Родинне свято "Найкраща у світі матуся моя!"

  Родинне  свято  «Найкраща у світі матуся моя!»  

 

Святково прибрана зала. Висять повітряні кульки. Плакат  з написом «Найкраща у світі матуся!».   На інтерактивній дошці відео з фотографіями дітей з матусями, записані відеоролики.

 Ведуча 1.

                День чарівний, справжнє диво,

                В залі посмішок багато,

                В залі людно і красиво,

                Бо у нас сьогодні свято.

Ведуча 2.

                 Свято сяє квіточками,

                 Гріє сонечко весни,

                 Свято це – є святом мами

                 В день чарівний і ясний.

Ведуча 1.

                 Світить сонечко весняне,

                 Все кругом дзвенить піснями.

                 Рідні мами! З вашим святом

                 Ми прийшли вас привітати!

Ведуча 2.

                 Велике і прекрасне слово «мати»!

                 Від неї все на світі! Навіть світ.

                 О, як їй легко на руках тримати

                 Дитину, як найвищий заповіт!

 

 

Учень 1.

                  Матусю, мамо, люба наша ненько,

                  Тобі на свято квіти ми несем.

                  Ти наше сонце, матінко рідненька,

                  Ти над усе для нас, ти над усе.

Учень 2.

                   Матусю моя дорогенька,

                   Це свято даруєм тобі.

                   Яка ж бо ти ніжна, рідненька,

                   А очі які голубі.

Учень 3.

                   Мати – то сонечко рідне,

                   Сонечко, хоч і земне,

                   Слово її заповітне

                   Гріє і живить мене.

Учень 4.

                   Матусю, дай ручки твої поцілую,

                   За шийку тебе обійму,

                   І щічки погладжу. Ти знаєш, матусю,

                   Як сильно тебе я люблю!

Учень 5.

                   Матусю солодка, матусю рідненька,

                   Щиро горнуся до твого серденька.

                   Щиро, матусю, тебе обіймаю,

                   Доброї долі для тебе бажаю.

У виконанні дітей звучить пісня «Вітаємо маму», сл. Є. Сухиної, муз. М. Ведмедері.

   Ведуча 1.

• Мама, матуся, ненька… З цим іменем у нас пов’язане все добре, щире, людське. Це той дужий птах, який розкрив нам крила, дав дорогу в життя. Це людина, перед якою ми будемо завжди в боргу, завше цілуватимемо її руки, які пестили нас у дитинстві, чиї кроки  і душа завжди ідуть з нами, підтримують нас у години радості й печалі.

Ведуча 2.

• Мама – це тепле, лагідне і добре слово. Матуся віддає нам усе своє тепло до останньої краплини. Її любов до дитини безмежна і щира. Мама завжди гарна і чарівна – немов  перша весняна квіточка, її лагідне слово зцілює хвороби, дарує щастя і радість. Материнська посмішка порівняна хіба що з теплим промінням сонця. А хіба є щось краще, ніж материнський поцілунок.

Учень 1.

                         Ще в колисці немовля

                         Слово «мама» промовля.

                         Найдорожче в світі слово

                         Так звучить у рідній мові!

                         Мати, матінко, матуся!

                         Мама, мамочка, мамуся!

                         Називаю тебе я,

                         Рідна ненечко моя!

                         Від усіх ти наймиліша,

                         Матусенько мила.

                         Щиро дякую тобі,

                         Що мене зростила.

Учень 2.

                         Мама!

                         Найдорожче слово в світі!

                         Де б не був ти, що б ти не робив.

                         Та вона твій шлях завжди освітить

                         Ніжним серцем, відданим тобі.

                         В дні сумні та в дні на щастя щедрі

                         Мама буде у житті твоїм.

                         Тож живи, як мама, -

                         Щиро й чесно,

                         І як мама лиш добро твори!

Учень 3.

                        Є багато в світі мам,

                        Та скажу вам прямо:

                        Я для себе вибрав сам

                        Найріднішу маму.

Учень 4.

                        Ви нас, рідні, зростили,

                        Нам життя дарували.

                        І безмежно любили,

                        Від біди захищали.

Учень 5.

                         Тож сьогодні ми хочем

                         Вам спасибі сказати

                         За недоспані ночі,

                         На тривоги багаті.

У виконанні дітей звучить пісня «Пісню заспівали ми», сл.. Л. Миронової, муз. Р. Рустамова.

 

 

Ведуча 1.

• Мама! Це слово співуче, мелодійне, як і та пісня, що линула з вуст любої матусі з вечора і до світанку, з раннього дитинства і до глибокої старості. Мамина колискова – це свята і незабутня пісня нашого дитинства. Мамина пісня оповита ласкою, огорнена тугою, заколисана серцем.

Ведуча 2.

                         Заспівай мені, мамо моя,

                         Як бувало колись над колискою.

                         Буду слухати, слухати я

                         І стояти в задумі берізкою.

Гасне світло, висвічується постать молодої матері, яка виходить із - за куліс, тримаючи «дитину», і стає в центрі сцени.

     Голос (під музику):

                          Чуєте? Хто там? – з дороги

                          Мати іде молода.

                          Сонячні очі вологі,

                          Горда і рівна хода.

                          Гляньте, яка величава,

                          Скільки надії в очах!

                          Сина, як щастя, як славу,

                          В люди несе на руках.

                          Ні, їй немає зупину,

                          Їй поступається все.

                          Знайте, майбутню людину

                          Радісна мати несе.

                          Скільки у серці любові!

                          Квітне для неї земля.

                         Друзі, тихіше розмови –

                         Спить на руках немовля!

                         Чуєте, хто там? – з дороги!

                         Гляньте, краса – не хода!

                         Кидайте квіти під ноги,

                         Мати іде молода.

Діти кидають квіти під ноги. Мати виконує колискову.

Ведуча 1.

                       Величаєм тебе, мамо, в цю святкову днину.

                       Величаєм за ту працю, яку мама мала,

                       Щоб дитина від колиски на ніженьки встала.

                       Величаємо цей догляд пильний, невсипущий.

Ведуча 2.

                       Величаєм тебе, мамо, за ті скорбні ночі,

                       Як недуга заглядала дитиночці в очі.

                       Величаєм за опіку у житті заранні.

                       І за те перед тобою клонимось в пошані.

У виконанні учня і його мами звучить діалог «Розмова з мамою».

• Розкажіть мені, мамо, про вишні,

Їх було так багато в саду.

• Були, синку, морози невтішні,

А вони кого хочеш зведуть.

• Розкажи мені, мамо, про зорі,

Чи такими були і колись?

• А той, сину, хто виріс у горі,

Він не часто на зорі дививсь.

• Розкажіть мені, мамо, про долю,

Чи людині підвладна вона?

• Наша доля, мій синку, як море –

Той пливе лиш, хто має човна.

• Розкажіть мені, мамо, про роки –

Чи повільно спливають вони?

• Роки, синку, помітні допоки

Матерів пам’ятають сини.

Ведуча 1.

                         Не забудь, дитино, рук ласкавих мами,

                         Що тебе купали, ніжили тебе,

                         Над тобою чорні хмари розганяли,

                         Щоб цвіло для тебе небо голубе.

                         Не забудь, дитино, ті відважні руки,

                         Що тебе таємно в Божий храм вели,

                         Щоб хоча три слова з Божої науки

                         Місце в твоїм серці назавжди знайшли.

Ведуча 2.

                         Не забудь, дитино, ніжних ручок мами,

                         Поклонись їм низько, притули до вуст!

                         І колись, дитино, і тобі так само

                         Твої діти з честю   шану віддадуть.

Ведуча 1.

• Діти, я знаю, що ви любите й шануєте мамині руки. Вам приємно, коли матуся торкається вашого личка, гладить вас по голівці. А чи можете ви впізнати мамині руки із зав’язаними очима? Зараз спробуєте.

Гра «Впізнай мамині руки».

• Чи допомагаєте ви своїм матусям? Чи не буває так, як з Вітьком у сцені «Домашній твір»?

Інсценізація вірша А. Костецького  «Домашній твір».

Автор.    Вітько – бідак страждає так, аж здригує ногами.

               Він за столом , він пише твір «Я помагаю мамі».

               Старанно олівець гризе та супить брови грізно,

               Але нічого, хоч умри до голови не лізе.

               Та ось тихенько зайшла в його кімнату мама.

Мама.     Вітюнь, будь ласка, в магазин сходи за сірниками.

Син.        Ідея!

Автор.    Вигукнув синок.

Син.        Ну й морока! Сама іди.

                Я твір пишу – роблю важкі уроки!

Автор.     І мама вийшла, а Вітько швиденько пише в зошит.

Син (пише). «Я в магазин завжди ходжу, коли мене попросять…»

Автор.      Хвилин за десять мама знов з’являється у дверях.

Мама.       Вітюнь, картопельки почисть, а я зварю вечерю».

Син.          Сама начисть!

Автор.       Кричить Вітько. Та так, що аж не лопне.

Син.           Я твір пишу! Я – зайнятий! Сама вари картоплю!

Автор.        Виходить мама, а синок писати знов сідає.

Син (пише). «Я мамі сам варю обід, вечерю та сніданок».

Автор.        Радіє син.

Син.            Не твір, а люкс! Оцінка буде гарна!

Автор.         А геть не думає про те, що він радіє марно.

Ведуча 1.

                        Бува не раз ми скажем прямо,

                        Що через нас сумують мами.

                        То ж всі сьогодні просим вас:

                         «Пробачте, любі мами нас!»

• Діти, ви , звичайно, не такі, як Вітько. Ви працьовиті, старанні і завжди допомагаєте своїм матусям. То ж давайте пограємо гру «Мамині помічники та помічниці».

Діти роблять бутерброди.

Ведуча 1.

• Дорогі наші матусі, бабусі, педагоги, жінки! Чоловік стає на коліна тільки в трьох випадках: щоб напитись із джерела, зірвати квітку для коханої і щоб вклонитись матері. І я низько вклоняюсь вам, тому що ви – жінки, матері. Це ваші руки дають нове життя, це безсонні ночі роблять із безпорадних крикунів справжніх дівчаток і безстрашних хлопчиків. Це ваше велике терпіння і ваші серця виховають із цих діток прекрасних  й благородних дівчат та юнаків. Це ваші турботи, ваш труд, ваша любов благословлять їх на подвиги  в ім’я життя на землі.

Ведуча 2.

                         Хай щастя нещастя у дім не пускає,

                         Хай скаже йому, що вас дома немає.

                         Хай радість, любов будуть завжди, повік.

                          Бажаєм здоров’я  на многая літ.

                          Хай роки ідуть, а лице молодіє,

                          Хай діти ростуть, голова не сивіє.

                          Хай жайвір вам пісню на щастя співає,

                          А радість весною в душі процвітає.

Учень 1.

                          Матусю рідна, я молюсь за тебе,

                          Твоя любов мене обігріва.

                           Мені в житті нічого більш не треба –

                           Лиш ти була б здорова і жива.

Учень 2.

                           Щоб вас кохали наші тата

                           І дарували квіти вам.

                           Немає ж бо у всьому світі

                         Жінок, чарівніших за мам.

Учень 3.

                         Бажаєм вам сто років жити!

                         Без горя, сліз і без журби,

                         Хай з вами буде щастя і здоров’я –

                         На многії літа, назавжди!

У виконанні дітей звучить пісня «Рідна мамо – матінко!», сл.. Р. Завадовича, муз. М. Ведмедері. Діти тримають запалені  свічки.