Урок на тему «Крок у професійне майбутнє»

Урок _________

Тема «Крок у професійне майбутнє»

Мета: усвідомлення своїх професійних бажань, оволодіння інструментом самосвідомості.

Завдання:

1. Ознайомити учнів із загальними поняттями профорієнтаціїї.

2. Сприяти усвідомленню особистісної індивідуальності.

3. Активізувати внутрішні ресурси для визначення бажаної перспективи.

 4. Формувати аналітичні здібності учнів.

Вступне слово: Кожна молода людина бачить своє майбутнє успішним, безхмарним, щасливим. Однією зі складових такого успіху безумовно є професійна кар’єра та професійна самореалізація.

    Кожна людина хоча б раз в житті обирала собі професію. Щоб прийняти правильне рішення, необхідно враховувати ряд факторів - власні побажання, психологічні особливості та можливості; не слід забувати й про потреби ринку праці. Існує формула вибору професії, яка в загальному вигляді показує, як прийняти оптимальне рішення.

Складова "хочу" – характеризує уявлення людини щодо своєї майбутньої трудової діяльності, бажаних видів і характеру праці, професії, спеціальності. Тобто це інтереси, мотиви, плани, професійні наміри.

Складова "можу" – це можливості особистості, тобто стан здоров’я, наявний досвід (знання, вміння, навички), психофізіологічні якості, здібності до різних видів діяльності.

Складова "треба" – характеризує суспільні потреби в тих чи інших видах праці, професіях і спеціальностях. Як правило, ці потреби систематично змінюються і визначаються в конкретний момент рівнем розвитку економіки, структурою основного капіталу, технологіями. У кінцевому підсумку ця складова і визначає суспільну структуру зайнятості, є певним чином незалежною від "хочу" і "можу".

     Отже, в ринкових умовах пріоритетною складовою є "треба", а формула професійного вибору особи набуває такого вигляду: "треба–можу–хочу".

    Бути конкурентоспроможним сьогодні – означає мати професію, яка  потребується на ринку праці. Тому варто зняти рожеві окуляри й реально подивитися на навколишній світ, прислухатися до порад фахівців і, нарешті, вибрати синицю в руках, а не журавля в небі.

   За даними служби зайнятості Дніпровського регіону відчувається найбільша потреба в першу чергу в:

- покрівельниках рулонних покрівель та покрівель із штучних матеріалів;

- мулярах; - електриках дільниці;

- термістах;

- столярах;

 - слюсарях-інструментальниках;

- стропальниках;

 - менеджерах (управителях) із збуту;

- машиністах крану (кранівниках);

- свердлувальниках;

 - операторах верстатів з програмним керуванням;

- електромонтерах з обслуговування електроустановок;

 - швачках; - касирах торговельного залу;

 - шліфувальниках;

 - слюсарях з механоскладальних робіт;

- водіях тролейбуса;

- електрогазозварниках;

 - фрезерувальниках;

- слюсарях-ремонтниках;

 - слюсарях-сантехніках;

- токарях.

     Замисліться над тим, що чекає на вас після закінчення вузу. Приготуйтеся до труднощів. Обираючи модну професію, ви аж ніяк не забезпечите собі гарантоване працевлаштування.

    Зверніться до батьків, шкільного психолога, вчителя, спеціаліста центру зайнятості, які допоможуть визначитись з професійним спрямуванням.

      Нині дві третини вакансій, які не укомплектовуються протягом місяця, це робочі професії: токар, фрезерувальник, будівельник, електрозварювач тощо.                 На виробництві бракує інженерів-механіків, технологів, конструкторів. Країна гостро потребує вчителів, лікарів, медсестер, водіїв... І молоді люди, які могли б успішно працювати в цих галузях, найчастіше або не знають, наскільки затребувані дані професії, або лякаються умов праці.

     Вибір професії – рівняння як мінімум з трьома невідомими. Вирішити його треба таким чином, щоб обрана професія відповідала вашим інтересам, схильностям та здібностям. Найбільш важливим є визначення своїх здібностей.

    Під здібностями розуміються індивідуально-психологічні особливості, що відрізняють одну людину від іншої та які мають відношення до успішності виконання якої-небудь діяльності або багатьох видів діяльності.

     Здібності поділяються на загальні і спеціальні.

Загальні здібності людини (цілеспрямованість, зібраність, вдумливість, уважність) потрібні представникам усіх професій та спеціальностей. Визначити їх досить легко.

     Спеціальні здібності – це ті, що відповідають конкретним професіям.

    Організаторські здібності — це, по-перше, здібності організовувати учнівський колектив, об'єднувати його, надихати на вирішення важливих задач і, по друге, здібності правильно організовувати свою власну роботу; Організація власної роботи передбачає вміння правильно планувати і самостійно контролювати її.

    Математичні здібності - це здатність утворювати на математичному матеріалі узагальнені, згорнуті, гнучкі й обернені асоціації та їх системи, вміння аналізувати та узагальнювати.

    Педагогічні здібності - сукупність психічних рис особистості, необхідних для успішного оволодіння педагогічною діяльністю, її ефективного здійснення. Педагогічні здібності насамперед передбачають спрямованість особи (світоглядну, політичну, моральну); ділові якості (спеціальні педагогічні уміння, навички, досвід); риси характеру (вміння спілкуватися з дітьми, підлітками, емоційна врівноваженість). Важливими складовими педагогічних здібностей є соціальна орієнтація — вміння розібратися у складних міжособистісних стосунках членів навчальної групи, визначити місце й роль кожного учня (студента) в діловій і соціально-психологічній структурах, особистий приклад педагога; вміння організувати, вести роботу одночасно з навчальною групою і кожним учнем; педагогічне чуття — здатність знаходити для кожного учня відповідну роль у спільній діяльності, знання індивідуальних якостей тих, хто навчається; психологічна культура — здатність тонко відчувати настрої, переживання окремих учнів тощо. Педагогічні здібності ґрунтуються на відповідних нахилах до педагогічної діяльності, вони формуються і вдосконалюються в ході педагогічної 18 практики. Педагогічні здібності є передумовою для вибору особистістю педагогічної професії.

    Мистецькі здібності – здібності до творчих професій, як правило закладені в людині від природи. Ви або можете добре малювати, співати, грати на музичних інструментах, або цього позбавлені. Крім того, до мистецьких здібностей відносяться: висока емоційність – можливість подумки поставити себе на місце іншого, відчути, що думають та чим живуть інші; розвинута творча уява; образне мислення - вміння узагальнити різні явища, події, почуття та втілення ідеї в оригінальний художній образ.

    Літературно-лінгвістичні здібності – здібності до оволодіння мовами. В основі літературних здібностей лежать такі стрижневі утворення як: творча активність і естетична позиція, художня спостережливість, емоційна вразливість, здатність до співпереживання, наявність яскравих наочних образів пам’яті, художньо-образне (асоціативне) мислення, естетичні почуття і судження, творча уява, поетична проникливість, жвавість асоціацій, уявлень. Характеристики: гарно розвинене мовлення, фантазія, мрійливість, багатий словниковий запас, інтерес до внутрішнього світу людини, здатність до самопожертви; спостережливість, багатство асоціацій (тобто здатність встановлення аналогій та зв’язків між різними, навіть, на перший погляд далекими один від одного об’єктами); підвищене емоційне сприйняття; поглиблене й тонке відчуття мови, любов до поезії слова; схильність до спілкування, розкутість, товариськість; майстерна побудова власних розповідей, влучний підбір слів; уміння швидко виразно читати, точно сприймати й детально переказувати текст.

    Технічні здібності – здібності до розуміння техніки; до оволодіння технікою, до виготовлення технічних виробів; до технічного винахідництва. Вони взаємопов’язані і проявляються незалежно один від одного:

1. Добре виконує завдання з ручної праці.

2. Цікавиться механізмами і машинами.

3. Захоплюється конструюванням машин, приладів, моделей поїздів, радіоприймачів.

 4. Може лагодити зіпсовані прилади, використовувати старі деталі для створення нових іграшок тощо.

 5. Любить з'ясовувати причину відмови у роботі механізмів.

6. Любить мальоване креслення і схеми механізмів.

7. Читає журнали і статті про створення нових приладів, машин, механізмів.

        Вісім основних факторів, які впливають на вибір людиною професії:

1.     Позиція батьків, старших членів сім'ї. Дуже часто батьки надають дитині повну свободу вибору, вимагаючи тим самим від неї самостійності, відповідальності, ініціативи. Трапляється, що батьки не згодні з вибором дитини і пропонують переглянути свої плани й зробити інший вибір. Правильному вибору професії часто заважають установки батьків, які прагнуть, щоб діти компенсували їхні недоліки в майбутньому, у тій діяльності, у якій вони не змогли себе повністю виявити в свій час. Спостереження показують, що в більшості випадків діти погоджуються з вибором батьків, розраховуючи на їхню допомогу при вступі в який-небудь навчальний заклад.
2.     Позиція друзів. Дружні відносини старшокласників є досить міцними і вплив  їх на вибір професії не виключено. Позиція мікрогрупи може навіть стати вирішальною у професійному самовизначенні. Особливо це актуально для людей зі стандартизованим мисленням, схильних до наслідування і стереотипів, не спроможних чітко сформулювати власну життєву позицію. Споживачів а не творців (якщо такий умовний поділ доречний). Звісно, в рамках розумного, почуття групи, орієнтація на однолітків - позитивні особливості молоді. Вони потрібні для освоєння норм поводження в суспільстві, формування образу "Я" і самооцінки. Але оглядатися на інших слід щоб побачити спільне і відмінне, краще взнати свої індивідуальні особливості, а не сліпо повторювати, чи переносити захоплення якоюсь людиною на професію, якою та володіє.
3.     Позиція шкільних педагогів. Кожен учитель, спостерігаючи за поводженням учня під час навчального процесу, аналізує його інтереси, схильності, напрямки мислення і звісно може дати дуже цінну пораду, до того ж, досвідчений педагог здатен запобігти такій розповсюдженій помилці при виборі професії, як ототожнення шкільного предмета і певної, спорідненої з ним професії. Він допоможе чітко розрізняти ці поняття.
4.     Особисті професійні плани. Під планами у цьому випадку маються на увазі уявлення про етапи освоєння професії, засоби потрібні для цього. Плани формуються залежно від складу розуму й характеру людини. Якщо виникають ускладнення, розумно звернутися до спеціаліста, котрий допоможе побудувати професійний план.
5.     Здібності. Це індивідуальні психологічні особливості людини, що проявляються в трудовій або іншій діяльності і є умовою успішності її здійснення. Від здібностей залежить швидкість, глибина, легкість і міцність процесу оволодіння знаннями, набуття умінь і навичок. Але самі здібності не зводяться до знань й умінь. Розвиток здібностей має відбуватись протягом всього життя. Про своєрідність своїх здібностей треба судити не тільки по успіхах у навчанні, але й по досягненнях у найрізноманітніших видах діяльності. Об’єктивне уявлення про них формується також за допомогою спеціальних досліджень, тестувань, спрямованих на активізацію самопізнання. Це запобігає наклеюванню ярлика про те, яка людина.
6.     Рівень домагань на суспільне визнання. Плануючи власний трудовий шлях, дуже важливо подбати про реалістичність своїх домагань. Невідповідність внутрішніх образів людини життєвим реаліям неминуче призведе до розчарування.
7.     Інформованість про професії. Важливо подбати про те, щоб відомості, котрі здобуваються людиною, про ту або іншу професію не виявилися перекрученими, неповними, однобічними. Захоплення тільки зовнішньою або якою-небудь приватною стороною професії може призвести до серйозних помилок і розчарувань. Наприклад, за легкістю, з якою актор створює на сцені образ, стоїть напружена, буденна праця. А журналісти не завжди виступають у телепередачах – частіше вони обробляють масу інформації, архівів, розмовляють із десятками людей – перш, ніж підготують 10-ти хвилинне повідомлення, яке, до того ж, озвучить інша людина (диктор на телебаченні). Щоб точно знати чим саме займається людина певної професії треба розібратись по яким класам, типам, відділам, групам класифікуються існуючі професії і які ставляться до них вимоги. Допомогти в отриманні достовірної інформації молодій людині можуть батьки, педагоги, а найбільш – психологи профконсультанти. Вони проводять низку діагностичних заходів по вивченню особистості людини, котра обирає професію, а також можуть детально розповісти про вимоги до професії, котра цікавить саме Вас.
8.     Схильності. Схильності проявляються в улюблених заняттях, на які витрачається більша частина вільного часу. Це – інтереси, підкріплені певними здібностями.

     Тому, обираючи професію, варто прийняти до уваги кілька простих порад.

1. Не можна ставитися до вибору професії, як до незмінного поняття.
2. Треба пам’ятати, що престиж професії досить мінливий і загострювати увагу на ньому не бажано.
3.  Слід уникати вибору професії під впливом знайомих (за компанію або щоб не відстати від інших).
4.  Не варто оцінювати професію за особистим ставленням до її представника.
5. Не завжди захоплення тільки зовнішньою або лише однією стороною професії реалізовується в процесі подальшої роботи.
6.  Невчасна зорієнтованість у відмінностях таких понять, як дисципліна, що вивчається в школі та професійна діяльність може не виправдати очікуваних результатів.
7.  Потрібно цікавитися особливостями різних професій, змінами, які відбуваються з ними у процесі розвитку науки та техніки. Маючи застарілі уявлення про характер праці в сфері матеріального виробництва можна не розуміти основних принад тієї чи іншої професії.
8.   Не варто соромитися звертатися за порадою до психолога, соціального педагога, класного керівника, працівників центру зайнятості. Невміння або небажання розібратися у своїх особистісних якостях (схильностях, здібностях) інколи заважає правильному вибору професії.
9.  Потрібно дослухатися думки лікарів. Незнання чи недооцінка своїх фізичних особливостей, недоліків, що відіграють значення при виборі професії, в майбутньому зможуть суттєво вплинути на стан здоров’я.

                               Існує кілька шляхів отримання професії.

1. Виробництво. Навчання на виробництві – найкоротший шлях до успіху. Тут можна отримати професію всього за 3-6 місяців. Під час процесу навчання відбувається знайомство з колективом. Ви набуваєте практичних навичок, зростаєте як професіонал та отримуєте заробітну плату. Якщо в подальшому ви вирішите отримати вищу освіту без відриву від виробництва на заочному відділенні навчального закладу, то матимете можливість розраховувати на додаткову відпустку, пов’язану з навчанням та інші пільги.
2.  Професійно-технічні навчальні заклади. На навчання приймається молодь як з базовою середньою освітою (9 класів) так й повною (11 класів), відповідно цього ваше навчання може тривати від 10 місяців до 3 років. Майже три чверті навчання ви будете відпрацьовувати практичні навички на виробництві. Успішно навчаючись – отримуватимете стипендію, успішно працюючи на виробництві – заробіток. По закінченню навчання ви швидко досягнете високої продуктивності праці та високого заробітку. Фахівці стверджують, що для того щоб отримати найвищій розряд та найвищу заробітну плату, потрібно в середньому 3 роки та значного бажання досягти професіоналізму. Працюючи на виробництві, ви матимете можливість оволодіти суміжними професіями, вступити до вищого навчального закладу на заочне відділення.
3. Технікуми та коледжі. Навчання в технікумі триває 3-4 роки. В результаті ви отримуєте базову вищу освіту, одержуєте як практичні навички роботи на підприємстві, так і фундаментальні знання з обраного професійного напрямку.  Продовжити освіту можна у профільному інституті, одразу вступивши на другийтретій курс навчання.
4.  Вищі навчальні заклади. Пройшовши навчання у вищому навчальному закладі, ви отримаєте ґрунтовні фундаментальні, теоретичні знання за обраним напрямком професійної діяльності. Диплом спеціаліста матимете за 5-6 років та при успішному навчанні зможете розраховувати на стипендію.

Поради:

-         Не чекайте, коли вас хто-небудь «відкриє», розкривайтесь самостійно, повторюйте про себе: я хочу, я можу, я роблю. Успіх приходить до тих, хто до нього прагне.

-         Вчіться! Постарайтесь зрозуміти, що саме успішні люди роблять не так, як ви. Важлива самовіддача, уміння вчитися на власних помилках.

-         Переслідуйте свою мету. Сформулюйте конкретну ідею, а не поринайте у туманні мрії. Запишіть свої цілі! Виникає затримка - встановіть, чим вона викликана. Візьміть новий розгін, але ніколи не забувайте свою мету.

-         Визначте пріоритети в роботі. Вибирайте начальника, який уміє бути ефективним. Якщо йому це вдається, прагніть до тієї ж мети, що і він. Якщо ні – прагніть діяти ефективніше, щоб його змінити.

-         Працюйте за планом. Увечері записуйте справи на завтра. Довгострокові завдання теж слід готувати наперед.

-         Постарайтесь зрозуміти свої кращі вміння, якості, здібності і розвивайте їх. Чесно визначайте свої слабкі сторони та шукайте шляхи їх подолання. Хто обманює себе, ніколи не доб'ється успіху.

-         Приборкуйте стрес. Постарайтесь зрозуміти його причину. Він виникає від роботи, відношення колег, неуваги начальника. Відкиньте сумніви, дійте раціонально!

-         Змиріться зі стресом, якщо не можете його здолати. Коли працюєте на повних обертах, намагайтеся насолодитися цим станом. Друге дихання можливе не тільки в спорті!

-         Розвивайте позитивне мислення. Песимізм не покращує якість життя. Говоріть собі: «Хочу більшого»!

-         Проявляйте ініціативу та заохочуйте інших. Робіть самі та надихайте на корисні дії колег, друзів. Випромінюйте гарний настрій.

-         Прислухайтесь до інших. Будьте уважним до чужої думки. Вислухайте іншого перш, ніж почнете говорити. Особливо уважно спостерігайте за начальником, щоб визначити, коли і яку він хотів би одержати інформацію. Можливо, він не любить поганих вістей по п'ятницях.

-         Будьте прозорливим. Продумайте наперед, які перешкоди можуть чекати на вас. Це заощадить час і енергію. Врахуй ступінь ризику. Тоді вас буде не просто збити з наміченого шляху.

-         Прислухайтесь до власних відчуттів. Розум не всесильний. Фантазуйте. Геніальним ідеям нерідко передували фантазії.

-         Будьте скромним. Гординя і слабкість, що заважають визнати власну помилку, не наближають до успіху. Слухайте поради і критику, це – шлях до успіху.

-         Прагніть підняти планку вище своїх можливостей. Але це відноситься тільки до наміченої мети.

-         Хваліть інших і добивайтеся похвали для себе! Усвідомлюйте кожну хвилину життя і знаходьте час для важливих справ.

Список використаних джерел

1. Гвардіон Н. Розум і краса врятують світ : година спілкування з профорієнтації / Н. Гвардіон // Позашкілля (Шкільний світ). – 2011. – №4. – С. 31-32.

 2. Глазков Ю. Забезпечуємо потребу учня в освіті / Ю. Глазков // Директор школи (Шкільний світ). – 2011. – №44. – С. 1, 22-23.

3. Горбатюк І.А. Світ професій і твоє місце у ньому / І.А. Горбатюк // Позашкільна освіта. – 2013. – № 5. – С. 6-16.

4. Доровських Л. Самовизначення старшокласників в умовах сучасного шкільного простору / Л. Доровських // Психолог. – 2013. – № 11/12. – С. 110-113.

5. Зайчук С. Ранній вибір майбутньої професії / С. Зайчук // Психолог (Шкільний світ). – 2012. – №2. – С. 8-11.

6. Закатнов Д.О. Технології підготовки учнівської молоді до професійного самовизначення : монографія / Д.О. Закатнов ; НАПН України. Ін-т проф.-техн. освіти. – К. : Педагогічна думка, 2012. – 158, [1] с.

 7. Зотова О. Професійна орієнтація учнів у навчально-виховній діяльності сільських закладів освіти / О. Зотова // Рідна школа. – 2011. – №12.– С. 54-59.

8. Зубатюк Н. Моніторинг якості профільної освіти та профорієнтаційної роботи / Н. Зубатюк // Школа. – 2012. – №1. – С. 36-46.

8.  Калошин В. Важливість Я-концепції у забезпеченні самовизначення учнів ПТНЗ / В. Калошин // Психолог. – 2013. – № 11/12. – С. 84-91.

9.  Лапій В. «Готуємо школярів до свідомого вибору професії…» // В. Лапій. – Педагогічна думка. – 2012. – №4. – С. 35-37.

10.  Миколаєнко А. Професійна орієнтація та професійне самовизначення учнів загальноосвітніх навчальних закладів / А. Миколаєнко, В. Герасимчук // Рідна школа. – 2012. – №11. – С. 66-70.