Реферат на тему "Дар хрещення"

Реферат

на тему

«Дар хрещення»

Підготувала

вчитель Ценівського ЗЗСО І-ІІІ ступенів

Кобрин О. С.

Кожна людина створена на образ і подібність Божу. Ми маємо від Бога ясний розум, волю і безсмертну душу. Господь дав нам душу і тіло, тому ми зобов’язані вшановувати Бога душею і тілом, тобто внутрішньо і зовнішньо. Вшановуємо Бога внутрішньо у своєму серці й душі через віру, надію і любов. А зовнішня наша любов проявляється через наші прояви: постійне виконання Божих заповідей , участь у Божих службах, у святих Тайнах Сповіді та Причастя, через наші усні молитви і розуміння знаку святого хреста у житті, через дотримання приписів Церкви христової щодо постів і через нашу доброту і любов до ближнього. Ось чим ми прилюдно засвідчуємо наше глибоке Боговшанування.

Шлях до Бога вказав для нас великий син Русі-України київський князь Володимир 1988 році, прийнявши віру Христову з Візантії. Князь добре розумів, що християнська віра у візантійському обряді найкраще відповідає нашому народу. Він сам прийняв святу Тайну Хрещення, а потім охрестив весь свій народ. Головним завданням Володимира Великого було формування церковної спільноти, зведення Божих храмів і поширення християнської науки. Цю святу справу продовжували українські князі і гетьмани. Дякуючи їм, ми сьогодні всі є християнами. На долю нашого народу впало багато випробувань та, незважаючи на все, ми вистояли і зберегли одну батьківську віру, один обряд і одну мову. Це якраз все це, що об’єднує нас у великий, єдиний український народ. З волі Божої ми одержали свою незалежну державу, де ми всі з вдячністю, як справжні християни, повинні славити Всевишнього і дякувати Йому за всі його дари і ласки.

Християнство вимагає діючої любові і співчуття з усіма страждальцями на цьому світі: голодуючими, переслідуваними, невинно ув’язненими і принижуваними Христове Євангеліє закликає, щоб ми всі навстіж відкрили серця тим, хто потребує цієї любові. Джерелом християнської сили є любов, добро і правда. Тією божественною силою воно впливає на людину, на її відношення до світу, до людей. Християнство не має можливості вирішувати фінансові питання, але воно має обов’язок викривати негативні риси людей і вести до чесної та сумлінної праці.

Нашою опорою є Церква і її вчення, бо вона є продовженням Божого діла на землі, основою правди. Їй належить майбутнє, бо вона працює для вічності, вона страждає з усіма страдниками усіх часів і прагне, щоб щедрість Божої милості вилилась на цей світ. Вона є непереможна, бо правда мусить мати гору над неправдою, чеснота – над гріхом, а любов – над ненавистю. Церква не бажає нічого іншого, як тільки обороняти справи Господа, навчати Його засад, вести людські душі до спасіння. Церква – це улюблениця Христа. Святий Апостол Павло казав: «Христос полюбив Церкву і видав себе за неї, щоб її освятити, очистивши купелем води із словом, щоб утворити собі Церкву, щоб була свята і непорочна» (Послання до Єфесян 5, 25-27). Християнства неможна відділити від Церкви. Христова віра – це свята дійсність, яка є у Церкві. Дорогу до Бога вибудувала Церква і якщо не було б Церкви, то християнство давно б загинуло.

Основою християнства є ідея любові і поваги до інших людей. Про це євангелист Матвій писав: «Любіть тих, хто ненавидить вас, і моліться за тих, хто вас переслідує». (МТ. 5,44) Ісус не лише заповів нам ці безсмертні рядки, а своєю молитвою за тих, хто підняв на нього руку, показав неперевершений зразок християнської любові. Християнство виступає неперевершеним зразком психологічного захисту особистості, адже десятки мільйонів людей розпочинають день словами «Отче наш». Маючи такого захисника, людина легко долає життєві труднощі. Християнство допомагає кожній людині знаходити радість у повсякденному житті, з вірою і надією вирішувати всі проблеми.

Тому ми повинні цінувати і непохитно тримати свою віру, як ті перли, як той скарб, що його знайшовши чоловік, все що має продає, щоб його здобути.

Людина завжди прагне в чомусь задовольнити своє життя. Одні весь час живучи на землі шукають Бога, інші, яких, на жаль, переважна більшість, шукають розваг і достатку. А життя йде і у кожного з нас воно минає. Проходять роки, десятки і Господь чекає на нас, а ми часом і не задумуємось над цим. А Він нас усіх прийняв за своїх дітей, коли дарував нам дар хрещення, всіх нас любить своєю безмежною любов’ю і чекає, коли ми відчинимо двері свого серця і запросимо Його до себе. Найбільшою, найважливішою і найпотрібнішою справою нашого земного життя є досягнення вічного спасіння. І ця вічність залежить тільки від нас самих, від того, як ми проживемо своє земне життя. Чи подаємо ми голодному кусень хліба, а спраглому – склянку води, чи маємо ми достатньо співчутливої любові і що доброго ми чинимо живучи на землі. Христос вимагає від нас духовного внутрішнього переродження. Лише таке переродження може нас спасти.

Отож, нам християнам треба цінувати цей даний Богом нам дар хрещення, Його безмежну любов і доброту до кожного з нас. Слід задуматись над метою нашого життя, над його цінністю і швидкоплинністю. Помолившись рідною мовою, єдиним обрядом, єдиним народом припадімо до Христа і Він утішить нас, допоможе у всіх труднощах і радо вислухає кожного з нас.