Робота з обдарованою молоддю, підготовка учнів до творчого конкурсу виразного читання

Робота з обдарованою молоддю, підготовка учнів

до творчого конкурсу виразного читання.

Мета розробки: поділитися досвідом щодо навчання учнів виразному читанню, націлити вчителя на педагогічну майстерність, запропонувати рекомендації, вправи, пам’ятки для вчителя та учнів, які допоможуть педагогу-словеснику підготуватись до уроків виразного читання (на прикладі гуморески Павла Глазового «Як ми з кумом полювали»).

       Учитель повинен усвідомлювати, що виразне слово допомагає ефективно застосовувати методи педагогічного впливу на учнів, розвивати їхню пізнавальну діяльність, тому  майстерність мовлення та виразного читання самого вчителя завжди повинні бути бездоганними.

Тема заняття: Виразне читання гуморески Павла Глазового «Як ми з кумом полювали».

Мета: ознайомити учнів із життєвим і творчим шляхом відомого письменника-гумориста Павла Глазового, викликати інтерес до читання його гуморесок, розвивати вміння іронічно, критично, з почуттям гумору сприймати явища навколишньої дійсності й самого себе; удосконалювати навички аналізу художніх особливостей гуморесок, розвивати творчу уяву, навички пошукової діяльності, самоосвіти.

Очікувані результати: учні розуміють важливість розвитку навичок виразного читання; учні знають про життя і творчість письменника-гумориста Павла Глазового; вдумливо читають його твір, аналізують художні особливості гуморески, розписують партитуру, ділять гумореску на смислові частини; висловлюють власні думки щодо іронічного та критичного ставлення до життя; розвивають уяву шляхом виготовлення замальовок, малюнків, коміксів до гуморески; виготовляють спільний продукт – інтерактивну папку лепбук.

Обладнання: текст гуморески, зошити, аркуші для «Ланцюжка побажань», алгоритм підготовки вчителя до виразного читання,  вимоги до виразного читання, алгоритм підготовки учнів до виразного читання, пам’ятка декламатору, пам’ятка виразного читання віршованого твору, таблиця основних партитурних знаків, епіграф до уроку, ноутбук, екран, мультимедійний проектор, презентація уроку, канцелярські товари для виготовлення інтерактивної папки - лепбук.

Ключові поняття:

Гумор — інтелектуальна здатність вбачати в предметах смішне, властивість відчуттів викликати сміх, надавати розвагу.

Сатира — гостра критика чогось, окремих осіб, людських груп чи суспільства з висміюванням, а то й гнівним засудженням вад і негативних явищ у різних ділянках індивідуального, суспільного й політичного життя, суперечних із загальнообов'язковими принципами чи встановленими ідеалами.

Іро́нія (дав.-гр. είρωνεία — лукавство, глузування, прихований гумор) — художній троп, який виражає глузливо-критичне ставлення митця до предмета зображення.

Гумореска — невеликий віршований, прозовий чи драматичний твір з комічним сюжетом, відмінний від сатиричного твору легкою, жартівливою тональністю.

І. Організаційний момент.

Вступне слово вчителя.

1. Виразне читання гумористичних творів має свої особливості.

По-перше, …

По-друге, …

ІІ. Забезпечення емоційної готовності до заняття

«Ланцюжок добрих побажань».

Кожен пише на  аркуші паперу своєму товаришу по парті його найкращі якості. Адресат ознайомиться з ним наприкінці уроку.

     ІІІ. Домашнє завдання.

    Душу і серце в роботу вклади – матимеш з неї хороші плоди.

Учні класу поділені на групи. Кожна група отримала завдання заздалегідь:

1 група – цікаві факти з життя Павла Глазового, «біографічна розвідка»;

2 група – крилаті вислови щодо виразного читання та ораторського мистецтва;

3 група – видавнича діяльність Павла Глазового;

4 група – робота з текстом гуморески: партитура, поділ тексту на частини, коментар до тексту обговорення інтонації, техніки мовлення (дихання, голос, дикція, орфоепія), логіки читання та емоційно-образної виразності.

5 група – «художники» - виконання замальовок, малюнків, ілюстрацій до тексту гуморески.

ІV. Актуалізація опорних знань.

1. Виступ групи 1 (додаток до заняття 1).

2. Виступ групи 2 (додаток до заняття 2).

3. Виступ групи 3(додаток до заняття 3).

V. Основна частина. Робота з текстом гуморески.

Мотивація навчальної діяльності щодо роботи з текстом гуморески

Гумор справжній, любі друзі,

Властивість має ось таку:

Усе тримається у ньому

На непримітнім волоску.

Постав не так одне словечко –

І пропадає, гасне сміх,

І вже сміятимуться з тебе,

А не від усмішок твоїх.

Павло Глазовий

Роботою керує група 4 та вчитель (додаток 4).

1. Взірцеве читання гуморески (учитель або підготовлений учень).

2. Читання учнями тексту про себе (мовчки, «німе» читання сприяє заглибленню в текст, відчуттю звучання, підготовці до бесіди).

3. Поділ тексту на ланки. Для загострення уваги на композиції твору чи окремої її частини і підготовки до наступного читання кожної частини зокрема.

4. Читання окремих частин тексту. Включає коментар до тексту, вправи для вимови важких слів, словосполучень, зворотів, розмітка найважливіших частин тексту знаками партитури.

 До роботи долучаються учні 5 групи – «художники» (додаток 5). Обговорення інтонації, техніки мовлення, логіки читання та емоційно-образної виразності.

5. Виразне читання гуморески «Як ми з кумом полювали».

VІ. Рефлексія.

1. Кожна група обирає  представника – це нова група, яка узагальнює увесь напрацьований матеріал і виготовляє інтерактивну папку – лепбук (додаток 6).

2. Презентація інтерактивної папки – лепбуку.

3. «Ланцюжок добрих побажань». Учні читають адресовані їм листи.

VІІ. Підсумки заняття.

         Гумор і сатира потрібні для того, щоб допомогти нам бути самокритичними, щоб виліковуватися від усього хибного, поганого. Сміх потрібний для того, щоб ми весело прощалися зі своїми недоліками, щоб веселіше було житии.  Павло Глазовий писав:

Сміх людський – чудесна штука!

Він – мистецтво і наука.

Від малого й до старого

Всі ми любим щирий сміх.

Бо з нікчемного й смішного

Посміятися не гріх.

Добрий сміх не б’є, не мучить,

А на світі жити учить.

Нехай посмішка з доброго лиця

Не сходить, друзі, все життя!

Кажуть, що щирий, нестримний сміх додає віку. Тож, смійтесь на здоров’я!  А навички виразного читання нехай стануть у пригоді на шляху до нових звершень та перемог!

VІІ. Домашнє завдання. Вивчити напам’ять гумореску «Як ми з кумом полювали». Підготуватися до конкурсу. Врахувати критерії оцінювання виступу (додаток 7).

 

 

.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                                                                                              Додаток 2

   Таку добірку цитат великих мислителів пропоную учням під час вивчення теми "Риторика" з різною метою. Для мотивації навчальної діяльності або в якості епіграфу до уроку (тоді - це окремі вислови, які більше підходять). А також маю надруковані на картках для самостійної роботи учнів, наприклад, написання невеликої творчої роботи або для усного твору.

 

Стислість — краща рекомендація як для мови сенатора, так і оратора.

(Цицерон)

 

Початок є більш ніж половина усього. 

(Аристотель)

 

Риторика - цариця душ і княгиня мистецтв.

 (Ф. Прокопович)

 

Найкращий оратор є той, хто своїм словом і повчає слухачів, і дає насолоду, і справляє на них сильне враження.  (Цицерон)

Ораторське мистецтво користується усіма вигодами поезії й усіма її правами. (Й. Ґете)

 

Красномовство - дар, який дозволяє нам оволодіти розумом і серцем співрозмовника, здатність тлумачити чи навіювати йому все, що нам потрібно. (Ж. Лабрюйєр) 

 

 "Чия країна, того й мова" (крилатий вираз)

 

Красномовство — це ще не усе: істина буває настільки ясна, що ніщо не може затьмарити її. (Цицерон)Красномовство - мистецтво керувати умами.  (Платон)

 

Найбільше з достоїнств оратора не лише сказати те, що треба, але і не сказати того, чого не треба. (Цицерон)

 

Перо — кращий учитель, написана мова краще тільки продуманої. (Цицерон)

 

Немає найбільшої безглуздості, яка не була б сказана ким-небудь з філософів. (Цицерон)

 

Кінцева мета красномовства - переконувати людей.  (Ф. Честерфілд)

 

Красномовство належить до тих мистецтв, які все здійснюють і всього досягають словом. (Платон)

 

Людський розум виховується вченням і мисленням. (Цицерон)

 

Ораторське мистецтво немислиме, якщо оратор не опанував досконало предмет, про який хоче говорити. (Цицерон)

 

І Всього приємніше для нас ті слова, які дають нам яке-небудь знання. 

(Аристотель)

Істинно красномовний той, хто звичайні предмети виражає просто, великі — піднесено, а середні — з помірністю. (Цицерон)

 

Заговори, щоб я тебе побачив. (Сократ)

 

Добре говорить грецьке прислів’я: яке хто знає мистецтво, в тому хай і вправляється. (Цицерон)

Джерело красномовства - у серці. (Дж. Мілль)

 

Гонористість - найбільша перешкода справжньому красномовству. (Г. Кільті)

 

Гідність мови — бути ясною і не бути низькою.  (Аристотель)

 

Мова повинна витікати і розвиватися зі знання предмета. Якщо ж оратор не обійняв і не вивчив його, то всяке красномовство є марним, дитячим зусиллям. (Цицерон)

Не знаю нічого прекраснішого, ніж уміння силою слова приковувати до себе натовп слухачів, притягати їх розташування, направляти їх волю куди хочеш і відвертати її звідки хочеш. (Цицерон)

Красномовство - це не що інше, як уміння надавати краси логічним побудовам.  (Д. Дідро)

 

Не слід заволодівати розмовою як вотчиною, з якої маєш право вижити іншого; навпаки, слід старатися, щоб кожен мав свою чергу в розмові, як і в усьому іншому. (Цицерон)

Обов'язок оратора - говорити правду.  (Платон.)

«Хто багато стріляє, ще не стрілець, хто багато говорить, ще не оратор.» (Конфуцій)

«Існує три категорії ораторів: одних можна слухати, інших не можна слухати, третіх не можна не слухати.» (Архієпископ Меджі)

«Оратор повинен вичерпати тему, а не терпіння слухачів.» (Уїнстон Черчилль)

«Найбільше з досягнень оратора – не тільки сказати те, що потрібно, але і не сказати того, що не потрібно.» (Цицерон)

«Найкращий оратор той, який своїм словом навчає слухачів, приносить задоволення, справляє на них сильне враження.» (Цицерон)

«Мова повинна витікати та розвиватися зі знання предмета. Якщо ж оратор не вивчив його, то всяке красномовство є марним, дитячим зусиллям.» (Цицерон)

«Гарний оратор – той, хто вміє говорити просто про складне.» (Скілеф)

«Головне в ораторському мистецтві полягає в тому, щоб не дати помітити мистецтво.» (Квінтіліан)

«Поетами народжуються, ораторами стають.» (Цицерон)

«Усі гарні оратори починали як погані оратори.» (Ральф Емерсон)

«Кращою похвалою для оратора буде, якщо кожен, хто чує його мову, скаже собі: Але ж я сам так думав, він тільки висловив те, що я відчував». (Віолі ле Дюк, французький архітектор)

«Хто не вміє говорити, той кар’єри не зробить. (Наполеон)

«Ніяка інша здатність людини не дасть їй можливості з такою швидкістю зробити кар’єру та домогтися визнання, як здатність добре говорити.»             (Ч. Депью)

«Люди втрачають повагу до тих, хто не може говорити як слід, вони виявляють повагу до інших, хто маніпулює словами з надзвичайною легкістю» (Т. Шибутані)

 

 

 

 

 

 

                                                                                                                Додаток 4

Процес підготовки вчителя до виразного читання може проходити у такій послідовності:

Сприйняття тексту. Відчуття естетичного задоволення від прочитаного через уяву і почуття.

Аналіз тексту. Розмірковування над твором, відтворення в уяві створених автором картин, перечитування окремих епізодів, зіставлення своїх міркувань з висновками дослідників.

Визначення виконавських задач, значень засобів логіко-емоційної виразності читання;  шліфування своєї манери читання.

Тренування в декламації.

Визначення і уточнення запитань, що потребують пояснення і уточнення.

Підготовка учнів до виразного читання

Можна запропонувати таку послідовність роботи:

Вступне слово (бесіда). Коментар (історичний, біографічний, лексичний).

Зразок читання (вчителем, підготовленим учнем, прослухування запису).

Читання учнями тексту («мовчки»). Сприяє заглибленню в текст, відчуттю звучання, підготовки до аналізу.

Запис всього тексту або уривка у робочий зошит (через рядок, залишаючи місце для позначок).

Поділ тексту на частини. Сприяє акцентуванню уваги до композиції твору чи окремої його частини, підготовці до наступного читання кожної частини зокрема.

Читання окремих частин тексту. Включає коментар до тексту, вправи у вимові важких слів, словосполучень, зворотів, обговорення інтонації, техніки мовлення (дихання, голос, дикція, орфоепія), логіки читання та емоційно-образної виразності.

Прийоми навчання виразного читання Урахування інтонаційного забарвлення, кожного розділового знаку.

Прийом показу (як наочна ілюстрація для виклику в уяві образних картин, бажання прочитати твір).

Прийом зіставлення (спонукає до обговорення і вибору правильної інтонації, запобігає помилкам тощо).

Прийом усного малювання, виконання малюнків, замальовок (сприяє розвитку творчої уяви, допомагає розумінню образів).

Бесіда (сприяє розумінню змісту твору, визначенню позиції автора, підбору правильної інтонації).

Хорове читання (позбавляє сором’язливості, невпевненості тощо).

Читання в особах (пошук варіантів виконання, прояв здібностей).

Аналіз досягнень і недоліків у техніці мовлення, емоційно-образній виразності (конкретні, доброзичливі зауваження).

Уважне слухання (зіставлення свого виконання з інтонаційною редакцією артиста).

Вимоги до виразного читання

Відтворення емоційної насиченості твору.

Розуміння ідейно-художнього смислу, а не лише фактичного змісту твору.

Уміння висловити своє особисте ставлення, передати зміст і настрій слухачам.

Уміння складати партитуру художнього тексту.

Партитура художнього тексту – графічне відтворення звучання художнього твору.

У партитурі позначають паузи, наголоси, підвищення і зниження тону, інтонаційні переломи тощо. Партитура допомагає запобігти можливим помилкам у процесі читання твору.

Основні партитурні знаки:
/	словесний наголос
—	логічний наголос
– – –	наголос послаблений
/	пауза
//	пауза середня
///	довга пауза
…	уповільнення вимови
	підвищення тону
	зниження тону
	рівний тон
[:]	заміна авторських розділових знаків

 

Пам’ятка виразного читання віршованого твору.

Вдумливо прочитайте твір.

     З’ясуйте лексичне значення незрозумілих слів.

З урахуванням змісту та ідеї твору визначте настрій, з яким будете читати твір.

У кожному рядку визначте основне за смислом слово, на яке падає логічний наголос (його необхідно інтонаційно виділяти).

Позначте олівцем паузи  (короткі, середні, довгі); позначте стрілками тон читання. Прочитайте кілька разів вірш із дотриманням усіх позначок.

Читаючи вірш, уявляйте картини, які виникають у вашій уяві, намагайтеся запам’ятати їхню послідовність.

Вивчіть вірш напам’ять, прочитайте його комусь із знайомих, врахуйте їхні побажання та зауваження.

Пам’ятка декламатору

До читання повторіть напам’ять про себе текст.

Перед декламуванням займіть зручну й правильну позу (з урахуванням принципів позамовних засобів).

Назвіть автора й твір, який будете читати.

Під час декламування вміло використовуйте пластику і міміку.

Не поспішайте під час читання, регулюйте своє дихання, набираючи повітря рівними частинами під час пауз.

Намагайтеся відповідним темпом і настроєм передати картини, що виникають у вашій уяві під час читання твору.

Пам’ятайте, не варто надто голосно читати твір, оскільки майстерність у читанні визначається насамперед темпом, інтонацією, дотриманням пауз, використанням позамовних засобів.

      

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                                                                                              Додаток 2

Життєвий  і  творчий  шлях  П.П.Глазового

Павло Прокопович Глазовий народився 30 серпня 1922 року в селі Новоскелюватка Казанківського району Миколаївської області в родині хлібороба. Учився в Новомосковській педагогічній школі на Дніпропетровщині. Учасник бойових дій Великої Вітчизняної війни. 1950 року закінчив філологічний факультет Київського педагогічного інституту. У 1950-1961 рр. – заступник головного редактора журналів «Перець» та «Мистецтво». Із 1968 року член Спілки письменників України (тепер – НСПУ).

Друкується з 1940 року. Окремими виданнями вийшли: поема «Слався, Вітчизно моя» (1958), збірки сатири та гумору «Великі цяці» (1956), «Карикатури з натури» (1963), «Коротко і ясно» (1965), «Щоб вам весело було» (1967), «Мініатюри та гуморески» (1968), жартівлива поема «Куміада» (1969), «Усмішки» (1971), «Смійтесь, друзі, на здоров'я» (1973), «Вибране» (1974), «Байки та усмішки» (1976), «Весела розмова» (1979), «Хай вам буде весело» (1981), «Сміхологія» (1989), «Вибрані усмішки» (1993), «Веселий світ і чорна книга» (1993), «Байкографія» (1997), «Сміхослов» (1997), двотомник «Велика Сміхологія» (2000), «Сміхологія» (вибране) (2003), «Архетипи» (2003), книжки для дітей «Пушок і Дружок» (1957), «Старі друзі» (1959), «Про відважного Барвінка та Коника-Дзвоника» (1958), «Іванець-Бігунець» (1963), «Як сторінка, то й картинка» (1964), «Про Сергійка-Нежалійка та клоуна Бобу» (1965), «Перченя» (1966).

Лауреат премії ім. Остапа Вишні. Нагороджений медалями та грамотою Президії Верховної Ради України. Заслужений діяч мистецтв України.

Ось так. Усю біографію можна вкласти у два невеликих абзаци.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ГЛАЗОВИЙ ПАВЛО. Хто такий?

 

           Віктор  ЄВТУШЕНКО 

Щойно прозвучить гумореска Павла Глазового чи то з радіоприймача, чи то з екрана телевізора, як щира й відкрита душа українця відгукнеться на іскристе і влучне слово улюбленого автора. І слово те бризне веселим сміхом, сяйне промінням зморщечок-смішинок довкола очей і неодмінно осяде у глибині серця, щоб іще не раз розкішно посмакували ним у колі друзів чи знайомих: «А ви чули, он у Глазового...» І чергову «болячку» нашого суспільства, так дотепно висміяну великим Майстром, уже підхоплюють на кпини вдячні слухачі.

Як і більшість моїх однолітків, я виховувався на творах Павла Глазового. Декламував їх зі шкільної сцени. Згодом під сліпучим сяйвом софітів і на великих сценах – навіть стадіонів. Чи сподівався тоді, що доля подарує мені велике щастя бути близько знайомим з Павлом Прокоповичем, що з часом стану єдиним його учнем, і його добрі напутні слова й передмови ляжуть наріжним каменем у фундамент до кількох моїх збірок (бо я таки писав, не міг не писати, коли слова мимоволі складалися в рядки). І як гріло моє серце добре слово самого Павла Глазового. За його рекомендацією мене прийняли до Національної спілки письменників України. Наші зустрічі переросли у щось більше, аніж стосунки учитель – учень. Це були дружні довірливі бесіди все більше про літературу, а то й нашу непросту буденщину. Я радів із того, що був одним із перших, хто отримував із рук Майстра його нові книги.

 

                                                                                                              

Додаток 3

Павло Глазовий (1922 — 2004)

Павло Глазовий  (30.08.1922, с.Новоскелюватка на Миколаївщині — 29.10.2004, Київ) — найулюбленіший український «сміхотерапевт» останнього півстоліття.
Його твори запалюють радісним клекотанням і юні, й дорослі серця, підбадьорюють у найскладніші хвилини безнадії. Творчість Павла Глазового — гірка й прекрасна правда про нас самих. Його буцімто невибагливі на «естетський» слух гуморески роблять людей щасливішими і звільняють їх від страху. Звичайно, цю книжку адресовано передовсім дорослим,але такі розділи, як «Де беруться діти» та багато інших гуморесок з радістю читаються уже кількома поколіннями школярів.

Павло Прокопович Глазовий народився у сім’`ї хлібороба. Вчився у Новомосковській педагогічній школі на Дніпропетровщині. 1940 року після закінчення педагогічної школи був призваний до армії. Учасник Великої Вітчизняної війни. Після війни П.П. Глазовий навчався в Криворізькому педагогічному інституті, де його запримітив Остап Вишня. Знаменитий письменник почав опікуватися подальшою долею талановитого юнака, подбав про те, щоб його перевели навчатися до Києва. 1950 року закінчив філологічний факультет Київського педагогічного інституту ім. О. М. Горького.

У 1950 - 1961 рр. — заступник головного редактора журналу «Перець», згодом заступник головного редактора журналу «Мистецтво». Друкується з 1940 року. Окремими виданнями вийшли: поетичні збірки сатири та гумору «Великі цяці» (1956), «Карикатури з натури» (1963), «Коротко і ясно» (1965), «Щоб вам весело було» (1967), «Мініатюри та гуморески» (1968), жартівлива поема «Куміада» (1969), «Усмішки» (1971), «Смійтесь, друзі, на здоров'я» (1973), «Байки та усмішки» (1975), «Весела розмова»(1979), «Хай вам буде весело» (1981), «Сміхологія» (1982). Книжки для дітей «Пушок і Дружок» (1957) та «Старі друзі» (1959), написані у співавторстві з Ф. Маківчуком, «Про відважного Барвінка та Коника-Дзвоника» (1958) — у співавторстві з Б. Чалим, «Іванець-Бігунець» (1963), «Як сторінка, то й картинка» (1964), «Про Сергійка-Нежалійка та клоуна Бобу» (1965), «Перченя» (1966).

 

 

 

 

                                                                                                     Додаток 6

Що таке лепбук?

Лепбук – в дослівному перекладі з англійської це – «книжка на колінах» (lap – коліно, book – книга). Це невелика  тека, яку дитина може зручно розкласти у себе на колінах та за один раз продивитися весь її зміст. В ній містяться всі необхідні матеріали з теми.  

Лепбук – сучасний, багатофункціональний, дидактичний, художньо-естетичний, варіативний, дослідно-практичний метод групового та індивідуального навчання.

Мета використання

1.                           Побудова навчальної діяльності на основі взаємодії дорослих з дітьми, орієнтованої на інтереси і можливості кожної дитини.
2.                           Розвиток допитливості, пізнавальної мотивації та навчальної активності.
3.                           Розвиток уяви, творчої ініціативи, у тому числі мовленнєвої.
4.                           Можливість вибору дітьми матеріалів, видів роботи, учасників спільної діяльності.
5.                           Створення умов для участі батьків у спільній навчальній діяльності.

Завдання

Навчальні:

1. Закріплення набутих знань з певної тематики.

2. Розвиток партнерських взаємин з дорослим і дітьми.

3. Розвиток умінь в узагальнювати, систематизувати інформацію.

4. Поповнення і систематизація знань дітей, шляхом залучення їх в ігрові, пізнавально-розвиваючі заняття.

5. Вчити класифікувати, узагальнювати та робити висновок.

6. Формування основ безпечної поведінки в побуті, соціумі, природі.

7. Надання кваліфікованої консультативної та практичної допомоги батькам.

Розвиваючі:

1. Розвивати дитячу самостійність та і ініціативність.

2. Розвивати пізнавальні та інтелектуальні здібності дітей.

3. Розвивати пам'ять, увагу, мислення, уяву.

 

Виховні:

1. Виховувати організованість у спільній діяльності.

2. Виховувати дружелюбність.

Переваги використання

1.                           Допомагає за власним бажанням організувати отриману інформацію з вивченої теми.
2.                           Сприяє кращому розумінню та запам’ятовуванню матеріалу.
3.                           Зручний спосіб повторення та узагальнення вивченого.
4.                           Дитина вчиться самостійно аналізувати та робити висновки.
5.                           Лепбук можна створити на будь-яку тему.
6.                           Створення лепбука є одним з видів спільної діяльності дорослого і дітей
7.                           Дитина вчиться самостійно обирати та впорядковувати інформацію, яку вона додасть у лепбук.
8.                           Дитина більш зацікавлена у навчанні, коли воно «оживає», до нього можна торкнутись.
9.                           Виготовляти лепбук можна індивідуально або групою, обираючи посильні завдання для кожної дитини.
10.                       Лепбук добре підходить для занять в групах, де одночасно навчаються діти різних вікових груп.
11.                       Можна вибрати завдання кожному і зробити таку колективну книжку.
12.                       Лепбук може бути змістовним елементом розвивального середовища групи.
13.                       До виготовлення лепбуків можна залучати батьків, що сприятиме глибшій співпраці школи та родини.
14.                       Врешті-решт – це просто цікаво!

Види лепбуків

1.                           Навчальні.
2.                           Ігрові.
3.                           Привітальні.
4.                           До свята (Новий рік, день матері, Великдень, день козацтва).
5.                           Автобіографічні ( день народження, похід в кіно, відпочинок).

 

 

 

 

 

                                                                                             Додаток 7

Критерії оцінювання виразного читання напам'ять

 

Рівні навчальних досягнень		Критерії оцінювання
Початковий	1	Учень монотонно читає напам'ять лише окремі фрази художнього тексту
	2	Учень невиразно читає напам'ять невеличкий фрагмент рекомендованого для вивчення твору
	3	Учень читає напам'ять недостатній за обсягом уривок твору зі значною кількістю фактичних мовленнєвих помилок
Середній	1	При читанні напам'ять твору учень допускає значну кількість помилок різного характеру
	2	Учень читає вивчений напам'ять твір зі значними змістовими неточностями, порушенням правил техніки мовлення
	3	Учень читає напам'ять художній твір з окремими орфоепічними та змістовими огріхами
Достатній	1	При читанні напам'ять твору учень правильно, чітко передає зміст твору, але виконує його невиразно, монотонно
	2	Вивчений напам'ять твір учень читає з окремими декламаційними огріхами
	3	Учень виразно читає напам'ять вивчений твір, але час від часу допускає змістові неточності
Високий	1	Учень виразно, без помилок та неточностей, декламує твір напам'ять
	2	Вивчений напам'ять твір учень декламує, виявляючи індивідуальне розуміння тексту, своє ставлення до прочитаного
	3	Читання напам'ять твору учнем відзначається високим рівнем артистизму, мовленнєвої вправності. Учень виявляє особисте ставлення до прочитаного, може сформулювати і висловити своє "надзавдання" (мету) читання твору