Родинне свято у 6 класі.

Сценарій родинного свята

«Все починається з сім᾽ї»

для учнів 6 класу

 Звучить музика  «Сімя »    Виходять дві пари ведучих.

У-й 1:
Добрий день, люди добрі,
Що сидять в нашій господі!
Раді святом вас вітати,
Щастя і добра бажати.

Учні (разом) Добрий день!

В-а 1:

 Родина — стовбур дерева міцного.
Це батько й мати, бабці й дідусі.
Тітки і дядечки всі до одного,
Ну, словом, родичі й близькі усі.
І є ще предки давні — це коріння,
Що глибоко у цій землі лежить.
А діти, діти — нове покоління,
Це пишне гілля, що увись летить.
Родинне дерево ось тут укоренилось,
На цій землі, у рідному краю.
Й новим гіллям так щедро розпустилось
Та має біографію свою.
В-й 2:

Потрібно всім це дерево вивчати,
Бо ми господарі на цій святій землі.
Коріння роду треба добре знати,
Дітей навчати, поки ті малі.
Бо що то за людина без коріння?
Як перекотиполе, що летить...
Без роду-племені, його благословення
Не може праведно на цій землі прожить.

Кл. Керівник. Доброго дня, дорогі наші мами, татусі, бабусі й дідусі, братики, сестрички і всі наші гості. Сьогодні ми з вами зібралися на свято Родини. Сім’я – ось та пристань і гавань, звідки ми виходимо у широкий світ, ім’я якому життя. Прекрасно коли в сім’ї панують злагода, взаєморозуміння, повага.
Родина, сім’я – це найдорожче для кожної людини. У сім’ї діти вчаться добру, вчаться шанувати свій рід, свою землю,берегти пам’ять свого роду. Мамина пісня, батьківська хата, бабусина вишиванка, дідусева казка – все це наша родословна пам’ять, наші символи, наша історія, у сім’ї повинні любити одне одного, повинна панувати атмосфера взаємодопомоги, тепла, турботи. В такій сім’ї ростуть щасливі діти,а які батьки не хочуть бачити своїх дітей щасливими? Ми раді з вами зустрітися на нашому родинному святі. Низько вклоняємося і дякуємо вам за те, що ви прийшли на свято.

У-а 3:  Родина, дорога родина!

Що може бути краще в світі цім?

Чим більше дорожить людина

За батьківський і материнський дім?

Що може бути краще за вечерю в домі

За батьківським, міцним столом,

Де в шумнім гомоні і в кожнім слові

Все сповнене любов’ю, а не злом ?

Де можна більше зачерпнуть любові?

Де взяти більше доброти? 

Як в материнськім ніжнім слові,

Як з батька щедрої руки.

В-й 1:

Отож, зібралися ми нині

На святі нашім гомінкім,

Щоб поклонитися родині

І побажати щастя всім.

(пісня «                                                                          »)

Ведуча 2. Мати! Батько! Які дорогі для кожного з нас ці слова. Скільки в них тепла , щастя,радості, душі, милосердя і доброти! Про що видумали коли вперше вам принесли ваше дитятко? Гадаю, що не помилюся, коли скажу,відповівши за вас, що почуття радості, щастя і ще чогось такого, що не можна пояснити словами, переповнюють батьків, у яких народжується дитина. Спочатку батьківські очі дивляться на нас із любов’ю, потім – з гордістю, а далі– з надією. Зростають діти – стають старшими Батьки. Це неминуче, це – як невблаганний час. Мої однокласники хочуть розказати прислів’я про батьків . Прислівя про  батьків

В-й 1:

Яке дерево, такі в нього квіточки.

Які батьки, такі й діточки.

В-а 1:

Який кущ, така калина.

Яка мати, така й дитина.

В-й 2:

Який дуб, такий тин.

Який батько, такий син.

В-а 2:

Нащо ліпший клад, коли в сім’ї лад.

В-й 1:

Нема того краму, щоб купити маму.

В-а 1:

Добрі діти – батькам вінець, а злі діти – батькам кінець.

В-й 2:

Мати одною рукою б’є, а другою гладить.

В-а 2:

У кого є ненька, у того й голівка гладенька.

В-й 1:

Шануй батька й неньку, то буде тобі скрізь гладенько.

В-а 2:

Без сім’ї нема щастя на землі.

В-й 1: Хочеться,щоб кожен із нас шанував своїх батьків, розумів їхні мудрі поради, думав про них,був поруч у скрутну хвилину. Відгукувався на кожен поклик.

У-а 5: Як мені вас не любити.
Рідний батьку, нене!
Таж ви мене згодували
І дбали про мене.
Таж ви мне згодували
Щирими руками,
Ой, нема то ніде в світі.
Як в батька і в мами.
Батько розуму навчає,
Мати приголубить.
Але так ніхто на світі.
Як вони не любить.
 

Ведучий :  Батько в сім’ї – захисник, годувальник. Батькове слово –це закон. Як скаже батько, так і буде, тому що він – голова сім’ї, зразок для своїх дітей. Кожна дитина хоче, щоб батько був людиною сильною, справедливою,
щоб був мудрим і мужнім.

В-а 1: Ми добре розуміємо, що хоча ззовні наші тати часом суворі, вимогливі, але в своїй душі вони добрі ласкаві та ніжні, як мама. Це їхня чоловіча вдача не дозволяє їм показати себе.

В-ий 2: Батькова любов до нас стримана, недарма у народі кажуть, що дитину треба любити так, щоб вона про це не знала. Саме такою і є батьківська любов.

Учень: Усе в житті міняється і в’яне,
Усе мина, відходить назавжди.
Лиш батьківська любов ніколи не зів’яне
Лиш татові слова зі мною назавжди.
Усе що є в житті, то долі повеління,
А все, що є в мені, то батькове учіння.
Від батька в мене є терпіння і удача,
І розум, батьку мій, це твоя добра вдача.
Люблю усе живе, що квітне і буяє,
Це ,батьку, мабуть, я також від тебе маю.
Ти передав мені усе, що сам умієш,
І наділив мене усім, що сам ти знаєш.
Життя іде – бреде, квітує і згасає,
Науку цю твою я завжди пам’ятаю.
Нехай ідуть роки. І дні у млі згасають,
А ти для мене є теплом землі – я знаю.
Твоє добро святе і людяність велика,
І відданість землі і совість у душі
Це те усе в тобі, за що я поважаю.
І голову свою в уклін тобі схиляю.

                                  ( Гумореска   Смертельний рахунок) Васьковський Ілля

Ведучий. Гумореска «Смертельний рахунок»

Втратив сон чомусь Мартин

Не спить цілі ночі…

Лиш лежить і кліпа в стелю,

Аж вилазять очі

Лікар дав йому пораду

- Спробуй рахувати.

Доки дійдеш до десятка, -

Станеш засинати.

Звечора Мартин заліг,

Впхнув у вуха вати,

Що б ніхто не заважав,

І став рахувати:

- Раз… за хату не платив,

Мабуть, із півроку,

Виселять колись до біса,

Матиму мороку!

Два… Із ЖЕКу щот прийшов

За гарячу воду.

Бо відключать, і не писнеш.

Взяли таку моду.

Три… реклама та страшна,

Як газ затухає…

Смажиш яйця!… тю-тю,

А газу немає!

Що там далі?…

А… чотири, не дають зарплати.

В кума вчора брав троячку,

Треба віддавати.

П’ять – печінка,

Шість – дружина не дає дихнути

Сім – дочка скінчила школу,

Треба кудись впхнути…

Господи, хіба заснеш?

Аж у піт кидає…,

Той щасливий, хто хропне!

Він проблем не має!

Щось мені порадив лікар

Небезпечні  ліки…

До десятка доки дійдеш,

То заснеш навіки!

Ведуча: Мати – берегиня роду, домашнього вогнища сама вона є тим центром, який єднає всю родину. Коли її не стає, все в житті розладнується. Мама – наше довідкове бюро і швидка допомога, скринька добрих порад. Перше слово, яке дитина промовляє, це слово мама. Мама вчила вас робити перші кроки, вимовляти перші слова.

Легенда про маму

На фоні ліричної музики кл. керівник читає легенду.                               

Одного разу добрий Бог вирішив створити … маму. Шість днів і ночей Він роздумував та експериментував. Та ось з’явився ангел і каже:

Ти стільки часу тратиш на неї!

Так…Але чи ти читав вимоги замовлення? Мама повинна складатися зі 180 рухомих частин, які можна було б при потребі замінити. Її поцілунок має лікувати все – від зламаної ноги до розчарування в коханні. А ще вона мусить мати шість пар рук. Ангел похитав головою і недовірливо спитав:

Шість пар рук?

Не в руках проблема, – відповів Бог, – а в трьох парах очей, що вона повинна мати.

Аж стільки?! – скрикнув ангел.

Бог ствердно кивнув, потім додав:

Одну пару – щоб бачити через зачинені двері, коли питає: «Що ви там робите, діти?», навіть, якщо вона вже знає, що вони роблять. Іншу пару – на потилиці, щоб бачити те, що не мала б бачити, але що обов’язково має знати. Ще іншу пару – щоб таємно сказати синові, який потрапив у халепу: «Розумію, синку, і люблю тебе».

Господи, – сказав ангел, – вже пізно, іди відпочивати.

Не можу, – відповів Господь, – вже майже закінчую.

Ангел поволі обійшов навколо моделі матері.

Надто ніжна, – сказав, зітхаючи.

Але витривала! – відповів Господь із запалом. – Ти не можеш уявити собі того, що може зробити чи перетерпіти мати.

Вміє думати? – спитав ангел.

Не тільки думати, а вміє також добре користуватися своїм розумом і пристосовуватися до обставин.

Тоді ангел схилився над моделлю і доторкнувся пальцем до її обличчя.

Тут щось стікає, – сказав здивовано.

Та, це – сльоза, – відповів зі смутком Бог.

А для чого вона? – спитав ангел.

Щоб висловити радість, смуток, розчарування, біль.

Господи, Ти – справжній геній! – вигукнув захоплено ангел. Тихим голосом Бог прошепотів:

Правду кажучи, це не Я створив… ту сльозу…

Учень 2: Чи є в світі що світліше, як мамині очі?
Які зорять за дітками вдень і серед ночі.
Чи є в світі що світліше, як серденько мами?
Яке б’ється для дитини днями і ночами
Чи є в світі що миліше, як мама кохана,
Яка робить для дитини з вечора до рання.

Учень 3: А чуєш як в грудях у нас б’ється серденько?
Бо серце нам дала також наша ненька
Я знаю, тим серцем ми маємо жити
І Бога, і маму, і край свій любити.
Гарна ти матуся! Добра, люба, щира,
Ти мене ще змалку звичаю навчила
І щодня навчаєш як любить родину,
Мову нашу гарну, рідну Україну!

Ведучий. Перше наше усвідомлення себе в житті – це відчуття материнської турботи. Дитина через матір сприймає весь світ, а яким він побачить його – визначить її серце і любов. Мати вчить дитину розуміти любов, як добро, як вчинок на благо інших.

Ведуча : Про матерів можна розповідати нескінченно. І дійсно ні про що на світі не говорилося ніжніше і вдячніше, ніж про материнську любов.

Ведуча-а 2:  Матері… все життя дивляться нам услід , вирядивши в люди, так і стоять на початку всіх наших доріг, навіть коли їх не стає. Стоять і дивляться. І бажають нам добра і щастя, чекають від своїх дітей найвищих духовних злетів, бо і в останню хвилину думають про те, щоб їхні діти жили гідно серед людей і творили на своїй землі.

Я з бабусею своєю

Дружу давно-давно.

І ми,- скажу вам, - з нею

В усьому заодно.

Така моя бабуся –

Найкраща у житті.

А руки ж у бабусі –

Ну просто золоті!

Вони що хочеш вміють,

Скрізь роблять чудеса:

То місять щось, то миють,

Подивишся – краса!

Так товсто мажуть пінку.

Так щедро сиплять мак.

Працюють без спочинку,

А пестять ніжно так.

Цілую бабусині втомлені руки,

Що знали в житті і любов, і розлуки.

Що вміють такий смачний хліб випікати !

І людям добро завжди дарувати.

 Бабусині руки милі, робочі

Втоми не знають з ранку до ночі.

Бабко, бабусю мила моя,

Твій голосочок — як спів солов'я.

Бабусина ласка — це промінь весняний,

Ніжно нас пестить днями й ночами.

Бабуся — це сонце, бабуся — це мрія,

Бабуся для нас — найдорожча надія.

Коли був маленьким - бабуся вчила.

Що кожній людині своя сторона мила.

І де б ти не був, - знай:

Край свій рідний люби, поважай!

Учила мене мати людей поважати,

А бабуся вчила їх розпізнавати:

Бо у доброї людини і погляд ласкавий,

А у нещирої - лукавий:

А моя бабуся любить природу,

Бо розуміє її душу і вроду.

Багато дерев посадила вона,-

Усі вони розквітнуть, як прийде весна.

Бабусині настанови нас наздоганяють.

Тільки добра вони нам бажають.

Ведучий . Стоїть на землі мати – вища і святіша від усіх богинь.
Стоїть мати і молиться за народ, за своїх і чужих синів і діточок,
за нас із вами. І перші слова її молитви: "Пошли, Боже, діткам щастя і здоров’я, віру в завтрашній день, людяність їм, пошли і милосердя доброти їхньому серцю, світлого розуму голові, дай їм бажання працювати, примножувати багатства роду, не зазіхаючи на чуже добро, не кидаючи рідну землю ” Чуєш молиться мати не за себе, а за вас,тому, що вона – Мати.

Учениця декламує вірш «Українська вишиванка»
Сорочку-вишиванку
До самого світанку
Вишивала дівчина в сиву давнину.
Схрещувались ниточки,
Розквітали квіточки:
Ружі та барвінок, вздовж по полотну.
Вишивала з піснею
Яблука барвистії.
Чи на дворі дощ був, чи холодний сніг.
Вишивала ружу
Та вкладала душу,
Щоб на довгі роки вийшов оберіг.
Барви кольорові:
Зелень – то діброви,
Молодість, надія, злагода і мир;
Жовтий – то колосся,
Й плодовита осінь,
І ласкаве сонце, що встає з-за гір.
Синії стежини –
То морські глибини,
До людей довіра і безкінечність вся.
Ну а чорний килим –
Туга по загиблим,
Що за землю рідну віддали життя.
Хрестики червоні –
То калини грони,
І вогонь гарячий, і пролита кров,
Але ще й родина,
Ненька-Україна,
І родинне щастя, й вічная  любов.
Я візьму льон білий,
Нехай рух несмілий,
Але ж вишить спробую сорочку таку.
Ниточка до ниточки,
Квіточка до квіточки,
Щоб нащадки згадували на довгім віку.

Учень-й 6: Усе, що є найкраще у дитини:
Її талант, культура, доброта —
Від тата й мами йде і від родини —
Незаперечна істина свята.
Сім’я, родина — це велике диво,
Там є любов і ласка, і тепло.
Там дітям затишно і радісно, й щасливо,
Тепер у нас і завжди так було.
Учень 7: Як тато є, й матуся є рідненька,
Там добре дітям, є в них доброта.
В дітей тоді й сорочечка біленька,
І ластівкою мрія заліта.
Сім’я, родина в кожного хай буде,
В ній стільки щастя, мудрості й тепла!
Живіть щасливо на землі цій, люди,
Й щоб доля ваша світлою була!

 Кл.керівник. Завершилось наше родинне свято. Будьте ласкавими, добрими, уважними синами діточками. І якщо у ваших душах є хоч краплина віри, щедрості, милосердя, утримайте і примножуйте їх, згляньтеся над собою кожним віддайте більше, ніж берете. Пожалійте перш, ніж відвернутися, здобудьте раніше, ніж попросите. Нехай в царстві батьків і дітей наших передаються з покоління в покоління працелюбність і достаток, довір’я і подяка, добрий звичай і спомин про славні діла!

Сценка « Куми »

 Ведучий      ТАНЕЦЬ …від наших дівчат….

Сценка « Куми »

1.  Куми, кума та інші

(На сцені кум Микола, кум Петро, жінка Миколи.)

Кум Микола (заходить, стукає у двері, вітається) - Здоровенькі були, куме!

Кум Петро - Доброго вечора, куме!

Кум Микола - А що там в тебе біля порога лежить?

Кум Петро - А то мій злий собака.

Кум Микола - Тю!! А я об нього ноги витер!

Кум Петро - Їсти хочеш?

Кум Микола - Хочу!

Кум Петро - Добре, але спочатку випий десять склянок води. Ну що, куме, будемо їсти?

Кум Микола - Та вже щось не хочеться...

Кум Петро - Ну, я так і думав - ти ж пити хотів!!!

Кум Микола - Ти чув, що від сала з'являється склероз   ?!

Кум Петро - То-то я думаю, чому коли зранку сальця з'їм, то цілий день не згадую, що їсти хочеться…

Кум Микола -Що українцю добре, те свині - смерть!

Кум Петро - Куме!

Кум Микола - Га?!

Кум Петро - А чому американці були на місяці, а ми ні?!

Кум Микола - А хто вам таке сказав?

Кум Петро - Та я сам фотографію бачив: "Американці на місяці".

Кум Микола - А ви знаєте хто їх фотографував?

Кум Петро - Ні

Кум Микола - Отож…

Кум Петро - Куме, а ти ще працюєш пожежником?

Кум Микола - Ще, куме, працюю.

Кум Петро - Ну і як твоя робота?

Кум Микола - Та що тобі, куме, скажу? Начальник у нас гідний. Ніби і команда підібралась непогана, та й зарплата добра, а як, куме, пожежа почнеться. то хоч з роботи  звільняйся!!!

Кум Петро - Куме! Позичити десять гривень зможете?

Кум Микола - А чого ж! Нема проблем. Ось повернусь з Парижу і позичу.

Кум Петро - Куме! Ви що, у Францію збираєтесь?

Кум Микола - І не думав!

Кум Петро - Куме, а що це ви робили у мене у коморі?

Кум Микола - Та вiд собак ховався.

Кум Петро - А чого пика у сметанi?

Кум Микола - Та ото ж...

Кум Петро - Микола, твоя корова курить?

Кум Микола - Ні.

Кум Петро - Ну, тоді у тебе хлів горить...

Кум Микола - Ой лишенько! (убігає)

Жінка -Петро! Знов ляси точив з кумом? Худобу не нагодував,  гусей пастися  не випустив!!! От ледар, нероба!!!                 Кум Петро - Зате які пісні співаємо!