Свято прощання з Букварем - виховний захід для першокласників. Його мета: прищеплення любові до книги, бажання пізнавати нове, формування інтересу до читання.
Мета: Виховувати у дітей любов до книги як до джерела знань;
формувати інтерес до читання.
( Звучить фонограми пісні «Вчать у школі». На сцену виходять учні.) Учень: Добрий ранок,друзі, діти,
Гості, вчителі, батьки!
Дуже раді вас зустріти,
Всіх вітаєм залюбки! Учениця: На своє маленьке свято
Запросив вас перший клас.
Любі мами, любі тата,
Ми чекали дуже вас! Учень: Ми сьогодні тут зібрались
Першу книжку вшанувать,
Бо по Букварю навчались
І читати, і писать. Учениця: Наш Буквар – найкраща книжка,
Це відомо нам усім.
Сумно нам сьогодні трішки,
Бо прощаємося з ним. Учень: Звикли ми за рік до нього,
Він для нас – найкращий друг.
Він веде нас до нового,
Він – початок всіх наук. Учениця: В житті усе починається з малого: хліб – із зернинки, сонечко – з промінчика, будинок – із цеглинки, а знання – з першої книги, з Букваря. Учень: І сьогодні ми зібралися у цій залі, щоб попрощатися з Буквариком, подякувати йому за те, що навчив нас читати й писати, дав перші уроки грамоти.
(Діти виконують пісню)
Пісня « Мій Букварик»
( слова В.Тузлова музика Н.Горбенко)
Умію вже читати.
Радіють всі і моїй сім’ї:
Бабуся, мама й тато. Приспів: Букварику, Букварику,
Моя любима книжка,
Букварику, Букварику,
До всіх наук доріжка. ІІ.По буквах ми з Буквариком,
Склади вивчали, друзі,
Про хмарку і про сонечко,
І про калину в лузі. Приспів: ІІІ. Разом з моїм Буквариком
Ми виростаєм, друже,
Тому свого Букварика Люблю я дуже – дуже. Приспів: (Звучить фонограми пісні «Буратіно». З’являються Буратіно і Мальвіна.) Мальвіна: Привіт, дорогі друзі! ( Буратіно відкриває журнал, зображуючи на обличчі то цікавість, то здивування, то сміх.) Мальвіна: Невгамовний хлопчисько! Я його виховувала, виховувала, а він…Дітки, давайте всі разом дружно скажемо: «Здрастуй, Буратіно!»
На рахунок «три». 1, 2, 3… ( Діти вітаються.) Буратіно: Привіт, малята,
Хлопчики, дівчата!
Поспішали ми до вас,
Поспішали… дуже… Оце раз! Мальвіна: Буратіно, ти знову не підготувався до уроку! Ставлю тобі двійку! Діти, а ви теж навчаєтесь, як Буратіно, на одні двійки? Діти: Ні! Мальвіна: Молодці! Ось бачиш, Буратіно, з кого ти повинен брати приклад?!
Буратіно: Як же я його візьму, якщо на них нічогісінько не лежить? Мальвіна: Та не на них, а з них! Буратіно:З них? Ага! Мені ось на цьому хлопчику сорочка сподобалась.
Знімай, школярику, сорочку!
Мальвіна: Як тобі не соромно, Буратіно! Треба брати в переносному значенні!
Буратіно: А воно важке?
Мальвіна: Хто?
Буратіно: Значення! Для чого його переносити треба? Ми що переїжджаємо в іншу казку?
Мальвіна: Ой, як я від тебе втомилася! Нікуди ми не переїжджаємо.
Ми приїхали до діток на свято.
Буратіно, а скажи мені та учням, з якої казки ми до них завітали?
Буратіно: Я…забувся… Можна я візьму підказку глядачів?
Мальвіна: Ну, добре. Дозволяю тобі поставити дітям три запитання.
Буратіно: От і добре. Друзі, на мої питання відповідайте разом: «Так» чи «Ні». - Мій дім – казка Ніндзя – черепашка? ( Ні!) - Ми з Мальвіною, згадай, з мультика «Ну, постривай!»?(Ні!) - Хто з вас, дітки, пригадав чи не ключик я шукав? (Так!)
- Дякую! Я пригадав казку – «Пригоди Буратіно». Мальвіна: Буратіно, давай поговоримо про школу і шкільне приладдя. Я загадуватиму загадки, а ти відгадуй. Добре?
Буратіно: Добре!
Мальвіна: Зошити несу і книжки,
На будинок схожий трішки.
Ручки,гумки й акварель,
Ну, а звуся я… Буратіно: Знаю! Знаю! Це – шпаківня! Мальвіна: (хапається за голову) Ні! Ні! Підкажіть йому, діти!
Діти: Портфель!
Буратіно: Ну, звичайно! Як я раніше не здогадався?!
Я до портфеля дуже звик,
Він мій найкращий помічник.
Бо добре сніжної пори
На ньому з’їхати з гори.
Мальвіна: Портфель, Буратіно, для того, щоб у ньому носити шкільні речі. Запам’ятай! І слухай наступну загадку:
Цю найпершу в школі книжку
Знає будь – який школяр.
До усіх наук доріжку
Прокладає нам… Буратіно: Самовар! Так, дітки?
Діти: Ні! Буквар!
Мальвіна: Буратіно, ти нічогісінько не знаєш. Діти відгадали правильно. Мудрий Букварик усього навчає.
Буратіно: Букварик? А хто він? Такого не знаю…
Мальвіна: Це той, що його усі діти вивчають.
Про букви розказує він і про звуки,
І вказує шлях до любої науки.
Настав час і тобі з ним познайомитися.
Ось тобі моє завдання:
Букви вивчить без вагання.
Роздивись Буквар як слід…
Я ж пішла варить обід.
(Мальвіна виходить.)
Буратіно: Ну і дивна ця Мальвіна,
Все повчає Буратіно!
Краще з друзями пограти,
А Буквар мерщій сховати!
( Ховає Букварик. Звучить мелодія. На сцені з’являються Кіт Базиліо та
Лисиця Аліса.)
Базиліо: Чи чула ти, Алісо,що Буратіно сховав чарівну книгу?
Аліса: Так, я навіть знаю. Де вона знаходиться….А ось і вона
Базиліо: У нас в руках чарівна книга! А як нею користуватися?
Аліса: (тягне книгу до себе): У ній, якість знаки, картинки..
Базиліо: (вириває у неї книгу ): Дай-но мені! Може її закрити і тоді виросте дерево, на якому буде багато-багато грошей?
Аліса: (вириває книгу ):Ні!Дуже довго чекати. В нас немає часу.
Базиліо: А може її погризти й ми відразу станемо розумними?
Аліса: А може тебе стукнути по голові і ти відразу порозумнішаєш???
(Аліса намагається вдарити по голові книгою . Танцюють танок під пісню «Какое небо голубое». З’являється Буратіно,Нечитайко, Лінь. Кіт та Аліса втікають).
Нечитайко: (бачить Буквар) Ой, знову книжка! І де вони тільки беруться на мою голову?! Треба було мені народитися ще до того, як винайшли ці книжки. От тоді було б добре! Ніхто дітей не змушував читати, ніхто не заставляв уроків вчити. Гуляй собі, бігай, як вітер у чистому полі, і ніяких тобі книжок.
Буратіно: І не кажи, Нечитайко! Я теж книг не люблю. Нащо вони? Про все на світі я і так знаю, а більше мені й не треба!
Лінь: Я- Лінь! Я теж багато знаю,і читать не полюбляю…
Найбільше люблю я усім заважати,
Стріляти в котів, за хвости їх тягати.
Я дуже співчуваю цим діточкам, бо у їхній школі дуже нудно навчатися…Але я дещо придумала і зможу їм допомогти, треба лише змінити розклад і заняття стануть легкими і веселими.
Ось наприклад, 1урок – урок сміху;
2 урок – байдикування,
3 урок – урок розважання;
4 – урок відпочинку!
Нечитайко: Ну навіщо ці уроки?
Їх так довго й нудно вчить!
У дітей вже від навчання
Дуже голова болить!
(Звучить мелодія. На сцені з’являються Незнайко.)
Незнайко: Привіт! Привіт! Привіт! Хто це тут про навчання говорить?
І чого це ви тут зібралися?
Буратіно: Сьогодні, Незнайко, у дітей Свято Букваря. Вони
прощаються зі своєю першою книгою.
Незнайко: От добре! Я теж буду прощатися!
(Звучить мелодія. З’являються Мальвіна.)
Мальвіна: Прощатися? Ні, спочатку треба вивчити букви та навчитися читати.
Незнайко: Що? Букви вчити?! Навіщо? Яка з того користь?
Ось краще послухайте які чудові вірш я складаю.
Мальвіна: Заспокойся, Незнайку! Адже всім відомо, що поетом ти так і не став.
Незнайко: Як це не став? Зараз я прочитаю вам свої чудові, високохудожні вірші:
Сіла пташка на вікно – завтра ми підем в кіно!
Муха сіла на стілець, наш Микола - молодець!
Мальвіна: Не ображайся, друже, але твоїм віршам бракує смаку
та здорового глузду. Ось, наприклад, яка думка рядка про муху –
«уха сіла на стілець», чи «Микола – молодець?»
Незнайко: Не знаю, але слова «стілець», та «молодець» добре римуються.
Мальвіна: Вірш повинен не лише римуватися, а й доносити до слухачів певну думку. Давайте краще разом з дітлахами пограємо в гру «Веселі рими», і спробуємо скласти невеличкі віршики.
Гра «Веселі рими»
Мальвіна: Відкрию тобі секрет, Нечитайку, щоб завжди було весел необхідно вигадати для себе будь-яку хорошу справу, а найкраща справа – це читання!
Разом: Ні!!!!!
(Виконують танок Незнайка.)
Мальвіна: Ой, як вам тільки не соромно!
Дітки, ось, Буквар вивчали,
І знання лиш здобували.
Вам, скажіть, цікаво вчитись?
Любите щодня трудитись?
Діти: Дуже любимо учитись,
Не бажаємо лінитись!
Лінь: Ой, щось діється зі мною! Стала я,чомусь,малою…
І худенька, і слабенька…Ой, повзу на четвереньках.
Заховаюся у школі, коридорами піду,
Може ледаря знайду!
(Лінь зникає.)
Разом: Тепер ми все зрозуміли!
Більш не будем лінуватись,
А за розум будем братись!
Буратіно: А допоможе нам усім Буквар!
(Діти виконують пісню)
Пісня « Букварик»
( слова Г.Оридороги, музика В.Пірожкова)
І. На столику моєму красується «Буквар».
Він був моїм джерельцем, я з нього скарби брав.
Читав його по буквах і літери складав,
Із ним я дуже часто у ліжку засинав.
Приспів: Від А до Я, від А до Я «Букварик» нам всміхається.
Від А до Я, від А до Я читати вмію я.
Від А до Я, від А до Я «Букварик» посміхається.
Від А до Я, від А до Я люблю «Букварик» я.
ІІ. Минали дні за днями,летіли місяці.
«Букварик» був у мандрах зі мною до зорі.
Приспів:
Мальвіна: Свято Букваря, а самого Букварика чомусь немає.
Діти, давайте зараз покличемо на свято нашу першу улюблену книжечку!
Діти: Букарику! Букварику!
У цей святковий час,
Ми дуже тебе просимо:
Приходь, приходь до нас!
Букварик: Добрий день! А ось і я! З вами ми одна сім’я.
Я – Букварик всім відомий, дуже гарний, малюнковий.
Вас старанно букв навчаю, разом з вами я читаю.
Щиро з усіма ділюся, - не шкодую своїх знань,
Безліч хитрих і цікавих маю для малят завдань.
От ми гуртом і розберем, як ви мене учили.
Чи ви зі мною,з Букварем,всі весело дружили.
Учениця: Друзі, рідні, вчителі,
Ми тепер вже не малі.
Рік минув для нас не марно,
Ми навчались дуже гарно.
Учень: Перший клас, перший клас!
Скільки справ зустріло нас!
Учениця: Треба вчитись рахувати,
По складах книжки читати.
Учень: А письмо – це справжні муки!
Від напруги ниють руки.
Учениця: Вам би пальчики – билинки
В ляльки гратись, у машинки…
Та коли ж? весь час веди
Букви, літери, склади.
Учень: А про перші наші кроки і круті стежинки
Розказати допоможуть веселі частівки.
(Діти виконують частівки.)
Частівки
І зніміть на згадку нас.
Заспіває вам частівки
Наш веселий перший клас.
І батьки, і вчителі,
Поки букви ми вивчали
У нещаснім Букварі.
Вчительці багато,
Як по тридцять слів в хвилину
Вчились ми читати.
В самій серединочці,
Розповім вам алфавіт
Без жодної зупиночки.
Ти ж мене замучила!
Я виводжу кожну букву,
А вони все скрючені.
Язика показую:
«А – ну, станьте гарно в ряд,
А то порозмазую!»
«Танцювати вчись, як Яма.»
Ми у школі на паркеті
Тренувалися в дуеті!
Сміхом заливалися.
Хлопці думали – дзвінок,
На урок зібралися.
Голосисто, як співці.
Ви нам плескайте в долоні,
Ой, які ж ми молодці!
Букварик: Дорослі й любі діточки!
У цей святковий час
Веселе місто Алфавіт
Запрошує всіх вас!
Літери, шикуйтесь в ряд!
Починаємо парад!
А – Я поважна буква «А»,
Весела, гарна, голосна.
Я відома всім на світі,
Бо найперша в алфавіті.
Б – Буква «Бе» як бегемотик,
Що вхопився за животик.
В – Буква «Ве» така цікава:
Стовпчик вверх, дві дужки справа.
Г – Скласти слово помога
Буква «Ге», як кочега.
Ґ – Буква «Ґу» з ріжком вгорі
Посміхнулась дітворі.
Д – Буква «Де», неначе дім,
Височезний дах на нім.
Е – Вправо ніжку «Е» зігнула
І голівку вниз нагнула.
У словах її читай,
Букву цю не забувай!
Є – Співуча, голосна,
Ніби скибка кавуна.
Ж – це літера така,
Дуже схожа на жука.
З – Збоку, знизу і згори
Схожа «Зе» на цифру три.
И – це літера цікава,
Зліва дивиться направо.
І – Мов кілочок буква «і»,
З крапкою на голові.
Ї – Буква «Ї» як одиниця,
Дуже тонка, наче спиця.
Угорі дві крапки має,
Кожен з нас її впізнає.
Й – Чи то дощик ллє довкола,
Чи лютує завірюха,
Буква «Й» ніде й ніколи
Не скидає капелюха.
К – «Ка», як паща крокодила,
Ротик свій вона відкрила.
Л – Має Петрик капелюха,
Натягнув на самі вуха.
Капелюх, як буква «ел»,
Не забудь її тепер.
М – Буква «ем» найкраща сама,
З нею пишем слово «мама».
Н – Буква «ен», немов драбинка:
Палки дві і перетинка.
О – Буква «О» така от кругла.
Хто не бачив – подивись!
Наче сонце, наче бублик,
Мов обручик, хоч котись!
П - Буква «пе» немов стілець,
Якщо знаєш – молодець!
Р – Тигреня мале ричить,
Букву «ер» із малку вчить.
С – Буква «ес» поглянь, дружок,
Наче місяця ріжок.
Т – Буква «те», як молоток,
В алфавіті: цок, цок, цок.
У – Скажи, горобчику, чому,
Ти так боїшся букви «У»?
-Тобі зізнаюся я, татку, -
Ця буква схожа на рогатку. Ф – Буква «еф» два вушка має,
Чує все, а не співає.
Х – Буква «Ха», мов плюс, ти знаєш,
Вмить її запам’ятаєш.
Ц – Буква «Це» на крісло схожа,
Та сидіть на ній неможна!
Ч – Буква «Че» - немов стілець,
Догори лиш ніжки.
Навіть з цифрою чотири
Буква схожа трішки.
Ш – Камиші шумлять: «шу – шу».
Букву я нову пишу.
Три стовпці, внизу межа –
От і вийшла буква «ша».
Щ – Розкажу про букву «ща»,
А вона як буква «ша».
«Тільки в неї, - каже Костик,
унизу праворуч хвостик!»
Ь – Я – не шість! Я – м’який знак!
Це повинен знати всяк.
В мене голосу нема,
Я пом’якшую слова.
Ю – Як зробити букву «Ю»,
Здогадавсь, Іванку?
Букви «І» та «О» приб’ю
На коротку планку.
Я – Стрічки дві, один віночок –
Буква «Я» іде в таночок.
Букварик: Букви хочуть в світле свято
Нам танок подарувати.
( Танок літер)
Букварик: Я радію дуже, діти,
Ви усі талановиті!
Й вам дарую, першачки,
Ці чудові книжечки.
(З’являються підручники «Читанка» і «Рідна мова».)
Рідна мова: Букварику, мій братику,
Розумна голова!
Твої веселі літери
Складуть мої слова.
Читанка: Гарні учні, любі діти,
З вами будемо дружити!
В подорож підемо разом
З дружнім і веселим класом.
( Танок книг )
Учень: Перші кроки ми зробили,
Підросли і помудріли.
Час іде, а ми за ним
До незвіданих вершин.
Учениця: Спасибі, любий наш Буквар,
За те, що нас навчав.
І таємниці нам свої
В навчанні розкривав.
Учень: Віднині будеш серед книг
На місці першому стояти.
Ти – найдорожчий від усіх,
Бо научив усіх читати.
Учениця: Рідний наш Букварику,
Ми тебе любили.
Ми з тобою весело
Й радісно дружили.
Учень: Та прийшла пора прощатись,
Час з тобою розлучатись.
(Діти виконують пісню)
Пісня « Прощавай, Букварику»
І. Мужніємо, зростаємо, співаємо пісень,
Уже усі читаємо Букварика щодень.
Не кличте вдаль, підручники, сторінками – крильми,
Сьогодні із Буквариком прощаємося ми.
Прощай, прощай, прощай, прощай.
Приспів: Буква…Буква…Букварику,
Букварику, прощай.
Школя…Школя…Школярику,
Мене не забувай.
ІІ. Згадайте, люба вчителько, матусі, татусі,
Як «бекали» і «мекали» над буквами усі.
А як тепер читаємо, як книги бережем.
З подякою прощаємось із другом – Букварем.
Прощай, прощай, прощай, прощай.
Приспів:
ІІІ. Найперша в світі книжечка, найпершії слова,
Найперше слово складене. Це – мама дорога.
Уже малі не будемо, за плями вибачай.
Тебе ми не забудемо. Букварику, прощай.
Прощай, прощай, прощай, прощай.
Приспів:
Діти: Ми співали, танцювали,
Нас на святі розважали.
Прощавайте! В добрий час!
І приходьте ще до нас!
1