Родинне свято - розвага
«Коса – дівоча краса»
Ведуча:
Любі гості! Ми вітаємо вас на нашім святі,
Де отримаєте радість й усмішок багато.
Прошу дуже про клопоти і гірку журбу забути,
Бо ніхто тут, у цій залі, не повинен сумним бути.
Стоїть хата небагата, солом′яна стріха,
Причілочки у китицях, мальовані вікна,
Обмазана, підведена, а сама біленька.
На подвір′ячку барвінок – трава зелененька.
Василина:
Ще й садочок, як віночок, хатинку квітчає,
У віконце з неба сонце в хату споглядає.
Тут чистенько і гарненько, тут усе в порядку.
Сам Бог дбає, доглядає цю маленьку хатку.
І Бог дбає, і донечка мені допомагає.
Донька:Ой, матусю, я вже навчилася все робити:
І підмітати, і посуд мити.
Пісня «Українка я маленька» (соло)
Донька: Матусю, я так люблю допомагати тобі в усьому.
Василина: Бачу, бачу, донечко, що гарна ти зростаєш помічниця.
Ведуча: Василино, чому ти у вікно заглядаєш?
Напевно гостей ще чекаєш?
Василина: Сьогодні до хати зберуться хлопці та дівчата, а ще своїх матусь приведуть. Бо у нас сьогодні свято.
(стукіт)
Василина:
Заходьте, заходьте до нашої хати,
Заходьте, мої хлопчики й дівчата.
Для людей відкрита наша хата біла,
Гостей дорогих ми вітаємо щиро,
Стрічаємо хлібом, з любов′ю і миром!
(Заходять діти, матусі)
Пісня «На нашій Україні»
Василина: Ой, які гарненькі, ой, які веселі
Завітали гості у нашу оселю!
Дитина: З проханням до вас завітали,
Щоб про обряд закосичення ви нам розказали.
Мама 1: Та, спочатку, прийміть наші гостинці.
Даруємо у мішечку гороху,
Щоб багатішали ви щороку!
Мама 2: Даруємо вам у мішечку жито,
Щоб діточкам було весело жити.
Мама 3: Принесли ми вам мішечок гречки,
Щоб між дітьми не було суперечки.
Мама 4: А ще принесли вам в подарунок мішечок вівса,
Щоб родина була здорова уся.
Мама 5: Даруємо вам підкову
На довгу і щасливу долю.
Мама 6: Даруємо цукор усім вам,
Щоб солодко жилося всім людям!
Мама 7: Даруємо ще й часнику,
Щоб все було вам до смаку!
(Вручають хліб – сіль, подарунки під фонограму пісні «Зеленеє жито, зелене»)
Василина: Щира дяка за ваші побажання і щедрі дарунки. Та, щоб розмова була теплою, доброю та щирою – засвітимо свічку. Нехай вогник і тепло цієї свічки живить ваше родинне багаття, буде оберегом від усіляких негараздів! (Ведуча ставить запалену свічку на стіл)
Ведуча: Ми хлібом – сіллю друзів зустрічаєм,
Хай в світі буде більше в нас братів,
Хай в кожній хаті будуть короваї,
Щоб люд ніколи хліба не просив.
Василина: Шановні гості, дорогі матусі, любі діти! Сьогодні в нашій родині «Свято першого закосичення»!
Ведуча: Дивіться, які дівчатка гарні і дорослі вже стали: попіднімалися, розквітли як у лузі калинонька, яке гарне в них волосся – довге, густе, чисте, пахуче, красиве.
Василина: Виросла і моя донька. Час її закосичувати, щоб помічницею для родини була.
Донька:
Коса завжди була в пошані,
Її носитиму і я.
Вона, як чисті в полі роси,
Вона, як співи солов′я.
Ведуча: Закінчилось дівоче безтурботне життя.
Донька: Мамо, а правда, що діти – це квіти?
Василина: Діти для матусі – серця квітничок.
Доньки – маргаритки, пролісок – синок.
Щедро виростає той квітковий цвіт,
Ласкою сповитий від найперших літ.
Дівчата:
Мальви, чорнобривці, м′яту запашну.
Гарна квітка, що сказати, знає з нас усяк.
Пісня - танець «Пішли діти в поле»
Ведуча: Які гарні дівчатка, і співати й танцювати вміють.
Ллються коси, як ранкові роси,
В ланцюгах срібляться золотих.
Що є краще, за дівочі коси
І троянди вплетені у них?
Василина: За традиціями українського народу до 6 років дівчатка бігали з розпущеним волоссям, а коли виповнювалося 6 років, то матуся волосся сплітала у косу та вплітала стрічку, щоб коса росла до пояса, від пояса до колін, щоб красу її було видно.
Ведуча: З давніх – давен вважалося, що дівоча коса це символ дівочої честі, працьовитості, охайності, одна з найголовніших ознак дівочої краси. Василино, а чи знають наші дітки прислів′я та приказки про дівочі коси?
Василина: Авжеж, знають.
Прислів′я, приказки:
Ведуча: Я пам′ятаю, колись і нас, малих дівчаток матусі закосичували. Та, перш ніж волоссячко вбирати, треба перевірити, що вміють наші дівчатка.
Дівчинка 1: «Маленька господиня»
Хоч на зріст я ще маленька
В мене й кіска ще тоненька,
Та робити дещо вмію –
Ось, тарілочки помию.
Ось кімнату підмітаю,
Вранці квіти поливаю.
Всього я сама навчуся –
Бо роботи не боюся.
Я матусі помагаю:
Пил із меблів витираю,
А як вариться обід,
То готую все, як слід.
Дівчинка 2: «Помічниця»
На базар пішла матуся,
В хаті – я сама.
Вмиюсь чисто, вмиюсь біло
І тоді візьмусь до діла.
Підмету гарненько в хаті,
Молока дам кошеняті.
Своє ліжко застелю,
Квіти в горщику поллю,
Заплету я кіски в русі,
І чекатиму матусю.
Хлопчик: А чи вправні наші дівчата господині? Зараз ми подивимось, як вони вміють смажити млинці.
Змагання – гра «Печемо млинці»
Василина: Вправні дівчатка, швидко впоралися. Молодці!
Хлопчик: Дівчатка вареники робили,
Від муки всі побіліли.
Навіть кучері руденькі,
Стали, бачите, біленькі!
Усміхнулись мама й тато –
Як вареників багато!
А які вони смачні!
Наші дівчатка – молодці!
Парний танок «Вареники»
Хлопчик: Дівчатка, мов зозуленьки,
Очі, як волошки,
І біляві, і русяві,
І чорняві трішки.
Дівчинка 1: А хлопчики, мов соколи,
Горять поясочки,
Сильні та красиві
У вишитих сорочках.
Дівчинка 2: Чи ви чули,? Чи чували?
Хлопці наші сперечались,
Хто із них спритніший,
Хто із них сильніший?
Нумо, краще, позмагайтесь,
Спритністю поміряйтесь!
Конкурс – гра «Ложкарі»
Василина: Молодці, хлопчики! Ростуть справжніми козаками!
Ведуча: А хто ж буде закосичувати наших дівчаток?
Василина: Хто ж, як не рідна матінка благословляє на добре, щире життя у праці, дає настанови на добре ставлення до людей.
(Підходить до донечки)
- Доню, моя доню,
Синьоока зірко (гладить донечку)
У житті буває солодко і гірко,
Щоб в житті твоєму не прийшлось пізнати,
Не забудь ніколи маминої хати.
(Мати бере рушник і дає донечці)
- Хай цей рушник тебе від лиха зберігає.
Донька:
Де б я не ходила, щоб я не робила,
Знати й пам′ятати буду повсякчас:
Наймиліша хата – там, де народилась,
Найрідніша мати, що зростила нас.
Мама 1: Ми теж для своїх донечок рушник вишивали.
Мама 2: Вишивали та у доросле життя донечок збирали.
Василина: Ідіть же, дівчатка, до матусь рідненьких. Беріть гарні рушники та кажіть подяку.
(Дівчатка підходять до матусь, вклоняються)
Донька-дівчинка:
Мама вишила мені
Рушничок маленький
На нім квітне візерунок –
Ой, який гарненький.
В мами ручки золоті,
Любляче серденько.
Як же я тебе люблю,
Моя рідна ненько.
(Мами дарують дівчаткам вишиті рушники)
«Танок з рушниками» (дівчатка)
(Дівчатка застеляють рушниками стільчики, сідають)
Дівчинка:
Благословіть нас, наші мами,
Косу заплітати, косу заплітати,
У стрічки вбирати.
Щоб росли довгі, густі та красиві,
Щоб раніш своїх годочків не ставали сиві.
Ведуча: Тож, матусі, благословіть своїх діточок і закосичте їх.
(Матусі підходять до донечок і починають їх закосичувати)
Мати 1: Плетися коса, розумнішай голова,
Родися краса, добрішай душа.
Мати 2:
Рости, коса, до пояса!
Не випадай ні волоса!
Рости, коса, до п′ят,
Всі волосинки в ряд!
Пісня укр. нар. «Горіла сосна, палала» у виконанні матусь.
Василина: Любі матусі, візьміться за руки, тричі обійдіть донечок, щоб захистити їх від усякого лиха, напасті, щоб відвернути від них нудьгу і страждання. Адже, нічого немає сильнішого за материнське благословення.
(Матусі тричі обходять донечок під музику)
Ведуча: А тепер, матусі, поцілуйте своїх донечок, привітайте їх з важливою подією.
(Матусі вітають своїх донечок, дарують їм гребінці під лагідну музику)
Василина:
Донечко, рідненька, ти іще маленька,
Я молюсь за тебе, як і кожна ненька.
Я прошу у Бога здоров′я міцного,
Щоб тобі послав він щасливу дорогу.
Щоб в житті ніколи ти горя не знала
І щоб твоя доля цвіла – процвітала.
Донька:
Мамо, добре, що ти є,
Ніжне сонечко моє!
Від твоєї доброти
Так і хочеться рости.
Бо, ріднішої ніж ти,
В цілім світі не знайти!
Добре, мамо, що ти є –
Тепле сонечко моє!
Ведуча: Матусю в усі віки шанували, любили, бо протягом багатьох років супроводжують нас у житті її ласка і турбота. Кожній мамі хочеться, щоб її діти росли здоровими і красивими, ввічливими і добрими, старанними і щасливими. Колись, дуже давно, на Україні, був гарний звичай: рано – вранці встати, зібрати росяні пелюстки яблуневого цвіту й осипати ним голівку матусі. (Матусі сідають півколом) І, саме зараз, ми проведемо такий обряд. Дівчата, візьміть свої коробочки з пелюстками, підійдіть до мами.
(Дівчатка беруть коробочки з пелюсточками і осипають ними голову матусі)
Разом зі мною промовляйте такі слова:
- Щоб ти, матінко, була здоровою!
- Щоб ти була щасливою!
- Щоб ти була коханою!
- Щоб ти не знала горя і біди!
Ведуча: Я думаю, що після таких побажань, ваші матусі обов′язково будуть здоровими і щасливими.
Василина: За давнім звичаєм дівчаток хочуть привітати хлопчики.
Хлопчик 1: «Косички»
«Косички у дівчаток, щоб смикати за них!»-
Так думав я спочатку, а виявилось – ні.
Вони ростуть для того, щоб заплітати їх,
Та стрічки в них носити, довгі і красиві,
Щоб хтось про них сказав: «Ах, ах! Яка краса!»
А от мені косичок не треба. Я – хлопчак.
А що я теж красивий – то це помітно й так!
Хлопчики:
1.Які гарні дівчатка у нас,
Ви красою вабите завжди нас.
Тож, дівчатка, знайте ви кожен раз,
Що коса в пошані в народі й у нас.
2.Милі дівчатка, ми вас поважаєм,
Гарної посмішки від вас чекаєм.
Тож лишайтесь завжди милі,
Ніжні, щирі і вродливі.
Ведуча: Любі наші дівчатка! Ростіть, плекайте і шануйте коси – свою одвічну дівочу красу. Будьте здорові та щасливі!
Василина:
Хай щастя поселиться в вашій родині,
Хай радісно буде і вам, і дитині.
Щоб були стосунки в сім′ях добрі й щирі,
І зростали діти в злагоді і мирі.
Пісня «Побажання» (загальна)
Ведуча:
Зі святом вас вітаємо,
Щастя й успіхів бажаємо!
Щоб тільки добро у житті велося,
Хай збудеться все, що не збулося!
Хай буде спокій і мир в Україні –
І більшого блага не треба людині!
Загальний танок «Перлина –Україна»