Реферат на тему: «Імунна система людини. Види імунітету. Шляхи зміцнення імунітету»

Реферат на тему:

«Імунна система людини. Види імунітету. Шляхи зміцнення імунітету»

Зміст

Зміст

Вступ

Імунна система людини

Історія розвитку уявлень про імунну систему

Органи імунної системи....................................4

Клітини імунної системи...................................4

Лімфоцити

T-кілери

T-хелпери

Гамма-дельта T-клітини

B-лімфоцити та антитіла

Функція імунної системи людини

Види імунітету.........................................8

Складові елементи вродженого (неспецифічного) імунітету:.........9

Набутий імунітет

Шляхи зміцнення імунітету.............................10

Як зміцнити імунітет:......................................10

Продукти, що підвищують імунітет

Вітаміни, що підвищують імунітет.........................11

Лікарські засоби для укріплення імунітету

Висновок

Список використаних джерел…………………………………………………...13

Вступ

Організм людини — дуже складний, взаємопов’язаний і постійно взаємодіючий механізм. Всі деталі виконують свою унікальну функцію, дозволяючи нам жити, добре себе почувати і успішно захищатися від різних захворювань. А найголовніший наш союзник у боротьбі проти шкідливих мікроорганізмів — імунітет.

Імунітет виконує в організмі неймовірно важливу роль — оберігає нас від інфекцій, вірусів і мікробів. Це  ціла система, що підтримує в нас здоров’я, бадьорість і витривалість. У одних людей імунітет міцніший з народження, і навіть у люті епідемії вони легко уникають хвороби. Деякі ж буквально з народження не припиняють хворіти, підхоплюючи будь-яку хворобу.

Бережіть свій імунітет, бо це ваше здоров’я!

Імунна система людини

         Іму́нна систе́ма — сукупність органів, тканин, клітин, які забезпечують захист організму від чужорідних агентів; система організму, яка контролює сталість клітинного і гуморального складу організму.
Знищенню імунною системою підлягає генетично чужорідне: молекули інших організмів, мікробні клітини, молекули, до яких утворюються антитіла, а також, пошкоджені клітини власного організму; крім того, імунна система може реагувати на власні клітини та тканини, що мають пошкодження або злоякісно трансформовані.

Історія розвитку уявлень про імунну систему

У 1796 році англійський сільській лікар Едвард Дженнер (1749–1823) розробив спосіб штучної імунізації проти натуральної віспи шляхом зараження людини коров'ячою віспою.

Відкриття Луї Пастера (1880) дало початок імунології як самостійній науці. Пастер виявив, що імунізація курей старою холерною культурою створює у них стійкість до зараження високовірулентним збудником курячої холери і сформулював основний принцип створення вакцин, а також отримав їх проти сибірки і сказу.

      Ілля Ілліч Мечников відкрив феномен фагоцитозу (1882) і створив клітинну або фагоцитарну теорію імунітету.

Німецький учений Пауль Ерліх висунув гуморальну теорію імунітету. З 1898 по 1899 рік бельгійський науковець Жюль Борде і російський М. Я. Чистович виявили утворення антитіл у відповідь на введення чужорідних еритроцитів і сироваткових білків. Дане відкриття поклало початок неінфекційній імунології.

У 1900 році австрійський імунолог Карл Ландштейнер зробив відкриття груп крові AB0 людини. Він створив основу вчення про тканинні ізоантигени.

Органи імунної системи

1. центральні (кістковий мозок і тимус)
2. периферійні (селезінка, лімфатичні вузли та інші накопичення лімфоїдних тканин).

Клітини імунної системи

1. лейкоцити (спеціальні клітини імунної системи):
2. лімфоцити (Т-лімфоцити, В-лімфоцити, Нормальні кіллери)
3. фагоцити (макрофаги, еозинофіли, нейтрофіли, базофіли, дендритні клітини, мікроглії, купферовські клітини)
4. допоміжні клітини (тучні клітини, тромбоцити)

Лімфоцити

         Клітини імунної системи, на які покладені ключові функції щодо здійснення набутого імунітету, відносяться до лімфоцитів, які є підтипом лейкоцитів. Велика частина лімфоцитів відповідає за специфічний набутий імунітет, оскільки можуть розпізнавати збудників інфекції всередині або поза клітинами, в тканинах або в крові.

        Основними типами лімфоцитів є B-лімфоцити та T-лімфоцити, які формуються з плюріпотентних гемопоетичних стовбурових клітин; у дорослої людини вони утворюються в кістковому мозку, а T-лімфоцити додатково проходять частину етапів диференціювання в тимусі. B-клітини відповідають за гуморальну ланку набутого імунітету, тобто виробляють антитіло, в той час як T-клітини є основою клітинної ланки специфічної імунної відповіді.

       На етапі розвитку лімфоцити поділяються на групи, здатні виконувати ту чи іншу функцію захисту. Існують різні види лімфоцитів. Зокрема, за морфологічними ознаками їх поділяють на малі лімфоцити та великі гранулярні лімфоцити (ВГЛ). За структурою зовнішніх рецепторів серед лімфоцитів виділяють, зокрема, B-лімфоцити та T-лімфоцити.

      Як B-, так і T-клітини несуть на своїй поверхні рецепторні молекули, які розпізнають специфічні мішені. Рецептори представляють із себе як би «дзеркальний відбиток» певної частини чужорідної молекули, здатний приєднуватися до неї. При цьому одна клітина може містити рецептори тільки для одного виду антигенів.

    T-клітини розпізнають чужорідні («не-свої») мішені, такі як патогенні мікроорганізми, тільки після того, як антигени (специфічні молекули чужорідного тіла) будуть оброблені та презентовані в поєднанні з власною молекулою головного комплексу гістосумісності (англ. main histocompatibility complex, MHC). Серед T-клітин розрізняють ряд підтипів, зокрема, Т-кілери, Т-хелпери та регуляторні Т-клітини.

      T-кілери розпізнають тільки антигени, які об'єднані з молекулами головного комплексу гістосумісності I класу, у той час як T-хелпери розпізнають тільки антигени, розташовані на поверхні клітин в поєднанні з молекулами головного комплексу гістосумісності II класу. Ця різниця у презентації антигену відображає різні ролі зазначених двох типів T-клітин. Іншим, менш поширеним підтипом T-клітин, є γδ T-клітини, які розпізнають незмінені антигени, не пов'язані з рецепторами головного комплексу гістосумісності.

      У T-лімфоцитів коло завдань достатньо широке. Частина з них — регуляція набутого імунітету за допомогою спеціальних білків (зокрема, цитокінів), активація B-лімфоцитів для утворення антитіл, а також регуляція активації фагоцитів для ефективнішого руйнування мікроорганізмів. Цю задачу виконує група T-хелперів. За руйнування власних клітин організму шляхом виділення цитотоксичних факторів при безпосередньому контакті відповідають T-кілери, які діють специфічно.

     T-кілери

     Т-кілери являють собою підгрупу T-клітин, функцією яких є руйнування власних клітин організму, інфікованих вірусами або іншими патогенними внутрішньоклітинними мікроорганізмами, або клітин, які пошкоджені або невірно функціонують (наприклад, пухлинні клітини). Як і B-клітини, кожна конкретна лінія T-клітин розпізнає тільки один антиген. T-кілери активуються при з'єднанні своїм T-клітинним рецептором (ТКР) зі специфічним антигеном в комплексі з рецептором головного комплексу гістосумісності I класу іншої клітини. Розпізнавання цього комплексу рецептора гістосумісності з антигеном здійснюється за участю розташованого на поверхні T-клітини допоміжного рецептора CD8. У лабораторних умовах T-клітини зазвичай виявляють саме по експресії CD8. Після активації T-клітина переміщується по організму в пошуках клітин, на яких білок I класу головного комплексу гістосумісності містить послідовність потрібного антигену. При контакті активованого T-кілера з такими клітинами він виділяє токсини, що утворюють отвори в цитоплазматичній мембрані клітин-мішеней, в результаті іони, вода та токсин вільно переміщуються в клітку-мішень та з неї: клітина-мішень гине. Руйнування власних клітин T-кілерами важливо, зокрема, для запобігання розмноженню вірусів. Активація T-кілерів жорстко управляється та "зазвичай вимагає дуже сильного сигналу активації від комплексу білка гістосумісності з антигеном, або додаткової активації факторами T-хелперів.

     T-хелпери

     Т-хелпери регулюють реакції як вродженого, так і набутого імунітету, і дозволяють визначати тип відповіді, який організм зробить на конкретний чужорідний матеріал. Ці клітини не виявляють цитотоксичності та не беруть участь у знищенні інфікованих клітин або безпосередньо збудників. Замість цього, вони керують імунною відповіддю, спрямовуючи інші клітини на виконання цих завдань.

       T-хелпери експресують T-клітинні рецептори (ТКР), які розпізнають антигени, пов'язані з молекулами II класу головного комплексу гістосумісності. Комплекс молекули головного комплексу гістосумісності з антигеном також розпізнається корецептором клітин-хелперів CD4, який привертає внутрішньоклітинні молекули T-клітини (наприклад, LCK), відповідальні за активацію T-клітини. T-хелпери мають меншу чутливість до комплексу молекули головного комплексу гістосумісності та антигену, ніж T-кілери, тобто для активації T-хелперів потрібне зв'язування набагато більшої кількості його рецепторів (близько 200–300) з комплексом молекули гістосумісності та антигену, в той час як T-кілери можуть бути активовані після зв'язування з одним таким комплексом. Активація T-хелперів також вимагає тривалішого контакту з антиген-презентируючою клітиною^[6]. Активація T-хелперів призводить до вивільнення ними цитокінів, які впливають на активність багатьох видів клітин. Цитокінові сигнали, створювані T-хелперами, посилюють бактерицидну функцію макрофагів та активність T-кілерів. Крім того, активація T-хелперів викликає зміни в експресії молекул на поверхні T-клітини, зокрема ліганду CD40 (також відомого під позначенням CD154), що створює додаткові стимулюючі сигнали, зазвичай необхідні для активації вироблення антитіл B-клітинами.

       Гамма-дельта T-клітини

5-10% T-клітин несуть на своїй поверхні ТКР гамма-дельта та позначаються як γδ T-клітини.

B-лімфоцити та антитіла

В-клітини становлять 5-15% циркулюючих лімфоцитів та характеризуються поверхневими імуноглобулінами, вбудованими в клітинну мембрану та виконують функцію специфічного антигенного рецептора. Цей рецептор, специфічний лише для певного антигену, називається антитілом. Антиген, зв'язуючись з відповідним антитілом на поверхні В-клітини, індукує проліферацію та диференціювання В-клітини до плазматичних клітин та клітин пам'яті, специфічність яких така ж, як і специфічність вихідної В-клітини. Плазматичні клітини секретують велику кількість антитіл у вигляді розчинних молекул, які розпізнають вихідний антиген. Секретовані антитіла мають ту ж специфічність, що й відповідний В-клітинний рецептор.

Функція імунної системи людини

Імунна система розпізнає чужорідні речовини, нейтралізує їх і «запам'ятовує» свою відповідь, щоб відтворити її при зіткненні з аналогічним антигеном. До компетенції імунної системи відносять і знищення клітин і білків власного організму, що виникають при нормальному, фізіологічному функціонуванні організму в екстремальних умовах — при травмах. В будь-якому стані організму імунна система постійно працює, хоч і з різним ступенем активності.

Види імунітету

Складові елементи вродженого (неспецифічного) імунітету:

• Шкіра. Шкіра здорової людини має кислу реакцію (рН 5,5). Шкіру не потрібно часто вимилювати до блиску та скрипіння, оскільки мило вилужнює верхній шар шкіри, робить її менш захищеною. Тому для догляду за шкірою, особливо обличчя, варто використовувати відповідні очищаючі косметичні засоби, що мають нейтральне рН.
• Слина. В слині міститься лізоцим, речовина, що руйнує багато мікробів. Власне тому до складу деяких смоктальних таблеток від болю в горлі входить лізоцим, наприклад, лізак.
• Сльози. Сльози захищають очі від пилу та інфекції. При пересиханні очей офтальмологи можуть призначити спеціальні краплі (штучні сльози).
• Шлунковий сік. Шлунковий сік містить соляну кислоту, має сильно кислу реакцію (рН 2), що руйнує патогени, практично перетравлює їх.
• Здоровий кишківник. Здорова мікрофлора кишківника є наступним потужним бар’єром проти патогенів. Своєю чергою, стан дисбактеріозу – порушення співвідношення «дружніх» та патогенних мікроорганізмів, що має бути приблизно 80 до 20%, веде до проблем із захистом. Із метою відновити природній баланс корисних мікроорганізмів у кишківнику лікарі призначають пробіотики (лакто- чи біфідобактерії) та пребіотики (поживні речовини, що сприяють росту «корисних» бактерій), зокрема, дітям.
• Клітини та спеціальні захисні білки крові. Якщо інфекційний патоген все ж долає перший бар’єр, то наступним місцем «боротьби» із інфекцією будуть лімфатичні вузли, де клітини та захисні білки намагатимуться «локалізувати» інфекцію. Цей процес можна відчути, наприклад, під щелепою – збільшені болючі лімфатичні вузли при ангіні.
• Гематоенцефалічний бар’єр. Оскільки найважливішим органом є мозок, він ще додатково захищений бар’єром, який перешкоджає потраплянню патогенів з крові до мозку.

Набутий імунітет

Система набутого імунітету з'явилася в ході еволюції нижчих хребетних. Вона забезпечує інтенсивнішу імунну відповідь, а також імунологічну пам'ять, завдяки якій кожний чужорідний мікроорганізм або чужорідна молекула «запам'ятовується» за унікальними для нього антигенами. Система набутого імунітету антигеноспецифічна та вимагає розпізнавання специфічних антигенів в процесі, що носить назву презентація антигена. Специфічність антигену дозволяє здійснювати реакції, які призначені конкретним мікроорганізмам або інфікованим ними клітинам. Здатність до здійснення таких вузьконаправлених реакцій підтримується в організмі «клітинами пам'яті». Якщо макроорганізм інфікується мікроорганізмом більше одного разу, ці специфічні клітини пам'яті використовуються для швидкого знищення такого мікроорганізму.

Шляхи зміцнення імунітету

Як зміцнити імунітет:

• Регулярно споживайте велику кількість овочів та фруктів.
• Спіть достатньо, намагайтеся лягти спати до 11 вечора.
• Уникайте тривалого стресу, намагайтеся мінімізувати дію стресу.
• Не куріть.
• Якщо вживаєте алкоголь, дотримуйтеся добового ліміту.
• Регулярно виконуйте фізичні вправи.
• Підтримуйте вагу тіла в межах норми.
• Намагайтеся уникати інфекції, мийте руки та готуйте їжу відповідально.

Продукти, що підвищують імунітет

Для зміцнення імунітету у дорослих і дітей необхідно правильно харчуватися! Намагайтеся щоденно їсти овочі та фрукти у кількості до половини об’єму вашої тарілки. До складу овочів та фруктів входять вітаміни, зокрема вітамін А, С та Д, також мінерали, такі як цинк.

• Кольорові овочі та фрукти багаті на антиоксиданти, речовини, що захищають організм від дії шкідливих речовин.
• Клітковина, що міститься в овочах, фруктах, зернових, горіхах і насінні, є запорукою здорового кишківника та життєздатності «дружньої» мікрофлори всередині нього. Можна придбати клітковину, наприклад, із кунжуту чи льону.
• Пийте ягідні та трав’яні чаї. Шипшиновий чай, багатий на вітамін С, буде особливо корисний.
• Споживайте сухофрукти, наприклад, курагу чи сушені яблука.
• Правильно замороженні ягоди – чудове джерело корисних речовин для укріплення імунітету восени та взимку.
• Риба – джерело омега-3 поліненасичених жирних кислот – також є важливим компонентом здорового харчування. Практикуйте принаймні двічі на тиждень «рибні дні». Рослинне джерело деяких омега-3 поліненасичених жирних кислот – це олія льону.
• Здавна наші прабабусі й прадідусі вживали часник і цибулю, щоб не захворіти. Така дієта має сенс, оскільки до складу цих продуктів входять фітонциди, що допомагають боротися з патогенами. У східній кухні з цією ж метою використовували куркуму, імбир.

Вітаміни, що підвищують імунітет

      Звичайно, найкращим джерелом корисних речовин для підвищення імунітету та здоров’я загалом має бути здорова їжа. Проте, чи достатньо ми споживаємо овочів та фруктів, особливо, це стосується дітей, які бувають достатньо вередливі щодо їжі? Прийнятним рішенням стосовно недостатнього надходженням вітамінів та інших корисних речовин до організму є періодичне нетривале вживання вітамінів та інших харчових добавок додатково. При виборі вітамінно-мінеральних комплексів варто порадитися з лікарем або фармацевтом.

Які вітаміни пити для укріплення імунітету:

• вітамін С;
• вітамін А;
• вітамін Д;
• вітамін Е;
• вітаміни групи В, зокрема, В6 та фолієву кислоту;
• варто, щоби до складу вітамінного-мінерального комплексу входили цинк, селен, залізо, мідь.

Лікарські засоби для укріплення імунітету

       Попри колишню моду на адаптогени (ехінацея, женьшень та ін.), останні наукові дослідження привернули увагу до того, що призначення таких імуностимуляторів не є абсолютно безпечною справою. Активно стимульована імунна система може стати агресивною до власного організму! Як наслідок, можуть активізуватися певні автоімунні процеси. Також засоби, що збільшують кількість клітин крові, наприклад, у спортсменів перед важливими змаганнями, одночасно й збільшують ризик інсульту головного мозку.

      Робота імунної системи є достатньо складною та багаторівневою, тому практично не можливо винайти «чарівну пігулку», яка б підвищувала опірність організму до всіх інфекцій. Найкращою стратегією є здорове харчування, здоровий спосіб життя та повноцінний відпочинок. 

Висновок

         Багато хто зміцнює свій організм за допомогою загартовування холодною водою, однак не варто захоплюватися такими радикальними методами — це великий стрес для організму, можуть початися різні запальні процеси. Більш ефективним і щадним рішенням стане контрастний душ. Він зміцнює не тільки імунну систему, але й стінки судин, а також привчає нас як до низької температури, так і до її перепадів, що надзвичайно важливо в холодну пору року.

       Часник і цибуля славляться своїми цілющими властивостями. Але необхідно пам’ятати, що велика кількість цих продуктів у раціоні може призвести до подразнення шлунково-кишкового тракту. Крім того, людина — істота соціальна, а вживання великої кількості «ароматних» продуктів не сприяє встановленню успішної комунікації між людьми.

       Важливо не «переборщити» з прийомом будь-яких вітамінів — наслідки їх передозування іноді набагато страшніші від  недоліку того або іншого вітаміну в організмі.

      Не варто забувати регулярно відвідувати лікарів, на ранніх стадіях усі хвороби лікуються набагато простіше. Намагайтеся максимально уникати стресових ситуацій,  а якщо  неприємне щось уже трапилось, поставтеся до цього з гумором, пам’ятаючи, що все погане обов’язково закінчиться.

          Для отримання максимального захисту від хвороб варто комбінувати здоровий спосіб життя і прийом ефективних препаратів, що зміцнюють імунітет. У цьому випадку хвороби і супутня їм проблема «як підвищити імунітет?» обійдуть Вас стороною.

Список використаних джерел

1. Сайт Вікепедія
2. Енциклопедія здоров’я. –К., 2009