Робота "Обдарованність"
1
Відділ освіти і науки Нікопольської міської ради
Комунальний заклад Нікопольська середньозагальна школа
І – ІІІ ступенів №9
Практичного психолога КЗ «НСЗШ І – ІІІ ст..№9»
Власенкової Є.В.
Нікополь 2021
|
ВСТУП |
|
|
РОЗДІЛ 1 |
ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ОСОБЛИВОСТЕЙ ВИХОВАННЯ ОБДАРОВАНИХ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ |
|
1.1 |
Поняття «обдарованість» та «обдаровані діти» |
|
1.2 |
Проблеми обдарованих дітей |
|
1.3 |
Психологічні умови навчання обдарованих дітей в початковій школі |
|
РОЗДІЛ 2 |
ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ РЕЗУЛЬТАТІВ РЕАЛІЗАЦІЇ УМОВ НАВЧАННЯ ОБДАРОВАНИХ ДІТЕЙ |
|
2.1 |
Методика проведення експерименту |
|
2.2 |
Аналіз результатів дослідження |
|
2.3 |
Методичні рекомендації організації навчання обдарованих дітей в початковій школі |
|
ВИСНОВКИ |
|
|
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ |
|
|
ДОДАТКИ |
|
ВСТУП
Останнім часом в періодичних виданнях та методичних посібниках дуже часто зустрічаються публікації, які мають безпосередній зв’язок з навчанням обдарованих дітей. Проблема навчання обдарованих дітей продовжує турбувати велику кількість сучасних вчених, науковців,вчителів та інших.
У світовій психологічний та педагогічній теорії проблема обдарованості посідає чільне місце, зокрема їй присвячені наукові розвідки Б. Ананьєва, Дж. Гилфорда, Н. Лейтеса, А. Лосевої, Р. Лурія, В. Моляко, Р. Овчарової, Г. Россолімо, К. Тейлора, Б. Теплова, А. де Хаана, В. Юркевича та ін. Останнім часом одним із головних напрямків психологічного тестування обдарованості стає вимір творчих здібностей особистості, її креативності (О. Матюшкін, Дж. Рензуллі, Е. Торренса, Дж. Фельдхьюсен, К. Хеллер). На сучасному етапі над проблемами навчання і виховання обдарованих дітей працюють М. Байдан, Л.
Васильченко, А. Великанова, О. Гузенко, М. Дворжецька, О. Зазимко, Г. Кловак, Н. Кушнаренко, Л. Липова, Т. Мишковська, В. Моляко, Л. Морозова, О. Музика, Т. Поніманська, В. Рибалка, С. Сисоєва, М. Холодна, І. Чмихало, Л. Чорна, В. Чудновський, В. Юркевич та ін.
У науковій літературі знаходять висвітлення такі аспекти проблеми обдарованості, як питання індивідуальних відмінностей обдарованих дітей (Б. Ананьєв, Л. Виготський, П. Гальперін); виділення сфер та видів обдарованості (Г. Бурменська, Ю. Гільбух, М. Гнатко, С. Гончаренко В. Слуцький); розвиток обдарованості на різних вікових етапах (В. Давидов, Д. Ельконін, Н. Лейтес, В. Паламарчук); виявлення і розвиток обдарованості учнів (Дж. Рензуллі, В. Крутецький, О. Кульчицька). У численних дослідженнях порушено проблеми обдарованості і творчості, визначено типи обдарованості, розкрито психолого-педагогічні особливості обдарованих дітей, з’ясовано окремі аспекти роботи з обдарованими дітьми і молоддю.
В умовах радикальних реформ в освітньому просторі пріоритетне значення має "інтенсивний пошук психологічних чинників, умов розвитку обдарованої особистості, розкриття її творчого потенціалу, створення діагностичних і навчальних технологій для виявлення талановитих дітей".
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ОСОБЛИВОСТЕЙ ВИХОВАННЯ
ОБДАРОВАНИХ МОЛОДШИХШКОЛЯРІВ
1.1 Поняття «обдарованість» та «обдаровані діти»
Протягом багатовікової історії досліджень обдарованість користувалися досить пильною увагою з боку вчених Б. Ананьєва, Дж. Гилфорда, Н. Лейтеса, А. Лосевої, Р. Лурія, В. Моляко, Р. Овчарової, Г. Россолімо, К. Тейлора, Б. Теплова, А. де Хаана, В. Юркевича О. Матюшкін, Дж. Рензуллі, Е. Торренса, Дж. Фельдхьюсен, К. Хеллер та ін. Аналіз наукової літератури вказує на те, що існує досить широкий діапазон понять, які характеризують емоційну сторону людини (емоційні переживання, емоційна сфера, емоційні процеси, емоційність, емоції, почуття, емоційні стани, емоційна риса і ін.).
У "Педагогічному словнику-лексиконі (українсько-англо-польський)" за редакцією А. Василюк обдарованість трактується як "високий рівень задатків, схильностей. Обдарованість є результатом і свідченням високого рівня інтелектуального розвитку, сплавом природженого і набутого досвіду. Індивідуальна потенціальна своєрідність задатків людини, завдяки яким вона може дося гти значних успіхів у певній галузі діяльності.
Український педагогічний словник за редакцією С. Гончаренка обдарованість тлумачить як "індивідуальну потенціальну своєрідність задатків людини, завдяки яким вона може досягти значних успіхів у певній галузі діяльності", а обдаровані діти ‒ це діти, в "яких у ранньому віці виявляються здібності до виконання певних видів діяльності".
У дев’яності роки Рензулі запропонував означення обдарованості, що спиралося на особливості, сполучення трьох якостей: інтелектуальних здібностей, творчого підходу та наполегливості.
В результаті праць Ю.Д. Бабаєва, Н.С. Лейтес, Т.М. Маркутіна, АА Мелік-Пашаєв, З.Н. Новлянская, Л.В. Попова, М.С. Старчеус, В.С. Юркевич з'явилося розуміння того, що обдаровані відрізняються не скільки здатністю засвоювати чуже, скільки створювати своє. Саме ці 15-25% від загальної кількості дітей при сприятливо сформованих обставинах можуть скласти цвіт нації. Усвідомлення важливості цієї проблеми привело до того, що в ряді цивілізованих країн прийняті і виконуються закони про обдарованість, існують фонди, функціонують консультаційні центри. І наша країна стає в ряд з цивілізованими країнами.
Ще у 1932 році вченіМ.Семігін, Д.Норріс і Л.Термен вказали на необхідність складання навчальних програм для обдарованих і талановитих школярів. Дж. Галлахер, вважає, що зміст навчального матеріалу для обдарованих і талановитих дітей має бути більш складним і абстрактним. С.Мейкер зазначав, що навчальна програма для обдарованих та талановитих школярів має бути прискореною, передбачати можливість її коригування і сприяти розвитку їхнього абстрактного мислення .
В Енциклопедії освіти зазначено, що до обдарованих дітей варто відносити тих, які "мають високий рівень розвитку загальних і спеціальних здібностей. Вони відзначаються високою допитливістю, дослідницькою активністю, мають чудову пам'ять, рано оволодівають мовою й абстрактним мисленням, у них підвищена концентрація уваги, наполегливість у досяганні результату в якійсь галузі, котра їх цікавить, їм притаманні фантазія, оригінальність, вони невтомні у своїх пошуках, здатні нестандартно мислити, виявляють творчу активність ..." .
А.В. Фурман, досліджуючи питання індивідуально-особистісних рис прояву обдарованості в начально-виховному процесі, вважає, що обдаровані діти:
- опановують досить швидко і зберігають інформацію (засвоюють головне, швидко й відповідно реагують, критично оцінюють інформацію і ставлять запитання, переносять вивчене в нову ситуацію);
- виробляють, перетворюють і передають ідеї, думки: логічно думають, послуговуються багатим словником, тому їхнє мовлення добірне, гнучке; - мають високі показники абстрактного мислення: вміють узагальнювати, розділяють причини і наслідки, визначають взаємозв’язки, розуміють і правильно застосовують правила;
- здатні долати труднощі: покладаються на себе, якщо зустрічаються з ускладненнями; наполегливо шукають вихід зі становища;
- винахідники і творці: допитливі й оригінальні, люблять експериментувати, використовують метод спроб і помилок, знаходять шляхи досягнення своєї мети;
- люблять самостійно працювати, схильні самостійно планувати свої дії, самоорганізовуються, незалежні у своїх діях;
- відповідальні (наполегливі в досягненні мети);
- легко пристосовуються до нової ситуації (розуміють і приймають потрібність змін, передбачають наслідки, оптимістично зустрічають перешкоди і пригоди);
- енергійні, об’єктивно здорові.
Прямим відношенням до школи мають такі сфери обдарованості дітей:
1) Інтелектуальна сфера. Обдарована дитина вирізняється гарною пам’яттю, мисленням, допитливістю, добре розв’язує різні задачі, зв’язно викладає свої думки, може мати здібності до практичного застосування знань.
2) Сфера академічних досягнень. Це успіхи дитини з читання, математики, природознавства та інших навчальних предметів.
3) Творчість (креативність). Дитина дуже допитлива, виявляє незалежність і оригінальність мислення, висловлює оригінальні ідеї.
4) Спілкування. Добре пристосовується до нових ситуацій, легко спілкується з дорослими та дітьми, виявляє лідерство в іграх і заняттях з дітьми. Ініціативна, бере на себе відповідальність за свої дії.
5) Сфера художньої діяльності. Дитина виявляє великий інтерес до візуальної інформації, захоплюється художніми заняттями, її роботи вирізняються оригінальністю. Виявляє інтерес до музики, легко відтворює мелодію, із задоволенням співає, намагається створювати музику.
6) Рухова сфера. Тонка і точна моторика, чітка зорово-моторна координація, широкий діапазон рухів, добре володіє тілом, високий рівень розвитку основних рухових навичок.
Властивістю таланту є свідомий, поглиблений, всебічний розвиток
обдарованості. У кожній дитині закладені певні здібності, тільки в одних вони виявляються дуже яскраво й виразно, а в інших залишаються дрімати всередині. Здібності можуть виявлятися і в ранньому дитинстві, і в зріломувіці. Від народження всі діти здібні, однак такі рівні здібностей, як обдарування, талант і геніальність притаманні далеко не кожному.
Таким чином, спираючись на вище викладені факти, ми приходимо до висновку, що поняття «обдарована дитина» не має чіткого визначення ,але є широким поняттям. В рамках курсової роботи під обдарованістю ми будемо розуміти характеристику індивідуальності дитини, що включає художню сферу,інтелектуальність,креативність,спілкування та рухову сферу.
1.2. Проблеми обдарованих дітей
Обдаровані діти випереджують інших у кількості та силі сприйняття оточуючих подій та явищ. Вони більше бачать, чують, розуміють, ніж інші у тих самих умовах. Вони можуть слідкувати одночасно за декількома подіями. З їхнього поля сприйняття не випадають інтонації, жести, пози та моделі поведінки оточуючих їх людей. Обдаровану дитину інколи порівнюють з губкою, що втягує найрізноманітнішу інформацію та відчуття. Але така здібність до сприйняття йде поруч з вразливістю, яка породжується підвищеною чутливістю.
Ці діти все сприймають і на все реагують. Їх нормальний для
цього віку егоцентризм призводить до того, що вони відносять все на свій рахунок. Те, що не зачепить звичайну дитину, може поранити обдаровану. Інколи такі діти відчувають свою провину навіть тоді, коли їх ні в чому не звинувачують. Вони можуть відчувати себе відштовхнутими, бо дуже чутливі до незадоволення оточуючих дорослих. Їхні реакції можуть бути непропорційно різкими на начебто незначні події.
Англійський педагог та психолог Лета Холлінгзуорт ще у 1942 році написала: “ Обдарована дитина повинна навчитися сприймати інших терпляче – без злорадства, відчаю та сліз, а з розумінням, якщо нічого
виправити не можна”. Нездатність виробити терпляче ставлення до менш обдарованої людини часто призводить до розчарувань, жовчності, які можуть занепастити самого лідера.
Ці діти виявляють велику впертість та зосередженість у досягненні мети – у грі та інших заняттях. Це може призводити до потреби доводити
все до повної досконалості. Коли результати не відповідають підвищеним внутрішнім стандартам дитини, в неї виникає відчуття незадоволеності та відповідні болючі переживання. Така дитина в відчаї може зруйнувати свою роботу, вважати себе невдахою, в неї може виникати упереджене ставлення та побоювання перед певними заняттями і тому формуватися протилежна тенденція – кидати справу “на півдорозі”.
Ще однією рисою, яку можна спостерігати в обдарованої дитини є всепоглинаюча цікавість.
Великий французький дослідник процесів росту та розвитку людини Жан Піажепровів наступну паралель між функціонуванням свідомості та фізіологією : “Для мозку так само природно пізнавати, як для інших органів дихати, пити та їсти”. Обдаровані діти відрізняються великим “апетитом” у пошуку нових знань, вражень, відчуттів для насичення свого мозку. Це може породжувати схильність розпочинати декілька різноманітних справ одночасно, або хапатись за занадто складні задачі. Інколи таким дітям потрібно вчитися знаходити баланс між ентузіазмом та прагматичністю, тобто баланс, який звуть здоровим глуздом. Ця риса характеру – не зовсім те, що може подобатися жвавій, допитливій дитині, вона приходить лише з досвідом.
Ще один сильний бік обдарованої дитини – у деяких заняттях досягати видатних результатів. Начебто це повинно приводити її до сильного позитивного самосприйняття, але у житті інколи це призводить до парадоксу. Багато обдарованих дітей, що усвідомлюють нестандартність своїх здібностей, сприймають себе лише на перших місцях. Будь-яке інше місце така дитина сприймає як поразку, а саму себе як невдаху. Потрібно донести до дитини, що невдача – це нормально і навіть є
потрібною, бо підштовхує до переоцінки, адаптації та подальшого розвитку, і не є приводом для відчаю та самоприниження.
Ще один дар талановитої дитини – здатність сприймати нестандартні зв’язки та відношення між предметами та явищами. Вони інколи бачать неочікувані, незвичні зв’язки між концепціями та подіями, їм подобається конструювати, хоча б тільки у своїй уяві, будувати
альтернативні системи. Такі діти не терплять, коли їм нав’язують готову відповідь.
Хочу відмітити і таку властивість обдарованої дитини, як відмінну пам’ять та випереджуючий мовний розвиток. Вони зазвичай володіють великим словниковим запасом, вільно висловлюють свої думки, але часто заради задоволення своєї фантазії конструюють свої власні слова
та вирази.
У обдарованої дитини дошкільного віку часто моторна координація та оволодіння руками відстає від пізнавальних здібностей. Їм необхідна відповідна практична діяльність, інакше відривінтелектуального розвитку від фізичного може збентежити дитину та привести до розвитку її несамостійності у майбутньому.
З досвіду роботи вчителів відомо, що обдаровані діти у звичайних загальноосвітніх школах проводять половину, а то й весь навчальний час. Школи не можуть задовольнити інтереси і можливості обдарованих учнів тому, що вони розраховані на дітей різних індивідуальних здібностей. У зв’язку з цим в обдарованих дітей виникає уявлення про себе як про нормальних, а про інших – як про розумово неповноцінних учнів.
1.3. Педагогічні умови навчання обдарованих дітей в початковій школі
« Обдарованих дітей буває важко вчити, з ними непросто жити, а виховувати їх зовсім неможливо » (Джонсон та Роус).
У цій фразі точно відображено почуття та соціальні стереотипи відношення до “обдарованої” дитини. Перед вчителем стоїть важливе завдання, навчити однолітків та батьків сприймати її з повагою, як особистісну цінність, тоді учень буде відчувати, що його не тільки доброзичливо сприймають, але й люблять та намагаються зрозуміти, підтримають у пізнанні без обмеження його внутрішньої свободи. Саме тоді слово“неможливо” у контексті дитини буде замінено на “чудово”, “цікаво”, “дивовижно”, “захоплююче”.
Учитель, що працює з обдарованими дітьми,повинен бути чуйним,уважним, емоційно врівноваженим. Йому повинні бути властиві високий рівень інтелектуального розвитку та фахова підготовка. Саме такий вчитель здатен виховати нове покоління творчих,талановитих і геніальних особистостей.
У педагогічній літературі розроблені численні рекомендації вчителям щодо роботи з обдарованими дітьми. До прикладу хотіла бнавести деякі з них. .
1. Однаково шкідливі як зневага до успіхів учня, а іноді й приниження їх, так і надмірне захвалювання індивідуальних здібностей на фоні класу, що може викликати, з одного боку, ревнощі, роздратування і навіть відразу однолітків, а з іншого, — перфекціонізм — "зіркову хворобу" обдарованої дитини.
2. Навчальну діяльність на уроках треба організовувати таким чином, щоб приділити увагу обдарованим дітям.
3. Рання діагностика дитячої творчості і створення умов для індивідуалізації навчання буде практичною реалізацією розвитку творчо обдарованого учня.
4. Для розвитку творчої обдарованості дітей необхідно систематично повертати їх до власних емоційних переживань. Адже міцно запам’ятовується лише те, що сильно вплинуло на душу, викликало шквал емоцій.
5. У навчанні обдарованих дітей необхідно навчити їх ставити чіткі цілі перед собою. Учні мають усвідомлювати, що, як і навіщо їм належить виконувати.
6. Одним з основних принципів навчання обдарованих дітей є створення стану безвиході (за Сократом) або розвивального дискомфорту (більш сучасний термін), з якого учень повинен шукати вихід, приймати для цього певні рішення й чинити певні дії. Існують різні стратегії навчання обдарованих дітей. До основних належать: прискорення — більш швидкий темп вивчення матеріалу; збагачення — збільшення обсягу навчального матеріалу.
Усвідомлюючи, що головною педагогічною метою навчання є залучення обдарованої дитини до неперервного процесу самовдосконалення – самовиховання, саморозвитку, самонавчання, актуальним залишається питання організації співпраці вчителя і учня.
Організовуючи роботу з обдарованими дітьми, необхідно:
задовольнити їхні запити у поглибленому вивченні предметів;
створити умови для задоволення їх різнобічних пізнавальних інтересів і водночас для розвитку здібностей, виявлених у певній галузі діяльності;
забезпечити можливості для широкого вияву елементів творчості у роботі;
залучити їх до надання допомоги іншим дітям у роботі;
запобігати розвитку в них переоцінки своїх можливостей;
зміст навчальної інформації має доповнюватися науковими відомостями, які обдаровані діти можуть отримати в процесі виконання додаткових завдань;
у методах навчання обдарованих учнів мають переважати самостійна робота, частково-пошуковий і дослідницький підходи до засвоєних знань, умінь і навичок .
Розвиток обдарованості учнів залежить від професійного рівня педагогів та використання креативних методів навчання. У практиці педагогічної діяльності слід використовувати нові технології навчання, які сприятимуть розвитку інтелектуальної, творчої, предметної або лідерської обдарованості.
Розвиток творчих здібностей слід розпочинати з ранніх років, використовуючи наявний нахил дитини до праці, саме цей нахил є дитячою обдарованістю. Виявлення обдарованих і талановитих дітей - це тривалий процес. Обдарована дитина сама собі допоможе, якщо вчитель творчий, а навчальний процес цікавий, різнобічний, результативний.
Успішне вирішення завдань навчання і виховання обдарованих дітей, розвиток їхньої обдарованості безпосередньо пов’язані з питанням удосконалення підготовки психологів і педагогів, які мають володіти певним обсягом знань про природу дитячої обдарованості, психолого-педагогічні особливості прояву обдарованості, вміти спілкуватися з обдарованими дітьми, організовувати навчально-пізнавальну діяльність з урахуванням рівнів і сфер прояву обдарованості кожної дитини, бачити в кожній творчу індивідуальність, упроваджувати у своїй професійній діяльності елементи нових технологій тощо.
Головним завдання школи та вчителя – підтримати учня і розвинути його здібності, підготувати ґрунт для того, щоб ці здібності було реалізовано.
II. ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ РЕЗУЛЬТАТІВ РЕАЛІЗАЦІЇ ПЕДАГОГІЧНИХ УМОВ НАВЧАННЯ ОБДАРОВАНИХ ДІТЕЙ
2.1. Методика проведення експерименту
Мета: дослідження і вивчення ефективності проявів різних форм взаємодій суб'єктів навчально-виховного процесу у розвитку мислення обдарованої дитини.
Завдання:виявити обдарованих учнів. Дане дослідження я проводила в 2 – А класі за запитом вчителя та батьків, щоб знайти та працювати з обдарованими учнями, участі приймали 30 осіб.
Для обстеження дітей мною були використані методики «Неіснуяча тварина», «Логічні задачі», «Методика для визначення розумового розвитку молодших школярів Ф. Замбацявічене». Додатково була проведена робота з вчителями, наскільки вони готові і можуть працювати з обдарованими дітьми «Рівень підготовленості вчителів та майбутніх вчителів до роботи з обдарованими учнями».
Мною була обрана саме ця тема та методики, так як вона найбільш повно характеризують особливості розвитку обдарованості і наявність підготовленості вчителів, до навчання обдарованих дітей. Обрані методики дослідження обдарованості підходять для проведення діагностичного психолого-педагогічного обстеження дітей молодшого шкільного віку.
- Методика « Логічні задачі» (О. ЗАК)
Мета : Визначити рівень сформованості теоретичного аналізу та внутрішнього плану дій у молодших школярів.
1 – Високий рівень розвитку вміння розуміти навчальну задачу
( розв’язання більше 7 задач) , високий рівень вміння планувати свої дії,легко може вирішувати подібні завдання; має високий хист до вмінь аналізування задачі. (правильно розв’язано 11 і більше задач, у тому числі задачі з 5-ї по 11-у.)
0,5 – Середній рівень розвитку вмінь розуміти навчальну задачу ( розв’язання від 4-6 задач) ; середній розвиток планування своїх дій, ( учень/ниця) не вірішил/а останні дві задачі ) . не завжди може відокремлювати структуру спільності задачі та її логічні зв’язки. ( задачі з 5-ї по 11-у розв’язано частково)
0 – Низький рівень розвитку вмінь зрозуміти самостійно умову задачі (вирішення менше 4) ; не вміє планувати власні дії, важко навіть замінити усно дане відношення величин на зворотне, наприклад, відношення «більше» на відношення «менше» ; не вміє відокремлювати структуру спільності задачі, її логічні зв’язки. .
2.Методика для визначення розумового розвитку молодших школярів
Ф. Замбацявічене
Мета: вимірювання мовленнєвих, математичних здібностей, просторової уяви та пам’яті.
Виконання тесту було оцінено в балах при співвіднесенні результатів усіх субтестів тесту :
100-80 балів – високий рівень розумового розвитку;
79-60 балів – середній рівень;
59-40 балів – недостатній (нижче середнього) рівень розвитку;
39-20 балів – низький рівень розвитку;
менше 20 балів – дуже низький рівень.
3. Методика «Малюнок неіснуючої тваринни»
Мета: Виявити особливості психічної сфери у обдарованих дітей, виявити наявність тривожності, негативних емоційних проявів та прихованих страхів, які будуть заважати розвиватися обдарованій дитині.
4. Рівень підготовленості вчителів та майбутніх вчителів до роботи з обдарованими учнями.
Мета : визначити рівень підготовленості вчителів та майбутніх вчителів до роботи з обдарованими учнями. Розвиток позитивного ставлення до роботи з обдарованими учнями початкової школи, формування дидактико-технологічних знань і вмінь, усвідомлення та осмислення роботи щодо розвитку обдарованості в учнів молодшого шкільного віку.
Методи дослідження: спостереження за педагогічним процесом, бесіди вчителями, батьками та учнями, аналіз відповідей студентів і вчителів на питання анкети, письмові відгуки, соціологічні і психологічні діагностичні методики.
Формувальний експеримент здійснювався у ІІ етапи: І – підготовчий, ІІ – основний. Під час І етапу перевірялися окремі чинники підготовки, окремі педагогічні умови; під час ІІ етапу досліджувалося ефективність комплексу педагогічних умов та їх реалізації. Експеримент проводився із вчителями початкової освіти №20 та студентами III курсу відділення «Початкова освіта». Вибірка становила 30 студентів денної форми навчання(СТ) та 4 вчителя початкової школи (ВЧ).
Загальним показником ефективності реалізації педагогічних умов формування готовності майбутніх учителів початкової школи до навчання і виховання обдарованих учнів була оцінка сформованості їх мотиваційної, теоретичної і практичної готовності до цього виду діяльності.
2.2 Аналіз результатів дослідження
Таким чином, в ході дослідження рівня розвитку обдарованості молодших школярів були отримані наступні результати.
Результати дослідження рівня сформованості теоретичного аналізу та внутрішнього плану дій у молодших школярів (Методика « Логічні задачі» (О. ЗАК) )
Таблиця 2.1.
|
Рівень сформованості аналізу внутрішнього плану дій у МШ |
Кількість чоловік |
Кількість у % |
|
Високий рівень |
3 |
9,375 % |
|
Середній рівень |
18 |
62,5 % |
|
Низький рівень |
9 |
28,125 % |
Отже, 9,375 % дітей мають високий рівень сформованості теоретичного аналізу та внутрішнього плану дій , вони змогли правильно вирішити майже всі задачі. У 62,5% дітей було виявлено середній рівень розвитку математичної сфери, вони змогли правильно вирішити половину задач. 28,125 % показали низький рівень розвитку ,вони змогли вирішити лише легкі задачі.
Таблиця 2.2.
Результати дослідження рівня мовленнєвих, математичних здібностей, просторової уяви та пам’яті.( тест. Ф. Замбацявічене )
|
Рівень сформованості |
Кількість чоловік |
Кількість у % |
|
Високий рівень |
2 |
6,25 % |
|
Середній рівень |
17 |
59,375 % |
|
недостатній |
6 |
18,75 % |
|
Низький рівень |
5 |
15,625 % |
|
Дуже низький рівень |
0 |
0 % |
Отже, 6.25 % дітей мають високий рівень сформованості мовленнєвих, математичних здібностей, мають просторову уяву та пам’ять., вони змогли майже все правильно виконати усі 4 субтести і набрати максимальну кількість балів ( від 85-100) . У 59,375 % дітей було виявлено середній рівень розвитку мовленнєвих здібностей та математичних вмінь, вони змогли набрати 65-78 балів . 18,75 % показали недостатній рівень (нижче середнього) розвитку та набрали 45-55 балів. 15,625 % мають низький рівень розвитку, отримавши 25-39 балів.
Результати дослідження рівня тривожності і страхів у обдарованих дітей молодшого шкільного віку (методика «Малюнок неіснуючої тварини»)
Тестування проходило 3 учня які в попередніх тестах показали високий рівень інтелекту.
Таблиця 2.3.
|
Рівень тривожності і страхів |
Кількість чоловік |
Кількість у % |
|
Високий рівень |
0 |
0 % |
|
Середній рівень |
2 |
66,(6) % |
|
Низький рівень |
1 |
33,(3)% |
Отже, дана методика допомогла виявити наявність середній рівень тривожності і страхів у 1 учня, . Спостерігався переривчастий характер ліній, сильний натиск на олівець. В оповіданні про тварину спостерігалася проява прихованих страхів і агресії. У двох учнів низький рівень тривожності і страхів. Учні з легкістю намалювали вигадану тварину, характер ліній рівний, натиск на олівець був середньої сили, дитина склала повну розповідь, в якій не спостерігалась наявність прихованих страхів і негативних емоційних проявів.
Таблиця 2.3.
Показники ступеня задоволеності (самооцінки) вчителів та майбутніх учителів власною готовністю до роботи з обдарованими учнями початкової школи.
|
Кількість студентів та вчителів,охоплених опитуванням |
Самооцінка готовності |
|||||||||
|
Цілком задовол. |
Швидше задовол. |
Байдужий |
Швидше незадовол. |
Зовсім незадовол |
||||||
|
ВЧ |
СТ |
ВЧ |
СТ |
ВЧ |
СТ |
ВЧ |
СТ |
ВЧ |
СТ |
|
|
Кількість осіб |
2 |
8 |
2 |
10 |
0 |
7 |
0 |
5 |
0 |
0 |
|
Кількість у відсотках (% ) |
5,88 |
23,53 |
5,88 |
29,41 |
0 |
20,59 |
0 |
14,71 |
0 |
0 |
|
Загальна кількість у відсотках ( %) |
29,41 |
35,29 |
20,59 |
14,71 |
0 |
|||||
Підготовлений та проведений педагогічний експеримент дав змогу отримати інформацію про готовність вчителів та студентів початкової школи до роботи з обдарованими учнями.
Отже, 29,41 % з опитуваних цілком задоволені своє підготовкою до навчання обдарованих дітей. 35,29% не зовсім задоволені своєю підготовкою,але можуть вдосконалювати свою знання та навички у роботі з обдарованими дітьми . 20,59 % байдуже відносяться до своє підготовленості , а це означає ,що вони не готові навчати обдарованих дітей, такі вчителі гальмують розвиток обдарованості у учнів. 14,71% незадоволені своє підготовкою,але мають хист до саморозвитку.
2.3. Методичні рекомендації організації навчання обдарованих дітей в початковій школі
«Учень – це не посудина, яку потрібно наповнити, а факел, якщо треба запалити», – писав К.Д. Ушинський.
Кожна дитина по-своєму неповторна. Вона приходить у цей світ, щоб творити своє життя, знайти себе: хтось здібний до музики, образотворчого мистецтва, художньої праці, хтось до математики, хтось пише вірші, оповідання. Скільки дітей - стільки й здібностей, які залежать від психолого-фізіологічних особливостей людини, соціального оточення, сім'ї та школи.
У результаті досліджень науковцями виділено такі характерні особливості обдарованих дітей:
- часто "перескакують" через послідовні етапи свого розвитку;
- у них чудова пам'ять, яка базується на ранньому мовленні;
- рано починають класифікувати інформацію, що надходить до них;
- із задоволенням захоплюються колекціонуванням, при цьому їхня мета - не приведення колекції в ідеальний порядок, а її реорганізація, систематизація на нових підставах;
- мають великий словниковий запас, із задоволенням читають словники чи енциклопедії, придумують нові слова і поняття;
- можуть займатися кількома справами одразу, наприклад, стежити за декількома подіями, що відбуваються навколо них;
- дуже допитливі, активно досліджують навколишній світ і не терплять жодних обмежень своїх досліджень;
- можуть тривалий час концентрувати свою увагу на одній справі, вони буквально "занурюються" у своє заняття, якщо воно їм цікаве;
- мають розвинене почуття гумору;
- постійно намагаються вирішувати проблеми, які їм поки що не під силу;
- відрізняються різноманітністю інтересів, що породжує схильність починати кілька справ одночасно;
- часто роздратовують ровесників звичкою поправляти інших і вважають себе такими, що завжди мають рацію;
- їм бракує емоційного балансу, вони часто нетерплячі та поривчасті.
Для оцінки розвитку учня, його творчих здібностей, інтелекту вчителі повинні використовувати різні психодіагностичні методи.
Існує багато методик, які допомагають пізнати творчу, обдаровану дитину з креативністю її мислення.
Зокрема:
- Методика Векслера допоможе визначити рівень інтелектуальних здібностей.
- Методика Кетелла допоможе оцінити інтелектуальні можливості дитини.
- Методика Айзенка допоможе визначити рівень інтелекту.
- Методика "Неіснуюча тварина" допоможе визначити, наскільки в дитини розвинена творча уява, оригінальність мислення, емоційний стан.
- Методика "Прогресивні матриці Равена" допоможе визначити рівень аналітико-синтетичних умінь.
- Анкета з визначення здібностей учнів за методикою американських вчених Хаана і Кафа допоможе визначити на основі співставлення з інтересами одноліток особливості спрямованості даної особистості.
Виявлення обдарованих і талановитих дітей - це тривалий процес. Обдарована дитина сама собі допоможе, якщо вчитель творчий, а навчальний процес цікавий, різнобічний, результативний.
У роботі з обдарованими дітьми педагогу варто:
1. Підхоплювати думки учнів, оцінюючи їх зразу, підкреслюючи їх оригінальність, важливість, інтерес до нового.
2. Стимулювати і підтримувати ініціативу учнів, самостійність.
3. Створювати проблемні ситуації, що вимагають альтернативи, прогнозування, уяви.
4. Розвивати критичне сприйняття дійсності.
5. Вчити доводити починання до логічного завершення.
6. Надавати можливість виконувати більше навчальних завдань з обов'язковим підвищенням їх складності (при цьому має бути витриманий оптимальний обсяг додаткової роботи, щоб уникнути перевантаження).
7. Використовувати творчу діяльність вихованців при проведенні різних видів масових заходів, відкритих занять, свят.
8. Під час опрацювання програмового матеріалу залучати до творчої пошукової роботи з використанням випереджувальних завдань, створювати розвиваючі ситуації.
9. Активно залучати до участі в районних, обласних, Всеукраїнських конкурсах, змаганнях, виставках.
10. Впливати особистим прикладом.
11. Пам'ятати, що «своєчасно знайти, виховати й розвинути задатки і здібності у своїх вихованців, своєчасно розпізнати в кожному його покликання – це завдання стає тепер найголовнішим у системі навчально-виховного процесу» (В.О. Сухомлинський)
При плануванні роботи з обдарованими дітьми можна порекомендувати такий перелік орієнтованих заходів:
1. Створення інформаційного банку даних обдарованих дітей із різних напрямів діяльності.
2. Систематизація матеріалів періодичних видань із проблеми дитячої обдарованості.
3. Проведення проблемно-тематичних семінарів із метою систематичного підвищення майстерності вчителів, які працюють з обдарованими дітьми.
4. Створення авторських програм та методичних розробок, спрямованих на виявлення та розвиток обдарованих дітей молодшого шкільного віку.
5. Організація постійно діючого консультпункту для вчителів початкових класів із залученням науковців, лікарів, психологів, методистів районних (міських) відділів освіти.
6. Залучення до роботи з обдарованими дітьми вчителів, які мають педагогічні звання "вчитель-методист", "старший вчитель".
7. Створення банку педагогічного досвіду щодо роботи з обдарованими дітьми.
8. Організація і проведення шкільних, районних (міських), олімпіад із базових дисциплін / українська мова, читання, математика, образотворче мистецтво, з курсу "Я і Україна"/.
9. Формування груп для індивідуального сумісного навчання обдарованих дітей на базі однієї паралелі (3-4 кл.) з урахуванням рівня здібностей та сфери обдарованості, запитів кожної дитини.
10. Організація та проведення творчих звітів педагогів за результатами роботи з обдарованими дітьми на індивідуальних заняттях, гуртках, студіях.
11. Забезпечення до участі обдарованих дітей у міських, районних, обласних творчих конкурсах.
12. Здійснення моніторингу стану здоров'я обдарованих дітей.
13. Розробка системи матеріального та морального заохочення обдарованих учнів та вчителів, які працюють з ними.
14. Розгляд питань організації роботи з обдарованими дітьми та визначення подальших напрямів роботи на засіданнях шкільних методичних об'єднань учителів, педагогічних радах, нарадах при директору.
Удосконалити навчально-виховний процес, роботу з обдарованими дітьми, дати їм ґрунтовні, міцні знання, озброїти їх практичним розумінням основ наук допомагають:
- олімпіади з базових дисциплін; · олімпіади з творчого мислення;
- олімпіади з кмітливості та логічного мислення;
- конкурси;
- конкурси знавців математики та логічного мислення;
- інтелектуальні ігри: "Ланцюжок", "Так чи Ні", "КВК", "Ерудит", "Поле чудес", "Брейн-ринг", "Перший мільйон", "Щасливий випадок", "Бізнес", "Інтелектуальний хокей", "Вікторина", Рольова гра", Дотепник", "Що? Де? Коли?", "Колесо фортуни", "О, щасливчик", "Зоряний час", "LG-Еврика", "Найрозумніший"...
Елементи змагань, що містяться в іграх, сприяють розвитку здібностей творчого мислення, залучають учнів до активного життя. Розв'язуючи ребуси, кросворди, учні поступово починають складати власні головоломки, що сприяє розвиткові пам'яті, уваги, кмітливості, учні вчаться:
- самостійно працювати з літературою;
- аналізувати та систематизувати отримані дані;
- робити висновки.
Поради Девіда Льюїса щодо розвитку обдарованої дитини
1. Відповідайте на запитання дитини якомога терпляче і чесно. серйозні запитання дитини сприймайте серйозно.
2. Створіть у квартирі місце-вітрину, де дитина може виставляти свої роботи. не сваріть дитину за безлад у кімнаті під час її творчої роботи.
3. відведіть дитині кімнату чи куточок винятково для творчих занять.
4. Показуйте дитині, що ви любите її такою, якою вона є, а не за її досягнення.
5. Надавайте дитині можливість у виявленні турботи.
6. Допомагайте дитині будувати її плани та приймати рішення.
7. Показуйте дитині цікаві місця.
8. Допомагайте дитині нормально спілкуватися з дітьми, запрошуйте дітей до своєї оселі.
9. ніколи не кажіть дитині, що вона гірша за інших дітей.
10. ніколи не карайте дитину приниженням.
11. Купуйте дитині книжки за її інтересами.
12. Привчайте дитину самостійно мислити.
13. Регулярно читайте дитині чи разом з нею.
14. Пробуджуйте уяву та фантазію дитини.
15. уважно ставтеся до потреб дитини.
16. Щодня знаходьте час, щоб побути з дитиною наодинці.
17. Дозволяйте дитині брати участь у плануванні сімейного бюджету.
18. Ніколи не сваріть дитину за невміння та помилки.
19. Хваліть дитину за навчальну ініціативу.
20. Учіть дитину вільно спілкуватися з дорослими.
21. У заняттях дитини знаходьте гідне похвали.
22. Спонукайте дитину вчитися вирішувати проблеми самостійно.
23. Допомагайте дитині бути особистістю.
24. Розвивайте в дитині позитивне сприйняття її здібностей.
25. Ніколи не відмахуйтесь від невдач дитини.
26. Заохочуйте в дитині максимальну незалежність від дорослих.
27. Довіряйте дитині, майте віру в її здоровий глузд.
Висновок
Обдарованість – це складне психічне явище, система особливостей індивідуума, яке потребує комплексного підходу до діагностики, в тому числі розробки спеціальних авторських діагностичних програм практичними психологами, які б включали різноманітні та взаємодоповнюючі процедури та методики. Особливе місце в діагностиці обдарованості та результатів роботи щодо її розвитку повинні займати різні техніки спостереження. Неупередженого ставлення до своїх особистісних якостей потребує кожна обдарована дитина .
Дитина повинна навчитися спостерігати, порівнювати, виявляти взаємозв'язок між поняттями й міркувати. А досягти цього можливо лише засобами, що активізують пізнавальну діяльність. Робота над розвитком пізнавальних інтересів дитини активізує її діяльність, підвищує продуктивність праці.
Психолого-педагогічними умовами розвитку обдарованої особистості є створення творчого середовища для виявлення обдарованих дітей у кожній загальноосвітній школі України.. Варто розвивати систему підтримки талановитих дітей. Наприклад,для учнів, які виявили свої таланти в різних галузях знань та творчої діяльності, треба організовувати літні і зимові школи, конференції, семінари та інші заходи, що сприятимуть розвитку обдарованих дітей.
Розробка певних спеціальних програм повинна враховувати особливості дітей та можливість максимальної реалізації їхніх потенціальних здібностей у рамках такої програми. Тоді, якщо, наприклад, виходити з того, що обдарованість в основному пов’язана з високим інтелектом, логічно обрати прискорене та поширене навчання традиційного змісту як основу спеціальної підготовки дитини дошкільного віку, або учня молодших класів. З іншої сторони, якщо вважати головним фактором обдарованості творчі здібності, то потрібно створювати програми націлені саме на розвиток творчості.
Важливо як наслідок навчання та виховання отримати особистість, що гармонійно поєднує у собі одночасно всі три зазначені характеристики. Раннє насичення інформацією дитини може привести до пригнічення творчих здібностей. Якщо ж посилено грати з дитиною у різноманітні розвиваючі ігри, може статися, що потім дитина не буде здатною до самостійної вольової діяльності. Тому правильним, мабуть, потрібно вважати таке виховання та навчання, що відповідає віковим особливостям дитини, спирається на розуміння та повагу до її індивідуальності, право на свободу пошукової діяльності і мислення.
Дійсно, обдарована дитина – це не абстрактний носій певної якості, а перш за все жива істота.
Заспостереженнями Карола Текеса (психолог з США) дуже часто основною проблемою обдарованої дитини стає її спілкування з дорослими, коли своїми питаннями, зауваженнями, відповідями, висловами вона дратує вчителя (або батьків), в якого (яких) з’являється бажання таку дитину “поставити на місце”, “зрізати”, і це дуже негативно відгукується на особистісному та інтелектуальному розвитку дитини.
Список використаних джерел
1. Анджейчак А. Психолого-педагогічні умови формування творчої особистості дитини в освітньо-виховних закладах // Обдарована дитина. - 2000. - №5. - С.8-13.
2. Антонова О.Є. Обдарованість: досвід історичного та порівняльного аналізу: Монографія. – Житомир: Житомирський державний університет імені Івана Франка, 2005. – 456.
3. Апостолова Г.В. Робота з обдарованими дітьми // Г.В. Апостолова.- Обдарована дитина.- 2006.- №1.- С. 12
4. Бабаева Ю.Д. Психологический тренинг для выявления одаренности.- М.: Молодая Гвардия, 1991
5. Бабиева Н.С. Эффективность применения теста личностных конструктов для диагностики субъективного смыслового пространства одаренного ребенка.- Вопросы психологии , 2008.-№4.
6. Балл Г.О. Про визначальні характеристики здібностей і принципи їх врахування у навчально-виховній роботі // Психологія. - К.: Дніпро, 1992. - Вип.32.
7. Барко В., Панок В., Лазаревський С. Психолого-педагогічна діагностика творчого потенціалу особистості учня в навально-виховному процесі: Методичні рекомендації. - Тернопіль, 2000. - 85 с.
8. Барко В., Тютюнников А. Як визначити творчі здібності дитини? - К., 1991. - С.79.
9. Волобуєва Т.Б. Розвиток творчої компетентності школярів // Управління школою. - Харків, 2005. - 110 с.
10. Волощук І.С., Шепотько В.П. Організація навчання обдарованих і талановитих школярів / І.С.Волощук, В.П.Шепотько // Рідна школа. – 2006. – №2. – С.31-54.
11. Волощук М.В. Методичні основи діагностики інтелектуальної обдарованості.- Видавництво Нац. Пед. Університет ім. Драгоманова, 2009
12. Гільбух Ю.З. Розумово обдарована дитина. Психологія, діагностика, педагогіка.- К.: «Укрвузполіграф», 1992
13. Гилфорд Дж. Психология мышления. Структурная модель интеллекта./под ред. А.М. Маюшкина.- М.: Прогресс, 1965
14. Голуб Т. Виховуємо обдарованих дітей (Батьківський катехізис, або Закони розумно-організованого сімейного виховання школярів) // Завуч. - 2004. - №22. - С.47-53.
15. Диагностика умственного развития дошкольника./ под ред.
Л.А. Венгера, В.В.Холмовской.- М., 1978
16. Заброцька С.Г. Обдарованість-риса тільки обраних? // С.Г. Заброцька.- Обдарована дитина.- 2007.- №5.- С.48
17. Інтелектуальні ігри в початковій школі // Упоряд. Ю.Є. Бардакова. - Х.: Вид. група "Основа", 2005. - 192 с.
ДОДАТКИ
Додаток А
Приклад методики « Логічні задачі»
Методика може використовуватися як індивідуально, так і фронтально. Орієнтовний час роботи -15-20 хв.
Iнструкцiя. «Ви маєте аркуші з умовами 13 задач. Подивіться на них. Перші чотири задачі пpocтi; для їх розв’язання достатньо прочитати умову, подумати й у відповіді написати iм’я тільки однієї людини, тієї, яка на вашу думку: найвеселіша, найсильніша або найспритніша з тих, про кого йдеться у задачі. Тепер подивіться на задачу 5. У ній використовуються штучні слова, безглузді буквосполучення. Вони замінюють звичайні слова, такі як веселіше, скоріше, сильніше i та. iн. У задачі 6 штучні слова замінюють звичайні імена людей, а у задачі 7 вони замінюють будь-що. Далi йде задача 8. Ця задача "казкова ", бо вона містить незвичайну розповідь про відомих тварин. Цю задачу слід розв]язувати, користуючись тільки тими
відомостями про тварин, що даються в умовах задачі. У задачах 9 та 10 у відповіді слід писати єдине ім.’я, а в задачі 11 - хто як вважає за правильне: або одне iм’я, або два. У задачі 12 обов’язково писати у відповіді два
iмeнi, а в останній задачі - 13 - три iмeнi, навіть якщо одне
з імен повторюється».
Bapiaнт логічних задач
1. Толя веселіший за Катю. Катя веселіша за Антона. Хто найвеселіший?
2. Сашко сильніший за Віру. Віра сильніша за Лізу. Хто найслабший?
3. Мишко темніший за Миколку. Мишко світліший за Вовчика. Хто найтемніший?
4. Віра важча за Катю. Віра легша за Олю. Хто найлегший?
5. Катя менша за Лізу. Ліза менша за Олену. Хто менше за всіх?
6. Іван слабший за Сергія. Толя сильніший за Сергія. Хто найслабший?
7. Мирон розумніший за Назара. Назар розумніший за Гришка. Хто найрозумніший?
8. Кінь нижчий за муху. Кінь вищий за жирафа. Хто найвищий?
9. Петренко на 68 років молодший за Бенюка. Петренко на 2 роки старший за Мазура. Хто наймолодший?
10. Bipa трохи темнiша за Олесю. Bipa трохи темнiша за Катю. Хто найсвiтлiший?
11. Петрик повiльнiший за Миколку. Вовчик спритніший за Петрика. Хто найспритніший?
12. Олеся темніша за Лізу й молодша за Олю. Олеся світліша за Олю й старша за Лізу. Хто найтемніший і наймолодший?
13. Софійка веселіша за Христинку. Христинка легша за Світланку. Світланка сильніша за Софійку. Софійка важча за Світланку. Світланка сумніша за Христинку. Христинка слабша за Софійку. Хто найвеселіший, найлегший і найсильніший?
Додаток Б
Тест для визначення рівня розумового розвитку молодших школярів за Е.Ф. Замбацявічене
Методику сконструйовано на основі деяких методик тесту інтелекту за Р. Амтхауером, який містить 9 субтестів, що використовуються для вимірювання мовленнєвих, математичних здібностей, просторової уяви та пам’яті й розрахований на групове використання для дітей від 12 років і старше.
Для молодших школярів було розроблено 4 субтести, які складаються з 40 вербальних завдань, підібраних з урахуванням програмного матеріалу початкових класів.
І субтест
До складу першого субтесту входять завдання, що вимагають від випробовуваних диференціювати суттєві ознаки предметів або явищ від несуттєвих, другорядних. За наслідками виконання деяких завдань субтесту можна судити про запас знань випробовуваного.
Інструкція. «Яке слово з усіх, що я назву, підходить найкраще?»
|
Завдання |
Оцінка виконання в балах |
|
1. Чобіт має…шнурок, пряжу, підошву, ремінці, ґудзики. |
1,9 |
|
2. У теплих краях мешкає…ведмідь, олень, вовк, верблюд, пінгвін |
2,8 |
|
3. У році…24міс., 3міс., 12міс., 4міс., 7міс., |
2,7 |
|
4. Місяць зими…вересень, жовтень, лютий, листопад, березень. |
2,3 |
|
5. В Україні не живе…соловей, лелека, синиця, страус, шпак. |
2,6 |
|
6. Батько старший за свого сина…часто, завжди, ніколи, рідко, іноді |
2,2 |
|
7. Час доби…рік, місяць, тиждень, день, понеділок. |
2,8 |
|
8. Вода завжди…прозора, холодна, рідка, біла, смачна. |
3,4 |
|
9. Дерево завжди має…листя, квіти, плоди, коріння, тінь. |
2,8 |
|
10. Пасажирський транспорт…комбайн, самоскид, автобус, екскаватор, тепловоз. |
2,6 |
ІІ субтест
Другий субтест складається із завдань, що є словесним варіантом виключення "п'ятого зайвого". Дані, отримані при дослідженні цією методикою, дозволяють судити про володіння операціями узагальнення і абстрагування, про здатність випробовуваного виділяти істотні ознаки предметів або явищ.
Інструкція. «Одне слово з п’яти зайве, воно не підходить до всіх інших. Послухай уважно: яке слово зайве й чому?»
|
Завдання |
Оцінка виконання в балах |
|
1. Тюльпан, лілія, картопля, ромашка, фіалка. |
2,6 |
|
2. Річка, озеро, море, місто, болото. |
2,3 |
|
3. Лялька, ведмедик, пісок, м’яч, лопатка. |
2,7 |
|
4. Київ, Львів, Вашингтон, Донецьк, Рівне. |
2,6 |
|
5. Шипшина, бузок, каштан, жасмин, троянда. |
2,4 |
|
6. Курка, півень, лебідь, гусак, індик. |
2,5 |
|
7. Коло, трикутник, чотирикутник, указка, квадрат. |
2,5 |
|
8. Сашко, Віктор, Петро, Несторенко, Микола. |
2,3 |
|
9. Число, ділення, додавання, віднімання, множення. |
3,0 |
|
10. Веселий, швидкий, сумний, смачний, обережний. |
2,7 |
ІІІ субтест
Третій субтест – завдання на висновок аналогічно. Для їх виконання випробовуваному необхідно вміти встановити логічні зв'язки і відносини між поняттями.
Інструкція. «До слова «птах» підходить слово «гніздо». Скажи, яке слово підходить до слова «собака» так само, як до слова «птах» підходить слово «гніздо». Чому? Тепер потрібно підібрати пару до інших слів. Отже, огірок – овоч, а троянда …»
|
|
Завдання |
Оцінка виконання в балах |
|
|
1 |
Огірок |
Троянда |
2,0 |
|
овоч |
Бур’ян, роса, садочок, квітка, земля |
||
|
2 |
Город |
Садочок |
2,4 |
|
морква |
Паркан, гриби, яблуня, колодязь, лава |
||
|
3 |
Учитель |
Лікар |
2,2 |
|
учень |
Окуляри, лікарня, палата, хворий, термометр |
||
|
4 |
Квітка |
Птах |
2,6 |
|
ваза |
Дзьоб, чайка, гніздо, перо |
||
|
5 |
Рукавичка |
Чобіт |
2,4 |
|
рука |
Панчохи, підошва, шкіра, нога, щітка |
||
|
6 |
Темний |
Мокрий |
2,1 |
|
світлий |
Сонячний, слизький, сухий, теплий, холодний |
||
|
7 |
Годинник |
Термометр |
2,5 |
|
час |
Скло, температура, ліжко, хворий, лікар |
||
|
8 |
Машина |
Човен |
2,2 |
|
двигун |
Ріка, маяк, вітрило, хвиля |
||
|
9 |
Стіл |
Підлога |
2,2 |
|
скатертина |
Меблі, килим, пил, дошки, цвяхи |
||
|
10 |
Стілець |
Голка |
2,1 |
|
дерев’яний |
Гостра, тонка, блискавична, коротка, стальна |
||
ІV субтест
Четвертий субтест направлений на виявлення уміння узагальнювати (випробовуваний повинен назвати поняття, об'єднуюче два слова, що входять в кожне завдання субтесту).
Інструкція. «Яким загальним словом можна назвати…?»
Кожному завданню привласнюється певна оцінка в балах, що відображає ступінь його складності. Загальний результат за кожним субтестом визначається шляхом підсумовування балів за всіма 10 завданнями.
|
|
Оцінка виконання в балах |
|
1. Мітла, лопата - … (інструменти) |
2,6 |
|
2. Літо, зима - … (пори року) |
2,1 |
|
3. Окунь, карась - … (риби) |
3,0 |
|
4. Огірок, помідор - … (овочі) |
2,2 |
|
5. Бузок, рокита - … (кущі) |
2,6 |
|
6. Шафа, диван - … (меблі) |
3,0 |
|
7. Червень, липень - … (місяці) |
2,4 |
|
8. День, ніч - … (час доби) |
2,8 |
|
9. Слон, мураха – … (живі істоти) |
2,2 |
|
10. Дерево, квітка - … (рослини) |
2,2 |
Додаток В
Методика «Малюнок неіснуючої тварини»
Тест “Неіснуюча тварина” належить до проективних тестів. Виконуючи малюнок, людина через рухи руки, що малює малюнок, виявляє певний зміст своєї психіки. Звичайно, це відображення не відображує всю складність психічного світу особи, але деякі прояви її виявляє. Цей тест рекомендується використовувати в поєднанні з іншими тестами та методиками.
Інструкція: Розслабтесь, прислухайтесь до своєї інтуїції, дайте волю своїй фантазії та вигадайте і намалюйте неіснуючу тварину і назвіть її неіснуючим ім’ям.
“Відпустіть” свою руку, дозвольте їй малювати ніби самій по собі. Малюнок виконується на окремому аркуші матового паперу, бажано олівцем середньої м’якості.
Інтерпретація
Розміщення малюнка. У нормі малюнок розміщається посередині вертикально розташованого аркуша.
Розміщення малюнка ближче до верхнього краю (чим ближче, тим більше виявлена якість) говорить про високу самооцінку, незадоволеність своїм місцем в суспільстві, недостатнє визнання оточуючими, прагнення до самоствердження. Розміщення малюнка в нижній частині – зворотна характеристика: невпевненість в собі, низька самооцінка, пригніченість, нерішучість, незацікавленість в своєму місці в суспільстві, у визнанні, відсутність бажання самостверджуватися в соціумі.
Інтерпретація деталей малюнка. При розгляді окремих деталей малюнка загальний підхід до інтерпретації такий: певна якість більш виявлена, якщо:
ця деталь вималювана особливо ретельно;
цих деталей декілька;
ця деталь збільшена в розмірах відносно інших.
Якщо певної деталі на малюнку немає, її зображення не досить виразне, деталь мала за розміром – дана якість відсутня або слабо виявлена.
Голова (або деталь, що її заміняє). Положення: голова повернена вправо (відносно того, хто малює) – прагнення до діяльності, майже все, що планується, – здійснюється, або, принаймні, починає здійснюватися (хоч, можливо, і не доводиться до кінця). Людина активно прагне реалізації своїх планів.
Голова повернена вліво – прагнення швидше міркувати, ніж щось робити. Це не людина дії: лише незначна частина її задумів реалізується або хоча б починає реалізовуватися. Часто такій людині притаманні страх перед активними діями і нерішучість.
Положення “анфас” – зображення “дивиться” на глядача – трактується як егоцентризм, перебільшена увага досліджуваного до власного “я”, своїх проблем.
Окремі деталі голови, що відповідають органам чуття (вуха, рот, очі).
Вуха – зацікавленість інформації щодо власного “я”, в оцінці себе людина переважно орієнтована на думки і оцінки оточуючих.
Рот. Відкритий рот в поєднанні з язиком, без промальовування губ, інтерпретується як велика мовна активність (балакучість). Наявність губ – як чуттєвість. Відкритий рот без промальовування язика і губ, особливо заштрихований, – легкість виникнення недовіри, страхів. Рот з зубами – словесна агресивність (людина огризається, задирається, є грубіяном у відповідь на звертання). Закритий рот круглої форми – боязкість, тривожність.
Очі – це символ властивого людині переживання страху, який часто не усвідомлюється людиною. Про це говорить різке промальовування райдужки, сильний нахил олівця при виконанні малюнка очей. Якщо зображені вії – людина демонстративна, любить бути в центрі уваги, “працює на публіку”, зацікавлена в тому, щоб оточуючі були в захопленні від її зовнішності, манери одягатися, людина надає занадто великого значення враженню, яке вона справляє на оточуючих. У чоловіків це часто є проявом жіночих рис у характері.
Непропорційно збільшений розмір голови – показник того, що людина цінує інтелект, ерудицію в собі та інших.
Рот, особливо зображений у вигляді гострих кутів, – агресія. Якщо роги поєднуються зі щетиною, панцирем, – агресія носить захисний характер. Якщо ж вони зображені разом з нігтями, голками, іншими знаряддями нападу, – агресія носить спонтанний наступальний характер.
Грива, шерсть, подоба зачіски – чуттєвість, підкреслення своєї статті, орієнтація на свою сексуальну роль. Про розвинену сексуальність, аж до фіксації на проблемах сексу, говорить наявність на малюнкові деталей, що стосуються статевих ознак: вимені, грудей, особливо при людиноподібній фігурі (іноді людина не наважується їх зображувати, орієнтуючись на етичні норми пристойності–непристойності, в такому випадку можна запитати, чи хотілось людині їх малювати).
Пір’я – прояв бажання до самовиправдання, до демонстративності.
Несуча, опорна частина фігури тварини (ноги, лапи, іноді –постамент). Масивність цієї частини тіла свідчить про ґрунтовність, обдуманість, переважання раціонального над емоційним при ухваленні рішень, формуванні думки, висновків; взагалі опора на істотні положення і значущу інформацію. Слабка вираженість або відсутність опорної частини фігури свідчать про поверховість думок, легковажність у висновках, іноді імпульсивність в ухваленні рішень. Характер з’єднання ніг з корпусом – точне, ретельне, або недбале, ноги слабко з'єднані чи зовсім не з'єднані з корпусом – свідчить про наявність, або, навпаки, відсутність контролю за міркуваннями, висновками, рішеннями. Однотипність чи односпрямованість форми ніг, лап, будь-яких елементів опорної частини – стандартність, банальність думок, рішень. Різноманітність у формі і положенні цих деталей – оригінальність, нестандартність думок, суджень, самостійність, творче начало (виявляється в незвичній формі цих елементів).
Частини, що є виступаючими з фігури. Можуть бути функціональними чи такими, що прикрашають тварину (крила, додаткові ноги, щупальця, деталі панцира), – свідчать про прагнення до охоплення різних галузей людської діяльності, впевненість у собі, допитливість, про бажання брати участь у якомога більшому числі справ інших людей, про завоювання собі місця під сонцем, іноді – про нерозбірливий вчинок оточуючих. Деталі, що прикрашають (бантики, завиті кучері, квіточки, парасольки), вказують на демонстративність, на бажання привернути увагу оточуючих, манірність.
Хвости. Виявляють ставлення до власних дій, рішень, висновків, до своєї словесної продукції. Позитивне або негативне забарвлення цього ставлення виражене положенням хвоста (або хвостів): вгору – впевненість, позитив, бадьорість; вниз – незадоволеність, сумнів у власній правоті, жалкування щодо зробленого, сказаного, розкаяння.
Хвости повернені вправо – це оцінка своїх дій і поведінки. Хвости вліво – ставлення до своїх думок, рішень, до втрачених можливостей, до власної нерішучості.
Контури фігури. Звертається увага на наявність чи відсутність виступів (шипів, панцирів, голок), промальованість контуру, наявність плям, затемнень. Якщо на малюнку багато гострих кутів – це прояви агресивності. Затемненість, зафарбовування контурної лінії – наявність страху і тривоги. Про підозрілість, побоювання свідчить наявність щитів, заслонів, подвоєння лінії контуру.
Недбалість, неакуратність, стереотипність ліній говорить про відповідні якості людини. Наявність виправлень, перемальовувань можуть свідчити про те, що людина не приймає себе такою, яка вона є.
Загальна енергія. Оцінюється кількість зображених деталей – зображена тільки необхідна кількість щоб дати уявлення про вигадану неіснуючу тварину (голова, тіло, кінцівки; або тіло, хвіст, крила), чи має місце щедре зображення не тільки необхідних, але й ускладнювальних конструкцій додаткових деталей. Чим більше складових частин і елементів, тим вища енергія. Якщо мало, тільки необхідні, – відсутність енергії, втома, можливе хронічне захворювання. Про це також свідчить характер лінії – слабка павутиноподібна лінія. Жирна з натиском лінія свідчить про наявність тривожності, особливо, якщо це різко продавлені лінії, видимі навіть на зворотному боці листа – це різка тривожність. Важливо звернути увагу на те, яка деталь так намальована, – це допоможе зрозуміти, з чим пов’язана тривога.
Загальна оцінка тварини. Тварини діляться на тих, що загрожують; тих, що бояться, та нейтральних. Тварина є уособленням людини, виявляє ставлення до себе, свого “я”, уявлення про своє становище у світі, свою значущість або її відсутність, тобто тварина представляє того, хто малює, в залежності від характеру того, на кого схожа людина (подібні до лева, бегемота, птаха, равлика, мурах, білого собаки, зайця, комашки, слона і т. ін.).
Схожість намальованої тварини людині, починаючи з постави тварини на дві лапи, замість чотирьох і закінчуючи “одяганням” тварини в людський одяг (штани, спідниці, плаття), включаючи схожість морди на обличчя, ніг і лап – на руки, свідчить про емоційну незрілість, “дитячість” в характері і поведінці відповідно до ступеня “олюднення” тварини.
Механізм схожий на алегоричне значення тварин і їх характерів у казках, притчах.
Рівень агресивності виявляється кількістю, характером (гострі чи тупі) кутів на малюнку. Особливо вагомі при цьому прямі знаряддя агресії – кігті, зуби, дзьоби.
Якщо загальний контур фігури близький до кола (особливо нічим не заповненого), то це символізує прагнення до замкнутості, потайливості, закритості внутрішнього світу, небажання розкриватися перед іншими, або ж небажання здійснювати це дослідження. Такі малюнки дають, зазвичай, мало даних для аналізу.
Якщо на малюнку в тіло тварини вмонтовані механічні частини (танкові гусениці, пропелер, електролампа замість ока, антени), це може свідчити про наявність у людини шизоїдного радикала (більш докладну інформацію щодо цієї особливості можуть дати дослідження акцентуацій характеру за відповідними методиками).
Творчі можливості виявляються кількістю елементів, що поєднані у фігурі: про банальність, відсутність креативності свідчать варіанти, коли зображена існуюча істота (людина, кінь, собака, риба), до якої приєднується певна деталь, взята від іншого створіння (кішка з крилами, риба з пір’ям, собака з плавниками). Творче начало, креативність переважає при зображенні фігури, що складається з багатьох елементів, що притаманні різним істотам.
В назві можуть бути поєднання змістовних частин (“заєць, що літає”, “бегемот”, “мухожер” і т. п.). Інший варіант – словотворення з книжно-науковим, іноді латинським суфіксом або закінченням (“ратолетиус” і т. п.). Перше свідчить про раціональність, конкретність при орієнтуванні й адаптації; друге – про демонстративність, спрямовану головним чином на показ власного розуму, ерудиції, знань. Зустрічаються назви як набір літер без жодного смислу (“лялие”, “лиошана”, “гратекер” тощо), що свідчать про легковажне ставлення до оточуючих, ігнорування сигналів небезпеки, наявність в оточуючому світі критеріїв в основі мислення, перевагу естетичних елементів у емоційних думках над раціональними.
Додаток Г
Перевірка готовності до роботи з обдарованими учнями початкової школи
- Чи задоволені Ви результатами власної педагогічної діяльності з обдарованими учнями? (за результатами педагогічної практики)
- Чи реалізуєте творчий підхід у роботі з обдарованими школярами? (так, ні, не знаю)
* Чи забезпечує Ваша педагогічна діяльність необхідні умови для виявлення і розвитку обдарованості учнів початкових класів? (так, ні, не знаю)
- Чи сформовано у Вас прагнення працювати з батьками обдарованого учня в контексті розвитку його обдарованості?
Завдання на знання теорії обдарованості і шляхів її розвитку:
Який зміст включає загальна і спеціальна обдарованість?
Охарактеризуйте актуальну і потенційну обдарованість.
На основі чого диференціюють види обдарованості (соціальна, академічна, розумова, фізична, художня)?
Як співвідносяться між собою поняття «креативність» та «обдарованість»? Які Ви знаєте параметри (критерії) креативності?
Як співвідносяться між собою поняття «творчість» і «креативність»?
Назвіть основні чинники та їх компоненти, що впливають на розвиток обдарованості.
Назвіть та охарактеризуйте основні методики діагностики обдарованості дитини.
Які методи використовують для діагностики обдарованості учнів початкової школи?
Назвіть та охарактеризуйте методи навчання обдарованих учнів початкової школи.
Додаток Д
"Природничий КВК" для 2-х класів
Мета: сприяти розвитку уваги, інтелекту, ерудиції, пам'яті; навчитися використовувати вивчений матеріал з природознавства в нестандартних умовах; виховувати бережливе ставлення до природи та навколишнього середовища; культуру спілкування під час роботи в групі.
Ведуча: Добрий день, дорогі друзі! Сьогодні ми зібрались, щоб провести гру - конкурс веселих і кмітливих. В конкурсі будуть брати участь дві команди «Зірочки» і «Промінці». Прошу команди зайняти свої місця. Оцінювати результати конкурсів буде журі у складі вчителів початкових класів. Команди готові? Тоді розпочинаємо гру.
Перший конкурс традиційний - «Привітання команд».
Найвища оцінка - 5 балів.
Команда «Промінці» співають пісню - вітання
(мелодія пісні крокодила Гени):
В КВК ми бажаєм хай суперник програє,
А як ми щось не знаєм — не біда.
Ми кмітливі і завзяті,
Тож не будем програвати,
Хай веселою буде ця гра.
Ми промінчики яскраві і веселі й гомінкі.
Грати будем без зупину з вами залюбки.
Команда «Зірочки» співають пісню - вітання (мелодія пісні крихітки Єнота «Усмішка»)
В КВК зіграти хочем ми,
Побажайте нам в змаганнях перемоги,
А команда наша «Зірочки»,
Гарний настрій ми візьмем на допомогу.
Хоч завдання не легкі –
Їх ми зробим залюбки.
А програєм, то не будем сумувати.
Хай ніхто не програє,
Дружба лише виграє,
І веселим й незабутнім буде свято.
Другий конкурс – «Розминка».
Послухайте уважно вірш:
Є в півника червоні чобітки,
А в котика м’якенькі рукавички,
Картузик є у кротика такий,
Що затуляє від проміння вічки.
У песика є м’ячик надувний,
У коника є золоте сідельце,
Є кожушок у білочки пухкий,
А в зайчика під кущиком кубельце.
Кожна команда отримує аркуш паперу, на якому зліва надруковані назви тварин, а справа – назви предметів, які у них є.
Завдання: з’єднати лініями слова - назви тварин із назвами предметів, які у них є.
У півника м’ячик
Зайчика Картузик
Песика Сідельце
Кротика Кожушок
Коника Кубельце
Котика Чобітки
Білочки Рукавички
Найвища оцінка - 5 балів.
Третій конкурс – «Посади клумбу».
На столі розкладені аркуші паперу, з надрукованими на них запитаннями. Біля кожного аркуша лежить квітка. Учасники команд по черзі підходять, витягують запитання і дають на них відповідь. Якщо відповідь правильна – беруть квітку і «садять» на клумбу (на кожній парті стоїть горщик з флористичною губкою, в яку застромлюються квіти). Кожна квітка в клумбі – 1 бал для команди.
Запитання:
- Як називають людей, які вивчають погоду?
- Як називається затоплення водою великої частини суші?
- Як називається рух повітря?
- Назви осінні місяці.
- З чого починається ланцюг живлення?
- Як називається зміна забарвлення і густоти хутра у тварин?
- Назви літні місяці.
- Назви зимові місяці.
- Як називається вода у твердому стані?
- Назви весняні місяці.
- Які рослини у лісі складають третій ярус?
- Які рослини у лісі складають перший ярус?
- Як називаються птахи, які на зиму відлітають у теплі краї?
- Як називається прилад для вимірювання температури?
- Які рослини у лісі складають другий ярус?
Конкурс для болільників.
Ведуча: А тепер конкурс для болільників. У вас є шанс принести додаткові 2 бали для команди, яку ви підтримуєте. Для цього вам потрібно скласти якнайбільше слів із букв слова «болільники» - для «Промінців», із букв слова «жайворонки» - для «Зірочок».
Сонце сяє, а він не знає.
А на клубок не мотає
здобич в глибині водойм шукаю, хижими зубами клац – стережись мене, карась.
Як ущипне, буде знак.
|
а хвостик як шило.
літом комашню збирає, а як прийде вже зима то прилетить до вікна і у шибку ту-ку, ту-ку – повісь сала на сучку.
|
Шостий конкурс – «Ягідний»
Ведуча: Кожна команда отримає кошик, в якому розміщенні різнокольорові кружечки з літерами. З кружечків кожного кольору потрібно викласти назву лісової ягоди.
Найвища оціка – 5 балів.
Сьомий конкурс – «Пазли»
Ведуча: У цьому конкурсі вам потрібно скласти пазл і пояснити, які правила поведінки в природі на ньому зображені.
Пазл 1
Пазл 2
Найвища оцінка – 4 бали.
Журі підводить підсумки конкурсів.
Нагородження переможців.
Додаток Е
Урок літературного читання з інтерактивними методами навчання: метод ”Мікрофон”,вправи “Сенкан”, “Мозковий штурм”та “Асоціативний кущ”, інсценування, метод “Прес”.
Тема: Сторінки з життя Василя Чухліба. Василь Чухліб «Заячий холодок»
Мета: продовжити ознайомлення учнів з літературними казками; узагальнити та перевірити знання учнів за прочитаними творами, продовжувати удосконалювати навички виразного читання, уміння читати за особами, учити аналізувати прочитане; розвивати мовленнєві навички учнів, творче мислення, уяву, фантазію; виховувати дружелюбність, товариськість, почуття справедливості, доброго ставлення до інших.
Х І Д У Р О К У
І.Організаційна частина.
Учитель: -Треба всім нам привітатись!
Діти: - Добрий день!
Учитель: - До присутніх повернутись,
Привітно посміхнутись.
Діти: Сонечко встало,
Іде новий день.
Любі гості,
Усім «Добрий день!»
Учитель: - Добрий день! В добрий час!
Рада, діти, бачить вас!
Ви почули всі дзвінок?
Діти: - Так! Він покликав на урок!
Кожен з нас приготувався,
На перерві постарався.
Учитель:- Всім гостям цікаво
Як працює наш клас.
Справ багато нині маєм,
Наш урок …..розпочинаєм. (відповідь д ітей)
- Зараз сядуть всі дівчатка – наша краса,
А за ними всі хлоп’ята – наша сила.
ІІ. Емоційний настрій.
- Гра «Маска»
- Візьміть люстерка, і дивлячись на своє обличчя. Відтворіть свій настрій. Я бачу ваш настрій. У когось радість на обличчі, хтось чимось здивований, бачу також спокій та смуток.
- Вправа «Мій кольоровий настрій»
-Оберіть «колір» свого настрою за допомогою кружечків смайликів і просигналізуйте свій кольоровий настрій.(Сигналізують діти)
-Для того, щоб настрій у всіх дітей став добрим та радісним:
- подивіться мені в очі;
- погляньте один на одного та посміхніться;
- «зніміть» посмішку зі свого обличчя долонькою та «киньте» своєму сусідові;
- «спіймайте» посмішку, «прикрасьте» нею своє обличчя;
- зобразіть на обличчі емоцію Баби Яги, впертої Кози-дерези, сміливого Котигорошка, хвальковитого Колобка;
- подаруйте один одному комплімент.
ІІІ. Очікування. 1. Метод «Мікрофон».
- Діти, давайте зробимо рекламу нашому уроку.
- Яким буде наш урок?
- Цей урок мене навчить…………
- Виберіть будь ласка на картці букву і підберіть відповідно до неї слово: «Яким я буду на уроці?»
А
С
П
Н
У
(відповіді дітей)
- Тоді давайте зачитаємо девіз нашого уроку:
Хто багато читає, той багато знає.
Хто швидко читає, той все встигає.
ІV. Мовленнєва гімнастика.
- А зараз підготуємо наші органи мовлення до роботи протягом уроку.
1.Вправи для губ і язика.
- «коники» (цокання);
- «комарики» (дзижчання);
- «кулька» (с-с-с);
-«тигр» (р-р-р);
- «ліс» (ш-ш-ш);
- «літак» (л-л-л);
-«нюхаєм квіточку»;
-«задуваєм свічечку»;
- «дмухаєм на гарячий чай».
2.Промовляння чистомовки.
Ба-ба-ба –на горі труба.
Бу-бу-бу – бачимо трубу.
Бі-бі-бі –сидить ґава на трубі.
Ба-бу-би – виросли гриби.
Ба- бу-бі – казочка тобі.
3.Повторення скоромовок.
4. Розучування скоромовки.
В темно-сірому жупані
Сидить заєць на дивані.
Зачинив свою хатинку,
Та гризе смачну морквинку.
- Читання «черепахами» - хлопчики, «сороками» - дівчатка.
- Читання «дощиком».
V. Актуалізація опорних знань. Перевірка домашнього завдання.
1. «Мозковий штурм».
Учитель: - Завітав сьогодні в клас
М’ячик, діти, не простий
М’ячик, діти, чарівний
Він доріжку прокладає
Знання ваші перевіряє.
Діти: - М’ячик, м’ячик, ти котись
Біля мене зупинись.
- Який новий розділ почали вивчати на минулих уроках?
- Що таке казка?
- Які бувають казки?
- Чому називають літературними?
- Чому називають народними?
2.«Асоціативний кущ»
- Які асоціації у вас викликає слово «КАЗКА»?
- Які казки ми з вами читали на минулих уроках? Хто автор?
- Гра «Так-так!, Ай-ай».
- Казку «Лис Микита» написав Іван Франко?
- Головні герої казки: Лис, Вовчиця, Заєць?
- Лис Микита у казці їв м'ясо?
- Лис порадив Вовчиці ловити рибу хвостом?
- Вовчиця, наловивши риби без перешкод витягла хвостика з води?
- Коли з’явилися біля річки люди, Лис втік, а Вовчиця залишилася сидіти на льоду?
- Читання казки «Лис Микита» «ланцюжком».
- Інсценування казки Ю. Ярмиша «Ріпка».
VІ.Мотивація навчальної діяльності.
- Діти, до нас завітав капловухий Заєць. Через те, що він був невихованим, погано себе поводив Лісова Фея зачарувала його. Заєць не може повернутися додому до Золотого Бору. Поки він блукав лісом, йшов до нас за допомогою до нас він обдумав всі свої вчинки, подумав про поведінку. І дав слово, що він ніколи більше так робити не буде.
- Ну, що допоможемо? А щоб допомогти потрібно дуже гарно попрацювати на уроці.
- Діти, а що цікавого ви знаєте про зайця?
1.«Довідкове бюро». (Повідомлення дітей про цікаві факти з життя зайців)
2. Метод «Прес».
- Діти, до якої природи належить заєць?
До якого царства?
- До якої групи?
- Доведіть методом «Прес», що заєць належить до диких звірів.
- А де ми можемо зустріти зайця окрім природи? (вірші, пісні, казки )
VІІ.Повідомлення теми і мети уроку.
Не можеш без казки у світі ми жити
Бо казка нас вчить, як потрібно дружити,
Як зло подолати, як нахабність провчити,
Як добрих і чуйних, сміливих любити.
- Сьогодні ми познайомимось з новою літературною казкою, проаналізуємо поведінку героїв цієї казки.
1.Робота в парах. «Віднови назву»
- А назву казки дізнаємось попрацювавши в парі на картках. (відновлюють назву казки).
VІІІ. Робота над новим матеріалом.
1.Робота над загадкою
- Діти, відгадайте загадку, хто головний герой цієї казки.
Довгі вуха, куций хвіст,
Невеликий сам на зріст
На городі побував-
Нам капусту попсував.
- Назвіть казки, героєм яких є заєць?
2.«Довідкове бюро». (Повідомлення дітей про наукові факти з життя зайців)
- А що говорять науковці про зайця?
3.Музична фізкультхвилинка «На казковій галявині».
4. «Довідкове бюро». Повідомлення про автора казки Василя Чухліба.
5. Самостійне напівголосне читання статті в підручнику.
6. Запитання на розуміння прочитаного.
- Хто є героями творів В. Чухліба?
- Про що цікаво розповідає у своїх творах автор?
7. Опрцювання казки «Заячий холодок».
- Прочитайте заголовок казки. Поміркуйте, про що в ній ітиметься мова?
8. Слухання аудіо запису «Заячий холодок».
- А тепер уважно послухайте казку , щоб дати відповідь на запитання.
- Чи справдилися ваші припущення?
- А тепер перевіримо, чи уважні ви були, коли слухали казку:
1. Хто головний герой казки?
2. Де раніше любили оселятися зайці?
3. Яким був наш заєць?
4. Куди ходили зайці?
5. Чому заєць був голодний?
6. Чи зрозумів заєць, що жадібним бути погано?
9. Словникова робота.
- У тексті є незрозумілі слова. Давайте ми їх прочитаємо і пояснимо їх значення.
1.Читання стовпчиків слів «луною» за вчителем.
Капловухий задавака гамірливі
Мулький осоння поплентався
Кучерявий холодок загаласував
2.Читання іменників .
3. Читання прикметників.
4. Добір близьких за значенням слів до слів третього стовпчика.
5. Читання та пояснення слів з « карток-блискавок».
6. Повідомлення про рослину «Заячий холодок».
10. Гра «Бджілки». Повторне читання учнями казки напівголосно.
- Чи вдалося зайцю вирвати капустину?
- Чи вдалося зайцю вирвати морквину?
11. Гра «Продовжіть речення».
- Хтозна, звідкіля…
- Капловухий Заєць вибрав…
- А зайці повсідалися на осонні…
12. Вибіркове читання.
- Знайдіть слова, якими автор характеризує Зайця.
- Як раніше селилися зайці?
- Чи зрозумів Заєць свою провину? Доведіть рядками з тексту.
14. Фізкультпауза для очей.
15. Читання в особах.
- Знайдіть і прочитайте питальні речення.
- Знайдіть і прочитайте окличні речення.
- З якою інтонацією потрібно читати?
-Які дійові особи казки?
Ви всі приймете участь у читанні, бо всі будете зайчатами. І слова зайчиків читатимете хором. Читання в особах розпочнем із другого абзацу.
16. робота в групах.
І група. Казки яких українських письменників ми прочитали? Назвіть декілька народних казок.
І І група. Скласти піраміду «Сенкан» до слова «Заєць» із казки «Заячий холодок».
І І І група. Прочитати вірш – загадку Дмитра Білоуса. Відгадати про яку казку йдеться і хто її автор.
ІХ. Підсумок уроку .
- Метод «Мікрофон».
- З якою казкою ми познайомилися? Автор?
- Чи змінився Заєць.
- Яким він став на вашу думку?
- Чому вчить нас ця казка?
- Цей урок змусив мене задуматися…
- Самооцінювання.
Поплескають в долоні- діти , які задоволені своєю роботою вважають, що вони молодці.
Потупають – хто щось трішки не встиг, не завжди був активний.
Зітхнуть – хто не задоволений своєю роботою.
- Оцінювання.
- Домашнє завдання.
Читати переказувати казку. Намалювати Зайця таким, яким ви уявляли на початку казки та в кінці.
- Емоційний настрій в кінці уроку.
Казка – це чарівний світ, мудрості криниця .
Хай живе мільйони літ і не засмутиться.
Хай навчає люд завжди, як по правді жити,
Щиру дружбу берегти, рідний край любити.
про публікацію авторської розробки
Додати розробку