Ранок "Свято Букваря" для учнів 1 класу.

Про матеріал

Свято прощання з Букварем - виховний захід для першокласників. Його мета: прищеплення любові до книги, бажання пізнавати нове, формування інтересу до читання.

Перегляд файлу

                                                             

 

Мета: Виховувати у дітей любов до книги як до джерела знань;

             формувати інтерес до читання.

                                                                    

( Звучить фонограми пісні «Вчать у школі». На сцену виходять учні.)                                                                https://encrypted-tbn3.gstatic.com/images?q=tbn:ANd9GcRTpFKTqzeATUrt8j0Zy-jcO0KANHi_UXobWUX4E0hboqDTVzpgjwУчень:      Добрий ранок,друзі, діти,

                  Гості, вчителі, батьки!

                  Дуже раді вас зустріти,

                  Всіх вітаєм залюбки!                                                                                  Учениця:  На своє маленьке свято

Запросив вас перший клас.

Любі мами, любі тата,

Ми чекали дуже вас!                                                                                Учень:    Ми сьогодні тут зібрались

                Першу книжку вшанувать,

                Бо по Букварю навчались

                І читати, і писать.                                                                                Учениця:  Наш  Буквар – найкраща книжка,

 Це відомо нам усім.

                  Сумно нам сьогодні трішки,

                  Бо прощаємося з ним.                                                                                    Учень:  Звикли ми за рік до нього,

               Він для нас – найкращий друг.

              Він веде нас до нового,

              Він – початок всіх наук.                                                                         Учениця:  В житті усе починається з малого: хліб – із зернинки,                 сонечко – з промінчика, будинок – із цеглинки, а знання – з першої книги, з Букваря.                                                                                               Учень:  І сьогодні ми зібралися у цій залі, щоб попрощатися з Буквариком, подякувати йому за те, що навчив нас читати й писати, дав перші уроки грамоти.

                                                                                                                                             (Діти виконують пісню)

 

 

                              Пісня « Мій Букварик»

                       ( слова В.Тузлова   музика Н.Горбенко)

http://t0.gstatic.com/images?q=tbn:ANd9GcQMEwCBDUceeQwLljDCOObRQvXT34KLhFQp0J6HeF1EKhwnQJkPFwІ. Прощаюся з Буквариком,

   Умію вже читати.

   Радіють всі і моїй сім’ї:

   Бабуся, мама й тато.                                                                                                           Приспів: Букварику, Букварику,

                 Моя любима книжка, 

       Букварику, Букварику,

       До всіх наук доріжка.                                                                                              ІІ.По буквах ми з  Буквариком,

   Склади вивчали, друзі,

   Про хмарку і про сонечко,

  І про калину в лузі.                                                                                                  Приспів:                                                                                                                         ІІІ. Разом з моїм Буквариком

      Ми виростаєм, друже,

      Тому свого Букварика                                                                                          Люблю я дуже – дуже.                                                                                  Приспів:                                                                                                                    (Звучить фонограми пісні «Буратіно». З’являються Буратіно і Мальвіна.)          Мальвіна: Привіт, дорогі друзі!                                                                                      ( Буратіно відкриває журнал, зображуючи на обличчі то цікавість, то     здивування, то сміх.)                                                                                                    Мальвіна: Невгамовний хлопчисько! Я його виховувала, виховувала, а він…Дітки, давайте всі разом дружно скажемо: «Здрастуй, Буратіно!»

На рахунок «три». 1, 2, 3… ( Діти вітаються.)                                        Буратіно: Привіт, малята,

                  Хлопчики, дівчата!

                 Поспішали ми до вас,

                 Поспішали… дуже… Оце раз!                                                               Мальвіна: Буратіно, ти знову не підготувався до уроку! Ставлю тобі двійку! Діти, а ви теж навчаєтесь, як Буратіно, на одні двійки?                        Діти: Ні!                                                                                                                    Мальвіна: Молодці! Ось бачиш, Буратіно, з кого ти повинен брати приклад?!

 

Буратіно: Як же я його візьму, якщо на них нічогісінько не лежить?      Мальвіна: Та не на них, а з них!                                                                       Буратіно:З них? Ага! Мені ось на цьому хлопчику сорочка сподобалась.

Знімай, школярику, сорочку!

Мальвіна: Як тобі не соромно, Буратіно! Треба брати в переносному значенні!

Буратіно: А воно важке?

Мальвіна: Хто?

Буратіно: Значення! Для чого його переносити треба? Ми що переїжджаємо в іншу казку?

Мальвіна: Ой, як я від тебе втомилася! Нікуди ми не переїжджаємо.

Ми приїхали до діток на свято.

Буратіно, а скажи мені та учням, з якої казки ми до них завітали?

Буратіно: Я…забувся… Можна я візьму підказку глядачів?

Мальвіна: Ну, добре. Дозволяю тобі поставити дітям три запитання.

Буратіно: От і добре. Друзі, на мої питання відповідайте разом: «Так» чи «Ні».                                                                                                                                 - Мій дім – казка Ніндзя – черепашка?  ( Ні!)                                                        - Ми з Мальвіною, згадай, з мультика «Ну, постривай!»?(Ні!)                      - Хто з вас, дітки, пригадав чи не ключик я шукав? (Так!)                     

-    Дякую! Я пригадав казку – «Пригоди Буратіно».                                         Мальвіна: Буратіно, давай поговоримо про школу і шкільне приладдя.     Я загадуватиму загадки, а ти відгадуй. Добре?                               

Буратіно: Добре!

Мальвіна: Зошити несу і книжки,

                   На будинок схожий трішки.

                   Ручки,гумки й акварель,

                  Ну, а звуся я…                                                                                          Буратіно: Знаю! Знаю! Це – шпаківня!                                                          Мальвіна: (хапається за голову) Ні! Ні! Підкажіть йому, діти!

Діти: Портфель!

Буратіно: Ну, звичайно! Як я раніше не здогадався?!

                    Я до портфеля дуже звик,

                         Він мій найкращий помічник.

                        Бо добре сніжної пори

                        На ньому зїхати з гори.

Мальвіна: Портфель, Буратіно, для того, щоб у ньому носити шкільні речі. Запамятай! І слухай наступну загадку:

                       Цю найпершу в школі книжку

                            Знає будь – який школяр.

                            До усіх наук доріжку

                           Прокладає нам…                                                                     Буратіно: Самовар! Так, дітки?

Діти: Ні! Буквар!

Мальвіна: Буратіно, ти нічогісінько не знаєш. Діти відгадали правильно. Мудрий Букварик усього навчає.

Буратіно: Букварик? А хто він? Такого не знаю…

Мальвіна: Це той, що його усі діти вивчають.

                    Про букви розказує він і про звуки,

                    І вказує шлях до любої науки.

Настав час і тобі з ним  познайомитися.

                  Ось тобі моє завдання:

                  Букви вивчить без вагання.

                  Роздивись Буквар як слід…

                 Я ж пішла варить обід.

(Мальвіна виходить.)

Буратіно: Ну і дивна ця Мальвіна,

                  Все повчає Буратіно!

                  Краще з друзями пограти,

                 А Буквар мерщій сховати!

( Ховає Букварик. Звучить мелодія. На сцені зявляються Кіт Базиліо та

 Лисиця Аліса.)

Базиліо: Чи чула ти, Алісо,що Буратіно сховав чарівну книгу?

Аліса: Так, я навіть знаю. Де вона знаходиться….А ось і вона

Базиліо: У нас в руках чарівна книга! А як нею користуватися?

Аліса: (тягне книгу до себе): У ній, якість знаки, картинки..

Базиліо: (вириває у неї книгу ): Дай-но мені! Може її закрити і тоді виросте дерево, на якому буде багато-багато грошей?

Аліса: (вириває  книгу ):Ні!Дуже довго чекати. В нас немає часу.

Базиліо: А може її погризти й ми відразу станемо розумними?

Аліса: А може тебе стукнути по  голові і ти відразу порозумнішаєш???

 

(Аліса намагається вдарити по голові книгою . Танцюють танок під пісню «Какое небо голубое». З’являється Буратіно,Нечитайко, Лінь. Кіт та Аліса втікають).

Нечитайко: (бачить Буквар) Ой, знову книжка! І де вони тільки беруться на мою голову?! Треба було мені народитися ще до того, як винайшли ці книжки. От тоді було б добре! Ніхто дітей не змушував читати, ніхто не заставляв уроків вчити. Гуляй собі, бігай, як вітер у чистому полі, і ніяких тобі книжок.

Буратіно: І не кажи, Нечитайко! Я теж книг не люблю. Нащо вони? Про все на світі я і так знаю, а більше мені й не треба!

Лінь:  Я- Лінь! Я теж багато знаю,і читать не полюбляю…

            Найбільше люблю я усім заважати,

            Стріляти в котів, за хвости їх тягати.

Я дуже співчуваю цим діточкам, бо у їхній школі дуже  нудно навчатися…Але я дещо придумала і зможу їм допомогти, треба лише змінити розклад і заняття стануть легкими і веселими.

Ось наприклад, 1урок – урок сміху;  

                              2 урок – байдикування,

                              3 урок – урок розважання;

                              4 – урок відпочинку!

Нечитайко: Ну навіщо ці уроки?

                      Їх так довго й нудно вчить!

                     У дітей вже від навчання

                     Дуже голова болить!

(Звучить мелодія. На сцені зявляються Незнайко.) 

Незнайко: Привіт! Привіт! Привіт! Хто це тут про навчання говорить?

 І чого це ви тут зібралися?

Буратіно: Сьогодні, Незнайко, у дітей Свято Букваря. Вони

прощаються зі своєю першою книгою.

Незнайко: От добре! Я теж буду прощатися!

(Звучить мелодія.  Зявляються Мальвіна.) 

Мальвіна: Прощатися? Ні, спочатку треба вивчити букви та навчитися читати.

Незнайко: Що? Букви вчити?! Навіщо? Яка з того користь?

Ось краще послухайте які чудові вірш я складаю.

Мальвіна: Заспокойся, Незнайку! Адже всім відомо, що поетом ти так і не став.

Незнайко: Як це не став? Зараз я прочитаю вам свої чудові, високохудожні вірші:

Сіла пташка на вікно – завтра ми підем в кіно!

Муха сіла на стілець, наш Микола - молодець! 

Мальвіна: Не ображайся, друже, але твоїм віршам бракує смаку

та здорового глузду. Ось, наприклад, яка думка рядка про муху –

«уха сіла на стілець», чи «Микола – молодець?»

Незнайко: Не знаю, але слова «стілець», та «молодець» добре римуються.

Мальвіна: Вірш повинен не лише римуватися, а й доносити до слухачів певну думку. Давайте краще разом з дітлахами пограємо  в гру «Веселі рими», і спробуємо скласти невеличкі віршики.

                              Гра «Веселі рими»

  • Сіла пташка на вікно, звеселилося…(воно).
  • На траві тремтить росинка, наче справжня (намистинка).
  • У кота смугаста спинка, - каже татові…(дитинка).
  • Вітерець прокинувсь вранці, закружляли квіти в …(танці)                      Молодці, малята!                                                                                Нечитайко: Вірші, книги…Нудно…

Мальвіна: Відкрию тобі секрет, Нечитайку, щоб завжди було весел необхідно вигадати для себе будь-яку  хорошу справу, а найкраща справа – це читання!

Разом: Ні!!!!!

(Виконують танок Незнайка.) 

Мальвіна: Ой, як вам тільки не соромно!

                      Дітки, ось, Буквар вивчали,

                     І знання лиш здобували.

                    Вам, скажіть, цікаво вчитись?

                   Любите щодня трудитись?

Діти: Дуже любимо  учитись,

          Не бажаємо лінитись!

Лінь: Ой, щось діється зі мною! Стала я,чомусь,малою…

           І худенька, і слабенька…Ой, повзу на четвереньках.

          Заховаюся у школі, коридорами піду,

          Може ледаря знайду!

          (Лінь зникає.)

 

Разом: Тепер ми все зрозуміли!

              Більш не будем лінуватись,

              А за розум будем братись!

Буратіно: А допоможе нам усім Буквар!

 (Діти виконують пісню)

                      Пісня « Букварик»

              ( слова Г.Оридороги,   музика В.Пірожкова)

І. На столику моєму красується «Буквар».

   Він був моїм джерельцем, я з нього скарби брав.

   Читав його по буквах і літери складав,

   Із ним я дуже часто у ліжку засинав.

Приспів: Від А до Я, від А до Я «Букварик» нам всміхається.

                 Від А до Я, від А до Я читати вмію я.               

             Від А до Я, від А до Я «Букварик» посміхається.

            Від А до Я, від А до Я люблю «Букварик» я.

ІІ. Минали дні за днями,летіли місяці.

     «Букварик» був у мандрах зі мною до зорі.

Приспів:

Мальвіна: Свято Букваря, а самого Букварика чомусь немає.

Діти, давайте зараз покличемо на свято нашу першу улюблену книжечку!

Діти: Букарику! Букварику!

          У цей святковий час,

          Ми дуже тебе просимо:

         Приходь, приходь до нас!

Букварик: Добрий день! А ось і я! З вами ми одна сімя.

                   Я – Букварик всім відомий, дуже гарний, малюнковий.

                   Вас старанно букв навчаю, разом з вами я читаю.

                  Щиро з усіма ділюся, - не шкодую своїх знань,

                 Безліч хитрих і цікавих маю для малят завдань.

                 От ми гуртом і розберем, як ви мене учили.

                Чи ви зі мною,з Букварем,всі весело дружили.

 Учениця:  Друзі, рідні, вчителі,

                     Ми тепер вже не малі.

                     Рік минув для нас не марно,

                    Ми навчались дуже гарно.

                                                                                                                               Учень:  Перший клас, перший клас!

                 Скільки справ зустріло нас!

Учениця:  Треба вчитись рахувати,

                     По складах книжки читати.

Учень:  А письмо – це справжні муки!

                    Від напруги ниють руки.

Учениця:  Вам би пальчики – билинки

                   В ляльки гратись, у машинки…

                  Та коли ж? весь час веди

                  Букви, літери, склади.

Учень:  А про перші наші кроки і круті стежинки

              Розказати допоможуть веселі частівки.

(Діти виконують частівки.)

                                     Частівки                                                                         

  1. Приготуйте фотоплівки

              І зніміть на згадку нас.

              Заспіває вам частівки

              Наш веселий перший клас.

  1. З нами клопоту зазнали

               І батьки, і вчителі,

              Поки букви ми вивчали

              У нещаснім Букварі.

  1. Ой, мороки було з нами

               Вчительці багато,

               Як по тридцять слів в хвилину

               Вчились ми читати.

  1. Розбудіть мене вночі

               В самій серединочці,

               Розповім вам алфавіт

               Без жодної зупиночки.

  1. Каліграфія моя,

               Ти ж мене замучила!

               Я виводжу кожну букву,

               А вони все скрючені.

  1. Я дивлюсь на свої букви,

               Язика показую:

             «А – ну, станьте гарно в ряд,

               А то порозмазую!»

  1. Ой, казала мені мама:

                   «Танцювати вчись, як Яма.»

               Ми у школі на паркеті

               Тренувалися в дуеті!

  1. На перерві всі дівчата

               Сміхом заливалися.

               Хлопці думали – дзвінок,

               На урок зібралися.

  1. Вам частівки заспівали

               Голосисто, як співці.

Ви нам плескайте в долоні,

Ой, які ж ми молодці!

Букварик: Дорослі й любі діточки!

                    У цей святковий час

                    Веселе місто Алфавіт

                    Запрошує всіх вас!

                    Літери, шикуйтесь в ряд!

                    Починаємо парад!

А –  Я поважна буква «А»,

       Весела, гарна, голосна.

       Я відома всім на світі,

      Бо найперша в алфавіті.

Б – Буква «Бе» як бегемотик,

      Що вхопився за животик.

В – Буква «Ве» така цікава:

      Стовпчик вверх, дві дужки справа.

Г – Скласти слово помога

      Буква «Ге», як кочега.

Ґ – Буква «Ґу» з ріжком вгорі

     Посміхнулась дітворі.

Д – Буква «Де», неначе дім,

      Височезний дах на нім.

Е – Вправо ніжку «Е» зігнула

      І голівку вниз нагнула.

     У словах її читай,

     Букву цю не забувай!

Є – Співуча, голосна,

      Ніби скибка кавуна.

Ж – це літера така,

      Дуже схожа на жука.

З – Збоку, знизу і згори

     Схожа «Зе» на цифру три.

И – це літера цікава,

      Зліва дивиться направо.

І – Мов кілочок буква «і»,

     З крапкою на голові.

Ї – Буква «Ї» як одиниця,

     Дуже тонка, наче спиця.

    Угорі дві крапки має,

   Кожен з нас її впізнає.

Й – Чи то дощик ллє довкола,

       Чи лютує завірюха,

       Буква «Й» ніде й ніколи

       Не скидає капелюха.

К – «Ка», як паща крокодила,

       Ротик свій вона відкрила.

Л – Має Петрик капелюха,

      Натягнув на самі вуха.

     Капелюх, як буква «ел»,

     Не забудь її тепер.

М – Буква «ем» найкраща сама,

       З нею пишем слово «мама».

Н – Буква «ен», немов драбинка:

       Палки дві і перетинка.

О – Буква «О» така от кругла.

      Хто не бачив – подивись!

      Наче сонце, наче бублик,

      Мов обручик, хоч котись!

П -  Буква «пе» немов стілець,

       Якщо знаєш – молодець!

Р – Тигреня мале ричить,

      Букву «ер» із малку вчить.

С – Буква «ес» поглянь, дружок,

      Наче місяця ріжок.

Т – Буква «те», як молоток,

      В алфавіті: цок, цок, цок.

У – Скажи, горобчику, чому,

      Ти так боїшся букви «У»?

-Тобі зізнаюся я, татку, -

 Ця буква схожа на рогатку.                                                                                    Ф – Буква «еф» два вушка має,

       Чує все, а не співає.

Х – Буква «Ха», мов плюс, ти знаєш,

      Вмить її запамятаєш.

Ц – Буква «Це» на крісло схожа,

      Та сидіть на ній неможна!

Ч – Буква «Че» - немов стілець,

      Догори лиш ніжки.

      Навіть з цифрою чотири

     Буква схожа трішки.

Ш – Камиші шумлять: «шу – шу».

        Букву я нову пишу.

        Три стовпці, внизу межа –

        От і вийшла буква «ша».

Щ – Розкажу про букву «ща»,

        А вона як буква «ша».

       «Тільки в неї, - каже Костик,

        унизу праворуч хвостик!»  

 Ь – Я – не шість! Я – мякий знак!

      Це повинен знати всяк.

      В мене голосу нема,

      Я помякшую слова.

Ю – Як зробити букву «Ю»,

        Здогадавсь, Іванку?

             Букви «І» та «О» прибю

             На коротку планку.

Я – Стрічки дві, один віночок –

            Буква «Я» іде в таночок.

Букварик: Букви хочуть в світле свято

                    Нам танок подарувати.

( Танок літер)

Букварик: Я радію дуже, діти,

                    Ви усі талановиті!

                    Й вам дарую, першачки,

                   Ці чудові книжечки.

(З’являються  підручники «Читанка» і «Рідна мова».)

Рідна мова: Букварику, мій братику,

                      Розумна голова!

                      Твої веселі літери

                     Складуть мої слова.

Читанка: Гарні учні, любі діти,

                 З вами будемо дружити!

                 В подорож підемо разом

                З дружнім і веселим класом.

( Танок книг )

Учень:  Перші кроки ми зробили,

                Підросли і помудріли.

                Час іде, а ми за ним

                До незвіданих вершин.

Учениця:  Спасибі, любий наш Буквар,

                     За те, що нас навчав.

                     І таємниці нам свої

                     В навчанні розкривав.

Учень:    Віднині будеш серед книг

                  На місці першому стояти.

                 Ти – найдорожчий від усіх,

                 Бо научив усіх читати.

 Учениця:  Рідний наш Букварику,

                    Ми тебе любили.

                    Ми з тобою весело

                   Й радісно дружили.

Учень:    Та  прийшла пора прощатись,

                Час з тобою розлучатись.

(Діти виконують пісню)

 

                                  Пісня « Прощавай, Букварику»

       І. Мужніємо, зростаємо, співаємо пісень,

   Уже усі читаємо Букварика щодень.

   Не кличте вдаль, підручники, сторінками – крильми,

   Сьогодні із Буквариком прощаємося ми.

    Прощай, прощай, прощай, прощай.

Приспів: Буква…Буква…Букварику,

               Букварику, прощай.

               Школя…Школя…Школярику,

               Мене не забувай.

ІІ. Згадайте, люба вчителько, матусі, татусі,
     Як «бекали» і «мекали» над буквами усі.

     А як тепер читаємо, як книги бережем.

     З подякою прощаємось із другом – Букварем.

     Прощай, прощай, прощай, прощай.

Приспів:

ІІІ.  Найперша в світі книжечка, найпершії слова,

        Найперше слово складене. Це – мама дорога.

        Уже малі не будемо, за плями вибачай.

        Тебе ми не забудемо. Букварику, прощай.

        Прощай, прощай, прощай, прощай.

Приспів:

Діти:  Ми співали, танцювали,

               Нас на святі розважали.

               Прощавайте! В добрий час!

               І приходьте ще до нас!

 

 

1

 

docx
Додано
14 вересня 2018
Переглядів
875
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку