Родинне свято "Родинні посиденьки"

Сценарій свята «Родинні посиденьки» у 5 класі

Слово класного керівника.    Шановні гості, дорогі батьки, дорогі діти! Вітаємо щиро вас усіх на наших «родинних посиденьках». В Україні говорять: «Без сім’ї немає щастя на землі». Батьки – це найцінніше, що є в кожної дитини.

Для мене, крім моїх батьків, родина – це мої 18 учнів, з якими ми несміливо
1 вересня переступили поріг 5 класу. Спитаєте, чи було страшно? – Так! Але на сьогодні ми – дружній, цікавий, єдиний колектив, частинка родини школи. І я намагаюся робити все, аби зберегти родинний вогник у кожного з них. Отже, починаємо наше свято.

  Учні:

Сьогодні у цій залі свято,

Ми дуже раді всіх вітати!

І, сподіваємось, що кожен

Для себе щось узяти зможе.

Хтось настрій добрий запозичить.

Бо посмішка усім нам личить.

Хтось - слову доброму зрадіє,

Бо про добро усі ми мрієм.

Та починати вже нам час.

Сюди  ми запросили  вас,

Аби всім разом у дружнім колі,

В домівці нашій - рідній школі

— Сердечно й щиро привітати

З сьогоднішнім родинним святом.

Якби зібрати всі слова земні,

Ми б вибрали прості і невисокі,

Щоб ваші дні трояндами цвіли,

Щоб не були в житті ви одинокі!

Пісня «Хто мне зігріє в темну ніч»

Класний керівник: Усі старанно готувалися до свята. Свою любов і повагу до вас, своїх батьків, діти висловили у відео “За що я люблю своїх тата й маму” (перегляд відео)

Всі учні нашого класу  хочуть бути схожі на своїх батьків.

Класний керівник. Ми знайомі всього 2 місяці, тому для того, щоб зрозуміти які ви спритні, розумні і талановиті пропоную декілька конкурсів.

1 конкурс називається «Впізнай дитину». (Викликаю одного батька, зав'язую йому очі. Перед ним — шеренга хлопчиків, серед них — його син. Доторкаючись лише до волосся батько повинен упізнати свою дитину, якщо не впізнає, викликаємо маму). Мама завжди впізнає свою дитину.

2 конкурс. Для наступного конкурсу мені потрібні двоє мамів. Звісно, творити з відкритими очима просто і легко, а спробуйте це зробити із зав'язаними очима. Ваше завдання: намалювати портрет свого чоловіка.

3 конкурс. Поки мами шукають пропорції і лінії, ми займемося іншим. Для наших дітей гра — «Еру­дит».

Запитання

1.         Скільки горошин влізе в склянку? (Ніскільки, бо вони не вміють лазити)

2.         Хто такий богомол?(Жук)

3.         Хто їсть більше: лев чи кріт?(Кріт. Лев їсть раз на два-три дні, а кріт — щодня)

4.         Чим закінчується день? (Буквою «ь»)

5.         Коли ти ідеш по землі, що у тебе під ногами?(Підошва)

6.         Яка рослина росте найшвидше?(Бамбук)

7.         Чого багато має болото, менше — озеро, ще менше — море, і зовсім не має річка?(Букв «о»)

Наші діти — молодці, а тепер погляньмо на «шедеври», створені батьками. Скажіть-но, діти, чи схожі портрети на оригінали?

Діти:  - Так, наші татусі найкращі!

             Пісня про тата.

4 конкурс. Наступний конкурс називається «У світі тва­рин». Суть його полягає в тому, що діти своїм батькам повинні жестами, рухами, мімікою по­казати тварину так, щоб батьки впізнали і наз­вали її.

(Пропоную показати кота, страуса, хом'яка, рибу).

Цей конкурс усім показав, що батьки і діти розуміють один одного без слів.

5 конкурс. Пригадайте, шановні батьки, своє шкільне дитинство. Ви були такі ж, як і ці діти. Але спробуйте пригадати, чи запізнювались ви на уроки. Мабуть, траплялось і таке. А які пояснення придумували, щоб учитель вас не сварив? Отже, конкурс  на найоригінальніше, найдивніше пояснення того, чому ви запізнились на урок.

 6 конкурс. А поки батьки згадують шкыльны роки, подивимось, як дыти  знають народну творчість.

Зробив діло — (гуляй сміло).

Сім раз відмір — (і один раз відріж).

Не кажи «гоп» — (поки не перескочиш).

Не плюй у криницю — (доведеться води на­питься).

Хто спішить — (той людей смішить).

Готуй сани влітку, — (а віз — взимку).

Не копай ями іншому — (бо сам у неї впа­деш).

Рання пташка росу п'є — (а пізня сльози ллє).

Пташка красна своїм пір'ям — (а людина ділом).

Літо збирає — (а зима з'їдає).

Дуже добре, діти, що ви знаєте прислів'я та приказки, вони несуть в собі народну мудрість, до якої треба прислухатись.

І ще ми маємо почути пояснення батьків.

Оригінальні і незвичні пояснення. Але ми з вами, діти, розуміємо, що запізнюватись на уроки — дуже негарно і, що цей конкурс є просто жартівливим.

Класний керівник:  Отже, ми зрозуміли, що батьки вміють усе. Давайте, дорогі діти, буде­мо пишатися батьками, — вони у вас такі тала­новиті, розумні, добрі, щирі, люблячі. Вони — ваша опора у житті.

А ви, дорогі батьки, іноді за щоденними клопотами ви забуваєте про те, що ваші діти ще малі, чомусь хочете бачити їх якнайшвидше дорослими. Але навіщо поспішати? Забирати у своїх ріднесеньких дитинство, таку щасливу, безтурботну пору?

Послухайте уважно звертання дітей до вас, батьків.

1.      Дорогі батьки, пам’ятайте, що ви самі запросили мене у свою родину. Коли-небудь я залишу рідний дім, але до цього часу навчіть мене, будь ласка, мистецтва стати і бути людиною.
2.      У моїх очах світ виглядає інакше, ніж у ваших. Прошу, поясніть мені, що кожен з нас повинен робити в ньому.
3.      Мої ручки ще маленькі – не чекайте від мене досконалості, коли я застеляю постіль, малюю, пишу або кидаю м’яч.
4.      Мої почуття ще не зрілі, тож прошу: будьте уважнішими до моїх потреб. Не сваріть мене цілими днями.
5.      Щоб розвиватися, мені потрібна ваша підтримка, а не тиск. Ласкаво критикуйте й оцінюйте, але не мене, а лише мої вчинки.
6.      Давайте мені трішки самостійності, дозволяйте робити помилки, щоб я на помилках учився. Тоді я зможу самостійно приймати рішення в дорослому житті.
7.      Прошу не робити все за мене. Інакше я виросту таким, що не вмітиму виконувати завдання згідно з вашими сподіваннями.
8.      Я учуся у вас усього: слів, рухів, інтонації голосу. Ваші слова, почуття і вчинки повернуться до вас через мене. Так справедливо улаштувала природа зв’язок між поколіннями. Будь ласка, навчіть мене всього найкращого.
9.      Я хочу відчувати вашу любов, хочу, щоб ви частіше брали мене за руку, обіймали. Цілували. Але будьте уважні, щоб ваша любов не перетворилася в милість.
10. Дорогі мої, я вас дуже люблю!!! Покажіть мені, що ви любите мене теж.

Класний керівник: Так, батьки, ваші діти вас дуже люблять, поважають вас, пишаються вами. Я щиро вдячна вам, батьки, що ви відгукнулися на наше прохання, завітали на наше родинне свято. Успіхів у нелегкій справі виховання, будьте люблячими, терплячими й мудрими батьками – бажаю вам я і ваші діти. За участь у конкурсах, а саме головне за виховання таких прекрасних дітей, усі родини нагороджуються подяками.

Ми любимо вас, кохані мами й тати.

Ми вам бажаємо здоров’ячка багато,

Ми хочемо, щоб завжди ви раділи,

І щоб в житті ніколи не хворіли.

                                                                  Хай тільки радість прикрашає дім,

Хай ладиться і на роботі, й вдома,

Хай Вам завжди щастить в усім,

І обминають горе, сум і втома...

Хай Бог охороняє вас від злого,

Хай світить сонце і колосяться жита,

Щоб ви були щасливі і здорові

На многії і многії літа.

Пісня про батьків.