Робота з дитячою книгою. Творча діяльність у зв'язку з прочитаним доповнення прозового твору. 4 клас.

Робота з дитячою книгою. Творча діяльність у зв'язку з прочитаним: доповнення прозового твору. 4 клас.

Очікувані результати: закріплює вміння усвідомлено читати текст; доповнює текст; розвиває мовлення; виховує в собі бажання робити добро.

Хід уроку.

1. Вступна частина

1) Стратегія "Мозковий штурм". "Казка про дружбу".

- Сьогодні у нас дуже цікава і водночас серйозна тема. Ми будемо говорити... а ось про що, ви дізнаєтеся, коли послухаєте казку.

Жила-була на землі дівчина на ім'я Любов. Сумно їй було жити на світі без подружки. Ось і звернулася вона до старого, сивого, прожившого сто років чарівника:

- Допоможи мені, дідусь, вибрати подружку, щоб я могла спілкуватися з нею все відпущене мені Богом життя.

Подумав чарівник і сказав:

- Приходь до мене завтра вранці, коли перші птахи заспівають і роса ще не просохне.

Вранці, коли яскраво-червоне сонце освітило землю, прийшла Любов в назначене місце. Прийшла і бачить: стоять п'ять прекрасних дівчат, одна іншої красивіше.

- Ось вибирай, - сказав чарівник. – одну звуть Радість, іншу – Доброта, третю – Краса, четверту – Печаль, п'яту –Дружба.

- Вони всі прекрасні, - сказала Любов. – не знаю, кого і вибрати.

- Твоя правда, – відповів чарівник, - вони всі добрі, і ти в житті ще зустрінешся з ними, але вибери одну з них. Вона і буде тобі подружкою на все твоє життя.

Підійшла Любов до дівчат ближче і подивилася в очі кожної. Задумалася Любов.

А кого вибрали б ви? Чому? (Звучи музика і продовження казки):

Любов підійшла до дівчини на ім'я Дружба і протягнула їй руку.

- Чому Любов вибрала Дружбу? (Відповіді дітей).

- Яке прекрасне слово – “дружба”! Вимовляєш його – і відразу згадуєш свого друга, з яким тобі цікаво провести час, поговорити, або поділитися секретом.

- Чому Любов вибрала Дружбу?

- Яка головна думка цієї казки?

2) Стратегія "Асоціативний кущ" до поняття "Друг".

3) Повідомлення про автора оповідання "Друг" Оксану Кротюк.

українська дитяча письменниця, член Національної спілки письменників України, засновниця щорічного Всеукраїнського конкурсу створення вебсайтів «Літературна візитка краю»

2. Основна частина.

1) Читання оповідання з використанням стратегії "Дерево передбачень".

Оксана КРОТЮК
ДРУГ

Андрійкові завжди хотілося мати котика. Котик такий гарний. Він м'якенький , пухнастий. Коли він п'є молоко, язичком, як млинком меле. Швидко так: тільки мельк, мельк – і вже блюдце порожнє. Кумедно так. Котик спить, згорнувшись клубочком. Коли ти сидиш, він застрибує тобі на коліна і лагідно горнеться, муркоче: просить, щоб погладили. А потім знов спить.
Ех, добре мати котика. Та хоч як Андрійко маму просив, хоч як умовляв — мама ні, хоч плач.
Якось грався Андрійко у дворі. Коли чує: нявчить хтось, так жалібно. А хто ж може нявчати, як не котик? Андрійко глядь туди, глядь сюди — так і є: біля сусіднього під'їзду кошеня, ходить як неприкаяне, та так уже нявчить, ніби плаче. Став Андрійко над ним, дивиться. Хоче на руки взяти – не насмілюється. Мама забороняла. Ет! Якби цього котика та додому. Якби ж йому дозволили. Та ні, мама не дозволить. Андрійко знав це. Думаючи гірку свою думу, Андрійко незчувся, як надійшов дідусь. Дідуся цього він не раз бачив. І знав, що живе старенький тут, у сусідах, в їхньому ж будинку.
— Добридень гарному товариству! — усміхнувся дідусь. — А хто це тут прибився до нас?
— Котик, – кивнув на котика Андрійко. — Шукає, в кого жити.
— Он воно що… — підняв брови дідусь і задумливо подивився спершу чомусь на Андрійка, тоді на котика.
— Тебе, хлопче, як звуть, — спитав він.
— Андрійком.
— А давай, Андрійку, ми спочатку цього котика нагодуємо. Бо голод, як у народі мовиться, не свій брат.
Дідусь сів на лаву, дістав з торбини пакет молока і став пильно розглядатися довкола.
— Звісно, ніхто тут нашому котикові мисок-тарілок не наставив, еге ж? — підсумував дідусь. — А що як ти, Андрійку, перескочиш додому й попитаєш у мами якогось щербатого блюдечка чи бляшанки з-під риби?
— И-и, — швидко замотав головою Андрійко, — мама насварить, що я приблудного кота чіпаю.
— Ну, то сиди тут, а я зараз. — Дідусь поставив пакет на лаву, чухнув котика за вухом і, підхопивши свою торбину, зник у під'їзді. За мить він уже наливав молоко в блюдце.
Котик, хоч і зовсім ще малий, певно, був розумний. Він одразу втямив, що дідусь і Андрійко свої люди. Бо спершу обійшов Андрійка, лагідно потершись йому об ноги. Тоді пригнув голову під дідусеву руку, щоб той ще раз його погладив. І тільки опісля жадібно взявся до молока.
Андрійко не зводив з котика очей. Насьорбавшись досита, той перевальцем почапав до лави, та, не втримавши на тоненьких лапах обважнілого живота, подався набік і на півдорозі всівся. Дідусь та Андрійко засміялися. Андрійко не втримався й погладив котика.
— Це ти, поки мама не бачить? – співчутливо спитав дідусь.
— Ні, я забув, – відказав Андрійко.—
Він і справді майже забув про мамину заборону, — так йому було гарно біля котика й дідуся.
— Так то воно так, — кивнув головою дідусь, — та маємо вирішити, Андрійку, як нам з цим звіром бути.
Андрійко зітхнув. Що він міг сказати? Мама твердить, що тварині не місце у квартирі. Але ж у Дениса кіт є, і у Славка є. Та й хіба тільки в них?
«Кота треба доглядати – не тільки гратися з ним», - суворо каже мама. А хіба ж він, Андрійко, хоче тільки гратися? Він і хоче доглядати, дбати, бути другом. А мама не вірить. Ех, прикро.
«Кіт робитиме шкоду», — твердить мама. А маленькі діти хіба не роблять шкоди? Он у Яринки братик молодший. То він їй альбома порвав. А ще, було, миску розбив. І всі його люблять, бо ж він маленький, не розуміє ще. Так само й котик. Його теж можна любити.

2) Усвідомлення прочитаного. Стратегія "Взаємні запитання". (Одне одному в парах, група групі).

3) Характеристика образів Андрійка, дідуся.

4) Складання продовження оповідання.

5) Стратегія "Крісло автора".

3. Підсумкова частина.

1) Вправа "Кола на воді"

Д - добро.

Р - радісні.

У - увага.

Г - гарно.

Добро потрібне усім.

Радісні стосунки роблять нас щасливими.

Кожен з нас потребує уваги.

Гарно спілкуються люди, які розуміють одне одного.

2) Гра "Продовжи прислів'я". (Робота в парах).

Друзі пізнаються... (у біді).

Нових друзів май... (а старих не забувай).

З ким поведешся... (від того наберешся).

Не той друг, хто медом маже... (а той, хто правду каже).

Скажи мені, хто твій товариш... (а я скажу тобі, хто ти).

3) Вправа "Продовж думку".

Оповідання навчило мене бути...

4) Озвучуння авторської кінцівки оповідання.

— Слухай, — долинув до Андрійка дідусів голос, — я давно про кота мріяв. Ти, здається, теж?— Еге, і я давно, — кивнув Андрійко.— То візьмімо цього кота на двох.— Це ж як? — розгубився хлопчик.— А отак: житиме він у мене, а доглядати будемо удвох. І дозволу у твоїх мами й тата спитаємо. Щоб усе по-чесному було.З тих пір минуло багато років. Андрійко давно виріс. Та й досі яскріє в його душі спогад про худорлявого сивого дідуся, що жив у сусідньому під'їзді. І про котика, який допоміг йому знайти справжнього друга.

4. Вірш Нелі Фольмер "Справжня дружба"

Людина може жити й не тужити, Коли умітиме по справжньому дружити. Бо друг в житті – це вам не просто так, А це, напевно, що від Бога знак. Товариша не можна ображати, Його потрібно вміти поважати. Не кидайте ви друга у біді – Він допоможе й вам колись тоді. Умійте й порадіти ви за друга, І ви забудете відтак, що таке сум і туга Робіть добро й великі і малі, І будуть друзями всі люди на землі.