"Роль інноваційних форм роботи у розвитку творчих здібностей учнів при вивченні біології"

Міністерство освіти і науки України

Департамент освіти і науки

Полтавської обласної державної адміністрації

Державний професійно – технічний навчальний заклад

«Полтавське вище професійне училище імені А. О. Чепіги»

 

Методична розробка

на тему:

 

«РОЛЬ ІННОВАЦІЙНИХ ФОРМ РОБОТИ

У РОЗВИТКУ ТВОРЧИХ ЗДІБНОСТЕЙ УЧНІВ

ПРИ ВИВЧЕННІ БІОЛОГІЇ»

 

 

 

 

 

 

Підготувала

викладач біології, екології

Вікторія Василевська

 

Полтава -  2022

ЗМІСТ

Передмова …………………………………………………………………….3

Розділ 1. Теоретичне обґрунтування інноваційних форм роботи у розвитку творчих здібностей учнів ……………………………………………………..6

1.1. Сутність інноваційних форм роботи ……………………..............6

1.2. Переваги та недоліки використання методів інноваційного навчання у сучасній школі ……………………………………………………9

1.3. Інтерактивні методи навчання як складові інноваційного навчання.. …………………………………………………………………                             11
Розділ 2. Інноваційні форми роботи у розвитку творчих здібностей учнів при вивченні біології ……………………………………………………………….13

2.1. Умови і досвід використання інноваційних форм роботи на уроках біології ………………………………………………………………………….13

2.2. Використання інтерактивних технологій для розвитку творчих здібностей учнів у процесі викладання біології ……………………………..16

Висновки …………………………………………………………………21

Список використаної літератури ………………………………………24

                                                                           

 

 

 

 

 

 

 

 

ПЕРЕДМОВА

Об’єктивне прискорення науково-технічного і соціального прогресу, кризові економічні, екологічні, демографічні, політичні та інші явища, що виникли у сучасному світі, неминуче позначаються на системі освіти, загострюють протиріччя і труднощі формування молодого покоління. Традиційні педагогічні засоби виховання, змісту й організації навчально-виховного процесу все частіше не спрацьовують.
Через невідповідність темпів і характеру соціальних та педагогічних процесів виникають кризові явища в педагогіці. Найважливіші з них виявляються у нездатності навчальних закладів, по-перше, впливати на дитину для формування цілісної, а не “часткової” особистості, по-друге, у невмінні враховувати індивідуальні, вікові та соціо-біопсихологічні особливості вихованця, неповторність особистості кожного. Тому у сучасному вимогливому та швидкозмінному соціально-економічному середовищі рівень освіти, її вплив на особистісній розвиток дитини значною мірою залежатиме від результативності запровадження технологій навчання, що ґрунтуються на нових методологічних засадах, сучасних дидактичних принципах та психолого-педагогічних теоріях, які розвивають діяльнісний підхід до навчання.

Одним із шляхів модернізації освітньої системи України постає упровадження в навчальний процес інноваційних педагогічних технологій і методів. Порівнюючи традиційну та інноваційну освіту, які сьогодні паралельно існують в Україні,

І.Зязюн зробив висновки, традиційна система навчання є безособистісною, “бездітною… без людською”. У ній “людина… постає… об’єктом, яким можна керувати за допомогою зовнішніх впливів, загальних стандартів і нормативів”.
Не всі погоджуються з цією оцінкою. Але всі серед головних недоліків традиційної системи навчання називають: авторитарний стиль керівництва; домінування пояснювально-ілюстративного типу навчання і репродуктивної діяльності учнів; перевагу фронтальної роботи, обмеженість діалогічного спілкування; породжені цими факторами невміння і небажання дітей учитися; відсутність у них поцінування освіти, самоосвіти (саморозвитку).
Найщиріші прагнення щось змінити розбиваються об сутність системи: в її основі психологічні процеси, які покликані формувати людину із заданими властивостями. Чого очікує учень від навчання? Задоволення пізнавальних інтересів, можливості самоствердження, самореалізації. Принаймні до того часу, як дитина пішла до школи, вона була суб’єктом власної діяльності: сама обирала гру, учасників, місце, час тощо. Але в профтехосвіті… На що зорієнтований викладач? На обов’язкове виконання програми. Яка визначає не тільки однаковий зміст, обсяг, а й навіть темп засвоєння інформації та способи її обробки. Таким чином, маємо невідповідність психологічних установок, які неминуче породжують конфлікт. Він існував завжди.

Але в останні десятиліття набув ознак системності. Крім того, ще в середині минулого століття на Заході забили тривогу: учень не готовий до життя в новому суспільстві, не здатний сам учитися, не вміє працювати з інформацією (шукати її, обробляти, переводити з однієї знакової системи в іншу). “Технології завтрашнього дня, – пише О. Тоффлер, – потребують не мільйонів… людей, готових працювати в унісон на безконечно монотонних роботах, не людей, котрі виконують накази, не зморгнувши оком… а людей, котрі можуть приймати критичні рішення, котрі можуть знаходити свій шлях у новому оточенні, котрі достатньо швидко встановлюють нові стосунки в реальності, що швидко змінюється. Світ заговорив про компетентності як спроможність особистості застосовувати засвоєні знання й набуті уміння у нестандартних ситуаціях, “готовність і уміння діяти”, здатність до саморозвитку”.

Саме тому використання інноваційних форм роботи у розвитку творчих здібностей учнів на уроках біології є досить актуальними. Це питання я намагатимусь висвітлити у своїй роботі.
Робота є спробою пошуку оптимальних форм і методів навчання з метою формування творчої, високоосвіченої та соціально адаптованої особистості.

Отже, дана робота покликана: розкрити суть інноваційного навчання; виявити переваги і недоліки такого навчання; дати характеристику інноваційним формам навчання біології.

                                                     

 

 

 

 

Розділ 1. Теоретичне обґрунтування інноваційних форм роботи у розвитку творчих здібностей учнів

  1.1. Сутність інноваційних форм роботи

Інновації (італ. innovation – новизна, нововведення) – нові форми організації діяльності і управління, нові види технологій, які охоплюють різні сфери життєдіяльності людства. Педагогічну інновацію розглядають як особливу форму педагогічної діяльності і мислення, які спрямовані на організацію нововведень в освітньому просторі, або як процес створення, упровадження і поширення нового в освіті. 

Інноваційний процес в освіті – це сукупність послідовних, цілеспрямованих дій, що спрямовані на її оновлення, модифікацію мети, змісту, організації, форм і методів навчання та виховання, адаптації навчального процесу до нових суспільно-історичних.

Дослідники проблем педагогічної інноватики (О.Арламов, М.Бургін, В.Журавльов, Н.Юсуфбекова, А.Ніколс та ін.) намагаються співвіднести поняття нового у педагогіці з такими характеристиками, як корисне, прогресивне, позитивне, сучасне, передове. Зокрема, В. Загвязинський вважає, що нове у педагогіці – це не лише ідеї, підходи, методи, технології, які у таких поєднаннях ще не висувались або ще не використовувались, а й той комплекс елементів чи окремі елементи педагогічного процесу, які несуть у собі прогресивне начало, що дає змогу в ході зміни умов і ситуацій ефективно розв’язувати завдання виховання та освіти.

Індивідуальні, фронтальні форми навчання є традиційними, а колективні – принципово новими в сучасній освіті. Останнім часом інтерес учнів до навчання різко упав, чому деякою мірою сприяли застарілі форми уроку. Пошук інновацій у формах навчання привів до появи так званих нестандартних уроків. Серед найбільш розповсюджених типів нестандартних уроків є: ділові ігри, прес-конференції, уроки типу КВВ, уроки-конкурси, уроки-«суди», рольові ігри, уроки-конференції, уроки-семінари, інтегровані уроки, уроки-екскурсії тощо.

У розумінні сутності інноваційних процесів у освіті лежать дві найважливіші проблеми педагогіки – проблема вивчення, узагальнення й поширення передового педагогічного досвіду та проблема впровадження досягнень психолого-педагогічної науки у практику. Необхідність в інноваційній спрямованості педагогічної діяльності в сучасних умовах розвитку суспільства, культури та освіти визначається низкою обставин.

Першою проблемою є соціально-економічні перетворення, що відбуваються в суспільстві і, які обумовили необхідність корінного відновлення системи освіти, методології та технології організації навчально-виховного процесу в навчальних закладах різного типу.

Другою проблемою є посилення гуманітаризації змісту освіти, безперервна зміна обсягу, складу навчальних дисциплін, уведення нових навчальних предметів, що вимагають постійного пошуку нових організаційних форм навчання. У даній ситуації істотно зростають роль і авторитет педагогічного знання.

Наступною проблемою є зміна характеру стосунку викладачів до самого факту освоєння й застосування педагогічних нововведень. В умовах твердої регламентації змісту навчально-виховного процесу викладач був обмежений не тільки в самостійному виборі нових програм, підручників, а й у використанні нових прийомів і способів педагогічної діяльності. Якщо раніше інноваційна діяльність зводилася в основному до використання рекомендованих зверху нововведень, то зараз вона здобуває все більш виборчий, дослідницький характер.

У процесі вивчення теми «Форми організації процесу навчання» особливу увагу варто звернути на ефективність окремих форм. Дуже цікава так звана «піраміда навченості учнів», за результатами американських досліджень

• лекція - монолог – 5 %;
• читання (самостійне) – 10 %;
• аудіо-відео навчання – 20 %;
• показ (демонстрація) – 30 %;
• дискусійна група (обговорення навчального матеріалу в малій групі) – 50 %;
• практика у процесі діяльності – 75 %;
• навчання інших (дитина навчає дитину) – 90%.

Остання форма є колективною. Навчальна робота має специфіку: це робота з людьми. Немає викладача без учнів, і кожен учень у когось учиться. А це значить, що при всякому навчанні, особливо якщо якимсь чином учні об’єднуються, завжди мають місце якісь елементи співробітництва, колективізму, підвищується інтерес до навчання, формується самостійність, ініціативність учнів – усуваються основні недоліки традиційних форм організації процесу навчання.

 1.2. Переваги та недоліки використання методів інноваційного навчання у сучасній школі

Інноваційні методи навчання включають активні та інтерактивні форми, що застосовуються в навчанні.

Активні передбачають діяльну позицію учня по відношенню до викладача і до тих, хто отримує освіту разом з ним. Під час уроків з їх застосуванням використовуються підручники, зошити, комп’ютер, тобто індивідуальні засоби, що використовуються для навчання.

Завдяки інтерактивним методам, відбувається ефективне засвоєння знань у співпраці з іншими учнями. Ці методи належать до колективних форм навчання, під час яких над досліджуваним матеріалом працює група учнів, при цьому кожен з них несе відповідальність за виконану роботу.

Тому інноваційні методи навчання в навчальних закладах сприяють розвитку пізнавального інтересу у дітей, вчать систематизувати і узагальнювати досліджуваний матеріал, обговорювати і дискутувати. Осмислюючи й обробляючи отримані знання, учні набувають навичок застосування їх на практиці, отримують досвід спілкування. Безперечно, інноваційні методи навчання мають переваги перед традиційними, адже вони сприяють розвитку дитини, вчать його самостійності в пізнанні і прийнятті рішень.

Однією із суттєвих проблем інноваційного навчання є протиріччя між його зорієнтованістю на майбутнє високо розвинуте суспільство і сучасним економічним і політичним розвитком, наслідком чого є неготовність суспільства до сприйняття інноваційного навчання.

Ще однією проблемою є суб’єктивність такого навчання. І викладач, і учень виступають рівноправними суб’єктами. Ефективний досвід такого спілкування залежить як від добору учнів, так і від здібностей викладача. Тому пряме запозичення досвіду не завжди може дати відповідний ефект в іншому середовищі.

Іншою проблемою є непідготовленість до інноваційного навчання педагогічного середовища і, перш за все, викладачів. Вихована в умовах тоталітарної системи і чудово розуміючи її вади, більшість викладачів опинились психологічно непідготовлені до рівноправних стосунків з учнями у навчанні.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

  1.3. Інтерактивні методи навчання як складові інноваційного навчання

Також інноваційні методи навчання передбачають інтерактивне навчання. Воно спрямоване на активне і глибоке засвоєння досліджуваного матеріалу, розвиток вміння вирішувати комплексні завдання.  Інтерактивні види діяльності включають в себе імітаційні та рольові ігри, дискусії, що моделюють ситуації.

Одним із сучасних методів є навчання через співпрацю. Він використовується для роботи в малих групах. Цей метод ставить своїм завданням ефективне засвоєння навчального матеріалу, вироблення здатності сприймати різні точки зору, вміння співпрацювати та вирішувати конфлікти в процесі спільної роботи.
Розробку елементів інтерактивного навчання можна знайти в працях В.Сухомлинського, творчості вчителів – новаторів 70 – 80-х рр.. (В. Шаталов, С. Ільїн, С. Лисенкова, Ш. Амонашвілі та ін.), теорії розвивального навчання.

Наприкінці ХХ ст.. інтерактивні технології набули поширення в теорії та практиці американської школи. Дослідження, проведені Національним тренінговим центром у 80-х рр., показують, що інтерактивне навчання дозволяє різко збільшити відсоток засвоєння матеріалу, оскільки впливає не лише на свідомість учня, а й на його почуття. В Україні розроблена та пропагується технологія інтерактивного навчання О. І. Пометун.

Цілі і завдання інтерактивного навчання:

• розширення пізнавальних можливостей учнів, зокрема у здобуванні, аналізі та застосуванні інформації з різних джерел;

• можливість перенесення отриманих умінь, навичок та способів діяльності на різні предмети та позаучилищне життя учнів;

• формування глибокої внутрішньої мотивації.

Слово «інтерактив» прийшло до нас з англійської від слова «interact», де «inter» – взаємний і «act» – діяти. Таким чином інтерактивний – здатний до взаємодії, діалогу.

Інтерактивне навчання – це спеціальна форма організації пізнавальної діяльності, яка має конкретну, передбачувану мету створити комфортні умови навчання, за яких кожен учень відчуває свою успішність, інтелектуальну спроможність. Суть інтерактивного навчання: навчальний процес відбувається за умови постійної, активної взаємодії всіх учнів: співнавчання, взаємонавчання (колективне, групове, навчання у співпраці), де і учень, і викладач є рівноправними суб’єктами навчання.

                                                             

 

 

 

 

 

 

 

  

 

Розділ 2. Інноваційні форми роботи у розвитку творчих здібностей учнів при вивченні біології

  2.1. Умови і досвід використання інноваційних форм роботи на уроках біології

Шкільний курс біології охоплює невелику кількість годин. За цей невеликий відрізок часу учні повинні засвоїти величезну кількість матеріалу, одержати уявлення про систему живої природи нашої планети, ознайомитися з основними біологічними процесами, законами, теоріями і гіпотезами. Завдання це дуже складне і важке. Особливість біології як предмета шкільного курсу полягає ще й у тому, що на відміну від багатьох шкільних предметів вона повинна відбити і досягнення галузей біологічної науки, що досить швидко розвиваються: генетика, цитологія, селекція. Ось тут-то і мають знадобитися учням вміння працювати і здобувати знання самостійно. Це перше завдання, яке допомагають вирішити самостійні роботи. Друге завдання самостійних робіт полягає в тому, щоб закріпити, систематизувати матеріал, отриманий з допомогою викладача. І третє, дуже важливе завдання самостійних робіт полягає в тому, що самостійні роботи підвищують інтерес до предмета.

Сьогодні, коли профтехосвіта орієнтована на інноваційне навчання, роль нових форм і методів організації навчання особливо значна. Практика свідчить, що підвищення пізнавальної активності, успішне засвоєння навчальної програми, вищий рівень засвоєння теоретичного матеріалу можливо здійснити шляхом проведення уроків в ігровій формі. Порівняно із звичайним, нормативним заняттям нестандартний урок максимально стимулює пізнавальну активність та ініціативу, а також сприяє розумовому розвитку здобувачів освіти. У процесі проведення ігор у багатьох учнів підвищується інтерес до навчального предмету. Навіть пасивні на уроках діти хочуть вступити в гру. Ігри повніше реалізують підготовку учнів до практичної діяльності, привчають до колективних форм роботи. Крім цього такі уроки більше подобаються учням, ніж буденні навчальні заняття.

Ігрові заняття, тренінги, дебати, імітаційні вправи, дослідницькі задачі вимагають самостійності, творчості, здійснення пошукової, проективної роботи, а головне – певних знань. Я виходжу з того, що будь-яка діяльність, у тому числі здобуття знань, для учнів є творчою. Саме тому кожен здобувач освіти повинен пройти власний шлях творчої самореалізації, подолання якого потребує певного часу, а викладач, перебуваючи поруч з учнем, допомагає йому, направляє на шлях творчості.

Римський оратор Цицерон говорив, що будь-який механізм можна описати, відповідаючи на сім простих запитань: ЩО? ХТО? ДЕ? ЧИМ? ДЛЯ ЧОГО? ЯК? КОЛИ? Тому обов’язковими на уроках є такі запитання:

– Як ви розумієте….

– Як ви гадаєте, чому…

Тим самим виявляю рівень сприймання, засвоєння учнями навчального матеріалу. А також сприяю розвитку мислення, формую особистості.

Використання методів активного навчання є неможливим без індивідуального підходу до навчального процесу. Індивідуальні задачі при цьому ускладнюються . У разі поступового ускладнення ігрових занять індивідуальна робота може переходити в колективну, або навпаки. Наприклад у 11-му класі під час вивчення теми «Адаптації» заняття починається з поняття адаптації. Треба довести першочергове значення цього поняття для організмів. Гра не потребує попередньої підготовки і базується на здобутих знаннях та імпровізації.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2.2. Використання інтерактивних технологій для розвитку творчих здібностей учнів у процесі викладання біології та природознавства

Під час переходу до інтерактивних форм навчання в біології змінюється насамперед ставлення учнів до предмета, приводиться в дію основний закон засвоєння знань: сприйняття – осмислення – запам’ятовування – практичне застосування.

Ефективність засвоєння знань залежить від активності учасників процесу навчання. Адже коли учень не просто прослуховує матеріал, а й сам активно працює – намагається знайти логічне пояснення того чи іншого явища і пояснити своєму товаришу свою точку зору – ось це і є найголовніша мета інтерактивного навчання. Набагато важливіше навчити учнів мислити, аналізувати, робити висновки, ніж просто розповісти їм новий матеріал.

Виходячи з вищезазначеного я прийшла до висновку, що необхідно якомога частіше використовувати різні інтерактивні вправи як під час вивчення нового матеріалу, так і при його закріпленні чи повторенні. Найбільш цікавими та використовуваними є наступні: робота в парах, в групах, дискусія, ігрові методи, експрес-тест, дискусія «за» і «проти», знайди помилку, склади правила тощо.

Також доцільним є використання проблемних питань на етапі розминки. В 11 класі вивчення теми: «Біологічні основи здорового способу життя», розглянувши будову та функції головного мозку людини можна почати із запитання: Чому нетверезі водії рвучко повертають машину, різко тиснуть на гальмо? До чого може призвести керування автомобілем у нетверезому стані?
Учні 11 класу, порівнюючи мікрофотографії здорової та хворої печінки людини, роблять висновки про причини та наслідки важкого захворювання людини – цирозу печінки, спричиненого надмірним вживанням алкогольних напоїв. Але виявляється не тільки алкоголь є причиною захворювань печінки…

Говорячи про профілактику шкідливих звичок ми рідко звертаємо увагу на шкідливе харчування. Я зі своїми учнями дослідила тему «Продукти харчування і здоров’я» і ми провели засідання «Корисне харчування.»

Готуючись до конференції, учні, працюючи у групах підготували презентації з тем: «Інформація про товар?» (що ми бачимо на упаковці), «Про що нам розповідає штрих-код?», «Знайомтесь: харчова добавка!» (приклади харчових добавок та їх вплив на організм, особливо дитячий), «ГМО – шлях до вимирання людства?», «Здорове харчування» (розглянули поняття про піраміду харчування, провели екологічна експертиза харчових продуктів, які досить часто вживають наші діти.

Формування здорового способу життя систематично проводиться і у позакласній роботі з учнями. В ДПТНЗ «Полтавське вище професійне училищі імені А.О.Чепіги проводяться конкурси серед учнів на кращий зразок інформаційно-просвітницького матеріалу антитютюнового спрямування та пропагування переваг здорового способу життя (листівки, плакати, малюнки, круглі столи, конференції). Адже для того, щоб щось зробити необхідне бажання самої людини. Згадаймо слова американського письменника Дейла Карнегі: «На світі є тільки один спосіб, що спонукає кого-небудь щось зробити… І він полягає в тому, щоб примусити іншу людину схотіти це зробити…»  А для цього і використовуємо в своїй роботі усю різноманітність методів і прийомів.

Часто використовую вправу «Лови помилку». Пояснюючи матеріал по правильному харчуванню,ми навмисно допускаємо помилки. Ви повинні правильно визначити ці помилки і виправити їх.

Наприклад: «Фахівці рекомендують харчуватися 2-3 рази в день, відмовляючись від сніданку і обов’язково щільно вечеряти. Ні в якому разі не можна виключати зі свого харчування м’ясні продукти. Кисломолочні продукти погано впливають на роботу шлунково-кишкового тракту, тому рекомендують пити тільки свіже молоко. Взимку обов’язково треба вживати вітамінізовану їжу».
Виправлення помилок: 4-5 разів, відмова від сніданку, щільна вечеря, кисломолочні продукти, гарно впливають на травну систему і корисні для організму.

Сьогодні, коли в державі взято курс на відродження й дальший розвиток національної культури, на викладача біології покладається завдання викликати в учнів глибокий, стійкий інтерес до предмета, а значить, і до науки, любов до природи, до неньки-матері землі. Це важка і копітка робота – виховати учнів гідними господарями землі. У кожного викладача свій стиль, свій почерк проведення уроку. І кожен має власний особливий метод зацікавлення учнів своїм предметом. Це можна реалізувати через науковий матеріал підручника, доповнюючи його цікавими прикладами з художньої літератури, використовуючи легенди, міфи, оповідання, вірші про природу, рослини, тварин. Народна ботаніка і зоологія оповиті яскравим поетичним і міфічним серпанком, але час спливає, а чудові легенди про різні рослини та тварин помалу забуваються народом, бо витісняються науковими даними природознавства.

Тому на уроках біології я використовую краплі того, що ще збереглося в людській пам’яті. Все це і дає чудовий матеріал для виховання учнів. Елементи етноботаніки, етнозоології, народознавства не лише бажані, а й необхідні на уроках біології, адже багато представників рослинного і тваринного світу є символами, оберегами нашого народу, вони пов’язані з народними легендами, обрядами.

Ведучи розмову про корисну і шкідливу їжу, варто згадати про те, що ми українці. Україна здавна славиться своєю гостинністю, багатою і смачною кухнею. Борщі та пампушки, паляниці й галушки, вареники й ковбаси, печеня й напої з фруктів і меду відомі далеко за межами України. Наша національна кулінарія нараховує сотні рецептів.

Особливої уваги заслуговує борщ. Український борщ – це універсальна страва у будь-яку пору року, в будень і свято. Він буває червоний, зелений, холодний, а ще полтавський, львівський, волинський, селянський і ін. Всі люблять борщ, бо він дуже корисний і дуже смачний, особливо, коли його їсти із пампушками з часником. Запропонуйте рецепт приготування улюбленої української страви. Запишіть на аркуші, які овочі ви використаєте, представте на наш розсуд.

                                                                         

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВИСНОВКИ

Вимоги часу, реформування системи освіти в Україні орієнтують викладачів на відмову від авторитарного стилю навчання на користь гуманістичного підходу й застосування методів, що сприяють розвитку творчих засад особистості з урахуванням її індивідуальних особливостей.

Інноваційне навчання розкриває творчість викладача і учнів, сприяє забарвленню щоденних уроків, робить уроки такими, які запам’ятовуються надовго. Основою такого навчання має бути активізація пізнавальної діяльності учнів за допомогою організації спілкування учнів між собою, учнів з викладачем, між групами, спрямоване на вирішенні спільної проблеми.

Отже, узагальнюючи вище сказане, хочу звернути увагу на те, що використання інтерактивних методик у навчальному процесі створює умови для розвитку самореалізації особистості та допомагає досягти високого інтелектуального розвитку учнів. Адже, тільки уміле проектування і реалізація двох складових освітнього процесу – наочно-змістовної і процесуальної – приводять до формування толерантності як найважливішої характеристики в українському демократичному суспільстві. В найбільшій мірі це залежить від педагогічної майстерності викладача, у тому числі від прояву його особистої толерантності в освітньому процесі .

Таким чином, у сучасній педагогіці має місце багатоваріантність форм і методів інноваційного навчання, спрямованих на якісне засвоєння знань учнями, розвиток їх розумової діяльності, виявлення умінь та навичок критичного осмислення проблем, набуття досвіду самостійного опрацювання навчального матеріалу, пошукової роботи, набуття якостей, які стануть у нагоді в подальшому житті.

Виходячи з вище сказаного, викладач набуває нової ролі, тому повинен:

– використовувати різноманітні методи подачі нового матеріалу;

– ставити завдання, які дозволяють учням засвоїти навчальний матеріал відповідно до рівня їх підготовки та можливостей пізнавальної діяльності;

– надати можливість учням демонструвати свої досягнення в отриманні знань.

Підвищення рівня професійної майстерності викладача є основним завданням на всіх етапах розвитку навчального закладу. Сучасній профтехосвіті сьогодні потрібний викладач, який міг би оновлювати, удосконалювати зміст своєї діяльності. Впоратися з цим завданням можна тільки за умови розумного поєднання традиційних та інноваційних форм і методів навчання. Запровадження інновацій викликане самими процесами, що складаються в освітніх закладах, зміною ставлення до процесу навчання його суб’єктів: викладачів, учнів, батьків, громадськості. Та й самі форми і методи навчання з часом застарівають, а тому й потребують оновлення. Всі погодяться, що неможливо навчитися чогось на все життя, а отже, у освітян, виникла потреба постійно поглиблювати й оновлювати свої знання, уміння, навички, шукати активні форми навчання з метою підвищення мотивації до нього, підвищення рівня успішності.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Список використаної літератури

1.               Активні форми та методи навчання біології/Уклад.  К.М.Задорожний. - Х.: Вид. група «Основа», 2018. -  123, [5] с. - (Б-ка журн. «Біологія»; Вип.12 (72))

2. Активація пізнавальної діяльності учнів засобами навчання на уроках біології/За ред..В.І.Харенко.-К.,2010р.

3. Захарюгіна Н.М. Активізація розумової діяльності учнів шляхом використання інноваційних технологій на уроках біології / Н.М.Захарюгіна // Біологія. -  2018. -  №23.- С.12-14.

4. Коммисаров Б.Д. Методилогічні проблеми шкільної біологічної освіти-М.:Просвещение,2001р.

5. Кизенко В.І.Диференційований підхід до учнів на факультативних заняттях з біології.Респ.Наук.Метод.36-К.:Осінь,2001р.

6. Назарук М.М., Магура Н.Л.Екологія з елементами біології. Посібник для професійно-технічних училищ.,-Львів.:ЛОНМІО,2015р.

7. Савустьяненко Т.Л. Інновації на уроках біології/ Т.Л.Савустьяненко, А.В.Савустьяненко. - Х.: Вид. група «Основа», 2017. -  192 с.- (Б-ка журн. «Біологія»; Вип.7 (55)).

8.  Свінченко І.А. Інтерактивні форми діяльності на уроках біології. Частина І. - Х.: Вид.група «Основа», 2011. - 95, [1] с.:іл., табл.- (Б-ка журн. «Біологія»; Вип.4 (100)).