Райнер Марія Рільке: "скелети у шафі" австрійського поета

                                      Райнер Марія Рільке:

                         «скелети у шафі» австрійського поета

• Мати трактувала сина як дівчинку (можливо, не могла забути першої дитини – рано померлої дочки), навіть одягала сина у сукні.

• Постійні сімейні конфлікти, батьки не знаходили спільної мови між собою.

• Розірвавши шлюб, мати залишила 9-річного сина з чоловіком.

• Всупереч волі Райнера, строгий і жорстокий батько віддав його до закритої військової (кадетської) школи, де хлопець постійно відчував страх і відразу.

• Комісували за станом здоров’я.

• Не склалося сімейне життя з Кларою Вестхофф.

• Безкінечна меланхолія.

• Часті втечі від суспільства, світу, міста на природу.

• Криза творчості.

• Антипатія до Йоганна Вольфганга Гете (вона пройде тільки після прочитання листів до графині Штольберг).

• «Поет самотності».

• Мав звичку ходити по кімнаті, голосно декламуючи свої вірші і відчайдушно жестикулюючи.

• Відчував страх перед музикою, крім творів Бетховена.

• Нерішучий.

• Годинами мовчки розглядав картини, повністю занурений у свої думки.

• «Бідність – мій важкий хрест».

• Прагнув до строгого вегетаріанського харчування.

• Під час подорожей для свого місця проживання обирав замки, фортеці, башти, бо прагнув до міцного укриття і спокою.

• Тяжка хвороба (лейкемія).

• Світогляд мав архаїчний.

• Квітка (обожнював троянди) була еталоном у ментальному та містичному сенсі.

• Категорично не бажав користуватися телефоном і фотографуватися.

• Не міг жити без відчуття жіночої атмосфери навколо себе.

• Завжди поступався і піддавався почуттям, волі, бажанням інших.

• Втішав себе ілюзіями. Мить радості, наснага, захоплення, пристрасне бажання, а потім – повне розчарування, відраза і втеча.

                                                 Із спогадів Марії фон Турн-унд-Таксіс і Луїзи Андреас-Саломс