ЗАМОКУ центрі маєтку стояв замок феодала. Він був його житлом і фортецею для захисту від завойовників і повсталих селян. Спочатку замки будували з дерева, а пізніше — з каменю. Замок часто зводили на пагорбі або на високій горі. Його оточували широким ровом, наповненим водою. Іноді замок будували на острові посеред річки або озера. Через рів перекидали звідний міст, у разі нападу ворога його піднімали за допомогою ланцюгів.оборонний мурвежарів із водою воротавнутрішній двірдонжонжитлові приміщення
Феодальний замок Головні функції феодальних замків з передмістями:воєнні (засіб контролю над територією, центр воєнних операцій),адміністративно-політичні (адміністративний центр навколишньої території, місце, де концентрувалось політичне життя країни),житлові (місце проживання поважних осіб та великих землевласників).
В епоху середньовіччя лицарі були головною військовою силою. Саме тому подивитися на гордість батьківщини збиралася і знать, і народ. Організацію і витрати по турніру зазвичай брав на себе король чи багатий сеньйор, барон. Майже завжди турнір проводився до якоїсь значимої дати чи події. Наприклад, у випадку підписання миру або шлюбу короля, або народження сина в знатній сім’ї зазвичай проводилися турніри. Кожен лицар мав право брати участь у турнірі. Вхід для глядачів був вільним. Турнір проводили за містом. Спочатку вибирали відповідне місце, а потім споруджували ристалище. Це був своєрідний стадіон в часи Середніх століть. Він мав прямокутну або частіше квадратну форму. По периметру зводили дерев’яний паркан. Для глядачів будували лавки і намети, а для почесних гостей – ложі. Кожен лицарський турнір мав свій регламент і правила.
Герольди уважно слідкували за дотриманням всіх правил. Вам буде цікаво знати, що в XIII столітті до турніру допускали тільки ті лицарі, у яких предки до 4 коліна були вільними людьми. Якщо лицар не міг це довести, то не мав права брати участь у турнірі. Але розвиток турнірів не стояв на місці. Пізніше були введені турнірні книги і списки. Почали перевіряти герби. Лицар, якого тільки посвятили в лицарі, називався жюте. Зазвичай саме між такими новачками проводився перший поєдинок. Він, до речі, був на списах і називався тіост. Але всі чекали головної події – бою військових загонів. Може здатися, що бій було жартівливим. Але у переможених забирали зброю, коней і брали в полон. Потім переможений мав заплатити викуп, щоб його відпустили. Досі існнує міф про відсутність спритності у лицарів бо вони носили важкі обладунки.
З часом турніри ставали більш жорстокими. Так в XIII столітті дійшло до того, що під час турніру було багато серйозно поранених і навіть убитих лицарів. Саме тому церква суворо забороняла подібні торжества. Але жага людей до подібних видовищ брала гору. Стати переможцем турніру було дуже почесно. Крім різних нагород переможець вибирав царицю турніру. З винаходом вогнепальної зброї лицарі перестали бути головною військовою силою. Тому в XVI столітті турніри перестали проводити.