26 вересня о 18:00Вебінар: Особливості статевого виховання у школах України

Реферат "Провідні мотиви поезії Оксани Забужко"

Про матеріал
У рефераті «Провідні мотиви поезії Оксани Забужко» були розглянуті питання про місце і значення поетичної творчості Оксани Забужко в сучасній літературі. Ця робота допоможе всім шанувальникам творчості Оксани Забужко ширше та глибше уявити і збагнути тривожну ніжну душу письменниці, великий патріотизм , справжнє художнє бачення світу і себе в цьому світі.
Перегляд файлу

1

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 «Провідні мотиви поезії

Оксани Забужко»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Зміст

            Вступ………………………………………………………………………...3

РОЗДІЛ І. ОКСАНА ЗАБУЖКО –ЯСКРАВИЙ ПРЕДСТАВНИК                                ПОСТМОДЕРНОЇ ДОБИ

             1.1. Життєвий та творчий  шлях поетеси…………………………………5

             1.2.Оксана Забужко-як особистість і письменниця……………………...6

РОЗДІЛ ІІ.ОСОБЛИВОСТІ ПОЕТИЧНОЇ ТВОРЧОСТІ ПОЕТЕСИ

             2.1.Естетико-світоглядний контекст поетичних збірок

  Оксани Забужко……………………………………………………………………7

             2.2.Провідні  мотиви поезії письменниці…………………………………8

РОЗДІЛ ІІІ. ВИВЧЕННЯ ПОЕЗІЇ ОКСАНИ ЗАБУЖКО В ШКОЛІ…………..17

Висновки……………………………………………………………………………20

Список  використаної літератури…………………………………………………21

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

            У літературному процесі кінця ХХ століття відбулися кардинальні зрушення в системі естетичних критеріїв суспільства,творилися нові парадигми художнього мислення ,форми й структури творчості,адже до духовної культури

народу повернулися літературно-мистецькі надбання минулих епох,заборонені тоталітарним режимом з ідеологічних міркувань.

           Після виходу України зі складу радянської імперії почалася розбудова демократичної суверенної європейської держави.Це змінило і характер розвитку літературного процесу,відбувся інтенсивний пошук нових естетичних способів моделювання й зображення дійсності.Нова генерація письменників зажадала повнокровного буття української нації,насамперед подолання комплексу меншовартості,підрядної ролі в історії,гостро постали проблеми вибору,повноцінного існування нації і свободи індивідуальності.Вибухнула потужна творча енергія молодшого покоління  письменників,яке прагне вивести літературу на нові естетичні обрії.

            Саме на зламі епох людство обертається назад,вдивляється в минуле,замислюється над тим,що взяти в майбутнє.

             Завершився віковий період історії української літератури постмодерною добою. Письменники,перейшовши тисячолітній рубіж,спрямовують свої погляди в майбутнє,освітлюють минуле й сьогодення  «з погляду вічності»,накреслюють світлі перспективи розвитку української літератури в

ХХІ столітті.

            Постмодернізм-це кризове явище,самоусвідомлення себе в сучасному неспокійному світі.Тому знання сучасної людини,які приходять через призму постмодерністської літератури,сприяють її формуванню як особистості,вчить мислити,шукати і знаходити вихід із будь-якої ситуації,не втрачаючи свого «я»,завжди залишатися людиною. Це особливо важливо сьогодні,у світлі подій,що відбуваються в нашій країні.

              Постмодернізм відображає загальний абсурд життя,розрив соціальних і духовних зв’язків .Характерні риси в побудові постмодерністичних творів,які подаються не як готова річ,а як процес взаємодії художника з текстом-це фрагментарність,хаотичність,колаж.У читача виникає враження ,що герої не живуть,а грають у життя,і письменник ніби не пише,а грає в літературу,грає з читачем.Нерідко така гра поєднується з пародією,іронією,сміхом.А це було знаком вільнодумства,руйнування ідолів.

            Постмодернова література повинна формувати мораль суспільства, сприяти становленню всебічно розвиненої особистості.Важливо,щоб у сучасному суспільстві порушувалися такі проблеми,на які раніше мало зверталося уваги або які зовсім замовчувалися.

             В українській літературі постмодернізм бурхливо розвивася із середини

 80-х років. Аварія на ЧАЕС,яка змінили світогляд українців і дала можливість іншими очима подивитися на життєві цінності,є початком розвитку постмодернізму в українській літературі.У сучасному літературному просторі найвидатнішими представниками українського постмодернізму є Оксана Забужко та Юрій Андрухович. 

            Мета роботи-показати вплив постмодернізму на творчість та світоглядні пріоритети Оксани Забужко,що виявляється у своєрідній спробі філософського заглиблення в основи людського буття.

            Досягнення мети передбачає виконання таких завдань:

-зацікавити художніми творами доби постмодернізму як явище мистецтва слова,специфічним «інструментом»пізнання світу і себе в ньому;

-дослідити аспекти впливу постмодернізму на поетичну творчість Оксани Забужко;

-систематизувати історію теоретичного вивчення вірша як специфічного родо-жанрового утворення в літературі;

-простежити особливості стильової реалізації художнього матеріалу в поезії письменниці;

-проаналізувати поетичні твори Оксани Забужко кінця ХХ - початку ХХІ століття з метою визначення їх жанрової природи.

 

РОЗДІЛ І. ОКСАНА ЗАБУЖКО –ЯСКРАВИЙ ПРЕДСТАВНИК                                ПОСТМОДЕРНОЇ ДОБИ

1.1.Життєвий і творчий шлях письменниці

           Оксана Стефанівна Забужко,яка поєднала в собі таланти поета,прозаїка,перекладача,належить до найбільш відомих сучасних українських письменників.Вона належить до тих,хто думає по-українському й про українське,хто розмовляє по українському й поза місцем роботи,а не лише зі службового обов’язку ,хто не емігрував з України,хто повꞌязує з Україною своє майбутнє і вірить у те,що Україна залишиться батьківщиною їх дітей та онуків.

           Оксана Забужко народилася в Луцьку. Вчилася на філософському факультеті Університету Тараса Шевченка у Києві.

           Народилася 1960 року в Луцьку. Закінчила філософський факультет Київського університету та аспірантуру Інституту філософії НАН України. Кандидат філософських наук. Віце-президент українського ПЕН-клубу. Автор поетичних збірок “Травневий іній”,“Дириґент останньої свічки”, “Автостоп”, “Новий закон Архімеда” , повістей “Інопланетянка” , “Казка про калинову сопілку”,роману-бестселера“Польові дослідження з українського сексу”, філософських досліджень“Дві культури”,“Філософія української ідеї та європейський контекст: франківський період”,“Шевченків міф України: спроба філософського аналізу”,книги вибраних есеїв“Хроніки від Фортінбраса”,та публіцистичного збірника “Репортаж із 2000-го року” .

            Живе і працює в Києві. Роман “Польові дослідження з українського сексу” видано в Угорщині, Чехії та Росії. Твори О. Забужко готують до видання в США, Німеччині та Польщі. У 2002 році було знято фільм за книжкою “Хроніки від Фортінбраса”. У видавництві “Факт” у лютому 2003 року з’явилася збірка повістей та оповідань “Сестро, сестро”.

           Письменниця викладала естетику в Київській консерваторії ім.П.І.Чайковського,працювала в Інституті філософії  НАН України. Багато часу Забужко  проводила за кордоном,займаючись викладацькою та культурною роботою. Декілька семестрів вона викладала україністику в США.

         Оксана Забужко займалась журналістською дільністю,вела авторські колонки в періодичних виданнях.Як природжений художник слова поетеса багато разів хотіла поділитися секретами своєї майстерності,виступала з лекціями у відомих університетах Європи та США.

         Літературна діяльність О.Забужко одержала заслужене визнання, на міжнародних поетичних фестивалях вона отримала багато нагород .

         Письменниця є членом Асоціації українських письменників (АУП).

         Вона-ворог застою,ліні,всього того,що виражено комплексом «якби раніше знати». Її сучасність,цілеспрямованість,демонстративність подобається не всім. Багатьох  просто шокує ця суміш таланту,характеру,темпераменту і долі. Оксана Забужко заявляє,що «українська поезія на сьогоднішній день одна з кращих літератур у світі». Адже вона сама,як і більшість представників її покоління,виростали із усвідомлення того,що вони повинні робити все,що не вдалося попереднім поколінням і сама поетеса заявляє,що існування письменника повинно виправдовуватися його творчістю.

 

1.2.Оксана Забужко-як особистість і письменниця

        Наша сучасниця,відома українська письменниця,Оксана Забужко встигла завоювати любов читачів і визнання критики в Україні та за кордоном. У своїй літературній діяльності  дотримується принципу : «Перша і головна заповідь письменника: Не збреши. Здавалося б, просто. Та сама вона,коли триматися її послідовно,але й робить літературу небезпечною професією-як у альпініста або водолаза ».

         Оксана Забужко  брала участь у багатьох форумах,слуханнях і консультаціх нової влади , в одному з періодичних видань висловила думку:

«Безкнижна нація-бомба,закладена під майбутнє.Чому українську книжку важко знайти на полицях книгарень?А там,де ці книжки все ж таки є,вони не користуються шаленим попитом?Чого конкретно нам бракує:державної підтримки,ринкових механізмів чи ,може,як іноді кажуть «треба просто краще писати?»І вона дійсно пише так,що нею зачитуються сучасники. Вона говорить:

«Я пишу насамперед для того,щоб отримати успіх у себе,бути самій задоволеною результатом,а це ой як нелегко,бо в мене до себе вимоги гіпервисокі.Бо що таке ,власне,успіх?Це коли людина читає твою книжку як таку,що має безпосередній особистий стосунок до її життя. І не треба вигадувати якихось трюків,треба просто бути максимально чесним. »

 

РОЗДІЛ ІІ .ОСОБЛИВОСТІ ПОЕТИЧНОЇ ТВОРЧОСТІ ПОЕТЕСИ

2.1.Естетико-світоглядний контекст поезії

           Основний естетико-світоглядний контекст поетичної творчості

О. Забужко, – екзистенційна проблематика. Екзистенціалізм – течія в літературі, що сформувалася в Європі у 30 – 40- і pp. XX ст. Філософське підґрунтя екзистенціалізму – праці C. К’єркегора, М. Гайдеґґера, К. Ясперса, Г. Марселя, А. Камю, Ж.-П. Сартра та ін. Основним положенням екзистенціалізму є постулат про «екзистенцію» (існування), яка передує «есенції» (сутності). У художніх творах екзистенціалісти прагнуть збагнути справжні причини трагічної невлаштованості людського життя. Визначальні риси екзистенціалізм визначаються рядом таких світоглядних настанов та авторських інтенцій у тексті: на перше місце висуваються категорії абсурдності буття страху, відчаю, самотності, страждання, смерті; особистість має протидіяти суспільству, державі, середовищу, ворожому «іншому», адже всі вони нав’язують їй свою волю, мораль, свої інтереси й ідеали; поняття відчуженості й абсурдності є взаємопов’язаними та взаємозумовленими в літературних творах екзистенціалістів; вищу життєву цінність екзистенціалісти вбачають у свободі особистості; існування людини тлумачиться як драма свободи; найчастіше в художніх творах застосовується прийом розповіді від першої особи. Усе перелічене так чи інакше виявляє себе у поетичній творчості О.Забужко, зокрема,  в поезіях «Мистецтво грати в шахи», «Вступ до естетики пози (Чернетка трактату)», «Настройка оркестру», «Задзеркалля: пані Мержинська», «… І солод слів, і холод сліз…» та ін. Ключові мотиви, які оприявнюють названі та інші поетичні твори Оксани Забужко, можна окреслити в річищі тематико-проблемного кола її зацікавлень як філософа, публіциста, письменника.

 

2.2.Провідні мотиви поезії Оксани Забужко

            Творчість  Оксани  Забужко    лауреата  фонду  Фулбрайта, кандидата філософських наук, майстерного перекладача – дає можливість ширше зрозуміти явище постмодернізму та його характерні ознаки, його вплив на сучасного  читача,  на  формування  особистості  в  новому  інформаційному  суспільстві. Сучасний читач може глибше ознайомитися із сучасною українською літературою,  а  особливо  з  явищем  фемінізму  та  його  проявом  у  національній культурі. Адже в сучасному інформаційному суспільстві зростає інтерес до досить розвиненої «жіночої» поезії. Фемінізм у художній творчості – явище складне й суперечливе. Тому увага до О. Забужко – це водночас і з’ясування проблеми розвитку сучасної поезії. Аналіз її віршів дозволить сучасному читачеві, молодій людині, що стоїть на шляху самоусвідомлення, формування як високорозвиненої особистості, правильно розставити пріоритети.

          Оксана Забужко - мистецька самобутність,оригінальна поетеса,яка творить зразки високої лірики,її поезія художньо осмислює важливі питання сучасної доби.

         Письменниця завжди підносила жіночий інтелект і виступала категорично проти «чоловічих» стереотипів, які базувалися на тому, що жінка – лише сексуальний об’єкт. І маючи таку філософію, О. Забужко у сучасній українській літературі стала визнаною письменницею, котра дотримується феміністичних поглядів. Уже в перших своїх віршах  заявила про постмодерні принципи письма.

         У поезії О. Забужко мотив жінки/жіночності посідає одне із провідних місць. Авторка дотримується феміністичних поглядів, аналізуючи жіночу долю через призму  кохання.  На  початку  ХХІ  століття  проблеми  поєднання  материнства  і творчості переводяться не лише в побутовий, а швидше в психологічний, особистісний аспект. Проблему творчої сублімації О. Забужко проектує на біографію Лесі Українки. Вірш «Задзеркалля: пані Мержинська» магічним дзеркалом відбиває  іншу,  нездійснену,  реальність,  варіант  неущербленого  традиційного жіночого щастя. «У такому самому Києві, тільки трохи інакшім», де рух авто й екіпажів тече в протилежний бік, «Лариса Петрівна Косач-Мержинська котить дитячий  візочок».  Хвороба  відступила.  Та  попри  всі  щасливі  клопоти,  любов, взаємну  відданість,  злагоду,  попри  все  це  кохана  й  закохана  ночами  ця  жінка «гарячими, як після сліз,хоч сухими очима-широко розкритими-дивиться в порожнечу».

             О. Забужко у своїх віршах відкрила читачеві тему любові жінки. Саме кохання для поетеси – хвороба, від якої важко вилікуватися, бурний потік, з якого майже неможливо вийти. Тому не дивно, що вже у першій збірці «Травневий іній» Любов і Біль авторка подає як власні назви. Навіть союз із ко-ханим чоловіком не позбавляє жінку, що намагається творчо самоствердитися,

виконання певних рутинних обов’язків, як-от хатні справи. В одній зі своїх роз-мов О. Забужко сказала, що «жінкою завжди нелегко було бути і, можливо, нині ми не в найгірші часи живемо, тому що, як би воно не було складно, а воно завжди і всюди складно, жіноча самореалізація і в світі, і в родині і зрештою пошук рівного в коханні – це завжди драма всіх часів і всіх народів. Я все ж таки оптимістка, так що з того, що я вже сказала, ви вже, напевно, зробили висновок… Ви знаєте, все з любові. Всі твори з любові. Всі книжки з любові. Без любові, взагалі, я думаю, нічого не можна зробити живого в цьому світі – ні дитини, ні книжки, ні діла якогось доброго, справжнього. Я безумовно вірю в любов, безумовно покладаюся на силу любові, яка тримає, яка несе крізь життя – безперечно» .

             Коханий чоловік для Забужко – це диявол. Тому й почуття до диявола не може бути безпечним,відчувається щось катастрофічне в коханні до нього:

І тільки ніжний черк – і отерп по душі

Тривкіше всіх присяг, легке, як дух без тіла,

Це слово (о, замри!) – переступом межі,

Й нічого вже не бійсь, якщо – переступила....

У віршах поетеси зустрічається тема кохання, і роздуми про те, чи можливе воно у нашому світі. Жіночність – дуже делікатна тема, адже вона суб’єктивна.                                           Складається враження, що закохана людина наче ходить по гострому лезу,

змагається зі смертю, стоїть на краю прірви:

І допоки це сонце вночі,

І допоки ці спалахи бистрі,

Прокохай, подрижи, прокричи

Цю – останню! – хвилину-на-вістрі!

Драматичність кохання для ліричної героїні визначається поетесою словом

«пустеля».

У вірші «І двері розчахнулись»(збірка «Автостоп»)не з’ясовано, чому кохання настигає зовсім не схожих людей, майже протилежностей:

Ми з двох кінців шкали ішли собі назустріч.

А цей поріг є – позначка нуля,

Де грудь-об-грудь судилось нам розбитись…

…Тож не дивись вперед, ані назад:

Стань просто мною. Я – тобою стану.

Кивнув.

І засміявся.

І – розтанув.

І коли розлучаються двоє, це не завжди доказ того, що кохання зникає, що воно  заперечується;  можливо,  це  демонстрація  його  сили,  нескінченності,  незбагненності.  Тому  вірші  про  кохання  примушують  зупинитися,  замислитися, повірити в прекрасне у житті, у його неповторність.

           Усі  збірки поезій Оксани Забужко сприймаються як єдиний тематичний і змістовний світ, що має чітко окреслену систему провідних думок. Компонуються збірки за тематичним принципом.

          Наскрізно проходять мотиви кризового стану суспільства («Три осінні елегії»,  «Початок  демонології»,  збірка  «Автостоп»,  «Голосом  вісімдесятих»,  збірка «Диригент останньої свічки»), що також простежується на прикладі трагедії на ЧАЕС («Диптих 1986», «Прип’ять. Натюрморт», збірка «Автостоп»), хвороби сучасного розуму («Лист із дачі», збірка «Автостоп»; цикл віршів про Офелію, збірки  «Травневий  іній»,  «Диригент  останньої  свічки»,  «Автостоп»),  нереальності, суб’єктивного погляду на світ та гри («Мистецтво грати в шахи», збірка «Автостоп»).Однак основний мотив творчості О. Забужко – мотив жінки/жіночності.

             Письменниця розуміє й точно розкриває проблему самоусвідомлення і самореалізації жінки у сучасному світі, а також проблеми кохання, сексуальності («Цей чоловік…», збірка «Травневий іній»; «Любов», збірка «Диригент останньої свічки»; «І двері розчахнулись…», збірка «Автостоп»).

Отже,  творчість  О.  Забужко  відкрила  принципово  нову  систему  образів  та

символів, що, безперечно, збагачує читача. Яскравість і неповторність поезії  дала можливість ширше зрозуміти явище постмодернізму, його характерних

ознак, його вплив на сучасного читача, на формування особистості в новому інформаційному суспільстві; ознайомитися із сучасною українською літературою, а особливо з явищем фемінізму та його проявом у національній культурі.

           Оксана  Забужко    справді  видатна  письменниця  сучасності,  гідний  представник української літератури у ХХІ столітті .

          Поетеса не оминула у своїй творчості і Чорнобильську проблематику(«Диптих 1986 року», «Припꞌять .Натюрморт»).Вірші пронизані болем не тільки за наслідки катастрофи для рідної землі,а й через усвідомлення жінкою всієї трагічності,безглуздості існування з відчуттям близького кінця:

І схотіла я знати:пощо мені вділено розум,

О нащо мені смертній такого тяжкого хреста?

Як космічно,принизливо тихо за цією межею.

          Отже,суспільно-політичні погляди Забужко містять глибокі імплікації,що стосуються і визначення місця жінки у суспільстві,і спроб розв’язання метафізичних питань,і прагнення виходу «за межі».

         Тему війни і лихоліть описує Забужко в поезії «Передчуття громадянської війни». Жінка під час війни виступає об’єктом насильства ,воєнним трофеєм,цапом-відбувайлом:                               

І я зрозумію:я бранка.

Чом твої руки вдосвіта пахнуть порохом?

Що то на мене всенощно дихало ворогом?

Що то було в моїм домі-шпиталь?казарма?

       Літературна героїня усвідомлює усю безглуздість воєнних дій,вона не може миритися з насильством,смертю,постійним відчуттям страху.

       Оксана Забужко опублікувала в мережі чуттєвий вірш про війну ,який до цього ніде не друкувався. У вірші поетеса передає почуття,які виникають у людини під час війни та які викликає саме слово «війна».

Скажеш слово-і:

Відчиняяються брами в повітрі,

Запахи кришаться,як хліб голубам,

І епохи міняються ,як декорації в третій дії!

Доки не скажеш,доки не випустиш-

Тиснутиме на груди,

Душитиме уві сні за горло,й мільйони душевних

Навіть не тямитимуть спитати вголос:

«Ти на що душиш,на добре чи на зле?»

Скажи ж.Вимов.Промов.

Не бійся,гірше не буде.

          Оксана Забужко-визнана письменниця-інтелектуалка,ключова фігура постмодерні стичної літератури,створює тексти,пересипані алюзіями до різних творів.Чимало перегуків знаходимо із творами Т.Г.Шевченка. Ідейний зріз творчості цих постатей української літератури подібний,вони використовують схожі мотиви й образи для створення цілісної картини буття.

         Вірш «Полон Рогніди»перегукується з четвертою частиною Шевченкових «Царів»:

Владимир князь перед народом

Убив старого Рогволода,

Потя народ ,княжу поя,

Оти де в волості своя…

Шевченко розповідає історію Володимира в контексті інших порочних «царів».Забужко використовує лише києворуську оповідь,вона вплітає легенду про Рогніду в сьогоденне феміністичне протистояння. Поетеса виводить образ варвара,її цікавить образ Рогніди-злочинної жінки і злочинного державотворця Володимира.Письменниця створює жінку рівну й навіть вищу духовно й розумово за чоловіка,звільнення для неї можливе лише через убивство.

Я явлюсь тобі-наче сила

на ім’я ворожбитом названа…

Я ховаю під сукню ножа

У чеканні цієї ночі,

Я звільнюся,коханий,

Поклич мене,любий,поклич…

Такі тенденції – надмірна адорація смерті-характерні для постмодерністської літератури і для творчості Оксани Забужко.

         У своїх поетичних творах письменниця використовує міфопоетичні категорії та прийоми,що містять складні образи,пов’язані з концептом(поняттям)вода. Будь-який образ авторка не тільки розуміє й «переплавляє» через своє серце,а й переживає його,бо поетичний образ «є сам дійсністю і не може зводитись ні до чого іншого». Стихія води символізує більш приховані,прості та спрощені сили людини. Ліричні образи,побудовані на концепті вода, надають поезії Забужко яскравості від творення подій,спробу покласти певні ситуації на власне життя. Артистичність у створенні поетичного образу дозволяє досягти поетесі високої майстерності метафорики тексту.У вірші «Літо» з дистиху «Диптих 1986»Оксана Забужко майстерно будує бінарні опозиції:море-вода і земля-твердь.Антитеза вода-твердь символізує волю-несвободу,а образ народу показаний в образі серфінгіста:він напинає  «лискуче прозоре вітрило»(мрії)так, «немов проти вітру мустанг бере з поводи»,уявляючи ,що вода з її очисними властивостями змиє радіацію(«за обрій піти та тікає у «всеочисний прибій» з надією на звільнення від отруйних речовин,маючи одне вирішення проблеми: «серфінгіст по затоці проноситься»затока має єдиний вихід).

           Поезія «Середземноморське літо-2003»веде розмову про катаклізми в природі та суспільстві й ставлення до цього людей . Це вірш-обурення на планету,яка перенасичена людською діяльністю. Фрази, майстерно «оплутані»описовими та означувальними епітетами,і які варто почути всім,стверджують:

І дух доби-тяжкий,несвіжий подих

Із гнилозубих електронних дір

         У віршах Оксани Забужко рух води по вертикалі іде за принципом очищення,але здебільшого її дощ стає словом-символом і надає відтінок трагічності у змісті вірша.

          Малюючи яскраві образи,накладаючи трактування концепту вода на певні фольклорні явища,Оксана Забужко у своїх творах прагне перетворити хаос світу на гармонію,привертає увагу до найболючіших   точок нашої планети , «болить» невизначеністю літератури власної держави на міжнародній арені та незнанням багатьох людей країни власної культури.

           Оксана Забужко – урбаністка,бо її збірки сповнені зображенням міста,у віршах чітко проступають міські реалії. Поетеса-киянка,вона любить своє місто і зізнається :

З усім його багном ,

Всім сутеренним гноєм-

Ціною за жінок,фарцу і анашу

Я місто це ношу,

Мов камінь на душі,

Бо місто це моє…

 

            Україна,Європа і Америка для поетеси –єдиний простір,що не поділяється на «свій-чужий»,або «знайомий-незнайомий». Іноземні реалії подаються крізь призму суб’єктної  української  свідомості героїні (українською мовою),формуючи художню модель «Україна у світі» або навіть «Світ в Україні».Так у назві поезії «Королівство повалених статуй»(збірка «Диригент останньої свічки»)прихована метафора європейської цивілізації,яка поступово стирається з людської памꞌяті :

В Королістві Повалених Статуй

Відкрито всі брами-

Бо уже й мародери не ходять

По піднятій – махом!- траві…

Неіснуючі храми?

О так,неіснуючі драми-

А які ж бо реальні,о Боже,які ж бо живі…

          Поетична творчість Забужко становить своєрідну спробу філософського заглиблення в основі людського буття,виявляючись на всіх його рівнях:самопізнання,осягнення природи Іншого,світового космічного і міфологічного творення . Тому актуальним видається аналіз у творчості письменниці специфіки та функціонування категорії трансцендентного як одвічного прагнення людської істоти до пізнання сутності буття поза його видимими гранями. «Оксана Забужко говорить про речі,про які досі в українському мистецтві так не говорилося,часто так одверто, в таких подробицях,що дух переймає,падають усі завіси,і солодко і страшно стає,і мимоволі думається- Боже великий,чи можна так невимушено ,так просто про саму себе,про своє тіло й душу прилюдно говорити,чи можна виносити такі речі на юрбу»,-говорив у передмові до збірки «Автостоп» Ю.Шерех. Ці слова можуть стосуватися не лише «Автостопу»,а й усієї творчої спадщини поетеси.

Просто поезія концентрує фарби,спираючись на метафори:

Земля розволочена,наче жона чужоложна,

З-під ніг нам сочила ,мов пасоку,яловий піт.

Будь-яка нація здатна до трансцендентної свободи,але «український вибір-це вибір між небуттям і буттям,яке вбиває» . У світлі такого конфлікту постає також проблема об’єктивності «віддзеркалення нас світові»,інтегрованості українського культурного простору в світовий. Коли вільність голосу обмежена чужим культурним оточенням.(«Тільки ж мова чужа-мов тісний черевик…»)

Це не просто обмеження свободи,це артикуляція глибокого трагізму ситуації відчуження батьківщини від її дітей ,нівеляції понять «свій» і «чужий»простір:

А за тим склом була чужа країна-

Й на всій Землі моєї не було.

           Світ героїв Оксани Забужко прагне до самореалізації в процесі філософського осмислення трансцендентності людського буття.

           Постмодерна письменниця О.Забужко стверджує,що митець тоталітарного суспільства постійно опиняється перед непростим вибором:між

зрадою своїм переконанням та вірністю своєму творчому покликанню.Авторка порушує проблему одвічного конфлікту митця і натовпу,активної особистості і «сірої»юрми,не здатної зрости до усвідомлення величної місії поета.Так у поезії

«Диригент останньої свічки»Оксана Забужко пише:

Диригенти свічок,я відкину убік рукавички

(Чорна графіка тіней обійми на мент розімкне)-

Й заступлю за Ваш пульт диригентом останньої свічки-

Аж до тої хвилини,покіль не підмінять мене.

             Свій вибір на користь усамітненої боротьби з абсурдністю світу здійснює Диригент Останньої Свічки,який у вірші набуває рис богоподібного творця,його покликання-духовний порятунок його народу.

 

РОЗДІЛ ІІІ. ВИВЧЕННЯ ПОЕЗІЇ ОКСАНИ ЗАБУЖКО В ШКОЛІ

             Школа покликана виховувати гідного громадянина України,який зможе користуватися всіма багатствами рідної мови.Мислеформуюча функція рідної мови сприяє розвитку інтелекту учнів-їхньої памꞌяті, уяви,творчих здібностей.Через мову вони засвоюють моральні поняття,ідеї та ідеали,виробляють власні переконання,ціннісні орієнтири.

            Актуальним питанням для України є формування духовно багатої творчої особистості з високорозвиненим почуттям національної свідомості,здатної примножувати матеріальні та духовні цінності народу.Цьому

сприяє вивчення української мови та української літератури.

            Література-предмет особливий:передбачає напружену роботу не тільки розуму,а й душі та серця.Тож вивчаючи зі старшокласниками літературні твори,маємо водночас учити їх спілкуватися,обстоювати власні переконання,орієнтуватися у складному вирі життя,правильно визначити своє місце в ньому.Нинішнє молоде покоління мусить знайти шляхи переходу від епохи жорстокого раціоналізму до епохи духовності,подолати кризу духу як найстрашнішу кризу людства,а тому його пріоритетами мають бути шляхетність почуттів,гуманність у стосунках,висока моральність.А це саме те,що може і повинна молодь почерпнути на уроках літератури.

           Цікавий  матеріал для уроків мови та літератури дає мені поетична творчість сучасної української письменниці Оксани Забужко.Її поезія –це справжній шедевр.Ії вірші- чудовий матеріал для моїх уроків.Ними я виховую справжніх патріотів України,прищеплюю любов до рідної землі,матері,родини,

держави,своєї рідної мови.

          Я знайомлю старшокласників з новинками сучасного літературного життя.Серед них значне місце займає саме поетична творчість Оксани Забужко.

Учні дізнаються багато цікавого про біографічні відомості та специфіку її творчої спадщини,удосконалюють вміння аналізувати поетичні твори,вчаться

будувати власні висловлювання з приводу порушених проблем у творі.Учні одержують випереджувальні завдання по групах:

1 група-підготувати біографічні відомості про сучасну українську письменницю Оксану Забужко;

2   група- підготувати огляд критичних статей про особливості творчості Оксани Забужко;

3 група-прочитати поетичні твори (на вибір),підготувати аналіз     твору,характеристику образів,особливості мовлення вірша.

Я готую презентацію і залучаю учнів до  написання проектів .Ця робота старшокласникам подобається,вони готують матеріал з позиції сучасного читача.

           Творчість Оксани Забужко завжди була цікавою для учнів,адже її твори

мають різні мотиви ,цікаві образи і нетрадиційні сюжети.

         На уроках української мови  використовую уривки з поетичних творів Оксани Забужко.З мовного світогляду письменниці випливає її внутрішнє життя в мові,її мовне чуття,мовні потреби.Я наголошую на тому,що мова творів

Забужко - новаторська,впадає в око нестандартність висловлювань,уміння точно сформулювати думку ,дібравши для цього низку засобів,які є в арсеналі національної української мови.Сучасні учні із задоволенням працюють з такими творами.Так,при вивченні звертання використовую уривок з вірша «Зачинена брама до раю» :

О хлопці,хлопці,хто б сказав кому

З нас легше добувають про себе віще слово…

При вивченні дієприслівникового звороту,написання двокрапки і тире доречно використовувати уривок з вірша «Прощання між зірок»:

І,захлинувшись тайно,дитя

Закине ввись лице,од зрячих сліз студене…

І цього-досить :справдилось життя,

А далі-розбирайтеся без мене.

Уривок з вірша «Диригенте свічок»дає цікавий матеріал для уроків української літератури про місце поета в суспільстві:

 

Диригенте свічок!Я відкину убік рукавички…

Й заступлю за Ваш пульт Диригентом

Останньої Свічки-

Аж до тої хвилини,покіль не підмінять мене.

Останню строфу вірша «Рядок з автобіографії»використовую при вивченні лексичного значення слів:

Мої предки були не вбогі

На пісні та свячені ножі.

З моїх предків, хвалити Бога,

Заволокам ніхто не служив.

Пояснюю значення слова « заволока»-це заброда,той,хто десь вештається.І паралельно аналізуємо зміст вірша.

            Як класний керівник,я проводжу «Уроки мужності»,де використовую патріотичну лірику Оксани Забужко.Так,до свята  Захисника  України я зачитую сучасний вірш про війну.Учні  із захопленням слухають і передають почуття ,які викликає у них саме слово «війна»,висловлюють свої міркування щодо мирного існування людства.

           Отже,творчість Оксани Забужко-благодатний матеріал для проведення цікавих нестандартних уроків української мови та української літератури.

            Всі свої уроки рідної мови та літератури намагаюся проводити так,щоб розкрити творчий потенціал сучасної особистості,поставити її в ситуацію морального вибору і прийняття нею самостійного рішення.Всі форми і методи вибору викладання навчального матеріалу спрямовую на те,щоб мій урок був корисним,радісним і цікавим для моїх вихованців.

 

 

 

 

 

 

Висновки

Оксана Забужко - одна з найяскравіших представників постмодерного напряму. Це відома українська письменниця,літературознавець,філософ,публіцист,яка

володіє крім рідної української,ще чотирма мовами – англійською,польською,

французькою,російською,здобула велику популярність,яка пише рідною українською мовою.У своїх віршах розкриває усе різноманіття людських емоцій-іронію,жаль,співчуття і болісну любов.Її твори приваблюють своєю органічною інтелектуальністю. У своїй ліриці будує художній світ на засадах

української ментальності,використовує факти національної та світової історії.

Її творчість спрямована на осягнення закономірностей історичного поступу народів,глибин людської екзистенції,що вводить український літературний текст у світовий контекст.

           Отже,творчість О.Забужко відкрила принципово нову систему образів

та символів.Яскравість і неповторність поезії письменниці дала можливість ширше зрозуміти явище постмодернізму,його характерних ознак,його вплив на сучасного читача,на формування особистості в новому інформаційному суспільстві;ознайомитися із сучасною українською літературою,особливо з явищем фемінізму та його проявом у національній культурі.

          Оксана Забужко-видатна письменниця сучасності,гідний представник української літератури у ХХІ столітті,України на арені сучасного світового літературного процесу.

 

 

 

 

 

 


 

 

Список використаної літератури

1.  Агеєва В. Жіночий простір: Феміністичний дискурс українського модернізму / В. Агеєва. – К. : Факт, 2003. – 320 с.

2. Агеєва Віра. Жінка-авторка як інопланетянка : [Про Оксану Забужко] /

В. Агеєва // Жінка як текст: Емма Андієвська, Соломія Павличко, Оксана Забужко: Фрагменти творчості і контексти : научное издание. - Київ : Факт, 2002. - С. 199-205

3. Бахтін М. Висловлювання як одиниця мовленнєвого спілкування // Слово. Знак. Дискурс. Антологія світової літературно-критичної думки ХХ ст. / За ред. М.Зубрицької. – Львів: Літопис, 1996. – С.310-316.

4. Больнов О.Ф. Філософська антропологія та її методичні принципи // Сучасна зарубіжна філософія. Течії і напрями. Хрестоматія: Навч. посібник / Упоряд. В.В., Лях, В.С.Пазенок. – К.: Ваклер, 1996. – С.96-116

5. Забужко О. Друга спроба : Вибране / О. Забужко. – К. : Факт, 2005. – 320 с.

6.  Забужко О. Жінка-автор у колоніальній культурі / О. Забужко // Українська мова та література. – 2003. – № 10. – С. 9–11.

7. Забужко О. Незгасний маків цвіт // Всесвіт. – 1990. – №1. – С.130-133.

8. Літературознавчий словник-довідник / Р.Т. Гром’як, Ю.І. Ковалів та ін. — К.: ВЦ «Академія», 1997. — с. 522

9. Марко В.П. Основа творчих шукань. Художня концепція людини в сучасній українській радянській літературі. – К.: Вища школа, 1987. – 165 с.

10. Ніколенко О. М. Літературні епохи, напрями, течії / О. М. Ніколенко,

В. І. Мацапура. – К. : Пед. преса, 2004. – 128 с.

11.Новий  тлумачний  словник  української  мови  :  у  4  т.  /  укл. 

В.  В.  Яременко, О. М. Сліпушко. – К. : Аконіт, 1999. – Т. 2. – 910 с.

12. Стельмах. Х. Специфіка жіночої психології у романі Ясміни Тешанович “Сирени” // Молода нація / Гол. ред. О. Проценко. – К.: СМОЛОСКИП, 1999. – С.314-322.

 

 

                                                             Summary

           In the course work "Leading motives of Oksana Zabuzhko poetry", the question of the place and importance of poetry of Oksana Zabuzhko in contemporary literature was considered.

           The purpose of the work is to study the aspects of the influence of postmodernism on worldview priorities of Oksana Zabuzhko, which is manifested in a peculiar attempt to philosophical deepening in the basis of human existence. The object of the study are poetry collections of the writer.

           The issue of the period of postmodernism in the Ukrainian literary literature of the last time is widespread, its characteristic features are named, the most famous representatives of this artistic direction are named, among them the famous Ukrainian writer Oksana Zabuzhko is a prominent place. The work explores the leading motives of lyrics, called poetry and successfully presented examples of the creative work of the poet, it is proved that her poetry artistically comprehends the important issues of our time.

            Appropriately selected material on the study of creativity O. Zabuzhko in school.

The author specifically gives examples of the use of poetic works in the lessons of the Ukrainian language and Ukrainian literature. Through such lessons, students receive knowledge of their history, environment, and contribute to the national world culture.

            This work will help all the admirers of the work of Oksana Zabuzhko to broaden and deeper imagine and understand the troubling gentle soul of the writer, great patriotism, a true artistic vision of the world and of himself in this world.

 

 

 

 

 

 

 

docx
Додано
15 серпня
Переглядів
34
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку