Реалізація методичних напрямків у розвитку пізнавальної, емоційно–вольової сфери на заняттях з ЛФК і фізичної культури

Реалізація методичних напрямків у розвитку пізнавальної, емоційно–вольової сфери на заняттях з ЛФК і фізичної культури (ігри, естафети)

Проблема розвитку пізнавальних процесів у дітей шкільного віку – одна з найактуальніших в дитячій психології, оскільки взаємодія людини з навколишнім світом можливо завдяки його пізнавальної та емоційно-вольової сфери і діяльності, а ще й тому, що пізнавальна активність є неодмінною передумовою формування розумових якостей особистості, її самостійності та ініціативності. І тому сьогодні, сучасні програми передбачають формування у дітей шкільного віку не окремих фрагментарних полегшених знань про навколишній, а цілком достовірних елементарних систем уявлень про різні властивості і відносини предметів і явищ. Один з провідних фахівців в області розумового виховання дітей М.М. Поддьяков справедливо підкреслює, що на сучасному етапі треба давати дітям ключ до пізнання дійсності, а не прагнути до вичерпної сумі знань, як це мало місце в традиційній системі розумового виховання [6, с.13].

Проблема пізнавальної та емоційно-вольової сфери – одна з найбільш важких в педагогіці, так як, будучи індивідуально-психологічною характеристикою людини, відображає дуже складні взаємодії психофізіологічних, біологічних і соціальних умов розвитку. Проблемі способів і методів розвитку пізнавальних процесів були присвячені дослідження: Божович Л.І., Вербицького А. А., Виготського Л. С., Гальперіна П.І., Давидова В.В., Ільїна В.С., Леонтьєва О.М., Маркової А.К., Матюшкина А.М., Петровського А.В., Тализіной Н. Ф., Цукерман Г.А., Фрідмана Л. М., Шамовой Т.І., Щукіної Г.М., Ельконіна Д.Б., Якиманской І.С. та ін.

У дитячі роки гра є основним видом діяльності людини. За їх допомогою діти пізнають світ, розвивають емоційно-вольову сфери. Без гри дітям жити нудно, нецікаво. Буденність життя може викликати у них захворювання. В грі діти перевіряють свою силу і спритність, у них виникають бажання фантазувати, відкривати таємниці і прагнути чогось прекрасного. За вмілого відокремлення гра може стати не замінимим помічником педагога у реалізації методичних напрямків у розвитку пізнавальної та емоційно-вольової сфери на заняттях з ЛФК і фізичної культури. Гра дарує дітям з ослабленим здоров’ям або обмеженими фізичними можливостями щохвилинну радість, задовольняє актуальні невідкладні потреби, а ще – спрямована в майбутнє, бо під час гри у дітей формуються чи закріплюються властивості, вміння, здібності, необхідні їм для виконання соціальних, професійних, творчих функцій у майбутньому. І скрізь, де є гра, панує здоров’я, радість дитячого життя [1, 3].

У процесі гри на заняттях з ЛФК і фізичної культури у дітей з ослабленим здоров’ям або вадами в розвитку виробляється звичка зосереджуватися, самостійно думати, розвивати увагу. Захопившись грою, діти не помічають, що навчаються, до активної діяльності залучаються навіть найпасивніші учні. А.С. Макаренко писав: "Гра має важливе значення в житті дитини… . Якою буде дитина в грі, такою вона буде і в праці, коли виросте. Тому виховання майбутнього діяча відбувається перш за все в грі…" Отже, гра, її організація – ключ в організації виховання.

Досвід кращих вихователів, а також спеціальні наукові дослідження (Т.І. Осокіна, А.Я. Вольчинський, Н.А. Кіт, О.І. Курок, Л.А. Сварківська та інші) показують, що рухливі ігри і естафети на заняттях з ЛФК і фізичної культури мають значний вплив на виховання позитивних моральних та вольових якостей у дітей шкільного віку. Свої дії учасники гри підпорядковують її правилам, які регулюють поведінку, сприяють вихованню свідомої дисципліни, привчають відповідати за конкретні вчинки, розвивають пізнавальну та емоційно-вольову сфери, почуття товариськості. У колективних іграх у дитини з ослабленим здоров’ям або вадами в розвитку формуються поняття про норми громадської поведінки, виробляються організаційні навички, виховується прагнення до перемоги, сильна воля, стійкість, витримка. Спільний інтерес, викликаний грою, об’єднує дітей у дружний колектив [2, 4, 6].

Під час ігрової діяльності у дітей шкільного віку створюються позитивні умови для розвитку уваги, сприймання, уточнення певних понять, творчої фантазії, пам’яті, пізнавальної і емоційно-вольової сфери. У процесі гри діти обмірковують, що і як краще зробити, розмовляють між собою, підраховують кількість влучань у ціль, «поквашених» гравців. Усе це сприяє розвитку мови, швидкості мислення, творчості та кмітливості.

В грі формується багато особливостей особистості дитини з ослабленим здоров’ям або вадами в розвитку. Гра – це своєрідна школа підготовки до праці. В грі виробляється спритність, витримка, активність, пізнавальна та емоційно-вольова сфера. Гра – це школа спілкування дитини. У процесі гри в дітей виробляється звичка зосереджуватися, працювати вдумливо, самостійно, розвивається увага, пам’ять, жадоба до знань. Задовольняючи свою природну невсипущу потребу в діяльності, в процесі гри дитина "добудовує" в уяві все, що недоступне їй в навколишній дійсності, у захопленні не помічає, що вчиться – пізнає нове, запам’ятовує, орієнтується в різних ситуаціях, поглиблює раніше набутий досвід, порівнює запас уявлень, понять, розвиває фантазію, пізнавальну та емоційно-вольову сферу.

Гра, як засіб фізичного виховання.

Ігри, естафети є одним із самих доступних і найбільш поширених засобів фізичного учнів молодшого шкільного віку. Вони відіграють особливо важливе значення на заняттях з ЛФК і фізичної культури для різнобічного фізичного розвиту, так як в них входять основні природні рухи людини (ходьба, біг, стрибки, метання, ловля та ін.) [3].

Крім того в іграх ці рухи використовуються в різних поєднаннях і комбінаціях. Ігри, естафети відрізняються великою емоційністю, оскільки вони мають широкі можливості для прояву особистих якостей та ініціативи, створюють хороший настій, сприяють зміцненню дружби, та взаємодопомоги. Вимоги і виконання правил гри виховують в дітей дисциплінованість.

Правильно підібрані рухливі ігри і естафети активно впливають на розвиток організму дітей шкільного віку за умови вмілого керівництва ними. Рухливі ігри і естафети на заняттях з ЛФК і фізичної культури задовольняють потребу організму дитини з вадами в розвитку в русі, сприяють збагаченню її рухового досвіду, закріплюють вміння та навички основних рухів ходьби, бігу, стрибків, рівноваги тощо. Швидка зміна обставин під час гри привчає дитину користуватися своїми рухами відповідно до тієї чи іншої обставини. Цінність рухливих ігор також у тому, що вони сприяють розвитку таких фізичних якостей, як швидкість, спритність, витривалість тощо [1, 2].

Так для розвитку швидкості проводять ігри, естафети, які потребують негайних рухових дій в обставинах, що швидко змінюються, ускладнених додатковими завданнями, а також ігри, естафети з подоланням певної відстані за найкоротший час: «Квач», «Хто перший». Для розвитку швидкості – використовують ігри, естафети, де діти виконують більш складні за координацією рухи: «Влуч у ціль», «Зроби фігуру», «Квач з м’ячем». Розвивати силу окремих м’язів рук, ніг та тулуба можна в іграх, які потребують короткочасного силового напруження: «Хто далі кине», «Хто краще стрибне». Витривалість розвивається в іграх з інтенсивною руховою діяльністю, але оптимальною в часі для кожної вікової групи: «Дожени свою пару», Вудочка».

У рухливих іграх мається широка можливість спілкування вихователя з дітьми. Вихователь пояснює зміст гри та її правила. Діти познають значення нових слів. Активізації мовного спілкування сприяють також ігри, естафети з текстом і словом.

Прийнято розрізняти спортивні і рухливі ігри, естафети.

До рухливих ігор відносяться ігри, естафети, спрямовані переважно на загальну фізичну підготовку і не вимагають від дітей спеціальної рухової підготовки. Вони побудовані на природних, різноманітних і простих рухах з включенням в роботу переважно великих м’язових груп та прості за змістом і правилами. Систематичне використання рухливих ігор сприяє вихованню у дітей з ослабленим здоров’ям або вадами в розвитку "школи рухів", яка включає весь спектр важливо життєвих навичок. Одночасно поряд з фізичними якостями розвивається пізнавальна та емоційно-вольова сфера здатність до аналізу і прийняття рішень, що позитивно позначається на формуванні оперативного мислення і розумової діяльності загалом.

Основні завдання фізичного виховання на заняттях з ЛФК і фізичної культури :

– сприяння зміцненню здоров'я, фізичному розвитку учнів;

– формування та вдосконалення умінь і навичок в ходьбі, бігу, стрибках, метанні, лазіння; рівновазі; створення правильної основи цих видів рухів;

– навчання новим видам рухів; сприяння розвитку рухових якостей: швидкості, спритності, сили, витривалості, гнучкості;

– формування навичок правильної постави при статичних положеннях і переміщення; повідомлення відомостей з галузі фізичної культури;

– виховання морально-вольових якостей: сміливість, дружба, наполегливість, дисциплінованість, колективізм;

– розвиток пізнавальної та емоційно-вольової сфери;

– виховання стійкого інтересу і звички до систематичних занять фізичною культурою; сприяння прояву інтересів і схильностей до занять спортом [5].

Всі ці завдання можна реалізувати, використовуючи різноманітні ігри-естафети, так як в них розкривається все багатство рухів. Також ігри-естафети можуть бути застосовані для виховання справді здорових, життєрадісних, ініціативних, дружних членів шкільного колективу. За допомогою ігор-естафет вчитель може краще пізнати своїх вихованців, їх характер, звички, здібності, що дозволить йому знайти найбільш правильні шляхи впливу на кожного з дітей, встановити більш тісний контакт.

Виняткового значення рухливі ігри, естафети набувають у процесі навчання дітей з ослабленим здоров’ям або вадами в розвитку фізичним вправам де вони використовуються як форма закріплення і вдосконалення вивчених рухів.

Рухливі ігри, естафети можуть проводитись, як частина уроку на заняттях з ЛФК і фізичної культури, та входити в зміст інших форм фізичного виховання (вечорів, свят, днів здоров’я) або як самостійна форма на подовжених перервах, таборах відпочинку, за місцем проживання, в сім’ї і ін. Всі рухливі ігри, естафети можна поділити на некомандні, ігри, естафети які переходять в командні і командні. В некомандних кожний гравець діє незалежно від інших, виконуючи правила гри.

В перехідних іграх появляються елементи узгодженості в діях окремих груп гравців. В командних – ігри, естафети проводяться між командами чи групами гравців. Дії окремих гравців впливають на загальний результат команди. Зміст ігрової діяльності ускладнюється в міру переходу від некомандних до командних ігор. В практиці фізичного виховання існують різноманітні варіанти рухливих ігор.

Варіативність ігор дозволяє їх використовувати більш доцільно з врахуванням підготовленості дітей. Рухливі ігри, естафети на відміну від спортивних можна постійно ускладнювати. При цьому порядок епізодів, послідовність дій залишаються постійними.

В грі найбільш доцільно можуть ускладнюватись рухові завдання через: збільшення відстані (для бігу, стрибків, метань); ускладнення виду рухів (з ходьби на біг, стрибки і ін.); зміна темпу рухів; збільшення числа перешкод; зміна взаємовідношення гравців (спочатку одні ловлять, а потім інші); збільшення чи зменшення кількості учасників.

Ігри-естафети займають важливе місце на заняттях з ЛФК і фізичної культури. Зазвичай діти із задоволенням змагаються один з одним, виконують різні вправи в естафеті, а вчитель може використовувати ті естафети, які відповідають поставленим цілям.

Отже, фізичне виховання дітей з ослабленим здоров’ям або вадами в розвитку є невід'ємною частиною розвитку пізнавальної та емоційно-вольової сфери на заняттях з ЛФК і фізичної культури, а також всієї навчально–виховної роботи школи. Воно здійснюється в тісному зв'язку з розумовим, моральним, естетичним вихованням і трудовим навчанням, всебічно розвиваючи таких дітей.

Ігри і естафети підбираються з таким розрахунком, що на початку тижня, коли дитячий організм після попередньої тижневого навантаження знаходиться на відносно високому рівні відновлення, проводяться ігри, спрямовані переважно на розвиток швидкості і сили. В середині тижня, в період стійкого стану максимальної працездатності, застосовуються естафети, спрямовані на розвиток швидкісно-силових якостей і спритності. До кінця тижня і виникають ознаки втоми використовуються ігри, що розвивають витривалість.

Сприятливий вплив естафет на дітей з ослабленим здоров’ям або вадами в розвитку можливо тільки при правильній постановці занять з урахуванням їх вікових особливостей і фізичної підготовленості. Важливо регулювати фізичні навантаження, тому що занадто маленькі навантаження не дають фізіологічного ефекту, а надмірно великі – викликають стомлення.

Гра ні в якому разу не терпить примусу і є процесом суто добровільним. Гравці не ставлять перед собою ніякої дидактичної мети і завдань, їх цікавить тільки ігровий результат. Тому на ігровому уроці в навчальному кабінеті присутня тільки одна людина, що чітко уявляє, для чого все це почато – вчитель. Ця обставина й визначає методичні напрямки у розвитку пізнавальної і емоційно-вольової сфери.

 ЛІТЕРАТУРА

     1. Бойченко Т.Є. Основи здоров’я. 1–4 клас / Т.Є. Бойченко, О.Я. Савченко. – К.: Ґенеза, 2007. – 96 с.

     2. Васьков Ю.В. Нетрадиційні рухливі ігри в системі фізичного виховання учнів / Ю.В. Васьков. – Х.: Вид–во „Ранок”, 2010. – 192 с.

    3. Дубогай О.Д. Інтеграція пізнавальної і рухової діяльності в системі навчання і виховання школя рів / О.Д. Дубогай, Б.П. Пангелов, Н.О. Фролова, М.І. Горбенко. – К.: Оріяни, 2001. – 152 с.

     4. Москаленко Н.В. Фізичне виховання молодших школярів: [монографія] / Н.В. Москаленко. – Дніпропетровськ: Вид–во „Інновація”, 2007. – 252 с.

     5. Пальчевський С.С. Педагогіка: [Навч. посіб.] / С.С. Пальчевський. – К.: Каравела, 2007. – 576 с.

     6. Поддьяков М.М. Розумове виховання дошкільників. М., 1972. – 178 с.