Реферат на тему «Підходи до вивчення мислення»

Вишневська Ілона Василівна 15 листопада 19 Відгуки відсутні

Про матеріал

Мислення - процес пізнання, який пов'язаний з відкриттям суб'єктивно нового знання, рішенням завдань, з творчим перетворенням дійсності. Тому в психології мислення розглядається і вивчається як психічний процес і як процесвирішення завдань. Мислення включено в усі види діяльності людини (праця, пізнання, спілкування, гру) і пов'язане з усіма особистостей особливостями людини (мотивацією, емоціями, волею, здібностями та ін.) Мислення вважається вищим пізнавальним процесом.
Перегляд файлу

Міністерство освіти і науки молоді та спорту України

Міжнародний економіко-гуманітарний університет імені Академіка Степана Дем’янчука













Реферат на тему

«Підходи до вивчення мислення»










Підготувала

студентка ІІІ курсу

групи 61 ППП

педагогічного відділення

спеціальності 013

початкова освіта + ПП

Вишневська Ілона Василівна






Рівне-2019

Зміст

Вступ……………………………………………………………………………….3

  1. Механістичний підхід до дослідження мислення………………………...4

  2. Телеологічний підхід………………………………………………………5

  3. Цілісний підхід……………………………………………………………...6

  4. Логічна теорія мислення……………………………………………………7

Висновки……………………………………………………………………………9

Список використаних джерел…………………………………………………….10





































Вступ

Мислення - процес пізнання, який пов'язаний з відкриттям суб'єктивно нового знання, рішенням завдань, з творчим перетворенням дійсності. Тому в психології мислення розглядається і вивчається як психічний процес і як процесвирішення завдань. Мислення включено в усі види діяльності людини (праця, пізнання, спілкування, гру) і пов'язане з усіма особистостей особливостями людини (мотивацією, емоціями, волею, здібностями та ін.) Мислення вважається вищим пізнавальним процесом.

Мислення як психічний процес здійснюється в розумових діях і операціях.

Протягом XX століття багато видатні психологи зверталися до теми психологічного дослідження мислення, кожен в обраній ним теоретичної моделі. Серед них - Дж. Уотсон, Ж. Піаже, Вертгеймер, О. Зельц, З. Фрейд та ін Серед вітчизняних науковців можна назвати С. Л. Рубінштейна, Л. С. Виготського, П. Я. Гальперіна, А. Н. Леонтьєва, Л. В. та ін

Дослідженнями мислення в даний час зайняті представники різних наук: психології, біології, медицини, генетики, кібернетики, логіки і ряду інших. У кожній з цих наук є свої питання, в силу яких вони звертаються до проблем мислення, своя система понять і, відповідно, свої теорії мислення. Але всі ці науки, разом узяті, розширюють наші знання про мислення людини, взаємно доповнюють один одного, дозволяють глибше заглянути в це, одне з найважливіших і загадкових явищ людської психології.























1. Механістичний підхід до дослідження мислення

Механістичний підхід характеризується переносом загальних механізмів психічних процесів на вищі пізнавальні процеси. У рамках цього підходу розвивалися теорії мислення асоціативної психології, біхевіоризму, інформаційна теорія мислення в її початкових варіантах.

Мислення як сполучення чуттєвих уявлень (асоціанізм). Мислення розуміється як асоціювання чуттєвих уявлень. Поняття – це асоціація уявлень. Судження – асоціація понять. Умовивід – асоціація суджень.

М.Мюллер висунув теорію “дифузійних репродукцій”: сполучення двох і більш чуттєвих уявлень відбувається в такий спосіб: кожне з них викликає в суб'єкта, подібно до кіл на воді, ненаправлений, дифузійний потік асоціацій з іншими уявленнями, які, у свою чергу, також можуть викликати нові асоціації. При зустрічі цих потоків відбувається їхнє накладення один на одного, або репродукція, і виділяється ознака, загальна для вихідного уявлення й істотна для утвореного поняття.

У.Джемс сформулював перше чітке визначення мислення: мислення – це здатність орієнтуватися в нових для нас даних досвіду. Розглянемо деякий силогізм:

М є Р метали електропровідні

S є М олово - метал

S є Р олово електропровідне

Нехай S – факт, М – істотний атрибут, Р – властивість атрибута. Умовивід від S до Р може бути зроблено тільки за допомогою М. Мислитель заміщає первісну конкретно дану ситуацію S (олово) її абстрактною властивістю М (метал). Що справедливо стосовно М, що пов'язано з М, те справедливо й стосовно S. Оскільки М є одна з частин цілого S, мислення можна визначити як заміщення цілого його частинами й пов'язаними з ними властивостями й наслідками. Тоді мистецтво мислення можна охарактеризувати такими рисами:

1) проникливістю, тобто умінням розкривати в цілому факті S, що знаходиться перед нами, його істотний атрибут М;

2) запасом знань або умінням швидко поставити М у зв'язок з Р, з його основною властивістю.

Друга посилка силогізму вимагає проникливості, перша – запасу знань.

Механістичний підхід представлений трьома теоріями: 

Ассоцианизм (структуралізм). Вихідні елементи досвіду - чуттєві уявлення. Між ними встановлюються асоціації. Осн. закон асоціацій - сила асоціацій залежить від їх повторюваності. Асоціації утворюються: за подібністю, контрастом, просторової і тимчасової близькості, по відношенню (причинності і т.п.). Мислення є асоціація чуттєвих уявлень. Так, поняття утворюється через асоціацію уявлень, судження - через асоціацію понять, умовивід - через асоціацію суджень. 

Теорія «накладення фотографій». При асоціювання кількох вистав їх загальні, істотні ознаки посилюються, утворюючи поняття. 

Теорія дифузних репродукцій (Г. Мюллер). Чуттєві уявлення викликають у людини дифузний потік асоціацій. При накладенні (репродукції) цих потоків виділяються ознаки для утворення поняття. Поняття - асоціація уявлень. Судження - асоціація понять. Умовивід - асоціація суджень. Наприклад, рішення задачі 32. Перша асоціація: 3, 6, 9, 12, 15 ... друга асоціація: 1, 4, 9, 16, 25 ... відповідь завдання: 9 (репродукція як результат зустрічі цих асоціацій). Принципи: дифузна асоціація і їх накладається репродукція. Осн. пункт критики: Ототожнюється поняття «загального» і «существеннного».

Отже, для того щоб мислити, ми повинні виокремлювати з даного конкретного факту властивості, і не будь-які взагалі, а ті, які відповідають правильному висновкові. Беручи невідповідні властивості, ми одержуємо неправильний висновок.

2. Телеологічний підхід

Назва цього підходу походить від слова telos – ціль, предметом наукового дослідження стає не тільки цілеспрямованість, але й доцільність, призначення мислення.

Вюрцбурзька школа мислення (1901-1911 рр.) – один із напрямків психології свідомості. Засновниками школи були О.Кюльпе і К.Бюлер, до її представників належать Н.Ах, А.Марбе, О.Зельц та ін.

Ідея про спрямованість асоціативного потоку була виражена Ахом у понятті “тенденція, що детермінує”. У процесі дифузійного поширення чуттєвих уявлень і їх репродукцій має місце особлива тенденція, яка не підлягає законам асоціацій, а, навпаки, визначає, детермінує їх перебіг. Ця тенденція може (а в експерименті – повинна) бути задана поставленим суб'єкту запитанням і пошуком відповіді на нього. Саме вона визначає виділення істотної ознаки при утворенні понять.

В.Уатт уводить поняття задача й установки. Задача – це засвоєна інструкція, що перетворюється на самоінструкцію, а установка – готовність думки рухатися у певному напрямку. Завдяки задачі й установці спливають не будь-які асоціації, а саме ті, які передбачені інструкцією.

З метою опису властивостей мислення як особливої психічної реальності феномени внутрішнього досвіду були розділені на чуттєві уявлення та думки або усвідомленості.

Спробу пояснити психологічні механізми розумового процесу зробив О.Зельц. Якщо мислення – це акт усвідомлення відносин, то для пояснення його потрібно представити як розгорнуту дію з виконанням задача. Насамперед потрібно описати її структуру, форму вияву для суб'єкта. У структурі розумової дії Зельц виділяє:

     S (situation) – ситуація, умови задача, наприклад задане слово;

     P (purpose) – вимога, мета, якої людині потрібно досягти, наприклад шукане слово, пов'язане з S родо-видовими відносинами;

     m (mean) – засіб досягнення мети, тобто усвідомлення названих відносин між S та Р.

Психологічна структура виконуваної задачі являє собою “схематично антиципаційний комплекс”. Схема комплексу розташовує елементи задачі за ієрархією по двох рівнях: чуттєвих уявлень (S та Р) і їх відношень, усвідомленостей (m). Основа вирішення задачі – попередній досвід суб'єкта, що містить такого роду схеми розуміння істотних відношень між предметами. У процесі виконання задача виступає для суб'єкта як незавершена комплексна структура. Ще не знайдений результат Р за схемою комплексу антиципується, передбачається суб'єктом – через усвідомлення ним відношення m. Операція заповнення комплексу, яка усвідомлюється, тобто знаходження Р, стає для суб'єкта методом вирішення задачі. Пояснюється ж рішення готовністю суб'єкта до актуалізації заданого відношення m – центральної частини комплексу, тобто до переходу цього відношення з попереднього досвіду в актуальний.

3. Цілісний підхід

Цілісний підхід до мислення розвивався в межах гештальтпсихології. Основні представники цілісного підходу: Макс Вертгеймер (1880–1943, Берлін, США); Карл Дункер (1903–1940, Берлін); Вольфганг Келер (1887–1967, Геттінген, Берлін, Прінстон). Частина (наприклад, дані, доступні спостереженню) одержує свій дійсний зміст, тільки будучи співвіднесеною з єдиною структурою цілого – така основна ідея цілісного підходу. Розуміння всіх складових частин досліджуваного явища як включених у цілісну структуру (гештальт) називається інсайтом.

Поняття інсайту було запропоноване Келером при дослідженні інтелектуальної поведінки людиноподібних мавп. Келер описав інсайт як подію, яка наступає у певний момент вирішення: після безуспішних спроб досягти мети безпосередньо, зниження рухової активності й пасивного розглядання ситуації, тварина раптово вдавалася до засобів, як би уперше виявляючи їх, і з цього моменту її поведінка ставала організованою, упорядкованою, тобто розумною.

К.Дункер вивчив внутрішній зміст, психологічні механізми інсайту. Він вважав, що в основі пояснення інсайту лежить не розгляд випадкової події і зовнішніх умов, що провокують його з тією чи іншою імовірністю, а аналіз об'єктивної структури проблемної ситуації, при вирішенні якої інсайт внутрішньо, істотно необхідний.

Мислення – це процес, що за допомогою інсайту (розуміння) проблемної ситуації приводить до адекватних відповідних дій.

Вихідним предметом аналізу є не процес вирішення задача, а його власна внутрішня структура. Тому внутрішніми тут називаються не власне психологічні механізми інсайту (і, звичайно, не внутрішній досвід суб'єкта), а закономірні структурні відношення елементів проблемної ситуації.

Розуміння проблемної ситуації є розуміння її основного конфлікту, тобто конкретного протиріччя між умовами й вимогами, що перешкоджає досягненню мети. Дункер роз'ясняє зв'язок конфлікту й спрямованості на його усунення словом“занадто”: банан занадто високо, кінцівки занадто короткі...

Результатом проникнення в ситуацію з метою усунення конфлікту є знаходження функціонального вирішення. Функціональне вирішення – це принциповий спосіб усунення конфлікту, що далі реалізується у використанні конкретного засобу. З винаходом і реалізацією засобу проблемна ситуація утворює цілісну структуру.

Таким чином, інсайт являє собою таку цілісну організацію умов і вимог задачі, у якій розкривається й вирішується її основний конфлікт.

4. Логічна теорія мислення

Уявлення про мислення як про процес. Розкрити поняття процесу в мисленні – значить показати, як зовнішні умови визначають внутрішні і як внутрішні умови переломлюють зовнішні впливи.

С.Л.Рубінштейн вважав, що проблемна ситуація – це ситуація, у якій невідоме не дано прямо, а задано через своє відношення до того, що міститься в ній. Мислення не зводиться до одного акту пізнання об'єкта, невідоме, шукане не розкривається відразу. Результат одного акту мислення включається в подальший хід розумового процесу, пізнання об'єкта все більше поглиблюється. Цей процес здійснюється як взаємодія суб'єкта й об'єкта, людини й проблемної ситуації. Мислення змінює первісну постановку проблеми, а ця змінена проблема штовхає далі рух нашої думки.

Характеристика зовнішніх умов не може бути дана без умов внутрішніх, без урахування того, що ці зовнішні умови детермінують. Взаємодія суб'єкта й об'єкта (зовнішнього і внутрішнього) у процесі мислення здійснюється таким чином:

1. Зовнішні обставини, що впливають на мислення, самі випробують на собі вплив внутрішніх умов.

2. Від внутрішніх умов процесу мислення значною мірою залежить, як включаються в детермінацію цього процесу зовнішні умови.

3. Результати процесу мислення (нова постановка проблеми, розчленовування її на ряд окремих завдань), включаючись у цей процес, змінюють і внутрішні умови його протікання, а під впливом цього стають іншими й зовнішні умови.

Мислення – це діяльність з перетворення об'єкта, що дає можливість знайти в ньому щось нове, дотепер невідоме, це процес знаходження все більш повних і точних формулювань, процес переформулювання задачі. Здійснюється це за допомогою розумової операції аналізу через синтез.

Аналіз через синтез – це пізнання нових сторін, якостей, властивостей предметів шляхом включення їх у ту систему зв'язків і відносин, у якій вони можуть виявити, а потім і виявляють шукані властивості.

Те, що невідомо, завжди якось пов'язано з відомим, даним у задачі. Невідоме завжди може бути поставлене мисленням у різні зв'язки й відношення до вже даного. Через включення невідомого в нові зв'язки і відносини воно й виявляється.



















Висновки

Для початкового періоду досліджень мислення характерне те, що мислення фактично ототожнювалося з логікою, а як єдиний його виду, що підлягає вивченню, розглядалося понятійне теоретичне мислення. Сама ж здатність до мислення вважалася природженою і тому, як правило, розглядалася поза проблеми розвитку психіки людини. Операціями мислення вважалися узагальнення, синтез, порівняння і класифікація.

Пізніше, з поява асоціативної психології мислення зводилося у всіх його проявах до асоціацій. Як механізми мислення розглядався зв'язок слідів минулого досвіду і вражень, отриманих в цьому досвіді. Здатність до мислення розглядалася як вроджена.

Мислення широко досліджувався і в рамках біхевіоризму. При цьому мислення уявлялося як процес формування складних зв'язків між стимулами і реакціями. Безперечною заслугою біхевіоризму стало розгляд у рамках досліджуваної проблеми формування умінь і навичок у процесі вирішення завдань. Завдяки даному напрямку психології в сферу вивчення мислення увійшла проблема практичного мислення.

Певний внесок у розвиток психології мислення вніс і психоаналіз, в якому велика увага приділялася проблемі несвідомих форм мислення, а також вивчення залежності мислення від мотивів і потреб людини. Саме завдяки пошуку несвідомих форм мислення в психоаналізі було сформовано поняття «захисних психологічних механізмів».

У вітчизняній психології проблема мислення розвивалася в рамках психологічної теорії діяльності. Розробка цієї проблеми пов'язана з іменами А. А. Смирнова, А. Н. Леонтьєва та ін Слід зазначити, що діяльнісна теорія мислення сприяла вирішенню багатьох практичних завдань, пов'язаних з навчанням і розумовим розвитком дітей. На її основі були побудовані відомі теорії навчання та розвитку, серед яких теорії П. Я. Гальперіна, Л. В. Занкова, В. В. Давидова. Проте останнім часом, з розвитком математики і кібернетики, з'явилася можливість створити нову інформаційно-кібернетічекую теорію мислення. Виявилося, що багато спеціальні операції, що застосовуються в програмах машинної обробки інформації, дуже схожі на операції мислення, якими користується людина.Тому з'явилася можливість вивчити операції людського мислення з використанням кібернетики і машинних моделей інтелекту. В даний час навіть сформульована ціла наукова проблема, що отримала назву проблеми «штучного інтелекту».







Список використаних джерел

1. Акімова М.К., Козлова В.Т., Ференс Н.А. Теоретичні підходи до діагностики практичного мислення Питання психології. - 1999. - № 1. - С.21-30.

2. Виготський Л. С. Психологія. - М.: ЕКСМО - Прес, 2000. - 1008 с.

3. Гамезо М. В., Герасимова В. С., Машурцева Д. А., Орлова Л. М. Загальна психологія: Навчально-методичний посібник. - М.: Ось-89, 2007. - 352 с.

4. Леонтьєв А. М. Лекції з загальної психології. - М.: Сенс; Вид. Центр «Академія», 2007. - 511 с.

5. Лукацький М. А., Остренкова М. Є. Психологія. - М.: Ексмо, 2007. - 416 с

6. Маклаков А. Г. Загальна психологія: Підручник для вузів. - СПб.: Пітер, 2008. - 583 с.

7. Психологія. Підручник для гуманітарних вузів Під ред. В. Н. Дружиніна. СПб.: Пітер, 2002 .- 315 с.

8.http://uareferat.com/Основні_теорії_мислення_в_західній_та_вітчизняній_психології

9. http://ru.osvita.ua/vnz/reports/psychology/29349/





10


В прямому ефірі
Інтернет-конференція: ШІ та цифрові інструменти для організації навчання в умовах блекаутів