Рекомендації при порушеннях постави у школярів

ПОРУШЕННЯ ПОСТАВИ У ШКОЛЯРІВ

В перші роки навчання в школі у деяких школярів порушується постава. Причинами можуть бути відхилення в фізичному розвитку, звичка неправильно тримати тіло в просторі, недотримання гігієнічних вимог (погане освітлення робочого місця, невідповідність висоти меблів зросту дитини), зменшення рухової активності школяра, слабкість організму внаслідок різних захворювань.

Поєднання негативних умов приводить до послаблення мязової системи і порушень постави. Якщо ці порушення не лікувати, з віком вони прогресують. В кожному пятому випадку порушення постави переходить в викривлення хребетного стовпа – сколіоз або кіфоз. Деформація хребетного стовпа не тільки погіршують форми тіла, але і тягнуть за собою порушення функцій органів грудної клітки і черевної порожнини (серця, легень, шлунку, кишківника), часто можуть привести до інвалідності.

Порушення постави в багатьох випадках поєднується з плоскостопістю, нерідко виникаючим на фоні ослаблених мязів гомілки і стопи. Плоскостопість, негативно впливаючи на положення тазу і хребетного стовпа, веде до порушень постави.

Рекомендовано:

1. Спати на ліжку з твердою поверхнею, без подушки;
2. Не знаходитись тривалий час в одному і тому ж положенні;
3. Не носити тісне та незручне взуття (каблук не вище 3 см);
4. Частіше бувати на свіжому повітрі;
5. Постійно слідкувати щоб постава була правильною;
6. Періодично проходити огляд в лікаря-ортопеда.

Спеціально підібрані вправи при систематичному їх виконанні допомагають зберегти рухливість хребта, створюють мязовий корсет, знижують тиск на змінені міжхребцеві хрящі.

Вимоги:

1. Перед заняттям добре провітрити приміщення.
2. Займатись щодня, в один і той же час за 30-60 хв. перед їжею, або 1-1,5 після прийому їжі.
3. Всі вправи виконувати правильно, поєднуючи дихання з рухами.
4. Правильно дозувати фізичні навантаження.
5. Під час виконання вправ систематично здійснювати самоконтроль.
6. Слід враховувати внутрішні сили ослабленого організму.
7. Важкі навантаження призводять до прогресування захворювання.
8. Під час напруження мязів повинен відбуватися – вдих , а при розслабленні – видих.
9. При тривалому напруженні мязів – здійснюється слабке дихання.
10. Особливу увагу слід приділяти розвитку – діафрагмального дихання. 

Нижче розписаний комплекс вправ, при виконанні якого можна досягти посиленню рухів ребер і діафрагми. Займатись слід періодично – 2-3 рази в день.

• Стати, ноги на ширині плечей, руки в сторони, надуваючи живіт, - вдих; руки вперед нахиляючись і втягуючи мязи живота, - видих. Чим триваліше, глибше і повільніше ви робите вдих, тим буде повнішим наступний видих.
• Лягти на спину, руки на животі – вдих; під час тривалого видиху через рот руками натискаємо на живіт.

Чим триваліший видих тим краще скорочується діафрагма і вище підіймається її купол, звільнюючи легені від повітря. Ці дві вправи допомагають збільшити амплітуду рухів діафрагми. Збільшувати  мязову силу діафрагми допомагають короткі, слідуючі один за одним неповні видиху (поштовхами). При їх виконанні напружуються мязи живота і одночасно відбувається скорочення діафрагми. Вироблення правильного ритму дихання допомагає помірна ходьба: видих при цьому повинен бути тривалішим за вдих.

Оптимальними фізичними навантаженнями вважаються ті, які не викликають:

• Болю в серці;
• Головокружіння;
• Значної втоми;
• Болю в хребетному стовпі.

Заняття повинні викликати позитивні емоції.