Літературна презентація:

«Різдвяна класика останніх двох сотень років»

Гімназист. (Слайд № 1-5)

 Ми любимо зиму, як казку чудову 

За свята чарівні, що йдуть до нас знову

Спіраль серпантину і кульки блискучі,

Пухкі кучугури й морози рипучі.

Усюди лунають жарти, гомін і сміх,

Піднесений настрій охоплює всіх.

Гірлянди ялинок блистять, мерехтять,

Вертепи й колядки людей веселять.

Прибралась святково наша рідна земля

Чекає у гості Різдва!

Веселі свята наступають для всіх,

Дід Мороз подарунків принесе цілий міх.

Чути крики і сміх дітвори –

Це спускаються діти на санках з гори.

На дорогах лунає упряжок передзвін.

З Новим роком, Вкраїно!

Хай щастить нам усім!

Ведуча. От і наступають свята. Чекати залишилося недовго. Дуже скоро одне із найбільших свят християн - Різдво Христове. Що таке Різдво? (Слайд № 6-7)

     «Різдво є кожного разу, коли ти посміхаєшся твоєму братові та простягаєш йому руку;

     Різдво є кожного разу, коли ти мовчатимеш, щоб вислуховувати іншого;

     Різдво є кожного разу, коли ти не приймаєш тих принципів, що залишають пригнічених на узбіччі суспільства;

     Різдво є кожного разу, коли ти розділяєш надію з тими, хто зневіряється у фізичній та духовній убогості;

     Різдво є кожного разу, коли ти покірно визнаєш твої обмеження та твої слабкості;

     Різдво є кожного разу, коли ти дозволяєш Господеві знову народитися, щоб дарувати Його іншим»

                                                                 ( Мати Тереза з Калькутти)

Ведучий. Різдво – найдивовижніше і найулюбленіше свято в усьому світі. Ми, українці, найбільше очікуємо його приходу. Це свято приносить нам тепло і радість у кожну родину. Радість, яка триває вже понад два тисячоліття і пригадує нам про народження Господнє . Наш народ за час свого існування збагатився багатьма різними обрядовими дійствами: колядки, вертепи та самі ж приготування до свята, про яке ми так багато знаємо. Поряд з українськими традиціями є ще й інші, які по-різному святкуються і мають свій певний колорит.

Ведуча. Коли Різдво починають перетворювати на комерційний продукт, коли затирається його первинний сенс і забувається історія маленького Дитятка, народження якого власне й святкується у ці дні, – саме тоді варто шукати «допоміжні засоби», ключі до джерела. Тобто читати книжки, в яких дух Різдва максимально присутній і здатен оновити наш майже занепалий настрій та справжнє відчуття свята.

 Ведучий. І саме класика – тексти, перевірені часом та людьми, – можуть відновити нашу духовність, нагадати про вічні цінності, наповнити магічною енергією. Це своєрідний життєдайний допінг. Тож пропоную згадати деякі відомі повісті та оповідання, які вже роками, а то й століттями несуть на паперових сторінках дух Добра та Миру, запалюють серця світлом різдвяної радості та благодаті.

Ведуча. Ці книги ведуть нас у дивосвіт художнього слова, знайомлять із героями, що втілюють добро, милосердя, мужність, красу і справедливість, вселяє в нас любов до рідної України, повагу до інших народів, інтерес до їхньої культури, виховує почуття патріотизму.

Ведучий. А чи вмієте ви побачити дива навколо себе? У кожного народу є свій літературний твір, присвячений Різдву. Зараз ми з вами здійснимо різдвяну казкову подорож .

Ведуча.  Любі глядачі, запрошуємо вас побувати у дивовижному світі, ви неодмінно знайдете там багато цікавого для себе. А допоможуть нам здійснити цю подорож Духи Різдва різних країн, які розкажуть нам про традиції святкування Різдва своєї країни .

(На сцені з’являються Духи Різдва різних країн)

Дух Різдва Німеччини . (Слайд № 8) Фактично Різдво в Німеччині починають святкувати тоді, коли ввечері 24 грудня збирається за столом вся родина. Свято ж випадає на 25 грудня з обов'язковим продовженням на наступний день. Але підготовка до нього займає весь місяць напередодні.

 Основною традицією святкування Різдва в Німеччині є дотримання Адвенту, який починається в кінці листопада. Це так званий передріздвяний строгий піст і період для морального настрою людей на таїнство свята. В цей час населення Німеччини перебуває у передчутті радості від майбутніх подій, роздумах над основними релігійними заповідями. І саме в період Адвенту на вулицях країни і в кожній німецькій сім'ї починають з'являтися головні символи цього великого свята.

Основні символи Різдва в Німеччині : (Слайд № 9)

Різдвяний вінок .  Один з головних символів Різдва в Німеччині. Він з'являється в будинку з початком Адвенту і складається з ароматних хвойних гілок і 4 свічок. Щонеділі до настання свята на ньому запалюють чергову свічку.

Ошатна ялинка. Її вибирають і наряджають всією родиною. У Німеччині прийнято пишне оздоблення новорічних дерев, тому і в будинках, і на вулицях ялинки переливаються яскравими гірляндами та іграшками. Особливо у різдвяному оздобленні шанують зелений і червоний кольори, які є символами надії і крові Христа відповідно.

Численні ярмарки . Для Німеччини характерні масштабні різдвяні фестивалі і ярмарки, які відбуваються у всіх куточках країни. На них продають прикраси для дому, солодощі, традиційні напої. Як правило, на ярмарках купують подарунки друзям і родичам, оскільки німцям властиво щедро обдаровувати близьких в Різдво.

Різдвяна зірка.  Цей символ Різдва в Німеччині являє собою домашнє рослина молочай, яке дуже красиво цвіте і, як правило, це трапляється саме в грудні. Квіти за формою нагадують зірку, звідси і назва символу.

 У Святвечір , тобто ввечері напередодні Різдва, німецькі сім'ї  зазвичай збираються вдома після церковної служби. Святкування проходить за щедрим столом і навколо ялинки. Страви на Різдво в Німеччині відрізняються вишуканістю і різноманітною смаковою гаммою. Невід'ємним атрибутом свята є спеціальний різдвяний кекс-штоллен. Він складається з пісочного тіста, родзинок, прянощів і горіхів. Також на столі обов'язково присутні рибні та м'ясні страви, червоне вино.

 Незабутні враження та приємні подарунки надовго залишають Різдво в пам'яті всіх жителів Німеччини і гостей цієї прекрасної країни.

Ведуча. (Слайд № 10-11). Дякуємо вам за цікаву розповідь і можливість відчути дух Різдва Німеччини, побачити традиції та основні символи Різдва німецького народу. Сьогодні до нас завітав у гості німецький письменник Ернст Теодор Амадей Гофман. У цьому імені є щось магічне. Його завжди вимовляють повністю, і воно неначе оточене темним гофрованим коміром з вогненними відблисками. Втім, так і повинно бути, тому що насправді Гофман був чарівником. Саме так, не просто казкарем, а справжнісіньким чарівником. Шановний пане Гофман, розкажіть, будь ласка, як виникла у вас ідея написати твір про Різдво «Лускунчик і мишачий король»?

Гофман.  На створення даного шедевра мене надихнули діти мого приятеля Юліуса Хітціга, з яким я познайомився в столиці Польщі. Їх іменами і деякими особистісними якостями я нагородив персонажів свого твору. Коли казка була готова, я її сам зачитав дітям. Марі Хітціг, яка в казці носить прізвище Штальбаум, на жаль, рано померла. А її брат по імені Фріц, який віддавав в «Лускунчика» команди олов'яним солдатам, вивчився на архітектора і став директором академії мистецтв, розташованої в столиці Німеччини. В цьому творі я поєднав реальне (життя родини Штальбаумів) і казкове (історія Лускунчика).

Ведуча. Пане Гофмане, а чому головним героєм твору стала іграшка?

Гофман.  Просто я деякий час захоплювався театром, мені були близькі маріонетки і ляльки. Я мав цілу шафу іграшок. Я вважав, що люди - всього лише маріонетки, а за ниточки смикає сама Доля, далеко не завжди прихильна до нас. Я переконаний , що все буде так, як завгодно богам. Цю казку найкраще читати на Різдво, тому що дія відбувається саме в цей час. Інакше кажучи, у святкову ніч трапляються справжні дива.

Ведуча. Чарівну казку про Лускунчика я прочитала за один вечір, настільки вона мене захопила. В ній розповідається про боротьбу зачарованої іграшки Лускунчика зі злим мишачим королем. Правда, у мене спочатку були сумніви, чи відбувається все насправді, чи то маленькій героїні Марі все ввижається. Але потім я зрозумів, що казка стала дійсністю. Це мене дуже потішило.

 Моїм улюбленим персонажем, звичайно, стала Марі. Вона перша повірила в казку та стала допомагати Лускунчикові. Без цієї відважної та доброї дівчинки він не зміг би перемогти мишей.

 Миші в казці дуже бридкі. Їхня королева Мишильда ​​- чаклунка, а її синок з сімома головами - ненажера. Маленька Марі віддає йому свої солодощі та ляльок, лише б він не чіпав Лускунчика, але королю все мало. Марі просить у брата іграшкову шаблю, а Лускунчик відрубує мишачому королю всі сім голів.

 Мені дуже сподобалися в казці дивовижні іграшки зі складними механізмами, які майстрував хресний дітей. А ще чудово описана країна солодощів, де побувала Марі.

 Казка закінчується добре. Зачаклований потворний Лускунчик знову стає людиною, вродливим юнаком. Він бере Марі собі в наречені, щоб одружитися з нею, коли вона виросте.

Я дуже вдячна вам, пане Гофмане, за цю казку.  Ви були не просто письменником, а справжнім чарівником. Ну хіба може звичайна людина створювати настільки чудові історії?

Ведучий. А хто це до  нас поспішає? До нас в гості завітав Дух Різдва України.

Дух Різдва України. (Слайд № 12-13). Дорогі діти, ви знаєте, що в Україні розпочинається святкування Різдва з першої зірки, яка виступала на небі 6 січня. Господиня накриває на столі святкову вечерю, що традиційно складалась з 12 страв. Кількість страв на столі має велике значення, адже вони символізують дванадцять апостолів, що були першими учнями Христа. Сама вечеря розпочиналась з молитви, яку вся сім'я промовляла разом. Першим за стіл сідав господар і розпочинав вечерю, роздаючи усім традиційну українську кутю, після якої слідували і інші страви: узвар, борщ, голубці, вареники з картоплею, грибами, капустою чи сиром, тушкована капуста, мариновані грибочки, оселедець, пампушки, часник та інші. Дуже цікавим є те, що у різних регіонах України набір страв є різним, та все ж зберігається їх кількість.

 Мабуть, найяскравішою традицією був вертеп. Почесним у вертепі було носіння Різдвяної зірки. Вертепи включали безліч дійових осіб і зазвичай ілюстрували народження Ісуса Христа, рідше інші біблійні історії.

 До наших днів деякі традиції збереглись, деякі втратились, деякі змінились, можливо, навіть виникли нові.

 На жаль, мушу відмітити, що все ж за довгі роки втратилась прекрасна традиція милостині та прийому до дому бідних, самотніх осіб чи сиріт. Це чудова традиція, яка дарує святковий настрій та піднесеність духу, адже ніщо не може зрівнятись з відчуттям того, що ми змогли подарувати свято тому, хто дуже потребував цього.

 Щиро закликаю вас дотримуватись прекрасних українських традицій святкування Різдва і не забувати про тих, кому ви потрібні, щоб ніхто не почувався самотнім у час Різдва.

Ведучий. (Слайд № 14-15)  Ці традиції близькі нам . Я переконаний, що весь український народ дотримується цих традицій. Бо староукраїнські традиції ввійшли у плоть і кров наших звичаїв, і тепер ми собі не уявляємо Різдва без куті. Ми маємо найкраще знати свою історію, свою культуру, свою Україну. І саме творчість М. Гоголя допоможе глибше пізнати нашу країну. Тож сьогодні ми доторкнемось до незвичайних подій:  загадкових, фантастичних і, безперечно, романтичних, адже тільки з піднесеним настроєм можна читати «Ніч перед Різдвом». Шановний пане Гоголь, розкажіть, будь ласка, як виникла у вас ідея написати цей твір?

Микола Васильович Гоголь.  Я народився  в Україні. Усе, що оточувало мене в дитинстві, було овіяне романтикою: краса українських пейзажів, чарівність народних легенд та героїка історичних переказів, ще з дитинства я добре знав українські казки, пісні, бувальщини, традиції. Саме вони насичували мою уяву, що створила прекрасні "Вечори на хуторі поблизу Диканьки". Повість «Ніч перед Різдвом» - частина відомого циклу «Вечори на хуторі поблизу Диканьки». Тут можна відчути не стільки дух самого Різдва, скільки атмосферу свята в українському селі. У творі багато фольклору, традицій і трохи демонів. Тож дива таки трапляються, навіть завдяки чортам. Я дуже хотів показати у повісті  перемогу добра над злом: мрії – над дійсністю (кохання Вакули – над байдужістю Оксани), світлих сил – над темрявою (чистої душі коваля – над чортом).

Ведучий. Своїм улюбленим твором я б назвав “Ніч перед Різдвом”. Цей твір водночас смішний, пригодницький, фантастичний та змушує замислитися. При цьому події не втрачають правдивості.

Головний герой твору — коваль Вакула. Він закоханий в гонорову красуню Оксану. Примхлива дівчина грає парубком, як хоче. Забажала в дарунок черевички від самої цариці!

Так би пропав нещасний закоханий, але в пригоді йому стає чорт, нечиста сила. Дивно, але саме так! Чорт діє як людина: робить Вакулі шкоду, залицяється до Солохи, ховається в мішок, зачувши Вакулині кроки. Історія заплутується все більше: дівчата знаходять у мішках кавалерів Солохи замість наколядованого добра. А тим часом Вакулі вдалося осідлати чорта та полетіти до самої столиці...

Твір розповідає про веселих та цікавих людей, які живуть в українському селі. Мабуть, в кожному селі знайдеться справжній багатий козак, як Чуб. А ще — гарний парубок, талановитий маляр та коваль, як Вакула. І звісно, знайдеться метка хитра баба, як Солоха. А вже гарних чорнобрових дівчат серед українок не перелічити!

З великою любов'ю Микола Гоголь змальовує українців та по-доброму сміється над кумедним боягузливим дяком . Також у творі гарно описані яскраві народні традиції колядування та Святвечір. Дякую вам за цікаву повість.

Ведуча. Давайте подумки перенесемося до Англії. І послухаємо про традиції та основні символи Різдва Англії.

Дух Різдва Англії. (Слайд № 16-23) Різдво, як всім вже давно відомо, в Англії відзначається 25 грудня. Вулиці іскряться під впливом магії тисяч чарівних лампочок. Свіже повітря коле щоки і ніс, і морозець перетворює місто в Різдвяну Країну Чудес. На Різдво всі вікна сільських будинків висвітлені у Великобританії свічками, тому серед місцевих жителів ніч під Різдво називається «ніч свічок». А традиція ця пішла від старовинного обряду спалювання Різдвяного поліна, яке сьогодні замінюють товстою різдвяної свічкою, що символізує перемогу світла над темрявою.

Різдво в Англії незмінно пов'язане з прикрасою будинку гілочками гостролиста, плюща . Це символізує волю людини, її прагнення триматися за Всевишнього для отримання сил і підтримки. А гілочки омели розвішують, як правило, в дверних отворах. Є традиція, згідно з якою чоловік і жінка, зустрівшись під такий рослинністю, повинні поцілуватися. Крім цього, символ має і містичні властивості. Вважається, що такі прикраси виганяють всю нечисть і приносять у дім щастя.  Звичай ставити вдома різдвяну ялинку — символ вічної природи.

Перед тим, як сісти за святковий різдвяний обід, англійці відправляються до церкви. Святкова вечеря в колі сім'ї - це кульмінація всього торжества. Щоб мати більше уявлення про цей момент, погляньте на картинки. Різдво в Англії - це обов'язково багатий стіл, адже яким він буде - таким буде і весь рік. Цього дня тут подають особливий різдвяний хліб, спечений за унікальними рецептами. Його прикрашають зеленню і ритуальними візерунками. А коли виріб розрізають на частини, то не тільки всі присутні повинні покуштувати ласощі, але і жебраки, яким потім віддають добру частку хліба, і пташки, і домашні тварини. У такому виробі запікають гудзик, кільце, зерна бобових, а потім ворожать. Дісталося в шматочку кільце - до заміжжя, гудзик - до злиднів, боби - до успіху і щастя. Різдво в Англії - це обов'язково запечена індичка з овочами і пудинг. В останній додають цукати, сухофрукти, а перед подачею всім присутнім обливають коньяком або ромом і підпалюють. Видовище ще те!

Коли ввели християнство, традиція підносити подарунки в цей день асоціювалася з підношенням дарів маленькому Ісусу магами Сходу. Саме тому презенти готують найчастіше для дітей. А розносить їх малюкам добрий і червонощокий Санта Клаус - дідусь з білою бородою, в червоній високій шапці і такого ж кольору шубі. У Святвечір дітлахи розвішують панчохи або шкарпетки над каміном, а натомість обов'язково залишають для «різдвяного діда» пиріг, молоко, печиво, а для оленя з його упряжки - морквину. Інакше ніяких подарунків не бачити!

Як я вже сказав, подарунки приносить дітлахам Санта Клаус. А як же дітвора оповіщає його про свої бажання? Різдво в Англії - це ще й традиційне написання листів, в яких містяться всі прохання дитини. Лист кидають у камін і спалюють. Вважається, що дим доносить всі слова адресату. Подарунки в Англії всім членам сім'ї вручаються не хаотично, а згідно заздалегідь кинутому жеребом.

Англійці люблять не стільки отримувати презенти, скільки вручати їх. Ось як відзначають Різдво в Англії - багато народів можуть навіть позаздрити цьому!

Ведуча. (Слайд № 24-25)  Сьогодні до нас завітав відомий англійський письменник Чарльз Діккенс. Шановний пане Діккенс, колись вами були сказані такі слова: «Різдво ...Це радісні дні – дні милосердя, доброти, всепрощення. Це єдині дні і всьому календарі, коли люди, наче з мовчазної згоди, вільно розкривають одне одному серця і бачать у них, - навіть у тих, хто не має ні грошей, ні долі, - таких саме людей, як вони самі.» Чому для вас це свято має таке велике значення? Що надихнуло вас написати «Різдвяну пісню у прозі»?

 Чарльз Діккенс.    Саме Різдво, як лакмусовий папірець, виявляє істинну сутність людини, дає змогу проявити свої найкращі риси, подарува­ти людям свою душевну щедрість чи бодай зупинитись, задуматись, обміркувати свої вчинки, оцінити їх і саме головне — попросити виба­чення в тих, кому ти зробив зло, спробувати жити по-новому.

Моя родина жила дуже бідно, бо батько потрапив до боргової в’язниці. Крім роботи в конторі юриста я ще працював на фабриці. Перед тим, як вести протоколи судових засідань, наклеював ярлички на банки з ваксою. Ніякими словами неможливо було передати мої душевні муки. Я на собі випробував поневіряння своіх героїв, тих, на чию долю випала важка праця з дитинства, приниження, страх за майбутнє.

 У лютому 1843 р. учений-економіст Сміт, представник прогре­сивної англійської інтелігенції, член комісії з питань дитячої праці, попросив мене як письменника, який користувався всенародною повагою та популярністю, виступити в пресі з підтримкою проведення закону про обмеження робочого дня на заводах і фабриках. Він повідо­мив  мені  вражаючі  факти  про  нелюдські умови  праці робітників, зокрема факти експлуатації дітей. Я поділяв погля­ди Сміта та погодився написати памфлет «До англійського народу, на захист дитини-бідняка», але потім відмовився від цього наміру, вирішив виступити проти експлуатації не як публіцист, а як письмен­ник.

       Молот ударив із силою у 20 раз, та що там — у 20 тисяч раз більшою, ніж та, яку я міг би прикласти, якщо б виконав свій перший задум. Так були написані «Різдвяні повісті», серед них і «Різдвяна пісня у прозі» — повість про переродження людини, яка понад усе цінувала дзвін монет. Авжеж, ніколи не пізно спинитися та поглянути на своє минуле, спробувати відкоригувати колишні погані вчинки добрими справами сьогодення. І різдвяний час завжди є нагодою для такого внутрішнього духовного очищення.

Ведуча. «Різдвяна пісня у прозі» розповідає про старого жмикрута Скруджа, якого непокоїла жага до збагачення. Окрім грошей, його ніщо не цікавило. Для нього не існувало жодних моральних цінностей. Скрудж не знав, що таке любов, співчуття, радість. Гроші стали сенсом його життя. Проте події Різдвяної ночі назавжди змінили Скруджа, його світосприйняття, думки, погляди.

Життя Скруджа можна умовно поділити на дві частини: до зустрічі з Духами Різдва і після неї. Саме Духи, що з'явились перед Скруджем святкової Різдвяної ночі, допомогли йому усвідомити справжній сенс життя, знайти духовні цінності, усе те, чого йому так не вистачало упродовж довгих років гонитви за багатством.

Особисто на мене повість справила неабияке враження. Вона допомогла мені зрозуміти, що в житті немає нічого важливішого за моральні якості та щирі людські стосунки. Варто завжди пам'ятати про вічне, плекати й шанувати його в собі. Я всім раджу прочитати чудовий твір Чарльза Діккенса "Різдвяна пісня у прозі" та замислитися над сенсом буття, над справді важливими речами.

Ведучий. Вам цікаво знати як готується до свята середньостатистична американська сім’я? Сьогодні ми зможемо про це дізнатися завдяки Духу Різдва Америки.

Дух Різдва Америки. (Слайд № 26-28).  Добрий день, діти! Давайте здійснимо нашу подорож і завітаємо до Америки. По-перше, всі члени американської родини беруть активну участь в оздобленні будинку та двору. За кованими воротами можна побачити блискучі фігурки сніговиків і північних оленів, що символізують чарівну упряжку Санти Клауса. Почесне місце в будинку біля вікна займає ряджена красуня-ялинка. У святвечір (переддень Різдва) сім’я дотримується посту і займається основними приготуваннями до свята. Дітвора зі зростаючим ентузіазмом розвішує різдвяні панчохи для подарунків вздовж каміна і з нетерпінням чекає приїзду Санти Клауса. За повір’ям, цей казковий персонаж зі своєю дружиною живе на Північному Полюсі. Він керує великою  іграшковою  фабрикою разом зі своїми помічниками – ельфами. Традиційна страва різдвяної ночі – запечена в духовій шафі індичка або гуска. Додатково до основного блюда подається підливка, журавлинний соус, смажену картоплю та інші овочі. В якості різдвяного десерту подають пудинг, який готують із сушених фруктів (зазвичай родзинок) і борошна, а також солодку випічку: печиво, бісквіти і тістечка.

Проте яке ж Різдво без святкових костюмів? Члени сім’ї та гості надягають костюми Містера і місіс Клаус, а також різдвяні ковпаки, светри із зображенням північних оленів, муфти, тапочки та інші предмети гардероба зі святковою символікою.

Коли всі святкові приготування закінчені, сім’я готова сісти за свій різдвяний стіл і приступити до трапези.

Можна вважати, що ми з вами офіційно побували на святкуванні Різдва! До Різдва  та Нового Року залишилося небагато часу, а так хочеться свята, суєти і подарунків уже зараз!

Ведучий. (Слайд № 29-30). Багато, хто вважає, що Вільям Сідні Портер (таке справжнє ім'я американського письменника О. Генрі) - автор яскравих, блискучих новел, що користуються всесвітньою популярністю. Минають роки і десятиліття, а любов читачів до О. Генрі не вичерпується. У чому ж магія цього автора? Чому його новели і сьогодні так хвилюють і захоплюють нас? Цей секрет нам допоможе розкрити сам О. Генрі.

О. Генрі. Перш за все, напевно, тому, що вся моя творчість - невичерпне джерело добра і людяності. Мої твори не тільки захоплюють і радують, вони пробуджують у душі цілий світ добрих почуттів, вселяють оптимізм і надію. Незважаючи на те, що герої моїх творів постають перед вами найчастіше у важких, а часом навіть драматичних життєвих ситуаціях, фінал ніколи не залишає в душі почуття гіркоти чи розчарування. У фіналі завжди торжествують добро, людяність, милосердя, великодушність і безкорисливість. Я не пропоную читачеві повірити в диво, а просто звертаю вашу увагу на справжні цінності, якими необхідно керуватися в життєвих ситуаціях. І ось тоді-то і починають відбуватися дивні речі: безглузді, смішні або сумні події і ситуації сприймаються як правильні, оптимістичні і щасливі.

Ведучий. Так, ваші твори вчать нас вічних людських цінностей, самопожертви . Після прочитання оповідання «Дари волхвів» виникає безліч роздумів про Різдво та подарункові традиції. Що вас надихнуло написати це оповідання?

О. Генрі. Оповідання написане у найстарішій таверні Нью-Йорка – «Pete’s». Назва оповідання досить символічна. Загалом я використав біблійний сюжет про поклоніння Ісусові царів зі Сходу. Тому головні герої оповідання – ілюзія на волхвів. Останні були багатими царями, а родина Діллінгемів має багатство духовне.

Волхви, які принесли дари немовляті у яслах, були, як ви знаєте, мудрими людьми, надзвичайно мудрими. Вони й започаткували традицію робити різдвяні подарунки. Оскільки вони були мудрецями, то й дари їхні були мудрі, і, не виключено, що їх можна було навіть замінити, якщо траплялися два однакових подарунки. А я розповів вам нічим не примітну історію про двох дурненьких дітей, які жили у восьмидоларовій квартирі і зовсім немудро пожертвували одне заради іншого найдорожчими своїми скарбами. Але кажу до мудреців наших днів, що з усіх, хто робив подарунки, ці двоє були наймудріші. З усіх, хто приносить і приймає дари, наймудріші тільки такі, як вони. Завжди і всюди. Вони і є волхви.

Ведучий. На перший погляд, «Дари волхвів» – це історія про подарунки, які зробили один одному подружжя на свято, але якщо подивитися глибше ця історія про куди більш значущих, можна сказати, безцінних речах.

Дивуєшся, що убогі чоловік та дружина напередодні свята продають те найцінніше, що мають, аби ощасливити один одного. І це межує з абсурдом, оскільки вони позбуваються своїх речей, а куплені натомість подарунки стають непотрібними. Так, подарунки зроблені від щирого серця, проте вони занадто цінні і вже непотрібні. І неоднозначність такої історії змушує задуматися над сенсом подарунку, жертовності та любові. Але ми чітко розуміємо, що О. Генрі в оповіданні «Дари волхвів» розповідає нам про любов та самопожертву.

Ведуча. Кожен народ має щось своє найдорожче, найсвятіше. Напевно, вам цікаво знати , що є символом Різдва в Швеції?

Дух Різдва Швеції. (Слайд № 31-34).  Я сьогодні прийшов до вас , щоб запросити на Різдво в Стокгольм з різдвяними ринками, музикою і шведськими столами. Різдвяні ярмарки – в Скансені щодня і в Старому місті – ось лише два з багатьох місць, які варто відвідати в різдвяний сезон у Стокгольмі. Так само дивують своєю неповторністю і оригінальністю різдвяні ярмарки в парку Liseberg в місті Гетеборзі. Відвідавши парк Liseberg ви згадайте своє дитинство. Це шведський Дісней Ленд, і в переддень Різдва там розноситься аромат глінтвейну, смаженого мигдалю і свіжоспечених вафель. Крім традиційного різдвяного ринку з лавками та кіосками, що пропонують вироби народної творчості, іграшки, одяг, різдвяні солодощі та інші товари, вас так само здивує льодовий бар і льодяна галерея творів мистецтв.

Святкування самого Різдва починається 24 грудня з ранку. Всі домочадці беруть участь у підготовці різдвяного столу, на якому обов'язково повинні бути рисова каша, окіст, маринована оселедець та інші рибні страви, імбирне печиво з корицею, шафранові булочки, а також глегг - шведський аналог глінтвейну, який може бути зварений на основі червоного вина або бути повністю безалкогольним. Вдень або ближче до вечора всі сідають за святковий стіл. Вимовляти довгих тостів у шведів не прийнято, звичайно всі говорять один одному «God Jul!» («Гуд Юль!», що означає «Щасливого різдва!») і після вечері переходять до розгортання складених під ялинкою подарунків. Дітям вручає подарунки Різдвяний Гном.

Ведуча. (Слайд № 35-36)  Се́льма Лаґерлеф –  шведська письменниця, авторка художніх, історичних і краєзнавчих книг. Перша письменниця, відзначена Нобелівською премією «За високий ідеалізм, багатство фантазії, благородство і красу форми» . Зокрема, ця жінка є авторкою різдвяних казок, історій та легенд. Вона створила збірник «Легенди про Христа» – це хрестоматійне читання на Різдво.   Шановна пані Сельма , розкажіть , будь ласка, що вас надихнуло на створення «Легенда про Різдвяну троянду»?

Се́льма Лаґерлеф . Пригадуючи дитинство я чітко можу сказати, що немає дітей, яким би жилося так як нам! Мирне, спокійне, патріархальне життя в маєтку було наповнене працею, святами і поезією. Тут в міру працювали і в міру насолоджувалися життям, а радість була безмежною всі дні. Праця в саду і на городі, у кухні і за прялкою, Різдво і осінній ярмарок, зустріч весни і літній сонцеворот, хрестини і поминання — все це наскрізь було пронизано легендами, піснями і казками. Кожного вечора ми збиралися навколо бабусі і слухали її казки. Для мене таке життя було чудесним. Але в три рочки мене вразив параліч, і бабуся, а згодом — тітонька Нана, цілими днями, сидячи біля мого ліжка, розповідали феєричні історії, чудернацькі легенди і цікаві сімейні хроніки роду Лагерлеф, який понад двох століть прожив у старовинному маєтку Морбакка. Будучи маленькою дівчинкою я уявляла себе в оточенні казкових героїв: маленьких гномів, смішних домовиків, птахів, що вміють говорити. Тільки-но я навчилася читати і писати , почала записувати всі чарівні оповідання. Я так зжилася з казкою, яка пронизала всю мою творчість. Я раджу всім прочитати «Легенду про Різдвяну троянду», яка розповість вам про віру і безвір’я, про милосердя і прощення, про вірність боргу і слову; про вміння визнавати помилки і каятті – про все те важливе наповнення життя, про яке варто було б згадувати не тільки під Різдво !

Ведуча. Ось і завершилася наша подорож. Але ми маємо можливість поринати в такі подорожі щодня разом із книгами відомих класиків світової та української літератури .Я бажаю вам  відкрити для себе цей літературний скарбник. Кожна книжка вдосконалює людину.  Читаючи в першу чергу ми розвиваємо свою уяву і розширюємо свій світогляд. Книжки дають більш широке уявлення про світ, ніж телебачення або інтернет. Кожна книжка - це справжня скарбничка порад, тому що на прикладі героїв твору ми вчимося не допускати багатьох помилок у повсякденному житті.

Гімназист. (Слайд № 37)

Яке це щастя в книжковім світі жити,

Захоплюватись, мріяти, любити.

 І дивуватись, бачити і чути,

 Красу і велич серденьком збагнути.

 У синь небесну радісно злітати,

 Себе у цьому світі відчувати.

 Пісень співати, бігти по росі,

 Щоденно жити у книжковій красі.

 То хмарою страшитись грозовою,

 То милуватися веселкою ясною.

 І бачити у білих хмарках казку,

 Легкого вітру відчувати ласку,

 І плавати, пірнати, загорати,

 Героїв труднощі та прикрощі долати.

 Усі книжки читаючи невпинно,

 Бо ти у світі білому — ДИТИНА!

 Велике щастя в книжковім світі жити,

 Якщо умієш книжки світ любити!