реферат Внесок В. Вундта в розвиток експериментальної психології.

Харківський національний педагогічний університет імені Г.С. Сковороди

 

Факультет біології та здоров’я людини

 

Кафедра психології

 

 

 

 

РЕФЕРАТ

 

з психології

 

на тему: «Історія розвитку експериментальної психології. Внесок В.Вундта в розвиток експериментальної психології»

 

 

 

 

 

Студента 2 курсу, 241- групи

напряму підготовки 014.05 

Біологія та здоров’я людини

Лутенка Віталія Сергійовича

 

Науковий керівник:

Меднікова Ганна Ігорівна

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Харків – 2024

 

 

ЗМІСТ

ВСТУП ...................................................................................................................... 3

РОЗДІЛ 1. .................................................................................................................. 5

Створення першої лабораторії експериментальної психології.................................................................................................................. 5

РОЗДІЛ 2. ................................................................................................................ .7

Значення лабораторії............................................................................................... .9

РОЗДІЛ 3. ................................................................................................................ 10

Теоретичні внески Вундта...................................................................................... 10

РОЗДІЛ 4.……………….......................................................................................... 13

Експериментальні дослідження.............................................................................. 13

ВИСНОВКИ..............................................................................................................16

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ.................................................................17

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

 Вільгельм Вундт (1832–1920) – видатний німецький психолог і філософ, якого часто називають "батьком експериментальної психології". Він зробив значний внесок у розвиток психології як наукової дисципліни, заснувавши першу в світі лабораторію експериментальної психології в Лейпцигу у 1879 році. Його дослідження і методи мали величезний вплив на розвиток психологічної науки. Народився вчений у містечку Некарау в Німеччині в дружній сім'ї лютеранського пастора. Старший брат Вундта навчався далеко від дому в закритій школі, тож Вундт міг насолоджуватись становищем єдиної дитини. Спогади про дитинство однак не були цілковито безхмарними та позбавленими травматичних переживань. Вундт пригадував, що одного разу отримав від батька ляпасу за те, що не помітив свого вчителя. Майбутній психолог почувався самотнім та мріяв стати знаменитим письменником. Сім'я Вундтів була досить освіченою, його родичі прославилися в різних галузях діяльності. Хлопець досить рано почав розчаровувати своїх батьків, він значно відставав від однолітків, часто провалював екзамени. Згодом почав навчатись краще і у 19 років зміг вступити до університету, де в той самий час навчались Иоганнес Мюллер і Дюбуа-Раймон. Вчений отримав медичну освіту в чотирьох німецьких університетах, зокрема, в славетних Тюбінгені та Берліні, однак практичною медициною не займався ніколи. Наукову діяльність Вундт розпочав у Гейдельберзькому університеті, де отримав докторські ступені з філософії і медицини, а в 1858 р. став асистентом професора Г. Гельмгольца і був залучений до дослідження проблем різних природничих наук, які цікавили цього надзвичайного вченого. У 1864 р. він отримує посаду ад'юнкт-професора і працює в Гейдельберзі ще 10 років. У 1867 р. Вундт читає в університеті перший на той час курс лекцій з фізіологічної психології. Вундт працював продуктивно. Перші його наукові праці були присвячені фізіології людини. В 1863 р. побачила світ книга "Лекції про душу людини і тварин", яка неодноразово перевидавалась ще за життя Вундта. Вона присвячена питанням психофізики і головним чином проблемі визначення часу реакції, вчений описує свої експерименти, проведені в домашній погано обладнаній лабораторії. В своїх працях Вундт вперше висловлює думку про необхідність створення експериментальної психології і ставить питання про розробку її методів. У 1874 р. Вундт отримав запрошення викладати логіку в Цюріхському університеті (Швейцарія), однак уже через рік повернувся до Німеччини, і в подальшому його наукова діяльність повністю пов'язана з Лейпцизьким університетом. Понад 40 років він викладав у цьому закладі філософію і навіть обіймав посаду ректора.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 1

Створення першої лабораторії експериментальної психології

 

 

У 1879 р. Вундт на власні кошти створює свою знамениту першу в світі психологічну лабораторію, яка згодом перетворюється на Інститут експериментальної психології, прообраз сучасних дослідницьких інституцій. Це дозволило вперше систематично застосовувати експериментальні методи для вивчення психологічних явищ. Лабораторія спочатку згуртувала всіх охочих вивчати філософію та психологію в німецьких університетах, а невдовзі стала центром для випускників американських і англійських університетів, які зацікавились вивченням психології. Лабораторія Вундта стала саме тим зразком, за яким створювались подібні заклади в інших університетах світу. У 1879 р. Вундт на власні кошти створює свою знамениту першу в світі психологічну лабораторію, яка згодом перетворюється на Інститут експериментальної психології, прообраз сучасних дослідницьких інституцій. Лабораторія спочатку згуртувала всіх охочих вивчати філософію та психологію в німецьких університетах, а невдовзі стала центром для випускників американських і англійських університетів, які зацікавились вивченням психології. Лабораторія Вундта стала саме тим зразком, за яким створювались подібні заклади в інших університетах світу. Ще до створення лабораторії Вундт написав у 1873 р. книгу "Основи психофізіологічної психології", в якій обґрунтовував значення психологічного дослідження. Ця праця по-справжньому заклала основи експериментальної психології як окремої науки з визначеним колом проблем та методами дослідження. Вона витримала шість видань, постійно доповнювалась результатами експериментальних досліджень. Психофізіологічну психологію Вундт розумів як вивчення психофізичного процесу, тобто органічної реакції, яка опосередкована як фізіологічно, так і психологічно, та слугує адаптованості організму. При дії подразників в органах чуттів виникає процес збудження, яке по сенсорних нервових шляхах досягає нижчих та вищих мозкових центрів, а звідти передається м'язам. Цей процес супроводжується внутрішнім психічним процесом, про який можна отримати інформацію через інтроспекцію.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 2

 

Значення лабораторії

 

У своїй лабораторії Вундт розгорнув процес експериментальних психологічних досліджень за загальною схемою. Досліджуваним презентували контрольовані стимули, після чого вони повідомляли про свої психічні процеси, які супроводжували сприймання. Учасниками експериментів були дорослі люди, яких Вундт спеціально готував. В основі таких досліджень лежали певні теоретичні уявлення про психічні процеси та інтроспекцію. Психічний досвід людини є комбінацією трьох елементів: відчуттів, образів і почуттів. Відчуття - це первинні елементи психічного досвіду, найсуттєвіші його форми, які є втіленням безпосереднього зв'язку між збудженням кори головного мозку і чуттєвими переживаннями. Відповідно до їх модальності відчуття можна класифікувати на зорові, слухові, а також за такими параметрами, як інтенсивність і тривалість. Образи принципово не відрізняються від відчуттів і відповідають локальним збудженням кори. Почуття містять всі якості досвіду, який отримано не з органів чуттів і не зі спогадів про чуттєві переживання. Підхід Вундта дістав назву структуралістського. Вчений передбачав, що в психічному житті розгортаються кумулятивні процеси: відчуття поєднуються та формують більш складні стани (певні якості почуттів), почуття, поєднуючись, теж можуть утворювати тимчасові структури. Відповідно до цього, емоції - це характерні послідовності почуттів із тимчасовою структурою. Воля теж є тимчасовим актом, однак вона супроводжується думками. Вундт вважав, що психологи мають справу з такими видами досвіду суб'єкта: опосередкований досвід, що дає нам знання або інформацію, які не містяться в безпосередньому переживанні; безпосередній досвід візуального сприйняття, який не залежить від попереднього досвіду суб'єкта (захищений від інтерпретацій, учений розглядав його як найбільш важливий). Вундт вважав, що має працювати над розробкою системи періодичної таблиці мислення. На думку вченого, психологія мала стати наукою про досвід свідомості. Метод інтроспекції передбачає спостереження за власною свідомістю, тож якщо людина хоче вивчати себе, вона має навчитися проводити такі спостереження за своїм власним мисленням і свідомістю. Вундт використав для дослідження психічних процесів ті методи, які сформувались на той момент у фізіології. Фактично, як ми вже знаємо, метод інтроспекції використовував Фехнер: він застосовував подразники і запитував досліджуваних про їхні відчуття. Вундт для проведення експериментальних досліджень розробив такі правила:

• 1) спостерігачі повинні правильно визначати момент початку експерименту;
• 2) спостерігачі ніколи не мають знижувати рівень своєї уваги;
• 3) експеримент завжди має бути організований таким чином, щоб його можна було провести декілька разів;
• 4) умови проведення експерименту повинні бути прийнятними для змін та контролю подразників.

Вундт проводив сеанси якісної інтроспекції, під час яких необхідно було описувати свій внутрішній досвід. Однак частіше він намагався спонукати учасників експерименту використати інтроспекцію, коли досліджував їхні уявлення про величину, інтенсивність та діапазон різних фізичних подразників. Досліджувані повинні були вести за собою спостереження і описувати сприйняття різних подразників. У лабораторії Вундта вивчались психологічні та фізіологічні проблеми зору, слуху, тактильні відчуття, психофізика кольору, периферичний зір, кольоровий контраст, оптичні ілюзії, сприйняття об'єму, образи післядії, почуття часу, сприйняття різних відтінків часу. Особливу увагу приділяли експериментам, спрямованим на дослідження часу реакції. Також досліджували вербальні асоціації: учасників просили дати відповідь одним словом на слово подразник. Вундт провів класифікацію типів   зв'язку (асоціацій), які були встановлені в процесі дослідження реакцій на подразники.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 3

Теоретичні внески Вундта

Структуралізм

Вундт вважав, що психологія повинна вивчати структуру свідомості, розкладаючи її на найменші елементи, подібно до того, як хімія розкладає речовини на хімічні елементи. Він розробив метод інтроспекції, який полягав у систематичному аналізі власних свідомих переживань.

1. Інтроспекція: Метод, за допомогою якого суб'єкти описували свої власні свідомі думки та почуття під час експериментів.
2. Елементи свідомості: Вундт вважав, що свідомість складається з базових елементів – відчуттів, уявлень та афектів.

Вплив на психологічні школи

1. Функціоналізм: Хоча функціоналізм виник як протиставлення структуралізму, ідеї Вундта про аналіз свідомості вплинули на розвиток цієї школи.
2. Гештальтпсихологія: Вундт був критиком гештальтпсихології, яка з'явилася пізніше, але його роботи стимулювали обговорення і розвиток нових підходів у психології.

 Теорія трикомпонентної структури свідомості

Вундт вважав, що свідомість складається з трьох основних компонентів: відчуттів, уявлень та афектів. Кожен з цих компонентів має свої характеристики та функції у свідомості.

• Відчуття: Найбазовіші елементи свідомості, які виникають в результаті стимуляції органів чуття.
• Уявлення: Більш складні елементи, що включають комбінації відчуттів і попереднього досвіду.
• Афекти: Емоційні компоненти, що відображають ставлення суб'єкта до певних об'єктів чи подій.

 Вивчення психічних процесів

Вундт зробив значний внесок у вивчення психічних процесів, таких як сприйняття, увага, пам'ять та мислення. Він розробив методи, які дозволили вивчати ці процеси експериментально.

• Час реакції: Вундт вимірював час реакції на різні стимули, що дозволило вивчати процеси обробки інформації в мозку.
• Аперцепція: Вундт ввів поняття аперцепції як процесу активного сприйняття, що включає увагу та інтерпретацію стимулів.

    Психофізика

Вундт був піонером у використанні психофізичних методів для вивчення зв'язку між фізичними стимулами та психічними переживаннями. Він розробив експерименти, які дозволяли вимірювати ці зв'язки кількісно.

• Методи психофізики: Використання методів психофізики для вимірювання порогів відчуттів та інших характеристик сприйняття.
• Психофізичні закони: Вундт розробив кілька психофізичних законів, які описували взаємозв'язок між інтенсивністю стимулу та інтенсивністю відчуття.

Емоції

Вундт також займався вивченням емоцій і розробив теорію трикомпонентної структури емоцій, яка включала афективні, когнітивні та вольові компоненти.

• Трикомпонентна теорія емоцій: Вундт вважав, що емоції складаються з трьох основних компонентів: відчуттів, почуттів і бажань.
• Емоційні реакції: Він використовував експериментальні методи для вивчення емоційних реакцій на різні стимули.

  

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 4

Експериментальні дослідження

 

Вільгельм Вундт здійснив ряд важливих експериментальних досліджень, які заклали основу для розвитку експериментальної психології. Основні напрями його експериментальної роботи включали вивчення сприйняття, уваги, часу реакції та емоцій.

1. Дослідження сприйняття

Вундт провів багато експериментів, спрямованих на вивчення процесу сприйняття. Він використовував різні сенсорні стимули для вивчення, як люди сприймають і обробляють інформацію.

• Психофізичні експерименти: Вундт досліджував зв'язок між фізичними стимулами та їхнім психічним сприйняттям, використовуючи методи психофізики. Наприклад, він вимірював пороги чутливості до різних стимулів.
• Вимірювання порогів: Вундт розробив методи для визначення абсолютних і різницевих порогів сприйняття, що дозволяло визначити мінімальні зміни у стимулі, які людина може помітити.

2. Дослідження уваги

Вундт вивчав механізми уваги, використовуючи експериментальні методи, що дозволяли вимірювати, як людина зосереджується на певних стимулах та ігнорує інші.

• Аперцепція: Вундт ввів поняття аперцепції як процесу активного сприйняття, що включає увагу та інтерпретацію стимулів. Він досліджував, як людина виділяє важливі стимули з загального потоку інформації.
• Дослідження часу реакції: Вундт проводив експерименти, вимірюючи час реакції на різні стимули, що дозволяло вивчати швидкість обробки інформації та вплив уваги на цей процес.

3. Дослідження часу реакції

Один із ключових методів Вундта включав вимірювання часу реакції на різні стимули, що дало змогу вивчати процеси обробки інформації у свідомості.

• Час реакції на звукові та візуальні стимули: Вундт проводив експерименти, де учасники реагували на звукові або візуальні стимули, що дозволяло виміряти швидкість їхньої реакції та зробити висновки про когнітивні процеси.
• Різницевий час реакції: Вундт досліджував, як різні умови (наприклад, зміни в інтенсивності або типі стимулу) впливають на час реакції.

4. Дослідження емоцій

Вундт займався дослідженням емоцій, розробивши теорію, яка включала афективні, когнітивні та вольові компоненти емоцій.

• Емоційні реакції на стимули: Вундт використовував експериментальні методи для вивчення емоційних реакцій на різні стимули, що дозволило йому розробити трикомпонентну теорію емоцій.
• Методи самоспостереження: Вундт навчав своїх студентів використовувати методи самоспостереження для фіксації власних емоційних реакцій під час експериментів.

5. Фізіологічна психологія

Вундт розглядав психологію як науку, тісно пов'язану з фізіологією. Він вивчав взаємодію між фізіологічними процесами і психічними явищами.

• Вплив фізіологічних змін на психічні процеси: Вундт досліджував, як зміни в фізіологічних станах (наприклад, частота пульсу або дихання) впливають на психічні процеси.
• Експерименти з вимірювання фізіологічних реакцій: Він використовував різні методи для вимірювання фізіологічних реакцій під час психологічних експериментів.

Експериментальні дослідження Вільгельма Вундта стали основою для розвитку експериментальної психології як наукової дисципліни. Його робота з вивчення сприйняття, уваги, часу реакції та емоцій заклала фундаментальні методологічні принципи, які використовуються у психології й сьогодні. Вундт зробив значний внесок у розуміння психічних процесів і розробив методи, що дозволяють вивчати їх на науковій основі.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВИСНОВКИ

Вундт, безперечно, є видатним психологом, його слава як особи і засновника психологічного експериментування не згасла. Більшість перших психологів Америки навчалась у Вундта в його лабораторії. Учні та послідовники засвоювали не тільки погляди Вундта, а і його манеру поводитись як незаперечний авторитет, деспотичні манери німецьких професорів, прийоми читання лекцій і навіть зовнішній вигляд. Психологи і до сьогодні полюбляють так поводитись і носити бороду. Внесок Вільгельма Вундта в розвиток експериментальної психології є фундаментальним і визначальним для становлення психології як наукової дисципліни. Його методологічні інновації, теоретичні погляди та експериментальні дослідження заклали основи для подальших досягнень у цій галузі. Вундт залишається однією з найбільш впливових фігур в історії психології, його роботи продовжують надихати сучасних дослідників і сприяти розвитку науки про психіку.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Список використаних джерел

 

1. Трофімов Ю. Л., Чепелєва О. С. "Історія психології: Підручник". Київ: Академвидав, 2011. - С. 85-100.
2. Татенко В. О. "Основи психології". Київ: Либідь, 2001. - С. 45-60.
3. Карамушка Л. М. "Вступ до психології". Київ: Видавничий дім "КМ Академія", 2008. - С. 120-135..
4. Максименко С. Д. "Загальна психологія". Київ: Центр учбової літератури, 2007. - С. 75-90.
5. Горностай П. П. "Психологія: Підручник". Київ: Кондор, 2012. - С. 65-80.
6. Роменець В. А., Козак В. Т., Скрипченко О. В. "Психологія: підручник для ВНЗ". Київ: Вікар, 2006. - С. 55-70.
7. Трофімов Ю. Л. "Історія психології у ХХ столітті: Навчальний посібник". Київ: Академвидав, 2003. - С. 105-120.