Родинне свято (літературно-музична композиція) „А дух вкраїнський поміж нами з Піснею воскресне!”

Тернопільська Українська гімназія ім.І.Франка

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Родинне свято

(літературно-музична композиція)

 

„А дух вкраїнський поміж нами з Піснею воскресне!”

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Підготувала

учитель української мови та

літератури 

Л.І. Гарматюк

 

 

 

Тернопіль 2016

 

Родинне свято (літературно-музична композиція)

 

„А дух вкраїнський поміж нами з Піснею воскресне!”

 

 

(Святково прибраний клас, на динамічних стендах – світлини відомих українських  особистостей: Т.Г.Шевченка, Лесі Українки, Івана Франка, А.Малишка, Д,Павличка, Соломії Крушельницької, Володимира Івасюка, В.Зінкевича, Н.Яремчука та ін.)

 

Звучить тиха колискова, спокійне світло, посередині класу – кошичок з обрусом, у якому сяюча кулька - символ Пісні – Божого дару вкраїнського народу. 

 

 

ЕПІЗОД 1

      Виходить батько з маленьким сином, розмовляють, і раптом – знаходять Дар. Хлопчик запитує:

• Батьку, що це?
• Пригляньмось, якийсь скарб, напевно!

 

ГОЛОС:

     Хлопчику, ти будеш моїм промінчиком Світла Добра, Душі, Любові, струною і мелодією Духу Вкраїнського, бо Ти Той, кому я належу, Ти - сьогоднішнє і майбутнє моєї Долі, бо Ти маленький Українець, а я – Твоя Душа, і Піснею зовуть мене.

     Прийми мене, сохрани та пронеси крізь віки, дитино, плекай і бережи, бо я є Дар від Бога.

 

ХЛОПЧИК:

Я несу свою ношу – і тяжка, і безцінна,

Не покину, хоч як хай стомлюся,

Я – щасливий між вами, мене Пісня обрала,

Я за неї із вами молюся!

 

Батько пригортає до серця дитину і лагідно заспівує „Колискову”

 

 ЧИТЕЦЬ:

     Колискова пісня... Лагідний материн наспів засівав дитячу душу Любов”ю до людей, до природи, до всього живого.

     Коли дитя у материнім лоні

Про себе мовить порухом несмілим,

Воно вже бачить мамині долоні,

Що піднесуть його над світом білим!

 

 ЧИТЕЦЬ:

 

Моя бентежна радосте й жадання,

Моя любове перша і остання,

Моя пекельна муко і страждання,

Весняний цвіте мій, тендітний ранній,

Найкраща жінко в цвіті, найніжніша,

Моя молитво щира, найсвятіша,

Моя неволе, що солодша меду...

У мене більш доріг нема, окрім тієї, Пісне,

Що до тебе...

 

(Звучить фонограма пісні Т.Петриненка „Україно”)

 

БАТЬКО:

Дай нам, Боже, снаги, хай любов ця не згасне,

Бережи свою Пісню, для цвітіння дай сили,

Ти її споряди для високого лету,

Біля серця Твого в неї виростуть крила.

 

ЕПІЗОД №2

(Виходять дівчатка у танок, заспівуючи „Подоляночку”)

 

ЧИТЕЦЬ:

Здається, кожна гілка дерева в Україні має свого поета і кожна стеблинка трави на цих безмежних квітучих рівнинах відлунюються українською піснею!

 

ПІСНЯ:

Мої смереки й верховини,

Мої плаї, стрімкі потоки,

Я пригортаю вас до себе,

Я обіймаю тебе, брате,

Мій Черемоше синьоокий.

Я захищу вас від негоди

Руками – крилами лелеки,

Щоб втамувати вашу спрагу,

Побіля ватри, що у серці

Усіх вас хочу відігріти,

Ношу в душі своїй сто свічок,

Щоб вам у темені світити...

Складаю Богу дяку щиру

За те, що – з вами, нині й прісно,

Що пригортаю всіх до себе...

Побіля вас, усіх живих і предків

На варті стане моя ПІСНЯ...

 

(Звучить пісня ...

 

ЧИТЕЦЬ:

 

ПІСНЕ! Велична, рідна пісне!

В тобі є все: і древня наша слава,

Володимира хист і мудрість Ярослава,

І наших прабатьків ворогування злісне,

І Богдана розвага,

І Богуна відвага,

І Дорошенка розум, і хитрощі Мазепи,

І гомін гір, і блискіт зір,

І шум лісів, і розвага степу.

І материна любов, і жар палкий кохання,

За свободою жаль і мрії про свободу,

І весь наш біль, всі наші сподівання,

Ти – Дзеркало душі, країни та народу!

 

ЧЛЕНИ РОДИНИ:
     Українська пісня! Хто не був зачарований нею, хто не згадує її, як своє чисте, прозоре дитинство, свою  горду юність, свої бажання бути красивим і ніжним, сильним і хоробрим? Який митець не був натхненний її багатющими мелодіями, безмежною широтою і красою її образів, чарівною силою, що викликає в душі людській найскладніші, найтонші, найглибші асоціації, почуття, що підносить її до вершин людської гідності, до людяності, творчості...(О.Довженко).

 

ЧЛЕНИ РОДИНИ:

     Нині, мабуть, мало хто знає, що співали наші бабусі і дідусі, прабабусі  та дідусі в молоді літа, як підтримували спадкоємність народних традицій, як  зберігали вони упродовж віків...

 

ЧИТЕЦЬ:

     А починалося опанування пісенних скарбів народу, прилучення до його обрядів, уявлень, вірувань з дитинства.

(Звучить обрядова пісня „Зеленая дібровонько” чи інше...)

 

ЕПІЗОД №3 (діти розігрують сценку на Купала)

 

ЧИТЕЦЬ:

     Українські обрядові пісні... У День на Івана Купала, зрана попоравшись, вся молодь рушала з села. Парубки на луки – на Маренку гілля ламати, дівчата на поле та луки – квіток збирати, вінки вити...

Та купався Йван

Та у воду впав...

Купала на Йвана...

 

ЧИТЕЦЬ:

     Кругом багаття метушаться люди. А збоку, широко розкинувши густі віти, стоїть заквітчана Маренка – мов нерозчесана дівчина розпустила коси, а навпроти неї – Купало.

     В ніч на Івана

    В ніч на Купала

    В темному лісі папороть цвіте.

    В ніч на Купала.

В ніч на Купала

Хто зірве квітку – диво-скарб знайде.

(Звучить пісня про Купало)

 

ЧИТЕЦЬ:Так, поряд з „дорослими” є суто дитячі, колядки, щедрівки, веснянки, русальні .А в закличках й примовках, діти зверталися до дощу, сонця, вітру...І згадаймо народні весілля, обряди...

 

(Звучить пісня у виконанні сестер-бандуристок Простак)

 

ЧИТЕЦЬ: Умів наш народ не тільки журитися, а ще й веселитися, бо завжди окрасою був добрий влучний вкраїнський гумор!

 

(Звучить пісня „Ой там,  на току,  на базарі...”)

 

 

Чорнії брови, карії очі...-

У піднебесся мелодія вилася,

Голос, немов найчастіша сльоза,

Прямо із серця пісня та вилилась.

Вилилась з серця і    розтеклася

Щемом солодким, терпким, розтривоженим,

„Очі, ви, очі дівочі...-

Як же любити душа таке може?

Голос бринить – передзвін кришталевий.

Струни найтонші торкнути воліє,

„Чорнії брови, карії очі...

Як трепетати душа твоя вміє...

Пісня ворожить, птахою лине,

Голос той серце навпіл розтинає...

 

(Звучить пісня „Чорнії брови...”)

 

ЕПІЗОД  №4

 

За сценою голос на фоні музики пісні Марусі Чурай:

 

     Колись давно в Полтаві жила гарна дівчина Маруся Чурай. Мабуть, не знайдеться в Україні людини, яку б не схвилювала доля цієї полтавчанки. Кохалася вона з піснею, мала красивий голос, чисту душу, була надзвичайно талановитою. Їй зрадив коханий, зілля, яке дівчина приготувала для себе, випив саме він, певно, так розпорядився Господь, щоб залишити для України дівчину-легенду. Та важко зносити наругу людей, злі плітки, а найголовніше – смерть коханого, батька, матері. Винесений вирок – страта, та козаки донесли звістку з Полтави до Богдана Хмельницького, сказавши, що дівчина – то є Душа Пісні та України! І несеться Грамота-помилування Іваном Іскрою! Торжествує справедливість.

 

(Виходить Дівчина, звучить монолог Марусі Чурай на фоні музики „Засвіт встали козаченьки”)

Після монологу – пісня „Маруся Чураївна”, муз. В.Міщенка, сл. Н.Хоменка.

 

ЧИТЕЦЬ

 

            Усі вони із пісні,

             Що зроду і до роду,

 Їй жити у легенді,

 Їй жити для народу.

 

Нема  її могили,

Земля над  нею рівна.

А значить - не вмерла

Маруся Чураївна.

 

 

 

ЕПІЗОД №5

 

(Звучить козацький марш, виходять хлопці співаючи)

 

 

     Пісня! Як багато вона важить у житті людини! У ній - її минуле, сучасне і майбутнє

  У 12-17ст. – час розквіту українського героїчного епосу – звучать історичні пісні,  у яких оспівується героїзм козацтва, його сміливі походи, лицарська честь, життя і побут. Образ великого запорожця, що у вільні хвилини  любить погуляти, назавжди  втілився у пісні.

     Найяскравіша ознака козацтва – похідна пісня –набула свого найбільшого розвитку в 14-18 ст. Цей час – золота доба української пісні.

     Великою популярністю в народі ось уже понад три століття користується пісня „Ой на горі та женці жнуть”, у якій згадуються Петро Конашевич-Сагайдачний і Михайло Дорошенко – наші гетьмани.

 

ЧИТЕЦЬ:

 

Українська  пісне, вимита сльозами,

Висушена вітром у краю чужім!

Українська пісне! Ти пройшла шляхами

До мойого серця і живеш у нім!

Українська пісне, чарівна, всесильна,

Ти такою будеш через сотні літ.

Українська пісне! Вчить тебе дитина,

Щоби пам”ятати свій козацький рід!

 

 

(Діти виконують пісню „Козацькому роду нема переводу!”)

 

ЕПІЗОД №6

 

     Пісенну традицію давніх віків з успіхом опанували й розвинули у творчості поети 19 століття Т.Шевченко, І.Франко, Леся Українка... Саме з піснею, з кобзарською думою пов”язував Т.Шевченко безсмертя народного генія і славу рідної землі:

 

Наша дума, наша пісня

Не вмре, не загине.

От де, люди, наша слава,

Слава України!

 

(Виконується пісня „Ой ти, дівчино, з горіха-зерня...” та інші романси )

„Тополя”, „Ніч яка місячна”...)

 

ЕПІЗОД №7

 

Весь вік людський супроводжують пісні. Доки живе пісня, доти житиме і народ. Тож нехай наше життя прикрашає пісня, хай приносить вона у наш дім лише радість і щастя.

 

Кружляй же завжди, пісне, на орбіті,

Брини й лунай в різноголоссі нот.

Про рідний край і нашу пісню в світі!

Не забувай, співучий мій народ!

 

(На сцену виходять дівчатка у бальних платтях, танцюють класичний танець)

 

   Мотивами українських пісень скористалися Й.С.Бах, і Й.Гайдн, вплелися вони до творів В.А.Моцарта, К.М.Вебера, Шуберта, Бетховена, виразно відчутні у Ліста, Бартока, Дворака, Шопена, Глінки.

     А згадаємо чарівний голос нашої землячки – Соломії Крушельницької, яка прославила наш край у світі. Її співом захоплювались, її обожнювали, у неї закохувались.

 

(Звучить голос славетної співачки).

 

     Минали роки, віхи історії відштовхували час, змінювались устрої, влади, приходили в життя України ті, котрі не були патріотами, а просто бажали знищити все людське, духовне, національне. А українці знову повставали, брали до рук зброю, а на вустах жила українська пісня, шо надихала, кріпила дух, оберігала, мов мати, оберіг...

 

ЧИТЕЦЬ:

 

Ніби сниться: заквітчана площа,

Ріки прапорів, море голов,

І та пісня – з усіх найдорожча,

І те серце, роздвоєне знов...

...Знову наступ, усміхнені гори,

Понад нами веселка сторіч,

І нечувана пісня бадьора про червону калину і Січ...(Б. Лепкий)

 

(Звучить пісня „Про червону калину”, „Там на горі на Маківці” і т. д.)

 

ЕПІЗОД №8

 

     Незнана історія галицького стрілецтва. Мужня і патріотична, але мало досліджена. Українські січові стрільці... В їхніх очах велич Духа, а чола осяяні сяйвом пречудової мрії, що їхні прапори – блакить неба і золото Дажбожого сонця.

 

(Звучить пісня „Їх було троє”)

 

ЧИТЕЦЬ:

 

Чи маємо право про них ми не знати?

Цю славу безсмертну в болоті топтати?

Зажурились хлопці, як тепер прожити:

Столочили орди наше раннє жито...

 

(Звучить пісня „Зажурились хлопці” Й.Струцюка)

 

ЧИТЕЦЬ:

Хто вродився вільним – не боїться смерті.

За кохану землю ладен він умерти.

До катів ненависть – то найперша зброя

Хто рабом не схоче – стане той героєм.

 

Ми не вийдем з того бою,

Ми не станем на коліна

Станем ми на смерть з тобою,

Щоб не вмерла Україна!

 

(Звучить пісня „Нам весна не там зустріла” , Ц.Струцюка або „Очерет мені був за колиску” сл. Фальківського)

 

ЧИТЕЦЬ:

Коли в серцях зароджується іскра,

Що приведе до мрійної розмови.

Тоді найкраще порятує пісня –

Єднання пристрасті і чарівного слова.

 

А втім усе снить ніжністю й красою,

Бо світ одвік стоїть на доброті,

А доброта за правду йде до бою,

За щедрість душ, за почуття святі!

 

(Вірш О.Рисака „Пісня”, пісня-романс „О соловію...”)

 

ЧИТЕЦЬ:

 

     Згадаймо сьогодні лагідний голос, ніжний і материно-матіоловий присмак народної пісні  Ніни Матвієнко, яка увібрала і вишневий цвіт, і п”янкий чорнобривцевий запах, і духмяний  теплий подих м”яти. Це все - візитна картка України у світі.

 

(Звучить пісня у виконанні співачки „Мамо, вечір догоря...”)

 

ЧИТЕЦЬ:

 

     А згадаймо, як протягом десятиліть оплесками і стоячи зустрічали нашого вкраїнського оперного співака Анатолія Солов”яненка у всіх куточках світу, у кожній діаспорі, у голосі якого палахкотів український рушник червонобагряними барвами, пристрасний акцент української класики, щемний сердечний  дотик душі. Його творчість знали краще і цінували достойніше саме там, за кордоном, бо в нас, у рідній Україні,  не вистачало ефірного часу для національного співака.

 

(Звучить пісня у виконанні А.Солов”яненка)

 

 

ЕПІЗОД №9

 

    Говорити про пісню і не згадати про творчість В.Івасюка, І.Білозіра, Н,Яремчука, В.Зінкевича, то все одно, що забрати у птаха одне крило. Саме народна мелодика лягла в основу сучасної української пісні 70-80-их років.

 

Народна пісня – голос невсипущий,

Душі людської – вічне відкриття.

Вона ніколи, як і хдіб насущний,

Не вийде з моди сущого життя.

 

І як би там не моднилося модне

У вихилясах мікрофонних мод,

А наймодніша – істинно народна,

Що не старіє, як і сам народ.

 

ЧИТЕЦЬ:

 

     Все почалось, мабуть, з того як і першим  було слово. А слово  це ішло із уст в уста, із покоління в покоління, із століття у століття, і минуло не одне тисячоліття, а слово живе і несе у собі велику силу. А слово, поєднане з музикою, має здатність творити чудо. І несли в собі чудотворну силу пісні язичницьких обрядів, пісні Марусі Чурай, що живуть уже п”ять століть, пісні вільних козаків та невмирущих січових стрільців. Саме та співуча українська земля змогла виплекати ще одного співця нашої сучасності Володимира Івасюка.

ЧИТЕЦЬ:

     Здавалося би, такі далекі і такі близькі 1970-ті роки. Сіра завіса відділяє нас від них. Це був час Брежнєвського комуністичного застою, коли більшість пісень писалися на замовлення, на догоду владі.

     Та раптом з”явилася пісня, як квітка із легенди – „Червона рута”, а поряд з нею „Водограй”, „Стожари”, „Два перстені”, „Мальви” та багато інших. Вони сьогодні звучатимуть на святі. Автором цих пісень був молодий, красивий хлопець із Буковини Володя Івасюк. Батьки все робили для того, щоб дати своєму синові можливість розвинути свій талант. Пісні його несли в собі неповторну українську мелодику у поєднанні з українським ритмом. Молодь підхопила її, як на крилах. За 30 років свого короткого життя він написав понад 100 пісень. Його пісню „Червона рута” мала шалений успіх.

(Усі виконують пісню „Червона рута”)

ЧИТЕЦЬ:

     Володя не прагнув кар’єри. Він любив життя, людей, але до нього не всі ставилися з відповідною шаною, особливо влада. І про це свідчить те, що Володя не був членом спілки композиторів, лауреатом жодної премії. Такий молодий і перспективний талант раптово згас у травні 1979 року.

 

ЧИТЕЦЬ:

Ліс захмелілий від сонця й весни,

Барви розлито навкруг кольорові...

Дивляться очі погаслі у синь,

Руту червону потоплено в крові!..

Господи, де ти? Ти є чи нема?

Глянь, усевидющий, - очі бо маєш..

Бачиш, моя Україна – сліпа!

Глянь, вона знову в крові спливає!

Знов хрестоносці нові з ножем

Прямо у серце її ударяють!

 

Ні, нас не вбити! – Володя мовчить...

Але ж Василь та Назарій

Співають!

 

 

     Обірвалась струна Володі Івасюка. Загадкова жорстока смерть у Брюховецькому лісі під Львовом сколихнула Україну. Його тіло знайшли понівеченим, а вбивці залишилися невідомими. Чи не ті самі вбивці, що знищили Василя Стуса, В”ячеслава Чорновола, Ігоря Білозіра та цілу плеяду талановитих людей нашої нації?

 

(Звучить пісня „Похилила віти червона калина”)

 

 

ЧИТЕЦЬ:

     Поховали Володимира Івасюка у Львові на Личаківському кладовищі. Тоді  навіть не дозволяли покласти квіти на йог могилу. Боялися його живого, боялися і мертвого. Минулого року Україна відзначала 60-тиліття композитора.

 

 

ЧИТЕЦЬ:

 

Пісні, мої пісні... Не розгубіть, брати,

Не розгубіть їх – ні в зимі, ні в літі,

О, як я їх плекав! Я з ними так страждав

Я тільки ними й жив на білім світі...

 

Якщо комусь іще не заспівав,

То лиш тому, що сил уже не стало,

Якщо комусь із вас не посміхнувсь,

Простіть – не встиг, бо жив я зовсім мало..

 

     Володимир Івасюк із ярликом „божевільного генія” загинув у тридцятилітньому віці...

     Пісні не задушили, і живе вона, як вогник, як неопалима купина, і хвилює серця своїх слухачів. І понесли їх у світ Софія Ротару, Назарій Яремчук, Василь Зінкевич, Павло Дворський та багато талановитих співаків.

 

(Звучить пісня Володимира Івасюка „Дві скрипки”)

 

ЧИТЕЦЬ:

    І вже не на землі, а із небес бачив Володя, як його „Червона рута” дала ім.”я великому фестивалю української сучасної і популярної музики. Під такою ж назвою він відбувся у рідному місті Чернівцях 199 року.

     Фестиваль виявив ціле суцвіття української естради: Тарас Петриненко, Марійка Бурмака, Василь Жданків, Орест Хома та інші.

 

(Звучить пісня „Ангел” В.Івасюка)

 

 

ЧИТЕЦЬ:

 

     Буковинська земля дала ще одну яскраву особистість –це народний артист України Назарій Яремчук.

Це був український лелека, що взяв на крила пісні свого творчого побратима Володимира Івасюка і поніс до людей, у світ. А починав свій творчий шлях в ансамблі „Смерічка” разом  із талановитим співаком,  своїм побратимом, Василем Зінкевичем.

     На жаль, ось уже кілька років нема Назарія Яремчука серед своїх дітей та друзів, у дорогих серцю Карпатах, на високих столичних, і низьких сільських сценах, нема ні в рідній, до останньої хвилини не зрадженій ним Україні, ні на чужині, де він часто виступав з концертами.

 

     Але живе його неповторний голос, звучить його пісня, пам”ятають його рідні, близькі і далекі друзі, й просто вся Україна. Послухаймо його голос.

 

(Звучить пісня „Два перстені”)

 

ЧИТЕЦЬ:

 

Так вмів співати тільки він,

Йому смереки кланялись і пояс,

Над горами світились небеса,-

Вслухайтесь в його хорівний голос.

Мовчить Назар і голос України

Змалів, змілів, не так уже промінить,

Змарнів,  у нім урвалася струна,

Яку ніяка інша не замінить!

 

 ЧИТЕЦЬ:

       Важка недуга забрала від нас співака. Але неповторний світ і дух вижницьких Карпат промениться чи не з кожної його пісні, палка синівська любов до цього сонячного шматочка української землі пронизувала все його життя.

 

Мої смереки й верховини,

Мої плаї, стрімкі потоки,

 Я пригортаю вас до себе,

Я обнімаю тебе, брате,

Мій Черемоше синьоокий,

Я захищу вас від негоди

Руками – крилами лелеки,

Щоб втамувати вашу спрагу,

Я випаду дощем у спеку,

Побіля ватри, що у серці

Усіх вас хочу відігріти,

Ношу в душі своїй сто свічок,

Щоб вам у темені світити...

Складаю Богу дяку щиру

За те, що – з вами, нині й прісно,

Що пригортаю всіх до себе...

Побіля вас, усіх живих і предків

На варті стане моя Пісня...

 

(Звучить пісня)

 

ЧИТЕЦЬ:

 

Твої пісні - найкращі акварелі,

Що розцвітають під цією просинню,

Вони – немов калинове намисто,

На вишиванці вижницької осені...

Вони - ясний, преніжний візерунок

У полонини на квітчастій хустці,

Твій голос – диво світанково-чисте,

Немов роса в трояндовій пелюстці...

 

ЧИТЕЦЬ:

     Кажуть: Бог любить трійцю. Саме такою трійцею були три легені – побратими Володимир Івасюк, Назарій Яремчик, Назарій Яремчик та Василь Зінкевич. І саме йому, Василеві, довелося поховати дорогих і близьких серцю людей, пережити біль непоправної втрати.

     З доброго благословення ансамблю „Смерічка” Василь став улюбленцем слухачів. А потім – ансамбль „Світязь”, в якому співак зміг розкрити свій творчий напрямок, глибину і самобутність пісень. Він є совістю української естради.

     Поетеса Марія Патей-Братасюк з Тернополя про нього напише:

Від вашої любові – світла  й світла,

Воно промінить кожному із нас,

Ви йдете, щоб світити до Тараса,

А ми до нього йдемо і до Вас...

(Звучить пісня „Ніби вчора”)

ЧИТЕЦЬ:

Така музика може бути створена лише від серця, від любові до життя, до людей, до матері. І написав її талановитий композитор, народний артист України Ігор Білозір.

     Як відомо, в ніч з 8 на 9 травня 2000 р. його жорстоко побили біля однієї з Львівських кав”ярень. Не виходячи з коми протягом вісімнадцяти днів, музикант помер. Ім”я його стало відоме у 80-ті роки, коли він очолив вокально-інструментальний гурт „Ватра”. Ви, напевно, пам”ятаєте такі пісенні шедеври: ”Пшеничне перевесло”, „Мамина світлиця”, „Чумацький шлях”, „Джерело”, Від Бога”, „Встань з колін, народе мій” та ін...

     Яскраво і колоритно звучали пісні Ігоря у виконанні Оксани Білозір.

 

 

Услід за Володимиром Івасюком Ігор був основоположником української національної естрадної пісні. Володимира Івасюка Ігор надзвичайно високо шанував і ніяк не міг змиритися з його трагічною долею.

     Тяжким горем лягла  на серце смерть Назарія Яремчука.

     Не всі знають, що Білозір разом з "Ватрою” побував в Афганістані – його випхали, тоді це було модно. Та після повернення Ігор рішуче відмовився від телепередачі, де мав би говорити про „інтернаціональний обов”язок” – надто вже страшною була правда, яку він там побачив. Усі ці життєві епізоди немов помста людині за непокору владі, націоналізм, патріотизм, любов до української пісні.

     Ігор уже з вічності звертається до кожного з нас: не сумуй, люби свою пісню, свою волю. І живи так, щоб за цю твою любов на тебе ніхто, ніколи не посмів підняти руку.

 

(Запис пісні „Світлиця”)

 

ЧИТЕЦЬ:

 

Твоя пісня лине рідним краєм,

Із любов”ю не вмирає віра.

Ще допоки ми пісень співаєм,

Не померкне зірка Білозіра...

 

      Українська пісня, така довірлива і щира, природна, справжня стукає у двері кожної української родини співом справжніх українських виконавців, яких сьогодні, на щастя, побільшало. Не проганяйте її, прислухайтесь, скільки первозданної краси в цій чарівній мелодії , скільки мудрості у простих словах.

(Звучать пісні сучасних виконавців, родини представляють свої улюблені пісні)

 

А зараз до нас линуть слова з вічності Володимира Івасюка:

Коли поїдеш, любий друже,

Із краю гір, шовкових трав,

Візьми з собою мою пісню –

Я в неї щастя наспівав.

І де б не був ти, пісня стане

Повік подругою тобі:

У радості осяє ніжно,

Розрадить в горі і журбі.

Станьмо ж, друзі, всі і заспіваймо,

Щоб ішло відлуння до небес.

Щоби дух вкраїнський поміж нами

З  піснею вкраїнською воскрес...

 

(Звучить пісня „Від Бога наша пісня”)