Відокремлений структурний підрозділ

«Криворізький фаховий коледж Національного авіаційного університету»»

 

 

 

 

 

 

 

 

Тривожність у студентів першого курсу

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Кривий Ріг

2020

Анотація

 Кишинівська А.О. Тривожність у студентів першого курсу.

У роботі розкрито сутність поняття тривожності, описано її види, джерела та причини  виникнення.

Особлива увага приділяється питанню про вплив високого рівня тривожності на особистість, зокрема на студента-першокурсника.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

Проблема тривожності була актуальною протягом всієї історії розвитку людства і залишається однією з центральних проблем сучасної цивілізації, що швидко набирає обертів.

Зараз значно збільшилася кількість людей з тривожними станами, які відрізняються підвищеним занепокоєнням, непевністю, емоційною нестійкістю. Інтенсивність і напруження сучасного життя на психологічному рівні передує появі негативних емоційних переживань і стресових реакцій, які, накопичуючись, викликають формування виражених та продовжуваних станів депресії. Виникнення і закріплення тривожності пов'язане із невпевненістю у завтрашньому дні, незадоволенням вікових потреб людини. Тривожність стає не просто стійкою особистісною рисою великої кількості людей, вона стає характеристикою сучасного суспільства,  невід'ємною рисою нашого часу.

Доведено, що тривожність відіграє значну роль як у діяльності людини, впливаючи на її ефективність,  так і у комунікації людей,  в їх взаємодії.

Особливо важливим, на мою думку, є дослідження тривожності серед студентів першокурсників. Адже, молода  людина,  що починає студентське життя,  випробовує одночасно вплив декількох стресових чинників: зміна референтного та мікросоціального середовища  в закладі освіти,  нерідко зміна побутових умов, зміна звичного устрою життя, у тому числі порядку навчальних занять та контрольних заходів в порівнянні зі шкільним навчанням тощо. Тому першокурсник потребує допомоги в адаптації до студентського життя.

 

 

 

 

 

 

 

 

Основна частина

Тривожність - це індивідуально-психологічна особливість, що зазвичай проявляється надмірним хвилюванням та схильністю людини переживати занепокоєння в ситуаціях, які загрожують, на її думку, неприємностями, невдачами, фрустрацією. Тривожна людина відрізняється від малотривожної тим, що в неї занадто часто виникають зв’язані з занепокоєнням емоційні переживання: острах, побоювання, страхи.  Їй здається, що багато чого з того, що її оточує, несе в собі загрозу для її власного «Я».

Вивченню проблеми тривожності присвячено велику кількість досліджень як вітчизняних, так і зарубіжних психологів (А. Орлова, А. Захаров,  А. Прихожан, Ю. Ханін, З. Фрейд, К. Хорні, Дж. Тейлор, Р. Мєй, Ч. Фолкен, Д. Боулбі, Ч. Спілбергер, К. Броннер та ін.).

Найпершим класифікував тривожність З. Фрейд. Він виділив три основних види тривожності:

- реальний страх, тривожність, пов’язана з небезпекою у зовнішньому світі;

- невротична тривожність — тривожність, пов’язана з невідомою та невизначеною небезпекою;

- моральна тривога — так звана «тривожність совісті», пов’язана з небезпекою, що йде від Супер-Его.

Тривожність, за Фрейдом, виступає повторенням у фантазіях людини ситуацій, пов'язаних з отриманими в минулому переживаннями безпорадності. Прообразом таких ситуацій є травма народження.

Ч. Спілбергер, в свою чергу, розділив тривожність на особистісну і ситуативну (реактивну). Ситуативна тривожність – це зазвичай тимчасовий стан, що виникає як реакція людини на різні, найчастіше соціально-психологічні стресори. Рівень же особистісної тривожності характеризує минулий досвід індивіда. Вона може розглядатися як особистісна риса, що проявляється в постійній схильності до переживань тривоги у всіляких життєвих ситуаціях, у тому числі й таких, які об'єктивно є незначущими. Така тривожність відбивається на негативному відношенні людини до будь-яких життєвих ситуацій, постійно вбачаючи в них небезпеку.

Одним із важливих завдань системи сучасної освіти в Україні є формування професійно компетентної й психологічно здорової особистості.

Студентський вік – пора найскладнішого структурування інтелекту, інтенсивної й активної  соціалізації  людини  як майбутнього  «діяча»,  професіонала.  Час  навчання  у  закладі вищої освіти збігається з періодом юності, який відрізняється складністю особистісних рис. Студентський вік  характеризується  великою  диференційністю  емоційних  реакцій  і  способів  вираження емоційних  станів,  а  так  само  підвищенням  самоконтролю  і  саморегуляції.  Сучасні  умови життєдіяльності  студентської  молоді  пов’язані  з  низкою  особливостей,  які  ставлять  високі вимоги  до  індивідуально-психологічних  властивостей  і  психічних  функцій  організму.

Проблема  тривожності студентської  молоді  в складних  сучасних  соціально-економічних  й політичних умовах надзвичайно значуща, насамперед, у зв’язку зі зростаючими вимогами до формування  відповідальної,  соціально  активної  особистості  зі  сформованими громадянськими,  морально-духовними  якостями,  високим  професіоналізмом,  новими ціннісними  орієнтаціями,  гуманістичним  світоглядом.

Сучасність студентства характеризується поєднанням напруженої  розумової діяльності,  різноманітністю  переживань  ситуацій  у  навчанні,  складністю зростання, що, в свою чергу, накладається на соціально-економічні та політичні суспільні  перетворення.  Все  це  може  зумовлювати  підвищення  тривожності молоді. Такі ж відчуття не сприяють формуванню гармонійної особистості.

Стан психічного здоров'я людини визначається рівнем психічної рівноваги, органічністю організації психіки та її адаптивними можливостям. Підготовка  студентів-першокурсників до  власного  самостійного життя,  до  професійної діяльності,  віддалення  від батьків  спричиняють  підвищення  рівня  тривожності, її закріпленню,  що,  в свою  чергу,  призводить  до  зворотного  впливу  на  розвиток  особистості, певним чином змінює всі сфери її життя.

Крім того, висока  тривожність  ускладнює  інтелектуальну  діяльність  в  психічно  напружених ситуаціях,  зокрема,  під  час  іспитів,  знижує  рівень  розумової  працездатності,  викликає невпевненість у собі, а також є однією з причин низького соціального статусу особистості.

Оскільки  базовим  компонентом  тривожності  у  розвитку  особистості  виступає  почуття занепокоєння,  доцільно  відмітити  його основні  ознаки, що дуже часто притаманні студентам першого курсу,  а  саме: невпевненість  у  спілкуванні, настороженість, збентеження, невиразність і суперечливість мови, переляк у погляді, блідість обличчя, метушливість, напруженість, скутість рухів або, навпаки – надмірна жестикуляція.

До того ж, тривожність  часто  супроводжується  такими фізіологічними симптомами, як серцебиття, пронос, часте дихання, збільшення хвилинного об'єму циркуляції крові,  підвищення  артеріального  тиску,  зростання  загальної  збудливості  і  зниження порогу  чутливості.  Ці  фізичні  ознаки  з'являються  як  при  усвідомленій  тривозі,  так  і  несвідомо. Наприклад,  перед екзаменом у людини  може бути пронос,  і  він  може  повністю  усвідомлювати  наявність тривоги.  Але серцебиття або часті позиви до  сечопускання  можуть  виникати  і  без  будь-якого  усвідомлення  тривоги,  і  лише  пізніше  людина  починає  розуміти,  що  відчувала  тривогу.

Все це негативно  позначається  на   здоров'ї  першокурсників загалом  і  на психологічному  здоров’ї  зокрема.

Хоча, слід відмітити, що певний  рівень  тривожності  –  природна  й  обов’язкова особливість  активної  діяльності  особистості.  При  цьому  для  кожної  людини  є  свій оптимальний або бажаний рівень тривожності — це так  звана «корисна тривожність», яка забезпечує надійне, стабільне та якісне виконання діяльності  з  досягненням  реально  досяжних  для  людини  результатів. Оцінка  людиною  свого  стану  в цьому відношенні  є для  неї суттєвим  компонентом самоконтролю і самовиховання.

Основними  причинами  високої  особистісної тривожності  у  студентів  є  міжособистісні  стосунки, різні ситуації, що виникають під час навчального  процесу.  Тривожність  фарбує  в  похмурі тони ставлення до себе, до інших людей і дійсності. Для  себе  тривожні  студенти  не  очікують  нічого гарного.  І  все  це  при  загостреному  і  хворому почутті  гідності.  Тепер  вони  переломлюються через призму тривожності,  підозрілості.

Проте  у  студентів  тривожність  не  є  стійкою рисою  характеру  й  відносно  оборотна  при проведенні відповідних психолого-педагогічних заходів.

Особистості, що відносяться до категорії високотривожних, схильні сприймати загрозу своїй самооцінці та життєдіяльності у широкому діапазоні ситуацій та реагувати явно вираженим станом тривожності.

З метою виявлення рівня тривожності студентів першого курсу дослідники проводять емпіричні дослідження, найчастіше використовують Шкалу  оцінки  рівня реактивної й особистісної тривожності» Ч. Спілбергера в обробці Ю. Ханіна. Більшість із відомих методів вимірювання тривожності дозволяє оцінювати лише або особистісну тривожність, або стан тривожності, або ще більш специфічні реакції. Єдиним методом, що дозволяє диференційовано вимірювати тривожність і як особистісну якість, і як стан, є саме метод, запропонований Ч. Спілбергером.

Цей опитувальник (Додаток 1) складається з 20 висловлювань, які відносяться до тривожності як стану (стан тривожності, реактивна або ситуативна тривожність) і з  20  висловлювань  на  визначення  тривожності  як  диспозиції,  особливості особистості  (властивість  тривожності).  Що  розуміє Ч. Спілбергер  під  обома мірами тривожності видно з наступної цитати: «Стан тривожності характеризується суб'єктивними, свідомо  сприйнятими  відчуттями  загрози  і  напруги,  що  супроводжуються  або  пов'язані  з активацією  або  збудженням  автономної  нервової  системи».  Шкала реактивної і особистісної тривожності Ч. Спілбергера є єдиною методикою, яка дозволяє диференційовано вимірювати тривожність і як властивість особистості, і як стан.

Результати досліджень зазвичай показують,  що  молодь,  яка приходить навчатися у заклади вищої освіти, має досить виразний рівень як ситуативної, так і особистісної тривожності, який у процесі навчання починає  падати.

Особливо помітних  змін  у  зазначеному  напрямку  набуває  особистісна  тривожність студентів,  що  свідчить  про  сприятливі  умови  їх  особистісного  становлення  у процесі  навчання.  Наявність  же  у  студентів  переважаючого  середнього  рівня ситуативної  тривожності  може  розглядатися  тим  оптимальним  рівнем тривожності (корисної тривожності),  який забезпечить якісне виконання ними діяльності  з  досягненням  реально  доступних  результатів.

Однак,  виявлення  у конкретної  особи  високого  рівня  тривожності  потребує  щодо  неї  спеціальної корекційно-виховної  роботи,  яка  сприяла  б  її  адаптації  та  успішному особистісному зростанню. 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновки

Отже, результати  дослідження дозволяють констатувати, що у студентів-першокурсників тривожність пов’язана з фрустрацією потреби в досягненні успіху, загальною тривожністю, страхом самовираження та  невідповідності  очікуванням  оточуючих.

Тривожність  як  складний  процес,  включає емоційний,  поведінковий,  когнітивний  компоненти  і  пов’язана  з  такими  особливостями особистості, як емоційна стійкість, соціальна та інтелектуальна активність. Рівень тривожності безпосередньо пов’язаний з навчальною успішністю студентів.

Зокрема підвищений рівень особистісної тривожності у студентів сприяє збільшенню напруженості в багатьох навчальних ситуаціях, що може стати перешкодою прояву їх компетентності.

Тому, вирішення досліджуваної проблеми, на мою думку, полягає у реалізації потреби студентів-першокурсників в активній діяльності і спілкуванні, формуванні їхніх певних позитивних емоцій, навчанні регулювати емоційні прояву та поведінку. Не завадить використання  комплексу  психодіагностичних досліджень та розробка психологічної програми корекції особистісної тривожності та проведення соціально-психологічних тренінгів щодо її подолання.

Проблем виникає багато,  тому дуже важливо вчасно  виявити  студентів,  які  мають  певні  рівні тривожності,  й  розпочати  з  такими  студентами корекційну профілактичну роботу, надавати психологічну,  емоційну та навчальну допомогу.

 

 

 

 

 

 

 

Список використаної літератури

1. Астапов В.М. Тревога и тревожность / Астапов В.М. - СПб., 2001.- 254 с.

2. Батюх  О.  В.  Важливість  дослідження  тривожності  у  студентів  першого  курсу [Електронний ресурс] / О. В. Батюх // Медсестринство. – 2011. – № 4. – С. 22–23. – Режим доступу: http://ojs.tdmu.edu.ua/index.php/nursing/article/view/5845  

3. Бодалев А .  А.  Личность и общение:  избр.  психол.  тр.  /   А.  А .  Бодалев.  —   М .  :  М еж дунар.  пед. акад.,  1995.  —  326 с.

4. Вербицький  В.  Корекція  тривожності  у  студентів  вищих  навчальних  закладів [Електронний ресурс] / В. Вербицький, Г.Є. Улунова // Ідеї, реалії і перспективи освітніх  інновацій:  філософія,  психологія,  методика  :  матеріали  Всеукр.  наук.-практ.  конф.,  20–21квіт.  2006  р.  –  Суми,  2006.  –  Ч.  2.  –  С.  23–26. – Режим доступу: http://uabs.edu.ua/images/stories/docs/K_FV/Verbitskii_004.pdf 

5. Немов  Р.  С.  Психологія.  В  3  книгах  /   Р.  С.  Немов.  —   М .  :  Валдос,  1995.  —   Кн.  1.  —   576  с;  Кн.  2.  — 496  с;  Кн.  3.  —   510  с.

6. Постовалова Г.И. Психологические и социально-психологические особенности адаптации студентов. / Г.И. Постовалова. – М.: Азимут-Центр, 2009. – 229 с.

7. Прихожан А.М. Причины, профилактика и преодоление тревожности. / А.М. Прихожан // Психологическая наука и образование. – 1998. – №2. – С. 11-17.

8. Прихожан А.  М .  Тревожность у детей  и  подростков:  психологическая природа и возрастная динамика  /   А.  М .  Прихожан.  —  СПб.,  2000.  —   150 с.

9. Саари С. Опосредование стрессовых факторов через внутриличностные факторы / С. Саари // Психология личности и образ жизни. – М., 1987. – С. 59-62.

10. Слободчиков  В.И.  Антропологический  подход  к  решению  проблемы  психологического здоровья детей / В.И. Слободчиков, А.В. Шувалов // Вопросы психологии. – 1996. – № 5. – С. 54-78.

11. Харченко  М.А.  Диагностика  проявлений  тревожности  у  студенческой  молодежи  / М.А. Харченко // Научно-медицинский вестник, 2009. – № 8. – С. 112-114

12. Шапар В.  Психологічний тлумачний словник  /  В.  Шапар.  —  Х.:  Прапор,  2004.  —   640 с.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Додаток 1

Опитувальник Спілбергера-Ханіна (СХ)

Опитувальник СХ призначений для оцінки реактивної та особистісної тривожності. Особистісна тривожність розглядається авторами як відносно стійка індивідуальна якість особистості, яка характери­зує ступінь її занепокоєння, турботи, емоційної напруги внаслідок дії стресових факторів.

Реактивна тривожність - це стан, який характеризує ступінь занепокоєння, турботи, емоційної напруги та розвивається за конкретної стресової ситуації. Якщо особистісна тривожність уявляється стійкою індивідуальною характеристикою, то стан реактивної тривожності може бути достатньо динамічним і за часом, і за ступенем вираженості.

Опитувальник Спілбергера — Ханіна складається з 40 запитань-суджень, з котрих 1-20 призначені для оцінки реактивної тривожності (шкала «Як ви себе почуваєте в даний момент?») та 21-40 для визначення особистісної тривожності (шкала «Як ви себе почуваєте звичайно?»). На кожне запитання можливі 4 відповіді за ступенем інтенсивності (зовсім ні, мабуть так, вірно, цілком вірно) - для шкали реактивної тривожності та 4 відповіді за частотою (майже ніколи, іноді, часто, майже завжди) - для шкали особистої тривожності.

Деякі запитання-судження в опитувальнику Спілбергера сформульовані так, що відповідь (1) означає відсутність чи легку ступінь тривожності. Це в шкалі реактивної тривожності так звані прямі запитання: № 3, 4, б, 7, 9, 12, 13, 14, 17, 19, а в шкалі особистісної тривожності - № 22, 23, 24, 25, 28, 29, 31, 32, 34, 35, 37, 38, 40. В інших, так званих зворотних запитаннях відповідь (1) відповідає високій ступені тривожності, а відповідь (4) - низькій тривожності: № 1, 2, 5, 8, 10, 11, 15, 16, 19, 20 - в шкалі реактивної тривожності; № 21, 26, 27, 30, 33, 36, 39 - в шкалі особистісної тривожності. Обробка проводиться таким чином. Спочатку окремо складаються результати за зворотними та прямими запитаннями, потім із сум прямих віднімається сума зворотних запитань і до одержаного числа додається постійне число 50 для шкали реактивної тривожності та 35 - для шкали особистої тривожності.

Показник результату за кожною шкалою може знаходитись в діапазоні від 20 до 80 балів. Чим він більший, тим вищий рівень тривожності (реактивної або особистісної). Оцінка рівнів реактивної та особистісної тривожності за результатами показників здійснюється в таких межах: до 30 балів — низький рівень тривожності, від 31-45 балів - середній, більше 45 балів — високий рівень тривожності.

Бланк для відповідей

Шкала самооцінки

Прізвище ____________________________ Дата ___________________

Інструкція: «Прочитайте уважно кожне з наведених нижче речень і закресліть відповідну цифру праворуч залежно від того, ЯК ВИ СЕБЕ ПОЧУВАЄТЕ В ДАНИЙ МОМЕНТ. Над питаннями довго не задумуйтесь, оскільки пра-вильних або неправильних відповідей немає».	Зовсім ні	Мабуть так	Вірно	Цілком вірно
1. Я спокійний	1	2	3	4
2. Мені ніщо не загрожує	1	2	3	4
3. Я напружений	1	2	3	4
4. Я відчуваю жаль	1	2	3	4
5. Я почуваю себе вільно	1	2	3	4
6. Я розстроєний	1	2	3	4
7. Мене хвилюють можливі невдачі	1	2	3	4
8. Я почуваю себе відпочившим	1	2	3	4
9. Я стривожений	1	2	3	4
10. Я відчуваю внутрішнє задоволення	1	2	3	4
11. Я впевнений в собі	1	2	3	4
12. Я нервую	1	2	3	4
13. Я не знаходжу собі місця	1	2	3	4
14. Я заведений	1	2	3	4
15. Я не відчуваю скутості, напруженості	1	2	3	4
16. Я задоволений	1	2	3	4
17. Я заклопотаний	1	2	3	4
18. Я занадто збуджений і мені не по собі	1	2	3	4
19. Мені радісно	1	2	3	4
20. Мені приємно	1	2	3	4

Лицьова сторона бланка

Бланк для відповідей

Шкала самооцінки

Інструкція: «Прочитайте уважно кожне з наведених нижче речень і закресліть відповідну цифру праворуч залежно від того, ЯК ВИ СЕБЕ ПОЧУВАЄТЕ ЗАЗВИЧАЙ. Над питаннями довго не задумуйтесь, оскільки правильних або неправильних відповідей немає».	Майже ніколи	Інколи	Часто	Майже завжди
21. Я відчуваю задоволення	1	2	3	4
22. Я дуже швидко втомлююся	1	2	3	4
23. Я легко можу заплакати	1	2	3	4
24. Я хотів би бути таким же щасливим, як і інші	1	2	3	4
25. Нерідко я програю через те, що недостатньо швидко приймаю рішення	1	2	3	4
26. Як правило, я почуваю себе бадьорим	1	2	3	4
27. Я спокійний, холоднокровний і зібраний	1	2	3	4
28. Очікувані труднощі дуже тривожать мене	1	2	3	4
29. Я надто сильно переживаю через дрібниці	1	2	3	4
30. Я цілком щасливий	1	2	3	4
31. Я все приймаю занадто близько до серця	1	2	3	4
32. Мені не вистачає впевненості в собі	1	2	3	4
33. Як правило, я відчуваю себе в безпеці	1	2	3	4
34. Я намагаюся уникати критичних ситуацій і труднощів	1	2	3	4
35. В мене буває хандра	1	2	3	4
36. Я задоволений	1	2	3	4
37. Всілякі дрібниці відволікають і хвилюють мене	1	2	3	4
38. Я так сильно переживаю свої розчарування, що потім довго не можу про них забути	1	2	3	4
39. Я врівноважена людина	1	2	3	4
40. Мене охоплює сильний неспокій, коли я думаю про свої справи і турботи	1	2	3	4

Зворотня сторона бланку

Інструкція

 Даний тест є надійним і інформативним засобом самооцінки рівня тривожності в даний момент (реактивна тривожність як стан) і особистісної тривожності (як стійка характеристика людини)

Особистісна тривожність характеризує стійку схильність сприймати велику кількість ситуацій як загрозливі, реагувати на такі ситуації станом тривоги. Реактивна тривожність характеризується напруженням, неспокоєм, нервозністю. Дуже висока реактивна тривожність викликає порушення уваги, інколи порушення тонкої координації. Дуже висока особистісна тривожність прямо корелює з наявністю невротичного конфлікту, з емоційними і невротичними зривами і з психосоматичними захворюваннями.

Але тривожність не є первісно негативною рисою. Певний рівень тривожності — природня і обов’язкова особливість активної особистості. При цьому існує оптимальний індивідуальний рівень «корисної тривоги».

 Шкала самооцінки складається з 2-х частин, роздільно оцінюючих реактивну (РТ, висловлювання № 1-20) і особистісну (ОТ, висловлювання № 21-40) тривожність.

Показники РТ і ОТ підраховуються за формулами:
,

де
— сума закреслених цифр на бланку по пунктах шкали 3, 4, 6, 7, 9, 12, 13, 14, 17, 18;

— сума решти закреслених цифр (за пунктами 1, 2, 5, 8, 10, 11, 15, 16, 19, 20).

де
— сума закреслених цифр на бланку по пунктах шкали 22, 23, 24, 25, 28, 29, 31, 32, 34, 35, 37, 38, 40;

— сума решти закреслених цифр по пунктах 21, 26, 27, 30, 33, 36, 39.

При інтерпретації результат можна оцінювати так: до 30 — низька тривожність; 31-45 — помірна тривожність; 46 і більше — висока тривожність

Значні відхилення від рівня помірної тривожності вимагають особливої уваги, висока тривожність передбачає схильність до появи стану тривоги у людини в ситуаціях оцінки її компетентності. В цьому випадку слід понизити суб’єктивну значимість ситуації і задач і перенести акцент на осмислення діяльності і формування почуття впевненості в успіху.

Низька тривожність, навпаки, потребує підвищення уваги до мотивів діяльності і підвищення почуття відповідальності. Але інколи дуже низька тривожність в показниках тесту є результатом активного витіснення особистістю високої тривоги з ціллю показати себе в «кращому світлі».

Шкалу можна успішно використовувати в цілях саморегуляції і психокорекційної діяльності.