Раїса Кириченко-берегиня української пісні

пісніРаїса Кириченко – берегиня української пісні

Раїса Кириченко. Герой України. Народна артистка України. Лауреат Національної премії України імені Т. Г. Шевченка, повний кавалер ордена княгині Ольги, кавалер ордена Миколи Чудотворця «За примноження добра на землі», Лауреат премії «Осіннє золото» ім. Д. О. Луценка, почесний професор Полтавського державного педагогічного університету імені В. Г. Короленка. Уклін тобі, перлина України, За неповторний, невмирущий спів І нескінченні ті пісні однині, Як пам'ять тих, хто так тебе любив...

  «Співай так, щоб людям подобалося»,- радила мати Раїси Кириченко. І вона завжди пам`ятала про це. Мала унікальний голос, співала душею. Мабуть, саме тому пісні у її виконанні були близькі і зрозумілі кожному. Навіть за кордоном, коли глядачі не розуміли мови, слухали, затамувавши подих. А потім, вражені, вибухали оплесками.

14 жовтня 1943 року у селі Корещина Глобинського району в родині фронтовика Панаса Коржа та його дружини Марії народилася донечка Рая. Вона народилася в буремні воєнні роки,  в заквітчаній рушниками хаті. “Сім`я була величенька, – писала Раїса Кириченко – батьки, чотири брати та я... Тато з мамою жили дружно, були гарною парою, удвох журилися, співали і танцювали, то ж було кого послухати і навчитися добра ”. «Раю, ти народилася тоді, коли було дуже багато яблук і калатали дзвони у селі».

Росла, як всі селянські діти повоєнних років. Змалечку трудилась, носила татові обіди. Рая вміла все: копати, сапати, пасти, косити, доїти і завжди скільки себе пам’ятала, любила співати. Голос її лунав в полі ,на городі, біля телят чи корів, гусей. «Я ще маленькою брала батькову гармошку, вилазила на вишню – грала і співала голосно, щоб було чути на все село». А потім - шкільна самодіяльність, де Раїса проходила першу школу співу.

«Я була щаслива, що пісня так вільно ллється із моїх грудей, що так слухають її люди. Вже тоді, твердо вірила, що стану співачкою. Не знаю, звідкіля ця мрія взялася у сільської дівчинки, яка, крім села, ще ніде не була і нічого не бачила. Але скільки себе пам’ятаю, у мріях уявляла себе артисткою» - згадувала Раїса Панасівна.

Перша співоча практика - у Землянківській школі. Працювала у колгоспі, але й там вона співала разом з дівчатами у створеному ними хорі.

В січні 1961 р. стала солісткою народного хору Кременчуцького автомобільного заводу. А мала всього 18 років. У червні 1962 року, перший професійний колектив – артистка Полтавського жіночого хорового, театралізованого ансамблю «Веселка». Листопад 1962р. – переїзд на роботу до вокально – хореографічного ансамблю «Льонок» при Житомирській філармонії.

Любов одна на все життя З 1962 року вона співала в ансамблі “Веселка” Полтавської філармонії. До речі, саме там і познайомилася зі своїм “лицарем усього життя” – майбутнім чоловіком, баяністом Миколою Кириченко.

З 1968 року Раїса Кириченко – солістка Черкаського народного хору. Стала провідною солісткою. Працювала, не покладаючи рук, одержала звання заслуженої (1973), потім народної артистки України (1979), разом із Миколою підготували чимало програм, які записувала з оркестром народних інструментів радіо і телебачення, з естрадно-симфонічним оркестром радіо і телебачення, з духовим оркестром України. Чимало програм створили на студії “Укртелефільм”, телебаченні, там же були зняті перші фільми про Раїсу Опанасівну та її творчість. Так у нелегкій, але радісній праці приходило визнання. При Черкаській філармонії Кириченко створює спочатку гурт “Калина”, потім “Росава”, у яких виступає солісткою.

З Черкаським хором об’їздила всю Україну, Середню Азію. Гастролювала в Європі (Німеччина, Польща, Болгарія), Канаді, Америці, де зуміла завоювати серця американців українською піснею і навіть стала почесним громадянином міста Балтимор. Там зрозуміла дивовижну властивість – навіть не знаючи мови, кожна людина будь-якої національності розуміє її.    Українська пісня у її виконанні звучала під небом Австралії, Алжиру, Тунісу, Філіппін, Монголії...

Потужна патріотична позиція – у піснях. Моя земля-то калинове гроно. Моя земля в мені джерельцем б`є. Вона мене руками трав пригорне, щоби всі ми відчули, що у нас є мати, а мати в нас прекрасна. Варто вслухатися, яке чудесне ймення має наша Держава - Україна.

Раїса Кириченко- великий патріот. Мала велику перспективу кар`єри у США, могла чимало заробляти, якісно лікуватися, але відмовлялася. Справжня патріотка своєї землі.« Я люблю свою маму, я люблю свого чоловіка, і понад усе інше я люблю свою Україну»

«Пісня “Я козачка твоя” – це пісня, що стала шлягером. Раїса Кириченко відійшла від класики народного співу і вийшла на естраду. Раїса Кириченко – це не лише пісня “Я козачка твоя”. Це народний епос та пісні Марусі Чурай.

Такою її мало хто знав. Раїса Кириченко довгий час боролося з тяжкою хворобою. У 1995 році, після гастролей в Канаді, Раїсу Кириченко почали турбувати нирки. Лікування, збір грошей для лікування. Держава Україна, назвавши Раїсу Кириченко «Берегинею української пісні», не змогла знайти кошти на лікування у Німеччині.

9 лютого 2005 року на 62-ому році життя велика співачка, велика українка, чудова людина і просто чарівна жінка пішла від нас... У 2005 році посмертно нагороджено пам’ятним знаком I ступеня «За заслуги перед містом Черкаси» за багаторічну плідну працю із відродження і пропаганди української народної пісні, за неповторний голос та виконавську майстерність, що увійшли до золотого фонду національного мистецтва, пісні які стали візитною карткою України.

За клопотанням і участю Раїси Кириченко у Корещині було збудовано церкву Покрови Пресвятої Богородиці (2002 р.), реставровано клуб, відкрито дитячий садок у селі Землянки. У відремонтованому приміщенні стала діяти Землянківська повна середня школа імені народної артистки України Р. О. Кириченко. У школі запрацював і музичний клас, а подружжя Кириченків подарували музичні інструменти. Для всіх здійснилось ще одне бажання – газифікація осель, школи.

Землянківська школа

Щороку 14 жовтня Землянківська школа гостинно запрошує шанувальників творчості Р. Кириченко на пісенне свято "Не журися, Україно, в тебе добрий рід!". У жовтні 2006 р. в стінах школи відкрито світлицю Раїси Кириченко.

Мовчить її мікрофон, але. Раїса Кириченко залишила великий слід в людях, з якими працювала, в тих словах, які вона промовляла та в тих піснях, які вона співала.