РЕАЛІЗАЦІЯ КОМПЕТЕНТНІСНОГО ПІДХОДУ НА УРОКАХ ЗАРУБІЖНОЇ ЛІТЕРАТУРИ ЧЕРЕЗ ВИКОРИСТАННЯ ІННОВАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ. ЧЕРНІКОВА ЛАРИСА, викладач зарубіжної літератури Регіонального центр

Реалізація компетентнісного підходу на уроках зарубіжної літератури через використання інноваційних технологій. Чернікова Лариса, викладач зарубіжної літератури Регіонального центру професійної освіти                            ім. О.С. Єгорова, м. Кропивницький.

На сучасному етапі головною метою освіти України «є всебічний розвиток людини як особистості та найвищої цінності суспільства, її талантів, інтелектуальних, творчих і фізичних здібностей, формування цінностей і необхідних для успішної самореалізації компетентностей, виховання відповідальних громадян, які здатні до свідомого суспільного вибору та спрямування своєї діяльності на користь іншим людям і суспільству» [Закон про освіту, с.1].

Поняття компетентнісний підхід, діяльнісний підхід, особистісно зорієнтований підхід, ключова та предметна (галузева) компетентності стали базовими для визначення шляху, яким має рухатися освіта в Україні та  відображаються в результативних складових змісту базової і повної загальної середньої освіти [ДС с.1].

Результатом освітнього процесу є компетентність – набута у процесі навчання інтегрована здатність учня, що складається із знань, умінь, досвіду, цінностей і ставлення, що можуть цілісно реалізовуватися на практиці, при цьому визначальним є українознавче спрямування всіх освітніх галузей, в тому числі мовної та літературної, завданнями якої «є розвиток особистості учня, формування в нього мовленнєвої і читацької культури, комунікативної та літературної компетентності, гуманістичного світогляду, національної свідомості, високої моралі, активної громадянської позиції, естетичних смаків і ціннісних орієнтацій» [ДС с.1].

У цьому сенсі великого значення набуває вивчення літератури, в тому числі зарубіжної, як унікального виду мистецтва (мистецтва слова) й форми збереження досвіду людства, здатного розвинути в учнів ключові компетентності.

Це зумовило вибір теми методичної розробки: «Реалізація компетентнісного підхіду на уроках зарубіжної літератури через використання інноваційних технологій».

Актуальність дослідження полягає в необхідності створення системного та цілеспрямованого підходу до розвитку пізнавальних, читацьких, комунікативних, творчих, інформаційних компетентностей учнів, а також створення викладачем системи дидактичного супроводу уроків зарубіжної літератури.

Провідною ідеєю дослідження є обґрунтування доцільності застосування освітніх технологій на уроках зарубіжної літератури, як засобу реалізації компетентністного підходу.

Об’єкт дослідження: форми і методи, які підвищують ефективність діяльності здобувачів освіти в процесі навчання та його мотивацію до набуття ключових компетентностей.

Предмет дослідження: процес формування предметних компетенцій, їх трансформація в ключові компетентності на уроках зарубіжної літератури.

Мета дослідження: розкриття сутності застосування різних технологій навчання на уроках зарубіжної літератури як засобу розвитку предметних та ключових компетентностей учнів.

Основні завдання дослідження: розглянути науково-теоретичну базу компетентнісного підходу в освіті та висвітлити деякі практичні аспекти реалізації компетентнісного підходу на уроках зарубіжної літератури.

Науково-теоретичні засади компетентнісного підходу в освіті

Пріоритетним напрямком державної освітньої політики визначено інтеграцію вітчизняної освіти до європейського та світового освітнього просторів. Головним завданням є модернізація структури змісту й організації освіти, яка сьогодні переходить від знаннєцентричної до компетентнісно спрямованої.

Проблема вдосконалення системи освіти шляхом впровадження компетентнісного підходу активно опрацьовується в педагогіці. Осмисленню цього питання присвячені роботи українських науковців Т. Байбари, Н. Бібік,  С. Бондар, М. Вашуленка, І. Гудзик, Л. Коваль, В. Кременя, О. Локшиної,                 О. Овчарук, О. Пометун, О. Савченко, С. Трубачевої та зарубіжних                            В. Болотова, В. Сєрікова, Б. Ельконіна, І. Зимньої, А. Хуторського.

У наукових дослідженнях А.Л. Хуторського, І.О. Зимньої, О.В. Кучая, В.С. Плохія та інших проаналізовано поняття «компетенція», «компетентність». Взаємозв’язок компетенцій і компетентностей висвітлено у працях вітчизняних науковців Н.М. Бібік, Л.С. Ващенко, О.П. Савченко.

Зусиллями українських педагогів Н.М. Бібік, Л.С. Ващенко,                               В.О. Калініна, О.І. Локшиної, О.В. Овчарук, Л.І. Паращенко, О.І. Пометун, С.Е. Трубачової, досліджено теоретичні засади й практичні шляхи реалізації компетентнісного підходу в освіті України, сформульовано й структуровано перелік ключових компетентностей: навчальна (уміння вчитися), громадянська, загальнокультурна, інформаційна, соціальна, здоров’язбережувальна, які є універсальними, а отже такими, що не залежать від предметної сфери, натомість важливі для успішної діяльності, подальшої реалізації особистості в житті.

Компетентнісний підхід передбачає не засвоєння учнем розрізнених знань і вмінь, а оволодіння ними в комплексі, адже мета розвитку компетенцій – допомогти здобувачеві освіти адаптуватися в соціумі. Сучасний випускник, представлений в Концепції Нової української школи – це Особистість, Патріот, Інноватор [КНШ с.4]. Така модель вимагає обов’язкового компетентнісного підходу до освітньої діяльності. Закон України «Про освіту» визначає поняття: «компетентність — динамічна комбінація знань, умінь, навичок, способів мислення, поглядів, цінностей, інших особистих якостей, що визначає здатність особи успішно соціалізуватися, провадити професійну та/або подальшу навчальну діяльність» [Закон про освіту, с.1]. У цьому контексті нового, важливого й актуального змісту набувають роздуми нашого видатного земляка Василя Сухомлинського щодо формування особистості засобами «живого слова».

Практичні аспекти реалізації компетентністного підходу на уроках зарубіжної літератури

Предмет «Зарубіжна література» – важлива складова мовної і літературної галузі, головним завданням якої є «розвиток умінь вільно спілкуватися в різних ситуаціях, формулювати та відстоювати власну думку, вести дискусію, оцінювати життєві явища, моральні, суспільні, історичні та інші проблеми сучасності, висловлювати щодо них власне ставлення, досягати взаєморозуміння та взаємодії з іншими людьми; вироблення вмінь орієнтуватися у різноманітній інформації українською та іншими мовами у світі класичної і масової літератури, користуватися сучасними інформаційними комунікаціями (Інтернетом, системою дистанційного навчання тощо), провадити пошуково-дослідницьку діяльність (знаходити, сприймати, аналізувати, оцінювати, систематизувати, зіставляти різноманітні факти та відомості), застосовувати на практиці здобуті у процесі вивчення мови і літератури знання, набуті вміння та навички» [5, с.12].

Для сучасного уроку зарубіжної літератури, за визначенням О. Ісаєвої, характерні чотири парадигми (концептуальні моделі освіти): особистісно орієнтована, читацькоцентрична, компетентнісна і культурологічна [4].

Програма із зарубіжної літератури для 10-11 класів, створена авторським колективом під головуванням вчительки-методистки зарубіжної літератури Л. П. Юлдашевої спрямовує діяльність педагогів на набуття та розвиток ключових компетентностей: спілкування державною та іноземними мовами; математичної компетентності; компетентності у природничих науках і технологіях; інформаційно-цифрової компетентності; уміння вчитися впродовж життя; ініціативності і підприємливості; соціальної та громадянської компетентності; обізнаності та самовираження у сфері культури; екологічної грамотності і здорового життя за емоційно-ціннісною, літературознавчою, культурологічною, компаративною змістовими лініями літературного компонента [5, с.12].

Разом з тим, на сучасному уроці зарубіжної літератури, крім ключових, мають бути сформовані ще й предметні літературні компетентності, які умовно можна класифікувати як: ціннісно-смислові; загальнокультурні; пізнавальні; інформаційні; комунікативні; соціальні; моральні; автономізаційні.

Успішність та ефективність формування компетентностей учнів залежить від форм і методів організації освітнього процесу, тому важлива орієнтованість педагога на кінцевий результат – формування компетентного випускника, розвиток ключових і предметних компетентностей учня, відтак кожен урок повинен мати компетентнісно орієнтоване спрямування, тобто його структура, форми проведення, технології й методи, які використовуються, повинні забезпечувати розвиток і формування компетентностей, необхідних особистості для життєвої та творчої реалізації.

Особистісно-орієнтоване навчання спрямоване на формування ключових і літературних компетентностей за когнітивним (знаннєвим), діяльнісним (практико-орієнтованим) та ціннісним компонентами [5]. Традиційний урок орієнтований перш за все на знаннєву сферу, тому сучасна освіта поряд з традиційним уроком здійснює пошук нетрадиційних форм проведення занять. Більшість уроків нестандартної форми передбачають використання інтерактивних методів навчання: у парах, групового, кооперативного, що сприяє реалізації його комплексних цілей: формування комунікативно-мовленнєвих, читацьких, інформаційних компетентностей, навичок самоконтролю. За О. І. Пометун, суть інтерактивного навчання полягає в тому, що «навчальний процес відбувається за умови постійної, активної взаємодії всіх учнів. Це співнавчання, взаємонавчання (колективне, групове навчання співпраці), де учень і викладач є рівноправними, рівнозначними суб’єктами навчання, розуміють, що вони роблять, рефлектують з приводу того, що вони знають, уміють і здійснюють» [14, с.32].

Метою інтерактивного навчання є підготовка особистості до реального життя, розвиток спілкування державною мовою; спілкування іноземними мовами; обізнаності та самовираження у сфері культури тощо. Інтерактивні технології стимулюють потребу учня в реалізації свого потенціалу.

Прикладами комунікативно-ситуативних вправ є елементи розслідування причин повстання тварин (за повістю Дж. Орвелла «Скотоферма»); вправи «Мікрофон» (учні мають дати відповідь «Чи можлива зворотня метаморфоза для Грегора Замзи у новелі Ф. Кафки «Перевтілення»); «Уяви себе героєм твору» (учні описують свої можливі вчинки та почуття на місці Гамлета (В. Шекспір «Гамлет»), старого Сантьяго з повісті Ернеста Гемінґвея «Старий і море»), побудови кіл Вена для вирішення проблемного питання «Чому Родіон Раскольников обирає для сповіді Соню Мармеладову?».

Вправи, в яких використовуються принципи рефлексії, партнерства, толерантності, пошуку, впливають, у тому числі, на розвиток життєвих компетенцій, є цікавими для учнів і дозволяють зробити урок нестандартним.

Аналіз нестандартних уроків за класифікаціями І.П. Підласого;                            С.С. Пальчевського; В.А. Щеньова; С.В. Кульневич та Т.П. Лакоценіної, ознайомлення з досвідом роботи педагогів-новаторів, дозволили виділити види нетрадиційних уроків, які показали свою ефективність у практичній роботі:

•                 інтегровані (міжпредметні) уроки, бінарні уроки. Наприклад, уроки з тем: «Вступ. Оригінальна і перекладна література в сучасному світі», «Вступ. Література. Мораль. Людяність» опрацьовуємо спільно з викладачами української літератури, що дає змогу з’ясувати особливості художнього перекладу, роль українських письменників у діалозі культур, сутність діалогу автора й читача, порівняти оригінал і переклад;
•                 уроки-дискусії (урок-діалог, урок-диспут, урок запитань і відповідей, урок-засідання, урок-круглий стіл, урок-практикум, урок-прес-конференція). Такі заняття особливо дієві для проведення уроків розвитку мовлення. Прикладом проведення уроку-дискусії є урок з теми «Проблема краси і моралі в романі «Портрет Доріана Грея». Під час дискусії із запропонованої теми «Моральна чи аморальна книга» спільно з учнями аналізуємо вплив суспільства на особистість Доріана Грея, ставлення до етичних, моральних питань, порушених у прочитаному творі. Це дозволяє налаштовувати ціннісні орієнтири учнів, формувати соціальну та громадянську компетентності;
•                 уроки-дослідження (урок-знайомство, урок-інтерв’ю урок-панорама ідей, урок-пошук). Вони будуть доцільними при вивченні життєвого і творчого шляху письменників. Мета полягає в одержанні навчальної інформації з першоджерел, що сприяє розвитку спеціальних умінь і навичок, стимулює пізнавальну активність та самостійність.
•                 уроки-мандрівки (урок-екскурсія, урок-марафон, урок-подорож, урок-презентація). Ці уроки вимагають від учнів прийняття конкретних рішень у проблемній ситуації в межах ролі. Вони мають чітко розроблений сценарій, головну частину якого необхідно доопрацювати в якості випереджального завдання. Прикладами таких уроків є урок-мандрівка київськими адресами Михайла Булгакова під час вивчення теми «Росія. Михайло Опанасович Булгаков (1891 – 1940). «Майстер і Маргарита». Життєвий і творчий шлях М. Булгакова. М. Булгаков і Україна. Конфлікт митця з владою в умовах тоталітарної радянської системи»; урок-інтерв’ю з письменником під час роботи над темою «США. Ернест Міллер Гемінґвей (1899 – 1961). «Старий і море». Віхи життя й творчості митця. «Кодекс честі» героїв Е.М. Гемінґвея»;
•                 театралізовані уроки (урок-драматизація, урок-картинна галерея, урок-спектакль, урок-фестиваль, урок-усний журнал). Визначальною рисою таких занять є чіткий сценарій, який регламентує діяльність учнів безпосередньо на уроці і збільшує їхню самостійність під час підготовчого етапу. Такі заняття спрямовані на те, щоб викликати інтерес до навчання. Впровадження челенджів, як виду таких уроків, дозволяє ефективно організувати взаємодію на уроці під час вивчення ліричних творів, наприклад, під час обговорення теми «Видатні поети Європи першої половини XX ст. і Україна».

Визначення методу та форми проведення уроку залежить від мети та місця конкретної теми у світовому літературному процесі, а застосування нетрадиційних уроків, або їх елементів є ефективним у формуванні всіх компетентностей, визначених Державним стандартом.

Сьогодні вміння працювати із сучасними інформаційними технологіями не викликає сумніву. Поняття інформаційно-комунікативних технологій (ІКТ) охоплює не лише комп’ютерні програми, а всі сучасні засоби комунікації: телебачення, мобільні телефони, Інтернет тощо. За визначенням О. Ісаєвої, використання комп’ютерних технологій сприяє реалізації на уроці таких дидактичних функцій: пізнавальна, розвивальна, дослідницька, тренувальна, діагностична, комунікативна. Можливості використання цих технологій у навчальному процесі невичерпні. Вивчення зарубіжної літератури сьогодні неможливе без використання мультимедіа, застосунків Google, електронних підручників, спілкування через Інтернет.

Застосування інформаційних технологій дають можливість відтворити за короткий час значний за обсягом матеріал, візуалізувати його, подати його цікаво, викликати в учнів нові образи, деталізувати нечітко сформовані уявлення, поглибити здобуті знання. Наведемо приклади деяких навчальних ресурсів:

Аудіоматеріали. Більшість учнів сьогодні не читають книги, тому актуальним є питання використання на уроках літератури аудіокниг, анімованих переказів творів, створених на основі творів художньої літератури. Навчальна мета використання аудіоматеріалів – познайомити учнів з голосом відомих письменників, поетів, акторів; з відомими творами світової класичної музики.

Відеоматеріали. Екранізації літературних творів, відеоілюстрації до художніх книг, відеокліпи, короткі відео замальовки, створені за віршами відомих поетів. Експрес-урок – короткий відеоурок за творчістю письменників, їхніми творами. Навчальна мета використання відеоматеріалів – співставлення авторської та режисерської інтерпретацій, розвиток образного мислення, уяви, критичного мислення, навичок аналізу.

Застосування ІКТ на уроці потребує великої попередньої роботи, вдумливого ставлення до постановки завдань, які пропонуються після перегляду або прослуховування. Такі завдання цінні тим, що допомагають розвинути уяву, творчість. Приклади завдань:

• побудуй шлях героя (за епічною поемою Гомера «Одіссея»; за романом Паоло Коельйо «Алхімік»);
• створи колаж твору (під час вивчення роману Ф. Достоєвського «Злочин і кара», новели Ф. Кафки «Перевтілення», використовуючи готові зображення й цитати, учні передають зміст твору, який вивчається);
• створи презентацію поетичного твору або збірки (за збіркою «Квіти зла» Ш. Бодлера; «Гамлет» або «Зимова ніч» Б. Пастернака)

Тестові технології. Комп’ютерні тестові програми є значимою частиною навчання. Переваги тестових завдань – технологічність, конкретність, чіткість, великий обсяг матеріалу, економія навчального часу, безсторонність оцінки, оперативний контроль, що істотно підвищує рівень навчання. Тест розглядається не як основна, а як допоміжна технологія, що допомагає розвивати логічне мислення учнів та спонукає їх до самостійної роботи. Види завдань, що представлені в тестах, розрізняються за змістом та формою. Наприклад, тестовий застосунок Google-форма пропонує декілька видів завдань, у тому числі таких, які дають можливість використання фото, малюнків та зображень (наприклад, для завдань «Упізнай героя»). Завданням для учнів може стати не просто виконання тестів з метою контролю, а створення тестових завдань, наприклад, за змістом прочитаного твору.

Особливого значення використання ІКТ набуло під час роботи за дистанційною формою навчання.

Отже, перевагами використання інформаційних технологій при вивченні зарубіжної літератури є реалізація диференційованого та індивідуального підходу в навчанні через електронну пошту, веб-сайт, використання месенджерів, соціальних мереж; використання Інтернету як засобу доступу до найновішої інформації, художніх творів, газет, журналів, наукових статей, словників, підручників, посібників та інших матеріалів.

Усе це дозволяє не тільки отримати інформаційно-цифрову компетентність, але й за її допомогою ефективно формувати інші компетентності, закладені в Державному стандарті.

Висновки. РЕЗУЛЬТАТИВНІСТЬ ДОСЛІДЖЕННЯ ТЕМИ

Застосування різноманітних педагогічних технологій – інформаційних, інтерактивних, проектних, проведення нетрадиційних уроків, які не замінюють, а удосконалюють традиційні, збільшують пізнавальну самостійність учнів та мотивують потребу розвитку їхньої читацької, мовленнєвої, комунікативної культури є основою компетентнісного підходу до вивчення зарубіжної літератури. Вимогою сучасного уроку є надання учням можливості для спілкування, висловлювання власних думок і почуттів, тому домінантною формою навчання в курсі світової літератури стає діалог, полілог, у якому викладач не «перша скрипка», а «диригент»-координатор. Дослідження теми «Реалізація компетентнісного підхіду на уроках зарубіжної літератури через використання інноваційних технологій» дозволяє зробити висновок, що тільки компетентна особистість здатна до більш ефективної соціальної та психологічної адаптації до подій зовнішнього світу, самореалізації та самоперетворення.

Таким чином реалізується вимога, закладена у Державному стандарті базової і повної загальної середньої освіти: «…навчання мови і літератури у старшій школі полягає у розвитку всіх видів мовленнєвої та читацької діяльності, розвитку комунікативної компетентності, заохоченні учнів до розширення кола читання, осмислення духовної цінності та поетики художніх творів, поглибленні культурно-пізнавальних інтересів учнів, усвідомленні ними ролі мови і літератури в сучасному світі, формуванні рис успішного мовця і творчого читача з високим рівнем загальної культури, активною громадянською позицією, національною свідомістю, вихованні в учнів поваги до культурних традицій різних народів» [5, с.12].

ЛІТЕРАТУРА

1. Богосвятська А. І. Методика компетентнісного викладання на уроках літератури. Зарубіжна література в школах України. – 2012. – № 7-8.

2. Використання гри для активізації навчально-виховного процесу: Посіб. для студентів педагогічного вузу та викладачів / уклад.: Мішкурова В. Ф.; Пащенко М. І.– К.: Наук. світ, 2001. – С. 3-12.

3. Дементієвська Н.П., Морзе Н.В. Комп’ютерні технології для розвитку учнів та вчителів // Інформаційні технології і засоби навчання: Зб. наук. праць / За ред. В.Ю. Бикова, Ю.О.Жука. – К.: Атака, 2005. – С. 76 – 95.

5. Державний стандарт базової і повної загальної середньої освіти // Інформаційний збірник та коментарі Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України. – 2012. – № 4-5. –С. 3-13.

6. Інструктивно-методичні рекомендації щодо викладання навчальних предметів у закладах загальної середньої освіти у 2021/2022 навчальному році. Лист Міністерства освіти і науки України від 22.09.2021 р. N 1/9-482. Зарубіжна література. [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://www.mon.gov.ua/ua/

7. Інструктивно-методичні рекомендації щодо організації освітнього процесу та викладання навчальних предметів у закладах загальної середньої освіти у 2022/2023 навчальному році. Лист Міністерства освіти і науки України від 19.08.2022 р. N 1/9530-22. Зарубіжна література. [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://www.mon.gov.ua/ua/

8. Ісаєва О. Комп’ютер на уроці літератури як методична проблема // Всесвітня література в середніх навчальних закладах України. – 2009. – № 5. – С. 2-5.

9. Ісаєва О. Про основні парадигми шкільної літературної освіти // Всесвітня література в середніх навчальних закладах України. – 2011. – № 1. – С. 2-4.

9. Клименко Ж. Дива візуалізації, або як зробити знання видимими, а уроки літератури – незабутніми  // Всесвітня література в школах України. – 2019. – № 3. – С. 2-12.

10. Ревська В. Компетентнісний підхід у викладанні української мови, літератури й зарубіжної літератури // Журнал «На урок». –[Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://naurok.com.ua/naukova-robota-kompetentnisniy-pidhid-u-vikladanni-ukra-nsko-movi-literaturi-y-zarubizhno-literaturi-174390.html

11. Мадзігон В. М. Проблематика та перспектива інформатизації освіти / В.М. Матюх. – К.: Либідь, 2006. – 112 с.

12. Мірошниченко Л. Ф. Методика викладання світової літератури в середніх навчальних закладах / Л.Ф. Мірошниченко. – К.: Ленвіт, 2000. – 240с. (Підруч. для студентів-філологів).

13. Морзе Н. В., Дементієвська Н. П. Intel. Навчання для майбутнього. – К.: Нора-прінт, 2005. – 528 с.

14. Пометун О. І. Сучасний урок. Інтерактивні технології навчання: наук.-метод. посібн. /. О. І. Пометун, Л. В. Пироженко. За ред. О. І. Пометун. – К.: Видавництво. А.С.К. —  К., 2003. — 192 с.