Робота з батьками „Виховання культури поведінки дітей у сім’ї ”

Робота з батьками

„Виховання культури поведінки дітей

у сім’ї ”

                                                                    Вчитель:  Рязанцева О. М.

Тема. Виховання навичок культури поведінки школярів у сім’ї

Мета. Ознайомити батьків з методами та прийомами виховання культури поведінки  

            у дітей;

            розробити поради щодо успішного виховання дітей;

            провести анкетування.

Тип заняття. Батьківські збори.

План

1. Вступне слово вчителя.
2. Умови успішного виховання культури поведінки.
3. Культура домашнього побуту.
4.  Анкета „Чи вихованні Ваші діти?”

                                                                                    Посієш вчинок – пожнеш звичку,

посієш звичку – пожнеш характер,

                                                                                    посієш характер – пожнеш долю.

Народна мудрість

1. Вступне слово вчителя

 - Ми сьогодні зібрались, як Вам відомо, щоб поговорити про норми культурної поведінки і про те, як їх виробляти в школярів. Я вважаю, що це надто важливе питання, і мою думку підтримали члени батьківського комітету, адже не можна не звертати увагу на те, як неввічливо іноді поводяться наші діти. Безперечно, що це питання стосується і вчителя, та насамперед Ви, батьки, є основоположниками цієї якості, і сім’я грає вирішальну роль в організації виховання культурних навичок у дітей.

 - Отже, сьогодні на нашій зустрічі йтиметься мова про виховання навичок культури поведінки молодших школярів, а саме – культуру сімейного побуту. І не слід забувати народну мудрість: ”Посієш вчинок – пожнеш звичку, посієш звичку – пожнеш характер, пожнеш характер – посієш долю”. Це і буде епіграф до нашої зустрічі.

2. Умови успішного виховання культури поведінки в сім’ї

 - Перш ніж повторити про те, як виховувати у дитини культуру і, насамперед, культуру домашнього побуту, треба розібратись в цих поняттях. Слово „культура” походить від латинського (cultura) і означає ОБРОБЛЕННЯ. Першопочатковий зміст цього слова був пов’язаний з обробкою ґрунту. В подальшому воно набуває більш широкого значення: „культура суспільства”, „культура нації”, „культурне набуття людства” і т. д.

 Я вважаю, що стародавнє значення слова „культура” виправдовує свій зміст і в сучасному житті. Адже людина, народжуючись, застає вже існуючу в суспільстві сукупність матеріальних і духовних цінностей, щоб вона мала змогу їх використати,

 суспільство відповідно „обробляє” її, тобто „окультурює” – так формується індивідуальна культура людини. І не мені Вас, шановні батьки, переконувати, що саме сім’я має вирішальну роль у виробленні навичок культури поведінки. Адже саме з сім’ї дитина виносить перші враження про навколишній світ, в сім’ї формуються перші оцінні уявлення, закладаються моральні устої, прищеплюються культурні звички.

 Але перш ніж говорити про заходи виховання культурних навичок, треба знати, якими методами виховання слід керуватись.

 Безперечно, наївним буде вважати, що надокучливе навчання та постійні накази дадуть блискучий результат. Не слід забувати, що виховані діти можуть бути лише в тих батьків, які самі повсякчасно дбають про свою вихованість, які силою власного прикладу прищеплюють норми культурного життя.

 Але приклад батьків не даватиме належного результату, якщо батьки не матимуть авторитету в очах своїх дітей. І слід пам’ятати, що втратити авторитет у своїх вихованців значно легше, ніж знову його набути.

 Лише за умови, що вимоги, які надаються всіма учасниками виховання, будуть єдиними, розумними, у дитини будуть успішно формуватись навички культурної поведінки.

 Не слід забувати, що існують такі методи виховання культури поведінки як заохочення і покарання. Слід пам’ятати, що застосовувати ці методи треба дуже обережно. Перед їх застосуванням необхідно передбачити всю користь і шкоду, яку вони можуть принести.

3. Культура домашнього побуту

 - Як було вже сказано раніше, загальна культура дитини формується в сім’ї, і те, яка буде дитина – вихована чи ні, залежить від сімейного клімату, від того, як поставлене культурне життя родини.

 Не слід батькам забувати про те, що брудна, неохайна дитина ніколи не буде виглядати культурною.

  Шкільний вік – дуже сприятливий час для формування санітарно-гігієнічних навичок. Ця сторона зовнішньої культури людини має важливе естетичне й соціальне значення. Як образно порівнюють спеціалісти, непомиті руки однієї людини – це прогалини її особистої вихованості, брудні руки багатьох людей – хвороби й епідемії для всієї країни.

 Головною гігієнічною звичкою наших дітей повинна стати чистота: чисте тіло, чистий одяг, чисте повітря кімнати, чисте ліжко, чистота й охайність навчального приладдя. Привчати дітей до виконання комплексу ранкової гімнастики, до щоденного миття обличчя, шиї, вух, ніг треба наполегливо, серйозно, подаючи щоразу особистий приклад, контролюючи дітей, аж поки це не перетвориться в міцну звичку.

 Я вважаю, що не треба Вам доводити про користь режиму дня. Дотримання режиму корисно не тільки для здоров’я дитини. Адже люди пунктуальні, з розвиненою силою волі завжди цінуються суспільством. Звичайно, дитині тяжко буде звикати до усталеного способу життя, та постійний контроль з боку батьків допоможе їм в цьому. А якщо батьки будуть виконувати режимні моменти (підйом, зарядка, ранкові процедури і т. д.) разом з дітьми, то це, безумовно, дасть набагато кращі результати, ніж навчання та контроль.

 І, звичайно, повага до батьків, до дідуся й бабусі та й взагалі до дорослих людей – найважливіша сторона культури домашнього побуту. В цьому питанні вирішальну роль мають батьки: їх відношення до своїх батьків, до друзів, до товаришів по роботі дає наочний приклад спілкування з людьми. Проте, щоб шанобливе, чуйне ставлення до старших стало потребою, звичкою дитини, вона повинна в цьому постійно вправлятись і бачити навколо себе зразки такої поведінки.

 У молодшому шкільному віці діти легко засвоюють навички ввічливого, послужливого ставлення до тих, хто їх оточує, якщо, звичайно, батьки звертають на це серйозну увагу, показують дітям приклад такої поведінки, пояснюють її значення.

4. Анкета „Чи виховані Ваші діти”

 - Зараз проведемо анкетування, яке допоможе Вам виявити рівень вихованості Ваших дітей. Я буду пропонувати Вам завдання. Якщо Ви можете відповісти на них, „так”, ставте плюс, якщо „ні” – мінус. Записувати ці позначки слід у рядок. Увага, почали.

 - Якщо Вашій дитині довелось несподівано затриматись в школі, на прогулянці або раптом піти з дому, чи повідомляє вона про це Вам (запискою, по телефону, через товариша)?

 - Чи бувають випадки, що Ви зайняті якоюсь роботою (генеральне прибирання, ремонт), а дитину посилаєте на вулицю або в кіно, „щоб не крутилась під ногами”?

 - Чи бувають випадки, коли в кімнаті дитини речі лежать не на своєму місці?

 - Чи може дитина зразу, нікого не питаючись, назвати Ваші дні народження?

 - Свої потреби (купити ковзани м’яч) дитина, напевно, знає добре. А чи знає вона, яка річ терміново необхідна Вам та коли Ви збираєтесь її придбати?

 - Чи трапляється, що крім Вашого доручення, дитина виконує ще якусь роботу „від себе”, за власною ініціативою?

 - Ви пригощаєте дитину апельсином, тістечком, цукеркою. Дитина завжди перевіряє, чи дісталось смачне дорослим?

 - У Вас випав вільний вечір. Ви добираєтесь у гості або в кіно. Чи висловлює дитина своє небажання залишитись дома (прохає Вас не йти, вимагає взяти з собою, мовчки сидить з кислим і незадоволеним виглядом)?

 - У Вас вдома дорослі гості. Чи доводиться Вам нагадувати, щоб дитина зайнялась якоюсь тихою справою, не заважала дорослим, не втручалась в розмову?

 - Чи соромиться дитина вдома, у гостях, у музеї подати вам пальто або виявити інші знаки уваги?

 Ну от. Усього було десять запитань. Якщо Ви одержали такі знаки: „+ - - + + + + - - -”, то Ваша дитина росте прекрасною, вихованою людиною. Якщо картина вийшла зовсім протилежна, Вам треба серйозно замислитись над вихованням вашої дитини. Якщо ж є деякі відхилення, не сумуйте, це можна ще виправити.