Революції 1917—1919 рр. Утворення національних держав у Центрально-Східній Європі

Революції в Центрально-Східній Європі 1917-1919 рр.

Причини революцій:• втомою народів Європи від безглуздої війни, що несла лише втрати, страждання й падіння життєвого рівня;• загостренням усіх соціальних проблем, масовим невдоволенням;• розчаруванням у структурах влади, що не змогли усунути загрозу війни й забезпечити справедливий демократичний устрій;• ослабленням і, зрештою, розвалом Російської, Австро-Угорської, Османської та Німецької імперій;• потужним національно-визвольним рухом пригноблених народів;• післявоєнним спадом виробництва та структурною перебудовою економіки під впливом змін технологій;• несправедливістю Версальсько-Вашингтонської системи післявоєнних договорів;• спробою російських більшовиків розпалити полум’я світової революції.

Основні поняття. Національна держава — вища форма національного самовизначення народу; держава із чітко вираженими національними ознаками (національна мова, національна економіка, етнічна домінанта тощо). Комінтерн (III Комуністичний Інтернаціонал) — міжнародна організація комуністичних партій, заснована в березні 1919 р. у Москві з ініціативи В. Леніна замість II Інтернаціоналу. Основною метою було поширення комуністичних ідей.

Утворення національних держав у Європі{EECC807 A-24 F9-46 FD-A635-069 F886564 C8}Дата. Країна та подіяберезень 1918 р. Проголошення Білоруської Народної респіблікижовтень 1918 р. Утворення Чехословаччини листопад 1918 р. Проголошення Німеччини республікою (із червня 1919 р. — Веймарська республіка)листопад 1918 р. Проголошення Західноукраїнської Народної Республіки (ЗУНР)листопад 1918 р. Відновлення Польської державностілистопад 1918 р. Проголошення Австрійської республіки, Проголошення Угорської республіки грудень 1918р. Створення Королівства СХС (сербів, хорватів, словенців){EECC807 A-24 F9-46 FD-A635-069 F886564 C8}Дата. Країна та подія. Вересень 1917 р. Проголошення Російської республіки на чолі з Тимчасовим урядом. Грудень 1917 р. Створення незалежної ФінляндіїСічень 1918 р. Проголошення УНР, як самостійної держави. Лютий 1918 р. Проголошення незалежності Литви. Лютий 1918 р. Утворення незалежної Естонії

У революційному русі 1917—1923 рр. можна виділити два етапи: Перший етап (1917—1921 рр.) революції були викликані впливом Першої світової війни й боротьбою поневолених народів за національне визволення. Другий етап (1921—1923 рр.) революційні події переважно відбувалися з ініціативи та за підтримки Комінтерну, який прагнув розпалити світову революцію.

Створення незалежної ФінляндіїУ грудні 1917 р. було створено уряд Фінського королівства. У відповідь більшовики намагалися захопити владу. Не маючи збройних сил, фінський уряд звернувся по допомогу до Німеччини та Швеції. У квітні 1918 р. війська цих держав розгромили більшовиків. У грудні 1918 р. на чолі держави став Карл Маннергейм, якого призначили регентом. У травні 1919 р. Фінляндія була проголошена республікою. Корона Фінляндії

Незалежна Фінляндія. Карл Густав Еміль Маннергейм — державний та військовий діяч Фінляндії шведського походження. Гомандувач військовими силами Білої гвардії у Фінській громадянській війні в 1918 році, головнокомандувач збройних сил Фінляндії у часи Другої світової війни.

Проголошення незалежності Литви. У 1915 р. Литва й половина території Латвії були окуповані німецькими військами. Революція 1917 р. у Росії призвела до згуртування національних рухів у країнах Балтії (Латвія, Литва, Естонія). Спочатку лідери рухів виступали за автономію у складі Росії. Однак Тимчасовий уряд Росії категорично відмовив. Тоді лідер литовського національного руху Антанас Сметона, запропонував Німеччині створити Литовську державу під її зверхністю. 16 лютого 1918 р. було проголошено незалежність Литви. Країна ставала монархією, трон мав посісти німецький принц.

Утворення незалежної Естонії За часів Тимчасового уряду Росії естонські землі були об’єднані в одну адміністративну одиницю й тут було дозволено створити естонські збройні формування. У жовтні 1917 р. більшовики на короткий час встановили в Естонії свою владу. Проголошення незалежності Естонії у Таллінні відбулося 24 лютого 1918 року. 11 листопада 1918 р. у Таллінні було проголошено створення Тимчасового уряду на чолі з К. Пятсом. У країні були проведені вибори до Установчих зборів, які проголосили Естонську демократичну республіку та прийняли конституцію. У 1920 р. було укладено мирний договір із радянською Росією.

Проголошення незалежності ЛатвіїУ Латвії демократичні сили прагнули створити демократичну державу, більшовики — встановити радянську владу. Спираючись на латиських стрільців та антинімецькі настрої, більшовики 16—18 грудня 1917 р. проголосили в Латвії радянську владу. Проте проіснувала вона кілька місяців. 18 листопада 1918 році в Латвійському національному театрі в Ризі була проголошена незалежність. Республіка проіснувала до 1940 року.

Проголошення Білоруської народної республіки У липні 1917 пожвавилися білоруські національні сили, що провели 2-й з'їзд білоруських національних організацій, ухвалили рішення домагатися автономії Білорусі в складі демократичної республіканської Росії. На з'їзді була створена Центральна рада, яка після жовтня 1917-го була перетворена у Велику білоруську раду (ВБР). 21 лютого 1918 уряд звернувся до білоруського народу з Першою статутною грамотою, у якій проголосив себе тимчасовою владою на теренах Білорусі. 25 березня після тривалих суперечок між прихильниками незалежности й прихильниками автономії Білорусі в складі Росії більшістю голосів була ухвалена Третя Статутна грамота, у якій Білоруська Народна Республіка проголошувалася незалежною державою, Берестейський мирний договір скасовувався. Офіційною мовою було проголошено білоруську, столицею нової держави — Мінськ.

Утворення Чехословаччини. В умовах розпаду Австро-Угорщини 6 січня 1918 р. збори чеських депутатів австрійського рейхстагу й земських сеймів прийняли декларацію, у якій, посилаючись на принцип національного самовизначення, зажадали утворення суверенної, демократичної та соціально справедливої держави «у межах історичних чеських земель і своєї словацької парості». Влітку 1918 р. Чехословацький національний комітет у Парижі, очолюваний найавторитетнішим лідером чехів Томашем Масариком.

Утворення Чехословаччини. Восени 1918 р. правлячі кола Австро-Угорщини, передчуваючи свою поразку, почали вивозити із чеських земель продовольчі товари, промислове обладнання, транспортні засоби. Почалися повстання. 28 жовтня 1918 р., коли стало очевидним, що монархія Габсбургів припиняє своє існування, Національний комітет оголосив про створення Чехословацької республіки. 30 жовтня Словацька національна рада заявила про відділення Словаччини від Угорщини й визнала право словацького народу вирішувати свою долю на основі повної незалежності.

Утворення Чехословаччини. Конституція, прийнята Національними зборами 20 лютого 1920 р., закріпила утворення ЧСР як демократичної республіки. У її основу було закладено принцип захисту приватної власності. Усі громадяни отримали рівні права. Вищим законодавчим органом ставали двопалатні Національні збори, вибори до яких здійснювалися на основі загального виборчого права. Національні збори обирали президента на сім років. Він мав широкі повноваження. Першим президентом обрали Т. Масарика.

Проголошення Німеччини республікою3 листопада 1918 р. - початок Листопадової революціїЗасилля монархіїПричини. Відсутність демократії Індустріальний розвиток. Соціальні проблеми. Цілі революціїПіднесення Німецької держави на світовій ареніРозвиток ринку в селі Захист прав робітників. Демократизація суспільства

Проголошення Німеччини республікою 3 листопада 1918 р. почалося повстанням військових моряків у місті Кілі. Вони були обурені спробою командування кинути флот в останній бій, пожертвувати ним і домогтися вигідніших умов перемир’я. Повстання підтримали в усій країні. Влада вислизнула з рук уряду Макса Баденського, який, заявивши про зречення кайзера Вільгельма II, передав владу соціал-демократу Фрідріху Еберту для підготовки скликання Установчих зборів

Проголошення Німеччини республікою31 липня 1919 р. Установчі збори прийняли так звану Веймарську конституцію, якою заклали основи створення в Німеччині президентсько-парламентської республіки з федеральним територіальним устроєм. Була створена Веймарська республіка

Відновлення Польської держави. Після повалення царизму в Росії Тимчасовий уряд у березні 1917 р. «визнав право Польщі на незалежність». На території Росії почалося формування Польського корпусу. У відповідь у вересні 1917 р. Німеччина й Австро-Угорщина заявили про утворення незалежного Королівства Польського на відвойованих у Росії польських землях. На чолі Королівства стала Регентська рада, яка мала діяти до обрання короля.

Відновлення Польської держави. У січні 1919 р. було проведено вибори до Установчого сейму, на яких більшість здобули ендеки. Ю. Пілсудський залишився «вождем держави». Установчий сейм прийняв низку соціально-економічних законів: було закріплено 8-годинний робочий день, розроблялася земельна реформа, що передбачала обмеження землеволодіння 180 га.

Відновлення Польської держави. Паризька мирна конференція визначила західний кордон Польщі, а щодо східного кордону питання залишилося відкритим. Міністр закордонних справ Англії Дж. Керзон запропонував визначити його лінією розселення етнічних поляків, що й було затверджено Верховною радою Антанти в грудні 1919 р. («лінія Керзона»). Лінія Керзона — умовна демаркаційна лінія, запропонована Джорджем Керзоном як можливий кордон перемир'я у війні між більшовицькою Росією і щойно відновленою Польською республікою під час Польсько-радянської війни 1920—1921 рр.

Проголошення Австрійської республіки. Розпад Австро-Угорщини, складовою якої була Австрія, призвів до безкровного повалення монархії та проголошення 12 листопада 1918 р. Австрії республікою. У 1920 р. Установчі збори затвердили конституцію Австрії, згідно з якою вона ставала федерацією земель. На перших виборах перемогу здобула Християнсько-соціалістична партія, яка й сформувала уряд. Карл І

Проголошення Австрійської республіки. Сен-Жерменський договір перетворив Австрію на невелику країну, на яку ще були накладені обмеження та репараційні зобов’язання. Втрата традиційних економічних зв’язків підірвала економіку держави. Панувало безробіття. Особливо загострилися паливна і сировинна проблеми. У кращі часи промислові потужності Австрії були задіяні на 50 %. Країні довелося звертатися до США по фінансову і продовольчу допомогу, що дещо стабілізувало ситуацію.

Проголошення Угорської республіки31 жовтня 1918 р. в Угорщині відбулася «революція айстр» («революція осінньої троянди»), керована Угорською Національною радою на чолі з Міхаєм Карої. 13 листопада 1918 р. була проголошена Угорська Народна Республіка. Уряд М. Карої декларував запровадження свободи спілок і зборів, створення політичних організацій, загальне виборче право; заявив про надання автономії всім національним меншинам та розробку земельної реформи; запровадження 8-годинного робочого дня.

Проголошення Угорської республіки24 листопада 1918 р. виникла Комуністична партія Угорщини (КПУ). Її основу становили угорські військовополонені, які повернулися з радянської Росії. Серед них було чимало учасників більшовицького перевороту та громадянської війни. Комуністи всіляко намагалися дискредитувати діяльність уряду М. Карої і прагнули встановити в Угорщині радянську владу.

Проголошення Угорської республіки. Держави Антанти ігнорували спроби М. Карої здобути їхню підтримку, натомість вимагали від Угорщини розпустити армію і передати 2/3 території сусідам. Тоді М. Карої подав у відставку й запропонував соціал-демократам сформувати новий уряд. 21 березня 1919 р. в результаті об’єднання цих двох політичних сил утворилася Соціалістична партія Угорщини (СПУ). Того ж дня було проголошено Угорську Радянську Республіку (УРР). Для відсічі агресії почалося створення Угорської червоної армії (УЧА).

Створення Королівства СХСВосени 1918 р. південнослов’янські землі Австро-Угорщини були охоплені селянським рухом, а в армії та на фронті відбувалися революційні виступи. За такої ситуації 5—6 жовтня 1918 р. у Загребі (Хорватія) на нараді представників різних партій з усіх південнослов’янських земель Австро-Угорщини було утворено Народне віче словенців, хорватів і сербів. Воно проголосило своєю метою «об’єднання всіх словенців, хорватів і сербів у народну, вільну й незалежну державу». Народне віче стало верховним органом влади. Внаслідок переговорів між делегацією Народного віча та урядом Сербії 1 грудня 1918 р. було підписано угоду про створення єдиної південнослов’янської держави — Королівства сербів, хорватів і словенців (Королівства СХС). Король Александр з членами королівської родини

Створення Королівства СХСДомінуюче становище в країні здобула сербська еліта, якій належали майже всі адміністративні посади в країні. Таке становище стало причиною головної проблеми країни — національної. Королем Королівства СХС став Александр Карагеоргієвич (1921—1934 рр.). Із 1929 р. Королівство СХС почало називатися Югославія.

Домашнє завдання. Відповісти на питання: Які з новоутворених держав зазнали більшовицької агресії? Чому?