Радянська українізація 1923- 30-ті рр.

Підготувала вчителька Пнівського ліцею Лівун Н.А.

Початок українізації

Причини коренізації Формуванням на міжнародній арені привабливого іміджу СРСР як держави, в котрій начебто забезпечено гармонійний і вільний розвиток радянських республік та гарантовано вільний розвиток національних меншин.

Причини українізації Потребою досягнення своєрідного компромісу з селянством та національною інтелігенцією  шляхом лібералізації  національних відносин.

Причини українізації Намаганням більшовицької партії розширити соціальну базу своєї системи та зміцнити свою владу, залучивши до партій і до управління республікою представників неросійських народів [В 1920 р. у ВКП(б)У українці складали лише 19%, тоді як вони становили 80% населення УСРР, і лише 11% комуністів вважали рідною мовою українську, а розмовляли нею лише 2%].

Причини українізації Намаганням радянського керівництва очолити і поставити під контроль процес національного відродження окраїн, щоб він не вилився в автономістські або сепаратистські рухи. Одним з головних його ідеологів був Йосип Сталін — на той момент нарком у справах національностей. Нещодавно ще говорилося, що українська республіка і українська нація — вигадка німців. Тим часом ясно, що українська нація існує, і розвиток її культури складає обовʼязок комуністів. Ясно, що якщо в містах України досі ще переважають російські елементи, то з плином часу ці міста будуть неминуче українізовані. З промови Йосипа Сталіна на Х зʼїзді РКП(б) 10 березня 1921 року.

“Партія більшовиків [в Україні] складається головним чином з росіян, як не за національністю, то за культурою. Висловитися проти самовизначення націй незручно, і так русифікаторами «щирі» українці звуть. А визнати Україну Україною — душа не лежить, тим більше, що багато товаришів до цього часу в глибині душі впевнені, що Україну Грушевський навмисне вигадав.” Володимир Затонський український комуніст, один з поборників «українізації». Квірінг Косіо́р

Прихильники та очільники українізації М. Скрипник. Після одного із засідань, на якому його вкотре звинуватили у націоналізмі, Скрипник застрелився в своєму робочому кабінеті. О. Шумський Шумського звинуватили в «національному ухильництві» і відправили на Соловки, а потім убили за особистим розпорядженням Сталіна.

Заходи українізації Підготовка та висування на керівні посади представників корінної національності Врахування національних факторів при формуванні апаратів влади

Заходи українізації Організація навчальних закладів, видавництво преси, книг мовами корінних національностей Українська мова є обов’язковою в усіх державних установах Вивчення національної історії, відродження традицій, розвиток нац. культури

Результати політики Усунення від влади відвертих шовіністів Розширення сфери вживання української мови в державному житті. Зростає кількість українців у партійному і державному апараті. Так, у 1923 р. їхня частка становила 25–35%, а у 1927 р. – 52–54%. Поява нової державно-політичної, господарської та культурної еліти, кістяком якої були так звані націонал-комуністи, вихідці з колишніх українських лівих партій.

Результати політики На початок 1930-х кількість шкіл з українською мовою навчання перевищувала 80 відсотків, на українську мову перейшли дві третини вищих навчальних закладів і навіть деякі військові частини Україномовна преса становила 89 відсотків усього тиражу газет в республіці На Одеській та Київській кіностудіях знімалися українські фільми, три чверті театрів давали вистави українською мовою. Друкувалися твори класиків української літератури та молодих авторів.

Результати політики Українською мовою перекладали передові європейські наукові посібники та підручники. Видавалися наукові роботи. Повернення українських емігрантів. Серед них були Михайло Грушевський, Юрій Тютюнник

Згортання українізації Наприкінці 1920-х у Москві зрозуміли, що «українізація» вже зайшла занадто далеко і може стати загрозою для режиму. Ліберальну політику замінили на репресивну. Звернути серйозну увагу на правильне проведення українізації, усунути механічне проведення її, вигнати петлюрівські та інші буржуазно-націоналістичні елементи з партійних і радянських організацій, ретельно підбирати і виховувати українські більшовицькі кадри, забезпечити систематичне партійне керівництво і контроль за проведенням українізації. З постанови ЦК ВКП(б) і Раднаркому СРСР від 14 грудня 1932 року.