Робота вчителя-класовода з батьками молодших школярів

Робота

вчителя-класовода

з батьками першокласників

ТЕМАТИКА БАТЬКІВСЬКИХ ЗБОРІВ НА ІІ СЕМЕСТР

КОНСПЕКТИ БАТЬКІВСЬКИХ ЗБОРІВ

1 Тема. ПРОФІЛАКТИКА НАСИЛЬСТВА ТА ЖОРСТОКОСТІ СЕРЕД НЕПОВНОЛІТНІХ

Форма проведення: усний журнал.

Хід зборів:

З досвіду роботи вчителя-практиканта початкових класів Лунякіної Д.О.

I. Вступне слово вчителя

Вчитель - Раз добром зігріте серце, повік не зів’яне, - говорить народна мудрість. Відчувати любов - це, напевно, найважливіше для маленької дитини. Та хіба лише для маленької? А для нас, дорослих, хіба не важливо? Розуміння того, що тебе люблять, створює атмосферу комфорту, спокою, а найголовніше - саме тоді дитина відчуває свою важливість, потрібність. Ми повинні ставитись до своїх дітей як до людей, які в майбутньому обов'язково змінять цей світ на краще. Для того, щоб виховати дитину, якій не соромно було б подивитись у вічі й сказати: «Я не зламала тебе, я допомогла тобі вирости», її необхідно любити, але не сліпо, не заради себе, а заради неї. Кожна людина, особливо в дитинстві, потребує любові та піклування, доброзичливого ставлення до себе, відчуття своєї необхідності. Ці чинники впливають на здоровий розвиток дитини, формування її особливості, маральних та етичних норм. Головне, що завжди повинен пам'ятати дорослих, - це те, що перед ним людина, особливість зі своїми потребами та бажаннями, до яких необхідно ставитися з повагою. Дорослий може тільки вміло «повернути» їх у потрібному напрямку. Удосконалення правового забезпечення захисту дітей і молоді в нашій державі є нині дуже актуальне. Національна академія розробила програму «Стоп насильству!». Тому тема нашого засідання сьогодні «Профілактика насильства та жорстокості серед неповнолітніх».

ІІ. Слушання та обговорення історії

- Шановні батьки, гості! Чи не здивувало вас, чому у нас сьогодні прикріплена синя стрічка?

- У багатьох країнах світу щорічно квітень проходить під знаком синьої стрічки - такий міжнародний символ захисту дітей від насильства у всіх його проявах. Початок цієї традиції поклала історія, що відбулася навесні 1989 року. Мешканка Норфолка Бонні Фіней довідалася про загибель свого чотирирічного онука Майкла. Раніше хлопчик знаходився в лікарні з травмами, а потім був уміщений до фостерної на три тижні. Коли після закінчення тритижневого терміну дитини а намагалися повернути рідній матері, Майкл плакав, кричав що мама його не любить і не хотів повертатися. Бабуся за станом здоров'я не могла піклуватися про дитину і взяти Майкла до себе, хоча розуміла, що йому не можна повертатися додому. Однак суд вирішив, що кращим місцем для дитини буде її рідний дім. Бонні Фіней більше не бачила свого онука. Незабаром її молодша онучка також потрапила до лікарні з переломом ноги в чотирьох місцях, а на руках були опіки від сигарет. І тільки після цього почалися пошуки зниклого Майкла. Виявилося, що хлопчик був убитий у будинку матері, поміщений до шухляди від інструментів, а потім утоплений у болоті три місяці тому. Те, що сталося, настільки сколихнуло Бонні Фіней, що вона вирішила присвятити своє життя боротьбі з насильством над дітьми. Під час похорону онук а вона прив'язала синю стрічку до антени свого фургона, тим самим хотіла привернути увагу людей до цієї проблеми. Незабаром її підтримали різні агентства, ділові кола, місцеві співтовариства. Багато добровольців приєдналися до неї.

- Чому синій колір? Бонні Фіней пояснює це тим, що вона не може забути синці на тілі своїх онуків. Синій колір служить постійним нагадуванням про те, що необхідно боротися з насильством і захищати дітей від насилля.

- А що ж таке насильство?(Відповіді батьків)

ІІІ. Виступ психолога

- А зараз я надаю слово психологу школи, який надасть нам інформацію про різні види насильства. (Виступ психолога)

Учень.

• Зійшла зі стежини дитина,

Стоїть на узбіччі одна…

Будьте уважні, дорослі,

Бо в цьому і ваша вина.

Не залишіть хлопчину,

Допоможіть йому.

Дайте тепла краплину,

Не темну холодну тюрму.

Дай, Боже,дорослим сили

Добром лікувати зло.

Не залишіть дитину ,

Дайте свою любов.

Вчитель - Занадто часто доводиться стикатися з непередаваним дитячим горем і бачити скорбні очі на маленьких личках. Знаєте, як це страшно: усміхнене дитяче обличчя, а в очах  така бездонна доросла туга… І плакати таке дитя уже не може. Душа пересохла. Проблема насильства у сім'ї заявляє про себе на повний голос. Дослідження, які проводили в Україні, також підтверджують надзвичайну гостроту проблеми і поширення різних форм насильства та жорстокості серед наших дітей. У житті не так добре, як на папері. Позбавленні батьківського піклування діти жебракують, блукають і тікають, щоб  не потрапити у притулки і дитячі будинки, де часто їхні права порушуються дорослими. Часто, навіть, живучи в сім'ї, діти зазнають приниження , образи, катування. Сьогодні в Україні понад 96 тисяч дітей не мають батьків. При цьому 86 тисяч цих дітей втратили батьків не через смерть батьки відмовилися від своїх дітей. 145 тисяч дітей не мають де жити, жебракують, бродяжать. 136 тисяч хворих дітей  інвалідів не можуть своєчасно отримати медичну безкоштовну допомогу. В Україні кожна двадцята дитина змушена самостійно заробляти гроші. У світі 250 млн. дітей живуть за рахунок важкої праці, пограбувань. Поширюється торгівля дітьми. Використовують дітей, від яких відмовилися батьки, для пересадки органів. Я зачитала статистичні дані щодо насильства в нашій країні і в світі.

- Цю проблему досліджував психолог, який проводив опитування молодших школярів нашої школи. Отож надаю йому слово. (Виступ психолога)

Учень.

• Я маю право

Я маю право жити на землі,

Творити, дихати, учитись.

Примножувать багатства всі її,

Своєю Україною гордитись.

Я маю право Україну восхвалять,

Боротися за неї і за честь стояти,

Безкрайнії поля її любити,

І щовесни журавликів із вирію зустріти.

Я маю право на веселку й на весну.

На щедру осінь і на тепле літо.

На зиму, так безмежно чарівну,

І на лани із стиглим житом,

На золотаве сонце в небесах,

Що щедро Україну зігріває,

На соловейка спів в гаях,

І на любов батьків,безмежну і безкраю.

IV. Обговорення ситуації

Вчитель - Я пропоную вашій увазі декілька ситуацій.

Ситуація 1

Щодня, повертаючись із роботи електричкою, бачу хлопчика, який співає дзвінким голосом дорослу пісню. Потім, простягаючи замерзлу руку, підходить до пасажирів.

Якось бабуся, що сиділа поруч, сказала, що знає Петрика. Він живе із матір'ю  п'яничкою. Це вона посилає його просити милостиню. І коли хлопець не приносить грошей, то вона жорстоко карає його.

- Які права Петрика порушує мама?

- Чи є це насильством над дитиною?

Ситуація 2

Хочу розповісти про випадок, який трапився з однією з моїх учениць. Я давно помічала, що коли дівчинка отримує низьку оцінку, на її очах з'являються сльози, вона ніби боїться чогось. Я завжди говорила, що нічого страшного не сталося і вона може покращити свою оцінку, але дівчинка просила не ставити їй поганих оцінок тремтячим голосом. Одного дня дівчинка не прийшла до школи. Вона потрапила у лікарню через побої власного батька.

- Чи можна таким чином змушувати дитину до навчання?

Висновок. Дитина не буде не тільки  гарно вчитися, вона буде просто боятися це робити, щоб не помилитися, що і спостерігалося в дівчинки.

- Чи допустимі тілесні покарання дітей?

Висновок. Побиття знищує особистість. На жаль, багато батьків проводять аналогії з власним дитинством: «Мене били  і я виріс нормальною людиною». Але не має сумнівів у тому , що наслідки жорстокого поводження з дитиною, навіть з добрими намірами, будуть сумними: невроз, пасивність, агресивність  і це не весь перелік.  Вдарити дитину, дати їй запотиличник  звичайно, простіше ніж терпляче пояснити їй, чому те чи інше робити не можна. Але ж краще запобігти ніж потім карати. Допускаючи тілесне покарання дитини, дорослі тим самим вчать її бити принижувати тих, хто слабший.

У Сімейному кодексі України,ст..150 зазначено « Батьки зобов'язані поважати дитину. Забороняються фізичні покарання дитини батьками»

Негідна жорстока поведінка дорослого породжує таку ж поведінку дітей, які свою злість зганяють на слабших і беззахисних.

Хочу сьогодні розповісти про випадок, який стався в місті Нововолинську нашої області. Одним малолітній учень шляхом обману заволодівав золотими речами дівчаток, в деяких випадках застосовуючи навіть фізичну силу та вдаючись до погроз. Встановили, що прикраси юний вимагач приносив додому і в ломбард їх здавала його мама, не питаючи де син це взяв.

- Як ви оцінюєте вчинок матері?

- Як би ви повелися в даному випадку?

- Чи виросте з цього хлопця хороша людина?

Ситуація 3

На стадіоні однієї зі шкіл області двоє хлопчаків нацькували породистого пса на свого однолітка, який їм чимось не сподобався. Коли переляканий хлопчик впав на траву, вони підбігли до свого недруга і почали його бити. Невідомо, чим би цей конфлікт закінчився, якби не нагодилися старші…

- Звідки береться така жорстокість у дітей?

- Шановні батьки, як на вашу думку, чи в нашій школі є насильство серед дітей? В чому ж воно проявляється?

Висновок. Звичайно, що нас насторожують такі факти. І ми вчителі спільно з вами не повинні стояти осторонь цієї проблеми.

До об'єктивних причин, що породжують такий негатив у поведінці такий дітей, можна піднести економічну, політичну і соціальну нестабільність, що впливає на середовище, в якому вони перебувають. На перший план у сім'ях часто  густо виходить турбота про матеріальні статки, і в батьків зовсім не залишається часу, аби зайнятися вихованням дитини.

«Допомагає» в цьому вулиця з набором асоціальних атрибутів. Формує дитячі погляди й відомий набір відео  та аудіо продукції: комп'ютерні ігри, фільми жахів, бойовики, де культивуються насильство, жорстокість, ненависть. Як дитину відгородити від цього треба думати всім спільно.

У цей непростий час, коли на несформовану свідомість навалюється безліч шкідливих впливів, родинами не можна забувати про прилучення дітей до моральних цінностей та духовності. Це дуже благотворно впливає на юні почуття, викликає світлі душевні порухи.

Ось приклад. Минулої весни група дітей з десяти чоловік їздили на всеукраїнську олімпіаду юних знавців Біблії, яка проходила в Острозькій академії. Найкраще виступила третьокласниця, виборовши друге місце у своїй віковій категорії. Дівчинка отримала чимало різних подарунків від організаторів конкурсу та благодійників. Повернувшись з усім цим багатством в автобус, побачила зацікавлені погляди дітвори, якій так кортіло побачити, що в тих пакунках. Дівчинка не довго думаючи, пороздавала їх усім з групи, дозволила не лише відкрити, а й кожному взяти те, що подобається. А солодощами пригощала власноруч кожного. Усі поверталися додому щасливими. Не знаючи батьків цієї багатодітної родини, в якій росте дівчинка, за виховання цієї дитини однозначно можна ставити найвищу оцінку.

Сім'я  це та аура в якій виховується і формується дитина. Ще великі педагоги Макаренко і Сухомлинський твердили, що виховувати дитину треба шляхом добра, милосердя, справедливості, з якими діти повинні стикатися повсякчас.

- Чи завжди ваші діти це бачать?

- Як на вашу думку, мають поводитися батьки, щоб їхня дитина виросла гарною?

Вчитель - А зараз давайте розробимо рекомендації «Як стати для дитини лише гарним прикладом для наслідування».

1. Завжди дотримуватися слова. Бути до кінця щирим.
2. Бути хорошим сім'янином та люблячим батьком.
3. Ніколи не виявляти жорстокості в присутності дитини.
4. Не ображати дитину в присутності інших та не ображати інших в присутності дитини.
5. Проводити з дитиною багато вільного часу.
6. Цікавитись життям дитини.
7. Не застосовувати до дитини фізичного покарання.
8. Розмовляти з дитиною. Ділитися з нею своїми планами перемогами та невдачами.
9. Не боятися похвалити дитину.
10. Допомагати дитині брати корисне знання.

Батьківський вплив  це величезна благодатна сила. Виховувати дитину не легко, але перевиховувати це важче. Отже, батьки, виховуйте дітей так, щоб не пожинати гіркі плоди хибного виховання. Найкращий спадок для дітей  не золото та маєтки, а гарне виховання та навчання, що є найбільшим багатством, головною запорукою життєвих успіхів. Саме ця ідея закладена в народній притчі: «Якщо ви дасте своїй дитині одну рибину, то вона буде сита один день. Якщо ви дасте дві рибини, то вона буде сита два дні. А якщо ви навчите ловити дитину рибу, то вона буде сита протягом всього життя.»

Отже, батьки! Ви народили та виховуєте дітей не лише для батьківської радості. У ваших родинах і під вашим керівництвом зростають ваші діти. Беруть з вас приклад, вчаться у вас. Тож не дайте заснути почуттям любові, доброти і щедрості. Спільними зусиллями ростіть міцні, мудрі, чемні, добрі, дбайливі, чесні, справедливі пагінці великого родинного дерева.

Учні.

• Щасливі ті батьки і діти,

Яких мине гірка пора.

Нам треба вміти, треба вміти

Ростити паростки добра.

• Добро не родиться от злості

І в цьому істина проста

Нехай частіше до нас в гості

Приходить злагода свята.

• Несімо злагоду, як ту дитину.

У кожну хату і родину.

Нам треба злагоди, а зла не треба.

Хай посміхається земля і небо.

2 Тема. ТЕЛЕВІЗОР У ЖИТТІ РОДИНИ ТА ПЕРШОКЛАСНИКА                           Задачі зборів:

1. Визначити разом з батьками достоїнства й недоліки наявності телевізора в житті дитини.
2. Визначити найменування та кількість передач для перегляду дітьми.

Питання для обговорення:

1. Роль телебачення в житті дитини.
2. Вплив телепередач на формування характеру та пізнавальної сфери дитини.

Запитання для дискусії:

1. Чи вважаєте ви, що телевізор повинен бути в числі головних предметів побуту?
2. Які телепередачі, на ваш погляд, формують особистість дитини?
3. Як, на ваш погляд, необхідно організувати перегляд телевізора дитиною?

Хід зборів:

I. Вступне слово вчителя

Телевізор у житті дитини - це добре чи погано? Скільки часу і які передачі повинні дивитись діти? Чи треба виключати телевізор, якщо ми вважаємо, що передача дитині буде нецікава? Ці й інші запитання сьогодні вимагають відповіді.

Трохи статистики:

• Дві третини наших дітей у віці від 6 до 12-ти років дивляться телевізор щодня.
• Час щоденного перегляду телепередач дитиною складає в середньому більше двох годин.
• 50 % дітей дивляться телепередачі поспіль, без усякого вибору та виключень.
• 25 % дітей у віці від 6 до 10-ти років дивляться ті самі телепередачі від 5 до 40 разів поспіль.
• 38 % дітей у віці від 6 до 12-ти років при визначенні рейтингу використання вільного часу на перше місце поставили телевізор, виключивши при цьому заняття спортом, прогулянки на свіжому повітрі та спілкування з родиною.

Але, можливо, ви подумаєте, що ця статистика не стосується наших дітей? Дарма. Ось результати опитування у класі, проведеного приблизно за такими запитаннями:

• Скільки разів на тиждень ти дивишся телевізор?
• Ти дивишся телевізор один чи зі своєю родиною?
• Ти любиш дивитись усе поспіль чи віддаєш перевагу якійсь окремій передачі?
• Якби ти опинився на незаселеному острові, які би предмети ти замовив доброму чарівнику, щоби твоє життя було цікавим і ненудним?

II. Обговорення результатів аналізу відповідей дітей на запропоновані запитання                                                                                                                                        III. Дискусія

Далі можлива дискусія з питань:

• Що ж робити і чи потрібно щось робити? Можливо, варто заборонити перегляд телепередач чи обмежити дитини визначеними програмами?
• Що дає дитині телевізор? Є чи в перегляді телепередач, особливо для першокласників, щось позитивне?

Проводяться обговорення проблеми й обмін думками.

Перегляд телевізора дає можливість:

• розслабитися, забути щоденні проблеми, відійти від страхів і переживань;
• знаходити відповіді на запитання, на які не відповідають дорослі через зайнятість;
• зрозуміти за допомогою телевізора, що таке «добре» і що таке «погано»;
• дізнаватись про різні явища в різних галузях знань;
• розвивати уяву, фантазію, емоційну сферу.

До даних батьківських зборів можна підготувати виставку малюнків дітей «Я дивлюсь телевізор».

IV. Рекомендації батькам

V. Домашнє завдання батькам (визначте для себе відповіді на такі запитання)

• Скільки часу проводить ваша дитина біля телевізора?
• Чи ставить запитання після перегляду передач, чи хоче обговорити з вами передачу?
• Яким передачам віддає перевагу?
• В якій передачі хотіла би сама взяти участь?
• Як зробити, щоб діти не чули від батьків: «Знову уроки ввечері робиш?», «Чим ти займався, знову біля телевізора сидів?» і т. д.

Батькам на замітку: Необхідно пам'ятати про те, що вплив телебачення на психіку дітей різко відрізняється від подібного впливу на дорослих. Наприклад, першокласники, за результатами досліджень, не можуть чітко визначити, де правда, а де неправда. Вони сліпо довіряють усьому тому, що відбувається на екрані. Ними легко керувати, маніпулювати їхніми емоціями та почуттями Лише з 11-ти років діти починають усвідомлено сприймати те, що пропонує телебачення.

3 Тема. ВЗАЄМОВІДНОСИНИ В СІМ’Ї

Питання для обговорення:

1. Роль сім’ї в житті дитини.
2. Вплив сім’ї на формування характеру та звичок дитини.

Хід зборів:

І. Вступна бесіда

Вчитель - Шановні батьки! Будь-якій людині потрібно, щоб її розу­міли і визнавали; щоб вона відчувала себе необхідною; щоб її успіх був оцінений оточуючими людьми; щоб вона могла розвиватися і реалізовувати свої можливості, щоб, завдяки всьому перерахованому, вона навчилася поважати себе. Завдяки чому людина, особливо маленька, може бути щасливою? Передусім вона щаслива від того психологіч­ного середовища в якому вона живе і зростає. Яке воно, це середовище?

- З раннього дитинства малюка виховує все, що його ото­чує: люди, речі, природа, суспільні явища. Але у всі періо­ди дитинства і юності, незважаючи на різноманітні впливи, найвідповідальнішою є роль батьків. Сімейні взаємовідносини... Від цих слів віє теплотою і сердечністю, турботою про дітей, доброзичливістю і чуй­ністю.Психологи стверджують, що правильно організоване спілкування - запорука доброго настрою, душевного спо­кою. З іншого боку, встановлено, що ніде люди не ранять один одного так боляче, як вдома, в сімейних конфліктах.

- Правильно роблять ті дорослі, які велику увагу приділя­ють повсякденному спілкуванню з дитиною. Вони розпові­дають багато цікавого, читають книжки, складають казки, обговорюють події дня.

- Виявляється, що вмінням говорити з дитиною, пра­вильно будувати спілкування володіють не всі батьки. Розмовляючи з колегою по роботі, ми відповідним чи­ном підбираємо слова, намагаємося передбачити реак­цію співбесідника, а спілкуючись із власними дітьми, керуємось, як правило, принципом: кажу все, що хочу.

- Слово - могутній засіб виховання, тому і користуватися ним слід дуже обережно, особливо в конфліктних ситуаціях. Василь Сухомлинський підкреслював, що від того, яким буде слово матері - лагідним, добрим, уважним, розумним,сердечним чи дратівливим, сварливим, злим - залежить і виховання у дітей почуття відповідальності. Відомий педагог неодноразово вказував на емоційність мовлення. «Як важливо,- підкреслював він,- щоб у кож­ному слові вихователя трепетала, хвилювалась, раділа і обу­рювалась жива людська пристрасть! Бо хоч який високий буде зміст слів, що їх чує дитина, вони залишаться для неї мертвими, поки в них не займеться вогник почуття, не за­пульсує кров. Цю душевну повноту і насиченість слова не можна почерпнути ні з яких книжок, посібників, вказівок. Вона дається тільки життям...»

- Стежте за власним мовленням. Пам'ятайте, що воно - відображення вашої особистості. Намагайтеся говорити спо­кійно, доброзичливо. Не зло вживайте словами «повинен», «треба». Зверніть увагу на те, чи говорите дітям «дякую», «вибач», чи вистачає вам терпіння шукати все нові і нові слова для роз'яснення і переконання.

- Звичайно, спілкування не виключає вимогливості, але вона не повинна домінувати у відносинах дітей і батьків. Не помічати «дрібниць» означає зовсім не проти «дрібниць», їх слід виправляти, реагувати на них, але інколи вміти і не бачити.

- Пам'ятайте, що діти люблять не тільки слухати, але й думати, висловлювати власні судження, тобто вони хо­чуть брати участь у спілкуванні. Будьте уважними до мов­лення дитини, адже мова, як відомо,— знаряддя культури спілкування. Ненав'язливо поправте малюка, який не­правильно промовив слово чи побудував фразу, причому краще робити це по ходу розмови, так, щоб не переривати спілкування.

- Важливо формувати у дітей навички ввічливого спілку­вання: вміти вислухати співбесідника, з повагою ставити­ся до його думки; вживати слова ввічливості відповідно до ситуацій, звертання: «пробачте, чи не скажете...»; «пере­прошую, скажіть, будь ласка, ...»; «вибачте...»; «спасибі...»; «дякую...»; «щиро дякую...»; «велике спасибі...»»тощо.

ІІ. Педагогічний практикум для батьків. Обговорення ситуацій

ІІІ. Підведення підсумків

Вчитель - Сім'я - особлива атмосфера, куди дитина несе свою радість і горе, роздуми і сумніви. І якщо учень не ділиться з батьками своїми помислами, не розказує про свої справи, батькам варто задуматися над тим, чи справна їхня «маши­на сімейного виховання».

4 Тема. ГІПЕРАКТИВНА ДИТИНА В ШКОЛІ

Форма проведення: лекція.

Хід зборів:

І. Проведення та підсумок лекції

Перш за все, розтлумачимо термін «гіперактивний». У перекладі з латини «активний» означає діяльний, дієвий, а грецьке слово «гіпер» свідчить про перевищення норми. Гіперактивність у дітей виявляється у дітей невластивими для нормального, відповідного віку, розвитку дитини, неуважністю, імпульсивністю, постійними відволіканнями від об'єкта уваги. За даними психолого-педагогічної літератури, для характеристики таких дітей використовують терміни:

• рухливі;
• імпульсивні;
• живчики;
• вічні двигуни;

Деякі автори використовують і такі словосполучення, як моторний тип розвитку, діти з підвищеною активністю. За даними спеціалістів, майже половина дітей страждає на так звану гіперактивність. Не лише у нашій країні, а й по всьому світу кількість таких дітей постійно збільшується. Якщо дитина гіперактивна, то труднощі спіткають не лише ЇЇ, а і її оточенню батьків, однокласників, учителів ... Такій дитині необхідна своєчасна допомога, інакше в подальшому може сформуватися асоціальна і навіть психопатична особистість: відомо. Що серед малолітніх правопорушників значний відсоток становлять гіперактивні діти.

Що ж таке гіперактивність по суті, і як ми, дорослі, повинні скоригувати свою поведінку, щоб допомогти процесу соціалізації гіперактивних людей? Під гіперактивністю розуміють надзвичайно неспокійну фізичну і розумову активність у дітей. Лікарі вважають, що гіперактивність є наслідком досить незначного ураження мозку, яке не можна визначити за допомогою діагностичних тестів. Говорячи мовою науки, ми маємо справу з мінімальною дисфункцією. Ознаки гіперактивності виявляються у дитини вже в ранньому дитинстві. В подальшому її емоційна нестійкість і агресивність часто призводять до конфліктів у сім'ї та школі.

Найяскравіші прояви гіперактивності можна спостерігати у дітей старшого дошкільного і молодшого шкільного віку. В цей період відбувається перехід до провідної - навчальної діяльності, і через це збільшується інтелектуальне навантаження:

• від дітей вимагають вміння концентрувати увагу на тривалішому, ніж раніше, проміжку часу;
• від дітей вимагають доводити почату справу до кінця;
• від дітей вимагають прагнути до певного результату.

Саме в умовах тривалої і систематичної діяльності гіперактивність переконливо заявляє про себе. Батьки раптом виявляють чисельні негативні наслідки непосидючості, неорганізованості, надмірної рухливості своєї дитини, і, занепокоєні цим, шукають контактів із психологом. Психологи виділяють наступні ознаки, які є діагностичними симптомами гіперактивних дітей:

1. Неспокійні рухи в кистях і стопах. Сидячи на стільці, корчиться, вихиляється.
2. Не може спокійно всидіти на місці, коли цього від нього вимагають. 
3. З легкістю відволікається на сторонні стимули.
4. Не може дочекатися своєї черги під час ігор, свят, занять та в різних. інших аналогічних ситуаціях в колективі.
5. На запитання зазвичай відповідає, не замислюючись, не дослухавши їх до кінця.
6. Під час виконання запропонованих завдань має ускладнення (не пов'язані з негативною поведінкою або недостатністю розуміння).
7. Докладає великих зусиль, щоб зберегти увагу під час виконання завдань або ігор.
8. Часто переходить від однієї незавершеної дії до іншої.
9. Не може гратися тихо, спокійно.
10. Балакучий.
11. Часто заважає іншим, чіпляється до оточуючих, наприклад, втручається в ігри інших дітей.
12. Часто складається враження, що дитина не слухає адресованих до неї звернень.
13. Часто губить речі, що є необхідними в школі, вдома, на вулиці.
14. Іноді здійснює небезпечні дії, не замислюючись про наслідки, але пригод або гострих відчуттів спеціально не шукає.

Всі ці ознаки можна згрупувати за такими напрямками:

• надмірна рухлива активність;
• імпульсивність;
• відволікання - неуважність.

Діагноз вважається правомірним, якщо мають місце, принаймні, 8 із наведених вище симптомів. Так, маючи досить непогані інтелектуальні здібності, гіперактивні діти відзначаються недостатністю мовленнєвого розвитку і тонкої моторики, зниженим інтересом до набуття інтелектуальних навичок, малювання, мають деякі інші відхилення середніх ВІКОВИХ характеристик, що призводить до відсутності у них інтересу до систематичних і таких, що потребують уваги занять, а отже і до навчальної діяльності. 

За даними психологів, гіперактивність серед дітей віком від 7 до 11 років у середньому становить 16,5 %, серед хлопчиків – 22%, серед дівчаток близько 10 %.

За спостереженням більшості лікарів і психологів, загальна рухлива активність із віком зменшується, а виявлені невротичні зміни поступово нівелюються. У мозку дитини з'являються зв'язки, яких не було, або вони були порушені. Важливо, щоб дитина підійшла до цього віку без вантажу негативних емоцій і комплексів неповноцінності. Отже, якщо у Вас гіперактивна дитина, допоможіть їй, все - у Ваших руках.

5 Тема. ПІДСУМКИ НАВЧАЛЬНОГО РОКУ - «ПЕРЕГОРТАЮЧИ СТОРІНКИ...»                                                                                                                      Форма проведення: усний журнал.

Хід зборів:

I. Огляд сторінок усного журналу

• Сторінка перша. «Наше життя на уроках» (фрагменти уроків).
• Сторінка друга. «Наші перерви» (фізкультпауза, ігри тощо).
• Сторінка третя. «Наше життя після уроків» (найбільш яскраві моменти заходів, проведених у класі за І семестр).
• Сторінка четверта. «Наша творчість» (огляд творчості учнів: читання віршів, пісень, гурткова діяльність).
• Сторінка п'ята. «Ми і наші батьки» (нагородження батьків за роботу у класі).
• Сторінка шоста. «Наші плани на канікули» (кожний учень одержує на канікули завдання, яке він повинен виконати для всього класу).

II. Підсумки роботи батьків учнів за рік

З повідомленням виступає класний керівник, представник від батьківського комітету.                                                                                                                           Наприкінці зборів учні разом з батьками та вчителями фотографуються. Вручаються фотографії, зроблені раніше на інших зборах і заходах класу.