Родинне свято "Бабусині пироги", 1 клас

 

 

 

РОДИННЕ СВЯТО «БАБУСИНІ ПИРОГИ»

 

Підготувала вчитель

ЗОШ І-ІІІ ступеня с.Карпилівка

Крикун О.П.

 

Мета. Розширити знання учнів про неоціненні, золоті, працьовиті бабусині руки. Виховувати почуття пошани і любові до бабусі.

 

На свято запрошені бабусі, мами, татусі. Бабусі печуть пироги для онуків.

 

Хід свята

Хлопчик. Добрий день, вам люди добрі,

                  Що сидять в нашій господі,

                  Раді з святом вас вітати,

                  Щастя і добра бажати.

Дівчинка. Красиво і ніжно у нашій світлиці. 

                   Квіти на вікнах стоять чарівні.

                   Сьогодні у класі бабусине свято,

                   І хочеться всіх привітати мені.

 

Вчитель. Діти, сьогодні – особливе свято. В гості до нас прийшли найулюбленіші для нас люди – ваші бабусі. Ваші невтомні трудівниці, хранительки звичаїв та обрядів, цікаві казкарі.

Ось вслухайтесь, діти, у саме слово: бабуся, бабусенька, бабуня, бабусечка. Правда, яке воно ніжне, красиве, лагідне, пестливе. А чому?

-  Тому, що бабуся прожила на світі удвічі більше за наших маму і тата;

- бачила на світі удвічі більше за наших маму і тата;

- ви удвічі дорожчі для неї, бо ви – діти її дітей, бо ви її  - онучата, її пташенята чи поросятка.

 

Хлопчик. І коли це бабця називала мене поросятком?

Дівчинка. Напевно, тоді, коли ти був бруднулею!

 

Хлопчик. Згадав! Це було тоді, коли я

                  Заталапав чоботята.

І щоб сховатися від тата, -

                  До бабусі утікав.

                 А вона побурчить,

                 Поцілує та й мовчить.

                 Чи сюди, чи туди,

                 Чи то хліба, чи води,

                 Чи сорочку, чи штанята, -

                 Все до бабці, не до тата:

                 Там безпечно від біди.

                 І щасливо той жиє.

                 В кого бабця люба є:

                 Той біди вже не зазнає,

                 Бо бабусенька скрізь дбає.

 

Дівчинка. А дбає бабуся про тебе тому, що ти її дитиночка – кровиночка. Правду кажуть у народі: «Діти – це діти, а справжні діти – це онуки».

 

Вчитель. Дорогі бабусі! Ми знаємо, що в житті вам було нелегко. Розкажіть, будь ласка, нам трішки про себе.

 

Розповіді бабусь.

 

Ви нечасто отримували подяки, нагороди, подарунки за свою роботу. А сьогодні ваші онуки підготували для вас сюрприз.

Діти вручають подарунки.

 

Хлопчик. Любі бабусі! Ми старанно готувалися до свята і підготували для вас пісні і вірші, щоб потішити вас і розвеселити.

 

Пісня « В мене є бабуся «

 

В мене є бабуся дорога моя,

Добрая моя, лагідна моя.

Молода і гарна дорога моя,

Схожа на бабусю буду я.

 

Приспів: Пам-па-ра-ра……

                 Торт пече бабуся дорога моя.

                  Я й собі навчуся, дорога моя,

                  Схожа на бабусю буду я.

 

Все на світі знає дорога моя

Добрая моя, лагідна моя.

І пісень співає дорога моя.

Схожа на бабусю буду я.

 

Приспів.

 

Танцювати любить дорога моя,

Добрая моя, лагідна моя.

І мене голубить дорога моя.

Ми навіки друзі – знаю я.

 

Вчитель. Бабуся! Чи є в світі краща людина? Ні! Скільки вона пережила, але яка ніжна, щира! Скільки вона не доспала ночей, голублячи онучат. Подивімося, діти, у бабусині очі. Які вони щирі! Це погляд добра і любові. І хоч горе не обходило бабусиної хати, особливим блиском світилися очі бабусі тоді, коли приходили до неї онучата. У кожної бабусі своє життя, своя доля. Її доля! А яка вона?

 

Дівчинка. Бабусина доля –

                   Як ота тополя.

                   Що посеред степу в небо порина.

                   Вітер гне тополі, заметілі в полі,

                   Так біліє в бабці сивина.

                   Наткала їй горя, як два чорних моря, -

                   То роки голодні, то шляхи війни…

                   Тільки і світало, як пшеницю жала

                   Та як повертались доньки і сини.

                   А іще світало, як защебетали

                   У дворі онуки, наче ластівки.

                   Бабусина доля – як в степу тополя,

                   А над нею небо – як віки.

Хлопчик. Бабуся-бабусенька, невтомна бджілка. Заради онуків вона віддасть усе, останньою краплинкою води поділиться. Кажуть, що бабусі люблять онуків більше, ніж власних дітей. Вони з любов’ю передають їм своє вміння.

Вчитель. Справді, на плечі бабусь лягло виховання онуків. Нерідко бабусі замінюють вам тата і маму. Адже батьки, за щоденними турботами не мають часу відповідати на всі ваші «чому?». От і доводиться звертатися до бабусь. А вони все встигають, на всі запитання відповідають, улюблену страву онукам приготують. Бо мають бабусі натруджені руки, які поважають і люблять онуки. А люблять їх онуки за те, що вони не бояться праці.

 

Учень 1. Люблю я руки золоті, що вміють все робити.

                 Давно вже навчені вони пекти і прати, й шити.

 

Учень 2. Наша хатка невеличка,

                 Лиш комірка і світличка.

                 Та вона нам веселенька,

                  Бо в ній господарить бабуся рідненька.

                  Наша бабця – господиня,

                  Чиста хата, повна скриня,

                  Добре прибрана комора,

                  Бо до праці бабця скора.

 

Учень 3. З бабусею своєю дружу давним-давно.

                 І ми, кажу вам, з нею в усьому заодно.

                 Така моя бабуся – найкраща у житті.

                  А руки у бабусі – ну просто золоті.

                  Вони що хоч уміють, скрізь роблять чудеса.

                  То місять щось, то шиють, подивишся – краса.

 

Учень 4. І в хаті, і надворі пороблять все як слід.

                 То чистять щось в коморі, то варять нам обід.

                 А там нічник засвітять, щоб спав міцніш онук.

              Мабуть немає в світі таких хороших рук.

 

Учень 5. Свою бабусю любу

                 Я знаю з давніх пір.

                 Її обличчя добре, її ласкавий зір.    

     Замислиться бабуся, зажуриться на мить 

І знов дивись, сміється,

              Ласкаво гомонить.

    Скільки в бабусеньки з нами турботи!

   Варить бабуся нам добрий компот.

           Треба і шапочки теплі зв’язать,

        Казку веселу нам всім розказать.

Скільки в турботах тих різних умінь!

                 Рідна бабусенько! Сядь, відпочинь.

                 Ми тобі пісеньку зараз почнем.  

 

Пісня   « Бабусі «

 

Зовсім не старі бабусі наші,

Нам вони подружки вірні старші,

Скільки буде два і два,

Звідки острів і трава,

І в барліг ведмідь заліз навіщо,

Де  Снігуронька живе,

Нам бабусі зможуть відповісти-

Вже бабусі наші все зуміли:

Нам косички заплести,

У квартирі підмести,

Пиріжок спекти , полить вазони,

Каші внукам наварить,

В магазині хліб купить,

Як же з ними, друзі,  повезло нам.

 

Учень 6. В нас сім’я маленька, дружна, веселенька,

                 Бо керує нами справжня голова,

                 Що про всіх нас дбає, всіх оберігає,

                 І для всіх знаходить теплії слова.

 

Учень 7. Пироги із сиром для мене готує,

                 Найгарнішу блузку мамі вишива.

                 Татові сорочку горно попрасує,

                 І мені гарненьку пісеньку співа.

 

Учень 8.І такі бабусі є у кожній хаті.

                 Тож давайте всіх до купочки зберем,

                 І влаштуєм бабцям найпишніше свято.

                 Бо без них, повірте, всі ми пропадем!

 

Вчитель. Дорогі наші бабусі. Мабуть всі ви відчули з якою теплотою говорять про вас ваші онуки. І справді, вони для вас приготували пишне свято. І кожне ваше внучатко скаже про це найщирішими словами.

 

Учень 9. Бабусю рідненька,

                Яка я раденька,

                Що ти в мене є,

                Моя дорогенька.

 

Учень 10. Ніхто так більше не вміє,

                  Цікаво казку розказати.

                  Приголубити, посварити,

                  Тихенько пісню заспівати.

 

Учень 11. А як бабуся вміло

                  Сорочку вишиває,

                  З онуками малими

                  Пісні вона співає.

 

Учень 12. Щодня я благатиму Бога,

                  Щоб ти до ста літ дожила,

                  Навчала мене і ростила,

                  Дорогою правди вела.

 

Пісня  « Бабця спить»

 

Ходить тиша в теплих капцях,

Задрімала в кріслі бабця.

А годинник цокотить:

- Бабця спить,

Бабця спить. (Двічі)

 

Я навшпиньки вийду з хати,

Щоби їй не заважати.

Не скачи, собачко, цить!

- Бабця спить,

Бабця спить! ( Двічі )

 

Вчитель. Наші бабусі є не тільки добрими порадницями, друзями. Вони є справжніми чарівницями.

 

Учень 13 . Ти, немов, та чарівниця,

              Біля печі все тупцюєш.

              Вареники й галушки

              Ти для всіх готуєш.

 

Учень 14. Бабуся рідненька

                   Спекла пиріжок.

                   Із сиром, повидлом

                   Для нас діточок.

 

Учень 15. А пироги які смачні

                   Ти вмієш рідна випікати.

                   Онуків і дітей своїх

                   Ти вмієш щедро пригощати.

 

Учень 16. Пиріжки із яблуками

Ти вмієш випікати.

                   У віконце виглядаєш

                   Мене, маму й тата.

                   А як прийдемо до тебе

                  Ми усі сім’єю,

                  Ти нас щиро так приймаєш

                  Серцем і душею.

 

Учень 17. Чую ніжне «Добрий ранок!

                   Зготувала я сніданок,

                   Пиріжок смачний спекла».

                   Обійму свою бабусю,

                   Ніжно , ніжно пригорнуся.

                   Я бабусю так люблю,

                   Що попросить -  все зроблю.

 

Учень 18. Подивіться на пиріг –

                  Он який рум’яний.

                   Наче сонце золотий,

                   Запашний, духмяний.

 

Вчитель. А вірними помічниками у випіканні таких смачних пирогів є наша українська піч.

 

Три дівчинки в українських костюмах розповідають про значення печі у житті українців.

 

Учениця 1. Піч служить українському селянинові тричі: для опалення житла і як тепле спальне місце, для приготування їжі, випікання хліба, пирогів. До неї завжди ставилися як до священного предмета, тримали в чистоті.

 

Учениця 2. Під піччю, звичайно, стоять предмети домашнього вжитку: діжа, масниця, горщики.

 

Учениця 3. Прославимо піч, прадавню українську піч,

                     Що гріла наших предків як перина.

                     В ній теплий попіл парував всю ніч,

                     І не одна тут пестилась дитина.

 

Пісня

 

Вчитель. А зараз ми проведемо конкурс на краще виліплювання пиріжків. Хто швидко і якісно виліпить, той – переможець.

 

Три дівчинки у фартушках і хустинках з готового тіста і начинки виліплюють пиріжки. Потім у конкурсі беруть участь хлопчики.

 

Вчитель. Дорогі бабусі, ми всі бачимо, що ваша заслуга тут найбільша, адже ваші внучата прекрасно справились із завданням. А тепер, шановні, для вас прислів’я і смішинки.

 

Учень 19. Хто бабусю має, той потіху знає.

 

Учень 20. Там бабусині руки, де онуки.

 

Учень 21. Бабусине слівце – плідне деревце.

 

Учень 22. Поки є бабуся, я нікого не боюся.

 

Хлопчик і дівчинка розказують смішинку

 

Не чужа

 

-Не брудни скатертину, Андрію!

- Чому?

-  Бабуся прала її, прасувала.

- Ну і що?

- Треба поважати чужу працю.

- Але ж бабуся не чужа.

 

Вчитель. Шановні наші, мудрі порадниці. Ваші внучата завжди готові прийти вам на допомогу. Послухайте ось ці рядки вірша.

 

Учень.   З ранку до ночі трудиться бабуся.

               В неї я охоче працювати вчуся.

               Я бабусю прошу: хоч на півгодини

               Хай моя хороша ляже, відпочине.

 

               Годі їй старенькій мити, підмітати,-

               Я сама скоренько підмету кімнати.

               Застелю я ліжка, підмету підлогу,

               Килимок-доріжку покладу під ноги.

 

               Я сама усюди пил повитираю,

               Квітів не забуду принести із гаю.

               Вже, як і годиться, все зробить я зможу-

               Я ж бо трудівниця, на бабусю схожа.

 

Вчитель. А зараз ми проведемо виставку бабусиних пиріжків.

 

Учень 23. Сьогодні ми маєм нагоду усі

                   Покуштувати пиріжки ось ці:

                   Із вишнями, сиром, повидлом та маком,

                   Різні на вигляд і різні за смаком.

 

Три дівчинки у фартушках і хустинках пригощають усіх гостей бабусиними пиріжками.

 

Вчитель. Я сподіваюсь, що вам всім сподобалось родинне свято, присвячене нашим невтомним трудівницям, мудрим порадницям, людям із лагідною посмішкою, теплим поглядом, добрим серцем і щирою душею – нашим рідним бабусям.

 

 

 

 

.