Роль гурткової роботи у розвитку здібностей та творчість учнів

Міністерство  освіти і науки, молоді та спорту України

Відділ освіти, молоді та спорту Веселівської районної державної адміністрації

Роль гурткової роботи у розвитку здібностей та творчість учнів

                                                                                      Виступ керівника

                                                                                      вокального гуртка

                                                                                      КЗ «Корніївська ЗОШ І-ІІІ ст.»

                                                        Сіліфонова М.О.

2014

Проблема розвитку творчості і творчих здібностей учнів хвилювала в різні часи не тільки відомих педагогів, але й дослідників, мислителів, філософів, науковців. Якщо говорити про творчість дитини, слід наголосити, що учні найчастіше не створюють щось зовсім нове, але створення, відкриття суб’єктивно нового для дитини вже є проявом творчості. Робота не за шаблоном, не за зразком є також показником розвинутих творчих здібностей. Творчість є одним із засобів підвищення емоційного тонусу особистості, закріплення комплексу емоційно-вольової регуляції, а головне — актуалізації позитивної гами переживань, яка супроводжує ефективну працю, переживання радості від зробленого, досягнутого, почуття впевненості у своїх силах, у своєму творчому потенціалі й творчих здібностях.

Розвиток творчості в учнів є важливим не лише тому, що завданням сучасної освіти є формування творчої особистості, а й тому, що людина, яка вміє творчо мислити, в нестандартних ситуаціях завжди знайде вихід, такій людині буде легше адаптуватися в житті. Швидкі темпи розвитку суспільства, характерні для останніх років, необхідність пошуку шляхів виходу нашої економіки із занепаду, впровадження нових технологій – усе це потребує докорінних змін у системі управління виробництвом, використання виробничих ресурсів із врахуванням творчих можливостей особистості. Лише творча особистість, спроможна створювати, управляти, пропонувати нові теорії, нові технології, нові напрямки розвитку, знаходити шляхи виходу зі складних нестандартних ситуацій. Тому забезпечення кожній людині можливості використання свого творчого потенціалу є одним із пріоритетних завдань як загальноосвітніх, так і позашкільних закладів.

Позакласна діяльність охоплює всю освітньо-виховну роботу в позакласний час і спрямована на забезпечення потреб особистості у творчій самостійній діяльності за інтересами, стимулювання її творчого самовдосконалення та задоволення потреб дітей і молоді у професійному самовизначенні відповідно до їх здібностей.

До проблеми підростаючого покоління в системі позашкільної освіти зверталися в своїх працях та пошуках видатні вчені-педагоги (К.Ушинський, А.Макаренко, С.Русова, В.Сухомлинський, С.Шацький, П.Бланський та інші).

Так , Софія Русова, ще в 1918 році виступаючи з лекціями на позашкільному факультеті педагогічного інституту, відзначила: "Визначаючи усе віковічне значення школи, шкільної освіти для кращого розвитку дітей, не можна бачити, що найкраща школа без позашкільної освіти і допомоги не дасть великих корисних наслідків... Позакласна і позашкільна освіта потрібна для культурного пошуку країни як один із засобів до виховання гармонійної розвиненої особи - індивідуальності".

Високий внесок у розвитку теорії й практики виховання учнівської молоді в позакласній і позашкільній діяльності вніс видатний український педагог В.Сухомлинський. У його працях простежуються майбутнє школи, системи народної освіти, процес соціалізації особистості і забезпечення впливу на неї всіх суспільних відносин-виробничих, ідеологічних, правових, моральних, сімейних, тощо.

Сухомлинський був глибоко переконаний, що можливість для всебічного розвитку школярів у позакласні години дуже широкі, а здібності й нахили дітей - багатогранні. Треба тільки знати і уміти відкривати їхні таланти й розвивати їх. Він вважав ще необхідними умовами правильної організації вільного часу школярів є чітка організація всієї системи та структури виховної діяльності з учнями в позашкільному середовищі, за місцем проживання; різноманітності методів і форм виховної роботи, вивчення інтересів дітей; практична спрямованість занять; зацікавленість дітей учителів у цій роботі; створення у школі, за місцем проживання, умов, що впливають на розвиток у дітей умінь та навичок самостійної організації свого дозвілля тощо"...

" У кожного учня - підкреслив В.Сухомлинський, - є задатки якихось здібностей. Ці задатки як порох і щоб їх запалити, потрібна іскра".

Позакласна робота в значній мірі бере свій початок на уроці і в цьому випадку є логічним продовженням. Чим досконаліші методи викладання тим активні на уроці самі учні - їх думки, здібності, уявлення, тим реальніша потреба продовження пізнавальної діяльності в гуртках, клубах за інтересами, аматорських об'єднаннях, громадських організаціях, наукових товариствах.

Організація позаурочної діяльності у відповідності з виховною метою - це суспільно-корисна і пізнавальна спрямованість всіх видів діяльності. Всі позаурочні справи, заняття учнів повинні бути корисним і потрібним для себе, для дому, для школи, формувати свідомість і поведінку особистості.

Позашкільна освіта  є однією складовою виховного процесу, продовжує формувати у підростаючого покоління інтерес до різноманітних професій, до історії народної творчості людей праці.

Позакласний час займає значне місце в житті учня. Тому необхідно допомогти правильно організувати його, щоб він був розумно використаний для відпочинку заняття улюбленою справою.

Розвиток творчого мислення учнів, їх пізнавальної діяльності, прагнення до пошуків досліджень - одна з важливих проблем оптимізації навчання і комплексного підходу до навчально-виховної роботи, до використання у навчально-виховному процесі різних форм, позакласних заходів, зокрема гуртків.

Гурткова робота  розвиває естетичні та художні смаки учнів, поглиблює їх знання, розвиває їх творчі здібності, виховує почуття краси.

Цінність гурткової роботи полягає в тому, що вона, в деякій мірі, вирішує проблему організації вільного часу школярів, задовольняє їх різноманітні інтереси, активізує пізнавальну діяльність школярів, тощо.

Активізуючи пізнавальну діяльність школярів, вона в той же час створює умови для практичного застосування одержаних ними знань.

Позакласна робота базується на основі спільних принципів навчання і виховання школярів. Разом з тим при організації різних видів позакласної, позаурочної роботи необхідно врахувати їх специфічні принципи, зокрема:

· добровільність у виборі учнями тих чи інших форм і конкретного змісту позакласної роботи з врахуванням їх особистих інтересів;

· масовість позакласної роботи;

· опора на самостійність, індивідуальність та ініціативу учнів у створенні різних гуртків і в проведенні масових позакласних заходів;

· суспільно-корисна спрямованість і творчий характер різних видів позакласної роботи.

Головною метою позакласної гурткової роботи є: створення умов для творчого, інтелектуального, духовного та фізичного розвитку дітей та учнівської молоді у вільний від навчання час, підготовка до майбутнього життя в умовах переходу до ринкової економіки, задоволення їх освітніх потреб.

Велику роль у вихованні школярів відіграють вокальні гуртки. Вокальна культура є одним із засобів, що сприяють всебічному і гармонійному розвитку особистості.

Музика з усіх видів мистецтва найбільш безпосередньо впливає на сприйняття людини, «заражає емоціями». Мова душі, так прийнято говорити про музику саме тому, що вона володіє сильним впливом на підсвідомому рівні на галузь почуттів людини, але не можна виключити при цьому і впливу на область розуму.

    Вокальна діяльність реалізується у груповому та сольному співі, який є доступним для всіх дітей. У процесі співу учні засвоюють музичну мову, пізнають жанрову основу пісні. У них розвиваються музичні здібності емоційний відгук на пісню, виховується інтерес до музики.

Розбудова сучасної національної системи освіти пов’язана з пошуками і упровадженнями нових педагогічних підходів. Сучасна методика музичного виховання визначає головну мету занять вокального гуртка:

• формування у школярів музичної культури як важливої та невід’ємної частини їхньої духовної культури;
• виявлення музичних здібностей у дітей;
• виховання любові до музики та співу;
• формування співацької майстерності та культури співу;
• розвивати художньо-творчі здібності дітей;
• навчити учнів конкретним вокальним навичкам співу: вокальна позиція, вокальне дихання, засоби звуковедення, артикуляція, методи роботи над піснею, принципи та методи вокально-ансамблевого навчання;
• навчання виразного, грамотного виконання простих вокальних творів;
• розвивати артистичні та сценічні здібності учнів;
• навчити учнів працювати з апаратурою (мікрофонами та фонограмами).

Для досягнення поставленої мети на заняттях вокального гуртка ми використовуємо основні закономірності та принципи музичного виховання:

• музика, а точніше пісня може виконати свою естетичну, пізнавальну і виховну роль тільки тоді, коли діти навчаються по-справжньому чути її і роздумувати над нею;
• якщо музичний твір (пісня) не приносить учневі художньої насолоди, він не стане для нього художнім відкриттям, не виявить естетичного впливу на його духовний світ;
• ефективність музичного навчання залежить від ставлення до особистості учня, як до основної ланки педагогічного процесу.

Основні принципи у роботі вокального гуртка:

• емоційної захопленості співом;
• опори на вікові особливості, внутрішні сили й можливості учнів у музичній вокальній діяльності;
• єдності індивідуального і колективного впливу на учнів;
• принципи взаємодії вчителя і учнів у музично-освітньому процесі.

Отже, головна мета вокального гуртка – навчити дітей співати. Спів є природним способом вираження естетичних почуттів, дійовим засобом активного залучення учнів до музики. Із усіх видів виконавського мистецтва він є найдоступнішим для дітей видом музичної діяльності, порівняно легко засвоюється ними, не вимагає значної підготовки. Тому спів здавна розглядався як один з основних засобів музичного виховання.

Спів, як виконавський процес розвиває музичні здібності, уміння сприймати, запам’ятовувати і відтворювати мелодію і виховує слухову увагу, спостережливість, уяву, наполегливість у подоланні виконавчих труднощів, дисциплінованість і самостійність, акторські і сценічні здібності. У процесі навчання співу розвивається не тільки голос, але й вирішуються завдання, пов’язані з формуванням особистості учня.

У гуртку навчаються діти віком від 12 до 15років. Програмою передбачено групові та індивідуальні години навчання з обдарованими дітьми або з дітьми, які відстали від програми з поважних причин.

Важливе місце надається участі у концертах, оглядах, конкурсах. Корисно практикувати індивідуальне виконання пісень, інсценізація пісень та виконання ритмічних рухів під музику.

ПРОГНОЗОВАНІ РЕЗУЛЬТАТИ

Вокальна культура, з якою діти знайомляться на заняттях вокального гуртка є однією з складових засобів, що сприяють всебічному і гармонійному розвитку особистості.

Кінцевими  результатами занять вокального гуртка є:

• оволодіння співацькими навичками: дихання, володіння звуком та словом у співі, інтонуванням;
• збагачення загальної музичної культури дітей;
• зацікавлене ставлення до дитячої, народної пісні й до зразків мистецтва інших країн та народностей;
• набуття виконавської майстерності;
• участь у масових заходах школи, різноманітних конкурсах та оглядах художньої самодіяльності.

Учасники вокального гуртка приймають участь у всіх святах, які відбуваються в стінах школи та в селі:

• концерт до Дня села;
• концерт до Дня визволення села;
• Новорічне свято;
• вечір до Дня Святого Валентина;
• свято 8 Березня;
• Свято День Матері;
• виховний захід «Український рушник».

Учні завжди добросовісно відносяться до підготовки, допомагають керівнику у добірки пісень. Також ми уже плануємо подальшу діяльність гуртка на наступний навчальний рік.

На початку травня ми плануємо дати концерт вокального гуртка, що буде результатом нашої плідної, творчої, наполегливої роботи.