Реалізація педагогічних ідей В. Сухомлинського в умовах НУШ

Дзиговська Людмила Анатоліївна

вихователь групи подовженого дня

Бердичівського загальноосвітнього колегіуму №14

РЕАЛІЗАЦІЯ ПЕДАГОГІЧНИХ ІДЕЙ  В.СУХОМЛИНСЬКОГО В УМОВАХ НОВОЇ УКРАЇНСЬКОЇ ШКОЛИ

    Постановка проблеми у загальному вигляді. Нова українська школа  вже  вступила у процес реалізації.  Із цього навчального року учні  1-х класів розпочали нову еру шкільної освіти. Пройде багато років, поки ми зрозуміємо всі переваги нової школи, а також потрібен час, щоб побачити всі «підводні камені» та навчитися їх оминати. Процес реформування освіти також вплинув і на групу продовженого дня, яка в рамках оптимізації шкіл і створення опорних закладів освіти з підвезенням учнів з різних населених пунктів набуває все більшого значення.

Переконана, що скільки б не реформували освіту, не змінювали стару назву на ультрасучасну нову, постійним має залишатися вчитель і повага до нього.                                                                                                                                                          

Всі філософії світу завжди визнавали вчителя як вищу істоту, яка є не просто джерелом інформації, а передавачем мудрості, що накопичувалася протягом багатьох століть. Інформацію в наш час можна отримати з різних джерел, але вчитель це та людина, яка може навчити робити це швидко, фільтрувати інформаційні потоки, правильно комунікувати за допомогою отриманої інформації. Велике значення ролі вчителя надавав геній педагогічної думки Василь Олександрович Сухомлинський.

Педагогічна спадщина В. Сухомлинського завжди була багатим матеріалом для дослідників, учителів, студентів, батьків. І сьогодні її значення неоціненне. Саме Василь Сухомлинський не боявся експериментувати на своїх творчих і креативних уроках, мав партнерські відносини з учнями, не принижував їх гідність та навчав вчитися, а не просто отримувати інформацію. Всі перераховані складові педагогічної спадщини великого вчителя повністю перегукуються з ідеями та концепцією Нової української школи.

Аналіз останніх досліджень і публікацій.  Педагогіка Василя Олександровича Сухомлинського є актуальною  будь-коли. Навіть в наш інформаційно-технологічний час ідеї великого українського педагога залишаються орієнтирами та зразками педагогічної майстерності.                             Про незгаслий авторитет напрацювань В. Сухомлинського свідчить той факт, що протягом останніх років велика кількість докторських і кандидатських дисертацій були присвячені саме діяльності Василя Сухомлинського [1]. Постійно проводяться Всеукраїнські та регіональні семінари і конференції з вивчення досвіду роботи та педагогічної спадщини В. Сухомлинського.

Дослідженням педагогічних ідей В. Сухомлинського займалися:        І. Звєрєва, Г. Вороніна, М. Галагузова, А. Капська, Л. Коваль,                      Л. Мардахаєв, Л. Міщик, П. Шептенко, В. Семенов, О. Сухомлинська та ін. Вчені та педагоги, які досліджували діяльність ГПД Вишневська О. Хоменко І.С., Присяжнюк К. Ф, Данилюк С.А. , Смужаниця В. І., Таран М.П.,

 Детальний аналіз наявної літератури дає змогу окреслити актуальність і практичну зорієнтованість педагогічної спадщини                 В. Сухомлинського, яка визначає дитиноцентризм як головну умову освітнього процесу, що також є головним пріоритетом у Новій українській школі.

Мета статті  – проаналізувати можливість використання педагогічних ідей В. Сухомлинського в Новій українській школі, а саме під час проведення ГПД.

    Виклад основного матеріалу. Василь Сухомлинський  був основоположником гуманістичної педагогіки. Людинознавство педагог вважав головним у шкільній освіті. Свою роботу над створенням і реалізацією особисто орієнтованої  педагогіки В. Сухомлинський вбачав у найвищій цінності, якою виступає людина-особистість. Саме праці українського педагога суттєво поглибили розуміння педагогічної професії, вказали на важливість майстерності вчителя, його творчість, культуру та професіоналізм.

В. Сухомлинський писав:  «Праця педагога – це насамперед напружена праця серця... й творчість розуму..., немає у світі важчої, виснажливішої для серця праці...» [4]. На думку великого педагога, вчитель – це  «творець людських душ», «світоч інтелектуального життя школяра», він має бути «взірцем людської досконалості» [3]. Саме тому В. Сухомлинський, вважав, що тільки гуманізм, любов до дітей та своєї праці є передумовами педагогічного успіху. Ідеальний вчитель – це той, хто має високу духовність, інтелектуальний розвиток, громадянську позицію, творчий підхід, бажання досліджувати та експериментувати, а головне – самовдосконалюватися[3;4].

Сучасні науковці, розглядаючи дослідження В. Сухомлинського щодо проблеми педагогічної майстерності, відзначають ряд важливих факторів, які мають бути притаманні вчителю, а саме: володіння ефективними педагогічними технологіями та методиками, освіченість та інтелект, оптимізм та широкий емоційний діапазон, вміння викликати у дітей радість пізнання, культура мовлення та вміння спілкуватися [3;4].

В. Сухомлинський досить чітко описує важливість виховання у діяльності вчителя. Педагог заперечує розповсюджену думку про те, що навчання та виховання це різні речі. Навпаки, в усіх своїх працях він пише про неможливість розривання як самого поняття, так і цих двох процесів.

Переглядаючи вище викладене, ми можемо ці ж вимоги побачити у зовсім новому документі «Концепції Нової української школи», де вчитель має бути: новатором, не боятися експериментувати та робити дослідження, пропагувати радість пізнання, визнавати талановитість кожної дитини, мати відповідну фахову підготовку, займатися самоосвітою та самовдосконаленням.

Василь Олександрович Сухомлинський ґрунтовно розкриває думку про те, що педагогічна робота базується на творчій основі, зміст та структура майстерності вчителя це:  «Питання, що запалює іскру творчості, виникає тоді, коли ти хочеш бачити свою справу, свою працю, результати своєї праці кращими, ніж вони є зараз, коли тобі не дає спокою думка: чому твої зусилля не приводять до того, до чого вони, здавалося б, повинні привести?» [3,  с. 327]. Педагог досить цікаво висловив думку про те, що педагогічна майстерність це «неосяжна ділянка педагогічної цілини» [3,  с. 328]. А й справді, скільки б вчитель не вчився, не займався самовдосконаленням та самоосвітою, уже через кілька років все це буде застарілим та не відповідатиме вимогам сучасності.

Переконана, що з  упровадженням Нової української школи, вчитель має повністю переформатувати  урок, ставлення до оцінювання та  і до ролі вчителя на уроці. На першому місці має бути радість пізнання та визнання талановитості кожної дитини, адже не можуть різні діти бути однаково інтелектуально та фізично розвинутими. Якщо ставити однакову планку для всіх та вимагати результативності з математики у дитини, яка геніально малює, вчитель знищить художника постійними додатковими заняттями з математики, і що також прикро, так і не виростить гарного математика.

Така орієнтації освітнього процесу позитивно скажеться на роботі ГПД. В умовах НУШ вихователь ГПД буде мати більше часу на творчі завдання, на розвиток у дітей зацікавленості навчальним матеріалом, а не автоматичне переписування та виконання домашніх завдань. Тепер на заняттях ГПД вихователь, ніби продовжуючи розпочату тему вчителя на уроках буде проводити досліди та експерименти, навчально-розвиваючі та рольові ігри, створювати колажі, ментальні карти та лепбуки.

В. Сухомлинський, вважав, що потрібно постійно формувати педагогічну діяльність та творчість учителя. Починати потрібно це робити ще з вищого навчального закладу, де педагоги отримують освіту, а далі продовжувати практикувати та експериментувати, не боячись помилок, а навпаки, навчаючись на них.

Ці ж тенденції є актуальними для Нової української школи. Ні вчитель, ні учень не повинні боятися помилитися. Вчитель не може все знати. При ситуації, коли дитина ставить питання, а вчитель не готовий в даний момент відповісти, вчитель має пояснити це дитині або ж перетворити у нове дослідження. Наприклад, на питання дитини «Чому веселка має тільки сім кольорів?» вчитель може відповісти: «А давай  ми всі разом дослідимо це питання. Це буде дуже цікаво та весело». Творчість вчителя має бути скрізь. Під час проведення занять, під час спілкування з учнями чи просто організації рухливої гри – скрізь має бути креативний підхід. Якщо дитина буде зростати у такій атмосфері, вона сама згодом стане такою ж творчою та креативною.

Якщо переглянути історію педагогіки, то праця вчителя переважно описувалася з-за допомогою таких термінів як педагогічна майстерність, творчість, культура, вдосконалення та інші, без їх чіткого визначення та  опису. На сьогодні нові стандарти чітко прописують, що має робити вчитель, що таке творчість та майстерність, а найголовніше – держава вперше за всі роки виділила кошти на освітню реформу і тепер творчість та креативність вчителів дійсно мають вищий рівень свого втілення. Одна справа, коли працюєш на «одному ентузіазмі», а зовсім інша – коли твій ентузіазм  підтримують і в  фінансовій сфері.

У великому тлумачному словнику української мови можна прочитати наступне визначення слова «майстерний»:  «такий, який достатньо знає свою справу; досвідчений, умілий. Який усе вміє робити. Який відзначається вправністю… Зроблений, виконаний дуже вміло; досконалий» [1].  Отже, майстерність пов’язана передусім із креативною діяльністю людини. Тому майстром можна назвати лікаря, інженера-конструктора, письменника, куховара, агронома, пілота, скульптора і безліч інших фахівців, які конкретно займаються практичною діяльністю. Але необхідність прояву майстерності на кожному кроці діяльності стосується передусім педагога, оскільки він має справу з індивідуальностями своїх вихованців. І до кожного з них у процесі спілкування треба виявити творчість, мистецтво дії, і, найважливіше – педагогічну майстерність.

Учителі, які готуються до Нової української школи,  проходять очні та дистанційні курси, допомогу їм надають тренери та методисти. Педагогічна майстерність, згідно концепції Нової української школи, це «стратегії», тобто все те, що суттєво вплине на кінцевий результат – мотивацію дитини та рівень її навчальних досягнень.

Важливою сферою педагогічної діяльності вчителя-вихователя, що вимагає прояву майстерності, високого професіоналізму, є формування і керівництво дитячим колективом. Адже діти з 1-го класу стають членами первинного колективу, перебувають у ньому впродовж 10–12 років. Від соціально-психологічного здоров’я такого колективу багато в чому залежить рівень усебічного розвитку особистості як члена колективу.

Тому керівництво дитячим колективом вимагає від учителя-вихователя прояву високої майстерності, професіоналізму, педагогічної культури в широкому сенсі. В. Сухомлинський, залишаючись продовжувачем ідеї А. Макаренка про виховання особистості в колективі й через колектив, у своїх наукових працях («Методика виховання колективу», «Сто порад учителеві» та ін.) виказував глибокі думки щодо технологічних, інструментарних підходів до забезпечення комфортних, гуманістичних умов для того, щоб колектив сприяв інтелектуальному і духовному розвитку кожної особистості, завжди стояв на захисті членів колективу [1].  

Окреслимо один аспект у якому яскраво проглядається майстерність    В. Cухомлинського в підході до захищеності особистості дитини в колективі. Йдеться про пораду В. Сухомлинського «Що можна й чого не можна обговорювати в шкільному колективі» [1, с. 89]. Педагог виокремлює вісім типових особливостей поведінки вихованців, які не варто виносити на обговорення в дитячому колективі. При цьому Василь Олександрович переконливо аргументує, чому такий-то вчинок не варто робити предметом обговорення з дітьми, які не мають достатнього соціального досвіду.

В. Сухомлинський радив вивчати особистість кожного вихованця. На його думку, педагог повинен мати певні знання для вивчення особистості дитини. Це знання про: фізичний, інтелектуальний і духовний розвиток дитини; її думки, почуття; вольове загартування; характер та настрій.

НУШ дає великі можливості для розвитку творчості під час занять ГПД. Якщо раніше 50% часу на занятті відводилося виконанню домашніх завдань, які дитина без особливого бажання «відписувала», то сьогодні ситуація змінилася кардинально. Домашніх завдань у початковій школі немає, а тому цей час, що витрачався на формальне переписування з підручника у зошит вивільнився.

На що можна використати цей час? В залежності від теми тижня та проведених уроків вихователь ГПД, може пропонувати учням різні види робіт саме творчого та дослідницького характеру. Під час 1 тижня !Я – школяр» можна детально вивчити розміщення у школі різних кабінетів та підсобних приміщень, а також самостійно намалювати карту. Після теми «Подорож краплинки» (про колообіг води в природі) провести міні-дослідження і показати випаровування води, конденсацію та згодом дощ.

Проаналізувавши педагогічний досвід В. Сухомлинського, можна виділити такі складові елементи діагностики особистості учня: початкова діагностика вивчення учня; складання педагогічної характеристики учня під час навчання в школі; вивчення сім’ї дитини; вивчення різноманітних педагогічних факторів, пов’язаних із розвитком школяра; підсумкова діагностика (аналіз і узагальнення педагогічних факторів, використання методів статистичної обробки даних, висновки).

Уже багато століть мислителів усього світу цікавили взаємодія між учителем і учнями у процесі співпраці. Формування педагогічної майстерності йшло від життєвих спостережень до узагальнень, від розрізнених висловів з приводу виховання до цілісних педагогічних систем, від емпіричних рекомендацій до власне теоретичного дослідження, від довільних умоглядних побудов до концепцій, що експериментально перевіряються, від застосування методів якісного аналізу до точних кількісних оцінок і характеристик, від думок, припущень, утопій до наукового передбачення.

Висновки. Основи гуманістичної педагогіки у взаємодії з вихованням розкрито видатним педагогом ХХ століття Василем Сухомлинським. Цей досвід є безцінним і він може, і повинен використовуватися у  Новій українській школі.

Всі сфери шкільного життя мають змінити свій підхід до організації освітнього процесу. Ця ж ситуація не минула ГПД. Навіть більше того, група продовженого дня тепер отримала набагато більше можливостей для практичної діяльності. Багато чого уже було впроваджене і виконувалося під час занять ГПД, це дослідження природнього середовища (спостереження за тваринами у різні пори року, спостереження за станом неба, сонця, рослин та багато іншого). Творчі та практичні види діяльності з папером, природніми матеріалами, пластиліном і т. д. але суть в іншому. Потрібно оновити тематику занять, щоб вона стала більш сучасною та відповідала запитам учнів. Наприклад, замість того, щоб в 100 раз розповісти дітям про День писемності, яке проходить щорічно 9 листопада, краще запропонувати учням дослідити походження українського алфавіту, спробувати записати кілька слів глаголицею чи кирилицею, щоб визначити, яким алфавітом користуватися легше. Можна протягом тижня досліджувати виникнення окремих літер українського алфавіту, з’ясовувати їх особливості та наявність в інших алфавітах.  Тільки після цього учні зрозумію всі переваги нашого алфавіту.

Ідеї, які досліджував та проваджував у педагогіку Василь Сухомлинський  є такими ж пріоритетними та актуальними і в наш час. То навіщо запозичувати закордонні методики, які будуть все одно чужі нашим дітям, коли все уже вигадано та придумано нашими великими педагогами.

ЛІТЕРАТУРА

1. Бугай В. П. Педагогічна спадщина В. О. Сухомлинського в умовах загальноосвітнього навчального закладу – режим доступу http://visnyk.chnpu.edu.ua/?wpfb_dl=750

2. Сухомлинський В.О. Батьківська педагогіка / В.О. Сухомлинський. – Київ:  Рад. школа, 1978.

3. Сухомлинський В.О. Вибрані твори: у 5-ти т. / В.О. Сухомлинський. – Київ :  Рад. шк., 1976-1977. – Т.2.

4. Сухомлинський В.О. Сто порад учителеві / В.О. Сухомлинський // Вибрані  твори. – М.: Педагогіка, 1979. – Т.4.