РЕАЛІЗАЦІЯ ПРОБЛЕМНОГО ПІДХОДУ НА УРОКАХ ПРАВОЗНАВСТВА

РЕАЛІЗАЦІЯ ПРОБЛЕМНОГО ПІДХОДУ НА УРОКАХ ПРАВОЗНАВСТВА

В методиці викладання правознавства проблемний підхід має велике значення. Втілення його на практиці здійснюється засобами проблемного навчання, результатом якого є максимальний розвиток активного творчого--мислення учнів.

Розв'язання проблемної ситуації стимулює активне мислення учня. Розв’язання певних ситуацій може йти по-різному і реалізовуватися на уроках різних типів. Важливо, щоб кожна проблемна ситуація була глибоко продумана і чітко сформульована вчителем. Власне, саме тому я активізую самостійний пошук учнів, спрямований на розв’язання. В разі виникнення труднощів підказую учням лише основні напрямки пошуку з тією метою, щоб основну частину розумової роботи вони виконували власними силами.

Реалізуючи проблемний підхід на уроках правознавства, разом з учнями багато працюємо з текстами норматив­но-правових актів, поглиблюємо спільною працею внутрішньо курсові й міжпредметні зв'язки.

Приміром, на уроці «Уряд і центральні органи виконавчої влади» пропоную учням прочитати ч. І ст. 113 Конституції України, яка проголошує: «Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади», тобто стверджує, що уряд не просто наділений виконавчою владою, а перебуває на вершині піраміди цієї гілки влади. Ставлю перед учнями проблему: «Згідно з частиною II ст. 5 Конституції України, єдиним джерелом влади є народ, тобто державні органи можуть отримати владу тільки від народу. Однак прем'єр-міністр призначається Президентом за згодою Верховної Ради, а члени уряду — Президентом за поданням його (уряду) глави. Таким чином, члени уряду народом не обираються. Чи є суперечність між тим, що уряд наділений владою, яку він не отримав від народу, і положенням Конституції про те, що єдиним джерелом влади є народ?»

Щоб учні могли розв'язати цю проблемну ситуацію, пропоную їм пригадати, від кого отримують повноваження Президент України та народні депутати. Учні відповідають, що безпосередньо від народу через вибори. Таким чином, спільними зусиллями доходимо висновку, що уряд отримує владу від суб'єктів, які, в свою чергу, отримали її від народу, тобто джерелом владних повноважень уряду, хоч і опосередковано, все-таки є народ, а отже, суперечностей між ст. 5 і 113 Конституції України не існує.

Розвиваючи цю ситуацію, прошу учнів знайти в Основному законі правову норму, яка, по суті, вказує на недоцільність проведення виборів уряду. Якщо в учнів виникають труднощі у виконанні цього завдання, пропоную їм відповісти на навідне запитання: «Чим керується у своїй діяльності уряд України?» В ч. ІІІ ст. 113 Конституції ріні знаходять правову норму, в якій ідеться про те, що Кабмін у своїй діяльності керується Основним законом та іншими законами України, актами Президента, а ці правові акти приймаються тими органами держави, які безпосередньо обрані народом, і тому проводити окремо вибори уряду недоцільно, та й накладно з фінансової точки зору.

Вивчаючи тему «Право», розглядаю з учнями три види юридичних фактів:

а) правоутворюючі;

б)  правозмінюючі;

в) правоприпиняючі.

Пропоную їм навести приклади цих юридичних фактів з повсякденного життя. Після цього ставлю перед класом проблему: «До якого з видів юридичних фактів можна віднести такий, факт, як відсутність у чоловіка права вимагати розірвання шлюбу з дружиною, якщо вона вагітна або має дитину у віці до одного року?» Якщо в учнів виникають труднощі, пропоную їхній увазі ще один юридичний факт: заборона розірвання трудового договору з ініціативи власника підприємства, якщо працівник не працює у зв'язку з хворобою. Якщо і в цьому випадку учні не справляються із завданням, прошу їх визначити, що спільного між цими двома юридичними фактами. Спільними зусиллями визначаємо, що ці юридичні факти єднає те, що обидва вони є перешкодою для припинення правових відносин. У першому разі між чоловіком і жінкою (не допускається припинення шлюбу), в другому — між власником підприємства і працівником (не можуть бути припинені трудові відносини). Отже, ці юридичні факти не є ні правоутворюючими, ні правозмінюючими, ні правоприпиняючими, їх можна назвати правоперешкоджаючими.

На уроці з теми «Україна — незалежна демократична держава» пропоную учням знайти в тексті Основного закону правову норму, яка вказує на те, якою є форма правління у нашій державі. В 5 ст. Конституції учні знаходять положення про те, що Україна є республікою. Ставлю перед ними завдання: «Визначте за текстом Конституції, якою саме республікою є Україна: президентською, парламентською чи змішаною». Працюючи з текстом Закону, учні визначають, що Україна є змішаною республікою, тому що уряд відповідальний перед Президентом, але підзвітний і підконтрольний парламенту; Верховна Рада дає згоду Президенту на призначення прем'єр-міністра; Президент підписує та оприлюднює закони, які приймаються парламентом; глава держави має право розпуску парламенту. Таким чином, ці положення свідчать про те, що Україна є змішаною республікою. Прошу учнів визначити, якою саме: президентсько-парламентською чи парламентсько-президентською. Для цього пропоную їм ознайомитися зі змістом ст. 115 і знайти в цьому приписі норму, яка допоможе дати відповідь на поставлене вище запитання. Учні повинні звернути увагу на те, що складання урядом повноважень не перед новообраним парламентом, а перед новообраним Президентом (як і порядок формування уряду) свідчить про те, що Україна є президентсько-парламентською республікою, а не навпаки. Пропоную учням дати іншу назву президентсько-парламентської республіки, виходячи з того, що уряд більше залежить від Президента, ніж від парламенту. Очікую від них відповіді:      «президентсько-прем'єрською».

Під час вивчення теми «Майнові права громадян України та їх охорона» пропоную учням розв'язати задачу такого змісту: «16-річний Олег на зароблені кошти купив у магазині велосипед, а через два місяці продав його сусідові. Батьки Олега звернулися до суду з позовом про визнання договору купівлі-продажу недійсним. Позов був задоволений. Спробуйте пояснити, чому суд задовольнив позов, адже згідно з нормами цивільного права частково дієздатні особи можуть вільно розпоряджатися своїм заробітком».                   -

Якщо в учнів виникають труднощі, я пропоную їм подумати над тим, чи міг суд визнати недійсною угоду купівлі-продажу велосипеда з магазину. Відповідь може бути тільки негативною. Тоді прошу учнів відповісти на запитання: чому в першому випадку угода не може бути визнана недійсною? Поступово, крок за кроком, підводжу учнів до правильної відповіді: частково дієздатна особа може розпоряджатися своїм заробітком тільки один раз.

Ця проблемна ситуація сприяє також поглибленню внутрішньокурсових зв'язків, оскільки є наочним прикладом обмеженого тлумачення закону, тобто тут прослідковується зв'язок між теорією права і цивільним правом.

На уроці з теми «Права людини і громадянина» ставлю перед учнями проблему: чи суперечить недоторканність народного депутата України конституційному положенню про те, що громадяни України є рівними перед законом? Адже якщо громадянин скоїть злочин, то він притягається до кримінальної відповідальності згідно із законом без будь-яких особливих згод і дозволів, а відповідно до ч. III  ст. 80 Конституції України народні депутати України не можуть без згоди Верховної Ради бути притягнені до кримінальної відповідальності, затримані чи заарештовані.

В ході розв'язання цієї проблемної ситуації, прошу учнів пригадати, що, згідно із Законом про статус народного депутата, мандат народного обранця, який здобув перемогу на виборах у мажоритарному окрузі, має імперативний характер, тобто депутати «підзвітні перед своїми виборцями, зобов'язані вести прийом останніх, допомагати їм у вирішенні різних питань тощо. Обстоюючи інтереси своїх виборців, в окремих випадках народні депутати вступають у конфлікт із різними владними структурами, які у разі відсутності депутатської недоторканності зможуть перешкоджати депутатам у їхній діяльності різними способами, включаючи незаконні. Тому недоторканність народного обранця — це не особистий привілей, а один із засобів забезпечення ефективного виконання депутатських обов'язків. Отже, депутатська недоторканність повинна зберігатися, але не в такому вигляді, як сьогодні. Цілком очевидно, що вона має бути обмежена, зокрема правоохоронні органи повинні отримати право затримувати народних депутатів на місці скоєння ними злочину.

Під час вивчення теми «Кримінальна відповідальність» пропоную учням відповісти на запитання: «Чи не суперечить вищеназваному конституційному положенню про рівність усіх перед законом принцип кримінального права, згідно з яким суд, призначаючи покарання, повинен враховувати особу підсудного, а не тільки характер і ступінь суспільної небезпечності злочинного діяння?» Щоб підвести учнів до правильної відповіді, прошу їх назвати мету покарання. Вони повинні відповісти, що однією зі складових мети покарання є спеціальна превенція, тобто поставлення винного в такі умови, за яких стане неможливим скоєння ним нового злочину, а також зробити висновок, що особа, яка неодноразово скоювала злочини, заслуговує на суворіше покарання, бо покарання, яке призначається за той самий злочин іншій особі, явно недостатнє для того, щоб запобігти в майбутньому скоєнню злочину особою, яка скоювала їх неодноразово.

Реалізація проблемного підходу в процесі вивчення правознавства є, на мою думку, одним із засобів, який забезпечує засвоєння програмного матеріалу на належному рівні, сприяє поглибленню внутрішньокурсових та міжпредметних зв'язків, стимулює учнів до пошукової роботи і таким чином сприяє формуванню творчої особистості, а це є одним з головних завдань, які стоять перед загальноосвітньою школою.