Реферат на тему «Кам’янська Січ»

 

Реферат на тему «Кам’янська Січ»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

План

 

1.              Розташування Січі
2.              Планування Січі
3.             Проблема датування
4.             Січ на р. Кам'янка
5.             Історія заснування Кам'янської Січі
6.             Філія «Кам’янська Січ» Національного заповідника «Хортиця»
7.             Національний природний парк «Кам’янська Січ»
8.             Що зараз можна побачити на місці Кам’янської Січі?

 

 

 

 

 

1. Розташування Січі

Кам'янська Січ – адміністративний і військовий центр Війська Запорозького Низового за часів його перебування під протекцією Кримського ханства у першій третині ХVIII ст. Умовна назва Січі, яка побутує в історичній та краєзнавчій літературі, пояснюється тим, що вона розташовувалася у гирлі правого притоку Дніпра – річки Кам'янки.

Кам'янська Січ знаходилася при впадінні у Дніпро з правого боку малої степової річки Кам'янки. Січ займала зручний для оборони мис, утворений лівим, північним берегом р. Кам'янка та рукавом Дніпра – Козацьким Річищем. Таким чином, адміністративний центр Війська Запорозького знаходився на самому кордоні з безпосередніми володіннями Кримського ханства. Поряд із Січчю діяв Каїрський (Кам'янський) перевіз через Дніпро. Як відомо, річкові переправи завжди мали велике стратегічне значення. Каїрський перевіз був зручним тільки з правого берега на лівий – за течією річкових проток, а не навпаки. Тому обози на шляху до Криму користувалися Каїрським перевозом, а на зворотньому шляху – Кизикерменським.

 У наш час археологічні залишки Кам'янської Січі знаходяться на території села РеспубліканецьНовокаїрської сільради Бериславського району Херсонської області. Частина території пам'ятки зайнята незаконно збудованими на її території садибами села та присадибними ділянками. Пам'ятка займає частину східного схилу мису Стрілка, утвореного правим берегом Каховського водосховища та лівим берегом затоки Республіканець. Поверхня мису поросла травою, кущами та невеликими деревами по берегах. Східна сторона мису перетворена на урвище абразією берегів, внаслідок якої в наш час вже знищено більше половини площі пам'ятки^[3].

З видимих слідів Січі на поверхні землі залишився тільки надмогильний хрест кошового отамана Костя Гордієнка. Хрест стоїть не на своєму місці – точне місце могили Гордієнканевідоме. Напис на хресті сьогодні (2015 р.) практично не читається, але його зміст відомий з ранніх публікацій: «Во имя Отца и Сына и Святаго Духа. Зде почиваетъ рабъ Божій Константинъ Гордҍевичъ атаманъ кошовый славнаго войска Запорожского и низового а куреня Плитнҍровского: преставися року 1733 мая 4 числа». З Кам'янської Січі походить також пошкоджений надмогильний хрест кошового отамана Василя Єрофеєвича, який сьогодні зберігається у Національному заповіднику «Хортиця», у м. Запоріжжя. 

Напис на пам’ятнику Костянтину Гордієнку

 

 

 

 

Пам'ятник на честь кошового отамана Запорожської Січі Костянтина Гордієнка(Головка) біля його могили в селі Республіканець.

 

 

 

 

Карта Запорозьких Січей у 1552—1775 роках

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2. Планування Січі

Січ займала невеликий куток між правим берегом Козацького Річища й лівим берегом р. Кам'янки, й мала форму неправильного трикутника. Посередині Січі, з півночі на південь, була розташована площа, по обидва боки якої дослідник Д. І. Яворницький у кінці ХІХ нарахував 40 западин від давніх будівель. Один ряд цих «куренів», за словами Яворницького, тягнувся вздовж Козацького Річища з виходами на захід, а три ряди йшли від степу до Кам'янки з виходами на схід та захід. Між останніми трьома рядами, як і між першими, з півночі на південь простягалася площа таких самих розмірів, як і перша. Кожен із куренів мав бiля 14,9 м довжини й 8,5 м ширини. Слідів від церкви помічено не було. Січ, на думку Д. І. Яворницького, була обнесена кам'яним муром, від якого в кін. ХІХ ст. збереглися лише окремі дикі камені. Південніше Січі, на мисі Стрілка, знаходилося господарське передмістя. Північніше Січі розташовувалося кладовище, точне місцезнаходження і межі якого сьогодні невідомі

 

 

 

3. Проблема датуванна

У питанні датування Кам'янської Січі у різних джерелах існують розбіжності. Згідно так званої «Записки в память потомную» (1734), після розгрому Чортомлицької Січі у 1709 р., козаки заснували нову Січ на Олешках, прожили там дев'ятнадцять років, у 1728 р. повернулися на Чортомлик, де пробули два роки, а в 1730 р. перейшли на р. Кам'янку

Ймовірно заснували цю січ у 1709 році після знищення військами Російської імперії Чортомлицької Січі.

Кам'янська Січ на території нинішньої Херсонщини існувала протягом 1709-1711 років та 1728-1734 років. На сьогодні вона вважається єдиною Січчю запорозьких козаків, де збереглися основні її складові частини, зокрема, рештки козацьких куренів, Січового майдана, виробничих майстерень, козацький цвинтар. За часів існування Кам'янської Січі тут було 40 куренів і проживало близько 2 тисяч чоловік.

 

4. Січ на річці Кам’янка

Після переносу адміністративного центру Війська Запорозького Низового на р. Підпільну в 1734 р., поселення на р. Кам'янці не припинило свого існування. У документах сер.- ІІ пол. XVIII ст. згадується козацький населений пункт, який не мав чітко усталеної назви: «при річці Кам'янці», «в Кам'янському названому урочищі», «Кам'янка», «Усть-Кам'янка», «Кам'янка, де Січ була». На тогочасних картах цей пункт позначався, як невелике укріплення під назвою Давня або Стара Січ

Після знищення Запорозької Січі у 1775 р. тут, імовірно, знаходилася поштова станція. У 1795 р. вперше згадується поміщіцькесело Консулівка (Розаревка), яке отримало назву по імені генерального консула Священної Римської імперії Івана Григоровича Розаревича. На поч. ХХ ст. воно належало Ф. С. Агаркову, за наказом якого у Консулівці було зведено значний комплекс будівель – палац, лютеранська кірха й кілька великих господарських споруд. До нашого часу зберіглися тільки руїни цих споруд. Після того, як у 1920 р. у регіоні було встановлено радянську владу, в колишній економії було організовано артіль «Республіканець», яка дала сучасну назву селу. Вже на поч. 1930-х рр. завдяки Кам'янській Січі село згадувалося у туристичних путівниках^{https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D0%B0%D0%BC%27%D1%8F%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0_%D0%A1%D1%96%D1%87}. У ІІ пол. ХХ ст. мешканцями с. Республіканець на території археологічних залишків Кам'янської Січі було незаконно збудовано кілька житлових садиб, а прилегла територія використана для присадибних ділянок.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

5.            Історія заснування Січі

Кам’янська Січ (1709-1711, 1728-1734) була заснована запорожцями після зруйнування царськими військами Чортомлицької Січі. Захопивши із собою деякі врятовані клейноди і похідну церкву, козаки спустилися по Дніпру на човнах і стали табором під проводом кошового отамана Петра Сорочинського в гирлі річки Кам’янки, на правому березі Дніпра, на південному кордоні Великого Лугу (нині це територія села Республіканець Бериславського р-ну Херсонської обл.).

Сюди прибули також козаки на чолі з кошовим отаманом Костем Гордієнком, які переховувалися після Полтавської катастрофи 1709 року в турецьких володіннях — Бендерах. Нова запорозька столиця дістала назву Кам’янська Січ.

 

У 1711 р. Петро І послав проти Кам’янської Січі вісім полків під командуванням генерала Бутурліна та ще полки гетьманських козаків на чолі з гетьманом Іваном Скоропадським. Запорожці вимушені були відступити в межі тодішніх володінь Кримського ханства і заснували Січ поблизу стародавнього міста Олешки.

У 1728 р. козаки залишили Олешківську Січ, більшість із них повернулася на місце Кам’янської Січі, інші під проводом Івана Гусака оселились на берегах річки Самари. Пізніше запорожці з Самари повстали проти Івана Гусака і, спустившись Дніпром, приєдналися до запорожців Кам’янської Січі.

 

Тут в 1733 році помер і був похований Кость Гордієнко. Надмогильний хрест, хоч і пошкоджений, зберігся до нашого часу.

1734 року царський уряд, який готувався до війни з Туреччиною, дозволив запорожцям повернутися в рідні місця. Тоді запорозькі козаки заснували Підпільненську (Нову) Січ, якій судилося стати останньою.

у 1709 році після знищення військами Російської імперії Чортомлицької Січі. Саме сюди приїхали козаки на чолі з кошовим отаманом Костем Гордієнком після Полтавської битви. Важливо знати, що Кам'янська Січ перебувала під захистом турецького султана, тож це давало певні гарантії, що імперські війська не стануть нападати на козаків. Не секрет, що Петро І мав на меті винищити все українське козацтво.

Тож у 1711 році він посилає на Січ декілька своїх полків та гетьманські полки, які підпорядковувались Івану Скоропадському. Кам'янські козаки змушені були відступити до кордонів тогочасного Кримського ханства і заснувати там нову січ  – Олешківську. Через три роки по смерті Петра І, у 1728 році, козаки повертаються до Кам'янської Січі. Розкопки показали, що Січ мала ремісниче передмістя. Тут козаки займалися гончарством, литтям кольорових металів тощо. Також на самій території стояла церква Покрови Пресвятої Богоматері, були також різні майстерні, курені, шинки та постоялі двори.  У козаків було право брати мито з товарів, які доставлялися кораблями по Дніпру та Бугу.

Простояла Кам'янська Січ до 31 березня 1734 року. Це дата виходу козацтва з-під протекторату турецького султана. Після цього козаки знайшли собі притулок на річці Підпільній. Ця Січ стала однією з останніх в історії українського козацтва. 
 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

У вересні 1965 р. уряд Української РСР прийняв постанову «Про увічнення пам'ятних місць, пов'язаних з історією козацтва». Тільки у січні 1983 р. «Кам'янська Січ та кладовище запорозьких козаків першої половини ХVIII ст.» була взята під охорону в статусі пам'ятки місцевого значення. У другій половині 80-х рр. ХХ ст., з початком «Перебудови», інтерес до історії козацтва значно зріс. Кам'янська Січ стала місцем паломництва українських патріотів. У 1994 р. тут було встановлено пам'ятник Костю Гордієнку. За пропозицією археолога М. П. Оленковського херсонська обласна влада у грудні 2004 р. зініціювала створення історико-культурного заповідника «Кам'янська Січ». Але за відсутності фінансування ідея залишалася на папері. У жовтні 2008 р., під час Всеукраїнської науково-практичної конференції «Історія козацтва в пам'ятках та музейній практиці», було ухвалено резолюцію щодо передачі території Кам'янської Січі Національному заповіднику «Хортиця». 

На Кам'янській Січі щорічно проводяться масові акції, присвячені пам'тним датам з історії Запорозького козацтва: дню пам'яті Костя Гордієнка (початок травня), дню пам'яті Запорозької Січі (початок червня), святу Покрови Пресвятої Богородиці (14 жовтня). У заходах беруть участь представники козацьких об'єднань, місцевої влади та громадськість.

7.            Національний природний парк «Кам'янська Січ»

На територіях, прилеглих до Кам'янської Січі, з 2009 р. йде проектування національного природного парку «Кам'янська Січ». В руслі сучасних тенденцій розуміння ландшафту як цілісної природно-культурної системи, тут впроваджуватиметься комплексне збереження природних та історичних пам'яток. Парк матиме однаково велике природоохоронне і історико-культурне значення^[51].

Парк обійматиме землі Качкарівської, Милівської, Новокаїрської, Новорайської та Червономаяцької сільрад Бериславського р-ну. Планований об'єкт знаходиться на території річки Балка Кам'янка та Миловської балки і має 6 особливо цінних ділянок, на яких повинен бути встановлений заповідний режим: Середньокам'янська (284,9 га), Слонівська (394,4 га), Глибочанська (474,2 га), Колодязьна (753,4 га), Тернуватська (454,2 га) і Маргурівська (344 га). Флора цього унікального об'єкта природно-заповідного фонду налічує 582 види судинних рослин. Серед них – 52 раритетні види. На цій території, крім того, зберігаються залишки близько 150 курганів і древніх поселень, панський маєток і старовинний монастир

Кам’янська балка

8.              Що зараз можна побачити на місці Кам’янської Січі

 

І досі на території Кам’янської Січі простежуються всі три її складові частини: майдан із залишками куренів та скарбниці, передмістя, де стояли ремісничі майстерні, крамниці, шинки, хати, а також козацьке кладовище з могилою Костя Гордієнка. Однак територію Січі інтенсивно розмивають води Каховського моря.

На початку ХХ ст. на місці Кам’янської Січі велися археологічні роботи під керівництвом Дмитра Яворницького та Віктора Гошкевича. Також їхню справу в 1989 році продовжили науковці з Інституту археології АН УРСР та співробітники заповідника на острові Хортиця. Завдяки цим науковим дослідженням було встановлено межі тогочасної Кам’янської Січі, руїни куренів, передмістя, де були крамниці, шинки та майстерні.

Кам’янська Січ двічі руйнована російськими військами в 1711 і в 1734. Зараз тривають археологічні розкопки залишків укріплень. Пізніше на місці Січі був побудований маєток пана Агаркова.

Збереглися в напівзруйнованому вигляді стайні, винні льохи, басейн, штучний ґрот на схилах Дніпра, який селяни називають «панською курилкою».

Також було досліджено козацький цвинтар, де є могила Костянтина Гордієнка. Хрест на його могилі хоч і пошкоджений, проте зберігся до наших днів.

            Могила Костянтина Гордієнка

Панорама «Кам'янської Січі» і пам'ятник кошовому Костянтину Гордієнку.

 

У 2015 році землевпорядники Херсонщини розпочали підготовчі роботи зі створення національного природного парку «Кам’янська Січ». Наразі уточнюється та поновлюється інформація стосовно власників та користувачів земельних ділянок, котрі планується включити до національного парку природного парку «Кам’янська Січ» згідно з наявною експлікацією земель та орієнтовних меж на території Бериславського району Херсонської області.