20 вересня о 18:00Вебінар: Numicon (Нумікон): проста математика для всіх

Реферат " Формування культури здоров’я у школярів"

Про матеріал
В роботі розкрита проблема формування здорового способу життя підростаючого покоління України як найактуальніша проблема, вирішення якої обумовлює майбутнє держави та подальше існування здорової нації.
Перегляд файлу

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

  Формування культури здоров’я у школярів.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Зміст.

Вступ ………………………………………………………………………...3

  1. Теоретичні аспекти формування знань в учнів про здоровий спосіб

життя.……………………………………….…….........................................6   

1.1. Сутність здоров'я та здорового способу життя………………………….6

1.2. Принципи формування культури здоровя школярів……………………10

1.3. Способи формування знань в учнів про здоровий спосіб життя………19

ІІ.Метод проектів- один із еіективних засобів формування знань щодо культури здоров’я школяра ……………………………………………………26

2.1. Формування знань про здоровий спосіб життя в учнів через використання методу проектів ...............................................…………………31

2.2. Проект " Бути здоровим - здорово!"………………………………………31

2.2.1. Мета, завдання, актуальність проекту…………………………………..33

2.2.2. Напрямки та етапи реалізації проекту…………………………………...36

2.2.3.Результативність проекту…………………………………………………37

Висновок …………………………………………………………………………39

Список використаних джерел…….…………………………………………….41  

Додатки

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ.

Проблема формування здорового способу життя підростаючого покоління України належить до найактуальніших проблем, вирішення якої обумовлює майбутнє держави та подальше існування здорової нації.

Сьогодні сферою формування здорового способу життя дітей та підлітків є система освіти. Згідно державної програми «Освіта» (Україна ХХІ століття) та «Національної доктрини освіти України у ХХІ столітті»  стратегічним завданням освіти є виховання освіченої, творчої особистості, всебічний розвиток людини, становлення її духовного, психічного та фізичного здоров’я. Тому обов’язковим компонентом національної системи освіти мають бути знання про формування, збереження та зміцнення здоров’я.

Здоров’я є інтегральною характеристикою особистості і визначає якість життя. Сьогодні в Україні фіксують високий рівень захворюваності населення, особливо серед дітей і підлітків. Зокрема, за період навчання у школі кількість здорових дітей з першого до одинадцятого класу зменшується у 3-4 рази. Тому збереження і зміцнення здоров’я дітей, формування духовних потреб і навичок здорового способужиття є пріоритетними напрямами розвитку суспільства.

Національною доктриною розвитку освіти передбачено оперативну зміну змісту освіти на основі новітніх педагогічних і технологічних досягнень.

 Згідно з нею школа повинна виконувати освітні, виховні, розвиваючі та оздоровчі функції. Культура особистості школяра відображає рівень його розвитку, який відбивається у світогляді, системі цінностей, характері діяльності та спілкування, поведінці й способі життя, багатстві здібностей і творчих сил.

Культура здоров'я є складовою частиною загальнокультурного розвитку особистості й складається з трьох компонентних блоків: програмно-змістовного, потребностно-мотиваційного і діяльністно-практичного.

Наукові дослідження з формування культури здоров'я школярів у галузі педагогічної, культурологічної й валеологічної освіти та виховання, на жаль, страждають обмеженістю, фрагментарністю, що не дає можливості  представити   цілісну картину наукових поглядів на цю проблему. Теоретичні пошуки шляхів розвитку шкільного фізкультурного й валеологічного навчання та виховання  школярів також недостатньо сприяли ефективності формування культури здоров'я учнів.

Зазначені негативні тенденції спонукали до появи нового напрямку у педагогіці – «культура здоров’я», засновником якого є вітчизняний науковець В.П. Горащук. Зазначений напрямок спрямований на формування в особистості ціннісного ставлення до власного здоров’я. На думку В.П. Горащука «культура здоров’я –  це важливий складовий компонент загальної культури людини, обумовлений матеріальним і духовним середовищем життєдіяльності суспільства, що виражається в системі цінностей, знань, потреб, умінь і навичок з формування,  збереження й зміцнення їїздоров’я» [6]. 

За останні роки інтерес учених – філософів, культурологів, соціологів, психологів, педагогів, медиків та інших – до проблем здоров'я людини значно зростає. Вивчення проблеми здоров'я на методологічному, теоретичному й практичному рівнях узагалі й формування культури здоров'я зокрема висвітлені у вітчизняних і зарубіжних працях філософів і культурологів. Питанню формування здорового способу життя дітей і молоді  присвятили свої праці О. Вакуленко, В. Васильєв, Г. Голобородько, В.Зайцев, О. Дубогай, В. Касаткін, Т. Кириченко, Ю. Лісіцин, С. Свириденко, Л. Сущенко, Н. Хоменко та ін. Сьогодні у цьому напрямку продовжують працювати вітчизняні та зарубіжні вчені, серед яких слід відзначати: Г. Апанасенко, В. Войтенко, І. Гундаров, В. Куліков, І. Муравов, В. Петленко, Л. Попова та інші дослідники.

Формування здорового способу життя через освіту, створення здоров’язберігаючого освітнього середовища – один із пріоритетних

напрямів державної політики у галузі освіти. У цьому контексті завданням

сучасної школи є: використання здоров’язберігаючих технологій навчання;

дотримання режиму рухової активності, поєднання рухового і статичного

навантаження; організація збалансованого харчування; заміна авторитарного стилю спілкування на стиль співробітництва, створення емоційної сприятливої атмосфери навчання; формування в учнів та їхніх батьків усвідомлення цінності здоров’я, культивування здоров’я тощо.

 

Мета даної роботи полягає в тому, щоб розкрити важливість проблеми формування культури здоров’я школярів у навчально-виховному процесі. визначити та розкрити принципи формування культури здоров’я шкільної молоді.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

  1. Теоретичні аспекти формування знань в учнів про здоровий спосіб життя.

1.1. Сутність здоров'я та здорового способу життя.

Проблема здоров’я людини – одна з найбільш складних комплексних соціально-філософських проблем сучасної науки.

Для філософського розгляду здоров’я, на думку І.І. Брехмана, важливо розуміти, що воно відображає необхідність сутності явищ, а хвороба – випадковість, яка не має загального характеру. Здоров’я слід розглядати не в статиці, а в динаміці змін навколишнього середовища і в онтогенезі. В цьому відношенні заслуговує уваги твердження, що здоров’я визначається процессами адаптації [4].

За енциклопедичним визначенням здоров’я – це природний стан організму, що характеризується його врівноваженістю із навколишнім середовищем та відсутністю будь-яких хворобливих змін. Здоров'я людини визначається комплексом біологічних (успадкованих та набутих) та соціальних факторів. Останні мають настільки важливе значення у підтриманні стану здоров'я або виникненні і розвитку хвороби, що у преамбулі до статуту Всесвітньої організації охорони здоров'я (ВООЗ) записано: „Здоров'я – це стан повного фізичного, духовного і соціального добробуту, а не лише відсутність хвороб та фізичних дефектів”.

Взагалі, поняття здоров'я є дещо умовним та об'єктивно встановлюється за сукупністю антропометричних, клінічних, біохімічних та фізіологічних показників, що визначаються із урахуванням статевого, вікового факторів, а також кліматичних та географічних умов.

В поглядах науковців можна виділити два основні підходи до змісту здорового способу життя. Представники першого підходу розглядають цей термін глобально, тобто як форми людської життєдіяльності (соціальні, фізичні, психічні), які приведені у відповідність з гігієнічними вимогами.

Згідно з другим підходом, здоровий спосіб життя автори розглядають як відносно окрему частину життя людини, на яку відводиться певний час.

Взагалі, поняття здоров’я є дещо умовним та об’єктивно встановлюється за сукупністю антропометричних, клінічних, біохімічних та фізіологічних показників, що визначаються із урахуванням статевого, вікового факторів, а також кліматичних та географічних умов.

А. Іванюшкін розглядає «здоров’я» з точки зору наукового його змісту та цінностей смислу. Він пропонує три рівні цінностей:

1) біологічний – початкове здоров’я припускає досконалість саморегуляції організму, гармонію фізіологічних процесів і як наслідок максимум пристосування;

2) соціальний – здоров’я є міркою соціальної активності, відношенням діяльності людини до світу;

3) психологічний, особистісний – здоров’я є не відсутністю хвороби, а скоріш запереченням її, тобто переборенням.

Розглядаючи питання про здоров’я, багато авторів вживають термін «здорова людина». Цей термін, так як і термін здоров’я, носить відносний, абстрактний характер. Воно є конкретним тільки тоді, коли прив’язане до конкретного індивідуума.

Е. Кудрявцева виділяє декілька типів здорових людей, маючи на увазі те, що їх всіх об’єднує, – повноцінне та ефективне виконання соціальних функцій:

1) у повній мірі здорова людина повноцінно та ефективно виконує соціальні функції;

2) у даний момент здорова, але на протязі року перенесла респіраторне захворювання без ускладнень. Це захворювання не відобразилося на можливостях індивідуума повноцінно виконувати соціальні функції;

3) здорова, але має вогнища хронічної інфекції (карієс зубів, вогнища інфекції в мигдалинах та інше), які викликають зниження функцій і не заважають повноцінному виконанню соціальних обов’язків;

4) вважає себе здоровою, і за об’єктивними даними у лікаря теж здорова, хоча час від часу має ті чи інші скарги, які свідчать про можливу наявність нерозпізнаного преморбідного стану, але всі свої соціальні функції виконує досить повно;

5) здорова, але інколи відчуває недомагання, які пов’язані, наприклад, з процесом акліматизації, з перебуванням у стресовій ситуації;

6) умовно можна віднести до здорових індивідуумів і тих, хто на думку лікарів і за особистою оцінкою здоровий, повноцінно та ефективно виконує свої соціальні функції, але одночасно має порушення в способі життя (курить, дуже часто вживає алкоголь, не виконує необхідних гігієнічних вимог до режиму дня, харчування, відпочинку і т. д.). Хоча такий тип індивідуума у даний момент є здоровим, потенційно він не здоровий, оскільки перераховані порушення є фактами ризику, що можуть призвести до того чи іншого захворювання [11].

На думку вчених-валеологів, «здоровий спосіб життя – це оптимальна для існуючих соціально-економічних та історичних умов організація життєдіяльності людини, яка сприяє формуванню, збереженню і успадкуванню здоров’я, в основі якої знаходиться валеологічний світогляд особистості».

Узагалі, можна говорити про три види здоров'я: про здоров'я фізичне, психічне й моральне (соціальне):

– Фізичне здоров'я – це природний стан організму, зумовлений нормальним функціонуванням усіх його органів і систем. Якщо добре працюють усі органи й системи, то і весь організм людини (система саморегулююча) правильно функціонує й розвивається. Фізичне здоров'я – один з важливих компонентів у структурі здоров'я людини. Він обумовлений властивостями організму як біологічної системи. Організм складається з окремих елементів, без взаємозв'язку вони не можуть існувати, хоча мають свої властивості, але сам організм у цілому характеризується інтегральними якостями.

– Психічне здоров'я залежить від стану головного мозку, вонохарактеризується рівнем і якістю мислення, розвитком уваги й пам'яті, ступенем емоційної стійкості, розвитком вольових якостей.

– Моральне здоров'я визначається тими моральними принципами, що є основою соціального життя людини, тобто життя в повному людському суспільстві. Відмінними ознаками морального здоров'я людини є, насамперед, свідоме ставлення до праці, оволодіння скарбами культури, активнее неприйняття вдач ізвичок, що суперечать нормальному способужиття. Соціальне здоров'я [16] відображається через такі характеристики: адекватне сприйняття соціальної реальності; інтерес до навколишнього світу; адаптація до фізичної та суспільної сфер; спрямованість на суспільно корисну працю; альтруїзм; відповідальність перед іншими.

Існують критерії, за якими можна визначити ступінь здоров'я людини:

1. Повне фізичне, психічне, соціальне благополуччя .

2. Нормальна працездатність людини.

3. Відсутність хвороб.

4. Рівновага організму в системі «природа - людина» (нормальний стан рганізму: температура тіла, артеріальний тиск, формула крові)

5. Здатність пристосовуватися до умов навколишнього середовища (адаптація) .

6. Здатність повноцінно працювати і спілкуватися з людьми.

7. Прагнення до творчості.

Є сфера впливу на здоров'я людини, тобто які чинники мають вплив на здоров'я людини.

1. Спосіб життя (50 %):

а) Оптимальна рухова активність.

б) Раціональне харчування .

в) Психологічний комфорт .

2. Генетика (25 %) - це спадкові захворювання.

3. Екологія (15 %):

а) Фізичні фактори (опромінення електромагнітними випромінюваннями, природного або штучного джерела ): вплив апаратури, прилади, випромінюючі електроенергію, надлишок сонячного світла.

б) Хімічні фактори: широке використання хімічних засобів на виробництві та в побуті ( консервуючі, миючі, чистячі, дезінфікуючі, лакофарбові) .

в) Біологічні фактори (мікроорганізми). Щоб уникнути виникнення інфекційних захворювань необхідно дотримуватися правил гігієни, гігієни їжі, одягу, житла.

г) Соціальні чинники. Пов'язані з життям суспільства, один з основних факторів є невпевненість у завтрашньому дні. Неможливість передбачити події, руйнування: підвалин, традицій, звичай, поглядів і т. д.

4. Медицина (10 %). Якість послуг що надаються населенню . Існують позитивні і негативні фактори, що впливають на здоров'я людини. (Ддаток1)

Здоров'я необхідно характеризувати не лише якісно, а й кількісно, оскільки існує поняття про ступінь здоров'я, який визначається шириною адаптаційних (пристосувальних) здатностей організму. Хоча здоров'я являє собою стан, протилежний хворобі, воно може бути пов'язане з різними перехідними станами і не мати чітких меж. Стан здоров'я не виключаєнаявності в організмі хвороботворного начала, яке ще не проявилося, або суб'єктивних коливань у самопочутті людини [8].

1.2. Принципи формування культури здоровя школярів.

Важливою умовою розвитку будь-якої держави є здорові громадяни. Теперішній час характеризується стрімким погіршенням стану здоров’я українців. Особливо стрімке зниження здоров’я відмічається серед дітей та підлітків. Слід відзначити, що негативні зміни у даному випадку стосуються не тільки фізичного здоров’я, але й психічного та духовного. Враховуючи специфіку процессу формування культури здоров’я учнівраціонально виділити наступні принципи: неперервності, аксиологічного підходу до розуміння здоров’я, холістичного підходу, превентивності, гуманізації, культуровідповідності, природовідповідності, урахування вікових та індивідуальних особливостей, наочного прикладу, самовиховання, морального підходу до статевого виховання, взаємодії сім’ї та школи, самореалізації.

Принцип неперервності передбачає обов’язкове безперервне формування в учнів свідомого прагнення до збереження та зміцнення здоров’я починаючи з молодших класів і продовжуючи у основній та старшій школі.

Мова йде про надання учням певних знань, умінь та навичок з питань формування, зміцнення та збереження здоров’я, які логічно доповнюватимуть отриманні раніше знання та уміння. Сучасна система шкільної освіти повинна на протязі всього періоду навчання учнів бути спрямована на формування в них бережливого ставлення до власного здоров’я, а також виховувати бажання його зміцнювати протягом усього подальшогожиття.

Принцип аксиологічного підходу до розуміння здоров’я. Даний принцип є одним з чи не найважливіших принципів формування культури здоров’я учнів. Це пов’язано з тим, що повноцінне формування культури здоров’я школярів можливе тільки за умови їх свідомого відношення до життя йрозуміння учнем значення свого здоров’я в ієрархії життєвих цінностей.

Вищевказаний принцип передбачає виховання в учнів розуміння здоров’я як найвищої цінності. Кожен учень повинен відчути необхідність у піклуванні про своє здоров’я починаючи з самого дитинства і продовжуючи протягом навчання у школі та подальшого свого життя. У зв’язку з цим надто важливо довести до свідомості школярів значущість здоров’я у житті кожної людини, що у свою чергу спонукатиме їх до дотримання індивідуальної оздоровчої системи, виконання якої є запорукою власного здоров’я.

Принцип холістичного підходу. Згідно зазначеного принципу при формуванні культури здоров’я школярів не можна обмежуватись акцентуванням уваги вчителем лише на соматичний (тілесний) бік учнів (привиття гігієнічних навичок, фізичного розвитку, харчування тощо). Від природи людина має психічну й духовну сутність. Тому, дуже важливо приділяти значну увагу формуванню у школярів психічного та, що особливо важливо, духовного здоров’я. При цьому слід обов’язково пам’ятати, що духовна складова людини стоїть вище, а ніжпсихічна та фізична.

Принцип превентивності передбачає озброєння школярів знаннями, уміннями та навичками, які попереджуватимуть дії учнів, що сприяють розвитку негативних наслідків відносно здоров’я. Матеріал, що надається школяреві, повинен бути вчасним і доцільним. Важливо щоб він випереджав можливість неправильних дій учнів у контексті власного здоров’я. Так, починаючи вже з молодшого шкільного віку, учням слід надавати інформацію не тільки з питань гігієни але й стосовно шкідливих звичок, особливо паління та алкогольних напоїв. Особливо актуально повідомляти сучасним школярам про шкідливість алкогольних напоїв, оскільки у теперішній час наша країна займає перше місце у світі відносно максимальної кількості вживання алкогольних напоїв дітьми та підлітками. Досить часто більшість дітей починають палити не усвідомлюючи наскільки паління шкідливе для їх здоров’я бо не мають необхідних знань з цього приводу. Саме тому дуже важливо не тільки надавати школярам відомості щодо негативного впливу шкідливих звичок на організм людини, але й при подборі інформації (яка повинна бути доступною, зрозумілою і переконуючою), форм та методів її передання враховувати вік учнів.

Важливого значення також набуває озброєння шкільної молоді знаннями, щодо збереження психічного здоров’я (недопущення конфліктів, самотності, пригніченості, тощо) та уникнення ранніх і незахищених статевих стосунків, можливостей потрапляння у секти, погані компанії, перегляду фільмів жахів, ігроманії та інших небажаних ситуацій, що можуть нанести шкоду духовномута психічному здоров’ю дитей та підлітків.

Отже, принцип превентивності спрямований перш за все на попередження будь яких проявів нездорового способу життя учнів за рахунок вчасного озброєння їх переконуючою інформацією, що спонукатиме їх до формування, збереження та зміцнення власного здоров’я в усіх його аспектах.

Принцип гуманізації. Зазначений принцип повинен пронизувати червоною ниткою усю систему середньої освіти. Виховання в учнів високого рівня культури здоров’я, на наш погляд, не вбачається можливим без чуттєвого ставлення до кожної особистості. Таке ставлення проявляється у дбайливому відношенні до дитини, прояві до неї уваги, любові, толерантності. Бачення вчителем в кожному окремому школяреві неповторну й незвичайну особистість, прагнення до розвитку в дитині природньо закладених здібностей, сприяння побудові взаємовідносин повної довіри, а також намагання бути другом для кожної особистості є важливою умовою виховання здорової молоді.

Особливого значення набуває прояв вчителем толерантного ставлення до думок та світогляду кожного учня. Нав’язування вчителем релігійних поглядів, або філософських міркувань, може призвести до відторгнення учнем вихователя, особливо у підлітковому віці. Навпаки поважне ставлення до внутрішніх переживань та власної життєвої позиції школяра (якщо вона непобудована на ворожості до світу, жорстокості, відсутності гуманістичнихціннісних орієнтацій тощо) сприятиме баченню у вчителеві друга, старшого товариша, наставника й спонукатиме учнів прислухатися до порад педагога.

Оскільки вчитель «Основ здоров’я» надає допомогу у побудові індивідуальної оздоровчої системи, важливо зазначити, що ні в якому разі не можна нав’язувати дитині оздоровчі технології, що впливають на духовний аспект здоров’я. Учень повинен сам вибирати чим він буде займатись, чи то медитацією, чи молитиметься у православному храмі тощо. Однак слід зазначити, що у будь якому випадку вчитель повинен постійно бути поруч, спостерігати за можливими змінами й у разі необхідності (наявності небажаних проявів) надати школяреві необхідну допомогу.

Принцип культуровідповідності передбачає при формуванні культури здоров’я учнів урахування історичних особливостей свого народу, його національних традицій тощо. Цей принцип відіграє достатньо важливу роль, оскільки виховання здорового підростаючого покоління справа не легка, особливо враховуючи те, що сьогодні мова йде не лише про фізичне здоров’я дитини, але й психічне та духовне. Формування духовного, психічного та фізичного здоров’я цілком можливо за допомогою застосування певних оздоровчих технологій, що впливають на той чи інший аспект здоров’я, або на кілька аспектів одночасно. Знайомлячи школярів з оздоровчими технологіями, або оздоровчими системами досить важливо розкрити у всій повноті надбання свого народу відповідно формування, збереження та зміцнення здоров’я. Особливо це стосується психічного та духовного здоров’я. Відомо, що за час існуваннянашої країні народом накопичено величезний досвід не тільки стосовно фізичного удосконалення, але й, що особливо важливо, духовного зростання. Наявний приклад у цьому життєві правила Запорізьських козаків.

Отже, для кожного окремого учня у формуванні усіх аспектів здоров’я, особливо духовного та психічного, слід враховувати його віросповідання, історію свого народу та його надбання відповідно оздоровчих методик тощо.

Принцип природовідповідності, відомий нам з наукових робіт Я. Коменського, Ж. Руссо, К. Ушинського та ін. У формуванні культури здоров’я сучасної молоді даний принцип передбачає розуміння дорослими, що дитина не повинна виховуватись у протидії з природою, бо вона сама є частиною природи. Формування здорової дитини не можливе без урахування особливостей, якими вона наділена, а також впливу природи на саму дитину. У теперішній час особливо важливо щоб людина, спираючись на закони природи, черпала з неї все, що сприяє повноцінному розвитку та вдосконаленню. Отже, надто важливо у виховання здорової дитини щоб вона розвивалась саме угармонії з природою.

Даний принцип також передбачає при вихованні дитини урахування багатьох чинників серед яких: біологічні макро-, мезо- та мікроритми, застосовування у повному об’ємі усього комплексу природних факторів (сонце, повітря, вода) тощо.

Принцип урахування вікових та індивідуальних особливостей.

Зазначений принцип набуває надзвичайно важливого значення враховуючи специфіку виховання здорових школярів. Особливо це стосується озброєння школярів певною інформацією з питань зміцнення й збереження здоров’я та підборі оздоровчих технологій, що впливають на духовний, психічний та фізичний аспект здоров’я. Інформація з питань здоров’я людини повинна надаватись обов’язково враховуючи вікові особливості контингенту, оскільки у іншому випадку вона може бути незрозумілою для школярів і як наслідок не тільки не принести користі, але й нанесту шкоду. Особливо важливу роль зазначений принцип відіграє у підборі оздоровчих технологій. Вчителеві слідпам’ятати, що не всі оздоровчі технології можуть бути корисними для кожної дитині. У зв’язку з цим, потрібно дбайливо ставитись до кожної окремої особистості, вміти виявляти її особливості, у сукупності зі шкільним лікарем визначати, що для кожної окремої дитини є найбільш корисним. Допомагаючи учневі у побудові індивідуальної оздоровчої системи слід пам’ятати, що підбирати оздоровчі технологій необхідно з урахуванням інтересів учня, його духовного, психічного та фізичного стану здоров’я тощо.

Принцип наочного прикладу відіграє надзвичайно важливу роль у формуванні культури здоров’я школярів. Це пов’язано з тим, що учень повинен не тільки чути про необхідність ведення здорового способу життя, але й спостерігати відповідний спосіб життя на прикладі свого вчителя. Дотримання здорового способу життя дуже часто передбачає відмову від певних звичок.

Подібна зміна вимагає від людини не аби яких зусиль, оскільки сама звичка має як чисто психологічний вплив так і в деяких випадках (паління, вживання алкоголю, наркотиків тощо) фізіологічний. Саме тому, навіть коли учень має знання про формуваня, зміцнення та збереженя власного здоров’я, без наявності позитивного прикладу на який можна орієнтуватись з боку учителів чи батьків, дитині набагато важче досягти успіху у відмові від шкідливих звичок та взагалі дотримання здорового способу життя. Слід зазначити, що відсутність позитивного прикладу особливо від людини яка намагається навчити їх бути здоровими, може не тільки уповільнити процес перебудови звичного способу життя на здоровий, але й, що особливо небезпечно, викликати недовіру до цієї особи взагалі та байдужість до збереження і зміцнення власного здоров’я зокрема.

Не можна також применшувати роль принципу самовиховання у формуванні культури здоров’я школярів, оскільки без самовиховання, без бажання учня піклуватись про своє здоров’я, пізнавати себе, виявляти свої позитивні й негативні сторони неможливо спромогтися високого рівня власної культури здоров’я. Закладення основ самовиховання сприятиме власному удосконаленню протягом усього подальшого життя. Школярам необхіднонаводити приклади видатних особистостей які за допомогою постійного самовиховання та самоудосконалення перетворились з хворих на фізично дужих, зі слабких духом на героїв тощо.

Саме тому, надто важливо не лише піклуватись про те, щоб учені на заняттях виконували те, що від них вимагає вчитель, але й прищеплювати їм навички самоосвіти, самовиховання та самовдосконалення.

Принцип морального підходу до статтевого виховання. Не менш важливим у формуванні культури здоров’я школярів є врахування необхідності статевого виховання учнів. Особливого значення, на нашу думку, при статевому виховання набирає моральний підхід. Зазначений принцип передбачає не тільки надання учням інформації стосовно безпечного сексу та захворювань, що передаються статевим шляхом, але й, що особливо важливо виховання в школяреві майбутнього батька, або майбутню матір, в залежності від статі учня. На нашу думку, зазначений принцип повинен передбачати здійснення статевого виховання через призму розвитку духовності в людині.

Саме тому, статеве виховання не повинно мати виключно фізіологічний напрямок, а перш за все воно повинно бути зорієнтовано на приверненні уваги учнів до духовної сутності особистості. Спрямовуючи зусилля на формування в учнів високого рівня культури здоров’я вчителеві слід сприяти, щоб кожний хлопець перш за все бачив у дівчинці майбутню матір, а дівчина вбачала у хлопці майбутнього мужнього батька.

Відсутність високодуховних відносин дозволяє підліткам зустрічатися на достатньо близькому рівні з тими особистостями протилежної статі з якими вони не хотіли б у майбутньому створювати сім’ю, а роблять це лише для того щоб розважитись та отримати певне задоволення. Надання матеріалу підліткам який стосується переважно фізіологічний особливостей взаємовідносин дівчини та хлопця, а також безпечного сексу, може не тільки не запобігти захворюванням, що передаються статевим шляхом, але й навпаки підвищуючи інтерес подібною інформацією до протилежної статі підштовхувати їх до ранніх статевих стосунків.

Нажаль інтерес підлітків до фізіологічних відокремленностей, а також до пізнання сексуальних відносин, у більшості випадків переважає ту інформацію, яка надаються підліткам стосовно небезпеки незахищеного сексу. Тим більше, що підліток ставить під сумнів, що подібне захворювання може статись саме з ним. У зв’язку з цим, на нашу думку, статеве виховання повинно здійснюватись через призму формування духовності особистості. Саме тому, вчетеліві слід показати учням всю красу й важливість для дівчини зберігання своєї цноти та уникнення дошлюбних статевих стосунків. Не менш важливим є доведення до свідомості юнаків та дівчат розуміння негативного впливу на духовність та подальше життя людини дошлюбних стосунків, або взагалі часта зміна сексуальних партнерів. При цьому бажано наводити приклади зісторії своєї або інших країн відповідно кращих традицій (статевого виховання), формування у юнаків та дівча бачення прекрасного у шлюбі та негативного у дошлюбних стосунках, що у свою чергу дозволить підліткам по іншому віднестися до зазначеної проблеми.

Принцип взаємодії сім’ї та школи повинен стати обов’язковим у формуванні культури здоров’я учнів. Виховання здорових школярів не повинно обмежуватись лише зусилями загальноосвітнього закладу. Слід зазаначити, що пришеплення дитині навичок здорового спосбу життя, формування у неї позитивного ставлення до збереження і зміцненя власного здоров’я повино починатися саме у лоні сім’ї. Відомо, що батьки є першими педагогами. Особливо це стосується питань виховання у дітей високого рівня культури здоров’я. Видатний педагог Ян Амос Коменський, не одноразово зазначав, що піклуватися про здоров’я дитини необхідно з моменту їїнародження. Він наголошував, “...перша турбота батьків – оберігати здоров’я дітей” [9].

Сьогодні, батькам особливо важливо починаючи з самого раннього дитинства звертати увагу не лише на своєчасне лікування своєї дитини, або попередження захворювань за рахунок профілактичних заходів, але й намагатись виховувати у них бажання свідомо піклуватись про своє здоров’я, застосовуючи певні оздоровчі технології, що спрямовані на формування духовного, психічного й фізичного здоров’я. Такий напрямок у вихованні здорових дітей з боку батьків не повинен завершуватись з часом коли дитина йде до дошкільного або загальноосвітнього навчального закладу, навпаки батькам важливо бути ще більш уважнішими зважаючи на те, щоб дитина яка потрапила у незвичні для себе соціальні умови, змогла не тільки зберегти набуті навички здорового способу життя та певний рівень здоров’я, але й примножити їх.

Слід зазначити, що на особливу увагу заслуговують саме молодші класи. Батькам слід бути пильними у з’ясуванні того, як впливає навчання у школі на стан здоров’я дитини, й на те чи взагалі приділяються певні зусилля з боку педагогічного колективу для формування культури здоров’я вихованців. Вчителі у свою чергу, повинні всіляко прагнути залучити батьків до виховання здорових дітей, як у стінах загальноосвітнього закладу, так і поза його межами.

Таким чином, принцип взаємодії сім’ї та школи не можна переоцінити, оскільки саме за рахунок співпраці батьків та педагогічного колективу можливе формування у школярів високого рівня культури здоров’я.

Принцип самореалізації передбачає формування в учнів перспективного планування свого життєвого шляху з урахуванням постійного удосконалення у духовному, психічному й фізичному планах. Зазначений принцип передбачає, що вчитель повинен протягом усього періоду навчання учнів у школі спрямовувати їх на постійне самовдосконалення, прагнення реалізувати себе у житті, ставити перед собою мету та досягати її. Висновки з даного дослідження і перспективи подальшого їх розвитку.

Отже, з вищезазначеного можна зробити висновок, що у теперішній час стрімкого погіршення здоров’я сучасної молоді, надзвичайно важливо спрямовувати зусилля освітян на виховання всебічно розвинених та здорових школярів. Формуванню в учнів загальноосвітніх навчальних закладів високого рівня культури здоров’я можливе за умови дотримання вищезазначених принципів.

 

1.3. Способи формування знань в учнів про здоровий спосіб життя.

 

У системі освіти загальноосвітня школа є найціннішим скарбом

кожного народу. Вона складає фундамент освіченості нації і багато в чому

визначає ефективність її наступних сходинок освіти, перш за все вищої. В

школах навчально-виховний процес спрямований на всебічний розвиток людини як особистості та найвищої цінності суспільства, розвиток її талантів, розумових і фізичних здібностей тощо. Тому проблема формування здорового способу життя підростаючого покоління займає провідне місце в шкільній практиці. Людина, що веде здоровий спосіб життя, легше витримує стреси, психоемоційні перевантаження, ефективніше захищається від негативного впливу довкілля. Тому серед інших завдань учитель на уроках значне місце повинен відводити орієнтації дітей на здоровий спосіб життя.

Велику роль у формуванні здорового пособу життя відіграє сучасна

школа. 80 % навчального часу належить розумовому розвитку і лише 20 %

відводиться на фізичний розвиток. Не завжди у школах наявні сприятливі

умови для навчання та відпочинку, належний повітряно-тепловий режим,

обладнання та інше. У школах спостерігається висока наповнюваність класів, не виконується організація великих перерв, знижена рухова активність. Учні старших класів 99 % добового часу знаходяться у приміщенні. Так у 14–22 % учнів порушена постава, у 18 % – погіршений зір, у 30 % – часті гостро-респіраторні захворювання, у 38 % – зайва вага, у 24 % – підвищений артеріальний тиск.

На сьогоднішній день існує чимало шкіл де не робиться ранкова зарядка, не дотримується режим дня, не виконуються гігієнічні вимоги, діти не завжди правильно харчуються, віддають перевагу солодкому, а не фруктам, овочам, часто нормально не снідають. У зв’язку з цим самі учні у 67 % випадків визначають своє здоров’я як задовільне, у 19 % – як незадовільне.

Кожен навчальний предмет містить вагомий потенціал щодо формування здорового способу життя. Даній проблемі було присвячено

значну кількість наукових та навчально-методичних праць: формування

здорового способу життя школярів у навчально-виховному процесі (В. Білик, А. Герасимчук, С. Ігнатенко, С. Лапаєнко, В. Лисяк, О. Маркова, К. Палієнко, С. Страшко та ін.); у позакласній діяльності (О. Гауряк, А. Гужаловський, О. Жабокрицька, Т. Лясота, В. Рева та ін.); у позашкільній діяльності (Б. Брилін, В. Кузьменко, І. Шеремет та ін.); у сім’ї (Т. Баєва, С. Свириденко, М. Шарапа та ін.).

Для успішного та вдалого формування здорового способу школярів у навчальних закладах необхідно вирішити наступні завдання:

1. Об’єднати увесь педагогічний колектив для розв’язання завдань щодо формування освіти про здоровий спосіб життя в школярів.

2. Довести всі елементі навчально-виховного процесу у відповідність із станом здоров’я і психофізіологічними можливостями учнів і педагогів.

3. Здійснювати оздоровче супроводження навчально-виховного процесу, передбачати такі напрямки роботи як: оздоровче обґрунтування та експертиза навчально-виховної роботи, діагностика й корекція здоров’я

учнів, профілактичні заходи, допомога в розвитку дітей [5].

Використання засобів фізичної культури у шкільній програмі займає

основне місце в системі профілактичних заходів, спрямованих на корекцію

здоров’я, рівень якого, у зв’язку з наслідками урбанізації, негативними впливами екології, стресовими чинниками та іншими факторами, різко знижується. Важливо, щоб школярі усвідомлювали важливість занять фізичною культурою, відчували потребу в них, тому що фізична культура поступово зводиться до безглуздої фізичної вправи, взятої з культури, спорту, гри, щирого спілкування і відносин. Звідси зниження інтересу до занять фізичними вправами, недостатня готовність дітей перейти до організації самодіяльних форм занять фізичною культурою.

Фізична культура є яскравим прикладом не тільки теоретичних знань з

формування здорового способу життя. На відміну від таких шкільних предметів як валеологія та безпека життєдіяльності, що містять знання про формування, збереження та зміцнення здоров’я, фізична культура дає можливість займатись формуванням здоров’я на практиці.

Широкого розмаху в школі в останні роки набуває позакласна діяльність. Основною метою позакласної діяльності є задоволення інтересів і запитів дітей, розвитку їх творчого потенціалу, нахилів і здібностей у різних сферах діяльності, формування здорового способу життя. Домінуюча роль в її організації належить класному керівнику, який є передусім організатором позакласних виховних заходів (організованої діяльності колективу, спрямованої на досягнення певної виховної мети), діє у співдружності з іншими педагогічними працівниками школи.

Педагогічними умовами виховання основ здорового способу життя учнів у позакласній діяльності є: організація факультативних і гурткових занять, різноманітних виховних заходів з основ здорового способу життя у

позаурочний час; залучення кожного учня до різноманітної виховної

діяльності з урахуванням вікових та психофізичних особливостей; запровадження режиму дня та систематичне дотримання його підлітками як моделі здорового способу життя [6].

Система позашкільної освіти – це освітня підсистема, що включає державні, комунальні, приватні позашкільні навчальні заклади; іншінавчальні заклади як центри позашкільної освіти у позаурочний та позанавчальний час; гуртки, секції, клуби, культурно-освітні, фізкультурні

та спортивно-оздоровчі заклади. Саме позашкільна освіта спроможна частково компенсувати недоліки у вихованні та розвитку дитини в сім’ї, запропонувати змістовне дозвілля, зайнятість за інтересами у позаурочний час. Основною формою позашкільної діяльності школярів є вільний час, а саме дозвілля. Дозвілля є своєрідною формою позаурочного часу, який може бути використаний учнями для поглиблення своїх знань з усіх навчальних предметів, для задоволення і розвитку інтересів, запитів та нахилів, духовного зростання, вдосконалення фізичних якостей та відпочинку. Раціонально сформувавши використання школярами дозвілля, а саме з максимальним включенням до нього фізкультурно-спортивних заходів, сприяє формуванню, зміцненню та укріпленню їхнього здоров’я. Цього можна досягти лише у тісній співпраці педагогічного колективу та батьків.

Відомо, що формування здорових звичок найбільш ефективно проводити з дитинства. Чим менший вік, тим безпосереднє сприйняття, тим більше дитина довіряє своєму вихователю. Це створює найбільш сприятливі можливості для формування потрібних для збереження здоров’я якостей і властивостей особистості. Чим раніше розпочато виховання, тим стабільніші виникають навики й установки, які необхідні дитині в її подальшому житті. Наскільки успішно будуть сформовані й закріплені у свідомості навички здорового способу життя в молодшому віці, залежить потім реальний спосіб життя, що перешкоджає чи сприяє розкриттю потенціалу особистості. Зміна ставлення до свого здоров’я передусім проблема виховання.

Тому саме системі освіти дає суспільство соціальне замовлення – посилити роботу з оздоровлення шкільного середовища, зміцнення здоров’я дітей і формування у них здорового способу життя. Цю проблему повинна розв’язувати школа, але з залученням батьків.

Здорова особистість формується у двох соціальних інститутах: сім’ї

та школі. На сьогоднішній день школа не повністю реалізує головну мету виховання – формування здорової особистості, здатної зберегти своє здоров’я, а отже існує необхідність у залученні родини до вирішення проблеми формування здорового способу життя школярів. Перед тим, як займатися проблемами формування здорового способу життя учнів,  необхідно вивчити ставлення сім’ї до цієї проблеми: як батьки піклуються про своє здоров’я та здоров’я дітей, чи вміють і прагнуть дотримуватися правил здорового способу життя, наскільки вони обізнані з цих питань, чи дотримуються певних моделей здорового життя [1]. Тому одним з завдань школи є активна просвітницька робота з батьками.

У діяльності з формування культури здоров'я учнів педагоги використовую такі форми і методи:

1. Методи формування свідомості включають такі форми діяльності:

• класні години, їх проведення і тематику заздалегідь передбачають при складанні плану виховної роботи;

індивідуальні та масові бесіди та диспути, використовуючи інтелектуальну та емоційну активність школярів;

• читацькі конференції допомагають не тільки розширити кругозір учнів, а й засвоїти норми і принципи моральності;

• міні-лекції використовують як самостійну форму роботи школярів, тривалість яких не більше 10-15 хвилин; для проведення деяких лекцій запрошують   дитячих  лікарів, співробітників ГИБДД і пожежної служби.

2 . Методи організації діяльності та формування досвіду поведінки включають в себе ряд форм:

• педагогічні вимоги до виконання норм поведінки, правил з організації здорового способу життя у вигляді прохань, поради, натяку;

навчання і тренування сприяють формуванню стійких способів поведінки, звичок здорового способу життя і відображають свідомі установки особистості;  регулярна участь у спортивних та оздоровчих заходах формують якості здорової особистості;

застосування виховних ситуацій з  метою формування нових норм поведінки з відношення до власного здоров'я;

• тренінги допомагають змінити негативні внутрішні установки учнів ( у тому числі і щодо наркотизації), поповнити їх психологічні знання, сформувати певний досвід позитивного ставлення до себе, до оточуючих людей,  до світу в цілому ;

• круглий стіл , дана форма застосовується для формування чітких позицій , оціночних суджень щодо тих чи інших уявлень про здоровий спосіб життя.

3. Методи стимулювання поведінки і діяльності допомагають формувати в учнів уміння правильно оцінювати свою поведінку, що сприяє усвідомленню ними своїх потреб, розуміння сенсу життєдіяльності. Заохочення застосовується в різних варіантах: схвалення, похвала, подяка, надання почесних прав, нагородження. Покарання полягає у позбавленні або обмеженні певних прав; у вираженні морального осуду.

4. Метод ігрових ситуацій  дозволяє легко, захоплююче засвоювати учнями на практиці правила здорового способу життя. Дуже часто використовуються ігрові ситуації проблемно-пошукового характеру, при цьому методи переконання і вправи максимально зближуються, взаємопроникають; створюється атмосфера природного «входження» в конкретну ситуацію певного змісту.

5. Методи впливу на емоційну сферу припускають формування необхідних навичок в управлінні своїми емоціями, що сприятливо позначається на здоров'я учнів. Таким методом є навіювання. Навіювати - це, значить, впливати на почуття, а через них на розум і волю людини. Використання цього методу сприяє переживання дітьми своїх вчинків і пов'язаних з ними емоційних станів .

6. Метод проектів.  Дослідницькі проекти (організація опитування серед своїх однолітків для вивчення шкідливих звичок у початковій школі) ; творчі проекти ( санітарні бюлетені про здоровий спосіб життя).

Доброзичливість , вчасно сказані слова схвалення , справедлива , хоча і сувора, оцінка успіхів, шанобливе ставлення до учнів формують сприятливий психологічний клімат в класному колективі, створюють позитивний емоційний фон, який сприяє кращому засвоєнню знань учнями та формуванню культури здоров'я.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ІІ.Метод проектів- один із еіективних засобів формування знань щодо культури здоров’я школяра

2.1. Формування знань про здоровий спосіб життя в учнів через використання методу проектів

У формуванні здорового способу життя і збереженні здоров'я дитини велике значення має мотивація, спрямована на збереження здоров'я, культура знань свого організму, розуміння своїх психофізіологічних можливостей. Однак у більшості школярів цих знань вкрай мало. Придбати знання про здоровий спосіб життя допоможе правильно підібраний метод навчання. Для кращого засвоєння матеріалу про здоровий спосіб життя педагоги використовують метод проектів.

Метод проектів набуває останнім часом все більше прихильників . Він спрямований на те, щоб розвинути активне самостійне мислення дитини і навчити його не просто запам'ятовувати і відтворювати знання, які дає йому школа, а вміти застосовувати їх на практиці. Метод проектів відрізняється кооперативним характером виконання завдань під час роботи над проектом , діяльність, яка при цьому здійснюється, є за своєю суттю креативної та орієнтованої на особистість учня. Даний метод передбачає високий рівень індивідуальної та колективної відповідальності за виконання кожного завдання з розробки проекту. Спільна робота групи учнів над проектом невіддільна від активної комунікативної взаємодії. Метод проектів є одним з форм організації дослідницької пізнавальної діяльності, в якій школярі займають активну суб'єктивну позицію.

Проекти можуть мати різні форми: стінгазета, доповідь, звітний вечір, стаття, рекомендації, альбом, колаж і багато інших. Педагоги застосовують метод проектів для кращого засвоєння знань. Він передбачає використання широкого спектру проблемних, дослідницьких, пошукових методів, орієнтованих чітко на реальний практичний результат, значимий для кожного учня, який брав участь у розробці проекту. Учні самі розробляють проект, тобто підбирають матеріал, оформлюють, захищають, а вчитель контролює виконання проекту. Теми проектів можуть бути різними. Наприклад, здоровий спосіб життя, тобто, що діти розуміють під словом здоровий спосіб життя , що включає в себе здоровий спосіб життя, навіщо він потрібний. Або можна взяти теми наступного характеру: шкода куріння, шкода алкоголю, шкода наркотиків, правильне харчування, заняття спортом, загартовування, розпорядок робочого дня та ін.. Виконуючи проекти за цими темами школярі не тільки закріплять пройдений матеріал, а й дізнаються багато нового за даними темами. Аналізуючи сучасні тенденції в освіті,      Р.П. Мильруд підкреслює наступне: «Якщо традиційно у навчальній практиці переважає тренувальні прийоми навчання, то сучасної тенденцією стає більш активне використання проектних прийомів» [13,17]. Р.П.Мильруд стверджував: «За допомогою тренувальних прийомів навчання школярі засвоюють готове зміст , а за допомогою проективних завдань вони вчаться творчо створювати зміст навчання і засвоювати його...» [13] . Метод проектів спрямований на те, щоб знайти способи, шляхи розвитку активного самостійного мислення дитини, щоб навчити його не тільки запам'ятовувати і відтворювати знання, які дає школа, а й вміти їх застосовувати на практиці.  Н. П. Сибірська говорила про проект: «Проект являє собою діяльність по створенню образу майбутнього, передбачуваного явища » [17]. Проект є одним з аспектів творчості школяра і заснований на плануванні, прогнозуванні, прийнятті рішень, розробці, науковому дослідженні .

Сучасний метод проектів знайшов широке застосування в освітніх системах навчання багатьох країн світу. Його висока ефективність підтверджується вчителями Великобританії, США, Бельгії, Бразилії, Фінляндії, Німеччини, Італії та інших країн, де ідеї Дж. Дьюї (гуманістичного підходу до освіти) знайшли широке поширення і набули великої популярності в силу раціонального поєднання теоретичних знань і їх практичного застосування для вирішення конкретних проблем навколишньої дійсності в спільній діяльності школярів.

Отже, основна ідея методу проектів полягає в тому, щоб перенести акцент з різного виду вправ на активну розумову діяльність учнів у ході спільної творчої роботи, що сприяє розвитку в учнів пізнавального інтересу в процесі навчання.

Головні цілі введення в шкільну практику методу проектів :

1. Показати вміння окремого учня або групи учнів використовувати придбаний в школі дослідницький досвід .

2. Реалізувати свій інтерес до предмета дослідження , примножити знання з предмета .

3. Піднятися на більш високий ступінь освіченості, розвитку, соціальної зрілості.

У методі проектів використовуються, перш за все, різноманітність, проблемність, вчення із задоволенням, егофактор .

1. Різноманітність, як необхідна риса будь-якого хорошого навчання , сприяє підтримці інтересу до навчання - це і різноманітність тем,  і різноманітність форм навчальної діяльності ( індивідуальна, парна , групова робота , фронтальна).

2 . Проблемність означає, що роблеми змушують думати, і підліток навчається, думаючи, мислячи.

3. Безумовно, важливо, щоб школяр навчався із задоволенням. Підліток навчається продуктивно і багато дізнається, якщо він вчиться вільно, без примусу, відчуваючи радість. Розважальність - це одна з особливостей проекту. Часто завдання можуть оформлятися у вигляді жарту, головоломки, загадки тощо, мати музичний супровід, шумові ефекти, ілюстрації.

4 . Особливе значення має егофактор, тобто можливість говорити про те, про що школярі думають, про свої плани. При організації спілкування краще застосовувати, по можливості, такі ситуації , які зачіпають інтереси учня, пов'язані з його особистим досвідом, тобто повною мірою реалізувати особистісно - орієнтований підхід.

Кожен проект співвідноситься з певною темою і розробляється протягом кількох уроків. Здійснюючи цю роботу, школярі можуть, наприклад, розповідати й писати про власне життя, створювати власний журнал, готувати макети і т.д. У методі проектів використовується досить плідна ідея. Поряд з вербальними засобами вираження учні широко використовують і інші засоби: малюнки, колажі, малюнки, плани, карти, схеми, анкетні таблиці, графіки та діаграми. Різноманіття засобів вираження сенсу виводить дітей у вільний творчість .

Проект здійснюється за певною схемою.

1.Підготовка до проекту.

Приступаючи до створення навчального проекту, слід дотримуватися ряду умов:

- Попередньо вивчити індивідуальні здібності, інтереси, життєвий досвід кожного учня;

- Вибрати тему проекту, сформулювати проблему, запропонувати учням ідею , обговорити її .

2. Організація учасників проекту.

Спочатку формуються групи, де перед кожним стоїть своя задача. Розподіляючи обов'язки, враховуються схильності учнів до логічних міркувань, до формування висновків, до оформлення проектної роботи. При формуванні груп до їх складу включаються школярі різної статі, різної успішності, різних соціальних груп.

3. Виконання проекту .

Цей крок пов'язаний з пошуком нової, додаткової інформації, обговоренням цієї інформації, і її документуванням, вибором способів реалізації проекту.

4. Презентація проекту .

Весь відпрацьований, оформлений матеріал треба донести до  однокласників, захистити свій проект.

5. Підведення підсумків проектної роботи .

Кожен проект обговорюється, тобто що вийшло, що не вийшло; чий проект був найбільш вдалим і оригінальним. При оцінці готового проекту слід звертати увагу не тільки на правильне використання матеріалу, але також на творче оформлення . Кожна група або учень висловлює свою думку, задає питання, що цікавлять по темі проекту.

Основним завданням освіти стає актуальне дослідження навколишнього життя. Учитель і учні йдуть цим шляхом разом, від проекту до проекту. Проект, який виконують учні, повинен викликати в них ентузіазм, захоплювати їх . Будь-яка дія, що виконується індивідуально, в групі, за підтримки вчителя або інших людей, школярі повинні самостійно спланувати, виконати, проаналізувати і оцінити роботу.

В основному більшість проектів виконуються в ході підсумкових уроків , коли за результатами його виконання , оцінюється засвоєння учнями певного навчального матеріалу.

 Як і кожен метод проект має переваги і недоліки.

До переваг проектного методу можна віднести:

1. Метод проектів характеризується високою коммуникативностью і активним включенням учнів в навчальну діяльність ;

2. Кожен приймає особисту відповідальність за просування в навчанні;

3. Робота над проектом поєднується зі створенням міцної  бази знань  у учнів; використання методу проектів дозволяє створювати умови для розвитку особистості учня, так як він розвиває активне самостійне мислення і вчить учня не просто запам'ятовувати і відтворювати знання, які дає йому школа, а вміти застосовувати їх на практиці ;

4. Процес роботи над проектом стимулює учнів  бути діяльнісними ;

5. При захисті проектів учень виступає як індивідуальність, здатна не тільки оцінити дійсність, а й проектувати якісь необхідні зміни.

До недоліків можна віднести:

1. Незвичність даної форми роботи в масовій школі;

2. Недостатньою підготовленістю вчителя до проектних форм роботи;

3.Не завжди вдається відстежити діяльність кожного учня над проектом;

5. Великі витрати часу на складання проекту; відсутність методичних матеріалів і розробок, які допомагали б учителю в розробці того чи іншого проекту; невисока мотивація до даного виду діяльності.

 Як ми бачимо, метод проектів чітко орієнтований на реальний, практичний результат, значимий для школяра. У кожного учня є можливість розвинути свої здібності і таланти, перевіряти і проявляти себе у лідерстві. У школярів з'являється особиста відповідальність за свої знання, які він включає в свою реальну діяльність. Працюючи над проектом, школярі вчаться самостійно здобувати необхідну інформацію, користуватися різними джерелами. Спільна робота згуртовує колектив, зростає взаємодія учнів. Кожен учень намагається довести розпочату ним справу до кінця, щоб показати результат своєї праці.

2.2.Проект " Бути здоровим - здорово!".

2.2.1.Мета, завдання, актуальність проекту.

Мета проекту

1. Формування у свідомості учнів позитивного ставлення до свого розумового, емоційного, соціального і фізичного здоров'я, як до найважливішої духовно-моральної та соціальної цінності, виховання в молодому поколінні здорового способу життя. Створення педагогічного та соціального середовища, що сприяє позитивній мотивації педагогів, батьків і дітей.

2. Актуалізація теми здоров'я, здорового способу життя, відповідальної поведінки .

Завдання:

1. Створення проекту , спрямованого на позитивну зміну у всіх учнів, педагогів, батьків до свого здоров'я.

2. Сформувати зацікавлене ставлення в учасників цільових груп до теми здоров'я, вдосконалення поведінкових навичок і відповідального ставлення до свого здоров'я.

3.  Формування культури здорового способу життя.

4 . Активна пропаганда здорового способу життя

5 . Популяризувати здоровий спосіб життя в шкільному середовищі .

Актуальність

Тема формування здорового способу життя у підростаючого покоління дуже актуальна, а в наш час особливо, оскільки з кожним роком збільшується кількість учнів, які мають проблеми зі здоров'ям, чимало учнів мають шкідливі для здоров'я звички, що дуже згубно позначається, як на духовному , так і фізичному стані здоров'я.

Девізом нашої роботи з формування стали слова Карлейля : «Здорова людина - найдорогоцінніше витвір природи», отже, основну мету ми бачимо у формуванні в учнів ціннісного ставлення до свого здоров'я, навичок культури здорового способу життя, залученні до занять фізичною культурою і спортом.

Думається, ні у кого немає сумніву в тому, що здоровий спосіб життя веде до процвітання. Всі ми від народження отримуємо певний генетичний набір, який повинен забезпечити досягнення максимально можливих життєвих цілей. Але реалізувати ці можливості на практиці і досягти свого життєвого стелі навіть в ідеальних життєвих умовах можуть тільки здорові люди, яких серед ведучих здоровий спосіб життя істотно більше. Проблема здоров'я учнів стає пріоритетним напрямком розвитку освітньої системи сучасної школи, стратегічна мета якої - виховання і розвиток вільної життєлюбної особистості, збагаченої науковими знаннями про природу і людину, готової до творчої творчої діяльності і морального поведінки. Таким чином, проблема збереження і зміцнення здоров'я дітей, формування усвідомленого прагнення до здорового способу життя для нашої школи дійсно залишається актуальною і може бути вирішена, на наш погляд, шляхом реалізації проекту. У сучасному світі здоров'я є універсальною цінністю і суспільству потрібні не тільки сучасно освічені, але фізично здорові молоді люди. Здоров'я - це капітал, без якого людина не може повноцінно брати участь у професійній та соціального життя. На думку вчених, наше здоров'я на 50 % залежить від способу життя, на 20 % визначається спадковістю, на 20 % - довкіллям , і тільки на 10 % залежить від медичних чинників. Тому необхідна зміна оздоровчої парадигми, самого підходу до вирішення проблем, пов'язаних зі здоров'ям. Суспільна увага має переміститися на формування та пропаганду способів здорового способу життя, заснованих не стільки на медичних, скільки на культурних, соціальних та екологічних факторах. Чим раніше у підлітка сформується мотивація , тобто усвідомлена необхідність піклуватися про своє здоров'я , тим здоровішою буде кожна конкретна людина і суспільство в цілому. Більшість школярів дуже мало знають про своє тіло, про особливості його будови і функцій, про здоров'я як головної цінності людини. Через відсутність елементарних медичних знань молодий чоловік робить безліч помилок. На жаль, дуже часто ці помилки стають фатальними.

2.2.2. Напрямки  та епати реалізації проекту.

Робота над проектом ведеться за трьома напрямками:

І. «Здоровий я - здорова країна»

Цілі:

1. Розробка та реалізація комплексу заходів з пропаганди здорового способу життя та підвищення рівня культури здорового способу життя серед учнів і батьків.

2. Залучення всіх категорій учасників освітнього процесу до  заходів щодо пропаганди основ здорового способу життя.

 Форми роботи: класні години , бесіди , дебати , вікторини , конкурси малюнків , огляд- конкурс ранкової зарядки , тренінги, акції , розробка буклетів.

Заходи: класна година: «Режим дня школяра», театралізована вистава: «Уроки Мойдодира », бесіда : «Звідки беруться бруднулі ?», тренінг: «Моє здоров'я - скарб безцінний», зустріч з фахівцями, вікторина: « Я зростаю , я розвиваюся », дискусія: « Про правильне харчування школяра» , конкурс : « На зарядку ставай ! », дебати: «Бережи здоров'я змолоду ».

ІІ. «Я - Людина »

Цілі:

1.Навчання навичкам самопізнання, саморозвитку та  самовдосконалення ;

2. Формування у школярів знань про себе , своїх індивідуальних і особистісних особливостях;

3 . Розвиток комунікабельності учнів .

 Форми роботи: ігри, вечори, диспути, тренінги, дискусії.

 Заходи: Вечір спілкування: «Я- юдина», конкурс малюнків: «Здоров'я і хвороба», тренінг комунікативних здібностей: «Мистецтво спілкування» , диспут: «Вічний конфлікт « хочу » і« треба », дискусії, КВН«Наше здоров'я» ,

ІІІ. « Моє здоров'я »

Цілі:

1. Формування ціннісного ставлення до здоров'я та здорового способу життя.

2. Формування основних знань про здоровий спосіб життя і про шкідливі звички, які згубно впливають на здоров'я людей.

3. Формування умінь споживання медичних послуг, навичок надання першої медичної допомоги в різних ситуаціях .

4. Формування умінь споживання медичних послуг, навичок надання першої медичної допомоги в різних ситуаціях, знань про основні гігієнічні правила поведінки, харчування, праці і відпочинку, про механізми захисту організму від різних хвороб і правил вживання лікарських препаратів.

Форми: бесіди, агітбригади, класні години, перегляди кінофільмів, вікторини, зустрічі з спортсменами, конкурси малюнків, спортивні змагання, творчі проекти.

 Заходи: театралізована вистава: «Парад шкідливих звичок» , конкурс плакатів: «Чистота - запорука здоров'я», тестування: «Ставлення до свого здоров'я», інтелектуальна гра: «Наше здоров'я в наших руках», бесіда: «Десять заповідей», дискусія: «Комп'ютер - друг чи ворог?», дебати: «чи шкідливо дивитися телевізор?», агітбригада: «Лихослів'я - смерть душі» , бесіда: «Я вибираю спорт», « Весні - физкульт -ура!» , класний час:« шкільний парад спортсменів», «Мама, тато, я - спортивна сім'я», «Веселі старти» ,

Етапи реалізації проекту:

 I етап – початковий:

а) підготовчий - ініціативна група проводить організаційні збори з розробки проекту і визначає план роботи;

б) діагностичний  - в результаті діагностики потрібно виявити відсотки формування навичок ЗСЖ вчителів, батьків, учнів з формування навичок ЗСЖ. Провести соціологічне дослідження «Для чого стали вести ЗСЖ»;

 в) реалізація проекту - складання плану роботи, встановлення зв'язків з соціальними партнерами.

II етап – основний:

а) теоретичний:

1. Інформування учасників навчально - виховного процесу про здоровий спосіб життя: (заходи, «круглі столи», акції, виготовлення плакатів, буклетів, пам'яток) .

2. Навчання підлітків, молоді навичкам ЗСЖ: тренінги, бесіди, ділові ігри, «круглі столи», брейн- ринги .

3. Залучення батьків до профілактичного процесу: батьківські збори,

тренінги, бесіди.

б) практичний

1.Створення зони відпочинку - кімнати для релаксації вчителів та учнів.

III етап - заключний

1.Проводиться діагностика на виявлення успішності обраних технологій для вирішення означеної проблеми та основних завдань.

2. Передбачається визначення перспектив щодо формування здорового способу життя у підростаючого покоління.

2.2.3.Результативність проекту

Проект можна вважати успішним , якщо будуть вирішені наступні проблеми:

1. Зниження рівня захворюваності учнів і вчителів .

2. Підвищення в учасників освітнього процесу інтересу до фізичного вдосконалення, розкриттю цінності фізичної культури .

3.Створення діючої системи роботи з соціумом і соціальними партнерами щодо формування здорового способу життя та боротьби з шкідливими звичками.

4. Організація масових спортивних змагань серед населення.

5. Формування здорового способу життя в сім'ї.

6. Створення кімнати відпочинку для релаксації вчителів та учнів.

Основні результати реалізації проекту оцінюються в рамках моніторингових процедур, що передбачають виявлення: динаміки сезонних захворювань; динаміки шкільного травматизму; стомлюваності учнів і т.п.

Інструментарій проведення контролю :

- Моніторинг результативності виконання проекту;

- Ступінь участі учнів школи в акціях з пропаганди ЗСЖ;

- Аналіз статистичних показників та моніторингових досліджень;

-Опитування учнів, батьків, педагогів.

 -Суспільна оцінка якості реалізації проекту.

 - анкетування всіх учасників освітнього процесу.

Для реалізації проекту визначено такі напрямки діяльності:

1. Залучення учнів у суспільне, спортивне, творче життя. Проведення великої кількості різних заходів, спрямованих на підвищення інтелектуального потенціалу і пропаганду здорового способу життя в школі.

2. Дослідження факторів впливу на ціннісні орієнтації учнів і формування через вивчення даних факторів ціннісного ставлення до свого здоров'я.

3. Підвищення інформаційної обізнаності учнів про соціально-значущї захворювання, такі як наркоманія, тютюнопаління, ігроманія, ВІЛ -інфекції, алкоголізм, девіантну поведінку.

Методи реалізації проекту:

1. Метод - спортивна школа: На базі школи проводять спортивні заходи. Спортивни секції - для бажаючих поглиблено займатися спортом, класні години, семінари для вчителів. Всі заходи повинні бути забезпечені яскравими ілюстраціями емблем і запам'ятовуються закликами ( «Ми вибираємо спорт»,  « Наше здоров'я , в наших руках »).

2. Метод - суспільна увага: проведення рекламно-соціальних акцій перед проведенням спортивних заходів, з метою залучення суспільної уваги. Акції проводяться з метою інформування населення про переваги здорового способу життя. Акції повинні супроводжуватися роздачею наочного матеріалу з короткою інформацією, а також із залученням засобів масової інформації.

3. Метод - освічена молодь: серед учасників освітнього процесу будуть проводитися лекційні та ігрові програми з метою привчання до здорового способу життя. Охоплює вчителів , батьків , школярів 1-11 класів ,

4. Метод - візуальне нагадування: установка зовнішньої соціальної рекламної соціальної спрямованості з метою ознайомлення та нагадування про притягнення підростаючого покоління до спорту та здорового способу життя.

5. Метод - голос громадськості: публікації у друкованих ЗМІ про користь спорту та здорового способу життя.

Очікувані результати (позитивні зміни, які відбудуться в результаті реалізації проекту). Кількісні показники (вказати основні кількісні результати, включаючи чисельність залучення молоді в заходи проекту):

1. Збільшення чисельності залучення молоді в заходи проекту

2. Підвищення мотивації до рухової активності, здорового способу життя.

3. Поліпшення фізичного і емоційно-психологічного стану всіх учасників освітнього процесу.

4. Збільшення кількості учнів, зайнятих фізичною культурою і спортом.

5. Поліпшення знань дітей про здоровий спосіб життя.

6. Підвищення рівня інформованості про проблеми нікотинової, алкогольної та наркотичної залежності за допомогою проведення заходів, а також поширення буклетів, інформаційних листів , плакатів, малюнків.

7 . Збільшення кількості учнів , дотримуються правил особистої гігієни

8. Збільшення кількості учнів, що дотримуються режиму дня, занять фізичною культурою.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновок

Здоров'я людей належить до числа глобальних проблем , тобто тих , що мають життєво важливе, значення, для всього людства. Здоров'я - це не відсутність хвороб, а фізична, соціальна, психологічна гармонія людини, доброзичливі, спокійні відносини з людьми , з природою і самим собою.

Здоровий спосіб життя не займає поки перше місце в ієрархії потреб і цінностей людини в нашому суспільстві. Але якщо ми навчимо дітей з самого раннього віку цінувати, берегти і зміцнювати своє здоров'я, то можна сподіватися, що майбутнє покоління буде більш здорові і розвинуті не тільки особистісно, інтелектуально, духовно, а й фізично.

Реалії сьогоднішнього дня свідчать, що проблема формування культури здоровія школяра є, насамперед, проблемою педагогічною. Саме комплекс педагогічних рішень, пов'язаних з навчанням здоровому способу життя і впровадженням здоров'язберігаючих технологій навчання може стати реальним способом підвищення показників здоров'я підростаючого покоління.

Досягнення даної мети може бути досягнуто за допомогою технологій здоров'япітримуючої педагогіки, які розглядаються як сукупність форм і методів організації навчально-виховного процесу без шкоди для здоров'я школярів.

У рамках реалізації цих технологій можуть використовуватися такі форми роботи : бесіди , ранки , ігри, змагання , уроки та свята здоров'я.

В сучасний час педагоги також використовують метод проектів для кращого засвоєння матеріалу школярами. Потрібно не тільки пояснювати учням, що таке здоровий спосіб життя і навіщо він потрібний, а й надавати можливість дітям зрозуміти важливість здорового способу життя, при виконанні проекту. Всі ці заходи сприяють формуванню у дитини знань про здоровий спосіб життя, позиції визнання цінності здоров'я , почуття відповідальності за збереження і зміцнення свого здоров'я.

Зміна ставлення до свого здоров’я передусім проблема виховання. Тому саме системі освіти дає суспільствосоціальне замовлення – посилити роботу з оздоровлення шкільногосередовища, зміцнення здоров’я дітей і формування у них здоровогоспособу життя. Цю проблему повинна розв’язувати школа, але ззалученням батьків. Здорова особистість формується у двох соціальних інститутах: сім’ї та школі

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Список використаних джерел.

1. Ахвердова О.А., Магин В.А. К исследованию феномена “Культура

здоров’я” в области профессионального образования / О.А. Ахвердова,

В.А. Магин // Теория и практика физической культуры. – 2002. – № 9. 

2. Баєва Т. Формування здорового способу життя в особистісно-

орієнтованому виховному процесі життя / Т. Баєва // Соціально-

педагогічні проблеми сучасної середньої та вищої освіти в Україні. –

Житомир : ЖДПУ, 2002. – С. 172–173.

3.Бойченко Т.Є., Здоров’язберігаюча компетентність як ключова в

освіті України / Т.Є. Бойченко // Основи здоров’я і фізична культура. - №11.

4. Брехман И.И. Валеология – наука о здоровье. – М.: Физкультура и

спорт, 1990. – 206 с.

5. Волошин О. Р. Здоровий спосіб життя – через школу нового типу /

О. Р. Волошин // Слобожанський науково-спортивний вісник. – Х. :

ХДАФК, 2007. – Вип. 11. – С. 13–15. .

6.  Горащук В. П. Формирование культуры здоровья школьников (теория

и практика) : монографія / В. П. Горащук. – Луганск : Альма-матер, 2003.

7. Горащук В.П. Теоретичні та методичні засади формування культури

здоров’я школярів : дис. … д-ра пед. Наук : 13.00.01 / Горащук Валерій

Павлович / Луган. нац. пед. ун-т ім. Тараса Шевченка. – Х., 2004. – 414 с.

8. Жабокрицька О. В. Педагогічні умови виховання основ здорового

способу життя підлітків у позакласній діяльності : автореф. дис. на

здобуття наук. ступеня канд. пед. Наук : спец. 13.00.07 «Теорія

виховання» / О. В. Жабокрицька. – Кіровоград, 2003. – 20 с.

9. Каменский Я. А. Избранные педагогические сочинения : В 2 т. /

Под ред. А. И. Пискунова и др. / Я. А. Каменский. – М. : Педагогика, 1982. –

656 с.

10. Кириленко С.В. Соціально-педагогічні умови формування культури

здоров’я старшокласників : дис… канд. пед. наук : 13.00.07 / Кириленко

Світлана Володимирівна / Інститут проблем виховання Академії пед. наук

України. – К., 2004. – 240 с. 7.

11.Кудрявцева Е. Н. Здоровье человека: понятие и реальность/

Е. Н. Кудрявцева // Общественные науки и здравоохранение. – М. :

Наука, 1987. – С. 32–48.

 11.Лебедченко С.Ю. Формирование культуры здоровья будущего

учителя в процессе профессиональной підготовки : автореф. дис. … канд. пед.

наук : 13.00.08 / С.Ю. Лебедченко / Волгоград. гос. пед. ун-т.– Волгоград, 2000.

– 19 с.

12. Мельник Ю.Б. Формування культури здоров’я учнів початкової

школи / Ю.Б. Мельник // Педагогіка, психологія та медико-біологічні проблеми

фізичного виховання і спорту: Зб. наук. пр. під. ред. Єрмакова С.С. – Х. :

ХХПІ, 2002. – № 23. – С. 27–33.

13. Мильруд, Р.П. Методология и развитие методики обучения иностранным языкам [Текст]/ Р.П. Мильруд // Иностр. языки в школе. – 1997. – № 5. – С.13-20.

14. Навички заради здоров’я. Навчання здоровому способу життя на

засадах розвитку навичок: важливий компонент школи, дружньої до дитини,

школи, що підтримує здоров’я. – ВООЗ – К., 2004

15. Оржеховська В.М. Стратегія педагогіки здорового способу життя

дітей і молоді / В.М. Оржеховська // Наук. зап. УНПУ ім.М.П.Драгоманова. –

2006

16. Психология здоровья: Учебник для вузов / Под ред. Г.С. Никифорова.

– СПб.: Питер, 2003. – 607

17. Сибирская, Н.П. Проектирование педагогических технологий [Текст]/ Н.П. Сибирская. – М.: Просвещение, 1998. – С.38-45.

18. Скумин В.А. Культура здоровья — фундаментальная наука о

человеке / В.А. Скумін – Новочебоксарск: ТЕРОС, 1995. – 132 с.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1

 

doc
Додано
14 квітня
Переглядів
408
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку