Публій Овідій Назон. 8 клас

Публій Овідій Назон (43 р. до н. е. – бл. 18 р. н. е.). «Сумні елегії» («Життя поета» (IV, 10)). Життя та творчість поета. Міфологічний і філософський зміст поеми «Метаморфози» (огляд). Конфлікт митця з владою, трагедія вигнання і сум за батьківщиною у «Сумних елегіях». Образ відторгненого поета. Любов до вітчизни як провідна ідея твору (в межах циклу «Сумні елегії»).  Вплив античності на розвиток світової літератури й культури.

                                                             ( 8 клас)

Мета: формування предметних компетентностей: ознайомити  учнів  із  життям  і  творчістю  римського  поета  Овідія  на  матеріалі  уривків з   його  творів; працювати над виразним читанням, проаналізувати елегію «Зима на чужині», «Метаморфози», допомогти усвідомити зміст, художню довершеність та значення його творів, вплив античності на розвиток світової літератури й культури; формування ключових компетентностей: уміння вчитися: розвивати  навички  аналізу  поезій,  виразного  читання,  зв’язного  мовлення,  образне  та творче мислення, комунікативної:  розвивати навички роботи в групі; інформаційної: розвивати навички роботи із підручником та уміння критично оцінювати теоретичний матеріал; вміння знаходити потрібну інформацію в Інтернеті; загальнокультурної: формувати  стійкий  інтерес  до  літератури, учити орієнтуватися у життєвих ситуаціях, оцінювати вчинки та дії інших людей і власні; виховувати любов до батьківщини, здатність до співчуття, прищеплювати учням чуйність, повагу до чужих почуттів.

Обладнання: портрет, презентація, підручник, мапа Румунії та України, фонозаписи музичних творів(фрагмент опери К.Глюка «Орфей і Еврідіка, Р.Штрауса «Метаморфози»), ілюстрації П.Пікассо до «Метаморфоз», фото статуї з піску «Нарцис».

Тип уроку: урок засвоєння нових знань, умінь та навичок

Форми та методи уроку: бесіда, прийом «Відстрочена увага» творча робота, ОЛС, прийом «Незакінчене речення», пошуково - дослідницька робота у групах,  прийом «Мікрофон», метод «Асоціативний кущ», метод «ПРЕС».

Епіграф:                                    Буду в людей на устах, і якщо таки можна покластись

                                                   На прозорливість співця – возвеличений, житиму вічно

                                                                                  Овідій «Метаморфози»

 

Хід уроку

І. Мотиваційний етап.

З’ясування емоційної готовності до уроку

1.Вправа «Вітер дме»   (учитель читає речення: Вітер дме для того, хто готовий до уроку; Вітер дме для того, хто хоче працювати. Учні, які можуть сказати слово «так», піднімаються.)

Вітер дме для того, хто готовий до уроку

Вітер дме для того, хто хоче працювати

Вітер дме для того, хто хоче дізнатися щось нове.

Вітер дме для того, хто любить читати.

      Молодці. Бачу, всі готові до уроку, готові працювати і рухатися далі стежками античної літератури. Ви отримали випереджувальне домашнє звдання, гортали сторінки підручника і, напевно, маєте певні думки про наступного автора, творчість якого будемо вивчати. Хто це? (відповіді учнів)

Так, це Публій Овідій Назон. І тема нашого уроку на дошці.

 

ІІ. Оголошення теми й мети уроку. МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Запишіть у зошити тему уроку. Подумайте, які ж цілі нашого уроку? (прогнозовані відповіді)

-          дізнатся про  життям  і  творчісь  римського  поета  Овідія;

-           виразно читати,

-          аналізувати елегію «Зима на чужині», «Метаморфози»,

-          визначити вплив античності на розвиток світової літератури й культури;

-          працювати творчо

-          зрозуміти, чи поєднує щось Овідія з Україною

Так, цілі у нас є. Спробуємо зробити усе для того, щоб досягнути максимального результату. Готові?

   Слово вчителя. Молодший сучасник Вергілія та Горація, блискучий поет Публій Овідій Назон був улюбленцем римської «золотої молоді». Але доля не завжди всміхалася йому. Про окремі випробування долі, що судилися Овідієві, і про те, як це вплинуло на його творчість, ми спробуємо дізнатись.

ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ

Дехто з учнів класу готував інформацію про автора, використовуючи метод ключових слів (учні розповідають інформацію про автора, ключові фрази, слова пишуть на дошці навколо портрета автора, це дозволяє за допомогою ключових слів будувати асоціативні ланцюжки та запам’ятовувати основні відомості)

Публій Овідій Назон (43 р. до н. е. — бл. 18 р. н. е.) народився в місті Сульмон, неподалік Рима. Належав Овідій до старовинного роду вершників. У Римі разом із братом навчався у відомих філософів та риторів, зокрема у популярного оратора Порція Латрона. Після навчання Овідій разом зі старшим другом Емілієм Марком три роки подорожує, відвідує Афіни, Малу Азію, Сицилію. Після повернення, мабуть, виконуючи волю батька, він іде на державну службу, від якої швидко відмовився.

   До десяти разів йому присуджували перемоги на поетичних змаганнях. Утім, 8 р. н. е. все змінилося. Спеціальним указом Августа Овідій був висланий з Рима в найвіддаленіший закуток імперії — місто Томи (сучасна Констанца в Румунії). Є версія, що Овідій став мимовільною жертвою боротьби Августа за відновлення старовинних римських чеснот. Розрахунок імператора полягав у тому, що суспільство, яке потопає в аморальності і розпусті, переживе шок, коли він піддасть публічному покаранню загальновідому і популярну людину. Його вибір пав на Овідія.

   Поет дуже важко переживав розлуку з дружиною і з Римом. Єдиною відрадою Овідія залишалася поетична творчість. У Томах Овідій написав п’‎ять книг «Скорботних елегій», чотири книги «Послань з Понта», склав напівзагадкову поему «Ібіс» і поему «Риболовля», від якої збереглося кілька десятків рядків.

   18 р. н. е. Овідій помер, так і не побачивши улюбленого Рима та коханої друяшни. Його поховали в Томах.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Словникова робота.

У розповіді дівчат звучали нові терміни, значення яких потрібно з’ясувати і запам’ятати, а ще краще записати їх у зошити.

Еле́гія  - журлива пісня, скарга; хоч етимологічне значення може мати й інші джерела: фріг. elegn - очеретина, очеретяна сопілка) - один із жанрів лірики медитативного, меланхолійного, часом журливого змісту.

Елегія – жанр лірики журливого змісту. У римській поезії в елегії починають переважати особисті переживання  самотності. Розчарування, страждання.

Метаморфози — перетворення.

 

А от зараз перевіримо, чи уважні ви були на уроках української літератури і чи зможете сказати, у яких українських творах дуже часто зустрічаються метаморфози? (казки, балади)

 

Слово вчителя.

«Метаморфози» (лат. Metamorphoses < дав.-гр. μετᾰμορφώσεις — «Перевтілення») — найбільша за обсягом поема у римській літературі (15 книг), найвизначніший твір Публія Овідія Назона (43 р. до н. е. — 18 р. н. е.). Описує створення та історію світу на основі грецької та римської міфологій. Один із найпопулярніших творів про міфологію, був добре відомим середньовічним авторам і мав значний на них вплив.

У «Метаморфозах» автор, широко використовуючи численні оповіді і легенди, намагався осмислити світ навколишній, заглянути у складний і суперечливий внутрішній світ людини. За допомогою різних образів Овідій прагнув підтвердити думку грецьких мислителів про те, що все на світі плинне, все міняється, ніщо не залишається незмінним і найпридатнішими для цього видавались йому саме перекази про перевтілення. «Метаморфози» — це, за задумом поета, цілісна епічна поема, що повинна розгорнути перед читачем поетичний образ еволюції світу від його початків аж до сучасної авторові доби.

Робота в групах

Для того, зрозуміти зміст творчості Овідія, пропоную сьогодні на уроці опрацювати уривок з однієї з частин «Метаморфоз « - «Сумних елегій». Твір має назву

 

ЗИМА НА ЧУЖИНІ (або "Зима у гетів")

(книга III, елегія X)

Може, і досі ще хто пам’ятає вигнанця Назона,

В Місті зосталось іще, може, ім’я по мені, –

Знайте ж – під зорями, що не спускаються в море ніколи,

В дальній країні тепер я між чужинців живу:

Скрізь дикунів – савроматів, і бассів, і гетів племена –

Навіть не гідні мене їхні самі імена!

Поки ще тепле повітря – тим часом нам Істр оборона:

Хвилями плинними він запобігає війні.

Тільки ж надійде понура зима і весь берег зашерхне,

І від морозу стає біла, мов мармур, земля, –

Тут і Борей, і сніги заважають нам жити під Арктом,

Небо тремтяче, і те ніби тут гнобить людей.

Падає сніг і лежить, під дощем і під сонцем не тане,

Твердне; суворий Борей робить довічним його.

Отже, і перший іще не розтане, як випаде другий,

У багатьох він місцях часто дворічний лежить.

І в Аквілону бурхливого сила така, що високі

Башти з землею рівня, дахи з будівель зрива.

Шкури та теплі штани від холоду злого рятують,

З тіла усього саме тільки й відкрите лице.

Часто від руху дзвенить льодинками вкрите волосся,

І на морозі блищить, біла уся, борода.

Не розпадаються вийняті, посуду форму зберігши,

Вина, і вже не черпать треба, а їсти шматки.

Що вже казать, як струмки, переможені холодом, тверднуть,

Чи як на озері ту воду копають крихку?

Навіть і сам, за ріку папірусодайну не вужчий,

Той, що в собі звідусіль стільки поєднує хвиль, –

Істр – навіть він, від жорсткого вітру ізверху застигши,

Потай у море несе води блакитні свої.

Там он, де судна пливли, нині ноги ступають; по хвилі,

Холодом скутій, тепер кінські копита дзвенять;

Нині мостами новими, що виросли над течією,

Тягнуть сарматські воли варварських безліч возів.

Віри мені не піймуть; таж нема за брехню нагороди,

Отже, здається мені, вірити свідкові слід:

Бачив я море безкрає, що теж від морозу застигло,

Води недвижні слизька вкрила й блискуча кора.

Але ж не досить і бачити: йшов я по хвилі затвердлій

І не змочила вода зовсім моєї ноги.

Якби тобі довелося, Леандре, пливти в цій протоці,

Певно б вода не була винна у смерті твоїй.

Навіть дельфіни не можуть із хвиль до повітря піднятись,

Бо навісної зими їх не пускає покров.

Мабуть, коли, махнувши крилом, Борей зашумів би,

Хвиль би не збив і тоді на полоненій воді,

Не ворухнулись би судна, мов мармуром, стиснуті льодом,

І розтинати б весело скованих вод не могли.

Бачив я риб, що в льоду зависли, прив’язані міцно, –

Деякі з них навіть там ще зберігали життя.

Отже, як тільки надмірна Бореєва сила повіє

Чи над простором морським, чи над розливом ріки,

То через Істру рівнинну, сухим Аквілоном закуту,

Варвар ураз наліта, ворог на бистрім коні –

Ворог на бистрім коні, стрілою крилатою грізний,

Дикий руйнуючи край, нищачи люд навкруги.

Хто утікає, лишаючи дім: на полях беззахисних

Необоронене скрізь ворог добро забира,

Сіл нужденне добро: і рипучі вози, і худобу –

Всі ті достатки, які має злидар-селянин;

Тих полонених женуть, скрутивши їм руки за спину;

Бачать востаннє вони рідні оселі й лани;

Падають інші, без жалю зубчастими стрілами вбиті,

Адже отруту страшну бистре залізо несе.

Те, що несила узяти з собою, – в дорозі лишають,

І безневинні хатки палить ворожий вогонь.

Мир настає, то й тоді страхіття війни всіх лякає,

І не веде борозни ратай, налігши на плуг;

Тут, коли ворога бачать або і не бачать, – бояться;

Тож необроблена скрізь, дика, мов пустка, земля.

Ані солодкі в тіні не ховаються тут виноґрона,

І не шумує в діжках, піну здіймаючи, муст.

Яблук нема в цій країні. Не мав би Аконтій, на чому

Слів написати своїй пані й підкинути їй.

Видно навколо поля без дерев і без зелені, голі.

Горе моє! Не заходь жоден щасливий сюди.

Адже так широко світ розіслався безмежно-великий,

Нащо ж на муки мені край цей відкрито сумний?

 

Ви усі поділитеся на групи, кожна група отримає текст твору та завдання для опрацювання. На роботу у вас буде 10-12 хвилин. Потім ви усією командою презентуєте результат для загалу, щоб кожен із присутніх дізнався щось нове і важливе про твір. А ми оцінюємо роботу і висловлюємо враження.

 

Група 1

Літературознавці

Відшукати у творі приклади художніх засобів. Скористайтеся  підручником та довідкою

 

 

Група 2

Дослідники – ономастики

Ваше завдання – дослідити усі власні назви, які є у творі. Пояснити їх значення

 

 

Група 3

Дослідники – психологи

Дослідіть, які почуття переповнювали автора вірша.  Який настрій поезії? Як автор передає свої емоції? Підтвердьте цитатами.

 

 

 

 

Група 4

Дослідники-критики

Скласти літературний паспорт твору

1. Автор твору

2. Назва твору

3. Рік видання (або написання)

4. Літературний рід

5. Жанр

6.Тема

 

Презентація роботи.

А чи пам’ятаєте, що в цілях уроку є пункт, який зобов’язує нас простежити зв’язки Овідія з Україною? Знаю, що серед нас є дослідники, ті, хто вже дослідив це і готовий нам розповісти щось цікаве.

Овідій і Україна

Літературознавці називають місцем поховання Овідія румунське місто Констанцу. Але стосовно цього існує легенда. За однією з них, із його ім’ям пов’язана назва українського міста Овідіополь (Одеська область).  Мовляв, після просування Російської імперії на південь (ХІХ ст) якийсь офіцер знайшов старовинний надгробок із написом «Овідій». Там заклали фортецю, а згодом виросло місто. Можливо, це вигадка, можливо – реальність. Це свідчить про надзвичайну популярність, славу поета. Тож Овідій не помилився, написавши наприкінці «Метаморфоз» («Я житиму у віках»).

 

Який пункт ми ще не опрацювали?

Вплив творчості Овідія на розвиток мистецтва

«Метаморфози» стали джерелом сюжетів для художників, композиторів. Одним із таких творів є опера Р.Штрауса «Метаморфози».

    Саме в  епоху  Відродження   «Метаморфози» найбільшу  популярність  мали  ,  які  стали  невичерпним джерелом сюжетів для художників і  письменників.

  У  XVII-XVIII   ст.  на основі його творів було написано багато опер та балетів. Серед них Леся Українка (поема «Ніобея»), П.  Пікассо  (ілюстрації  до  поеми  «Метаморфози»),  П.  Рубенс  («Пейзаж  з  Філемоном і   Бавкідою»), Ш. Гуно (опера «Філемон і  Бавкіда»). Українською мовою «Метаморфози» перекладали І. Стешенко, Олена Пчілка, М. Зеров, у 1986 р. вийшов  повний текст «Метаморфоз» у   перекладі А. Содомори.

В Україні Овідій відомий дуже давно. Цитуваннями з Овідія підкріплювали свої настанови автори поетик, за якими викладали у Києво-Могилянській академії.   Творчістю Овідія захоплювався Г. Сковорода. Високо цінував талант поета Т. Шевченко, який у роки заслання неодноразово використовував у своїх творах скорботні  мотиви  останніх  книг  римського  митця.  Наприкінці  XIX  ст.  Овідія  перекладали  О.  Пчілка, О. Маковей. Пізніше його твори були перекладені М. Зеровим.

ІV. Закріплення знань, умінь і навичок.

Бесіда

V.Рефлексивно-оцінювальний етап.

1.Незакінчене речення «Я дізнався….», «Я відчув…», «Я зрозумів…».

2.Рефлексія досягнення визначених цілей.

-Чи досягли ми поставлених цілей? Як ми це робили?

VІ. Домашнє завдання. Підготуватися до контрольної роботи

"Цікаво знати"…

Афоризми Овідія:

• "Сказано – зроблено".
• "Заборонений плід – солодкий".
• "Мистецтво полягає в тому, щоб у творі мистецтва його не було помітно".
• "Ніщо так не приваблює жінок, як обіцянки".
• "Навчатися дозволено й у ворога".