Роальд Дал "Чарлі і шоколадна фабрика"

Чарлі і шоколадна фабрика

Чий це портрет, про що вıн свıдчить?

І що то був за дивовижний чоловік! На голові він мав чорний циліндр.

Одягнений був у фрак з розкішного темно- фіолетового оксамиту.

Штани мав темно-зелені.

Рукавички — перламутрово-сірі.

А в руці тримав елегантну тростину з золотою бамбулькою.

З його підборіддя стирчала акуратна чорна цапина борідка. А

очі — очі він мав невимовно ясні.

Здавалося, що вони весь час іскряться й мерехтять. Власне кажучи, все його лице освітлював радісний усміх.

Ох, а яким він здавався розумним! Яким кмітливим, проникливим і енергійним! Він без упину посмикував головою, схиляв її і так і сяк, ніби вбирав усе довкола своїми ясними мерехтливими

очима.

Встанови послıдовнıсть отримання золотого квитка

Чарлı Бакет Майк Тıвı

Вıолетта Борегард Верука Солт

Августус Глуп

Чарлı Бакет

Як Чарлı отримав золотий квиток?

Чому цей цех містер Вонка вважав найважливішим?

Вони стояли посеред чудової долини. Обабıч простягалися зеленı луки, а помıж них текла велика коричнева рıка. І ба бıльше, посеред рıки шумıв велетенський водоспад — вода стıкала з стрıмкої скелı, закручувалася щıльними пластами, а тодı з розмаху верглас

в бурхливий вир, що клекотıв пıною та бризками. Пıд водоспадом (ı це було найдивовижнıше видовище) звıдкıлясь ıз височенної стелı звисало до самıсıнької рıчки цıле гроно велетенських скляних труб!

Труби тı були таки справдı велетенськı. Було їх з добрий десяток, ı вони висмоктували з рıчки коричневу каламутну воду, переганяючи її бозна-куди. А оскıльки були вони зı скла, то всı бачили, як та рıдина тече й булькоче, а ще було чути, як невпинно, заглушуючи ревıння водоспаду, смок-смок- смокчуть труби.

-А яке в них смıшне довге волосся!

Крихıтнı  люди  -  завбıльшки  як  звичайна  лялька

-зупинились на тому березı рıчки й почали розглядати вıдвıдувачıв.Один показав на дıтей, а тодı щось прошепотıв чотирьом своїи товарищам ı всı пятеро зареготали

-Це ж не можуть бути справжнı люди,- засумнıвався Чарлв

-Звичайно, що справжнı,- заперечив мıстер Вонка, це ж ?

Та з цим хлопчиськом — справа марна,

бо вıн — мерзенний, а тому знайшли ми кращий шлях йому.

«Пора! — гукнули ми в юрбу, —

щоб вилетıв вıн у трубу!

Б’ють барабани. Дзвонить дзвıн, ı вже невдовзı має вıн

у тıм цеху, де зник, до речı, побачити кумеднı речı.

Лиш не журıться, дıтки, знов, Авґустус Ґлуп — живий-здоров, хоч, звıсно, змиримося з тим, що певнı змıни будуть з ним, бо прогресує органıзм,

як попаде в той механıзм... (...)

Дıсталось паннı по заслузı, бо що посıяв — те й пожнеш, ı вıд розплати не втечеш.

Та вам тепер, либонь, цıкаво, чи хтось судити має право лише Веруку Солт одну,

ı всю розбещення вину приписувати тıльки їй — зıпсутıй, але ж не лихıй? То хто ж її так зıпсував? Хто їй постıйно потурав? Нıкчему з неї хто зробив?

Хто грıшний тут? Хто завинив? На жаль, ця вıдповıдь — сумна, бо чıтко вказує вона,

що лихо власними руками тут сотворили ТАТО й МАМА! Тому радıє цıлий свıт,

що й їх забрав смıттєпровıд (чи смıттєпровıд? — Все одно. — вони поринули на дно. (...)

Якою є роль пıсень, що виконували умпа- лумпи?

Хто перетворився у величезну ягоду чорницı?

UNАDвА ERSTAND

1

2

3

4

5

Екскурсія шоколадною фабрикою

Виконайте вправу “ Доріжка порад”дайте поради батькам героїв повісті Р.Дала щодо виховання дітей.