Перший етап (1933-1939 рр.)З установленням нацистської диктатури в Німеччині антисемітизм став державною політикою “ третього рейху “. Приводом для масових антиєврейських акцій послужив замах на життя радника німецького посольства в Парижі Е. фон Рата, здійснений 17-річним польським євреєм Г. Гриншпаном, який прагнув у такий спосіб помститися за зло , заподіяне нацистами його батькам. За наказом міністра пропаганди Й. Геббельса і керівництва НСДАП 9-10 листопада 1938р. у Німеччині були організовані єврейські погроми, що ввійшли в історію як “ Кришталева ніч “. Загони есесівців і групи нацистів нападали на єврейські будинки, грабували, калічили й убивали. “ Кришталева ніч “ стала початком катастрофи європейського єврейства.
Другий і третій етапи Другий етап (1939-1941 рр.)Третій етап (з 22 червня 1941р.)Другий етап антиєврейської політики почався із завоювання Німеччиною Польщі. Нацисти примушували євреїв носити особливі знаки. Особливими наказами євреїв позбавили джерел прибутку, почали відправляти на примусові роботи, у трудові табори. Третій етап почався разом за нападом гітлерівської Німеччини на СРСР. 20 січня 1942 р. у Берліні під головуванням шефа Головної канцелярії імперської безпеки Р. Генріха відбулася конференція з “ остаточного вирішення єврейського питання “. Учасники домовилися про виселення всіх євреїв з Європи на Схід.
Остаточне вирішення єврейського питання. Розстріли. Криваві розправи проводили айнзацгрупи. Їм надавали підтримку СС, а також місцеві поліцаї. Масові вбивства здійснювалися за визначеним планом: у встановленому місці заздалегідь копали великий рів, на краю якого гітлерівці вишиковували групи євреїв, змушували їх роздягнутися і потім розстрілювали кулеметними чергами. Поранених і вцілілих закидали землею разом із мертвими.
.19 листопада 1941 року Цобель видає наказ, в якому зобов'язує всіх євреїв зареєструватися в комендатурі, носити на правій руці пов'язку.7 січня 1942 року по місту розклеїли оголошення, в якому Було написано: “... всі євреї м. Бахмута, чоловічої і жіночої статі, будь-якого віку, повинні в п'ятницю 9 січня о 8 годині ранку зібратися в приміщенні колишнього залізничного НКВС в парку. “Люди йшли до призначеного місця- відомі лікарі, вчителі, ремісники та інші жителі міста. Багато було людей похилого віку, жінок з малолітніми та грудними дітьми на руках. Люди міста, бачачи це, нічого не розуміючи, завмерли в очікуванні. Чи знали приречені, куди вони йдуть, що їх очікує? 11 січня 1942-го — в тодішньому Артемівську нацисти стратили з особливою жорстокістю понад 3 тисячі містян. Людей замурували в штольнях алебастрового комбінату. Більшість з убитих були євреями.
Бухенвальд за часів радянської окупації (1945-1950)В 1945 році табір опинився в радянській окупаційній зоні та був перетворений на спеціальний табір НКВС, який існував до 1950 року. За час існування табору НКВС через нього пройшли 28 тисяч осіб, 7 тисяч з яких загинули. Переважна частина загиблих за часів радянської окупації — інтерновані особи, що померли внаслідок голоду та за відсутності медичної допомоги. При цьому рівень смертності був вищий за нацистські часи. І там, як стало згодом відомо, чинили воєнні злочини. “Кожному – своє”. Напис на воротах концтабору “Бухенвальд”
У Дахау «лікарі» та «вчені» СС проводили так звані «медичні експерименти» над сотнями в'язнів, яких використовували як людських 'морських свинок'. Між 1941 та 1942 було проведено близько 500 таких операцій над здоровими людьми. Експерименти з малярії примусово проводилися доктором Шиллінгом над бл. 1200 особами, з котрих ніхто не зголосився добровільно для цього. Жертв кусали комахи або їм давали заразні малярійні зі спорозоїтами уколи. Інші тести, проведені доктором Рашером, полягали у вивченні ефекту довгого занурювання людини в дуже холодну льодяну воду — більшість жертв помирало при температурі −26 C. Дахау (Німеччина)
Аушвіц (Освенцим) (Польща){5 C22544 A-7 EE6-4342-B048-85 BDC9 FD1 C3 A}Сучасні історики збігаються у думці, що в Аушвіці знищили принаймні від 1,1 до 1,6 млн осіб, значну частину з яких становили євреї. Але на Нюрнберзькому трибуналі називали понад 4 млн., деяки історики говорять про 6-9 млн. загиблих.
Рів для розстрілів, так званий «тір», зі стрільбищним валом, моргом та механізованою шибеницею. Остання являла собою механізм із ящиком, у який вставляли ноги в'язня, та петлею для його голови. Виходило, що жертву не вішали, а розтягували. Після чого вправлялися у стрільбі. Траса для випробування взуття. Дев'ять різних покриттів траси навколо плацу, за задумом нацистів, були необхідні для випробування взуття. Вибрані в'язні мали долати з різним темпом сорокакілометрові дистанції щодня. У 1944 році гестапівці ускладнили дане випробування, змушуючи в'язнів долати дистанцію у взутті менших розмірів і з важкими мішками за спиною.
Концтабір "Уманська Яма". Влітку 1941-го в західній частині Умані гітлерівці заснували концтабір. Він був один з перших на території колишнього СРСР. На тому місці до війни знаходилась індича ферма, а пізніше глиняний кар’єр. Його глибина сягала 7 метрів, ширина 300 м., а довжина – близько 1 км. Німці звозили до нього радянських військовополонених і тримали їх під відкритим небом. Тому в народі так і назвали цю територію – Уманська яма. За даними німецького командування, 14 серпня 1941 року полоненими Уманської ями були близько 50 тис. радянських солдатів. На околиці міста, в Сухому Яру, розстріляли більше 13 тисяч уманських євреїв.
Дарницький концтабір — концентраційний табір, створений німецькою окупаційною владою в Дарницькому лісі Києва в період Другої світової війни (1941–1943 роки). Був призначений для перебування в ньому військовополонених Червоної Армії. Через табір пройшло до 300 тис. людей, з них загинуло у ньому — 68 тис.
Під час тортур, катувань і розстрілів в концентраційному таборі “Янівський”, завжди грала музика. Оркестр складався з ув’язнених, вони грали одну і ту ж мелодію – «Танго смерті». За цю фотографію було заплачено людське життя. Коли під час обшуку її знайдуть, фотографа, який з вікна другого чи третього поверху потай зняв цю сцену, повісять. Під шибеницею примусять грати отих, навіки збережених об’єктивом його «лейки», музикантів, а в нього самого, вже мертвого, метатимуть і метатимуть ножі.
Українська Хатинь Корюківка Чернігівської області Наприкінці лютого 1943р радянські партизани, що перебували в лісі поруч із селом напали на розміщений тут угорський гарнізон. З боєм розгромили комендатуру і в’язницю, визволили кількох партизанів та їх рідних. За два дні нацисти спалили та розстріляли 6700 українців. Масове вбивство мирних мешканців було каральною операцією угорських підрозділів у відповідь на дії радянських партизанів, очолюваних офіцером НКВС СРСР Олексієм Федоровим. Особливого трагізму цій події додає той факт, що партизанська група військ О. Федорова переважала карателів за кількістю вояків майже у 10 разів, але партизани нічого не зробили для порятунку мешканців Корюківки. У березні 1943 р. нацисти спалили 1290 хат із 1300 та знищили більшу частину мешканців містечка