функціональних обов'язків клас­ного керівника;
•           неадекватність інтерпретації діяльності вчителя, адміністрації;
•           суперечливість вимог, рекомендацій з боку директора і його заступників;
•           незадоволення в колективі своїм керівником;
•           незадоволеність або відмова від виконання професійних обов'язків учи­теля.

2. Система «Учитель-учні»:

•                 ігнорування, небажання (приховане або явне) виконувати вимоги класного керівника (вчителя);
•                 самоствердження за рахунок приниження, образи дітей;
•                 неприйняття критики з боку дітей;
•                 домінування негативних емоцій, які блокують можливості знання;
•                 негативні способи самоствердження на ґрунті дитячого негативізму;
•                 неповага учня (з боку вчителя або групи вчителів).

3. Система «Учитель-учитель»:

•                 опосередкований конфлікт;
•                 конфлікт між віковими групами вчителів;
•                 позиційний конфлікт;
•                 організаційно-технологічний конфлікт;
•                 суб'єктивно-особистісний конфлікт.

4. Система «Учитель-батьки»:

•                 опосередкований конфлікт;
•                 позиційний конфлікт;
•                 усунення батьків від виховання дитини.

Вправа «Лінія-до» (за І.А.Хозраткуловою).

Мета: усвідомлення власної позиції, розвиток уміння об’єктивно оцінювати себе.

Учасники вишикуються в одну лінію від дуже конфліктних до абсолютно безконфліктних.

Прведення методики «Рівень конфліктності особистості» (за Л.В.Туріщевою).

Вправа «Лінія-після» (за І.А.Хозраткуловою).

Мета: діагностика самооцінки, розвиток критичного мислення.

Учасники знову вишикуються в лінію від дуже конфліктних до абсолютно безконфліктних.

Обговорення результатів. Хто змінив місце? У який бік? З чим це пов’язане? Які висновки можна зробити?

Примітка для психолога. Вправа «Лінія-після»проводиться одразу після проведення експрес методики.

Психолог. Щойно ви визначили наскільки вважаєте себе конфліктною людиною. Від того, як ви поводите себе в таких ситуаціях, залежить результат вирішення конфлікту. Конфлікт вирішується успішніше, якщо обидві сторони зацікавлені в досягненні деякого спільного результату. В процесі набуття життєвого досвіду у нас виробляється власний стиль поведінки. Визначити стиль поведінки у конфлікті дозволяє  метод Томаса-Кілмена, розроблений Кеннетом У. Томасом та Ральфом Х. Кілменом у 1972 році.

Інформація психолога. Автори вважають, що в основі стосунків є розподіл за принципом: активність – пасивність, увага до своїх інтересів – увага до інтересів іншого. Людина може активно , наполегливо захищати свої інтереси, або пасивно прийняти точку зору іншого. Сполучення  цих принципів дало можливість виокремити 5 стилів поведінки у конфліктній ситуації: суперництво, уникання, пристосування, співпраця, компроміс. Уникання та пристосування  - це пасивна реакція на події, а суперництво та співпраці – активна. 

Сітка Томаса-Кілмена

 

	Наполегливість, увага до своїх інтересів		Кооперація, увага до інтересів іншого
Активність	Суперництво	Компроміс		Співпраця	Активність
Пасивність	Уникання			Пристосування	Пасивність
	Наполегливість, увага до своїх інтересів		Кооперація, увага до інтересів іншого

 

Інформація психолога. Доповідь результатів психодіагностики за методикою К. Томаса.

Вправа «Застосування різних тактик поведінки».

Мета: усвідомлення позитивної сторони застосування різних стилів поведінки під час конфлікту.

Учасники поділяються на 5 груп. Кожна група обговорює ситуації, коли той чи інший стиль поведінки буде продуктивним (10 хв.). Результати представляють всім учасникам.

Інформація психолога. К. Томас пропонує використовувати різні тактики в таких випадках.

Тактика змагання:

Коли необхідно швидко прийняти рішення або ви перебуваєте в критичній ситуації, що вимагає негайного реагування.

Коли важливим є результат конфлікту.

Коли є достатній авторитет і впевненість, що запропоноване рішення є найкращим.

Коли діти віддають перевагу авторитарному стилю керівництва.

Коли відчуваєте, що вибору немає, і вам є, що втрачати.

Коли необхідно навести порядок заради загального благополуччя.

Тактика компромісу:

Коли необхідно прийняти термінове рішення за наявності обмеженого часу й інформації.

Коли інші шляхи розв’язання проблеми виявилися неефективними.

Коли обидві сторони може влаштувати тимчасове рішення.

Коли можна одержати хоч щось, а не втрачати все.

Обидві сторони наводять переконливі доводи

Тактика співробітництва:

Коли сторони, що перебувають у конфлікті, володіють рівними владними повноваженнями або зорієнтовані на рівних шукати рішення в конфліктній ситуації.

Коли є час попрацювати над проблемою, що виникла.

Коли основною метою обговорення є набуття спільного досвіду роботи щодо одержання необхідної інформації.

Коли пропозиції обох сторін надзвичайно важливі.

Коли сторони здатні вислухати одна одну і разом попрацювати над розв’язанням конфлікту.

Тактика уникання:

Коли предмет суперечки не стосується справи.

Коли діти самі можуть врегулювати конфлікт.

Коли немає можливості (чи бажання) розв’язати конфлікт на свою користь.

Коли потрібно виграти час для того, щоб одержати додаткову інформацію.

Коли результат конфлікту не дуже важливий.

Коли виникає велика напруженість і необхідно послабити її інтенсивність.

Тактика пристосування:

Коли вас не цікавить і не хвилює конфлікт, що стався.

Коли ви зацікавлені у гарних відносинах з конфліктуючою стороною.

Коли ви розумієте, що в цьому випадку результати конфлікту важливіші для іншої людини, ніж  для вас.

Ви сподіваєтеся, що конфлікт згодом сам розв’яжеться за рахунок того, що сторони продовжуватимуть підтримувати дружні стосунки.

Психолог. Щоби закріпити наші теоретичні знання,  ми зараз програємо ситуацію.

Вправа «Ситуація».

Обговорення результатів. Який стиль поведінки було продемонстровано? Як ви почувалися в ролі персонажа? Що відчували?

Психолог. Ми з вами ознайомилися зі специфікою виникнення конфліктів. Тепер давайте розглянемо принципи їх подолання.

Інформація психолога. Принцип розуміння – усвідомлення реальної проблеми, стану сил у конфлікті, предмета конфлікту, знання потенційно конфліктних особистостей, гарна орієнтація в потенційних умовах виникнення конфліктів, фазах їхнього розвитку.

Принцип передбачення – прогнозування потенційних конфліктів і своєчасна підготовка до них

 І наостанок, декілька оперативних прийомів розв’яання  конфлікту.

Перед тим як їх застосовувати, варто усвідомити вразливі місця в позиції співрозмовника, у його міркуваннях і зрозуміти для себе, де знаходяться «болючі» місця співрозмовника як особистості. Необхідно пам’ятати, що співрозмовникові завжди повинна бути залишена можливість з гідністю відступити.

•    Повторити найнерозумніше слова співрозмовника ніби як із здивуванням.
•    Тактовно показати, що співрозмовник надміру різкий (сухе, холодне, формальне зверт ання; збільшена дистанція, підкреслена ввічливість тощо).
•    Зробити комплімент агресорові.
•    Звести проблему у гумористичний або гротескно-сатиричний бік.
•    Виявити стосовно партнера більш сильну агресію, ніж продемонстрував він.
•    Сказати співрозмовникові про негативні сторони і наслідки конфліктної ситуації для нього особисто.
•    Показати, що задоволення його вимог може призвести до негативних наслідків для людей, думкою яких він дорожить, або відвернути їх від нього.

Вправа «Дерево впродовж робочого дня».

Учасникам пропонується намалювати дерево свого самоставлення на цей момент.

Обговорення. Чи змінилось само ставлення під час семінару? Чому?

Психолог. Я прошу вас заповнити анкету. Ця анкета призначена для вивчення вашої думки і для врахування ваших зауважень та пропозицій у подальшій роботі.

Вправа «Мені було цікаво з тобою працювати, тому що..»

Мета: рефлексія.

Учасники по колу висловлюють подяку один одному за роботу, починаючи фразу «Мені було цікаво з тобою працювати, тому що…».

Психолог дякує присутніх за роботу та прощається.

 

 

Використані джерела.

1. Краткий психологический  словарь / Под ред. А. В. Петровского, М. Г. Ярошевского. – М., 1986. – с.153.
2. Кузьмина Н. В. Психология – производству и воспитанию. – Л.,1977.
3. Практическая психология для преподавателей – М.: Информационно-издательский дом Филинь", 1997. – 328 с.
4. Рыбакова М. М. Конфликт и взаимодействие в педагогическом процессе. – М., 1991.
5. Сухомлинский В. А. Методика воспитания коллектива. – Москва, 1981. – с. 185.
6. WWW \\ revolution.allbest.ru.