QR- коди з історії України у 10 класі на тему: УКРАЇНА НА ПОЧАТКУ ХХ СТОЛІТТЯ

н

 

 

 

 

 

 

 

 

QR-коди до уроків історії України

у 10 класі на тему:

« УКРАЇНА

НА ПОЧАТКУ

ХХ СТОЛІТТЯ»

 

 

            учителя історії  Одеського ліцею №81

              Одеської міської ради

                   Галини Коршівської

 

 

 

             2023-2024 н.р.

ЗМІСТ

 

 

АНОТАЦІЯ………………………………………………………………………….3

ВСТУП……………………………………………………………………………….4

1.      Україна на початку ХХ століття:
   1.  Особливості розвитку підприємництва на українських землях……….5
   2.  Суперечливі процеси модернізації суспільного життя………………...7
   3.  Етносоціальні і політичні процеси на початку ХХ століття ……….….9
   4.  Революційні події 1905 – 1907 рр. в Україні…………………………..11
   5.  Розвиток культури на початку ХХ століття…………………………...13

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………………………………….15

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

АНОТАЦІЯ

Збірник QR-кодів з історії України для учнів 10 класу на тему: "Україна на початку ХХ століття" пропонує цікаву подорож у минуле, розкриваючи ключові події та процеси, які відбувалися на теренах України на початку 20-го століття. Історичний період, який охоплює збірник, є особливо важливим та складним для розвитку української нації.

Кожен QR-код у цьому збірнику відкриває двері до окремого уроку історії. Через використання QR-технології, учні матимуть змогу миттєво звертатися до додаткових матеріалів, відео, аудіо та ілюстрацій, що допомагають краще зрозуміти події, тенденції та ключові постаті того часу.

У збірнику представлені QR-коди для різних історичних подій, ключових постатей, аналізу соціально-політичних змін та культурних явищ, які відбувалися на території України на початку ХХ століття. Кожен код веде до відповідного джерела, такого як інтерактивні мапи, архівні фотографії, звукові записи, відеофрагменти або наукові статті.

Завдяки такому підходу до навчання, десятикласники отримають можливість пізнати минуле України через власне дослідження і самостійну роботу з різноманітними джерелами інформації. Вчителі можуть активно впроваджувати ці QR-коди в уроки, що дозволяє зробити навчання цікавим, захоплюючим та інтерактивним. Учні матимуть можливість самостійно вивчати ці теми, скануючи QR-коди зі своїх смартфонів або планшетів, що дозволить їм активно залучатися до процесу навчання та розкривати історію України з цікавих і сучасних перспектив.

Збірник налічує п’ять розділів, які висвітлюють такі історичні аспекти:

• українське суспільство перед революцією: структура, соціальні класи та національне відродження;
• політична атмосфера: боротьба за незалежність та автономію;
• культурне відродження: роль видатних письменників, художників та науковців у розвитку національної ідентичності;
• Галицька й Буковинська землі: особливості їхньої історичної долі;
• створення Української Народної Республіки та її перші кроки.

Збірник зібраних матеріалів спрямований на створення динамічної та ефективної навчального роботи, допомагаючи учням легше розуміти складні історичні події, збагачуючи їх знання і розширюючи свій уявний світ. Комбінація традиційних підходів до викладання історії України із використанням QR-кодів дасть учням можливість провести історичні паралелі між минулим та сьогоденням, підвищить їхні інтереси та стимулюватиме активний пізнавальний підхід.

Збірник QR-кодів "Україна на початку ХХ століття" створений з метою підтримки та розвитку історичної грамотності учнів, їхнього розуміння національної спадщини та формування громадянського світогляду. Він стане важливим інформаційним додатком для десятикласників, які бажають глибше пізнати історичні події початку ХХ століття. Завдяки цьому збірнику QR-кодів, учні матимуть можливість ближче познайомитися з українським минулим та зрозуміти, як минуле впливає на сучасність.

ВСТУП

У ХХ столітті Україна переживала час випробувань. Від моменту свого становлення як незалежної держави, вона зіткнулася з різними викликами, що вплинули на її політичний, соціальний та культурний розвиток. Історичні події цього періоду вплинули на формування сучасної України, а тому важливо розуміти їхню значущість та наслідки.

Пошук правдивих відповідей на складні питання минулого відіграє важливу роль у формуванні нашого сьогодення. Історія України на початку ХХ століття — це час перетворень, випробувань та надії. Відбувалися важливі зміни, які вплинули на долю нації і визначили шлях до її сучасності.

Вивчення історії України на початку ХХ століття надає можливість зануритися у події, які мали значущий вплив на формування сучасної національної свідомості. Перехід до цифрової епохи надав можливості впровадження сучасних технологій в освітній процес, та QR-коди стали одним із цих зручних інструментів. Збірник QR-кодів створений з метою допомоги учням 10 класу та учителям історії, зробивши уроки інтерактивнішими та пізнавальними для учнів. Ви зможете подорожувати у часі, досліджуючи ключові історичні моменти, історичних діячів та основні етапи боротьби за незалежність.

Кожен QR-код у збірнику з історії України для учнів 10 класу "Україна на початку ХХ століття" містить в собі цікаві та змістовні матеріали про період розвитку України на початку ХХ століття. За допомогою смартфонів або планшетів, учні зможуть швидко та з легкістю отримати доступ до додаткових матеріалів, фото, відео та аудіозаписів, що збагатять знання про важливі історичні події.

За допомогою цього збірника QR-кодів ви зможете:

• вивчати історичні події з різних перспектив та дізнатися про різні точки зору щодо подій того періоду;
• долучитися до захоплюючих інтерактивних навчальних ресурсів та платформ, які допоможуть вам збагатити свої знання про історію України;
• розкрити власну творчість, досліджуючи історичні факти та спонукаючи до дискусій та аналізу.

Цей збірник містить безліч QR-кодів, кожен з яких відкриває доступ до унікального історичного матеріалу. Від архівних фотографій і документів до аудіо-інтерв'ю з тими, хто був свідком того часу, ви зможете зануритися у живу історію України та зрозуміти дух того часу. За допомогою QR-кодів, що розміщені в цьому збірнику, ви також зможете відчути моменти славних перемог та пережити болісні сторінки минулого. Вони ведуть нас від таємничих архівів до переповнених емоціями подій, дозволяючи поглибитися в знання і зрозуміти важливі етапи розвитку нашої країни.

Ми сподіваємося, що цей збірник допоможе вам зробити ваші уроки історії України більш цікавими та пізнавальними. Разом ми зможемо зануритися у минуле нашої країни та збагатити розуміння того, як минуле впливає на наш сучасний світ. Нехай даний збірник стане ключем до далекого минулого, де ми знайдемо відповіді на питання про себе та свою націю.

Особливості розвитку підприємництва на українських землях

На початку ХХ ст. український народ не мав своєї держави. Його землі загальною площею 700 тис. кв2 було переділено між Росією та Австро-Угорщиною. Всього на українських землях проживало 48 млн осіб, зокрема 33 млн українців. Українські землі, що входили до складу Росії, були об’єднані в три регіони – генерал-губернаторства по 3 губернії* в кожному: Малоросійська (Чернігівська, Полтавська та Харківська, Київська і Новоросія. Кожна губернія поділялася на 10–12 повітів*, а ті, своєю чергою, на волості* з кількома селами у кожній.

На початку ХХ ст. найбільше етнічних українських територій перебували в складі двох європейських імперій – Російської та Австро-Угорської. Український народ опинився під наглядом іноземного царського і цісарського ока. Різні політичні умови, притаманні названим імперіям, наклали відбиток на українське життя. Проте спільним як для Наддніпрянщини, так і для Західної України були великодержавницькі намагання перетворити їх в економічно залежні від центра регіони.

Етапи розвитку підприємництва на території сучасної України. Підприємницькі відносини закладені в українському народі генетично. Протягом усього процесу розвитку всіх сторін громадського життя ступінь розвитку підприємництва, економічна воля й інші фактори, що стимулюють зростання ініціативності суб'єктів економіки відігравали важливу роль. І на сьогоднішній день формування ефективної, конкурентоздатної, соціально-орієнтованої економіки складає стратегічний курс державної політики. Починаючи розділ, присвячений підприємництву на Україні, представляється необхідним виділити етапи розвитку, основні напрямки і проблематику, зв'язані з підприємництвом.

Економічний розвиток України на початку ХХ ст. мав певні особливості. Зокрема, в Україні нерівномірно розвивались регіони: темпи розвитку деяких галузей (гірничої, металургійної, кам’яновугільної, цукрової) були вищими, ніж у центрі. Найвищим за темпами був Південь України. Значно відставало Правобережжя. У південно-західних землях переважало дрібнотоварне виробництво. У цілому розвиток економіки і культури стримувався сильним політичним, соціальним та національним гнобленням та залишками кріпосництва. Давався взнаки той факт, що Україна не була окремим, самостійним економічним регіоном.

Презентація. Соціально-економічний розвиток на початку 20 століття.

Криза в економіці у 1900-1903 рр.  Становище населення. Економічний розвиток України на початку ХХ ст. Розвиток промисловості. При цьому ключові позиції (як базові підприємства) займали не кам'яновугільні, а металургійні або машинобудівні заводи. На початку століття в Україні з'являються перші монополії — синдикати «Продуголь», «Предмет», «Продруда», які концентрують у своїх руках значну части ну виробництва з окремих галузей і отримують надприбутки за рахунок високих цін, котрі вони могли диктувати.

Відеоролик. Соціально-економічний розвиток. Українські землі у складі російської імперії. Історія України.

Після реформи 1861 р. економіка України розвивалася стрімкими темпами, особливо значні успіхи були досягнуті в промисловості. Майже 21% усієї промислової продукції Російської імперії вироблявся в Україні. Економічний розвиток України мав низку особливостей. По-перше, темпи розвитку деяких галузей (гірничої, металургійної, кам'яновугільної, цукрової) були вищими, ніж у центрі. По-друге, в Україні існувала нерівномірність розвитку окремих регіонів.

Відеоурок з історії України для підготовки до ЗНО, . Економічний розвиток України на поч. ХХ ст. Розвиток капіталізму, промисловості і торгівлі, становище сільського господарства. Суспільно-політичні рухи, діяльність західноукраїнських партій та створення перших політичних організацій в Наддніпрянщині. М. Міхновський та його "Самостійна Україна" - перша програма побудови незалежної української держави.

Добірка навчальних і демонстраційних відеороликів з різних джерел.

Особливості соціально-економічного розвитку. Індустріальна модернізація. Монополізація. Регіональна спеціалізація промисловості й сільського господарства. Кооперативний рух. Політизація та радикалізація українського національного руху. Створення і діяльність політичних партій, культурно-освітніх і військово-спортивних організацій. Проблеми консолідації української нації. Самостійницька й автономістська течії в національному русі. Наростання політичної напруженості. Події російської революції 1905–1907 рр. в Україні. Діяльність українських парламентських громад у І і ІІ Державних думах. «Українське питання» в ІІІ і ІV Державних думах. Товариство українських поступовців.

Суперечливі процеси модернізації суспільного життя

Становище населення на початку ХХ століття мало свої особливості. Розгортання процесу індустріалізації на українських землях викликало чимало змін у суспільному житті. Провідні позиції поміщиків-землевласників у суспільстві послабилися. Впливове становище зберігали переважно ті з них, хто створював товарні господарства в сільськогосподарському виробництві, переробні підприємства, вкладав кошти (купував акції) у банки, заводи тощо. На Правобережжі такими були родини Бобринських, Потоцьких, Браницьких.

Презентація на тему «Україна на початку ХХ століття». Початок XX ст. свідчив, що перебування України у складі царської Росії суттєво загальмувало і деформувало її соціально-економічний розвиток. На економічній ситуації в Наддніпрянській Україні першого десятиліття XX ст. відбилася глибока економічна криза 1900—1903 рр. і застій, що прийшов їй на зміну, який тривав до 1909 р. Підприємці і банкіри, прагнучи подолати кризу, почали створювати монополістичні об'єднання. Найбільш поширеною формою монополій у початковий період були синдикати — угоди самостійних у виробничому відношенні власників підприємств про спільну реалізацію продукції через спільно організовану систему збуту.

Розвиток ринкових відносин суттєво вплинув на становище українського населення. Кожна особа тепер мала право купувати чи продавати землю, нерухомість та інші товари, займатись підприємництвом, процвітати або бідувати відповідно до своїх зусиль та можливостей. Панівне становище в економічній сфері посідала буржуазія. Вона формувалася із тієї частини дворян та поміщиків які змогли пристосувати свої маєтки до умов ринкових відносин, торгівців, заможних селян та ін.

В обрядовості українців виокремлюють також сімейні свята. Українська сімейна обрядовість охоплює звичаї та обряди, в яких тісно сплелися дії, символи, атрибути, що виникли в різні епохи і мали забезпечити щастя, багатство та благополуччя сім’ї, захистити її членів від злих сил. До традиційної сімейної обрядовості належать обряди, пов’язані з біологічним циклом існування людини: народженням, одруженням, смертю. Відповідно, сімейна обрядовість – пологова, весільна, поховально-поминальна – освячувала перехідні чи етапні моменти в житті громади та окремої людини (вікові ініціації).

Німецький колекціонер Вольфганг Віггерс виклав в мережу унікальні українські стародавні фотографії. Світлини зроблені приблизно у 1920-х на території Івано-Франківщини, Рогатинський район, пише Gazeta.ua. «Фотографії були зроблені, я думаю, у 1920-х, коли Галичина входила до складу Польщі», – розповідає Вольфганг на сторінці flickr. Автор фотографій невідомий. Проте колекціонер зазначає, що підписи на звороті деяких фото зроблені німецькою мовою. Наприклад, на фотографії із зображенням жінки є напис: «Мені подобається її меланхолійний вираз обличчя, в ній є щось величне».

Значення освіти важко переоцінити. Якоюсь мірою освіта — це лінза, крізь яку людина бачить світ, і компас, за допомогою якого вона себе в ньому знаходить. Ще зовсім у недавньому минулому (якихось сто з гаком років тому) жінкам в Україні отримати ці ключові інструменти для самореалізації було досить складно. У цій статті окреслено розвиток освіти для жінок на українських землях з історичної перспективи: як формувалось і як змінювалося трактування жіночої освіти та чому обмежений доступ жінок до навчання виявився однією з найефективніших форм дискримінації.

Причини еміграції • Злиденні заробітки або повна їх відсутність. • Страх іще не розорених селян перед майбутніми злиднями. • Зубожіння більшості селянства, нестача землі, пошуки порятунку від голодної смерті. • Тягар національного гноблення і політичного безправ’я. Основні форми • Постійне переселення до інших держав (Бразилія, Аргентина, США, Канада). • Тимчасова (сезонна) заробіткова еміграція (Угорщина, Західна Австрія, Німеччина, Румунія, Росія, Франція).

Сьогодні на вістрі актуальності проблема еміграції українців, що набула загрозливих масштабів для національної та економічної безпеки нашої держави.

Така ситуація викликає щонайменше здивування: як найбільша за площею країна Європи з високим економічним потенціалом, багата на природні ресурси та людський капітал, стала сировинним придатком світової економіки та експортером трудових ресурсів. Щоб зрозуміти суть проблеми та знайти шляхи її розв'язання, видається доцільним заглибитися в історію еміграції українців, усвідомити причини та наслідки.

Етносоціальні і політичні процеси на початку ХХ століття

Початок XX ст. характеризувався швидким розвитком в Україні визвольного руху, який виявлявся в різних формах, проте охоплював всю Україну — і Східну, і Західну. Виникло новее покоління українських діячів, які називали себе «національно свідомими українцями», вимагаючи для свого народу національних прав, політичної свободи й соціальної справедливості. «Нові» українці — це переважно студенти, і особисті контакти між ними зав’язувалися в гімназичному та університетському середовищі, де й зароджувались нелегальні рухи, які згодом сформували активну опозицію царату.

Українські партії на початку ХХ ст

Про гру: Ця гра направлена на вивчення та закріплення матеріалу про перші політичні партії на початку 20 століття в історії України. Мета гри: Завданням гри є встановлення відповідності між назвою партії та твердженнями, що характеризують партію.

1900, 11 лютого – у Харкові студенти на «Раді чотирьох» створили Революційну українську партію (РУП) – першу політичну партію Наддніпрянської України.Серед чотирьох її засновників були Дмитро Антонович (син історика Володимира Антоновича), Боніфатій Камінський, Левко Мацієвич і Михайло Русов (син подружжя Русових, відомих громадських та політичних діячів). Поява цієї партії засвідчила перехід української інтелігенція від культурницької до політичної діяльності. Політичною платформою РУП стала брошура адвоката Миколи Міхновського (він не був членом РУП) «Самостійна Україна». 100 примірників якої надрукували у Львові. «Одна, єдина, нероздільна, вільна, самостійна Україна, – йшлося у «Самостійній Україні»,– від Карпатів аж по Кавказ». Це була промова Міхновського, виголошену на Шевченківському святі у Полтаві.

125 років тому, у жовтні 1890 року була створено першу в Галичині й Україні політичну партію – Русько-українську радикальну партію (РУРП). Її лідерами й ідеологами були на початках Іван Франко, Михайло Павлик, Вячеслав Будзиновський, Северин Данилович, Євген Левицький. Радикали маніфестували себе захисниками селянства та використовували соціалістичні гасла. Ідейним натхненником галицьких радикалів залишався Михайло Драгоманов. На установчий з’їзд РУРП зібралося до 30 осіб. Дж. П. Химка вважає, що серед них були: Іван Франко, Михайло Павлик, Остап Терлецький, Роман Яросевич, Юліан Бачинський, Вячеслав Будзиновський, Євген Левицький, Володимир Охримович, Микола Ганкевич.

Ідеї соціалізму посідали помітну роль у суспільно-політичному житті України ХІХ-ХХ ст. та помітно вплинули на український національний рух. Витоки марксизму в суспільно-політичному житті України пов’язані з іменами Миколи Зібера та Сергія Подолинського, активних учасників громадсько-просвітницької діяльності Київської громади. Визначний внесок у розвиток лівої української суспільно-політичної думки зробив ще один учасник громадівського руху, Михайла Драгоманов, який разом із тим критично ставився до ідей марксизму.

Чужорідний вибір. Фальсифікації на виборах українці болісно переживали ще на початку ХХ ст. Фальшиві бюлетені і підкуп виборців, «мертві душі» і зниклі урни, сепаратисти та активісти, проросійська агітація і розділені політикою сім'ї – усе це жителі Західної України проходили ще на зорі ХХ століття під час парламентських виборів, пише Ірина Пустиннікова у №21 журналу Корреспондент від 30 травня 2014 року. Як і зараз, 100 років тому політика розколювала сім'ї. Дмитро Гаврилишин, батько відомого економіста Богдана Гаврилишина, розповідав про один з таких випадків у його рідному містечку Коропець (зараз – Тернопільська обл.). «У домі нашого священика було три партії: батько був москвофіл, син Стефан – націонал-демократ, а Роман – радикал. Так воно і було аж до війни 1914 року», – писав він у своїх мемуарах.

В історико-партологічних студіях важливе місце займає проблематика партійної пропаганди. Певну специфіку вона набуває, якщо предметом дослідження виступає нелегальна агітація, поширена, зокрема, в Російській імперії на початку ХХ ст. Своєрідність підбору агітаційних матеріалів, їхні жанрові особливості, кількісна та якісна вибірка, інтенсивність і доступність агітації, характерні риси тактики поширення пропагандистської літератури відбивають оригінальний публічний «стиль» політичної організації, виявляють практичні вміння її чинних членів поширювати друковане слово й встановлювати зв'язки на місцях.

Короткий відеоурок з теми "Аграрна реформа П.Столипіна. Національно-політичний рух 1907-1914 років". Столипінська аграрна реформа. Товариство "Просвіта". Кооперативний рух. Діяльність українських політичних партій Наддніпрянщини в 1907-1914 роках. Товариство українських поступовців. Українське питання в ІІІ та ІV Державних думах. Справа Бейліса

Революційні події 1905 – 1907 рр. в Україні

У січні 1905 р. в імперії застрайкувало 440 тис. робітників. Оголосили про припинення праці робітники багатьох промислових підприємств Наддніпрянської України. На кінець лютого тут було зафіксовано 105 страйків, у яких брали участь 70 тис. робітників. Страйкова хвиля поступово посилювалася. Протягом квітня-серпня 1905 р. в Наддніпрянщині відбулося 300 страйків, у яких брали участь понад 100 тис. робітників. Улітку страйкова боротьба набула переважно політичного характеру. Страйкарі висту­пали під гаслом «Геть самодержавство!»

Революція в Російській імперії 1905—1907 (Перша російська революція) — назва подій, що відбувалися протягом періоду з січня 1905 по червень 1907 років у Російській імперії. Події революції стали наслідком загальнодержавної кризи, яка загострилась на початку ХХ ст., у зв'язку з економічною кризою 1900—1903 у Російській імперії та поразкою в Російсько-японській війні 1904—1905 років. Безпосереднім каталізатором революційних протестів стали події Кривавої неділі (1905).

Основні події революції 1905-1907 рр. в Україні. Російська революція розпочалась у столиці імперії Петербурзі 9 січня 1905 р. У цей день, на який припала неділя, було розстріляно велику демонстрацію робітників, що йшли до царських палат з наміром вручити петицію з проханням поліпшити умови життя. В історію ця подія увійшла під назвою «Кривава неділя». Розстріл остаточно розвіяв віру народу в «доброго царя». Події негайно перекинулися в українські губернії. Страйки протесту проти розправи над мирними демонстрантами в Петербурзі охопили великі підприємства України.

Піднесення (січень-жовтень 1905 р.). Революційні події розпочалися з розстрілу робітничої демонстра­ції у Петербурзі 9 січня 1905 р. – «кривава неділя». Це викликало хвилю народного обурення, селянські виступи та масові страйки у Києві, Харкові, Катери­нославі тощо. Активізується політичне життя: виникають партії, ради, профспілки. Починаються завору­шення в армії: повстання на панцернику «Потьомкін» в Одесі та на крейсері «Очаків» у Севастополі.

Відеоролик. Діяльність українських громад в Державних Думах. Історія України 10 клас

Формування Державної Думи • Лютий-березень 1906 р. вибори до складу Державної Думи, врахування станового та майнового цензів • Створення Державної ради - дорадчого органу при цареві • Лютий 1906 р. Перетворення Державної ради у верхню законодавчу палату з правом відміни законів Думи.

Якою була діяльність українських парламентських громад у І та ІІ Державних думах. Онлайн вправа з історії України .Необхідно перейти за посиланням або сканувати QR код та виконати онлайн вправу на платформі learningapps.org. Як зробити, щоб учні краще працювали на уроках, охоче виконували завдання? В цьому допоможуть онлайн вправи, які полюбляють усі учні, навіть ті, які не дуже охоче вчаться.

На початку вересня 1911 року вся королівська рать приїхала до Києва святкувати ювілей – 50-річчя скасування в Росії кріпосного права. У залі граф Володимир Коковцев, міністр фінансів Російської імперії, розмовляє з прем'єр-міністром Петром Столипіним. Панове ввічливо розкланюються. Коковцев робить кілька кроків до виходу, як раптом за його спиною пролунали два глухі постріли. Міністр озирнувся і закам'янів. По кітелю Столипіна розповзалася кривава пляма. Зблідлий прем'єр повернувся в бік царської ложі, осінив її хресним знаменням і повільно сповз у крісло.

Революція 1905-1907 рр. завершилася поразкою. Правлячі кола імперії зберегли владу. Однак вони дедалі більше усвідомлювали необхідність змін. Однією з головних причин революції було аграрне питання, розв’язати яке шляхом реформи запропонував голова Ради міністрів і міністр внутрішніх справ Петро Столипін (1862-1911). Реформа була започаткована Указом від 9 листопада 1906 р. і завершилася Законами від 14 червня 1910 та 29 травня 1911 р. Головними причинами, що обумовлювали необхідність земельної реформи П. Столипіна, були: необхідність вирішення аграрного питання, яке з економічного переросло в політичне; потреба зменшення конфронтації в суспільстві й відвернення загрози нового революційного вибуху.

Розвиток культури на початку ХХ століття

На початок 1917 року в Україні діяло близько 30 тисяч шкіл, у яких працювало 58 тисяч освітян. Система управління освіти була майже суцільно зрусифікована. Практично всі гімназії, училища й університети на території України були зросійщеними. Навчанням  охоплювалося половина дітей шкільного віку. Від перших кроків молодої держави, що виникла на хвилі Української революції, постало питання про відродження освіти українською мовою і на українських засадах. Численні осередки товариства “Просвіта”, які з 1917-го активно взялися за поширення знань, не могли розв’язати всі проблеми.

Освіта в українських містах ХІХ – початку ХХ століть: як це робила імперія.

Після ліквідації Гетьманщини та приєднання до Російської імперії Правобережжя й Криму, почалась ліквідація національної системи навчання, яка сформувалася понад століття тому – полкових шкіл, колегіумів, академій тощо. Імперія будувала єдину уніфіковану міську освітню мережу, яка б готувала достатню кількість освічених чиновників нижчого та середнього рівня. А після аграрної реформи 1861 року, яка відкрила доступ до середньої освіти для дітей селян, а також в умовах урбанізації, існуюча мережа навчальних закладів не могла задовольнити запити населення.

Зміст, форма, стильові зміни в культурі залежать не тільки від еволюції мистецтва, вони тісно пов'язані з усіма сторонами життя суспільства, з особливостями та закономірностями історичного процесу в цілому. На початку ХХ ст. суспільне життя дедалі більше набуває рис масовості, що зумовлює концентрацію робочої сили в економіці та формування масових суспільно-політичних рухів у політичній сфері. Прогресуюча соціально-економічна диференціація спричиняє зростання політизації суспільного життя, появу на історичній сцені політичних партій, які активно претендують на владу. Всі ці процеси світового масштабу доповнюються специфічними і значною мірою несприятливими умовами, в яких розвивається українська культура.

Період 1905–1907 рр. надзвичайно цікавий в розвиткові українського соціяльно-політичного та культурно-національного життя, бо хоча революцію 1905 року було вгамовано та погромлено, але вона захитала, струсила до основ самодержавну Росію й заложила фугас, який вибухнув в 1917 році й до-щенту розніс велику імперію. 1905 рік є початок, перший етап визволення для пригнічених національно народів, що заселяли тодішню імперію.

Відомо, що на початку ХХ століття українське друковане слово продовжувало перебувати під офіційною забороною. Але революційно-вибухова ситуація, що склалася у суспільстві, швидкі процеси національно-культурного відродження, які проявлялися практично на теренах усієї України, змусили російського імператора Миколу ІІ піти на деякі поступки. Щоб дещо зняти соціальну та національну напругу, цар підписав “ Маніфест 17 жовтня, 1905 року ”, згідно з яким населенню й були даровані права та свободи.

На тлі непростих політико-економічних умов міжвоєнного двадцятиліття мистецька преса галицького українства постає своєрідним соціокультурним феноменом. Процес її становлення як окремого сегмента тогочасного медіа-ринку відбувся головно завдяки активізації громадсько-культурного життя краю у перші роки ХХ століття, зародженню національної мистецької критичної думки та популяризації мистецької творчості як вагомого чинника.

На Наддніпрянщині перший щоденний часопис з’явився лише 1906-го, і в нього налічувалося від двох до трьох тисяч передплатників. А підросійських українців було вдесятеро більше, ніж фінів. Може, мав рацію В’ячеслав Липинський, пишучи у своїх знаменитих «Листах до братів-хліборобів», що насправді 30 млн підросійських українців – фікція і ми маємо числити їх якраз за тими двома-трьома тисячами передплатників «Ради». В 1905–1914 роках у Наддніпрянській Україні виходило лише 40 україномовних періодичних видань. З них тільки близько десятка видавалося рік або більше. А переважна частина були рептильками, які виходили по кілька номерів і відразу зникали.

"Світ посідає той, хто його здобуває. Ділами – не словами, не плачем – а мечем". Так проголошувала заповідь товариства "Сокіл", започаткованого наприкінці XIX століття у Львові. Організацію створювали як "тіловиховну" та "руханкову". Насправді ж вона стала школою українства для тисяч тодішніх дітей. Мета "Сокола" – "виховати здорове тілом і душею молоде покоління української нації". На зламі XIX і XX століть на Заході України виникали патріотичні організації для молоді:  "Січ", "Пласт", "Луг"… А першим став "Сокіл". Збір соколят відбувся 11 лютого 1894 року у Львові. Дев’ята заповідь товариства гласить: “Сокіл(ка) вірить” що – працею й злукою здобуває нарід свободу

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

 

1. Грушевський М. Історія України-Руси. Том 10: "Україна на зламі століть." Київ: Видавництво "Наукова думка", 1994
2. Гундяєва О. Українська преса на початку ХХ століття: журналістика та громадянське суспільство. Київ: Видавничий дім "Дух і літера", 2016
3. Дзюба І. "Історія України: ХІХ–ХХ століття." Київ: Либідь, 1998
4. Жуковський О. Україна у ХХ столітті: державність, суспільство, культура. Харків: Видавництво "Компания СМИТ", 2008.
5. Кониський С. Історія України. Том 5: "Україна на початку ХХ століття." Київ: Видавництво "Наукова думка", 2003
6. Крип'якевич І. Україна у ХХ столітті. Київ: Видавничий дім "КМ Академія", 2010
7. Кузьменко О. Україна на початку ХХ століття: економіка, культура, суспільство. Київ: Видавничий дім "КМ Букс", 2005
8. Кульчицький С. Історія України на початку ХХ століття. Київ: Видавництво "Наукова думка", 2010
9. Кравченко В. Українське суспільство на порозі ХХ століття. Львів: Літопис, 2007
10. Лисенко О. Культурне життя України на початку ХХ століття. Київ: Видавництво "Основи", 2008
11. Мартиненко О. Україна на зламі століть: події, люди, доля. Львів: Видавництво "Світ", 2018
12. Мартинюк А. Українська інтелігенція на початку ХХ століття. Харків: ХНУ ім. В. Н. Каразіна, 2013
13. Магоч І. Реформи та суспільно-політичні процеси на Україні в кінці ХІХ - на початку ХХ століття. Львів: Видавництво Львівської національної академії мистецтв, 2012
14. Магоч І. Україна на початку ХХ століття: громадянське суспільство і політичні реформи. Київ: Видавництво "Українська думка", 2007
15. Міхельсон І. Визвольна боротьба українського народу на початку ХХ століття. Одеса: Видавництво ОНУ ім. І. І. Мечникова, 2015
16. Панченко Ю. Україна в ХІХ-ХХ століттях: національна ідентичність та політична доля. Київ: Видавництво "Дух і літера", 2001
17. Субтельний О. "Україна ХІХ – ХХ століть: збірник документів і матеріалів." Київ: Видавничий центр "Академія", 2010.
18. Тимощук Б. Україна в контексті світової політики на початку ХХ століття. Чернівці: Видавництво Чернівецького національного університету, 2009
19. Чубатий В. Україна в епоху революційних змін (1900-1917 рр.). Київ: Видавничий дім "КМ Академія", 2012.
20. Шаргін В. Україна на зламі століть. Київ: Видавництво "Міленіум", 2018.
21. Шаповал А. Україна на зламі століть. Київ: Видавництво "Основи", 1999.