Рекомендації „Вчимо дітей спілкуватися“

 

 

 

 

 

Вчимо дітей спілкуватися

 

(методика підготовки і проведення диспутів та бесід як одного із способів навчання дітей спілкуванню та розвитку їх комунікативних компетентностей)

 

 

 

 

 

 

                                     Леміх Т.І.- вчитель математики

                                                Нижньосірогозької ЗОШ І-ІІІ ступенів,

                         спеціаліст вищої категорії

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Зміст

 

 

Вступ                                                                                           ст.  4

Диспут                                                                                                       ст.   5

Як готувати диспут                                                                                   ст.  5

Пам’ятка для учасників диспуту                                                             ст.  7

Зразки сценаріїв диспутів

     -   Диспут  „ Краса і правда “                                                              ст.  8

     -   Диспут  „Ввічлива людина. Яка вона?“                                        ст. 11

Бесіда на тему  „ У чому полягає мистецтво спілкування “                 ст. 15

Конференції

     - Мобільна етика                                                                                  ст. 19

     - Вплив ненормативної лексики (по-народному

       про матюки) на здоров’я людини (9-11 класи)                               ст. 21

Використані джерела                                                                                ст.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

 

 

Єдина справжня розкіш – це розкіш

              людського спілкування.

                                                                    А. Екзюпері

    « Ну, що б, здавалося, слова…Слова та й голос – більш нічого. А серце б`ється й ожива, як їх почує».

        Ці слова сказані нашим геніальним поетом, письменником та художником Тарасом Шевченком, змушують нас задуматися щодо значення слів у житті людини.

Спілкування – це складний багатоплановий процес встановлення і розвитку контактів між людьми, який породжується потребами спільної діяльності і включає обмін інформацією, вироблення єдиної стратегії взаємодії, сприйняття  і розуміння іншої людини.

Жити – значить пізнавати себе, творити себе, відчувати свою залежність не тільки від світу матеріального, але і від вищого духовного. Найвище  багатство людини – це можливість спілкуватися. У спілкуванні ми пізнаємо один одного, розвиваємо свої моральні і психічні якості, розкриваємо себе.

На жаль, далеко не кожному з нас змалечку властивий великий дарунок спілкування, хоча людська мова – це природний дар. Людина ніколи не стане гарним співрозмовником, якщо все, що вона вміє – це жестикулювати й говорити. Щоб досягти висоти мистецтва спілкуватися, потрібно мати відмінну інтуїцію, володіти тонким відчуттям, мати високий інтелект і вмінти чути співрозмовника.

Спілкування –  це досить складний процес. Кожен з нас, здобуваючи досвід, вчиться спілкуватися все життя. Задоволення чи незадоволення людини, щасливі і нещасливі хвилини в її житті прямо або опосередковано залежать від того, як складаються її стосунки з іншими людьми. Містком у цих стосунках є вміння спілкуватися. Для цього замало добре опанувати рідну мову, граматику і словник. Необхідно оволодіти мистецтвом мовлення, щоб говорити тактовно, цікаво, своєю мовою впливати на співрозмовників, вміти переконати або ж просто їх розважити. Важливо також вміти спілкуватися із знайомими і незнайомими людьми, молодими і літніми; з людьми що симпатизують нам, і з тими, хто нас недолюблює, вміти говорити вдвох, утрьох, у більшій групі, своєю мовою викликати прихильність інших.

Все життя людини – це спілкування з іншими, без спілкування людина не може бути щасливою.

 Кожен з нас зацікавлений у тому, щоб уміти правильно й гарно говорити, оскільки це дає можливість установити й підтримувати добрі стосунки з людьми в різних колективах: у сім’ї, у школі, на підприємстві, у громадських та інших організаціях.    

Диспут – публічні дебати, широке обговорення суспільно-політичних, наукових, морально-етичних проблем або питань.

Таке обговорення необхідне у середньому та старшому шкільному віці. Диспути відповідають таким психологічним основам, як прагнення поговорити: про дружбу, на моральні, правові, естетичні теми тощо. Також вони є ефективним засобом навчити дітей боротися з помилковими поглядами. А ще диспут – це школа ораторського мистецтва. Він розвиває логічне мислення, вчить говорити, перемагати у словесній дуелі.

       Щоб навчитися правильно дискутувати, потрібні три основні передумови, а саме: володіння технікою мовлення, знати головні психологічні засади стосунків між людьми і – що найголовніше – мати що сказати! Бо чи ж потрібно було б людині вміння красномовно висловлюватися, якби їй нічого було сказати?

Розрізняють класичні диспути, традиційні диспути, наукові диспути, диспут після проблемної лекції, урок-диспут. Залежно від цього є розбіжності у регламенті обговорення, але загальні підходи до організації та проведення диспуту залишаються єдиними.

 

Як готувати диспут

     Краще, якщо у класі (школі) є дискусійний клуб, який складається з учнів, які люблять посперечатися та здатні залучити до цього всіх.

 

Основні етапи підготовки диспуту:

1.Вибір і затвердження теми диспуту. Складання питань.

2.Підготувати заздалегідь оголошення теми диспуту та список рекомендованої літератури та інших джерел і доведення їх до відома учасників.

3.Підготовка учасників до диспуту. Консультації тих, хто прагне виступати.

4.Оформлення приміщення, де проводитиметься диспут.

 

Вимоги до питань диспуту:

1. Питання повинні збуджувати суперечку, спонукати мислити.

2. Не слід зіштовхувати різні точки зору і заставляти самостійно шукати правильну відповідь.

3. У сукупності питання повинні вичерпувати основну проблему диспуту.

4. У питаннях повинна бути зрозумілою сутність проблеми.

 

  Як розвинути інтерес до диспуту:

- підготувати плакати, гасла, стенди з вирізками з газет і добіркою літератури, бібліографія, випуск стіннівок тощо.

 

 

Оголошення

 

              Дата                                       Актова зала

 

 

Збори розумів, характерів, особистостей, життєвих поглядів!

Друже! Сьогодні нам потрібна гарна, розумна, ділова розмова з питань, які мають для кожного з нас життєво важливе значення.

Диспут  „ Краса і правда “

 

Питання:  1. Видатні люди про красу і правду.

                   2. Яку людину можна назвати красиво?

                   3. Які вчинки людини можна оцінити як прекрасні?

                   4. Чи може бути краса постійним супутником у житті людини?

                   5. Від чого залежать наші уявлення про красу людини?

                   6. Чи можна виключити з життя суспільства огидне?

                   7. Чи може бути красивим кожний?

                   8. Чи сумісні брехня і краса? Чи є правда обов’язковою 

                        умовою прекрасного?

                   9. Що таке гарний і поганий смак? Чим небезпечний поганий

                       смак?

                 10. Чи обов’язково наше прагнення до краси повинно бути

                        пов’язане з великими матеріальними витратами?

 

Явка не обов’язкова! Регламенту не буде!

 

Плакати

 

Головне у диспуті – аргументи, логіка, доведення. Міміка, жести, вигуки у якості аргументів не приймаються.

Пам’ятай! Власні погляди треба аргументувати, а не нав’язувати. Тільки тоді вони можуть стати поглядами інших.

Якщо боїшся говорити щиро, то краще помовчи.

Не використовуй трибуну диспуту для зведення особистих рахунків.

Пам’ятай! У дружньому спорі тренується мислення.

 Не мовчи. Мовчання – найгірший вид оборони.

 

Пам’ятка

 

1. Кожний говорить тільки те, що думає.
2. Ніхто не відмовчується.
3. Говори коротко, але ясно.
4. Виступаючи, не забувай про людей і справи свого класу, школи.
5. Умій слухати, не перебиваючи тих, хто виступає.
6. Знай, що у спорі народжується істина.
7. На диспуті немає спостерігачів. Кожний, хто є у залі – активний учасник спору.
8. Ніхто не повчає інших.
9. Якщо говориш – говори відверто; якщо слухаєш – слухай доброзичливо; якщо дискутуєш – дискутуй тактовно.

10.На критику не ображайся.

 

Пам’ятка

для учасників диспуту ( за М.П. Акімовим)

 

 

 

   Микола Павлович Акімов — театральний режисер, сценограф, педагог, художник, публіцист. Народний артист СРСР. 

Народився: 16 квітня 1901 року у Харкові

Помер: 6 вересня 1968 року у  Москві

 

 

     Вчитель, який готує диспут, не повинен попередньо „натаскувати “ дітей, вносити зміни у їх виступи.

     Учасники мають право написати план або тези, тоді їхнє мовлення буде    більш логічним, змістовним.

Важливу роль у проведенні диспуту відіграє ведучий, який нібито створює відповідний „мікроклімат“ у колективі – повагу до присутніх, заборону перебивати виступаючого, водночас ведучий не повинен захоплюватися оціночними вирішеннями („правильно“, „неправильно“, „ куди тебе занесло!“).

З метою оволодіння школярами культурою диспуту можна запропонувати до використання ряд словесних кліше:

Я згодний (згодна), тому що ...

Я не згодний (не згодна), тому що ...

Я виражаю особливу думку, тому що ...

Ефективними є й інтерактивні вправи, такі, наприклад, як „метод ПРЕС»“ у який вже закладені мовні кліше. Так, 4 представника дискусійної групи висказують свою точку зору на запропоновану проблему:

1-й учень висловлює свою думку, пояснює у чому полягає його точка зору (починає словами „Я вважаю, що...“);

2-й учень пояснює, на чому ґрунтуються докази його позиції („Тому що....“);

3-й учень наводить факти, які підтверджують позицію („Наприклад...“);

4-й учень узагальнює думку, робить висновок про те, чому необхідно прийняти таку позицію („Отже, тому...“).

Завершальний етап  передбачає короткий аналіз диспуту, найхарактерніших позицій та  рефлексію - відзначаються помилкові погляди і судження учасників, найвлучніші аргументи, позиції, цікаві приклади та факти, щирість учасників, детальніше зупиняються на тому що цінного, корисного дає диспут його учасникам.

 

 

Тема: Ввічлива людина. Яка вона?

Мета:
1)Виховна: виховувати почуття відповідальності за свої вчинки, підвищувати рівень вихованості.

2)Навчальна: впроваджувати елементи естетичного виховання культури
спілкування;
3)Розвиваюча: розширити знання учнів з ввічливості, розвивати культуру поведінки, культуру мовлення.

Форма проведення: диспут

Етапи підготовки проведення виховного заходу:

1.   Етап - вибір мети. Мета даного заходу підібрана таким чином, щоб не тільки можна було дати нові знання, але й перевірити ті, що вже мають учні, але крім цієї головної мети існує ще й інша - розважальна.

2.   Етап - планування виховного заходу. На даному етапі йде підбір питань для заходу, місця та часу проведення.

3.   Етап - організація діяльності учнів. Учні раніше були попереджені про проведення заходу. Від них не потребується попередньої підготовки.
4.   Етап - проведення заходу.

 5.   Етап - підведення підсумків. Після проведення заходу обговорити захід з вчителем, методистом та присутніми студентами, з метою вивчення успіхів та невдач.

Вчитель. Сьогодні ми поговоримо про ввічливість, як одну з рис культурної   людини.   Філософ    Емерсон сказав: ,,Ввічливість- це   сума маленьких жертв, які ми приносимо оточуючим нас людям". А іспанський письменник М. Сервантес наголошував, що „Ніщо не коштує так дешево і не ціниться так дорого, як ввічливість".

Правильність цих висловів безсумнівна, і на протязі всього життя ви будете кожен раз переконуватись у цьому.

Ввічливість   є   одним   із   проявів   доброзичливого   ставлення   до людей, з якими ми щоденно спілкуємося вдома, у школі, магазині, транспорті. Ввічлива, тактовна,    скромна    і    доброзичлива    людина гідно вийде    з    будь-якої    життєвої    ситуації,    залишивши    в оточуючих приємну думку про себе.

 

—Подумайте, у яких вчинках проявляється ввічливість людини?

   Важливим показником ввічливості людини є її вміння вітатися. У світі існує багато форм різних привітань. Так, жителі Тібету, наприклад, вітаючись, знімають свій головний убор правою рукою. Ліву руку вони закладають за вухо і висовують язика. Європейці обмежуються, як правило, тим, що піднімають шляпу і роблять легкий уклін. У японців для привітання застосовуються 3 види поклонів: найнижчий, середній (30°) і легкий (15°).

—Люди, зустрічаючись, у різній формі різними способами бажають один одному доброго ранку чи дня, здоров`я, добра і благополуччя.
Ведучий 1.—Давайте перевіримо, знаєте ви основні правила таких привітань.
—    Хто вітається першим — чоловік чи  жінка?

—    Молодший чи старший?

—    Керівник чи підлеглий

—    Учень чи  вчитель?

—    Ще одне правило: не слід чекати, доки з вами привітається людина. Пам`ятайте:   першим   вітається   вихованіший. Тож   давайте
постійно доводити собі та оточуючим, що ви —вихована людина. Але є деякі виключення з цих правил: хто заходить у кімнату, першим вітається з присутніми, а той, хто виходить, - першим прощається з людьми, які залишилися у приміщенні.

Ведучий 2.—    Які ви ще знаєте способи привітання? (Чоловіки завжди встають, вітаючись з жінками, жінки—вітаючись із жінкою чи чоловіком похилого віку)

—    А коли встають учні?

—    Буваючи на екскурсіях, різних святах, виховних годинах, вечорах і КВК, які проводилися у нашій школі, ви постійно мали змогу спостерігати за вчинками інших, аналізувати і порівнювати із своїми, і, звичайно, мали час  навчитися культури поведінки і хорошим манерам. Зараз ми у цьому переконаємось.
Ведучий 1. Отож, проведемо своєрідний „ турнір " ввічливості між двома командами. (учні діляться на дві команди).

1.Які ви можете дати поради людині, яка іде в гості?
2.Уявіть собі картину: в гостях на блюдечку вам піднесли чашку з вишневим компотом. Як випити компот і  виїсти ягоди, дотримуючись правил етикету за столом?

Вчитель. До речі, більше 200 р. тому в Росії з'явилась книга про правила поведінки юнаків та дівчат за столом. Називалась вона „Юности честное зеркало, или Показання житейскому обхождению". Більшість із правил цієї книги стануть у пригоді і зараз, хоча написані вони незвичайною для нас мовою. Ось послухайте:

„ Не хватай первим блюдо и не дуй в жидкое, чтобы везде не брызгало".
„Руки твои да не лежат долго на тарелках, ногами везде не мотай, не утирай губ руками и не пей, пока пищу не проглотишь".

„Над ествою  не чавкай, как свинья, и голови не чеши.

 „Не проглотив куска, не говори".

 

Вчитель. Тактовність. Поняття, яке в ньому закладене, багатогранне і ємне. В словнику воно визначається не лише як “почуття правил пристойності”, але як “почуття міри”!

Кожна людина має право бути дурнем, проти цього нічого сказати не можна, але і цим правом треба користуватись з деякою мірою.

                                                                                                                    Л. Бернс

Якщо людина не зіпсує іншим настрій недоречним питанням, зауваженням, не буде набридливою, про таку людину говорять: тактовна і нам приємно зустрічатись з нею, працювати з нею.

Навпаки скільки гіркоти завдають нам люди нетактовні. Двом молодим людям хочеться побути на одинці, а до них прив‘язується третій з своїми розмовами… В сім‘ї безладдя і раптом з‘являється непроханий гість і засиджується допізна…

Ніч на вулиці, місто заснуло, а якийсь юнак наспівує або на повну гучність прокручує магнітофонні записи.

Така нетактовність межує з хуліганством.

Вчитель. Бути тактовним постійно, не удавано, а справді тактовним, і не так просто, як може здатися з першого погляду, адже культура поведінки повинна виховуватись з дитинства.

Коли людина розв‘язано поводиться в громадському місці заважаючи іншим, вона не лише порушує правила поведінки, але й порушує моральні норми, існуючі в суспільстві. Людина, яка нехтує правилами вуличного руху виявляє неповагу не лише до них, але й до оточуючих.

Кожен може бути в поганому настрої – ясно, що настрій не завжди залежить від нас самих. Але вихована людина зуміє зробити так, щоб її стан не впливав на інших.

Хороший тон – це цілий комплекс взаємин людини із суспільством і не слід його зводити до поодинокостей.

Хто може навчити ввічливості?

Скажемо одразу і відверто: ніхто не зможе. Навчити тебе бути вихованою і ввічливою людиною можеш тільки ти сам. Це треба зрозуміти.

Вчитель.Якось англійський посол побачив як Авраам Лінкольн чистив собі взуття. Посол був у край здивований:

- Пане Президенте, - спантеличено мовив він, - ви самі чистите собі взуття?!
- Звичайно, - спокійно відповів американський президент, - А ви кому?
    Безперечно, посол вважав себе культурною і освіченою людиною, він чудово розумівся на правилах етикету і політичного протоколу, всіх тих церемоніях і умовностях, за якими відбуваються зустрічі офіційних представників різних держав.

Такі знання мав і Лінкольн. Та його знання були живими, дійовими. У своїх буденних справах і вчинках він залишався таким самим ввічливим і вихованих, як і в офіційній обстановці. Він напевно знав, що справжній джентльмен має сам потурбуватися про свої черевики.

Вчитель. Жоден хлопець не стане справжнім джентльменом, якщо черевики йому чистимуть батьки, штани прасуватиме мати, а нову хустку до кишені буде класти кохана Оксана - швидше Оксана стане зустрічатися з іншим, самостійним хлопцем.

А тепер давайте проведемо цікавий конкурс, нам необхідно поділитися на дві команди. Придумайте назву команди. А тепер умови конкурсу: кожна команда по черзі говорить слова ввічливості, і команда останньою скаже слово, та і переможе. Таким чином ми взнаємо хто найввічливіший.

Вчитель. Можна 100 разів вивчити напам‘ять всі правила сучасного етикету, але так і залишитись неуком і невігласом. Бо неможливо бути чемною і ввічливою людиною в якихось окремих випадках, а в усьому іншому залишатися нахабою. Навіть якщо ти  граєш у драматичному гуртку, люди все одно дуже швидко розпізнають де ти придурюєшся, а де справжній.

Тут важливо зрозуміти, що правила гарної поведінки вигадані зовсім не для того, щоб ускладнити твоє і без того складне життя, вони цілком логічно випливають із способу існування вихованої і культурної людини. І коли тобі кажуть що не варто в тролейбусі волати на всю горлянку від щастя побачивши за вікном бочку з пивом, - то це зовсім не тому, що хтось прагне обмежити твою свободу.

Навпаки, правила поведінки лише підштовхують тебе до розуміння, що заважати іншим людям негарно. А коли зрозумієш це, твоє життя стане таким, що в тебе просто не виникає бажання заважати іншим. Свобода без Бога – не свобода, а кривавий бунт, - казав класик. От і пошукай Бога в своїй душі.

Спочатку може бути дуже важко. Для того, щоб змінити і поліпшити власну поведінку, а це потрібно, якщо ти бажаєш здобути в товаристві популярність, тобі знадобиться неабияка сміливість. Адже, наприклад, поступитись місцем в автобусі юній леді, яка вчиться з тобою, - то справжній сміливий вчинок.

“Отак просто поступитися? Підвестися і сказати, Оксана сідай, будь-ласка”. А що як друзі подумають ніби я в неї закохався (навіть якщо насправді закохався)?.. Ганьба! Жах! Ні, я краще посиджу і вдам, ніби я не бачу тої Оксани...

Що ж, більшість хлопців так і роблять, а потім бідкаються, мовляв популярності їм бракує, а кохана Оксана ходить з іншим.

Втім, дорослих хлопців ця проблема теж стосується адже ляснути приятеля по плечу (привєт, Сергій!) їм здається куди привабливішим, ніж щиро потиснути руку і сказати “Вітаю”.

Одразу перевчитися важко, а для того щоб починати було легше, пропоную використовувати:

Правило 1. Уяви, що поруч з тобою завжди є людина, яку ти безмежно поважаєш, на яку хочеш бути схожим або яку кохаєш, і що ця людина бачить кожен твій вчинок. І подумай, чи дозволиш собі в присутності Оксани сьорбати борщ, ніби зачерпалкою, або колупатися в носі.

А взагалі старовинна англійська мудрість відзначає, що джентльмен лише тоді джентльмен, коли наодинці сам із собою бере цукор до кави щипчиками.
Правило 2. “Завжди і за будь-яких обставин володій собою.

Не варто гепати черевиком об стіну, якщо обірвався шнурок. І не личить джентльменові ненавидіти бабусю, якій тільки-но поступився місцем в автобусі, лише власне здоров‘я і настрій зіпсуєш. Як казав Шекспір, не надто розпалюйте піч для своїх воргів, інакле самі в ній згорите.

Вчитель. Давайте підведемо підсумки нашого диспуту.  Що для себе Ви дізналися нового? Як ви гадаєте чи потрібна ввічливість?  Які правила поведінки Ви можете сформулювати? Чи будете Ви тепер звертати увагу на свою поведінку частіше і будете дотримуватися правил поведінки?

Звісно, що в нашому житті бувають різні життєві ситуації. Все в нашому житті залежить не від самих подій, а від того, що ми про ці події думаємо, якщо ми думаєм про щастя – ми щасливі, якщо в думках присутній шлях – ми боїмось. Ми саме такі, як ми думаєм. Розумієш, не так вже просто думати про щось гарне, коли сусід пролив каву на твої джинси. Але спробуй. Що для цього треба зробити? Та згадати, що голову маєш не для кашкета. І що там, усередині ще якась сіра рідина є.