Річки Дніпропетровщини

Річки Дніпропетровщини

Загальна характеристика річкової системи Дніпропетровщини Областю протікають 55 річок завдовжки понад 25 км кожна, а якщо врахувати річки завдовжки до 10 км, загальна їх кількість становить 217. Загальна їх довжина складає, приблизно, 4500 км. Майже всі вони відносяться до малих річок і є притоками р. Дніпро – першого, другого і третього порядку. Густота річкової системи неоднакова. Найбільша – на Придніпровській височіні, що обумовлено коливанням висот Орільсько-Самарської та Самарсько-Вовчанської вододільних рівнин.

Характеристика течії Річки області є типовими рівнинними. Вони характеризуються широкими і неглибокими долинами, невеликим нахилом. В результаті швидкість течії води в річках невелика, що впливає на утворення перекатів, кіс і т.д.

Дніпро – найбільша річка області Від північно-західного кордону до Дніпропетровська долина річки розташована на кордоні кристалічного масиву та західного Донбасу. Місцями русло розділяється острівками на рукава. Від Дніпропетровська до Запоріжжя Дніпро тече у південному напрямку. Русло має багато гранітних виступів, що утворюють пороги. Із 10 порогів найбільш небезпечними вважаються Ненаситницький та Вільний.

праві ліві Мокра Сура Оріль Базавлук Самара Інгулець Вовча Саксагань

Довжина річки 118 км, впадає у Дніпро (акваторія Запорізького водосховища). Русло річки звивисте, проходить по м'яким породам, прорізаючи їх до кам'янистих шарів. В басейні є багато ярів. Живлення в основному дощове і снігове. Через незначне ґрунтове живлення, влітку може пересихати.

Базавлук Довжина – 157 км, площа басейну – 4200 кмІ. Протікає на заході Дніпропетровщини, є правою притокою Дніпра. Характер течії рівнинний, протікає через густозаселений степ, влітку пересихає. Має дві основні притоки: права – Кам'янка, ліва – Солона.

Довжина 549 км, витік знаходиться в заболоченій балці поблизу с.Топило Кіровоградської області. У верхній течії Інгулець має ряд озероподібних або заболочених плес, що з'єднуються між собою тільки після злив або весняних паводків. У середній течії річка має скелясті береги, перекати, пороги (техногенного походження). Нижче Кривого Рога розмиває осадові породи. У нижній течії характерними є петлі довжиною 5-7 км. Живлення річки переважно снігове. Зазвичай у грудні замерзає, вскривається у березні. На території Дніпропетровської області в долині Інгульця є пам'ятки природи: ландшафтний заказник “Інгулецький степ”, геологічна пам'ятка “Скелі Мопра”, техногенний парк “Визирка”, виходи магматитів, сланців, амфіболітів, що утворюють мальовничі скелі. Основними притоками є Саксагань, Висунь, Жовта, Бокова.

Довжина річки 144 км, ширина від 20 до 40 м. Протікає в південно-східній частині Придніпровської височини. Русло річки нерозгалужене. Швидкість течії незначна. Природний режим Саксагані значно змінений регулюючим впливом гребель, а також забором води для технічних потреб. На ділянці шахти “Саксагань”- Чорногірка річка переведена в підземний колектор.

Довжина річки – 320 км, площа басейну - 9 800 кмІ. Витік річки знаходиться біля села Єфремівка (Харківська обл.), гирло поблизу міста Перещепино. Праві схили долини круті, високі, ліві – низькі, пологі. Заплава заболочена, її ширина 3-4 км, є стариці. Течія спокійна, повільна. Русло дуже звивисте, ширина 2-10 м, на плесах – до 100 м, глибина 6 м, дно піщане. Замерзає в кінці листопада – початку грудня, вскривається – в кінці березня. Характерним для Орілі є весняна повноводність та літня межінь, на окремих ділянках влітку пересихає. Живлення річки переважно снігове, а також дощове.

Довжина річки 311 км. Витік знаходиться біля с. Весела Гора на західних схилах Донецького кряжу, впадає у Дніпровське водосховище. Ширина до впадання притоки Вовча 15-40 м, нижче – 40-80м (максимальна 300м). Заплава двостороння шириною до 3-4 км, зустрічаються стариці. Живлення мішане, переважно снігове. Льодовий режим не стійкий, замерзає на початку грудня, вскривається в кінці березня. Інколи перемерзає повністю. У верхній течії пересихає в кінці липня ( в посушливі роки до листопада), утворюючи окремі плеса. Нижче впадання Вовчої на лівому березі знаходиться Самарський ліс – місце розташування дитячих таборів, санаторіїв, пансіонатів.

Довжина річки 323 км, площа басейну 13300 кмІ. Витік на схилах Донецького кряжу, є лівою притокою Самари. Біля витоку Вовча має вид невеликого струмочка до 0,5 м шириною і 10—15 м глибиною. Далі вона утворює численні плеса, поверхня яких улітку покрита ряскою, а берега заростають високою і густою поросллю очерету. У літню пору перекати між плесами часто пересихають. Аналогічне спостерігається на більшості припливів Вовчої, у заплаві яких існують численні озера. Лише за межами Донецької області Вовча перетворюється в ріку з постійним плином; глибина її в окремих місцях перевищує 2 м, а ширина — 20—30 м. Вовча має досить великий лівий приплив — ріку Верхню Терсу. Свою назву вона дістала не тому, що в її заплаві водилося багато вовків, як це іноді пояснюють, а тому, що місцеві жителі цією назвою відобразили якість води в річці, яка непридатна не тільки для пиття чи приготування їжі, а й для поливання городини. Існує така точка зору, яка говорить про те, що Самара є притокою Вовчої. Тому що в гідрології притокою вважається та річка, яка більш повноводна. Ситуація така, що в місці злиття річок витрата води Вовчої більша за Самару.

За хімічним складом води річок Дніпропетровщини відносяться до сульфатного класу. Величина жорстокості річної води на території області складає 20-50. Іригаційні якості води у більшості річок нашої області задовільні і хороші. Річкові ресурси Дніпропетровщини використовуються для місцевого транспорту, зрошення полів, для водопостачання великих промислових підприємств і населених пунктів.