РЕАЛІЗАЦІЯ ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПЕДАГОГІЧНИХ УМОВ ВПЛИВУ ЗДОРОВ’ЯЗБЕРЕЖУВАЛЬНОГО ПРОСТОРУ ШКОЛИ НА ЗДОРОВ’Я УЧНІВ

РЕАЛІЗАЦІЯ ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПЕДАГОГІЧНИХ УМОВ ВПЛИВУ ЗДОРОВ’ЯЗБЕРЕЖУВАЛЬНОГО ПРОСТОРУ ШКОЛИ НА ЗДОРОВ’Я УЧНІВ

Валентина Волкова

Директор ЗОШ І-ІІІ ступеня №20

м. Маріуполь

Проблема здоров'я людини - одна із найактуальніших проблем сьогодення. В Україні внаслідок несприятливих умов життя збільшується кількість захворювань серед підростаючого покоління, тому збереження здоров'я учнів виходить за межі медичної проблеми і стає соціальною. Не є новою думка, що ні краса, ні розум нічого не варті без здоров'я. І якщо ми прагнемо стати європейською державою, то маємо, насамперед, подбати про здорове покоління, яке в подальшому зможе реалізувати власні життєві компетенції.

Отже, перед сучасним загальноосвітнім навчальним закладом постає проблема створення певних умов, що, з одного боку, через впровадження нових інноваційних технологій навчання та виховання уможливить оптимізацію розвитку життєвих компетентностей, природних нахилів, творчого потенціалу кожної дитини і допоможе стати їй творцем свого життя, а з іншого - сприятиме формуванню в учнів свідомого ціннісного ставлення до власного здоров'я як першочергової умови формування та реалізації життєвих компетентностей.

Більшість із нас ототожнює здоров'я з медициною. Але медичне обслуговування (медична сестра протягом навчального дня, певне медичне обладнання для елементарних замірів, діагностики, програмне забезпечення для обробки даних тощо) для багатьох закладів освіти в Україні повною мірою не доступне. Тому проблема полягає у можливості забезпечення педагогічним колективом таких умов розвитку дитини, які б могли максимально забезпечити формування здоров'язбережувального мислення особистості.

Це можливо здійснити шляхом багатовекторної модернізації навчально^-виховного процесу.

Розглядаючи проблему реалізації оздоровчої функції освіти, педагогічний колектив звернувся до ідеї В.О.  Сухомлинського щодо збереження та зміцнення здоров’я дітей, а саме: «Я не боюся ще і ще раз повторити: турбота про здоров’я – це найважливіша праця вихователя. Від життєрадісності, бадьорості дітей залежать їхнє духовне життя, світогляд, розумовий розвиток, міцність знань, віра у свої сили» [6,  с.  155].

Модель, яка упроваджується  в навчально-виховний процес нашої школи, має п’ять етапів.

 Мета здоров'язбережувальних освітніх технологій навчання - забезпечити учневі можливість збереження здоров’я  за період навчання в школі, дати йому необхідні знання та навички щодо здорового способу життя, навчити використовувати отримані знання в повсякденному житті.

Слід розглянути, за яких умов освітнє середовище буде вважатися здоров'язбережувальним.

Невідповідність між сучасними вимогами щодо здоров'я учнів та фактичною системою керівництва формуванням, зміцненням та збереженням здоров'я учасників навчально-виховного процесу є на сьогодні актуальною проблемою освіти. Виникає необхідність теоретичної та інноваційної практичної реалізації організаційно-педагогічних умов впливу здоров'язбережувального середовища освітніх закладів на здоров'я дітей.

Здоров'я та ставлення до здоров'я учнів і педагогів відіграє важливу роль у зв'язку з тим, що освітні заклади є ланкою соціалізації дітей, де серед інших цінностей засвоюється усвідомлення цінності здоров'я, формується мотивація збереження власного здоров'я та здоров'я оточуючих.

Незважаючи на те, що на здоров'я учнів впливає комплекс загальноекономічних, гігієнічних, екологічних та інших чинників у всьому різноманітті, провідними, що форсують різні передпатологічні і патологічні стани, фахівці вважають умови виховання і навчання.

Звідси стає зрозумілим, що від того, наскільки навчально-виховне навантаження адекватне фізіологічним і пізнавальним можливостям дітей, багато в чому залежить їх розвиток, психічне і фізичне благополуччя.

Разом з тим, саме умови шкільного навчання і виховання в цей час розглядаються як один з основних чинників ризику здоров'я учнів. Тому більшість учених і педагогів вважають, що і досі у вітчизняній освіті, не дивлячись на декларовану їі «гуманізацію», освітнє середовище стає все більш небезпечним для здоров'я дитини. У нашій школі двічі протягом  навчального року робиться моніторинг захворюваності учнів. У кожному класному журналі школи оформлені  «Листки здоров’я», які містять результати медогляду дітей, рекомендації щодо фізичної групи для кожного учня, щоб учителі - предметники могли ними користуватись. Аналізуючи  стан здоров’я учнів станом на 01 грудня 2017 року  школи бачимо такі результати (табл.1):

Таблиця 1. Розподіл учнів на групи для занять фізичною культурою

Головним завданням у діяльності педагогічного колективу навчального закладу на сучасному етапі повинно бути збереження і зміцнення здоров’я дітей, формування позитивної мотивації на здоровий спосіб життя у вчителів, учнів та їхніх батьків.

Ми виявили, що на стан  фізичного, психічного, духовного здоров’я учнів впливає багато факторів (табл.2)

Таблиця 2. Фактори, які впливають на стан  фізичного, психічного, духовного здоров’я учнів

Ми виявили чинники, які на сьогодні руйнують здоров'я дітей, з боку батьків:

• 100-відсоткова зайнятість учнів протягом дня (школа + різнопрофільна позашкільна діяльність: від 2 до 4 позашкільних занять).

• Закриті приміщення, обмеження простору (більшість гуртків, де займаються діти у позаурочний час, знаходяться у підвальних приміщеннях).

• Робота біля комп'ютера призводить до «шизоїдної інтоксикації» свідомості.
• Методики, що руйнують цілісне сприйняття світу (гонитва батьків за новими методиками, які забирають у дітей можливість спілкування з однолітками).

Освітні інновації, які порушують здоров'я:

• Авторитарно-репродуктивний стиль навчання, що призводить до диктату педагога і робить школяра пасивним споживачем інформації, а не зацікавленим учасником навчально-виховного процесу.
• Перевантаження навчальних планів та нескінченні зміни навчальних планів.
• Обсяг завдань для самостійної роботи, що слабо піддається контролю.
• Заміна електроламп на високоякісне люмінесцентне освітлення.
• Безвідривне каліграфічне письмо кульковою ручкою.
• Скорочення або відмова від уроків праці.
• Заміна парт на столи.

Надаємо перелік внутрішньошкільних факторів, які є потенційною загрозою для здоров'я учнів і які намагаємося усунути в нашій школі:

1. Гігієнічні умови:

•   шум;
•   освітлення:

•   повітряне середовище;
•   умови для переміщення і розміщення учнів;
•   дизайн, колір стін (візуально-екологічні чинники);
•   використані будматеріали, фарба;
•   меблі: розміри, розміщення;
•   відеоекранні засоби - комп'ютери, телевізори тощо;
•   харчоблок: асортимент, якість їжі, організація харчування (у школі проводиться безкоштовне харчування дітей 1-4-х класів. Щодня проводиться аналіз меню);
•   якість питної води, що використовується у школі;
•   екологічний стан прилеглої до школи території;
•   санітарно-сантехнічне обладнання;

2. Організаційні умови (залежні більшою мірою від адміністрації школи):

•   позиція і рівень компетентності керівництва у питаннях збереження і зміцнення здо­ров'я учнів;
•   забезпечення матеріально-технічне, фінансове;
•   інформаційні, методичні ресур­си;
•   здатність колективу до перебудови та інновацій;
•   якість підготовки вчителів, забезпечення навчання колективу;
•   стиль управління адміністрації, характер стосунків «по вертикалі»;
•   психологічний клімат педагогічного колективу, характер стосунків «по горизонталі»;
•   обсяг навчального навантаження, його відповідність віковим і індивідуальним можливостям школяра;
•   розклад уроків, розподіл навантаження по днях, тижнях у навчальному році;
•   організаційно-педагогічні умови проведення уроку (щільність, чергування видів навчальної діяльності, інформаційне навантаження, проведення фізкультхвилинок, вправ для зору тощо);
•   обсяг фізичного навантаження - по днях, за тиждень, за місяць (на уроках фізкультури, перервах у позаурочний час);
•   оптимізація рухового режиму учнів;
•   особливості норм життя школи;
•   добір учнів, наповнюваність класів;
•   медичне і психологічне забезпечення школи;
•   участь батьків учнів у житті школи;
•   інтегрованість школи в навколишній соціум, вплив адміністрації району (міста), інших організацій на життя школи;
•   наявність (відсутність) системи роботи щодо формування культури здоров'я і здорового способу життя учнів [7,  с.  12].

3. Педагогічні чинники (залежні більшою мірою від учителя):

•   психологічний клімат у класі, на уроці, наявність емоційних розрядок, уміння вчителем застосовувати антистресову тактику взаємодії;
•   стиль педагогічного спілкування вчителя з учнями;
•   новаторський характер змісту програм навчання, технології навчання, стиль і методи навчання, форми навчальної діяльності, характер контролю;
•   характер проведення опитувань та атестацій, проблема оцінок;
•   міра реалізації вчителем індивідуального підходу до учнів (особливо групи ризику);
•   особливості роботи з «важкими підлітками» у класі;
•   відповідність використовуваних методик і технологій навчання віковим і функціональним можливостям школярів;
•   ступінь обмежень свободи природних (тілесних), емоційних і розумових проявів учнів на уроках (і взагалі під час перебування в школі);
•   особистісні, психологічні особливості вчителя, його характеру, емоційних проявів;

•   стан здоров'я вчителя, його спосіб життя і ставлення до свого здоров'я;

•      обтяження вчителя власними проблемами, його здатність до психоемоційного переключення;

•   ступінь педагогічної автономії і можливості інноваційної діяльності вчителя;
•   професійна підготовленість учителя в питаннях здоров'язбережувальних освітніх технологій, зокрема, володіння комплексними підходами до оцінки стану здоров'я учасників освітнього процесу, методами індивідуальної діагностики оздоровлення учнів, застосування здоров'язбережувальних освітніх технологій.

Перераховані та інші аналогічні фактори — це поле нашої діяльності, ті напрями, працюючи над якими можна і потрібно переламати тенденцію до зниження рівня здоров'я підростаючого покоління.

Процес упровадження здоров'язбережувальних технологій в учнівське середовище буде результативним, якщо:

1. Враховувати фактори, що впливають на навчально-виховний процес: соціальні, психолого-фізіологічні, організаційно-педагогічні, управлінські.
2. Використовувати здоров'язбережувальні освітні технології, спрямовані на формування, зміцнення та збереження здоров'я учнів.
3. Впроваджувати в навчально-виховний процес курсів «Здоров’я дитини – здорове харчування», «Живи за правилами», «Основи споживчих знань», «Вчимося жити разом», «Сімейні цінності».

Формування ціннісної мотивації особистості до здорового способу життя, виховання здорової людини – процес досить складний і суперечливий. На нього впливають умови розвитку держави, громадська думка, тобто найчастіше ті чинники, що не залежать від школи. Орієнтація і стан сімейного виховання не завжди допомагають нам у цій роботі. Збільшення кількості проблемних родин, зайнятість батьків, звідси – несумлінне виконання виховних функцій. До того ж, за результатами соціологічних досліджень, багато дітей саме в родині здобувають перший негативний життєвий досвід. Тому слід не один рік працювати над тим, щоб кожна дитина усвідомила той факт, щоб стан здоров’я  тільки на 30% залежить від чинників зовнішнього середовища, а також те, що здоров’я є основною життєвою цінністю людини.

Звичайно, вирішення проблеми збереження здоров’я дітей та підлітків потребує пильної уваги всіх зацікавлених у цьому: педагогів, медиків, батьків, представників громадськості. Однак особливе місце та відповідальність в оздоровчій діяльності відводиться освітній системі, яка повинна й має всі можливості для того, щоб зробити освітній процес здоров’язберігаючим, і в цьому випадку мова йде вже не просто про стан здоров’я сучасних школярів, а про майбутнє України.

Учителі початкових класів і загалом усієї школи спрямовують свою роботу на те, щоб школа була для учнів – школою здоров’я і радості, для вчителів школою творчості, а для батьків – школою спокою. Школа сьогодні – це територія прогресу.

Прогрес – це розвиток. Розвиток – це здорові діти, це – здорова нація.

Учитель може зробити для здоров'я дитини набагато більше, ніж лікар. Якщо філософія освіти відповідає на запитання «навіщо вчити?», а зміст освіти визначає «як учити?», то з погляду збереження здоров'я, учити необхідно так, аби не зашкодити здоров'ю ані учня, ані вчителя.

Список літератури:

1.               Артюшкіна, Н. Б. План організації робот з охорони та збереження життя і здоров’я дітей. Формування здорового способу життя / Н. Б. Артюшкіна // Осн. здоров’я і фіз. культура. – 2005. – №8. – С. 23-24.
2.               Бережна, Т. Створення здорового середовища навчального закладу як шлях збереження і зміцнення здоров’я учнів / Т. Бережна // Рідна шк. – 2012. – №1-2. – С. 44-47.
3.               Галушка, І. Організація здоров’яспрямованої діяльності навчального закладу / І. Галушка // Директор шк. – 2013. – №4. – С. 1-5.
4.               Кураксін, О. В. Підготовка педагогів до здоров’язберігаючої діяльності / О. В. Кураксін // Осн. здоров’я та фіз. культура. – 2008. – №11-12. – С. 20-22.
5.               Остапенко, А. Здоров’язбережні технології / А. Остапенко // Директор шк. – 2012. – №21. – С. 18-37.

6.               Сухомлинський, В. О. Санітарно-гігієнічні вимоги до зовнішніх умов життя і до режиму праці та відпочинку школяра / В. О. Сухомлинський // Сухомлинський В. О. Вибрані твори : в 5 т. / В. О. Сухомлинський. – К. : Рад. шк., 1977. – Т. 4. – С. 129-137.
7.               Шахненко, В. І. Концепція розбудови школи культури здоров’я / В. І. Шахненко // Осн. здоров’я. – 2012. – №7. – С. 9-15.
8.               Шахненко, В. І. Питний режим здоров’я учнів як педагогічна проблема / В. І. Шахненко // Осн. здоров’я. – 2015. – №5. – С. 5-10.
9.               Шепенюк, І. М. Впровадження в суспільну свідомість переваг здорового способу життя, формування національного культу соціально активної, фізично здорової та духовно багатої особистості / І. М. Шепенюк // Осн. здоров’я та фіз. культура. – 2005. – №3. – С. 11-13.